Анало́гія — (грец. αναλογια — відповідність) — подібність, схожість у цілому відмінних предметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями.

Аналогія в логіці 

'— умовивід, в якому від схожості предметів за одними ознаками робиться висновок про можливу схожість цих предметів за ін. ознаками. В умовиводах за А. знання, набуте при розгляді якогось об'єкта (моделі), переноситься на інший, менш доступний для дослідження, менш наочний. Умовиводи за А. щодо конкретних об'єктів є гіпотетичними — правильність їх виявляється дальшим дослідженням і перевіркою. В сучас. науці розвинутою галуззю застосування А. є т. з. теорія подібності, що використовується при моделюванні.

Для опису деяких видів аналогії може бути використаний математичний апарат — поняття ізоморфізму.


Аналогія права

 — специфічний прийом розв'язання держ. органами і службовими особами юридичних питань, не врегульованих нормами права, тобто при наявності т з. прогалини у праві. В такому випадку рішення у справі приймається, виходячи з загальних принципів, основних засад і змісту відповідної галузі права або права в цілому. Вдаватися до А. можна лише тоді, коли дане питання прямо не врегульоване нормою права або коли немає норм, які регулюють подібні відносини, внаслідок чого неможливо скористатися аналогією закону, або коли це дозволено чи, принаймні, не заборонено законом. Суд. органи ряду капіталістичних країн, зокрема США і Англії, практикують застосування кримінального закону за аналогією через т. з. судовий прецедент.


Аналогія в мовознавстві

 — зближення раніше неоднакових форм (словозміни, словотвору тощо) внаслідок поширення продуктивнішої моделі. Так, за А. до іменників жіночого роду основи на ā (типу «рука»), які а давньорус. мові мали однакові закінчення «-ы» в називному і знахідному відмінках множини, в називному відмінку множини іменників чоловічого роду основи на ў («синъ», «медъ») поширилося закінчення знахідного відмінка «-ы» замість «-ове» (в сучас. українській мові «сини», «меди»).

Аналогія в літературознавстві

 — художній прийом, близький до порівняння. Щоб розкрити суть певного складного явища, письменник зображує інше, подібне явище, але простіше і краще знайоме читачеві.

=

Аналогія в біології

 — зовнішня подібність організмів різних систематичних груп, а також органів або їхніх частин, що походять з різних вихідних зачатків і мають неоднакову будову. А. зумовлюється пристосуванням організмів до життя в подібних умовах або виконанням органами однакової функції. Такі відмінні за походженням, але подібні за виконуваною функцією органи наз, аналогічними. Прикладами А. є крила птахів, що розвиваються з особливого зачатка і мають скелет, і крила метелика, що розвиваються зі складки зовн. покривів тіла; колючки глоду — видозмінені стебла і колючки барбарису — видозмінені листки.

Аналогія в техніці

 — схожість машин або механізмів/а також матеріалів, явищ, процесів) з своїми моделями (в яких-небуда властивостях, проявах, особливостях).

Див. також

Література