Відкрити головне меню

Артур Целецький

польський дідич, громадський діяч, посол до Галицького Сейму.

Артур Кароль Целецький[1] гербу Заремба (пол. Artur Karol Cielecki; 12 листопада 1850 — 9 листопада 1930, Краків) — польський дідич, громадський діяч, посол до Галицького Сейму.

Артур Кароль Целецький
Artur Karol Cielecki
Artur Zaremba Cielecki (-1901).jpg
Народився 12 липня 1850(1850-07-12)
Гадинківці, Гусятинський повіт, Чортківський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, Німецький союз
Помер 10 листопада 1930(1930-11-10) (80 років)
Краків, Польська Республіка
Поховання Личаківський цвинтар
Національність поляк
Діяльність політик
Відомий завдяки дідич, громадський діяч
Посада посол до Галицького сейму[d]
Рід Q63531514?
Нагороди
Кавалер ордена Святого Григорія Великого
Кавалер командорського хреста із зіркою ордена Франца Йосифа
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест (з зіркою)

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Артур Целецький народився 12 листопада 1850 року.

Власник маєтків у Бучацькому та Гусятинському повітах Королівства Галичини і Лодомерії. Проживав у маєтку в Пороховій, пізніше у Гадинківцях біля Копичинець. У Бучацькій повітовій раді: довголітній член (1875—1884, 1892—1911 роки), віце-президент (у січні 1881—1883), член виділу (січень 1895—1906).

1906 року переказав планованій експозитурі в Пороховій (в частині села Городи) разом з повністю випосаженою мурованою плебанією, стодолою, стайнею, 2-ма городами площею 6 морґів, офірував 23000 корон для майбутнього католицького експозита як дотацію. Після 1906 року продав власний маєток у Пороховій[2] У 1905−1914 роках був членом повітової ради в Гусятині. З 1895 по 1914 роки був послом до Галицького Сейму (січень 1895—1901, 1901—1907 роки від округу № 30 Бучач — Монастириська, IV курія; січень 1908—1913 роки від округу Чортків, у 1913—1914 роках від курії великих власників повіту Чортків. Належав до групи автономістів (тобто подільських консерваторів). У сеймі був членом крайової комісії з справ рільничих.

З 1877 року був членом, у 1887—1910 роках головою відділу Бучацько-чортківсько-заліщицького Галицького господарського товариства; у 1892—1910 роках був членом комітету цього товариства у Львові, у 1903—1909 роках одним з його віце-президентів. 1887—1907 років входив до складу окружного виділу Галицького товариства кредитового земського в Бучачі. Засідав кілька літ у спостережній раді Меліоративного банку у Львові, в раді Крайового союзу пожежних охоронців. 1893—1908 років був президентом повітової філії Товариства гуртків рільничих (пол. Towarzystwo Kólek Rolniczych) в Бучачі, у 1910—1913 роках в Гусятині, 1894 року став членом головного виділу цього товариства у Львові. 12 грудня 1898 року обраний його президентом (був до червня 1919 року, коли товариство об'єдналось разом з Краківським товариством рільничим). Під час його керівництва їхня кількість зросла від 868 у листопаді 1900 року до 1862 у 1913 році (кількість членів 40691 та 84952 відповідно).

Брав участь у багатьох з'їздах Товариства школи людової, допомагав його праці, за що 1910 року вписаний до почесних членів Товариства.

Сприяв дуже заснуванню польської школи у Гадинківцях (1912 р., 1922 року подарував 4 морґи ґрунту). Поділив (розпарцелював) значну частину маєтку в Гадинківцях між польськими осадниками, в тій осаді було 1924 року утворено окрему ґміну «Заремба». 1929 року подарував Товариству школи людової «ґрунт» під будівництво Дому людового для цієї осади.

Помер 9 листопада 1930 року в Кракові.

ВідзнакиРедагувати

Був нагороджений папським орденом святого Григорія Великого, командорським хрестом із зіркою ордена Франца Йосифа (1908)[3] та командорським хрестом із зіркою ордена Відродження Польщі (2 травня 1923)[4].

МеценатРедагувати

Фундатор збудованого у 1893 році в Пороховій дерев'яного костелика (як каплиця публічна на урвищі Скала, посвячена як «Різдва святого Яна Хрестителя», 9 на 7 метрів, з виокремленим захристям, накрита гонтою, розібрана 1930 року через поганий стан).[5] 17 липня 1905 року переказав (подарував) земельну ділянку для будівництва плебанії в Пужниках, зобов'язався разом з мешканцями села надати дерево, готівку.[6]

ПриміткиРедагувати

  1. Monografja rodziny Zarembów na Cielczy Cieleckich. (пол.) доступ 2017-11-30
  2. Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 175.
  3. Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 162.
  4. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924 // Prezydium Rady Ministrów. — Warszawa 1926. — S. 15.
  5. Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 175—177.
  6. Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Pużnikach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego… — T. 18. — S. 225.

ДжерелаРедагувати

  • Próchnicki Z. Cielecki Zaremba Artur // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 96 s. — S. 45—46. (пол.)
  • Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 368 s., 508 il. — S. 175—184. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I.). — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)