Перегляд вихідного коду сторінки Архітектура Маріуполя

[[Файл:Маріуполь Повітова Земська управа.jpg|міні|праворуч|300пкс|Маріуполь. Повітова Земська управа, головний і бічний фасади, початок 20 ст.]]
[[Файл:Mariupol Zakhidnyi Stadium1.jpg|міні|праворуч|300пкс|Маріуполь, стадіон «Західний», фото [[2012]]&nbsp;р.]]
'''Архітектура Маріуполя'''&nbsp;— сторінки історії архітектури провінційного міста на узбережжі [[Азовське море|Азовського моря]].

== 1778—1800 рр ==
[[Файл:Nonnemoenchrp.jpg|міні|праворуч|200пкс|Черепиця «татарка»]]
[[Файл:План Маріуполя з проектом фортечного муру на заході 1784 р.jpg|міні|ліворуч|200пкс|План Маріуполя з проектом фортечного муру на заході, [[1784]]&nbsp;р.]]
[[Файл:Guichard Carvin & C Seon S Andre Marseille поч.20 ст знайдена в Маріуполі.jpg|міні|праворуч|200пкс|Черепиця поч. 20 ст. тавро Guichard Carvin & C Seon S Andre Marseille. знайдена в Маріуполі.]]

За панівною версією місто засноване [[Греки Криму|греками-пересеселенцями з Криму]] 1778 року. Це так і не так. В історії заснування міста виділяють три етапи :
* Запорізький (коли хазяйнували запорізькі козаки без права постійного проживання)<ref name=":0">газета «Ильичёвец», 13 сентября 2003 г</ref>
* Павловський (первісна назва поселення у гирлі [[Кальміус]]у)
* суто маріупольський (поселення Павловськ перейменували на Маріуполь і заселили переселенцями-греками з Криму)<ref name=":0"/>

Місто запроектував Азовський губернатор [[Чертков Василь Олексійович|В.&nbsp;А.&nbsp;Чертков]] ще 1775&nbsp;р. із назвою Павловськ<ref name=":0"/>. Але місто заснували лише 1778 року. Того ж року воно помічене на мапі [[Азовська губернія|Азовської губернії]]. За два будівельні сезони 1778 та 1779&nbsp;рр. перші мешканці (не греки) встигли вибудувати лише п'ятдесят п'ять (55) перших домівок, шість малих крамничок та чотирнадцять [[Дерево|дерев'яних]] державних закладів із колод, завезених ззовні<ref name=":0"/>. 1779 року відбувся і перший ярмарок в місті.

Мешканців Павловська виселили, а їх домівки викупили за державний кошт і передали переселенцям з Криму. До речі, серед переселенців з Криму були як греки, так і [[Волощина|валахи]] та [[Грузія|грузини]]<ref name=":0"/>. Назву Павловськ замінили на [[Маріуполь]].
 
Пригноблена національна меншина в [[Кримське ханство|Кримському ханстві]], греки, валахи і грузини принесли з собою і примітивну будівельну традицію споруд з каменю. Первісно будували [[Землянка|землянки]]. Маріуполь не мав розвинених фортечних мурів, хоча їх планували вибудувати на західній околиці міста (вони позначені на старовинному плані 1784&nbsp;р.).

Обране місце для нового поселення було важко назвати вдалим, позаяк це був голий степ з відсутністю деревини і лісів. Були розвідані поклади місцевого каменю&nbsp;— [[пісковик]]у і [[граніт]]у. Первісні споруди вибудовані з пісковику за спрощеними технологіями. Найближчі до міста поклади пісковику були розвідані нижче поселення Карасівка.

Руїни цих споруд бачив вчитель маріупольської [[Олександрівська чоловіча гімназія (Маріуполь)|Олександрівської чоловічої гімназії]] М.&nbsp;І.&nbsp;Кустовський, котрий залишив спогади про них у книзі «Мариуполь и его окрестности. Отчет об учебных экскурсиях Мариупольской Александровской гимназии» (1892 г.)<ref name=":1">{{Cite web |url=http://old-mariupol.com.ua/keramicheskie-zavody-mariupolya-v-xix-veke/#more-5701 |title=Керамические заводы Мариуполя в 19 веке |accessdate=12 квітня 2014 |archive-date=13 квітня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140413124450/http://old-mariupol.com.ua/keramicheskie-zavody-mariupolya-v-xix-veke/#more-5701 }}</ref>. За кримською звичкою з місцевого пісковику робили і паркани, рештки котрих пережили століття і збережені на сучасній вулиці Заозерній. Як покрівельний матеріал використовували спрощену [[Черепиця|черепицю]] типу «татарка». Споруди, криті такою черепицею, можна зустріти на околицях сучасного Маріуполя.

Але будівництво з каменю не мало значного поширення через трудомісткість і віддаленість родовищ каменю. Переселенці з других губерній принесли традицію дерев'яного будівництва та з [[саман]]у. Дерев'яні споруди пожежонебезпечні і часто горіли. Тим не менше з деревини будували навіть школи в Маріуполі наприкінці 19 ст.

Нова сторінка будівельної історії міста розпочалась із виникненням цегельних і керамічних мануфактур. Якість будівельних матеріалів була низькою, позаяк в місті була нестача [[Деревина|деревини]] на [[дрова]]. Випалення цегли і черепиці йшло за рахунок бур'яну та сушених кізяків<ref name=":1"/>.

Ситуація зміниться лише після приєднання 1882 року міста Маріуполя до залізниці і підвозу у місто кам'яного вугілля з шахт, будівельної деревини і цегли з північних районів країни.

В місті таким чином поширення набуло будівництво саме з [[Цегла|цегли]].

Первісні плани забудови Маріуполя датовані 1784 та 1811&nbsp;рр.

<gallery>
Файл:Черепиця марселька знайдена в Маріуполі.jpg|Черепиця марселька, знайдена в Маріуполі, початок 20 ст.
Файл:Маріуроль Катерининський завод, САРТАНА.jpg|Катерининський керамічний завод, САРТАНА, Маріуполь. Початок 20 ст.
Файл:Маріуполь Александрівський керамічний завод.jpg|Маріуполь. Александрівський керамічний завод. Виріб за штампом початку 20 ст.
Файл:В.А. Вильмс Петерсгаген нерозбічиво знайдено в Маріуполі.jpg|В.А. Вільмс Петерсгаген (нерозбірливо знизу), черепиця поч. 20 ст. Маріуполь
</gallery>

== Первісна храмова архітектура ==
[[Файл:Маріуполь Черепичні дахи.jpg|міні|праворуч|200пкс|Слобідка, пересічна забудова. Маріуполь]]
Первісна храмова архітектура виникає на початку 1780-х рр. Ще 1780&nbsp;р. грецький митрополит Ігнатій заклав Успенську та церкву Різдва Богородиці, а 1782&nbsp;р. Харлампіївську соборну<ref>газета «Ильичёвец», 4 сентября 2003 г</ref> . Будівельні технології були настільки недосконалі, що жодна з храмових споруд не встояла. Малі за розмірами, вторинні за архітектурними образами, вони ремонтувались чи перебудовувались. Так, Успенська церква перебудовувалась декілька разів впродовж 19 ст., перший раз у 1804&nbsp;р. Церква Марії Магдалини заснована у 1780-ті, але була зачинена, а службу в ній припинили. В малому на той час Маріуполі нараховували дев'ять церков. Жодна з первісних&nbsp;— не збережена, а їх зовнішній вигляд відомий гіпотетично.

== Архітектурна і культурна вторинність ==

На відміну від [[Одеса|Одеси]] або [[Миколаїв|Миколаєва]]&nbsp;— Маріуполь десятиліттями залишався лише міщанським і купецьким містом. Дворянська культура в місті не прижилася і її ознак в історії і архітектурі нема. В Маріуполі не було дворянських [[Садиба|садиб]] на околицях, дворянських [[палац]]ів в місті (як в Одесі), старовинних приватних [[Бібліотека|бібліотек]], давніх колекцій [[живопис]]у тощо.

Помітні культурні зрушення прийдуть у місто лише на етапі першого дикого [[капіталізм]]у, коли дворянський період занепав і на авансцену вийшло заможне і освічене купецтво другої половини 19 ст. В історії Маріуполя чільне місце (панівні позиції) посіли саме представники освічених і багатих купецьких родин&nbsp;— серед них [[Хараджаєв Олександр Давидович]], [[Псалті Георгій Григорович]], [[Хараджаєва Софія Іванівна]], Геоцинтов Василь Іванович та інші.

== 19 ст. перша половина ==
[[Файл:Маріуполь. Колишній Харлампіївський собор 1845 р.добудови 1892, фото 1900 р.jpg|міні|праворуч|200пкс|Колишній [[Харлампіївський собор (Маріуполь)|Харлампіївський собор]] [[1845]]&nbsp;р. добудови [[1892]], знищений. ]]

Первісна Харлампієвська соборна церква була мала і тісна навіть для нечисленного населення Маріуполя 18 століття. Виникла ідея про створення нового головного храму міста. За основу взято типовий проект собору в стилі пізнього [[класицизм]]у. Храм поєднував центричну частину, увінчану єдиною банею з трапезною. Будівництво тривало дванадцять років. На тлі пересічної і одноповерхової забудови міста собор виділявся висотністю і чистотою стиля. Він урочисто позначав тодішній центр міста, де гомонів головний ринок і розташувався первісний економічний центр Маріуполя.

Храм зберігав чистоту стиля до початку 20 століття і уник потворних добудов. Була збільшена на два яруси лише [[дзвіниця]], поєднана з собором. Собор вміщав близько 5000 вірян.

Собор знищено на початку 1930-х рр. В повоєнний період земельна ділянка забудована висотною радянською спорудою ДОСААФ у спрощених формах.

== 19 ст. друга половина, перший дикий капіталізм ==

{{main|Земська управа (Маріуполь)}}

[[Файл:Маріуполь. Земська управа. поштівка.jpg|міні|праворуч|200пкс|Маріуполь. Земська управа, поч. 20 ст., поштівка (споруда не збережена)]]
[[Файл:Mariupol juni 2012 (4).JPG|міні|праворуч|200пкс|Пересічна забудова доби сецесії, Маріуполь]]
[[Файл:Приазовский рабочий.JPG|міні|праворуч|200пкс|Колишній житловий будинок кінця 19 ст.]]

Споруда повітової Земської управи в місті вибудована 1875-1876 рр<ref name=":2">[https://web.archive.org/web/20140413131743/http://mariupol-life.com.ua/Город/Вдоль-по-Земской.html]</ref>. З 1876 року, коли розпочали давати найменування всім великим на той час вулицям, назву Земська отримала і вулиця, де була розташована Земська управа. На той час поблизу управи був центр провінційного міста, де гомонів [[ринок]] і був вибудований головний у місті Харлампіївський собор.

Споруда повітової Земської управи мала два поверхи і була чи ненайкращою за архітектурою в 1870-ті роки<ref name=":2"/>. Цегляна споруда мала пишний головний [[фасад]] на п'ятнадцять осей, частково скопійований з типового зразка. Фасад мав [[палац]]овий характер з трьома [[ризаліт]]ами&nbsp;— двома бічними і невеликим центральним. Центральний ризаліт мав [[балкон]]. Трохи пізніше центральний ризаліт перебудували і додали пишний вхідний [[портал]] з використанням лекальної (фігурної) [[Цегла|цегли]].

Окрім управи, перший поверх споруди віддали під [[книжковий магазин]] земства та крамницю з [[посуд]]ом. Окрім продажу книжок, магазин також займався друком [[Поштова листівка|поштівок]] із краєвидами та спорудами Маріуполя<ref name=":2"/>.

Земська управа дожила до громадянської війни (1918—1922&nbsp;рр.) незмінною. Але 1920 року за наказом більшовицької влади земства були ліквідовані. 1923 року в Маріуполі заснували педагогічний технікум, викладання в котрому вели українською. З 1926 року в навчальному закладі організували грецький факультет<ref name=":2"/>.

В роки тимчасової окупації Маріуполя німецькими фашистами (1941—1943) споруду Земської управи займав німецький штаб. 1943 року фашисти під час вимушеного відступу споруду підпалили. Постраждала від [[Пожежа|пожежі]] Земська управа стояла в повоєнний період пусткою.
 
Біля неї гомонів так званий вечірній ринок, стихійно організований мешканцями Маріуполя. До поруйнованої споруди потяг руки місцевий криміналітет. Аби ліквідувати в цьому місті кримінальний пункт, історичну споруду розібрали до [[фундамент]]ів. Урядові радянські заклади розташувались на [[Вулиця Фонтанна (Маріуполь)|Фонтанної вулиці]], тому про відновлення історичної споруди не йшлося&nbsp;— ні тоді, ні зараз.

[[Еклектизм]] відбився в архітектурі міста побудовою лише декількох споруд, найкращими серед них і були Земська управа та Духовне училище. Відсутність головного освітнього закладу в місті спонукала до заснування 1876&nbsp;р. [[Олександрівська чоловіча гімназія (Маріуполь)|Олександрівської чоловічої гімназії]]. Для провідного на той час навчального закладу міста було потрібне спеціалізоване приміщення, котрого заклад не мав. Міський уряд спромігся на його побудову лише 1894  року, майже через 20 років після заснування гімназії. А будівництво закінчили лише 1899&nbsp;р. Головний фасад гімназії має риси [[необароко]] з домішками сецесії (рустований перший поверх, лучкові [[фронтон]]и, напівколони з муфтами, [[парапет]] на даху). Необарокові риси має й головний [[фасад]] Духовного училища.

Еклектизм притаманний і сакральним спорудам іновірців&nbsp;— єврейським [[синагога]]м міста, [[Католицизм|католицькому]] храму [[Італія|італійської]] громади Маріуполя.

<gallery>
Файл:Mariupol 2007 (92).jpg|Колишня Маріупольська Олександрівська чоловіча гімназія, головний фасад
Файл:Mariupol church kostel.jpg|Католицький храм на [[Вулиця Італійська (Маріуполь)|Італійській вулиці]]
Файл:Колишнє Духовне училище, стан після пожежі.jpg|Колишнє Духовне училище, стан після пожежі.
</gallery>

== Архітектура в стилі сецесія (модерн) ==
[[Файл:Маріуполь вулиця Торгова, крамниці.jpg|міні|ліворуч|300пкс|Маріуполь, Торгова вулиця на зламі 19-20 ст., крамниці. (Споруди знищені)]]
[[Файл:Mariupol P.Nilsen's house.jpg|міні|праворуч|200пкс|Колишній будинок архітектора В.&nbsp;О.&nbsp;Нільсена (доба сецесії). Фото 2012 року]]

Європеїзація архітектури в Російській імперії досягла найвищого щабля наприкінці 19 ст., коли зусиллями декількох архітекторів народився стиль [[сецесія]] (модерн). Засновником стилю [[модерн]] (сецесія або югендштиль) вважають бельгійського архітектора [[Віктор Орта|Віктора Орта]] (1861—1947). Ще в юнацькі роки він відбув у Париж, де вивчав ужиткове мистецтво, технології створення декору. 1893 року Віктор Орта закінчив будівництво приватного будинку професора Едмона Тасселя, котрий став маніфестацією нового стилю.

Розповсюдженню стилю сприяли як широке промислове виробництво [[бетон]]у, скла великого розміру, піднесення промислового виробництва заліза, [[Цегла|цегли]], [[Кераміка|кераміки]], так і піднесення торгівлі та будівельний бум. Стилістику сецесії всіляко підтримували як всесвітні [[Виставка|виставки]], так і різні періодичні видання. Головним було повсюдне прийняття цього стилю новими прошарками населення&nbsp;— середньою та великою буржуазією, [[банкір]]ами, володарями великих [[універмаг]]ів, середніми і дрібними комерсантами без значних культурних традицій. Стиль був гнучким і здатним успішно розв'язувати будь-які будівельні програми чи побутові завдання&nbsp;— від ансамблевої забудови приватного будинку, заміської садиби, [[театр]]у, [[вокзал]]у, великого [[універмаг]]у до [[інтер'єр]]ів, [[одяг]]у, [[посуд]]у, ювелірних прикрас, [[Етикетка|етикеток]] вина, реклами, [[Театральна програмка|театральної програмки]] тощо.

В Маріуполі, де дворянський елемент культури завжди був слабким, стиль сецесія був масово сприйнятий саме комерсантами. Двоповерхові торгові ряди на вулиці Торговій мали хвилясті архітектурні форми і небачено широкі скляні поверхні вікон, котрі і запропонував новий на той час стиль. Доволі повно стиль сецесія відбувся також у будівництві приватних будинків та навчальних закладів (приватний будинок архітектора В.&nbsp;О.&nbsp;Нільсена, приватний будинок Гозадинова (нині [[художній музей імені Куїнджі]]), будинок інвалідів Катеринославського губернського земства (нині [[Маріупольський краєзнавчий музей]]), Будинок вчителя (на розі вулиць Євпаторійської і Куїнджі). Невеликі і двоповерхові житлові будинки створили масову забудову вулиць в історичному центрі Маріуполя. Їх було ще більше до 1940-х років, коли вони були втрачені через артобстріли і [[Пожежа|пожежі]] та розібрані до [[фундамент]]ів у повоєнний період.

<gallery>
Файл:345 Маріуполь. Торгові крамниці в стилі сецесія поч 20 ст. (забудовні будинком зі шпилем ).jpg|Торгові крамниці в стилі сецесія, фото поч. 20 ст. (забудовні будинком зі шпилем ).
Файл:345 Маріуполь. Будинок Гозадинова В.А, в стилі північного модерна, 1910 р..jpg|Маріуполь. Будинок Гозадинова В.І, в стилі північного модерна, побудований 1910 р. (з 2010 року  [[художній музей імені Куїнджі]])
</gallery>

== Споруди у псевдоросійському стилі ==

Псевдоросійський стиль ([[російсько-візантійський стиль]])&nbsp;— течія в архітектурі середини 18&nbsp;— початку 20 ст. Російської імперії, котра використовувала традиційний декор давньоруської архітектури і архітектури 17 ст., а також архітектурних елементів [[Архітектура Візантійської імперії|візантійської архітектури]], як її неточно уявляли архітектори імперії.<ref>{{Cite web |url=http://encspb.ru/object/2803970848 |title=Русский стиль |accessdate=16 квітня 2014 |archive-date=16 квітня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140416183204/http://encspb.ru/object/2803970848 }}</ref><ref>[http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00063/67700.htm Псевдорусский стиль] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071018050059/http://slovari.yandex.ru/dict/bse/article/00063/67700.htm |date=18 жовтня 2007 }} // [[БСЭ]]</ref>

Псевдоросійський стиль виник в імперії як місцевий варіант архітектури в історичних стилях, Він був нічим іншим як інтерпретацією і стилізацією середньовічного архітектурного спадку 17 ст. у фантазійному варіанті (декор 17 ст. накладали на споруди нового, буржуазного періоду&nbsp;— готелі, вокзали, торговельні пасажі, виставкові павільйони.) Псевдоросійський стиль поєднувався також з елементами [[Неоготика|неоготики]] (архітектурного романтизму першої половини XIX&nbsp;в.) та стилю [[Архітектура модерну|модерн]] або [[Віденська сецесія|сецесія]].

До зразків псевдоросійського стилю в Маріуполі належать житлова забудова Катерининської та [[Вулиця Торгова (Маріуполь)|Торгової вулиць]] (майже вся знищена), колишній готель «Континенталь» (колишній палац культури «Азовсталь», [[Палац культури «Молодіжний»]]), [[Палац культури імені Карла Маркса]] ([[Кальміуський район (Маріуполь)|Кальміуський район]]), поруйновані церкви Єлено-Костянтинівська та Марії Магдалини.

<gallery>
Файл:Маріуполь. Колишній будинок Хараджаєва О.Д., фото 1931 р.jpg|Маріуполь. Колишній будинок Хараджаєва О.Д. на Катерининській вулиці, фото [[1931]] р.
Файл:Mariupol st hotel.jpg|Колишній готель  «Континенталь» 
</gallery>

== Храмова архітектура на зламі 19-20 ст ==
[[Файл:Mariupol church alexandr.jpg|міні|праворуч|200пкс|Церква Марії Магдалини, зруйнована без відновлення]]
До найстаріших православних храмів Маріуполя належала колишня церква Марії Магдалини. Її виникненню посприяв тодішній [[губернатор]] краю [[Чертков Василь Олексійович|Василій Чертков]]. За [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|Кучук-Кайнарджийською угодою]] 1774&nbsp;р. на наново приєднаних до Російської імперії землях утворили дві губернії —[[Новоросійська губернія]] була утворена на правобережжі Дніпра, на лівобережжі&nbsp;— Азовська. Створена Азовська губернія ще не мала губернського міста, губернатор В. Чертков розмістив центр у дельті річки [[Кальміус]]. Тогочасні губернії поділяли на уїзди (провінції). Новий губернський центр нарекли Павловськом (в майбутньому Маріуполь), а уїзд відповідно Павловським. Сам Чертков відвідав Павловськ і брав участь у заснуванні церкви на честь святої Марії Магдалини. Її первісне розташування на перетині теперішніх вулиць Грецької та Леніна. Закладений фундамент довго стояв незабудованим. За справу створення церкви узялися самі віряни.

Вибудована нашвидкуруч церква швидко руйнувалась. Вже 1811 року про Марії-Мандалинінську церкву сповіщали як по стару і затісну для вірян. Місце для створення нового храму виділили вище на незабудованій ділянці. Новий храм на верхівці пагорба заклали лише 1862 року, центричну, з п'ятьма банями і трапезною. Новий храм вибудували у псевдовізантійський стилістиці з цегли лише через 35 років після заснування і висвятили 1897 року. Церква мала три престоли&nbsp;— в ім'я Марії Магдалини, на честь Покрова Богородиці та Івана Хрестителя. Церква Марії Магдалини мала містобудівне значення, а її силует відігравав помітну роль в силуеті міста як з суходолу, так і з моря, разом із високою дзвіницею Харлампіївського собору. Обидва храми міста були поруйновані у 1930-ї роки без відновлення.

Того ж 1897 року маріупольська Дума прийняла постанову про обов'язкове висадження дерев і кущів на площах і вулицях історичної частини міста. На старих поштівках з зображенням церкви Марії Магдалини якраз видно перші насаджені деревця на церковній ділянці.

<gallery>
Файл:Mariupol church kostel.jpg|Католицька церква св. Катерини, зруйнована без відновлення
Файл:Mariupol church rozhdestva.jpg|Православна церква Різдва Богородиці, зруйнована без відновлення
File:Mariupol church uspen.jpg|Успенська церква, зруйнована без відновлення
File:Mariupol church slobodka.jpg|Олено-Костянтинівська церква,  зруйнована без відновлення
Файл:Маріуполь церква Всіх Святих.jpg|Цвинтарна церква Всіх Святих, зруйнована без відновлення
</gallery>

== Період 1900—1922 рр ==
[[Файл:Mariupol vodnapornaya bashnya.jpg|міні|праворуч|200пкс|Арх. В.&nbsp;О.&nbsp;Нільсен. Колишня [[водонапірна вежа]].]]

<gallery>
Файл:Mariupol 2007 (79).jpg|Приазовський державний технічний університет (колишнє єпархіальне училище)
Файл:Mariupol church gamper.jpg|Будинок лікаря Ґампера
Файл:Маріуполь. Прогімназія Дарій.jpg|Маріуполь. Прогімназія Дарій
</gallery>

== Період 1922—1941 рр ==
{{main|Перелік загальноосвітніх шкіл міста Маріуполя}}

[[Файл:Маріуполь (технологічний ліцей).jpg|міні|праворуч|200пкс|Маріуполь. Технологічний ліцей (побудова [[1936]] року). [[Нікопольський проспект|Нікопольський роспект]]]]

Період 1922—1941&nbsp;рр. означений масовим знищенням православних храмів, коли поруйнували за наказом радянського уряду всі в Маріуполі, та будівництвом освітніх шкіл. Частка радянських шкіл вибудована на місцях поруйнованих церков (на місці Карасівської, на місці Успіння Богородиці 1887&nbsp;р., на місці Олено-Костянтинівської церкви на Слобідці тощо)<ref>газета «Ильичёвец», 4 сентября 2003</ref>.

У Центральному (тоді&nbsp;— Жовтневому) районі за часів [[СРСР]] були знищені ''всі церкви міста'', що позбавило місто історично важливих вертикалей в [[силует]]і. Особливо загрозливими для містобудівного образу міста були руйнації без відновлення Харлампіївського [[собор]]у, церков Марії Магдалини, Різдва Богородиці, або Карасівської, церкви Успіння Богородиці, котрі були вибудовані на узвишші. Вибудований в низовині катедральний Микільський собор і його вертикалі в Новоселівці в силуеті міста ролі майже не відіграють.

В цей період місто Маріуполь набуло радянського і відверто [[Атеїзм|атеїстичного]] характеру. Маріуполь з поруйнованими або перебудованими храмами зберіг радянський і відверто [[Атеїзм|атеїстичний]] характер до року розвалу СРСР (1991).

Будівництво шкіл було масово проведене у 1930-ті роки і припинене 1937 року з початком масових сталінських репресій. Саме тоді вибудовані освітні школи №&nbsp;7, №&nbsp;32, №&nbsp;36, №&nbsp;39, №&nbsp;41, №&nbsp;43, №&nbsp;44, №&nbsp;45<ref>{{Cite web |url=http://old-mariupol.com.ua/mariupol-1937-god-shkolnaya-dvuxletka/ |title=Архівована копія |accessdate=13 квітня 2014 |archive-date=13 квітня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140413151848/http://old-mariupol.com.ua/mariupol-1937-god-shkolnaya-dvuxletka/ }}</ref>. Були використані типові проекти, але з використанням архітектурних деталей 19 ст. ([[ризаліт]]и, [[руст]], [[пілястр]]и, різна [[лиштва]], іноді гра різновеликими об'ємами).

Колишня загальноосвітня школа №&nbsp;41, нині Технологічний ліцей. Вибудована школа у 1936 році. в [[палац]]овому стилі&nbsp;— звідси різновисотні об'єми, [[руст]] і [[пілястр]]и на фасадах, замкові камені на вікнах першого поверху, сильний винос [[карниз]]а тощо<ref>{{Cite web |url=http://old-mariupol.com.ua/prospekt-ilicha/ |title=Архівована копія |accessdate=13 квітня 2014 |archive-date=1 лютого 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140201220834/http://old-mariupol.com.ua/prospekt-ilicha/ }}</ref>.

Унікальне розпланування для шкіл Кальміуського району має [[сад]]ок перед колишньою загальноосвітньою школою №&nbsp;41 (нині Технологічний ліцей). Виконаний в найкращих традиціях [[Сад бароко|садів бароко]] французького типу, він відокремлює споруду ліцею від гамірного проспекту з інтенсивним [[транспорт]]ним рухом. В регулярному розплануванні садка перед головним [[фасад]]ом ліцею використані найкращі традиції регулярних садів&nbsp;— осьова побудова, заокруглена вхідна галявина і стежка, що веде до сходинок головного входу, вистрижені кущі бічних [[Партер (сад)|партерів]] тощо. Колись в центрах кожного з партерів встановили скульптури піонерів із нетривких матеріалів. [[Контраст]] між білими скульптурами і зеленими деревами ще більше посилював схожість унікального зеленого куточка Кальміуського району з невеликими французькими садами. Подібного регулярного розпланування позбавлений навіть [[парк імені Петровського]], розташований в кінці Нікопольського проспекту чи будь-яка школа міста Маріуполь.

Від розбитих скульптур залишені лише постаменти, котрі бажано використати для декоративної [[Садово-паркова скульптура|садово-паркової скульптури]] новітнього часу.

== Важке повоєнне відновлення. Сталінський ампір ==

Маріуполь, значно поруйнований у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]], повільно і довго відновлювався наступні 25 років. Архітектурні втрати в місті були значними. Серед втрачених&nbsp;— і споруда Земської управи, і низка будівель в декоративному стилі [[сецесія]]. Їх не відновлюють, а рештку постраждалих від руйнацій і пожеж лише ремонтують (колишні Духовне училище, Олександрівська гімназія, колишнє консульство Британії тощо). Маріуполь стрімко втрачав історичну забудову 19 ст. без заміни її на сучасну і адекватну за мистецьким рівнем.

Лише дві головні вулиці Маріуполя ([[Проспект Миру (Маріуполь)|просп. Миру]] та [[Вулиця Куїнджі|вул. Куїнджі]]) розчистили від руїн і забудували житловими будинками в стилі сталінського [[ампір]]у. Пишні фасади цих будинків лише приховали незграбну і пересічну забудову довоєнної доби. У 1953—1954 роках в Маріуполі активно працювали архітектори [[Яновицький Лев Олександрович|Лев Яновицький]] і [[Коренчук Оксана Андріївна|Оксана Коренчук]]. Новий характер отримала і площа з міським сквером, нині [[Театральна площа (Маріуполь)|Театральна площа]], де вибудували два симетричні будинки зі шпилями. Вони стануть архітектурною домінантою площі і мимоволі символами міста, бідного значущими архітектурними спорудами. Дещо індивідуальною була і забудова частини Лівого берега міста малоповерховим житловим масивом 1950-х років з затишними дворами ([[Проспект Перемоги (Маріуполь)|проспект Перемоги]], [[Вулиця Менделєєва (Маріуполь)|вулиця Менделєєва]]), але без значущих архітектурних акцентів.

У стилістиці сталінського ампіру вибудували також декілька культурно-освітніх закладів, розкиданих у різних поселеннях на околицях, котрі помітно контрастували з незграбною і пересічною забудовою передмість. Серед них:
* [[Волонтерівський клуб (Маріуполь)]], знищений
* Кінотеатр імені Леніна (пос. Троїцький), покинутий, стоїть пусткою
* палац культури Будівельників на вул. Азовстальська, 13 (вибудований 1952 року)
* палац культури «Маріуполь» ([[Проспект Металургів (Маріуполь)|проспект Металургів]])
* міський палац культури «Чайка» (колишній Палац культури моряків), Приморський район, просп. Миру, 71

<gallery>
Файл:Маріуполь. Житловий будинок на розі пр.Ленина-вул. Торгова.jpg|Житловий будинок на розі просп. Миру — вул. Торгова. Сталінський ампір.
Файл:Mariupol 2007 (80).jpg|Палац культури «Маріуполь» ([[Проспект Металургів (Маріуполь)|Проспект Металургів]])
</gallery>

== Модернізм і розпад СРСР ==
[[Файл:Центральний ринок (Маріуполь).JPG|міні|праворуч|200пкс|Центральний ринок]]
[[Файл:standart architecture Mariupol.jpg|міні|праворуч|200пкс|Маріуполь. Типова дев'ятиповерхівка]]
[[Файл:Баптиська церква в Маріуполі.JPG|міні|праворуч|200пкс|Колишня Карасівка. Баптистська церква в Маріуполі.]]

<gallery>
Файл:Mariupol 2007 (19).jpg|Будинок зв'язку, головпоштамт ([[Грецька площа (Маріуполь)|Грецька площа]])
Файл:Mariupol 2007 (106).jpg|[[Готель «Дружба», Маріуполь]] , головний фасад. [[Кальміуський район]]
Файл:Маріупольський морський ліцей.jpg|Маріупольський морський ліцей.
Файл:Mariupol 03.JPG|Будинок міськвиконкому ([[Грецька площа (Маріуполь)|Грецька площа]])
Файл:MGU Mariupol.jpg|Будинок комуністичної політпросвіти, нині Маріупольський державний гуманітарний університет. 
Файл:Mariupol 2007 (48).jpg|[[Кінотеатр «Савона», Маріуполь]], [[Проспект Будівельників (Маріуполь)|проспект Будівельників]]
Файл:Mariupol 2007 (55).jpg|Готель «Азовсталь», [[Лівобережний район]]
Файл:Проспект Будівельників.JPG|[[Проспект Будівельників (Маріуполь)|Проспект Будівельників]]
</gallery>

== Дикий капіталізм вдруге, світська архітектура ==

[[Файл:Мариуполь 2011 - panoramio.jpg|міні|праворуч|200пкс|Маріуполь, околиця Шишманки, фото 2016&nbsp;р.]]
[[Файл:Illichivets Sports Complex, Mariupol2.jpg|міні|праворуч|200пкс|Спорт комплекс «Іллічівець», фото 2007 року]]
<gallery>
Файл:ТД Застава.JPG|Торговий дім «Застава», [[Проспект Будівельників (Маріуполь)|проспект Будівельників]], фото 2010 року
Файл:Mariupol 2007 (2).jpg|Маріупольський державний гуманітарний університет (економіко-правовий факультет)
Файл:Mariupol 2007 (1).jpg|Житловий будинок, проспект Будівельників, фото [[2007]] року.
Файл:Mariupol 2007 (120).jpg|Нічний клуб «Фараон», проспект Металургів, фото 2007 року
</gallery>

== Слабка пам'яткоохоронна діяльність ==

[[Файл:Mariupol Куинджи 35 юго запад.jpg|міні|паворуч|300пкс|Маріуполь. Східний будинок зі шпилем]]

Ще 1993 року в Маріуполі працювала комісія працівників Харківського інституту «Укрпроектреставрація». Вони провели аналіз історико-архітектурного плану забудови Маріуполя. Було визнано сто сімдесят дві (172) історично вартісних споруди. Але тільки шість із них отримали статус пам'яток архітектури місцевого значення. Приємно і важливо, що серед них споруди різних історичних етапів, серед них&nbsp;— Водонапірна вежа (доба сецесії, арх. [[Нільсен Віктор Олександрович|В.&nbsp;О.&nbsp;Нільсен]], 1908—1910&nbsp;рр.)
Два будинки зі шпилями на вул. Артема (арх. Л. Яновицький, 1958&nbsp;р., сталінський ампір)
Драматичний театр (сталінський ампір)
Індустріальний коледж, [[Вулиця Георгіївська (Маріуполь)]] (колишня Маріупольська Олександрівська чоловіча гімназія, доба сецесії, арх. [[Толвінський Микола Костянтинович]]<ref>газета «Приазовский рабочий», 3 июля 1990 г. </ref>, проект 1876 року.)
[[Палац культури «Молодіжний»]] (колишній готель «Континенталь», доба сецесії).
Кількість історично вартісних споруд в Маріуполі була більша, ніж сто сімдесят дві (172), бо низка споруд доби пізнього [[класицизм]]у та сецесії була поруйнована і ніколи не відновлена. Низка збережених споруд доби сецесії не доглянута, погано використовується і не зберігається при гострій необхідності пішохідної зони в історичному центрі, нових майстерень для художників і ремісників, приміщень для роботи [[Гурток|гуртків]] школярів і молоді тощо.

Значним недоліком звіту є відсутність в переліку&nbsp;— охоронних зон [[Археологія|археологічних]] пам'яток доби [[неоліт]]у в Маріуполі та його околиць ([[курган]]ів), втрата котрих може бути непоправною для історії.

Лише [[Кальміуський район|Кальміуський]] та Центральний райони зберегли в невеликій кількості архітектурні пам'ятки 19 та початку 20 ст., тобто доби первісного [[капіталізм]]у. В Центральному районі це&nbsp;—

* [[Вулиця Торгова (Маріуполь)|Торгова вулиця]], комерційна і житлова забудова
* [[Маріупольський краєзнавчий музей]]
* [[Художній музей імені Куїнджі]]
* [[Індустріальний коледж ]] (колишнє Маріупольське Олександрівське чоловіче училище)
* Протитуберкульозний диспансер (колишнє Британське консульство)
* Колишній будинок архітектора В.&nbsp;О.&nbsp;Нільсена
* [[Водонапірна вежа]] Нільсена
* Колишня школа №&nbsp;5.
* [[Синагога]] на вул. Миколаївській
* Будинок лікаря Ґампера
* Дитяче хірургічне відділення (червоний корпус [[1890]] року побудови<ref>{{Cite web |url=http://old-mariupol.com.ua/istoriya-mariupolskoj-mediciny/#more-5538 |title=Архівована копія |accessdate=13 квітня 2014 |archive-date=13 квітня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140413150230/http://old-mariupol.com.ua/istoriya-mariupolskoj-mediciny/#more-5538 }}</ref>), нині лікарня №&nbsp;3
* Приазовський державний технічний університет, старий корпус
* Колишнє Духовне училище тощо.

Як відомо, Маріуполь віднесений до переліку історичних міст України<ref>газета «Ильичёвец», 14 сентября, 2013 года</ref>. Це накладає на мешканців міста та міськвиконком нові обов'язки по збереженню і реставрації історичних пам'яток і археологічних розкопок в місті.

== Дикий капіталізм вдруге, сакральна архітектура ==

<gallery>
Файл:Храм святого Архистратита Михаила.JPG|Храм святого Архістратига Михаїла ([[Лівобережний район]]).
Файл:Mariupol 2007 (133).jpg|[[Маріупольська мечеть| Маріупольська мечеть Сулеймана та Роксолани]] 
Файл:Маріупольська мечеть1.jpg|Внутрішній дворик мечеті з басейном для омовінь
Файл:Ukr Donobl Mariupol St. Micholas Church l 2020 SU-HS.jpg|Свято-Миколаївський храм
Файл:Храм Всіх Святих.JPG|Храм Всіх Святих, Старокримське кладовище.
</gallery>

== Неповний перелік архітекторів міста ==
* [[Нільсен Віктор Олександрович]] (1871—1941)
* [[Нікаро-Карпенко Микола Йосипович]] (1896?&nbsp;— 1962)
* Іван Ферапонтов, архітектор-автодидакт<ref>{{Cite web |url=http://old-mariupol.com.ua/ulica-semenishnna/ |title=Архівована копія |accessdate=13 квітня 2014 |archive-date=13 квітня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140413155428/http://old-mariupol.com.ua/ulica-semenishnna/ }}</ref>.
* [[Потлов Олександр Федорович]] (1919—1961) — будівничий маріупольського драматичного театру та виробничих об'єктів заводу «Азовсталь».
* Соломін Володимир Сергійович&nbsp;— санаторій-профілакторій «Здоров'я»

== Галерея вибраних поштівок і фото ==
[[Файл:Школа по проекту В.А. Нильсена 1912 Мариуполь.jpg|міні|праворуч|200пкс|Школа за проектом архітектора В.&nbsp;О.&nbsp;Нільсена, 1912&nbsp;р., нині ОШ №&nbsp;21, Маріуполь.]]

<gallery>
Файл:Mariupol church slobodka.jpg|Церква Костянтина та Єлени, Маріуполь, знищена 1936 року.
Файл:Маріуполь пр. Республіки фото 1936 р.jpg|:Маріуполь, пр. Республіки (з 1960 р. Леніна) навпроти Палацу культури «Азовсталь», фото 1936 р. 
Файл:Mariupol Continental Hotel.jpg|[[Палац культури «Молодіжний»]]
Файл:Spire home Mariupol.jpg|Будинок зі шпилем - один з символів міста
Файл:Theatre night Mariupol.jpg|Драмтеатр увечері
Файл:Трибуна стадіону «Іллічівець» у Маріуполі.jpg|Трибуна стадіону «Іллічівець» у Маріуполі. [[Парк імені Петровського]], Кальміуський район.
</gallery>

== Див. також ==
* [[Маріуполь, керамічні заводи]]
* [[Перелік вулиць і площ Маріуполя]]

== Джерела ==
{{Портал|Історія|Архітектура|Маріуполь}}
* Ильин М. А., Борисова Е.&nbsp;А.&nbsp;Архитектура [2-й пол. 19 в.] // История русского искусства, т. 9, книга 2.&nbsp;— М., 1965.
* Кириченко Е.&nbsp;И.&nbsp;Архитектура 2-й половины 19&nbsp;— нач. 20 вв. // Краткая художественная энциклопедия. Искусство стран и народов мира, т. 3.&nbsp;— М., 1971.
* Кириченко Е.&nbsp;И.&nbsp;Русский стиль: Поиски выражения нац. самобытности. Народность и национальность. Традиции древнерусского и народного искусства в русском искусстве XVIII-нач. XX&nbsp;в. М. : Галарт: АСТ, Б. г. (1997).
* Борисова Е. А., Каждан Т.&nbsp;П.&nbsp;Русская архитектура конца XIX&nbsp;— начала XX века.&nbsp;— М.: Наука, 1971.
* Борисова Е.&nbsp;А.&nbsp;Русская архитектура второй половины XIX века.&nbsp;— М.: Наука, 1979.&nbsp;— 320 с.
* Л. Яруцкий "Мариупольские храмы ", 1991&nbsp;р.
* Л. Яруцкий «Мариупольская старина», 1991&nbsp;р.
* Проценко Аркадий « Улицами старого Мариуполя»
* [http://papacoma.narod.ru/articles/nilsen_biography.htm стаття, Приазовский рабочий, 15 октября 2008 г.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305034510/http://papacoma.narod.ru/articles/nilsen_biography.htm |date=5 березня 2016 }}
* [http://old-mariupol.com.ua/xram-ot-rozhdeniya-do-raspyatiya/ «Храм&nbsp;— от рождения до распятия»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140413124454/http://old-mariupol.com.ua/xram-ot-rozhdeniya-do-raspyatiya/ |date=13 квітня 2014 }}

== Примітки ==
{{reflist|2}}

[[Категорія:Історія Маріуполя]]
[[Категорія:Архітектура Маріуполя]]
[[Категорія:Архітектура Донецької області]]