Антагонізм в природі і суспільстві

Версія від 08:42, 17 серпня 2015, створена Білецький В.С. (обговорення | внесок) (Створена сторінка: '''Антагонізм''' (від {{lang-grc|ανταγωνισμός}} — «суперечка, боротьба») — суперництво, щ...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Антагонізм (від дав.-гр. ανταγωνισμός — «суперечка, боротьба») — суперництво, що характеризується гострою боротьбою ворожих сил, тенденцій. Термін може вживатися в різних контекстах, як наприклад: "ідеологічним антагоністом консерватизму є комунізм і лібералізм ". Антагонізм — тип суперечності, де погляди і діяльність сторін, що стикаються, мають діаметрально протилежний характер, який поглиблюється в міру свого розвитку і переростає у конфлікт. Боротьба між антагоністичними протилежностями відбувається у гострих формах і майже завжди завершується знищенням однієї з них. Повне розв'язання антагонізму досягається лише в результаті ліквідації тієї основи, що його породила.

В природі антагоністичні суперечності існують, наприклад, між деякими тваринами і рослинами, в межах споріднених груп мікро- та ін. організмів. Такий А. в процесі боротьби за існування виявляється як знищення чи пригнічення одних організмів іншими. А., що мають місце в природі, докорінно відрізняються від А. у суспільстві. Соціальні А. властиві класовим формаціям і виявляються насамперед у відносинах між експлуататорами і експлуатованими, у боротьбі класів. Соціально-економічною основою цих А. є приватна власність на засоби виробництва і зумовлена нею експлуатація людини людиною. А. досягають найбільшої глибини і гостроти при імперіалізмі, де суперечності між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення виявляються у жорстокій класовій боротьбі між пролетаріатом і буржуазією. Антагоністичні суперечності розв'язуються шляхом революційної перемоги передового класу, докорінною перебудовою суспільного життя.

Література