Антрацит (місто)

місто в Луганській області (Україна)
Версія від 20:36, 11 червня 2009, створена NickK (обговорення | внесок) (прибрав нікому не потрібний текст з УРЕ, інтервікі)

Антраци́т (до 1962 року — Боково-Антрацит) — місто обласного значення в Луганській області, адміністративний центр Антрацитівского району.

Антрацит
Coat of Arms of Antratsyt.jpg
Герб Антрациту
Средняя школа №1 города Антрацит.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Антрацитівський район
Код КОАТУУ: 4410300000
Засноване 1895
Статус міста з 1962 року
Населення 86,7 тис. (2001)
Площа 61,3 км²
Густота населення 1 414 осіб/км²
Поштові індекси 94000-619
Телефонний код +380-6431
Координати 48°07′00″ пн. ш. 39°05′00″ сх. д. / 48.11667° пн. ш. 39.08333° сх. д. / 48.11667; 39.08333
Водойма Нагольчик, Кам'янка, Кріпенька
Відстань
Найближча залізнична станція Антрацит
До обл./респ. центру
 - фізична 55 км
 - автошляхами 76 км
До Києва
 - фізична 672 км
 - автошляхами 772 км
Міська влада
Адреса 94613 Україна, Луганска обл. м. Антрацит, пл. Мира, 1, 3-74-46
Міський голова Салита Вячеслав Антонович

Commons-logo.svg Антрацит у Вікісховищі

Карта
Антрацит. Карта розташування: Україна
Антрацит
Антрацит
Антрацит. Карта розташування: Луганська область
Антрацит
Антрацит

Історічна довідка

На межі земель України та Росії розташоване шахтарське місто Антрацит. Назва міста свідчить про його промислову спеціалізацію та трудову біографію. Це місто шахтарів, які видобувають високоякісне вугілля антрацит, що й дало ім’я місту[1].

Антрацит засновано у 1895 році. До жовтня 1917 року територія міста входила до складу Таганрогського округу Області Великого Війська Донського. В 1920 році, коли націоналізовані шахти були об’єднані в Боковське рудоуправління, селищу була надана офіційна назва Боково-Антрацит. В 1936 році він став районним центром, у 1938 році Боково-Антрацит був віднесений до категорії міста районного підпорядкування.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28.12.1962 р. м. Боково-Антрацит було перетворено на м. Антрацит обласного підпорядкування в сучасних адміністративних межах.

Природні характеристики

Антрацит – місто обласного підпорядкування, розташоване в південній частині області, в 70 км від Луганська та 32 км від кордону з Ростовською областю Росії. Територія Антрацитівської міської ради складає 61 кв. км, міста Антрацита 29 кв. км. Довжина міста з півночі на південь – 9,2 км, зі сходу на захід 7,8 км.

Рельєф неспокійний. Висота рельєфу від 240 до 250 м над рівнем моря. Антрацит знаходиться в різкоконтинентальній кліматичній зоні з досить посушливим літом та м’якою з помірними опадами зимою, з нестійким сніговим покровом. Середня температура найтеплішого місяця (липня) + 23С, найхолоднішого (січня) –5С-7С. Максимальна температура влітку досягає +42С, мінімальна в окремі зими досягає – 40С. Весняні заморозки спостерігаються в другій декаді квітня, а перші осінні – в другій декаді вересня. Середня сума опадів від 150 мм до 320 мм з різким коливанням по рокам. Висота сніжного покрову складає в середньому 6-11 см. Через часті відлиги сніговий покров нестійкий, земля промерзає на глибину від 0,7 до 1м.

Географічне положення вигідне. Місто розташоване в центрі Донецького кряжу на отрогах південно-східної частини Нагольного кряжу, якій має складну геологічну історію. У кінці девонського періоду на його місці утворився прогиб земної кори, який далі був заповнений водами кам’яновугільного моря. Протягом кам’яновугільного періоду море багато раз зникало і знову з’являлось.

Донецька впадина заповнювалась товщею опадочних пород: вапняка, глинами, підносними пластинами та прошаруванням вугілля. Нараховується більш 200 пластів вугілля робочої потужності; 50 пластів від 45 см до 2м. Теплотворна здатність 7800-8350 кал/кг.

Промислові запаси вугілля всього – 102,495 млн. тонн, у тому числі по розробленим пластам – 66,981 млн. тонн. Промислові запаси вугілля на глибині до 600 м. - 5,561 млн. тонн, 601 – 1200 м. – 54,654 млн. тонн, більше 1200м. – 42,280 млн. тонн. Промислові запаси на пластах з кутом падання до 35 град. – 102,495 млн. тонн, у тому числі с потужністю більш одного метра – 49,500 млн. тонн. Усі промислові запаси вугілля мають марку А. Надра міста Антрацита мають 3% усіх запасів антрациту в світі.

Нагольний кряж багатий кристалічним гранітним гнейсом. Є родовища кольорових металів, золота, вапняку, глини, піщанику.

Антрацит розташований у степовій зоні. Грунт різноманітний: чорнозем, каштановий, суглинистий, кам’янистий.

На ресурси води місто не багате, є декілька невеликих річок, притоків річок Нагольна та Міус. Крім того є декілька штучно створених водойомів, ставків, зон відпочинку. За даними геологів на території міста є кілька підземних озер.

Рослинність: дуб, клен, тополя, береза, сосна, кльон, терновник, вільха, верба, акація тощо.

Населення

Чисельність населення в місті складає 86 тис. осіб. Національний склад: українці, росіяни, білоруси, татари, тощо, всього більше 50 національностей. Щільність населення – 1465,6 осіб на кв.км.

Народжуваність – 6,67 немовлят на 1000 населення. Смертність – 15,6 осіб на 1000 населення.

В усіх сферах економічної діяльності працює 20,8 тис. осіб. В промисловості зайняті 10,8 тис. осіб.

Адміністративно-територіальний устрій

Територія Антрацитовскої міської ради — 6132 га., міста Антрацита — 2898 га. В адміністративному підпорядкуванні міста знаходяться 6 селищ міського типу: Боково-Платове, Верхній Нагольчик, Дубівське, Кам’яне, Кріпенське і Щотове, а також 5 селищ: Садове, Христофорівка, Лісне, Степове, хутір Мельникове; та 2 села: Зелений Курган і Оріхове.

В Антрацитівську місцеву раду обрано 48 депутатів. В 6 селищних рад обрано 120 депутатів: Боково-Платівська селищна рада – 20, Верхньо-нагольчикська – 15, Дубівська – 21, Кріпенська – 20, Щотівська – 23. Сільських рад не має.

Промисловість

Економічний потенціал міста представляють 22 промислових підприємства та 145 малих підприємств. На долю промисловості випадає 94,5% випуску валової продукції. 75 % загального об'єму промислового виробництва міста складає продукція підприємств вугільної галузі: чотирьох шахт, двох збагачувальних фабрик. Машинобудування представлене дев'ятьма підприємствами, найбільші з них: ТОВ «Пневматика», АОЗТ «Прокат», АООТ «Колор», ЗАТ «Антрацитівський завод збірних теплиць», ДП «Еталон-термо». Підприємства харчової промисловості: філія ТОВ «Коровай» хлібокомбінат. КП «Темп ЛТД» (безалкогольні напої).

Освіта

Вищих навчальних закладів усіх рівнів – 5, в т.ч.:

  • Антрацитівський факультет гірничої справи і транспорту Східноукраїнського Національного університету ім. В. Даля;
  • Антрацитівський філіал кафедри програмного забезпечення ЕОМ та ЕМ Харківського національного університету радіоелектроніки;

навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації:

  • Антрацитівський технікум радіоелектронного приладобудування;
  • Антрацитівське медичне училище;
  • Антрацитівський професійний будівельний ліцей;
  • Антрацитівський ліцей автомобільного транспорту.
  • Загальноосвітніх навчально-виховних закладів – 31. Дошкільних закладів – 17.

Професійно-технічних училищ – 3.

Охорона здоров’я

В місті працюють 16 медичних установ, в т.ч. 10 лікарняних установ і 6 полікліничних установ, серед них психоневрологічний та наркодиспансери обласного підпорядкування. В них працюють 1366 осіб, в т.ч. лікарів – 238, середнього медичного персоналу – 766, молодший медичний персонал – 590. Кількість ліжко-місць – 590.

Релігійне життя

В місті діють 15 релігійних організацій різних конфесій. Серед віруючих більшість сповідує православну христіянську віру і відвідують храми УПЦ: Свято-Покровську, Свято-Олександра Невського, Свято-Георгіївську, Свято-Казанську, Ікони Божої Матері “Скоропослушниці”, Рівноапостольної Ніни церкви.

Активно діють у місті громади свідків Іегови, Євангельских христіян баптистів. Досить чисельна мусульманська громада “Аль-Іхлас”. (У місті мешкає 1,2 % населення татарської національності).

В селищі Боково-Платове знаходиться пам’ятник архітектури храм Олександра Невського (1854 р.).

Відомі земляки

  • льотчик-космонавт, двічі Героєм Радянського Союза В.А.Ляхов
  • Олімпійський чемпіон зі спортивної гімнастики Ігор Коробчинський
  • народна артистка Радянського Союзу Бела Руденко
  • письменники Тарас Рибас, Владислав Титов, Грігор Тютюнник
  • перший віце-президент федерації футболу України А.Бадурко
  • посол Росії В.Раєвський
  • генерал-полковник А.Богданов

Примітки

  1. М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 15