Акцептор електрона (акцептор електронів, електронний акцептор, акцептор) — хімічна сполука, група або атом, яка приймає електрон від іншої сполуки, групи, атому або кристалу.

У хімії

Цей термін використовується при переносі електрона (тобто, окислювально-відновлювальних реакціях). В процесі реакції акцептор електрона відновлюється, а ігший реагент (донор електрона) окислюється.

Кінцевий акцептор електрона — сполука, яка отримує або приймає електрон на кінцевій стадії клітинного дихання або фотосинтезу. Всі організми отримують енергію, переміщаючи електрони з донору електрону до акцептору електрона. Процес починається з передачі електрона від електронного донора. Протягом цього процесу (електронний транспортний ланцюжок) акцептор електрону відновлюється, а донор електрону окислюється. Приклади акцепторів електрону включають кисень, нітрат, залізо (III), марганець (IV), сульфат, вуглекислоту, або в деяких мікроорганізмах хлорировані розчинники, наприклад тетрахлороетилен (PCE), тріхлоретилен (TCE), дфхлоретилен (DCE), і вініл-хлорид (VC). Ці реакції представляють інтерес не тільки тому що вони дозволяють організмам отримувати енергію, але також і тому що вони приймають участь у природному біологічному роспаді органічних забруднювачів.

У фізиці твердого тіла

Цей термін також використовується у фізиці твердого тіла (напівпроводниковій техніці), звичайно як просто «акцептор», де акцептор — речовина, що має більше вакантних велентних зв'язків ніж іони кристалу. Ця речовина додається до напівпроводника у невеликій кількості та зв'язує один або більше електронів кристалу, створюючи «дірки». Весь напівпроводник перетворюється ткаим чином на «напівпровідник p-типу».

Бувають однозарядні і багатозарядні. Наприклад, в кристалах з елементів IV групи періодичної системи елементів кремнію, германію, акцепторами є елементи III групи: алюміній, індій, галій. Оскільки елементи третьої групи мають валентність 3, то три електрони утворюють хімічний зв'язок з трьома сусідніми атомами кремнію в кристаличній гратці, а четвертий бракуючий електрон називається діркою і виявляється слабо зв'язаним (енергія зв'язку порядка декілька міліелектрон-вольт) і утворює так званий водородоподібний домішковий центр, енергію якого просто оцінити з рішення рівняння Шредингера для атома, беручи до уваги, що дірка в кристалі — квазічастинка і по масі відрізняється від маси спокою електрона, а також, що дірка рухається не у вакуумі, а в середовищі з діелектричною проникністю.