Акамацу Норімура

Версія від 08:20, 5 грудня 2007, створена Alex K (обговорення | внесок) (Нова сторінка: '''Акамацу Норімура''' ({{lang-ja|赤松則村, あかまつのりむら}}; 127718 лютого 1350) — [[японія|японський...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Акамацу Норімура (яп. 赤松則村, あかまつのりむら; 127718 лютого 1350) — японський самурайський полководець періоду південної і північної династій. Голова роду Акамацу.

Короткі відомості

Норімура був сином Акамацу Сіґенорі, голови роду Акамацу — самурайських напіврозбійницьких ватаг 1-ї половини 13 століття з провінції Харіма, головний осередок яких знаходивя у селі Акамацу повіту Ако. Норімура мав 5 синів — Норісуке старший (赤松範資), Саданорі (赤松貞範), Норісуке молодший (赤松則祐), Удзінорі (赤松氏範) й Удзіясу.

Акамацу Норімура був у тісних зв'язках із імператорським домом Японії. Третій син полководця, Норісуке молодший, був наближеним імператорського принца Морінаґи. У 1332 році, коли японський імператор Ґо-Дайґо закликав самурайських володарів повалити Камакурський сьоґунат, Норімура був одним із перших, хто відгукнувся на цей заклик. Він вибив сили сьоґунатівського посадовця, рокухарського інспектора у замку Маяяма на території сучасного міста Кобе, чим заслужив високий авторитет серед промонаршої партії. Проте повстання цього року зазнало поразки, а імператора Ґо-Дайґо заслали на острови Окі.

Після вдалої втечі монарха із заслання у 1333 році, Норімура був одним із перших, хто зустрів його у Хьоґо. У новому виступі Акамацу отримали привілей бути в авангарді імператорських сил. По поваленню Камакурського сьоґунату і реставрації прямого імператорського правління в Японії, Норімура був призначений на посаду військового губернатора провінції Харіма. Проте він не зміг протистояти інтригами придворної фракції принца Морінаґи і втратив цю посаду.

Незадоволений узурпацією столичними аристократами усіх урядових постів, Норімура приєднався до Асікаґи Такаудзі, бунтівного лідера японських самураїв, який виступив проти придворного свавілля і поступово перетоврювався у провідника самурайської опозиції в країні. Разом із ним від здійснив похід на Кіото у 1335 році, однак незабаром був змушений покинути столицю під натиском монаршої армії. Після втечі Асікаґи до острова Кюсю, Норімура зміг зупинити переслідуючі його урядовові війська під своїм замком Сірохата у провінції Харіма. У 1336 році Такаудзі повернувся з Кюсю і спільно Акамацу розбив імператорські сили у битві при Мінатоґава. Після вступу переможців до японської столиці Асікаґа посадовив нового монарха, прийняв посаду великого сьоґуна, а Норімурі надав бажану ним посаду військового губернатора провінції Харіма. За заслуги у здобутті Кіото, сини Норімури також отримали посади — старший син Норісуке став військовим губернатором провінції Сеццу, а другий син Саданорі — військовим губернатором провінції Мімасака. Таким чином були закладені основи потужності губернаторського роду Акамацу.

Норімура був поровителем буддизму. На тому місці, де він вперше підняв війська у 1332 році за наказом імператора, він звів храм Хоундзі.

Помер Норімура 18 лютого 1350 року, залишивши по собі багату спадщину нащадкам. Поховали його у кіотському храмі Кенніндзі. У створеному полководцем храмі Хоундзі була встановлена поминальна ступа на його честь. Буддистське посмертне ім'я Норімури — Ґетан Енсін (法雲寺月潭円心).

Джерела та література

  • 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.6.