Відкрити головне меню

Айда́р — річка в Бєлгородській області Росії і Луганській області України, ліва притока Сіверського Дінця (басейн Дону)[2].

Айдар
Aidar River.jpg
Айдар у Старобільську
48°42′27″ пн. ш. 39°11′48″ сх. д. / 48.70750000002777824° пн. ш. 39.19666700002777304° сх. д. / 48.70750000002777824; 39.19666700002777304
Витік Середньо-Руська височина, село Новоалександрівка, Бєлгородська область, Росія.
• координати 50°13′15″ пн. ш. 38°51′39″ сх. д. / 50.22090700002777197° пн. ш. 38.86094700002777813° сх. д. / 50.22090700002777197; 38.86094700002777813
Гирло Сіверський Донець, 344 км від його гирла
• координати 48°42′27″ пн. ш. 39°11′48″ сх. д. / 48.70750000002777824° пн. ш. 39.19666666669477451° сх. д. / 48.70750000002777824; 39.19666666669477451
Країни: Flag of Russia.svg Росія і Flag of Ukraine.svg Україна[1]
Прирічкові країни: Росія Росія
* Бєлгородська область (65 км)
Україна Україна
* Луганська область
Регіон Луганська область[1]
Довжина 256 км
Площа басейну: 7 370 км² км²
Середньорічний стік 15,4 м³/с
Притоки: Праві: Біла
Ліві: Біленька, Кам'янка
код ДВР Росії 05010400412107000012987
GeoNames, Global Geosites 713096
Айдар у Вікісховищі?

Зміст

ОписРедагувати

Довжина 256 км[3]. Площа водозбірного басейну 7370 км²[3]. Похил річки 0,34 м/км. Долина завширшки у верхів'ї 2—5 км, у пониззі — до 6 км. Схили долини розчленовані ярами та балками. Річище завширшки до 50 м, розчищене протягом близько 20 км. На значній протяжності являє собою чергування плесів (завглибшки 4—7 м) та мілководних перекатів (завглибшки 0,2 0,4 м). Живлення снігове і ґрунтове. На весняний період припадає 70 % стоку. Середній модуль стоку 1,7 л•сек/км². Скресає на початку березня, замерзає в грудні[2].

РозташуванняРедагувати

ТопонімРедагувати

Адар, Ойдар, Войдар, Яйдар. Походження назви остаточно не встановлено[4]. Одні її виводять від тюркського *Aidar «пасмо волосся, коса», інші як «конусоподібний горб, на якому складена купа каміння»[5], ще інші як «козацька стрижка»[6]. Назва походить від тюркського антропоніму Айдар, Гайдар, Гейдар («лев»)[7]. Можливий варіант походження від крим. ay («місяць») і тюрк. dar («вода», «річка»), тобто місячна річка. Інші, більш сумнівні, версії виводять назву від грец. ай («святий») і тюрк. дере, дара, дар («долина, ущелина»)[4].

Серед місцевого населення побутує хибне пояснення топоніму, що ґрунтується на байці про приїзд сюди російської імператриці та її вигуку «ай, дар [божий]»[8]. Окрім цього, назва річка позначена як Adar ще на картах французького картографа Гійома Деліля від 1706 року, в той час коли майбутня російська імператриця ще була пруською принцесою Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбург і не відвідувала території тодішньої Російської Імперії.

ПритокиРедагувати

Праві: Біла, Лозна.

Ліві: Біла (Біленька), Кам'янка.

Господарське значенняРедагувати

Річка використовується для зрошення та водопостачання[2]. На ній розташовані гідрометричні пости біля сіл Новоселівки і Передільського1925 р.), споруджено шлюзи-регулятори, є ставки. У долині Айдару знайдені джерела лікувально-мінеральних вод, біля яких збудовані лікарсько-санаторні заклади у Старобільську та смт Новопскові.

Населені пунктиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б GEOnet Names Server — 2018.
  2. а б в Айдар // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. а б в Айдар // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  4. а б Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
  5. (рос.) Мурзаев Э. М., Очерки топонимики. — М., 1974.
  6. (рос.) Прохоров В. А. Надпись на карте: Географические названия Центрального Черноземья. — Воронеж, 1977.
  7. Топонім Айдар трапляється також у Криму. Див.: В. А. Бушаков. Лексичний склад історичної топонімії Криму. — К., 2003. стор. 117.
  8. За легендою, цариці Катерині ІІ, яка нібито зупинилася в цьому краї, козаки подарували щойно зловлену в річці величезну рибу. Отримавши такий дарунок, вона із захватом вигукнула: «Ай дар!». Звичайно цю легенду подають як анекдот фуфадійського штибу.

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.

ПосиланняРедагувати