Перегляд вихідного коду сторінки Агафангел (Саввін)

{{Інші значення|тип=ім'я|Агафангел}}
{{Архієрей
| ім'я                = Митрополит Агафангел
| оригінальне ім'я    = 
| ім'я при народженні = Саввін Олексій Михайлович
| оригінальне ім'я при народженні   =
| портрет             = 2013. Освящение памятника Андрею Первозванному 066.jpg
| ширина портрету     = 300px
| підпис              = Під час освячення пам'ятника Андрію Первозванному, [[Донецьк]], [[19 вересня]] [[2013]]
| титул               = Митрополит Одеський та Ізмаїльський
| церква              = [[Українська православна церква (Московський патріархат)]]
| порядок             =
| періодпочаток       = [[20 червня]] [[1992]]
| періодкінець        =
| попередник          = [[Лазар (Швець)]]
| наступник           =
| титул_2              = Митрополит Івано-Франківський і Коломийський
| церква_2             = [[Українська православна церква (Московський патріархат)]]
| порядок_2            =
| періодпочаток_2      = [[7 серпня]]
| періодкінець_2       = [[7 вересня]] [[1991]]
| попередник_2         = [[Феодосій (Дикун)]]
| наступник_2          = [[Іларіон (Шукало)]]
| титул_3              = Митрополит Вінницький і Брацлавський<br/><small>(до [[10 березня]] [[1989]] — архієпископ, до [[7 вересня]] [[1981]] — єпископ)</small>
| церква_3             = [[Українська православна церква (Московський патріархат)]] (з 1990)<br/>[[Російська православна церква]]<br/>[[Український екзархат]] (до 1990)
| порядок_3            =
| періодпочаток_3      = [[16 листопада]] [[1975]]
| періодкінець_3       = [[7 серпня]] [[1991]]
| попередник_3         = [[Аліпій (Хотовицький)]]
| наступник_3          = [[Феодосій (Дикун)]]
| титул_4              = Тимчасовий керівник Хмельницької єпархії
| церква_4             = [[Російська православна церква]]<br/>[[Український екзархат]]
| порядок_4            =
| періодпочаток_4      = [[16 листопада]] [[1975]]
| періодкінець_4       = [[19 лютого]] [[1990]]
| попередник_4         = [[Аліпій (Хотовицький)]]
| наступник_4          = [[Феодосій (Дикун)]]
| освіта             = [[Київські духовні академія і семінарія|Київська духовна семінарія]]<br/>[[Одеська духовна семінарія]]<br/>[[Московська духовна академія]]
| науковий ступінь   = Кандидат богослов'я
| професія           =
| діяльність         =
| національність     = [[росіяни|росіянин]]
| тезоіменитство     = [[5 лютого]]
| династія           =
| батько             =
| мати               =
| дружина            =
| діти               =
| прийняття чернецтва= [[2 квітня]] [[1965]]
| сан                = [[22 квітня]] [[1965]]
| хіротонія          = [[16 листопада]] [[1975]]
| кардинал           =
| автограф           =
| монограма          =
| нагороди           = {{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня}}
{{!}} {{Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня}}
{{!}}-
{{!}} {{Орден За заслуги I ступеня (Україна)}}
{{!}} {{Орден За заслуги II ступеня (Україна)}}
{{!}} {{Ювілейна медаль «20 років незалежності України»}}
{{!}}}
| Commons =
}}
{{Депутат
| депутат1    = {{прапорець20|UKR}} [[Народний депутат України]]
| скликання1 = [[народні депутати України 1-го скликання|1-го скликання]]
| партія1 = позапартійний
| початок1 = [[15 травня]] [[1990]]
| кінець1 = [[10 травня]] [[1994]]
}}
'''Агафа́нгел''' (в миру '''Са́ввін Олексі́й Миха́йлович'''; [[2 вересня]] [[1938]], с. [[Бурдино]], [[Тербунський район]], [[Липецька область]], [[Російська РФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]])&nbsp;— український [[Релігія|релігійний]] та [[політичний діяч]] [[росіяни|російського походження]]. [[Архієрей]] [[Українська Православна Церква (Московський Патріархат)|Української православної церкви (Московського патріархату)]]<ref>У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з [[Російська Православна Церква|Московським Патріархатом]] використовуються її офіційні назви&nbsp;— Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ</ref> з [[1975]], митрополит [[Одеська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Одеський та Ізмаїльський]]. З 1992 року&nbsp;— постійний член [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священного Синоду Української православної церкви (Московського патріархату)]].

З 2009&nbsp;— член [[Міжсоборна присутність Російської православної церкви|Міжсоборної присутності Російської православної церкви]].

У 1995—2008&nbsp;— голова Навчального комітету при Священному Синоді УПЦ.

[[Народний депутат України]] [[Народні депутати України 1-го скликання|1-го скликання]]. З 2006 депутат [[Одеська обласна рада|Одеської обласної ради]] від [[Партія регіонів|Партії регіонів]].

Третій за старшинством в єпископаті [[УПЦ (МП)]]<ref>після митрополитів [[Платон (Удовенко)|Платона]] та [[Іриней (Середній)|Іринея]]</ref>, вважається лідером її «проросійського крила»<ref>[http://www.day.kiev.ua/318903 Тож яку державу вони будують?]</ref><ref name="юраш">[http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/interview/39761/ «Митрополит Володимир продовжує плеяду етнічних, непересічних українських єрархів, які, відчуваючи, розуміючи своє коріння, абсолютно свідомо відмовлялися від того, щоби поставити ці відчуття наріжним каменем власного церковного світобачення»]</ref>.

Відомий своїми [[українофобія|українофобськими поглядами]] та антидержавною [[Москвофільство|проросійською]] діяльністю.<ref>[http://ua.korrespondent.net/ukraine/events/1310136-filaret-yakshcho-glavoyu-upc-mp-stane-ukrayinofob-agafangel-to-v-cerkvi-bude-rozkol Філарет: Якщо главою УПЦ МП стане українофоб Агафангел, то в церкві буде розкол]</ref><ref>[http://tyzhden.ua/Politics/29817 «Ліца» антипатріотизму*]</ref><ref>[http://tyzhden.ua/Politics/86026/ «Почет» і «Дружба» від Путіна. Кого в Україні нагороджують російськими орденами]</ref><ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/2026/180/72171/ Поштовх до самоусвідомлення. Імовірний прихід до стерна УПЦ МП одеського митрополита Агафангела змусить вірян цієї церкви робити політичний вибір&nbsp;— вони з Україною чи Росією?]</ref>.

Є противником проголошення [[автокефалія|автокефалії]] [[Українська Православна Церква (Московський Патріархат)|Української православної церкви]]. 1992 року був одним з основних противників митрополита [[Філарет (Денисенко)|Філарета]] і одним з основних прибічників збереження єдності з [[Російська православна церква|Московським патріархатом]]<ref name="хроніка">[http://www.pravoslavye.org.ua/articles/book/book-2.html Краткая хроника событий раскола.] Україна православна. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату) {{ref-ru}}</ref>.

У 2012 поруч з іншими впливовими членами [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Синоду]] запідозрений світськими ЗМІ у спробі перебрати владу в [[УПЦ (МП)]] в свої руки, користуючись тяжкою хворобою її предстоятеля<ref name="Довженко">[http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/47313/ Конфлікт в УПЦ не дає спокою світським ЗМІ.] Марина Довженко, Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)</ref>.

== Життєпис ==
Народився [[2 вересня]] [[1938]] в селі [[Бурдино]] [[Тербунський район|Тербунського району]] [[Липецька область|Липецької області]] (нині [[Росія]]) в багатодітній селянській родині.

З 1942 по 1947 разом з сім'єю був евакуйований у місто [[Ояш]] в [[Новосибірська область|Новосибірській області]].

У 1956 закінчив середню школу в рідному селі.

У 1958—1960 навчався у [[Київські духовні академія і семінарія|Київській духовній семінарії]], у 1960—1962&nbsp;— в [[Одеська духовна семінарія|Одеській духовній семінарії]]. У 1962 році вступив до [[Московська духовна академія|Московської духовної академії]], яку закінчив у 1966 році зі ступенем [[кандидат богослов'я|кандидата богослов'я]] за наукову роботу «Ідея спокути у давніх язичницьких народів і в старозавітній релігії».

2 квітня 1965 прийняв [[чернецтво]] з ім'ям [[Агафангел]] і був зарахований до числа братії [[Троїце-Сергієва лавра|Троїце-Сергієвої лаври]]. 18 квітня 1965 висвячений у сан [[ієродиякон]]а, а 22 квітня&nbsp;— у сан [[ієромонах]]а. 7 квітня 1967 року зведений у сан [[ігумен]]а, 1 червня&nbsp;— у сан [[архімандрит]]а.

З 1966 працював старшим помічником інспектора і викладав в [[Одеська духовна семінарія|Одеській духовній семінарії]]. З 1967 по 1975 був її ректором.

У липні 1969 був членом делегації [[Російська православна церква|Російської православної церкви]] на конференції представників всіх релігій СРСР за співпрацю і мир між народами. У вересні того ж року брав участь в співбесідах богословів [[РПЦ]] і [[Євангелістська церква|Євангелістської церкви]] [[Федеративна Республіка Німеччина|ФРН]].

Рішенням [[Священний Синод Російської православної церкви|Священного Синоду]] [[Російська православна церква|Російської православної церкви]] від 11 листопада 1975 призначений єпископом Вінницьким і Брацлавським, керівником Вінницької та Хмельницької єпархій. 16 листопада митрополитами Київським і Галицьким [[Філарет (Денисенко)|Філаретом]], Херсонським і Одеським [[Сергій (Петров)|Сергієм]], архієпископом Уманським [[Макарій (Свистун)|Макарієм]] і єпископом Переяслав-Хмельницьким Варлаамом висвячений на єпископа Вінницького і Брацлавського.

7 вересня 1981 зведений у сан [[архієпископ]]а, 10 березня 1989 року&nbsp;— в сан [[митрополит]]а.

У 1990 звільнений від управління Хмельницькою єпархією.

У 1990 Вінницьким обласним відділенням Радянського фонду культури висунутий кандидатом в народні депутати України. Брав участь у виборах у Староміському виборчому окрузі [[Вінниця|Вінниці]], де обраний серед шести претендентів у другому турі, набравши 57,18&nbsp;% голосів. 15 травня 1990 став [[Народні депутати України 1-го скликання|народним депутатом України 1-го скликання]]. В парламенті був членом Комісії з питань відродження та соціального розвитку села<ref>[http://www.rada.gov.ua/zakon/new/DEPUTAT1/25.htm Саввін Олексій Михайлович.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20071018201407/http://rada.gov.ua/zakon/new/DEPUTAT1/25.htm |date=18 жовтень 2007 }} Верховна Рада України</ref>.

Рішенням [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священного Синоду УПЦ МП]] від 7 серпня 1991 року призначений митрополитом Івано-Франківським і Коломийським, керівником [[Івано-Франківська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Івано-Франківської єпархії УПЦ МП]]. Митрополит Агафангел відмовився їхати в [[Івано-Франківськ]], тому подав прохання почислити його на спокій, яке було задоволено Синодом 7 вересня 1991 року.

Після Архієрейського собору РПЦ, який відмовився надавати [[Українська Православна Церква (Московський Патріархат)|УПЦ МП]] автокефалію, допоки її очолює митрополит [[Філарет (Денисенко)]], [[30 квітня]] [[1992]] року, у [[Житомир]]і, митрополит Агафангел очолив Зібрання представників духовенства, монастирів, братств і вірян, яке висловило недовіру митрополиту Київському [[Філарет (Денисенко)|Філарету]], назвало його клятвопорушником і оголосило про необхідність скликання [[Собор єпископів Української православної церкви (Московського патріархату)|Архієрейського собору УПЦ МП]], який би прийняв відставку Філарета і вибрав нового предстоятеля<ref name="хроніка" /><ref>[http://www.pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=article&action=fullinfo&id=15980 Архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський Гурій. Початок церковної свободи]</ref>.

Невдовзі після цього повернувся на посаду керівника [[Вінницька єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Вінницької єпархії]], митрополита Вінницького і Брацлавського, попри те, що відповідного рішення [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священного Синоду УПЦ]] не було.

Після остаточного розколу [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ МП]] і обрання [[Володимир (Сабодан)|Володимира (Сабодана)]] митрополитом Київським, рішенням [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священного Синоду УПЦ МП]] від 20 червня 1992 року Агафангел призначений митрополитом Одеським та Ізмаїльським, керівником [[Одеська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Одеської єпархії УПЦ МП]], частина вірних якої була невдоволена проукраїнською політикою попереднього архієпископа [[Лазар (Швець)|Лазара]]. Тоді ж Саввіна призначили постійним членом Синоду.

У 1993—1998 митрополит був ректором [[Одеська духовна семінарія|Одеської духовної семінарії]]. З 27 серпня 1995 по 8 травня 2008 був головою Навчального комітету при Священному Синоді УПЦ МП.

== Політична діяльність та інтриги ==

Незважаючи на те, що церква не має права втручатися у політичні справи, Агафангел благословив діяльність радикальної проросійської громадської організації «Единое Отечество», створеної [[Кауров Валерій Володимирович|Валерієм Кауровим]] у [[2001]]<ref>[http://otechestvo.org.ua/Links/eo.htm «Не нам, но имени Твоему, Господи …»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20101125230554/http://otechestvo.org.ua/Links/eo.htm |date=25 листопад 2010 }} Офіційний сайт громадської організації «Единое Отечество» {{ref-ru}}</ref>. Згодом, у [[2007]], вона була засуджена [[Собор єпископів Української православної церкви (Московського патріархату)|Архієрейським Собором УПЦ]]<ref>{{Cite web |url=http://orthodox.org.ua/uk/node/2491 |title=Протокол № 2 засідання Собору єпископів Української Православної Церкви |accessdate=27 січень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20101229210455/http://orthodox.org.ua/uk/node/2491 |archivedate=29 грудень 2010 |deadurl=yes }}</ref>.

У [[2004]], під час [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]], активно підтримував [[Віктор Янукович|Віктора Януковича]]. На мітингу 23 листопада в [[Одеса|Одесі]] він заявив<ref>[http://rusk.ru/st.php?idar=320510 Речь Высокопреосвященнейшего Агафангела, митрополита Одесского и Измаильского, произнесенная на многотысячном митинге в защиту мира, спокойствия и преодоления смуты на Украине 23 ноября 2004 года в г. Одессе на Куликовом поле] {{ref-ru}}</ref>: {{цитата|Віктор Федорович Янукович — достойно вибрана народом України людина. Він став лідером Української держави і сьогодні ми підтримуємо його як законно обраного президента нашої країни.{{oq|ru|Виктор Федорович Янукович — человек достойно избранный народом Украины. Он стал лидером Украинского государства, и мы сегодня поддерживаем его, как законно избранного Президента нашей Державы.}}}}

У 2006 та 2010 митрополит Агафангел очолював список [[Партія Регіонів|Партії Регіонів]] на виборах в [[Одеська обласна рада|Одеську обласну раду]], двічі стававши її депутатом<ref>[http://www.portal-credo.ru/site/?act=news&id=39889 Архиерей Московского патриархата возглавил список по выборам в Одесский облсовет от Партии регионов] {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2010/09/28/5423426/ Регіоналів в Одеську облраду поведе Агафангел]</ref>.

27 липня 2009 призначений членом [[Міжсоборна присутність Російської православної церкви|Міжсоборної присутності Російської православної церкви]]<ref>[http://www.patriarchia.ru/db/text/705058.html Состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви] {{ref-ru}}</ref>.

Під час хвороби митрополита Київського [[Володимир (Сабодан)|Володимира (Сабодана)]] головував на засіданнях [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священного Синоду УПЦ]] 23 грудня 2011, 26 січня та 21 лютого 2012 року як найстарший за хіротонією постійний його член після предстоятеля<ref>{{Cite web |url=http://orthodox.org.ua/uk/node/10763 |title=Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 23 грудня 2011 року |accessdate=23 грудень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120213074747/http://orthodox.org.ua/uk/node/10763 |archivedate=13 лютий 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Через те, що на цих засіданнях архієпископа Переяслав-Хмельницького [[Олександр (Драбинко)|Олександра (Драбинка)]], секретаря і «праву руку» митрополита Володимира, було звільнено з кількох найвпливовіших в УПЦ посад, ЗМІ та незалежні оглядачі звинуватили групу постійних членів Синоду в складі митрополитів Вишгородського [[Павло (Лебідь)|Павла (Лебедя)]] та Донецького [[Іларіон (Шукало)|Іларіона (Шукала)]] на чолі з Агафангелом у спробі усунути від практичного управління церквою її предстоятеля, взяти владу в свої руки і ліквідувати самостійність УПЦ<ref name="Довженко" />. Через хворобу предстоятеля Агафангел також очолив у 2011 році традиційний подячний молебень на [[Володимирська гірка|Володимирській гірці]] за участі найвищих високопосадовців країни<ref>[http://orthodox.org.ua/uk/node/10743 КИЇВ. На Володимирській гірці біля пам'ятника святому рівноапостольному князю Володимиру відбувся традиційний Подячний молебень.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120108032504/http://orthodox.org.ua/uk/node/10743 |date=8 січень 2012 }} Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)</ref>.

== Одеська єпархія за керівництва Агафангела ==
Під час перебування митрополита Агафангела на Одеській кафедрі в єпархії відкрито 7 нових монастирів: [[Пантелеймонівський монастир (Одеса)|Пантелеймонівський]], [[Іллінський монастир (Одеса)|Іллінський]], [[Іверський монастир (Одеса)|Іверський]], [[Костянтино-Єленівський монастир (Ізмаїл)|Костянтино-Єленівський]] та [[Миколаївський монастир (Ізмаїл)|Миколаївський]] чоловічі, [[Михайлівський монастир (Одеса)|Михайлівський]] і [[Спасо-Преображенський монастир (Одеса)|Спасо-Преображенський]] жіночі. В єпархії відкрито більше 300 церков, відновлено [[Спасо-Преображенський кафедральний собор (Одеса)|Спасо-Преображенський кафедральний собор]]. Єпархіальному управлінню було повернуто споруду Андріївського Афонського подвір'я в [[Одеса|Одесі]]<ref name="сайт рпц">[http://www.patriarchia.ru/db/text/53998.html Агафангел, митрополит Одесский и Измаильский (Саввин Алексей Михайлович).] Офіційний сайт Московського патріархату {{ref-ru}}</ref>.

У 1995—1997 за поданням митрополита Агафангела [[Священний синод Української православної церкви (Московського патріархату)|Священний Синод УПЦ]] канонізував преподобних [[Кукша Одеський|Кукшу Одеського]], [[Гавриїл Афонський|Гавриїла Афонського]], праведного [[Іона Одеський|Іону Одеського]], архієпископа [[Інокентій Борисов|Інокентія (Борисова)]], священномученика [[Анатолій Грисюк|Анатолія (Грисюка)]]<ref name="сайт рпц" />.

[[Одеська єпархія Української православної церкви (Московського патріархату)|Одеська єпархія]], очолювана Агафангелом,&nbsp;— одна з небагатьох в [[УПЦ (МП)]], яка тривалий час не була поділена з часу здобуття Україною незалежності.

Стараннями митрополита Агафангела на [[Одеська область|Одеську область]] не була розповсюджена діяльність [[Бесарабська митрополія|Бесарабської митрополії]] [[Румунська православна церква|Румунської православної церкви]], яка заявляє про свої права на канонічну юрисдикцію над регіоном.

== Погляди ==
Високопреосвященнійшого звинувачують у проросійських і, подекуди, навіть [[шовінізм|шовіністичних]] поглядах:<ref name="юраш" /><ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/2114528.html «Русский Бог» через патріарха Кирила розбудовує «Русский мир»]</ref>.
Львівський релігійний публіцист, спеціаліст з релігійної соціології [[Андрій Юраш]] звинувачує Агафангела:
{{цитата|Націоналізм Агафангела — це шовіністично-чорносотенна газета «Набат», яку поширюють в одеських храмах. Це радикальні заяви проти всього українського, це навіть заперечення терміну «Україна», а натомість вживання такого любого для шовіністів – «Малоросія»<ref name="юраш"/>}}

Натомість, є прихильником концепції «[[Третій Рим|Москва&nbsp;— Третій Рим]]»<ref name="доповідь">[http://rusk.ru/st.php?idar=4628 ДОКЛАД Высокопреосвященнейшего Агафангела, Митрополита Одесского и Измаильского на VIII Всемирном русском народном соборе, посвященном теме «Россия и православный мир», Москва, 3-4 февраля 2004 г.] {{ref-ru}}</ref> і запропонованого патріархом Московським [[Кирил (патріарх Московський)|Кирилом]] концепту «[[Російський світ|Русский мир]]»<ref>[http://rusk.ru/st.php?idar=325893 Проблемы Православия на постсоветском пространстве] {{ref-ru}}</ref>.
{{цитата|Давно назріла необхідність консолідації православних держав. Перш за все необхідно єднання с Росією України, Білорусі, середньоазійських і кавказьких народів, які раніше перебували у складі Руського Царства. Згодом у цей блок держав можуть увійти балканські держави і Греція <ref name="доповідь"/>}}

Є категоричним противником інтеграції України в [[Європейський Союз]] та [[НАТО]]<ref>[http://rusk.ru/st.php?idar=17790 НАТО&nbsp;— враг православной цивилизации] {{ref-ru}}</ref>. Митрополит є противником [[глобалізація|глобалізації]] та [[екуменізм]]у, вважаючи, що їм потрібно протистояти за допомогою чистоти віри і збереження традицій: [[юліанський календар|юліанського календаря]], [[піст|постів]] і [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янської мови]]<ref name="доповідь" />.

Владика Агафангел є також категоричним противником проголошення канонічної [[автокефалія|автокефалії]] [[Українська православна церква (Московський патріархат)|Української православної церкви]]<ref name="русский дом">[http://rusk.ru/st.php?idar=25846 «Мы готовы пройти этот путь до конца»] {{ref-ru}}</ref>: {{цитата|Ми бачимо всю шкідливість і пагубність відділення УПЦ від Московського патріархату. Це відділення буде ударом по твердині неушкодженого святоотцівського Православ'я, чого так чекають вороги Церкви і православної цивілізації. Виступати за автокефалію УПЦ означає бути на боці ворогів і недоброзичливців Православ'я. Тому потрібно чітко заявити: єдність УПЦ з церквою-матір'ю — РПЦ — є непорушною і незмінною істиною. Будь-яка спроба відділення від РПЦ завжди буде богопротивним розколом.{{oq|ru|Мы видим всю вредоносность и душепагубность отделения УПЦ от Московского патриархата. Это отделение будет ударом по твердыне неповреждённого святоотеческого Православия, которого так ждут враги Церкви и православной цивилизации. Выступать за автокефалию УПЦ означает быть на стороне врагов и недоброжелателей Православия. Поэтому необходимо чётко заявить: единство УПЦ с Матерью — РПЦ является непреложной истиной, не терпящей никаких изменений. Всякая же попытка отделения от РПЦ всегда будет богопротивным расколом.}}}}

Водночас, митрополит вважає, що подолання розколу в українському православ'ї можливе лише через покаяння «розкольників»<ref name="русский дом" />: {{цитата|Ніяке «об'єднання» з «УПЦ КП» чи «УАПЦ», згідно зі святими канонами, є неможливим. Можливим є лише приєднання розкольників до канонічної Церкви. І для цього не Українській православній церкві потрібно виконати вимоги схизматиків і націоналістичних політиканів, розриваючи священну, заповідану Богом єдність з Російською православною церквою, а самим розкольникам потрібно зі смиренням прийняти вчення, практику і церковний устрій Матері-Церкви.{{oq|ru|Никакого «объединения» с «УПЦ КП» или «УАПЦ», согласно святым канонам, не может быть. Может быть лишь присоединение раскольников к канонической Церкви. И для этого не Украинской православной церкви следует выполнять условия схизматиков и националистических политиканов, разрывая священное богозаповеданное единство с Русской православной церковью, а самим раскольникам необходимо со смирением принять учение, практику и церковное устройство Матери-Церкви.}}}}

Агафангел відомий своєю непримиренністю до опонентів. Йому належать слова про те, що «Львів&nbsp;— це наша Чечня»<ref>[http://www.unian.net/ukr/news/news-476612.html Греко-католикам жаль, що Янукович молиться за Україну лише з Агафангелом]. Інформагенція УНІАН</ref>. Певного розголосу набула реакція керівництва Одеської єпархії на статтю в газеті «[[Сегодня (газета, Україна)|Сегодня]]»<ref>[http://www.segodnya.ua/news/14081558.html Ритуальные гонорары одесских храмов] // Сегодня.&nbsp;— 2009.&nbsp;— 27.09.</ref> про прейскурант церковних послуг. Як повідомив офіційний сайт єпархії, головним редактором якої є митрополит, «відтепер у Свято-Успенському Патріаршому Одеському, Свято-Пантелеймонівському, Свято-Іллінському і Свято-Іверському чоловічих монастирях будуть молитися про те, щоб Господь напоумив, скорботами та хворобами озлоблених, збожеволілих наклепників на Христа і Його Святу Церкву», тобто журналісток газети<ref>[https://archive.today/20120908050117/http://www.pravoslav.odessa.net/?id=299&pages=7&group=0&num_page=0 Архів сторінки http://www.pravoslav.odessa.net/?id=299&pages=7&group=0&num_page=0 Отобрать все&nbsp;— и поделить]. Сайт «Православна Одеса»</ref><ref>[http://censor.net.ua/news/102349/moskovskiyi_patriarhat_budet_molitsya_chtoby_vrazumit_quotobezumevshihquot_jurnalistok_quotskorbyami Московский патриархат будет молиться, чтобы вразумить «обезумевших» журналисток «скорбями и болезнями»]</ref>.

Під час [[Інцидент у Керченській протоці|Інциденту у Керченській протоці]] звернувся до патріарха [[Кирило (патріарх Московський)|Кирила]] із проханням звільнити моряків: «Шанобливо звертаюся до Вас з проханням …звернутися до керівництва Російської Федерації і всім здатним вплинути на рішення цього питання, з клопотанням про швидке повернення затриманих українських моряків на Батьківщину»<ref>{{Cite web|url=https://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_society/73766/|title=Митрополит Одеський УПЦ (МП) просить Патріарха Кирила допомогти визволити українських моряків з полону|website=risu.org.ua|accessdate=2018-12-04T20:20:52Z}}</ref>.

== Нагороди ==
* [[Орден князя Ярослава Мудрого]] IV&nbsp;ст. ([[24 серпня]] [[2013]])&nbsp;— ''за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм''<ref>[http://www.president.gov.ua/documents/4482013-15550 Указ Президента України №&nbsp;448/2013 від 24 серпня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»]</ref>
* [[Орден князя Ярослава Мудрого]] V&nbsp;ст. ([[20 серпня]] [[2010]])<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/829/2010 Указ Президента України №&nbsp;829/2010 від 20 серпня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій»]</ref>
* [[Орден «За заслуги» (Україна)|Орден «За заслуги»]] I&nbsp;ст. ([[2 вересня]] [[2003]])<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/957/2003 Указ Президента України №&nbsp;957/2003 від 2 вересня 2003 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»]</ref>, II&nbsp;ст. ([[7 вересня]] [[1999]])<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1133/99 Указ Президента України №&nbsp;1133/99 від 7 вересня 1999 року «Про нагородження відзнакою Президента України&nbsp;— орденом „За заслуги“»]</ref>
* [[Ювілейна медаль «20 років незалежності України»]] ([[1 грудня]] [[2011]])<ref>[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1093/2011 Указ Президента України №&nbsp;1093/2011 від 1 грудня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України&nbsp;— ювілейною медаллю „20 років незалежності України“»]</ref>.

== Почесні звання ==
* [[Почесний громадянин Одеси]]
* [[Почесний громадянин міста Білгород-Дністровський]]
* [[Почесний громадянин Чорноморська]]
* [[Почесний громадянин Одеської області]]

== Примітки ==
{{reflist|2}}

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20081010231534/http://orthodox.org.ua/uk/episkopat/2006/11/20/808.html Біографія на офіційному сайті УПЦ]
* [https://web.archive.org/web/20071018201407/http://rada.gov.ua/zakon/new/DEPUTAT1/25.htm Саввін Олексій Михайлович.] Верховна Рада України
* [http://dumskaya.net/news/desyatka-duhovnyh-ottcov-odessy-dva-agafangela-i-056226/ Одиннадцать духовных отцов Одессы: три отца Александра, два Агафангела, имам-электронщик и байкер-монах]
* {{cite web |url=https://www.religion.in.ua/news/vazhlivo/43835-chlen-sinoda-upc-mp-obeshhaet-ubijcam-iz-ukrainskoj-vlasti-bozhyu-karu.html |title=Член Синода УПЦ (МП) обещает «убийцам» из украинской власти Божью кару |author= |date=2019-06-21 |website=https://www.religion.in.ua/ |publisher=Релігія в Україні |accessdate=22 червня 2019}}

{{ac}}
{{Вінницькі архієреї}}
{{Єпископат УПЦ}}

[[Категорія:Єпископи Української православної церкви Московського патріархату]]
[[Категорія:Архімандрити]]
[[Категорія:Народні депутати України 1-го скликання]]
[[Категорія:Росіяни України]]
[[Категорія:Відмічені в українофобії]]
[[Категорія:Депутати Одеської обласної ради]]
[[Категорія:Одеська єпархія УПЦ МП]]
[[Категорія:Почесні громадяни Одеси]]
[[Категорія:Православні священнослужителі Вінниччини]]
[[Категорія:Випускники Київської духовної семінарії]]