Відкрити головне меню

Азо́вська губе́рнія — адміністративно територіальна одиниця в Російської імперії у XVIII столітті. Адміністративний центри: Азов (1708–11), Тамбов (1711–15), а пізніше — Воронеж.

Азовська губернія
Subdivisions of Russia in 1708 (ru).svg
Центр АзовВоронеж
Існування 17081725, 17751783
Утворено 1708, 1775
Попередники Запорозька Січ
Наступники Катеринославська губернія

Зміст

Азовська губернія 1708–25Редагувати

 
Азовська губернія на мапі Московського царства 1708 року.

Губернія вперше утворена згідно з указом Петра І «Об учреждении губерний и росписании к ним городов» від 18 грудня 1708 року в числі перших восьми губерній Росії. До її складу входила велика територія Центрально-Чорноземної зони, Області Війська Донського і частково, Слобідська Україна.

Губернія охоплювала території сучасних Луганської, Донецької, більшу частину Харківської областей України, Ростовської, Воронезької, Тамбовської областей Російської Федерації.

В 1711 році у зв'язку з передачею за Прутським мирним договором Азова Османській імперії центром Азовської губернії став Вороніж.

1719 року губернію поділено на провінції:

Також до її складу входили міста Ізюм, Чугуїв, Зміїв, Балаклія, Печеніги (нині селище міського типу), Тор (нині Слов'янськ), Валуйки, Острогозьк, Коротояк, Бахмут та інші.

В 1725 році Азовську губернію перейменовано на Воронізьку.

Азовська губернія 1775–83Редагувати

1775Редагувати

Після російсько-турецької війни 1768—1774 років у 1775 року зі східної частини Новоросійської губернії відроджено Азовську губернію з центром у фортеці Української лінії Білевськ й поділом на Азовську й Бахмутську провінції. До Бахмутської провінції з Новоросійської губернії увійшли Бахмутський повіт й Слов'яносербія. До Азовської провінції увійшла раніше самостійна Земля війська Донського та решта східних територій Новоросійської губернії.[1]

До складу губернії увійшли фортеця св. Димитрія Ростовського (нині м. Ростов-на-Дону, РФ), Таганріг, Нова Дніпровська лінія, міста Керч, Єнікале, Кінбурн (з прилеглими землями між Дніпром і Південним Бугом — спадщина Прогноївської паланки Запорозької Січі), землі Області Війська Донського. Того ж року до Азовської губернії включено місто Тор з повітом і містечка Стара Водолага й Мала Водолага (від Слобідсько-Української губернії).

Генерал-губернатором губернії був призначений Григорій Потьомкін.

1776–77Редагувати

У 1776 році до губернії приєднано землі Запорозької Січі на лівому березі Дніпра та Катерининську провінцію від Новоросійської губернії. Тоді ж усю Азовську губернію поділено на Бахмутську й Катерининську провінції.

На кінець 1776 року Азовська губернія складалася:

З Азовської, Новоросійської, Астраханської й Саратовської губернії утворено Новоросійське генерал-губернаторство на чолі з Григорієм Потьомкіним.

1778–83Редагувати

Від 1778 року губернія поділялася на 9 повітів:

В 1779 року після переселення кримських греків у Поозів'я

  • приморське місто Павлоград перейменовано на Маріуполь, а також Павлоградський повіт став Маріупольським повітом;
  • місто Марієнполь перейменували на Павлоград й відповідно Вовководський, або Марієнпольський повіт у міжріччі Вовчої та Самари перейменовано на Павлоградський повіт;

1782 году Натальїнський повіт знову перейменовано на Катерининську провінцію, а з 1783 року, після перейменування повітового центру на Костянтиноград, став Костянтиноградським повітом.

У 1779 році губернія перетворена на Азовське намісництво.

Указом імператриці Катерини ІІ від 30 березня 1783 року Азовську губернію ліквідовано, а її територія (разом з Новоросійською губернією) ввійшла до складу Катеринославського намісництва.

У 1783 року Азовська губернія разом з Новоросійською губернією увійшла до Катеринославського намісництва.

У 1796 році Азовське намісництво перетворене назад у Воронізьку губернію.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва: Наука. с. 69–70. 

ЛітератураРедагувати