Атана́сій Шепти́цький (у світі Анто́ній Шепти́цький; *1686, Вощанці — †12 грудня 1746, Львів) — єпископ Руської Унійної Церкви; з 18 серпня 1729 року Митрополит Київський — предстоятель Української (Руської) Греко-Католицької Церкви.

Атанасій Шептицький
Антоній Шептицький
Атанасій Шептицький
Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
18 серпня 1729 — 12 грудня 1746
Обрання: 18 серпня 1729
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: Лев II
Наступник: Флоріян Гребницький
Єпископ Львівський,
Галицький та Кам'янецький
13 вересня 1715 — 12 грудня 1746
Попередник: Варлаам Шептицький
Наступник: Онуфрій Шумлянський
Архімандрит Унівської Лаври
1715 — 1746
 
Народження: 1686
Вощанці
Смерть: 12 грудня 1746
Львів
Прийняття священичого сану: 1710
Єпископська хіротонія: 13 вересня 1715

Короткий життєпис

Походив із старовинного українського боярського роду, батько — Олександр, мечник белзький.[1] 1703 р. під впливом стрийка (дядька по батькові) Варлаама Шептицького вступив до новіціату отців василіян в Уневі. Богословську освіту здобув у Львівській єзуїтській колегії. З 1710 р.  — священик. У 1713 р. іменований архимандритом в Уневі, одночасно помічником єпископа Львівської, Галицької та Кам'янець-Подільської єпархії. У 1715 р. став архимандритом в Уневі. У вересні 1715 р. митрополит Лев Кишка висвятив Ат. Шептицького на львівського єпископа.

Ат. Шептицький дбав про освіту духовенства, утримував на власні кошти чотирьох кандидатів до священства у Папській колегії у Львові. Розпочав будівництво теперішього собору св. Юра у Львові. У 1717 р. заснував братство при цьому соборі. По смерті Лева Кишки Атанасій Шептицький став київським митрополитом (1729 р.). У 1732 р. відкрив друкарню в Уневі.

Брав участь в похороні Адама-Миколи Сенявського у Бережанах.[2]

1742 рік — за присутності руського (українського) греко-католицького предстоятеля, митрополита Атанасія Шептицького в Зарваниці, з дозволу Папи Римського, було короновано чудотворну ікону (образ) Розп'ятого Спасителя.

Атанасій Шептицький дбав про освіту духовенства, боронив селян; згідно з постановами Замойського синоду (1720 р.), в якому брав жваву участь, видавав літургічні книги.

Добився утворення єдиного «Руського чину св. Василія Великого», що сприяло піднесенню василіянського шкільництва і книгодрукування. Провадив боротьбу проти латинізації. Боровся проти переходів вірних східного обряду на латинський; з цією метою добився від папи римського Климента II булли, що забороняла ці переходи. Ат. Шептицький провів розмежування єпархій Київської митрополії.

21 липня 1743 року новий власник міста Куликова князь Міхал Радзивілл «Рибонька» видав Атанасію Шептицькому документ, яким дозволив закрити жіночі монастирів у Куликові, Жовкві та Сасові.

Див. також

Примітки

  1. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… S. 279
  2. Бемко Володимир. Бережани — Бережанщина // Бережанська Земля. — Т. 1. — С. 18.

Література