Перегляд вихідного коду сторінки Андрей (Шептицький)

{{othernames|Шептицький}}
{{Ієрарх УГКЦ
| українське ім'я = [[Преподобний (лик святості)|Преподобний]] <br/> Андрей Шептицький
| відомий як      = Владика Андрей
| українське ім'я при народженні = 
| оригінальне ім'я при народженні =
| портрет = Andrzej Szeptycki (a).jpg
| ширина портрета = 250px
| підпис = Андрей Шептицький, 1921 р.
| титул = [[Митрополит Галицький]], <br/>Архієпископ Львівський, <br/>єпископ Кам'янецький
| церква = [[Українська греко-католицька церква]]
| спільнота =
| періодпочаток = [[17 січня]] [[1901]]
| періодкінець  = [[1 листопада]] [[1944]] 
| попередник = [[Юліан Куїловський]]
| наступник = [[Йосиф (Сліпий)]] 
| обрання          = [[12 грудня]] [[1900]]
| інтронізація      = [[17 січня]] [[1901]]
| титул_2 = Єпископ Станиславівський
| обрання_2          = [[19 лютого]] [[1899]]
| інтронізація_2      = [[17 вересня]] [[1899]]
| періодпочаток_2    = [[17 вересня]] [[1899]]
| періодкінець_2     = [[12 грудня]] [[1900]]
| попередник_2       = [[Юліан Куїловський]]
| наступник_2        = [[Григорій Хомишин]]
| титул_4             = 
| обрання_4          = 
| інтронізація_4      =
| періодпочаток_4      = 
| періодкінець_4       = 
| попередник_4    =
| наступник_4          =
| титул_5             =
| церква_5           =
| спільнота_5            =
| обрання_5          =
| інтронізація_5      =
| періодпочаток_5      =
| періодкінець_5       =
| попередник_5    =
| наступник_5          =
| дата народження       = 29.7.1865
| місце народження      = [[Прилбичі]]
| дата смерті         = 1.11.1944
| місце смерті        = [[Львів]]
| похоронений           = Львів, крипта [[Собор святого Юра|Собору св. Юра]]
| батько                = [[Іван Кантій Шептицький|Іван (Ян) Кантій Шептицький]]
| мати                = [[Шептицька Софія|Софія]] з [[Фредро|Фредрів]]
| рід                  = [[Шептицькі]]
| прийняття монашества = [[11 серпня]] [[1892]]
| сан                 = [[3 вересня]] [[1892]]
| хіротонія           = [[17 вересня]] [[1899]]
| нагороди             = [[Орден Леопольда (Австрія)|Орден Леопольда]], [[Орден Залізної Корони (Австрія)|Орден Залізної корони]]
| автограф            = Sign a shept.svg
| Commons             =
}}

'''Андре́й Шепти́цький''' ЧСВВ (у хрещенні '''Роман Марія Александер'''; {{ДН|29|7|1865}}&nbsp;— {{ДС|1|11|1944}})&nbsp;— предстоятель [[УГКЦ|Української греко-католицької церкви]], [[Предстоятелі Української греко-католицької церкви|митрополит Галицький, архієпископ Львівський]] (1901—1944). Єпископ Станиславівський (1899—1900). [[Доктор права]] (1888) і [[доктор теології|богослов'я]] (1894); меценат. Один із найвидатніших провідників української церкви й [[український націоналізм|національного руху]] першої половини ХХ ст. Представник шляхетного та графського роду [[Шептицькі|Шептицьких]]. Народився у [[Прилбичі|Прибличах]] ([[Австрійська імперія]], нині&nbsp;— [[Україна]]). Син [[Іван Кантій Шептицький|Івана (Яна) Кантія Шептицького]] і [[Шептицька Софія|Софії Фредро]]. Здобув вищу освіту в [[Ягелонський університет|Кракові]] та [[Вроцлав|Бреслау]] (1883—1887)<ref name="ЕІУ"/>. Вступив до [[Василіяни|Чину василіян]] (1888). Прийняв [[таїнство священства]] від перемишльського єпископа [[Юліян (Пелеш)|Юліяна Пелеша]] (1892). Став ігуменом львівського [[Монастир святого Онуфрія (Львів)|монастиря святого Онуфрія]] (1896)<ref name="ЕІУ"/>. Поставлений папою [[Лев XIII|Левом XIII]] на [[Станиславівська єпархія УГКЦ|єпископа Станиславівського]] (1899), а згодом&nbsp;— митрополита Галицького (1900). Як сенатор брав участь у роботі [[Парламент Австрії|Віденського парламенту]], був заступником маршалка [[Галицький сейм|Галицького крайового сейму]] (1903—1913)<ref name="ЕІУ"/>. Послідовно захищав права українського населення. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. Заснував [[Національний музей у Львові]] (1905). Стимулював економічну діяльність українців, сприяв відкриттю кооперативів. Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] заарештований російськими військами (1914), вивезений до Росії (1914—1917)<ref name="ЕІУ"/>. Повернувшись до Львова, став одним зі співзасновників [[ЗУНР]] (1918). Інтернований польською владою на Святоюрській горі (1919)<ref name="ЕІУ"/>. Працював [[Апостольський візитатор|апостольським візитатором]] у Північній і Південній Америці (1922—1923), постійно піднімав українське питання на зустрічах найвищого рівня<ref name="ЕІУ"/>. Арештований польською владою за проукраїнську діяльність: його утримували в [[Познань|Познані]] (1923—1924), а звільнили після особистого втручання папи [[Пій XI|Пія XI]]<ref name="ЕІУ"/>. Був дійсним членом [[НТШ|Наукового товариства імені Шевченка]] (1925)<ref name="ЕІУ"/>. Створив [[Греко-католицька богословська академія у Львові|Львівську греко-католицьку богословську академію]] (1928)<ref name="ЕІУ"/>. Боровся проти польської [[Пацифікація у Галичині 1930|пацифікації українців]] (1930), разом із єпископатом неодноразово звертався за допомогою до [[Святий Престол|Святого Престолу]]<ref name="ЕІУ"/>. Засуджував [[Голодомор]], організував збирання харчів для голодуючих (1933)<ref name="ЕІУ"/>. Виступав проти політичного терору, [[комунізм]]у, [[нацизм]]у, [[радикалізм]]у<ref name="ЕІУ"/>. Вітав проголошення [[Карпатська Україна|Карпатської України]] (1938). Після [[Радянська анексія західноукраїнських земель|радянської окупації Галичини]] (1939) опинився під тиском нової влади, яка закрила всі семінарії та пограбувала церкви; готувався до можливого арешту<ref name="ЕІУ"/>. Потайки висвятив [[Йосиф (Сліпий)|Йосифа Сліпого]] як свого [[коад'ютор]]а й майбутнього наступника<ref name="ЕІУ"/>. Після початку [[німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] вітав [[Акт 30 червня 1941|проголошення Української держави]] (1941); очолив [[Українська національна рада|Українську національну раду]]<ref name="ЕІУ"/>. Таємним наказом врятував в українських монастирях понад 150 євреїв<ref name="ЕІУ">''Черченко Ю.'' Шептицький Андрей…&nbsp;— С. 631.</ref>. Помер у Львові внаслідок тяжкої хвороби<ref>{{ЙСліпийСпомини|150—151}}</ref>. Похований у [[Собор святого Юра|соборі святого Юра]]. Від 1955 року триває процес [[беатифікація|беатифікації]]. [[Праведник світу]] (2008).

== Імена ==
* '''Андре́й Шепти́цький'''&nbsp;— чернече ім'я.
* ''' Рома́н-Марі́я-Алекса́ндер Шепти́цький''' ({{lang-pl|Roman Aleksander Maria Szeptycki}})&nbsp;— повне ім'я.
* Прізвиська&nbsp;— ''Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит''<ref>Івасів, Р. Скарби Шептицького // [[Галичина (газета)|Галичина]].&nbsp;— 2015.&nbsp;— 30 липня.&nbsp;— (Національні світочі).</ref>.

== Біографія ==

=== Дитинство та юність ===
{{main|Шептицькі}}
[[Файл:POL COA Szeptycki Hrabia.svg|міні|200пкс|Герб графів Шептицьких]]
Андрей Шептицький народився 29 липня 1865 року у селі [[Прилбичі|Прилбичах]] [[Яворівський повіт|Яворівського повіту]], [[Королівство Галичини та Володимирії]], [[Австрійська імперія]] (нині [[Яворівський район|Яворівського району]] [[Львівська область|Львівської области]], [[Україна]]). Він походив зі стародавнього [[Русини|русинського]] (українського) роду [[Шептицькі|Шептицьких]], який отримав австрійський [[Граф (титул)|графський]] титул, у XIX столітті зазнав [[полонізація|спольщення]], а члени родини стали [[французька мова|франкомовними]] римо-католиками. При хрещенні за латинським обрядом у [[Костел Святої Трійці (Брухналь)|костелі Святої Трійці]] родового містечка [[Терновиця (Яворівський район)|Брухналя]]<ref>{{Cite web |url=http://www.ugcc.lviv.ua/actual/paraphial/136-V_Arhikatedralnomu_sobori_Svjatog.html |title=В Архикатедральному соборі Святого Юра виставили для почитання унікальний образ Спасителя, написаний матір'ю Андрея Шептицького |accessdate=27 вересень 2015 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20150928122000/http://www.ugcc.lviv.ua/actual/paraphial/136-V_Arhikatedralnomu_sobori_Svjatog.html |archivedate=28 вересень 2015 |deadurl=yes }}</ref>, яке відбулося 9 серпня 1865<ref name="Nowak_16">''Nowak'', s. 216.</ref>, отримав імена Роман, Марія, Александер.

Його тато&nbsp;— граф [[Іван Кантій Шептицький|Іван (Ян) Кантій Реміґіан Шептицький]], мати&nbsp;— графиня [[Шептицька Софія|Софія (Зофія) Фредро]]<ref name="korol">{{УБ|3}}</ref>. Бабуся&nbsp;— Зофія з [[Яблоновські|Яблоновських]] [[герб]]у [[Гримала (герб)|Гримала]], дружина фундатора будівництва теперішнього [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької]] [[Станіслав Скарбек|Станіслава Скарбека]].<ref>''Lasocka B.'' Skarbek Stanisław Marcin h. Abdank (1780—1848) // [[Polski Słownik Biograficzny]].&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków, 1997.&nbsp;— T. XXXVIIІ/1, zeszyt 156.&nbsp;— S.&nbsp;25. {{ref-pl}}</ref>

Подружжя Шептицьких мало семеро синів. Перший син Стефан помер у віці двох років (1862—1864), Єжи (Юрій)&nbsp;— 17-ти років (1863—1880). Третім сином Шептицьких став Роман, відомий як Андрей Шептицький. Четвертий&nbsp;— Казимир&nbsp;— успішний адвокат, який у 43 роки полишив світську кар'єру та став [[Студити|монахом-студитом]] і відомий як [[Климентій Шептицький]]. П'ятий&nbsp;— [[Александер Шептицький|Александер]]. Шостий&nbsp;— [[Станіслав Шептицький|Станіслав]]&nbsp;— офіцер Генерального штабу і [[військовий аташе]] [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]] в [[Рим]]і перед [[Перша світова війна|Першою світовою війною]], потім став генералом польської армії. Сьомий&nbsp;— [[Леон Шептицький|Леон]]&nbsp;— у 1939 році під час [[Вторгнення СРСР до Польщі (1939)|першого російсько-більшовицького вторгнення]] був замордований [[Більшовики|більшовиками]] у Прилбичах <!--чи в Замості?-->разом із дружиною<ref name="korol" />.

Про ранні роки життя митрополита відомо з книги спогадів його матері Софії. Зокрема вона зазначає, що в дитинстві Роман вирізнявся сумирною вдачею, любов'ю до молитви, до якої вмів пробудити любов серед оточення.

{{Цитата|''[[Вервиця]]&nbsp;— це було його перше апостолування в родині; чи він намовляв своїх братів, чи навчав, чи може вони самі йшли за його прикладом, не знаю, але без будь-якого впливу з мого боку за деякий час я побачила, що кожний з них має завжди [[Вервиця|вервицю]] в кишені, що молиться на ній і що засипляє з нею, обмотаною довкола ручки. Пишу про це, що я бачила і як я цю річ зрозуміла.''|розмір=50||''Софія Шептицька''|. Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького<ref name="sofia1">''Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького'' // Свічадо, 2009.&nbsp;— С.&nbsp;17–39.</ref>}}

Софія Шептицька зазначає, що близько 8 років Роман принципово відмовився від [[брехня|брехні]], зробивши це, на її погляд, цілком свідомо, а не [[інстинкт]]ивно. До того ж він на той час, за словами матері, добре відчув, що таке страждання та жертва любові для ближнього.

{{Цитата|''Хлопці мали [[Набій Флобера|фльоберт]], з якого під час проходів наперезміну стріляли. Було постановлене, що кожний з них діставав щоденно по п'ять набоїв. Ці стріли були кульмінаційною точкою розваги, а скільки розмов поплило кожної днини, при чому щастя бувало захмарене лише кожушками, які я казала брати зі собою на довші прогулянки; коли один мав стріляти, заки натрапили на «звірину», тоді другий мав нести його кожушок. Отож у день св. Юрія&nbsp;— «Ама» босоніж підбіг до Ізя, кажучи до нього (по-французьки): «Слухай Юрку, я не міг Тобі нічого купити на Твої їм'янини, але ось маєш усі мої сьогоднішні набої, Ти зможеш стріляти під час цілісінької довгої прогулянки, бо знаєш, нині не буде лекції, а я нестиму Твій кожушок»!''|розмір=50||''Софія Шептицька|''. Молодість і покликання о. Романа Шептицького<ref name="sofia1"/>}}

Першу освіту Роман здобув удома. Восени 1879&nbsp;р. разом зі своїми двома братами Юрієм та [[Александер Шептицький|Олександром]] розпочав навчання в гімназії Св. Анни у місті [[Краків]] ([[Королівство Галичини та Володимирії]]). Невдовзі тут помер його брат Юрій. Роман та уся сім'я Шептицьких глибоко переживали цю втрату. 1 жовтня 1883&nbsp;р. розпочав військову службу в Кракові. 8 січня 1884&nbsp;р. його привели з казарми додому та діагностували скарлатину (супроводжується зараженням крові й гострим запаленням суглобів). У часі хвороби був близький смерті. Наприкінці лютого одужав, однак лікарі наполягли на звільненні з військової служби. Батькові вдалося звільнити Романа з війська, у травні родина повернулася з Кракова до Прилбичів<ref name="korol" />.

Восени 1884&nbsp;р. Роман та Олександр разом поїхали до Німецької імперії ([[Бреслав]]) на правничі студії в [[Вроцлавський університет|університеті]]. У 1886&nbsp;р. вперше відвідав [[Рим]]. Влітку 1887&nbsp;р. завершив університетські студії. 11 серпня цього року на пропозицію батька вирушив до [[Хирів|Хирова]] в [[Науково-виховний заклад отців єзуїтів (Хирів)|колегію єзуїтів]]. Через тиждень прибув у [[Монастир святого Онуфрія (Добромиль)|Добромильський монастир]], щоб ознайомитися з життям [[Василіяни|отців василіян]]. У жовтні 1887&nbsp;р. батько відправив Романа в подорож до Російської імперії, під час якої познайомився з філософом [[Володимир Соловйов|Володимиром Соловйовим]] та істориком [[Антонович Володимир Боніфатійович|Володимиром Антоновичем]]. Упродовж цієї подорожі відвідав [[Подільська губернія|Подільську губернію]], [[Київ]], [[Москва|Москву]]<ref name="korol" />.

8 лютого 1888&nbsp;р. у Римі взяв участь у загальній аудієнції Папи [[Лев XIII|Лева ХІІІ]]. Завдяки старанням матері Софії 24 березня папа прийняв їх сім'ю на приватній аудієнції, під час якої Роман просив благословення на те, щоб стати [[василіяни]]ном. Лев ХІІІ не забув про цей візит і пригадав собі його через 11 років. 27 квітня 1888&nbsp;р. Роман повернувся до Кракова, через 3 тижні (19 травня<ref name="Nowak_16"/>) здобув науковий ступінь [[доктор наук|доктора]] права<ref name="korol" />.

=== Монаше та священниче служіння ===
[[Файл:Шептицький1.jpg|міні|t|200px|Андрей Шептицький&nbsp;— монах Добромильського монастиря Чину св. Василія Великого, 1888—1892]]
[[Файл:Шептицький Андрей.png|thumb|Андрей Шептицький у Львові.]]
29 червня 1888&nbsp;р. граф Ян та графиня Софія супроводили сина до [[Монастир святого Онуфрія (Добромиль)|Добромильського монастиря]] отців [[василіяни|Василіян]]. [[13 вересня]] [[1888]]&nbsp;р. Роман склав перші чернечі обіти і прийняв ім'я Андрей. Від жовтня 1888 до червня 1891 брат Андрей, проживаючи у Краківській Єзуїтській обителі на площі св.&nbsp;Варвари, відвідує університетські курси з [[Теологія|богослов'я]] та [[Філософія|філософії]]. Упродовж [[Великий піст|Великого посту]] 1891 року, як пише у своїх спогадах Софія Шептицька, брат Андрей харчується лише раз на день:

{{Цитата|''В половині великого посту отець Карло Кочоровський Ч. І. перестеріг мене, що брат Андрей їсть лише один раз на день, а ранком і у вечорі випиває тільки склянку чаю, що уважає нечуваним умертвленням в його віці,  рості й при теперішній виснажливій праці.  Причому ректор колегії,  який знав оцю гарячу аскетичну душу, дозволяв йому на всі можливі пости.|розмір=50||''Софія Шептицька|'' Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького<ref name="sofia2">''Молодість і покликання о.&nbsp;Романа Шептицького'' // Львів: Свічадо, 2009.&nbsp;— С.&nbsp;157–168.</ref>}}

У червні 1891&nbsp;р. супроводжував у [[Герцогство Буковина]] французького [[прелат]]а, де ознайомився з життям буковинських [[Старообрядництво|старовірів]]<ref name="korol" />.

Від 3 серпня до 4 жовтня 1891&nbsp;р. важко занедужав на тиф, через що батьки були змушені забрати сина до Прилбичів та викликати лікарів з Кракова та Львова. За порадою лікарів 17 жовтня 1891&nbsp;р. вирушив на реабілітаційний курорт у [[Закопане]]. 17 травня 1892&nbsp;р. брат Андрей повернувся в Добромильський монастир<ref name="korol" />.

[[11 серпня]] [[1892]]&nbsp;р. брат Андрей склав вічні обіти у [[Монастир святого Юра (Червоноград)|Кристинопільському монастирі]]. [[3 вересня]] [[1892]]&nbsp;р. єпископ [[Юліан (Пелеш)|Юліан Пелеш]] у [[Перемишль|Перемишлі]] висвятив його на священика. 11 вересня 1892&nbsp;р. ієромонах Андрей відслужив першу [[Літургія|Божественну Літургію]] в родинному селі у Прилбичах<ref name="korol" />.

Упродовж 1892—1894&nbsp;р. Андрей Шептицький завершив богословські студії в Кракові, які були перервані його важкою недугою. У той же період (1892—1896) отець Андрей виконував служіння магістра новиків у Добромильському монастирі. 20 липня 1896 його призначили [[ігумен]]ом [[Монастир святого Онуфрія (Львів)|монастиря св.&nbsp;Онуфрія у Львові]]. 19 травня 1897 разом з отцем [[Філяс Платонід Петро|Платонідом Філясом]] починає видавати часопис «[[Місіонар]]»&nbsp;— місячник-бюлетень «Апостольства молитви». У 1898—1899 викладає богослов'я у Кристинопольському монастирі<ref name="korol" />.

=== Єпископ Станиславівський ===
[[2 лютого]] [[1899]] [[імператор]] [[Франц Йосиф I]] номінував Андрея Шептицького на Станиславівського єпископа. [[17 вересня]] [[1899]] відбулась єпископська [[хіротонія]], а [[20 вересня]] [[1899]]&nbsp;— інтронізація на Станиславівську катедру<ref name="korol" />. За час єпископства у Станиславівській єпархії Андрей Шептицький написав до вірних шість послань: ''Перше слово Пастиря (до вірних)''<ref>{{УБ|4|3|18}}</ref>, ''Наша програма (до духовенства)''<ref>{{УБ|4|19|26}}</ref>, ''Правдива віра (до вірних на Буковині)''<ref>{{УБ|4|27|52}}</ref>, ''Християнська родина (до духовенства та вірних)''<ref>{{УБ|4|53|71}}</ref>, ''До моїх любих гуцулів (гуцульським говором)''<ref>{{УБ|4|72|98}}</ref>, ''На грані двох віків (до духовенства та вірних)''<ref>{{УБ|4|99|111}}</ref>.

Період єпископства у Станиславові тривав недовго&nbsp;— 14 місяців. За цей короткий інтервал встиг відвідати багато [[Парафія|парафій]], ознайомитись з їх життям. Митрополит Шептицький першим із вищих ієрархів Греко-католицької церкви почав використовувати народну мову в спілкуванні з вірними. Ніхто з єпископів раніше не писав до гуцулів послання [[Гуцульський говір|їхнім діалектом]] («До моїх любих [[Гуцули|гуцулів]]»): ''«Періш усего Ви, дєді і нені христєнецкі, сокотіт свої ґіти вид згіршення»''.

На запрошення єпископа Шептицького західноукраїнський художник Юліан Маркевич оздобив [[Собор Святого Воскресіння (Івано-Франківськ)|Станиславівську катедру]] фресками візантійського стилю. Владика подбав також, щоб австрійський уряд виділив земельну ділянку та 300 тис. корон для побудови [[Станіславська духовна семінарія|єпархіальної семінарії у Станиславові]]<ref name="korol" />.

[[Файл:Metropolit septicky andrej.jpg|міні|200px|Шептицький Андрей в монашому одязі]]

=== Митрополит Галицький ===
[[Файл:A sheptytskyj.jpg|міні|праворуч|200пкс|Андрей Шептицький]]
Після смерті митрополита [[Юліан Сас-Куїловський|Юліана Сас-Куїловського]] Шептицький [[17 грудня]] [[1900]] був номінований Галицьким митрополитом. [[Інтронізація]] відбулася [[12 січня]] [[1901]] в [[Собор святого Юра|соборі св.&nbsp;Юра]] у Львові.

==== Реформа богословської освіти ====
Кир Андрей вважав, що виховання добрих священиків&nbsp;— це запорука успішної проповіді [[Євангеліє|Євангелія]]. Тому особливу увагу приділяв процесу формування майбутніх душпастирів.

У березні та квітні 1901&nbsp;р. Митрополит здійснив візитацію Львівської семінарії, на підставі якої прийняв рішення про реорганізацію закладу<ref>{{УБ|4|255|287}}</ref>. Андрей Шептицький дбав також про відкриття єпархіальних семінарій у Станіславові (1906) та в Перемишлі (1907). Він також дуже регулярно відправляв найздібніших студентів до університетів Рима, [[Інсбрук]]у, [[Фрібур]]у у Швейцарії та до Авґустінеума у Відні. А через десять років завдяки низці реформ Митрополит уже мав достатню кількість підготованих і освічених священиків<ref name="korol" />.

1923&nbsp;р. при Львівській семінарії засновано [[Українське богословське наукове товариство]], яке було покликане розвивати українське богослов'я. 1924&nbsp;р. Митрополит заснував богословський щоквартальник «Богословію». А в 1929&nbsp;р. постала [[Львівська богословська академія]], яка стала центром вищих студій для греко-католиків. 2 лютого 1939&nbsp;р. кир Андрей заснував Український католицький інститут церковного з'єдинення ім.&nbsp;Митрополита Рутського, який очолив архимандрит Климентій Шептицький.
[[Файл:A. Szeptycki.jpg|міні|праворуч|210пкс|Андрей Шептицький]]

==== Розвиток монашого життя ====
У 1901&nbsp;р. заснував [[Студити|монастир Студійського правила]], в 1913&nbsp;р. запросив до [[Королівство Галичини та Володимирії|Королівства Галичини та Володимирії]] [[чин Редемптористів]], які прийняли східний обряд і створили свою гілку. Такі ж плани виношував стосовно [[Салезіани|Згромадження Салезіян]], щоб гарантувати опіку над українською молоддю. Опікувався також жіночими згромадженнями Сестер: Пресвятої родини, [[Студитки|Студиток]], Милосердя, Святого Вікентія, [[Йосифітки|святого Йосифа]], священомученника Йосафата.

==== Екуменічна діяльність ====
Як митрополит двічі відвідав [[Російська імперія|Російську імперію]] (1907, 1912&nbsp;рр.). Сприяв розбудові [[Російська греко-католицька церква|Російської греко-католицької церкви]]. У березні 1917 організував у [[Петроград]]і Синод Російської католицької церкви і призначив отця [[Федоров Леонід|Леоніда Федорова]] [[Екзарх]]ом для католиків візантійського обряду в Росії.

Кир Андрей був ініціатором Велеградських з'їздів (1907—1927&nbsp;рр.), участь в яких брали представники різних християнських конфесій.

==== Розвиток структур УГКЦ ====
21 вересня 1914&nbsp;р. під час свого короткого перебування в Києві Митрополит висвятив о.&nbsp;[[Йосиф Боцян|Йосифа Боцяна]], ректора Львівської духовної семінарії, на єпископа Луцького. У 1917&nbsp;р. він призначає екзарха для греко-католиків Великої України з осідком у Києві&nbsp;— о.&nbsp;[[Михайло Цегельський|Михайла Цегельського]]. Генеральним вікарієм східної частини львівської митрополії, до якої входили Броди, Зборів, Збараж, Тернопіль, Сколе&nbsp;— о. [[Франц Ксаверій Бонн|Франца Ксаверія Бонна]]; генеральним вікарієм Станіславської єпархії призначив о. Н. Теодоровича<ref name="cssr">[http://www.cssr.lviv.ua/news/?article=437 Бельгієць, який полюбив Україну], сайт «Редемптористи Львівської Провінції» {{ref-uk}}</ref>.

22 грудня 1939&nbsp;р., передбачаючи наростання репресій проти церкви, Митрополит таємно висвятив на єпископа свого наступника&nbsp;— ректора [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|Львівської духовної семінарії]] о.&nbsp;[[Йосип Сліпий|Йосифа Сліпого]]. У жовтні 1939&nbsp;р. кир Андрей призначив Екзархів для вірних візантійського обряду, що проживали на території [[СРСР|Радянського Союзу]]: єп.&nbsp;[[Миколай Чарнецький|Миколи Чарнецького]] для [[Волинь|Волині]] та [[Полісся]], о.&nbsp;[[Шептицький Климентій Казімір|Климентія Шептицького]] для Росії та [[Сибір]]у та інших.

==== Єпископські конференції ====
Бажаючи зблизити членів українського єпископату, Кир Андрей зініціював єпископські конференції. У його задумі вони мали об'єднати весь слов'янський католицький єпископат східного обряду. Перша така зустріч відбулася у Львові 29-30 листопада 1927 року (друга&nbsp;— у Львові 1928-го, третя&nbsp;— у Римі 1929-го, четверта&nbsp;— в Римі 1932-го, п'ята&nbsp;— у Львові 1934-го)<ref name="korol" />. Під час кожної конференції єпископи особливу увагу приділяли виданню нових літургійних книг.

==== Політична діяльність ====
[[Файл:Andrey Sheptytsky 1930.ogv|міні|праворуч|Андрей Шептицький. Фрагмент фільму «Свято молоді» (1930). Автор стрічки&nbsp;— учасник [[Пласт (організація)|Пласту]], початківець кінематографа в Галичині [[Дорош Юліан-Юрій Омелянович|Юліян Дорош]].]]
У 1901 році закрив греко-католицьку семінарію на знак підтримки [[Сецесія українських студентів Львівського Університету|сецесії українських студентів із Львівського університету]]. В 1903 році приєднався до бойкоту з українськими депутатами [[Галицький Сейм|Галицького сейму]].

Щонайменше станом на [[1907]] рік за статусом [[архієпископ]]а [[Українська греко-католицька церква|греко-католицького обряду]], [[Митрополит Галицький|митрополита Галицького]] був членом [[Галицький сейм|Галицького сейму]] займаючи посаду заступника [[Маршалок|маршалка]] (голови [[Галицький сейм|Галицького сейму]]).<ref>{{Cite book
|url=https://www.sbc.org.pl/dlibra/publication/13723/edition/12629/content
|title=Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieście
|last=Wiczkowski
|first=Józef
|year=1907
|publisher=Skład Główny w księgarni H. Altenberga
|location=Львів
|pages=541
|language=польська
|isbn=
}}</ref>

Засудив дії [[Січинський Мирослав Миколайович|Мирослава Січинського]] (вбивство намісника графа [[Анджей Казімеж Потоцький|Анджея Потоцького]]) в посланні перед Томиною Неділею 1908&nbsp;р. Ця подія підживила неприхильне ставлення української громадськості до митрополита. Не було дозволено провести богослужіння за загиблим [[Каганець Марко Васильович|Марком Каганцем]] у [[Собор святого Юра|Соборі Святого Юра]] 1908 року. Зокрема, газета «[[Діло (газета)|Діло»]] писала:<ref>''[[Горак Роман Дмитрович|Горак Р]].'' Задля празника. У сутінках // К. : Радянський письменник, 1989.&nbsp;— С.&nbsp;208.&nbsp;— ISBN 5-333-00206-1.</ref>
{{цитата|''Де ж  був львіський митрополит… коли лилась невинна хлопська кров, коли плакали хлопські вдовиці і сироти?… Чи й перед богом… графська кров дорожча від хлопської, а плач хлопських вдів і сиріт… менше ціниться, як плач вдови і сиріт графа, який лишив їм сотки міліонів маєтку?''}}

Найбільшим політичним досягненням Шептицького стала в 1914&nbsp;р. домовленість із польською стороною про виборчу реформу, яка би збільшила політичне представництво українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна.

Після утворення [[ЗУНР]] Шептицький брав участь у підготовці її малої конституції&nbsp;— «[[Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії|Тимчасового основного закону»]].

Загальна позиція митрополита в політичних справах: закликає духовенство не ув'язуватися в політику і сам подає приклад; як галицький митрополит був депутатом [[Відень|Віденського]] [[парламент]]у і [[Галицький Сейм|галицького сейму]] (пожиттєвим членом Верхньої палати, або Палати панів), але в стінах обох цих закладів до 191]&nbsp;р. з'явився лише двічі й обидва рази виступав не на політичні, а на теми просвітництва.
[[Файл:Андрей-шептицький.jpg|200px|міні|праворуч|]]
Відмовився покинути Львів після початку Першої світової війни, зректися обряду. Через це був висланий углиб Російської імперії, що сприйняв як можливість для поширення ідей Унії. Повертаючись додому, відвідав Київ, виступив у [[Центральна Рада|Центральній Раді]].

Урочисто привітав українців Галичини з відновленням державності. Після втрати Львова відмовився покинути паству, місто&nbsp;— за це отримав 2 роки домашнього арешту від нової «влади». Після втручання Ватикану наприкінці 1920-го зміг виїхати за межі Галичини, відвідав Рим (перемовини з [[Бенедикт XV|Бенедиктом XV]], урядовцями Королівства Італія), Французьку республіку (з [[Александр Мільєран|Александром Мільєраном]], [[Арістід Бріан|Арістідом Бріаном]], [[Фердинанд Фош|Фердинандом Фошем]]), Бельгію (з кардиналом Мерсьє), Канаду, США. На всіх перемовинах наполягав підтримати українців. Активність владики розлютила офіційну Варшаву&nbsp;— на 3 місяці заарештований у [[Познань|Познані]].

На початку [[Голодомор]]у видав послання-протест проти штучного голоду в Українській СРР.<blockquote>''Україна в передсмертних судорогах… Населення вимирає голодовою смертю. Оперта на несправедливости, людоїдна система державного капіталізму довела багатий край до повної руїни… Кров робітників, що в голоді орали [[чорнозем]]… кличе о пімсту до неба, а голос голодних женців дійшов до ушей Господа [[Саваоф|Саваота]].''</blockquote>

Після початку знищення православних церков [[Холмщина|Холмщини]] і [[Підляшшя]], насильного покатоличення місцевого населення внаслідок схвалення сеймом додаткової угоди від 20 червня 1938 року до [[Конкордат 1925|Конкордату 1925 року]] видав 16 липня<ref>Володимир Вишневський. Трагедія православних церков у Польщі // [[Пам'ятки України (журнал)|Пам'ятки України]].&nbsp;— К., №&nbsp;4 за 1990&nbsp;— №&nbsp;1 за 1991.&nbsp;— 64&nbsp;с.&nbsp;— С.&nbsp;19.&nbsp;— ISSN 0131-2685.</ref> 1938 року відозву, в якій назвав дії польської влади «приголомшливими», польську державу і [[Католицька церква у Польщі|Костел]]&nbsp;— «ворогами Вселенської Церкви, Християнства».<ref name="ВЗ10">''Орися Хом'як, Оксана Гайова.'' Андрей Шептицький піввіку оберігав Церкву та її вірян…&nbsp;— С.&nbsp;10.</ref>

==== Благодійність і меценатство ====
[[Файл:Guzhkowsky, Sheptytskyj, Habsburg.jpg|міні|праворуч|250пкс| [[Гужковський Казимир]], [[Андрей (Шептицький)]] та [[Вільгельм Габсбург]]. Січень 1918 року.]]

Однією з мало згадуваних соціальних акцій митрополита було те, що він добився в австрійського уряду допомоги для вдів священиків.

Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] православні священики та миряни [[Кам'янець-Подільський|Кам'янця]] зверталися до митрополита Шептицького за допомогою&nbsp;— фінансовою і суто церковною: книги, ризи, літургійне начиння тощо,&nbsp;— посилаючись на те, що він же є єпископом їхнього міста,&nbsp;— і митрополит у допомозі не відмовив.

Митрополит підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «[[Просвіта]]», «[[Рідна школа]]», «[[Сільський господар]]»

Заснував [[Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького|Український Національний Музей]], купив у 1905&nbsp;р. для нього приміщення за 34000 доларів (з допомогою [[євреї]]в, бо поляк-власник не бажав продавати будинок українцям). Завдяки піклуванню Шептицького в музеї зібрано одну з найбільших у Європі збірок [[іконопис]]у.

Церковні, гуманітарні фундації: найперша&nbsp;— Єпархіальна бібліотека в Станиславові (передав 4 тисячі книг з особистої бібліотеки), Академічний Дім, [[Народна лічниця]] (яку згодом (1930—1938) перетворили на сучасний шпиталь), гімназії; клопотанням до [[Перша Чехословацька Республіка|чехословацького]] уряду врятував українську господарську академію в [[Подєбради|Подєбрадах]]. Андрей Шептицький був ініціатором і засновником Земельного банку у Львові (1910&nbsp;р.).

На кошти митрополита придбано будівлю, в якій розмістилася художня школа [[Новаківський Олекса Харлампійович|Олекси Новаківського]], також майстерня [[Сосенко Модест|Модеста Сосенка]] та [[Курилас Осип Петрович|Осипа Куриласа]]. Він також надавав стипендії молодим українським митцям для здобуття художньої освіти у найкращих навчальних закладах Європи.

На сиротинці передав разом 1&nbsp;млн доларів; посилав подарунки на [[Песах]] єврейським убогим дітям.

Заходами Комісії охорони природи при [[Наукове товариство імені Шевченка|НТШ]] митрополит дав розпорядження утворити на землях Львівської митрополії заповідник кедрових лісів на горі Яйко, що біля [[Підлюте|Підлютого]], та заповідник степової рослинності біля [[Чортова Гора|Чортової Гори]] ([[Пуків]] на [[Рогатинський район|Рогатинщині]]). То були одні з перших природних [[заповідник]]ів у Західній Україні. Сприяв відкриттю курортів (наприклад, у [[Черче (Івано-Франківська область)|Черчому]]).

Під його керівництвом певні кошти вкладались у прибуткові підприємства, акції яких котувались на європейських біржах. Прибутки спрямовувались або на благодійність, або на потреби [[клір]]у.

==== Радянська та нацистська окупації (1939—1944) ====
Брат Андрія граф [[Леон Шептицький|Лев Шептицький]] та його дружина були страчені більшовиками незабаром після вступу червоноармійських військ до Польської республіки. Їхнього сина Анджея було пізніше страчено в Катині.

У 1940&nbsp;р. Шептицький писав листи до [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]] і до [[Хрущов Микита Сергійович|Микити Хрущова]], протестуючи проти зловживань, які чинили представники радянської влади на Західній Україні<ref name="ВЗ40">[http://dds.edu.ua/en/publications/publications/miscellaneous/1364-ostannij-lyst-mytropolyta-2015.html ''Бриндак І.'' Останній лист Митрополита] // «Жива вода»&nbsp;— 2014&nbsp;— №&nbsp;11.</ref>.

Початок німецько-радянської війни сприйняв як шанс на порятунок від більшовицького безбожництва. Вітав «[[Акт відновлення Української Держави]]».<ref name="ВЗ10"/>

Гітлерівці маніпулювали авторитетом митрополита з перших днів окупації Галичини. Оприлюднений у пресі лояльний «пастирський лист» опублікований ними для нівелювання впливу послання, в якому він вітав Відродження Української Держави.<ref name="ВЗ10"/> Інші автори стверджують про «автентичність» його привітання «побідоносному німецькому війську» 5 липня 1941 року, причиною появи якого були страхітливі злочини «перших совітів». Ймовірно, були на те особисті причини: 27 вересня 1939-го в [[Прилбичі|Прилбичах]] його брата Лева з дружиною й [[челядь|челяддю]] (разом 13 осіб) розстріляли працівники НКВД; над родовою усипальницею Шептицьких скоєно наругу, сімейний маєток Шептицьких пограбовано, знищено цінні стародавні документи.

Митрополит Шептицький не втрачав жодної можливості опікуватися ввіреною йому паствою. 6 липня 1941-го у Львові на зборах громадян для захисту інтересів українських мешканців створено [[Українська Рада Сеньйорів|Українську Раду Сеньйорів]], яку очолив К.&nbsp;Левицький, а почесним главою став владика Андрей<ref>[http://www.history.org.ua/?hrono Сайт Інституту історії НАН України]</ref>. 30 серпня 1941-го у Львові проголосив про поновлення своєї діяльності [[Український Червоний Хрест]] (УЧХ), організований під протекторатом митрополита.<ref>[http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1941 Сайт Інституту історії НАН України]</ref>

Проте невдовзі після вступу німецьких військ на українські землі владика розчарувався в намірах німців і, як ніхто з інших єпископів Європи, відкрито й беззастережно виступив проти нацизму в багатьох пастирських посланнях. Двічі митрополит звертався з протестом щодо нищення єврейського населення в Галичині до рейхсфюрера СС [[Гіммлер]]а (грудень 1941; лютий 1942). Після цього «фахівці з українського питання» [[Ганс Кох]], [[Отто Вехтер]], [[Альфред Бізанц]] відвідали владику з метою «урезонити» непокірного пастира. Старий предстоятель насварив «відвідувачів»&nbsp;— у відповідь прозвучали закиди «спадковому графу в неввічливості».<ref name="ВЗ10"/>

29-31 серпня 1942&nbsp;р. написав листа до Папи [[Пій XII|Пія XII]]. Зокрема, в цьому листі митрополит так охарактеризував нацизм:
{{text|''Ця система брехні, обману, несправедливості, грабунку, спотворення всіх ідей цивілізації та порядку; ця система егоїзму, перебільшеного до абсурдної межі тотального божевільного [[націонал-шовінізм]]у, ненависті до всього, що є [[краса|красивим]] та добрим, ця система становить собою таке щось [[феномен]]альне, що найпершою реакцією при вигляді цього [[монстр]]а є оніміле здивування. Куди заведе ця система нещасний німецький народ? Це може бути не що інше, як дегенерація людства, якої ще не було в історії''<ref name="dt.ua">''[[Маринович Мирослав Франкович|Мирослав Маринович.]]'' [http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/andrey_sheptitskiy_i_dilema_gumanistichnogo_viboru.html Андрей Шептицький і дилема гуманістичного вибору]//[[Дзеркало тижня. Україна]], 18.11.2005</ref>.}}

21 листопада 1942&nbsp;— послання «Не убий», в якому містилися заклики до примирення політичних сил українського суспільства, засуджувалися політичні вбивства, містилися застереження про відлучення від церкви організаторів і виконавців таких злочинів<ref>[http://www.ji.lviv.ua/n28texts/ne-ubyj.htm Львівські Архієпархіальні відомості // 1942, листопад.&nbsp;— Ч.&nbsp;11.]</ref>.

Така позиція митрополита призводила до обшуків нацистами [[Собор святого Юра|собору св.&nbsp;Юра]], під час яких гітлерівці розкривали навіть труни покійників.

[[Файл:Svoboda sheptyckyi.jpg|350px|міні|Перша шпальта газети «Свобода» (4 листопада 1939&nbsp;р.) з помилковою інформацією про вбивство митрополита Шептицького]]
За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. Наказав сховати понад 300 єврейських дітей (зокрема, сина львівського рабина Ізакаїла Левіна Курта, який потім назвав синів іменами Андрей, Климентій<ref name="ВЗ10"/>) та цінні єврейські документи. У рятуванні євреїв йому допомагали, серед інших, сестра [[Йосифа (Вітер)|Йосифа Вітер]] (1946-го її ув'язнено комуністичним режимом загалом на 30 років) і рідний брат [[Шептицький Климент|Климент]] (37 євреїв; на фабриці взуття, яка належала студитам,&nbsp;— ще 16 євреїв; арештований радянським режимом 1947-го). Варто зауважити, що Митрополит приховував цю свою порятункову акцію від більшої частини духовенства тому, що цього вимагали обставини. З неприхованою симпатією пише про шляхетну поведінку Андрея Шептицького під час війни рабин [[Кагане Давид|Давид Кагане]] у своєму «Щоденнику львівського гетто».

Передчуваючи, що радянська влада буде нищити Церкву, митрополит заповідав, щоби священики, ченці та черниці вчилися якогось ремесла.

Усупереч часто поширеному твердженню митрополит Андрей не висловлював ніякої офіційної підтримки щодо створення «[[14-а гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина»|дивізії Галичина»]]. Варто зазначити, що митрополит погодився послати туди священиків-капеланів для духовної обслуги вояків. У 1999 році в часописі «Патріархат» було опубліковано лист Михайла Демковича-Добрянського, колишнього члена УЦК, котрий був безпосереднім свідком справ, пов'язаних із заснуванням дивізії. У тому листі він, зокрема, заявив так:

{{Цитата|''Я, підписаний Михайло, син Івана і Марії Демкович-Добрянських, складаю оцю присягу на святий Хрест і Євангеліє. Моєю присягою хочу потвердити мою заяву про те, що митрополит Андрей не уділив свого благословення дивізії «Галичина», що поголоски про таке благословення неправдиві. Бо не відповідають дійсності. Слуга Божий Андрей, що стосується дивізії «Галичина», висловився двома актами:''

''1. Позитивно визнав потребу української збройної формації.''

''2. Призначив 12 військових капеланів під проводом о.&nbsp;[[Лаба Василь|Василя Лаби]]&nbsp;— професора Богословської академії, який раніше (в Австрійській армії і в Галицькій армії) був капеланом.''

''Ані в часи, коли творилася дивізія, ані пізніше ніхто з українських діячів, які мали близьке відношення до дивізії, не знав нічого про благословення Митрополита для дивізії Галичина, бо такого акту не було. Багато визначніших громадян висловлювались про потребу військової формації, найвиразніше сформулював це Дмитро Паліїв. Його версію [[Володимир Кубійович]] (голова УЦК прим. І. Б.) приписав Митрополитові. Але від позитивного визнання потреби української збройної формації до благословення дивізії досить далеко. Коли в половині 70-х років офіційний постулятор Ватикану передав українському постулятору близько 50 запитань у зв’язку з діяльністю Митрополита, отці [[Іван (Хома)|Іван Хома]] і Музичка передали мені для опрацювання понад 20 тем, решту дали о.&nbsp;[[Гриньох Іван Михайлович|Івану Гриньохові]]. Ані серед моїх, ані серед його тем не було згадки про благословення дивізії «Галичина». Ватиканський постулятор не міг би цього не згадати''.|розмір=50||''[[Демкович-Добрянський Михайло|Михайло Демкович-Добрянський]]|'' // Патріархат.&nbsp;— 1999.&nbsp;— №&nbsp;7–8 (343–344).<ref name="brynd">[http://www.dds.edu.ua/ua/articles/2/slovo/2011/744-once-again-about-collaboration-andrey-sheptytsky.html ''Бриндак І.'' Ще раз про «колабораціонізм» Митрополита Андрея Шептицького // Слово.&nbsp;— №&nbsp;4 (44).&nbsp;— 2010.&nbsp;— С.&nbsp;42-46.]</ref>}}.

31 жовтня звернувся з останнім словом до найближчого оточення, зокрема, сказав: «наша Церква буде … розгромлена більшовиками… держіться, не відступайте від віри, святої Католицької Церкви… Я виджу відродження нашої Церкви. Вона буде… обіймати цілий наш народ.»<ref name="ВЗ10"/> [[Йосиф (Сліпий)|Йосиф Сліпий]] у своїх «Споминах», описуючи день смерті Митрополита, вказав: «Пригадую собі, як слуга повторяв слова покійного: „Яка марна смерть на ліжку, я собі іншої бажав. Яке щастя, що Господь прощає гріхи“»<ref>{{ЙСліпийСпомини|151}}</ref>.

Помер Владика [[1 листопада]] [[1944]] року, близько 13 години (о 13.30<ref name="ВЗ10"/>), від прогресуючого [[набряк]]у-набуханню [[Головний мозок людини|головного мозку]], як ускладнення [[грип]]у, три дні перед тим переставши з будь-ким розмовляти. Похований у підземеллі [[Собор святого Юра|собору святого Юра]]. Його похорон у зайнятому радянськими військами Львові перетворився на грандіозну маніфестацію.

=== Беатифікація ===
[[Беатифікація|Беатифікаційний]] процес розпочався [[28 січня]] [[1955]] року. Інформативна стадія закінчена, необхідні документи, матеріали зібрані. Для завершення процесу необхідний факт підтвердження видужання від невиліковної хвороби за допомогою молитов до Андрея Шептицького.<ref name="ВЗ10"/>

== Праці ==

=== Пастирські послання ===
* [http://www.biblos.in/dowonload/download.php?ncat=1&nFi=../datas/sients/ezoterica/Sheptyckuy1935.djvu&nFiCF=003.dil Пастирські послання до духовенства й вірних Станиславівської епархії] (1899—1904)
* Про Російський Католицький Екзархат (1927)
* Про обрядові справи (1931)
* Вірність традиції (1931)
* Праця над з'єднанням Церков (1940)
* Про обряди (1941)
* Як будувати Рідну Хату (1941)
* [[Наша державність]]&nbsp;— збірка деяких пастирських послань Андрея Шептицького, упорядником якої є отець Володимир Зінько. Видана у 2015 році [[Видавництво та друкарня Отців Василіян|видавництвом «Місіонер»]].

* ''Письма-послання Митрополита Андрея'': З часів большевицької окупації: Бібліотека Логосу, т. 24. Йорктон, 1961.
* ''Письма-послання Митрополита Андрея Шептицького'', ЧСВВ: З часів німецької окупації. Йорктон, 1969.
* ''Твори (аскетично-моральні)''. Львів, 1994.
* ''Твори (морально-пасторальні)''. Львів, 1994.
* ''Words of the servant of God''. Toronto, 1995.
* ''Молитви''. Львів, 2004.

== Нагороди ==
* {{Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)}} [[Орден Леопольда (Австрія)|Орден Леопольда]] (Австрія)
* {{Кавалер 1 класу ордену Залізної Корони (Австрія)}} [[Орден Залізної Корони (Австрія)|Орден Залізної корони]] (Австрія)

== Оцінки ==
Роль соціальної доктрини митрополита Шептицького визнається усіма богословами України. Зокрема, київський [[православний]] [[філософ]] [[Чорноморець Юрій Павлович|Юрій Чорноморець]] вважає:

{{text|Митрополит Андрей Шептицький був прихильником соціального вчення Льва XIII і оригінально його розвивав. Не лише пристосовував до українських умов, а мав версію соціального вчення, яка була оригінальною в горизонті всієї Католицької Церкви, всього католицького богослов'я. У нас же бояться говорити про нього як про оригінального мислителя, оригінального неотоміста, який створив власне етичне і соціальне вчення. І якщо те вчення не таке, як вчення [[Іван Павло II|Івана-Павла II]] чи [[Бенедикт XVI|Бенедикта XVI]], то воно не стає неактуальним для України. Бо завдання, які ставилися в соціальному вчення митрополита Андрея, ще не виконані. Не побудовано ні [[громадянське суспільство|громадянського суспільства]] на принципах [[солідарність|солідарності]]. Немає правової держави, заснованої на природному моральному законі. Немає сталої [[демократія|демократії]] та захисту прав людини, які теж є вимогами природного закону за теорією митрополита Андрея. І методологія позитивного суспільного творення&nbsp;— солідаризм в сім'ї, громаді, нації, церкві, яку пропонує митрополит Андрей, і сьогодні актуальна.}}

На думку Олега Турія, відкритий до новаторських підходів, нестандартних рішень.<ref>''Орися Хом'як''. Сліпий бачив церкву вільною // [[Високий замок (газета)|Високий замок]].&nbsp;— Львів, 2015.&nbsp;— №&nbsp;8 (23-25 січня).&nbsp;— С.&nbsp;7.</ref>

{{Цитата|''Такі люди,як Владика Андрей, становлять золотий запас України. Здійсниться пророцтво Андрея, яке він виголосив у свій передсмертний час: "Україна увільниться від упадку і стане державою могутньою, об’єднаною, величавою, яка буде дорівнювати іншим високорозвинутим державам…"}}

— [[Порошенко Петро Олексійович|''Петро Порошенко'']], Президент України // [[Високий замок (газета)|Високий Замок]].&nbsp;— 2015.&nbsp;— 30 липня&nbsp;— 5 серпня.

[[Файл:Пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому.jpg|міні|праворуч|200px|Пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому у Івано-Франківську]]

=== «Праведник світу» ===
В [[Ізраїль|Ізраїлі]] за клопотанням [[Кагане Давид|Давида Кагане]] розглядалося питання про присвоєння А.&nbsp;Шептицькому звання «[[Праведники народів світу|Праведник світу»]]. Але, коли дійшло до голосування (1981), з 13 членів комісії двоє утрималися (в тому числі [[Кагане Давид|Д.&nbsp;Кагане]]), 5 висловилися за присудження звання, 6 були проти.

У результаті звання не було присвоєно. Серед причин відмови були вказана ''…підтримка дивізії СС «Галичина», звинувачення в начебто ідеологічній близькості Гітлеру та низка заперечень, пов'язаних із тим, що начебто митрополит міг зробити для порятунку євреїв значно більше.''

Негативне рішення [[Яд Вашем|Яд ва-Шем]] викликало неоднозначну реакцію<ref>''Шимон Редліх.'' [http://www.jcrelations.net/ru/?item=2883 Моральные принципы в повседневной действительности: митрополит Андрей Шептицкий и евреи в период Холокоста и Второй мировой войны] // Юдейсько-християнські відносини {{ref-ru}}</ref>. Наприклад у газеті «Jerusalem Post», у замітці двох польських авторів висловлюється обурення цим фактом<ref>[http://zhurnal.lib.ru/a/am_i/070505_suslensky_nespr.shtml Возмутительное кощунство] // Мост, 2007.&nbsp;— №&nbsp;369 (2 трав.) {{ref-ru}}</ref>.

В Ізраїлі наступні спроби визнати Шептицького Праведником світу зазнавали фіаско. Востаннє це питання розглядалося в Яд ва-Шем 2007 року.

Після відмови комісії Яд ва-Шем визнати Шептицького Праведником світу, єврейська громада України в травні 2008 року визнала його Праведником<ref>[http://www.obozrevatel.com/news/2008/5/21/238479.htm Митрополит Шептицкий назван Праведником мира] // Обозреватель.ua, 21 травня 2008 {{ref-ru}}</ref>. «''Ми хочемо віддати належне людині, що врятувала сотні євреїв»''&nbsp;— сказав з цієї нагоди головний рабин України [[Моше Реувен Асман]].&nbsp;Маємо боротися не тільки з антисемітизмом, ксенофобією, але й пам'ятати своїх героїв, нагадувати про них підростаючому поколінню''. В пам'ять про Митрополита Андрея біля [[Синагога Бродського|синагоги Лазаря Бродського]] в Києві посадили «Дерево Життя»<ref name="A">{{Cite web |url=http://newsru.ua/ukraine/21may2008/sheptycky.html |title=Єврейська громада України визнала митрополита Шептицького Праведником світу |accessdate=21 травень 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131219181718/http://www.newsru.ua/ukraine/21may2008/sheptycky.html |archivedate=19 грудень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.''

У квітні 2012 [[Палата Громад Канади|нижня палата парламенту Канади]] одноголосно визнала, прикладом «відданості основним правам людини» діяльність митрополита Андрея Шептицького під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]]. Канадські парламентарії відзначили, що завдяки зусиллям митрополита врятовані понад 160 євреїв, один із яких був присутній на засіданні парламенту Канади під час ухвалення рішення<ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/24559444.html Парламент Канади визнав праведником митрополита УГКЦ Андрея Шептицького] // Радіо Свобода, 25 квітня 2012</ref>.

У листопаді 2013 року [[Антидифамаційна ліга]] ({{lang-en|Anti-Defamation League}})&nbsp;— американська правозахисна суспільно-політична організація, що протистоїть антисемітизму та іншим формам нетерпимості стосовно євреїв&nbsp;— нагородила його посмертно за «відвагу і героїзм у порятунку євреїв» під час Другої світової війни. Шептицький удостоєний нагороди імені Яна Карського за відвагу при порятунку українських євреїв. Нагороду, встановлену для вшанування рятівників євреїв під час Голокосту, отримав родич митрополита, професор Єжи Вейман<ref>[http://www.adl.org/press-center/press-releases/holocaust-nazis/adl-posthumously-honors-ukrainian-archbishop.html ADL Posthumously Honors Ukrainian Archbishop For Saving Jews During The Holocaust // Anti-Defamation League, Press Release] {{ref-en}}</ref>.

== Вшанування пам'яті ==
* Перший [[Пам'ятник Митрополиту Андрею (Львів)|пам'ятник Митрополитові Андрею Шептицькому]], ще за його життя, роботи відомого скульптора [[Коверко Андрій Йосипович|Андрія Коверка]], 1932 року мав бути встановлений на площі перед собором Святого Юра, але тодішня польська влада цього не дозволила зробити. Тоді у жовтні того ж року пам'ятник було встановлено на внутрішньому дворі (саді) львівської греко-католицької семінарії Святого Духа, що на [[Вулиця Коперника|вул. Коперніка]], 38. Пам'ятник простояв до 1939 року, коли його, за спогадами [[Йосиф (Сліпий)|Йосифа Сліпого]], знищила Червона армія<ref> Городецький Олесь, [http://www.radiosvoboda.org/content/article/26922012.html Пам'ятник Шептицькому у Львові: гібридна війна на теренах Галичини] (Радіо Свобода, 26.03.2015)</ref>.
* Другий львівський пам'ятник Андреєві Шептицькому встановлено у вересні 1935 року. Рік вибрано не випадковим, оскільки на нього припадала 30-та річниця відкриття Національного музею та 70-ліття його засновника&nbsp;— митрополита Андрея. Заходи з нагоди цих дат відбувалися в самому музеї, що знаходився на сучасній [[Вулиця Драгоманова (Львів)|вул. Драгоманова]]. Відкриття пам'ятника відбулося 27 вересня 1935 року. У ніч проти [[10 серпня]] [[1947]] року скульптуру знищено радянською владою<ref>{{книга |автор = [[Мельник Ігор Володимирович|Мельник&nbsp;І.]], Масик&nbsp;Р.|частина = |заголовок = Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Львів|видавництво = Апріорі|рік = 2012|том = |сторінки =216|сторінок =318 |серія =«Львівські вулиці і кам'яниці» |isbn = 978-617-629-077-3|тираж = }}</ref>.
* Його ім'ям названа [[Стрийська гімназія]].
* [[Майдан Шептицького]]: від 1990 року в [[Івано-Франківськ]]у; [[Калуш]]і<ref>[http://ukrpost.in.ua/ua/ivano_frankivska/kalush/4517 майдан Шептицького, 4, Калуш] // UkrPost</ref>.
* У 1990 році на фасаді шпиталю «[[Народна лічниця]]» ім. митрополита Андрея Шептицького, що на [[Вулиця Озаркевича|вул. Озаркевича]], 4 у Львові встановлена бронзова меморіальна таблиця (авторство&nbsp;— скульптор [[Петрук Роман Прокопович|Роман Петрук]]) з барельєфним зображенням Андрея Шептицького та написом: «Український шпиталь Народної лічниці імені Андрея Шептицького, збудований волею і зусиллям народу. Прийняв перших пацієнтів 10. IV. 1938»<ref>[http://velychlviv.com/5-mists-lvova-pid-duhovnoyu-opikoyu-vydatnyh-religijnyh-diyachiv/ П'ять місць Львова під духовною опікою видатних релігійних діячів]</ref>.
* [[Сквер імені Митрополита А. Шептицького]] в Тернополі.
{{double image|right|Андрій Шептицький аверс.jpg|120|Андрій Шептицький реверс.jpg|120|[[Андрей Шептицький (монета)|Ювілейна монета НБУ присвячена Андрею Шептицькому]]}}
[[Файл:2015-rik-Sheptytskoho-15093348.jpg|міні|праворуч|<center>2015&nbsp;— рік митрополита Андрея Шептицького</center>]]
* [[Погруддя митрополита Андрея Шептицького (Тернопіль)|Погруддя митрополита Андрея Шептицького]] в Тернополі (2001)
* 1 липня 2004 року на сесії Львівської міської ради було прийнято рішення про перейменування вулиці Олександра Невського на [[Вулиця Митрополита Андрея (Львів)|вулицю Митрополита Андрея]], на честь митрополита Андрія Шептицького.
* [[30 жовтня]] 2008 року у Львові, з нагоди святкування 90-ї річниці проголошення [[ЗУНР]], на фасаді будинку на [[Вулиця Митрополита Андрея|вул. Митрополита Андрея]], 2 відкрили та освятили меморіальну таблицю митрополитові Андрею Шептицькому.<ref>[https://vgolos.com.ua/articles/memorialna-doshka-andreyu-sheptytskomu_100400.html Меморіальна дошка Андрею Шептицькому: відкриття меморіальної дошки Митрополиту Андрею Шептицькому. фоторепортаж]</ref>
* 29 липня 2011 року в селі [[Прилбичі|Прилбичах]] за фінансової та організаційної підтримки народного депутата України Петра Писарчука було відкрито перший в Україні пам'ятник Блаженному Климентію та його братові Митрополиту Андрею Шептицькому<ref>[http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?objectId=1232443 Братам Шептицьким відкрили пам'ятник на Львівщині] // Zaxid.net.&nbsp;— 2011.&nbsp;— 29 липня.</ref>.
* 1 червня 2013 року набуло чинності рішення міської ради [[Луцьк]]а про перейменування вулиці Орджонікідзе на вулицю Митрополита Андрея Шептицького<ref>[http://www.istpravda.com.ua/short/2013/06/3/125258/ У Луцьку перейменовано 27 вулиць] // Історична правда.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 31 липня.</ref>.
* 12 березня 2015 року з'явилася вулиця Андрея Шептицького у місті [[Шепетівка]]<ref>[http://religions.unian.ua/catholicism/1056616-u-shepetivtsi-pereymenuvali-vulitsyu-na-chest-mitropolita-andreya-sheptitskogo.html У Шепетівці перейменували вулицю на честь митрополита Андрея Шептицького] // УНІАН.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 17 березня.</ref>.
* У львівській школі №&nbsp;34 ім.&nbsp;[[Шашкевич Маркіян Семенович|Маркіяна Шашкевича]] 1992 року відкрито [[Музей Митрополита Андрея Шептицького]]<ref>{{cite web|title=У шкільних коридорах&nbsp;— дух Митрополита|author=Галина Миць|date=2006-05-04|publisher=[[Високий замок (газета)|Високий замок]]|url=http://archive.wz.lviv.ua/articles/36978|accessdate=2013-12-21|archiveurl=https://www.webcitation.org/6MNJf9wka?url=http://archive.wz.lviv.ua/articles/36978|archivedate=2014-01-04|deadurl=yes}}</ref>.
* На подвір'ї [[Національний музей у Львові|Національного музею ім.&nbsp;А.&nbsp;Шептицького]], що на [[Вулиця Драгоманова (Львів)|вул. Драгоманова]], 42 у Львові [[13 грудня]] [[2013]]&nbsp;р., під час проведення урочистостей, пов'язаних зі 100-літнім ювілеєм передачі Національного музею у Львові графом Андреєм Шептицьким в дар українському народові, було урочисто відкрито та освячено погруддя Митрополита Андрея ([[1941]], скульптор [[Литвиненко Сергій Григорович|Сергій Литвиненко]])<ref>{{Cite web |url=http://lvivexpres.com/religion/2013/08/27/50889-podviryi-palacu-vstanovlyat-bronzove-pogruddya-andreya-sheptyckogo |title=На подвір'ї палацу встановлять бронзове погруддя Андрея Шептицького |accessdate=4 липень 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160304185624/http://lvivexpres.com/religion/2013/08/27/50889-podviryi-palacu-vstanovlyat-bronzove-pogruddya-andreya-sheptyckogo |archivedate=4 березень 2016 |deadurl=yes }}</ref>.
* Львівське видавництво «Апріорі», благодійний фонд ім. о.&nbsp;д-ра [[Дмитро Блажейовський|Дмитра Блажейовського]] та фундація «Андрей» випустили у світ церковний календар на 2014 рік. Його текст, документи та світлини присвячені 70-тій річниці від дня відходу у вічність митрополита Андрея (Шептицького).<ref name="vh">{{cite web | url = http://vgolos.com.ua/articles/za_proslavu_slugy_bozhogo_mytropolyta_andreya_130129.html | title = За прославу слуги Божого Митрополита Андрея | date = 2014-01-11 | author = Степан Боруцький | publisher = Інформаційна агенція «Вголос»}}</ref>
* 28 жовтня [[2015]] року на фасаді будівлі Київського міського будинку вчителя, що на [[Володимирська вулиця (Київ)|вул. Володимирській]] у Києві освячено та відкрито меморіальну таблицю Митрополитові<ref>[http://news.ugcc.ua/video/blazhennіshiy_svyatoslav_osvyativ_pamyatnu_doshku_pravednomu_mitropolitovі_sheptitskomu_v_kiievі_75172.html Блаженніший Святослав освятив пам'ятну дошку праведному митрополитові Андреєві в Києві]</ref>. Автор проєкту меморіального знаку Шептицькому&nbsp;— Любомир Ведмедь<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/news/27332124.html 
У Києві відкрили меморіальну дошку Шептицькому]</ref>, а виготовив його скульптор [[Микитюк Іван Васильович|Іван Микитюк]]<ref>Вшанування митрополита Андрея // [[Шлях перемоги]].&nbsp;— 11 листопада 2015.&nbsp;— 45 (3202).&nbsp;— С. 4.</ref>..
* На честь нього названий [[Список пластових куренів|19 курінь УПЮ]] імені Андрея Шептицького.
* 27 січня 2015 року рішенням депутатів Тернопільської обласної ради [[2015 у Тернопільській області|2015 рік]] проголошено Роком Андрея Шептицького<ref>[http://www.obl-rada.te.ua/diyalnist/novyny/2015-rik-u-ternopilskiy-oblasti-proholosheno-rokom-mytropolyta-ukrayinskoyi-hreko-katolytskoyi-tserkvy-andreya-sheptytskoho.html 2015 рік у Тернопільській області проголошено Роком митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150213145742/http://www.obl-rada.te.ua/diyalnist/novyny/2015-rik-u-ternopilskiy-oblasti-proholosheno-rokom-mytropolyta-ukrayinskoyi-hreko-katolytskoyi-tserkvy-andreya-sheptytskoho.html |date=13 лютий 2015 }} // Сайт Тернопільської обласної ради.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 27 січня.</ref>
* 17—19 липня 2015 року в [[Зарваницький духовний центр|Зарваницькому духовному центрі]] відбулася [[Всеукраїнська проща до Зарваниці|Всеукраїнська проща]], приурочена Андрею Шептицькому.
* 26 липня 2015 року вулицями Тернополя пройшла молитовна хода «Стації Митрополита Андрея» в рамках відзначення Року Андрея Шептицького в Тернопільській області<ref>[http://tze.org.ua/reportazhi/1785-митрополита-андрея-шептицького-вшанували-тисячі-тернополян.html Митрополита Андрея Шептицького вшанували тисячі тернополян] // Тернопільсько-Зборівська архієпархія.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 26 липня.</ref>.
* 29 липня 2015 року на [[Площа Святого Юра|площі]] перед [[Собор святого Юра|Архікафедральним собором святого Юра]]&nbsp;у&nbsp;Львові за присутності президента України Петра Порошенка урочисто відкрито, вже третій за ліком, [[Пам'ятник Митрополиту Андрею (Львів)|пам'ятник Андрею Шептицькому]].<ref>[http://ua.interfax.com.ua/news/general/280846.html Пам'ятник духовному лідеру УГКЦ митрополиту Андрею Шептицькому відкрили у Львові у день 150-річчя з дня народження владики] // Інтерфакс-Україна.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 29 липня.</ref> Бронзова скульптура Митрополита Андрея Шептицького має 3,6&nbsp;м заввишки, стоїть на гранітному стилобаті (постаменті), орієнтована на південний схід. Загальна висота композиції з базисною частиною в камені&nbsp;— до 5,8&nbsp;м. Встановлення пам'ятника та кардинальне перепланування дорожньої розв'язки неодноразово критикувалось та призводило до протистоянь між прихильниками зведення пам'ятника та активістами, які виступали проти можливого нищення скверу навпроти собору. У результаті перепланування дорожної розв'язки знехтувано подальшими транспортними проблемами. Так, зокрема, тимчасово було перенесено спільну кінцеву зупинку міських тролейбусів №&nbsp;2, №&nbsp;9, №&nbsp;10, №&nbsp;12 та №&nbsp;20, що біля [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського національного університету імені Івана Франка]].
* 11 серпня 2015 року набуло чинності рішення [[Броварська міська рада|Броварської міської ради]], відповідно до якого іменем митрополита назвали один із провулків міста [[Бровари]].<ref>Про створення та найменування провулку в м. Бровари. Рішення Броварської міської ради від 06.08.2015 №&nbsp;1511-57-06: [[Броварська міська рада]] ([http://brovary-rada.gov.ua/rіshennya-mіskoї-radi-vіd-06082015-%E2%84%961511-57-06-pro-stvorennya-ta-naimenuvannya-provulku-v-m-brovari] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150919010450/http://brovary-rada.gov.ua/rіshennya-mіskoї-radi-vіd-06082015-%E2%84%961511-57-06-pro-stvorennya-ta-naimenuvannya-provulku-v-m-brovari |date=19 вересень 2015 }}), Маєш право знати ([http://docs.pravo-znaty.org.ua/p27039/06.08.2015/1511-57-06]).&nbsp;— 2015.&nbsp;— 11 серпня.</ref>
* Граф, митрополит, благодійник, рятівник, меценат, інтелектуал і жартівник, добрий Тато і приклад для багатьох… Познайомитися з таким різним митрополитом Андреєм і полюбити його дітям допоможе книжкова новинка&nbsp;— абетка-енциклопедія «Шептицький від А до Я», яка з початком вересня-2015 з'явиться в Україні. Наблизити простого і величного Андрея Шептицького до сучасних дітей взялося «Видавництво Старого Лева». Текст до книжки написали журналістка Галина Терещук і письменниця та перекладачка Оксана Думанська. А візуально ідею втілювала у життя творча майстерня «Аґрафка» (Романа Романишин та Андрій Лесів).<ref>''Леся Тугай''. Велика людина починається з дитинства // Галичина.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 20 серпня.</ref>
* 16 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України заснована [[академічна стипендія імені митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького]]<ref>{{Cite web|url=http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1140-2015-п|title=Про заснування академічної стипендії імені митрополита Укр... {{!}} від 16.09.2015 №&nbsp;1140|website=zakon3.rada.gov.ua|accessdate=2017-10-23}}</ref>;
* 27 серпня 2015 року відкрито пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому в Івано-Франківську.
* 17 грудня 2015 року одну з вулиць у центрі Борисполя перейменовано на честь Митрополита Шептицького<ref>https://borispol-rada.gov.ua/item/23005-17-grudnya-2015-roku-42-2-vii-pro-perejmenuvannya-okremikh-vulits-provulkiv-ploshchi-ta-vodnogo-ob-ektu-mista-borispolya.html</ref>.
* На честь митрополита Андрея Шептицького [[Укрпошта|поштове відомство України]] випустило [[Поштова марка|поштову марку]], присвячену 150-річчю від дня його народження.
* [[19 лютого]] [[2016]] року з'явилась [[Вулиця Митрополита Андрея Шептицького (Житомир)|вулиця Митрополита Андрея Шептицького]] у місті [[Житомир]] (згідно розпорядження міського голови Житомира №&nbsp;112 від 19 лютого 2016 року, що набуло чинності).
* [[11 жовтня]] [[2018]] року відбулось урочисте освячення меморіальної таблиці Митрополиту Андрею Шептицькому, яку встановили на фасаді головного навчально-адміністративного корпусу [[Національний лісотехнічний університет України|Національного лісотехнічного університету України]]. Захід відбувся у рамках святкування 145-ліття навчального закладу.<ref>[https://zik.ua/news/2018/10/11/u_lvovi_vstanovyly_memorialnu_doshku_mytropolytupravednyku_andreyu_1425179 У Львові встановили меморіальну дошку Митрополиту-Праведнику Андрею Шептицькому]</ref>

{{Див. також|Вулиця Митрополита Шептицького}}

* 29 серпня 2020 року у Львові урочисто відкрили Музей Митрополита Андрея Шептицького<ref>{{Cite web|title=У Львові розпочинає свою роботу Музей Митрополита Андрея Шептицького - ilvivyanyn.com|url=https://ilvivyanyn.com/uk/news-3388|website=ilvivyanyn.com|accessdate=2020-08-29|language=uk}}</ref>. Приміщення розташоване у колишніх келіях Костелу Святого Казимира. Натхненником створення Музею є отець Севастіян, який став директором закладу.<ref>{{Cite web|title=У Львові відкрили Музей Митрополита Андрея Шептицького|url=https://zaxid.net/u_lvovi_vidkrili_muzey_mitropolita_andreya_sheptitskogo_n1506976|website=ZAXID.NET|accessdate=2020-09-07|language=uk|last=Zaxid.net}}</ref>
{{Цитата|''Історія встановлення пам'ятника Митрополиту&nbsp;— це історія боротьби українців за свою свободу, невід’ємна частина національно-визвольних змагань...''}}

— [[Святослав (Шевчук)|''Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав]] // [[Високий замок (газета)|Високий Замок]].&nbsp;— 2015.&nbsp;— 30 липня&nbsp;— 5серпня.&nbsp;— С. 11.
* У видавництві ПП «[[Таля]]» в селищі Брошневі-Осаді на [[Рожнятів]]щині (Івано-Франківська область) райдержадміністрація до 150-річчя від дня народження митрополита видала українсько-англійський кольоровий інформаційно-туристичний путівник «Рожнятівщина: стежками митрополита Андрея Шептицького». Керівник проєкту&nbsp;— начальник управління економічного розвитку і торгівлі РДА Наталя Герасимчук, редактор тексту&nbsp;— депутат райради журналіст Зеновія Годованець, а переклад&nbsp;— Ірини Кравців. У виданні використані світлини Ярослава Коваля, Івана Парадовського із приватної колекції Якова Марка, а також репродукцію художнього полотна [[Олекса Новаківський|Олекси Новаківського]] «Мойсей». Це не просто путівник чи запрошення до мандрівки бойківськими стежками митрополита Андрея Шептицького, а спроба торкнутися тих місць рожнятівського Підгір'я, де великий митрополит «залишив ціле серце».<ref>''Ігор Лазоришин''. Підгірські стежки митрополита Андрея // Галичина.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 3 вересня.</ref>
* 12 жовтня 2017 року відбулося посвячення та відкриття меморіальної таблиці Митрополитові на фасаді головного корпусу [[Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка|Дрогобицького педагогічного університету ім.&nbsp;І.&nbsp;Франка]]. Автором барельєфу Андреєві Шептицькому&nbsp;— відомий український скульптор [[Скакун Ярослав Іванович|Ярослав Скакун]]<ref>[http://catholicnews.org.ua/drogobich-vshanuvav-andreya-sheptickogo Дрогобич вшанував Андрея Шептицького]</ref>.
* Ораторія Мирослава Волинського на слова Анни Волинської «Я тебе кличу» до 150-х роковин Андрея Шептицького https://www.youtube.com/watch?v=gjaosTi99vE
* 29 липня 2020 року у Львові на проспекті Червоної Калини, 64 відкрили мурал з нагоди 155 річниці від Дня народження митрополита Андрея Шептицького.<ref>{{Cite web|url=https://suspilne.media/51637-u-lvovi-vidkrili-mural-iz-zobrazennam-andrea-septickogo/|website=suspilne.media|accessdate=2020-08-07}}</ref>
   
<center>
<gallery widths="200px" heights="150px">
Файл:Metropolita Andrzej Szeptycki pomnik we Lwowie lata 1930-i.jpg|Пам'ятник Митрополитові у Львові (1935 рік)
Файл:Андрей Шептицький (меморіальна дошка).jpg|Меморіальна таблиця А. Шептицькому на фасаді будівлі Митрополичих палат у Львові
Файл:Pam-Sheptytskyi-Andrei-14090152-ew.jpg|Пам'ятник Митрополитові у сквері його імені в Тернополі
|Пам'ятник Митрополитові на пл. Святого Юра у Львові 
Файл:Stamps of Ukraine, 2015-17.jpg|Поштова марка України, присвячена митрополиту Шептицькому (2015 рік).
Файл:The Church and the Museum of name Metropolitan Andrey Sheptytsky.JPG|Церква і при ній кімната-музей імені Митрополита Андрея Шептицького в селі Прилбичі Яворівського району
Файл:Sheptytsky family tomb in the village Prylbychi (1937).JPG|Каплиця-усипальниця родини Шептицьких в селі Прилбичі Яворівського району
Файл:Погруддя Шептицький вул. Драгоманова (Львів).jpg|Погруддя Митрополита Андрея подвір'ї Національного музею у Львові
Файл:BareliefNarodnaLichnycia.jpg|Меморіальна таблиця А. Шептицькому на фасаді шпиталю «Народна лічниця» ім. митрополита Андрея Шептицького на вул. Озаркевича, 4 у Львові
</gallery></center>
В м. Одеса розпоряджнням Одеської обласної державної адміністрації #298/А-2016 від 19 травня 2016 року одну із вулиць міста перейменовано у вулицю Андрея Шептицького

== У культурі ==

=== Кінематограф ===
Художні фільми:
* [[Владика Андрей]] (Україна, 2008)
* [[Таємниці святого Юра]] (СРСР, 1982)
* [[Іванна (фільм)|Іванна]] (СРСР, 1959)
Документальні фільми:
* [http://www.youtube.com/watch?v=6AGSt0o0XP0 Свято молоді] (1930)<ref>[http://www.bbc.co.uk/ukrainian/entertainment/2013/06/130621_sheptytskyi_video_ko.shtml Віднайдено перше відео з митрополитом Шептицьким] // ВВС Україна.&nbsp;— 2013.&nbsp;— 21.06.</ref>

== Цікаві факти ==
* Під час відвідин Києва Шептицький гостював у будинку колишнього домініканського монастиря поряд з [[Прокафедральний собор святого Олександра|Олександрівським костелом]], де нині канадське посольство.
* Мав зріст 2&nbsp;м 10&nbsp;см.<ref>[http://vsun.org.ua/?p=5665 Андрей Шептицький: мільйонер, що став праведником].</ref>

== Див. також ==
* [[Шептицька Софія|Софія Шептицька]]
* [[Станіслав Шептицький]]
* [[Климентій Шептицький]]
* [[Фредро]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Бібліографія ==

== Джерела ==
* Шептицький, А. ''Пастирські послання 1899—1914 рр''.&nbsp;— Львів&nbsp;: Видавничий відділ «Артос» Фундації «Андрей», 2007.&nbsp;— Т. 1.

=== Монографії. Статті ===
* [[Анна Вероніка Вендланд|Вендланд А]]. Митрополит. Есе про Андрея Шептицького / Діалог над кордоном&nbsp;— Gespräch über Grenzen // «Ї»&nbsp;— Незалежний культурологічний журнал.&nbsp;— Львів&nbsp;— Freiburg, 1997.&nbsp;— №&nbsp;11.&nbsp;— С. 106—115.
* [http://tyzhden.ua/History/20388 Владика Галицький]&nbsp;// Український тиждень.&nbsp;— 2011.&nbsp;— 19 квітня.
* Войналович В. Шептицький Андрей // Політична енциклопедія. Редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К. : Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— С. 783.
* Духовний провідник нації: до 150 річчя від дня народження А.&nbsp;Шептицького (1865—1944) // [http://nplu.org/storage/images/NBV/Kalendar2(2015).pdf Дати і події], 2015, друге півріччя: календар знамен. дат №&nbsp;1 (5) / Нац. парлам. б-ка України.&nbsp;— Київ, 2014.&nbsp;— С. 23–28.
* Єгорова І. Ще одне повернення Праведника. Сто років тому Андрей Шептицький заснував музей, який відтепер носитиме його ім'я // День.
* Івасів Р. Скарби Шептицького // [[Галичина (газета)|Галичина]].&nbsp;— 2015.&nbsp;— 30 липня.&nbsp;— («Національні світочі»).
* Ковба Ж. [http://prylbychi-ugcc.at.ua/load/pri_mitropolita_andreja/statti_v_interneti/rol_mitropolita_sheptickogo_v_rjatuvanni_galickikh_evrejiv_u_chasi_golokostu/9-1-0-22 Роль Митрополита Шептицького в рятуванні галицьких євреїв у часи Голокосту].
* Ленцик В. [http://diasporiana.org.ua/slovniki-dovidniki/5392-entsiklopediya-ukrayinoznavstva-t-10-slovnikova-chastina/ Шептицький Андрей (хресні імена Роман, Олександер, Марія)] // {{ЕУ}}&nbsp;— Т. 10.&nbsp;— С. 3841—3844.
* {{МСІУ}}
* Маринович М. Митрополит Андрей Шептицький і принцип «позитивної суми».&nbsp;— Львів : [[Видавництво Старого Лева]], 2019.&nbsp;— 248 с.&nbsp;— ISBN 978-617-679-613-8.
* Масан&nbsp;О. Чи був митрополит Андрей Шептицький на вулиці Шептицького? // Масан&nbsp;О.&nbsp;М., Чеховський&nbsp;І.&nbsp;Г.&nbsp;— Чернівці: 1408—1998. Нариси з історії міста.&nbsp;— Чернівці&nbsp;: Місто, 1998.&nbsp;— С.&nbsp;124—125.
* Редліх Ш. [http://tyzhden.ua/Columns/50/46763 Невизнаний Шептицький] // Тиждень.ua.&nbsp;— 2012.&nbsp;— 13 квітня.
* Химка, І.-П. Християнство та радикальний націоналізм: Митрополит Андрей Шептицький та бандерівський рух // Спільне.&nbsp;— 2014.&nbsp;— №&nbsp;8.
* Хом'як О., [[Гайова Оксана Василівна|Гайова О.]] Андрей Шептицький піввіку оберігав Церкву та її вірян // [[Високий замок (газета)|Високий Замок]].&nbsp;— 2015.&nbsp;— 30 січня&nbsp;— 1 лютого.&nbsp;— С.&nbsp;10.
* [https://jbc.bj.uj.edu.pl/dlibra/publication/424547/edition/399786/content Po zajęciu Lwowa] // Nowości Illustrowane.&nbsp;— 1914.&nbsp;— №&nbsp;40 (3 paźdz.).&nbsp;— S. 4.
* Басараб В. І. Державотворча концепція та національно-патріотичні ідеї митрополита Андрея Шептицького: дисертація ... канд. іст. наук: 07.00.01.&nbsp;— Ужгород: ДВНЗ "Ужгород. нац. ун-т", 2019.&nbsp;— 337 с. ([https://www.uzhnu.edu.ua/uk/infocentre/get/21883 link])

=== Довідники ===
* Черченко, Ю. [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1359-9/978-966-00-1359-9.pdf Шептицький Андрей] // {{ЕІУ|10|631}}
* Шептицький Андрей // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. [https://chtyvo.org.ua/authors/Varvartsev_Mykola/Ukraina_v_mizhnarodnykh_vidnosynakh_Entsyklopedychnyi_slovnyk-dovidnyk_Vypusk_6.pdf Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я] / Відп. ред. [[Варварцев Микола Миколайович|М.&nbsp;М.&nbsp;Варварцев]].&nbsp;— К. : Ін-т історії України НАН України, 2016.&nbsp;— С. 324—327.
* {{УМЕ16|частина=Шептицький Андрій|сторінки=2082-2084}}
* Nowak, M. Szeptycki (Szeptyc'kyj) Roman Aleksander Maria, w zakonie Andzrej (Andrej) (1865—1944) // ''[[Polski Słownik Biograficzny]]''.&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;: Polska Akademia Nauk, 2012.&nbsp;— T. XLVIII/2, zeszyt 197.&nbsp;— 161—320 s.&nbsp;— S. 216—224.

== Посилання ==
{{Вікіпосилання
|Тема              = Андрей (Шептицький)
|Портал            = 
|Портал-зображення = 
|Вікісловник       = 
|Вікіцитати        = Шептицький Андрей
|Вікіджерела       = 
|Вікіновини        = 
|Вікісховище       = Category:Andrey Sheptytsky
|Метавікі          = 
|Проект            = 
|Родовід           = 255636
}}
* Родовід родини Шептицьких: [http://ru.rodovid.org/wk/Служебная:Tree/255636 Roman Aleksander Maria Andrzej Szeptycki (Шептицький) р. 29 июль 1865 ум. 1 ноябрь 1944&nbsp;— Полное дерево]{{ref-ru}}
* [https://youtu.be/XHfLk0GEU0I АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ | Програма «Велич особистості» | 2014&nbsp;(ВІДЕО)]
* [https://www.youtube.com/watch?v=XhuiyrZ1dYo Митрополит Андрей Шептицький: опікун і меценат • Документальний фільм / Режисер Лев Удовенко // 1996]
* [http://h.ua/story/348015/ Краківські сліди Митрополита Андрія Шептицького].
* [http://chtyvo.org.ua/authors/Stefanyk/Lysty_Vasylia_Stefanyka_do_mytropolyta_Andreia_Sheptytskoho/ Листи Василя Стефаника до митрополита Андрея Шептицького] // Чтиво.
* [http://www.papalvisit.org.ua/ukr/ugcc_sheptytsky.php Митрополит Андрей Шептицький)] // Сайт «Візит Папи в Україну».
* [https://web.archive.org/web/20070927175850/http://www.ukrop.com/ua/encyclopaedia/use/10535.html Митрополит Шептицький] // УСЕ
* [https://www.google.com.ua/search?q=світлини+Андрей+(Шептицький)&espv=2&biw=1440&bih=799&tbm=isch&imgil=qVCl3KrQyx1sQM%253A%253BKAuM3Wt5TjmAlM%253Bhttp%25253A%25252F%25252Fwww.credo-ua.org%25252F&source=iu&pf=m&fir=qVCl3KrQyx1sQM%253A%252CKAuM3Wt5TjmAlM%252C_&usg=__NrChq15XgyrFMA8JpgsHAOhz1g0%3D&ved=0CCkQyjdqFQoTCNTmlY7J7scCFURYFAodmusBZA&ei=1ZHyVZSoNMSwUZrXh6AG#imgrc=fy1CjA5K9m7EhM%3A&usg=__NrChq15XgyrFMA8JpgsHAOhz1g0%3D Митрополит серед монахів та парафіян].
* ''[[Роздобудько Ігор|Роздобудько І]]''. [http://haidamaka.org.ua/page_ukrkursksxslob.html Українці Курська в 20-му столітті / Східна Слобожанщина. Українці навколо України.] (Про перебування А. Шептицького на засланні в Курську в 1914—1915&nbsp;рр.) // Сайт «Гайдамака».
* <!-- Фільм Владика Андрей http://www.ex.ua/20072602 -->

{{Предстоятелі УГКЦ}}
{{Медаль|— персоналії}}
{{Бібліоінформація}}
{{DEFAULTSORT:Шептицький Андрей}}

[[Категорія:Предстоятелі УГКЦ]]
[[Категорія:Андрей Шептицький|*]]
[[Категорія:Митрополити УГКЦ]]
[[Категорія:Галицькі митрополити УГКЦ]]
[[Категорія:Єпископи УГКЦ]]
[[Категорія:Львівські єпископи УГКЦ]]
[[Категорія:Станиславівські єпископи УГКЦ]]
[[Категорія:Священники УГКЦ]]
[[Категорія:Історія УГКЦ]]
[[Категорія:Українська шляхта]]
[[Категорія:Шептицькі|Андрей]]
[[Категорія:Українські меценати]]
[[Категорія:Доктори права]]
[[Категорія:Вояки армії Австро-Угорщини]]
[[Категорія:Посли Галицького сейму 7-го скликання]]
[[Категорія:Посли Галицького сейму 8-го скликання]]
[[Категорія:Посли Галицького сейму 9-го скликання]]
[[Категорія:Посли Галицького сейму 10-го скликання]]
[[Категорія:Заступники маршалка Галицького сейму]]
[[Категорія:Вірилісти]]
[[Категорія:Делегати УНРади ЗУНР]]
[[Категорія:Василіяни]]
[[Категорія:Ченці Добромильського монастиря]]
[[Категорія:Ігумени монастиря святого Онуфрія (Львів)]]
[[Категорія:Уродженці Прилбичів]]
[[Категорія:Уродженці Королівства Галичини та Володимирії]]
[[Категорія:Випускники Вроцлавського університету]]
[[Категорія:Персоналії:Познань]]
[[Категорія:Персоналії:Рим]]
[[Категорія:Померли у Львові]]
[[Категорія:Померли від грипу]]
[[Категорія:Поховані в Соборі святого Юра]]
[[Категорія:Люди на монетах України]]
[[Категорія:Люди на марках]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Українські антикомуністи]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі об'єкти]]
[[Категорія:Слуги Божі]]