Перегляд вихідного коду сторінки Історія Танзанії

[[Файл:LocationTanzania.svg|thumb|200px|Розташування Танзанії]]
'''Історія Танзанії'''&nbsp;— Танзанія складається з двох історичних земель&nbsp;— острова [[Занзібар]] та [[Танганьїка (держава)|Танганьїки]]&nbsp;— континентальної території. [[Занзібар]] став англійським протекторатом у [[1890]], незалежним султанатом у [[1963]]. Танганьїка, колонія Німеччини до [[1914]], стала Мандатною територією Ліги Націй у 1920-46, трастовою територією ООН з 1946, одержала незалежність у межах Співдружності в 1961, стала республікою, очолюваною президентом Юліусом Нієрере. У 1964 Танганьїка об'єдналася з Занзібаром в Об'єднану республіку Танзанію. [[Чама Ча Мапіндузі|Революційна партія Танзанії]] в [[1977]] була оголошена єдиною законною партією країни; у 1992 було прийняте угода про скасування однопартійної системи.

== Давні часи ==
Люди з давніх-давен жили на території Танзанії. Численні знахідки найстаріших останків первісних людей дозволяють вважати Танзанію «колискою людства».

== Середньовіччя ==
Ще у 8 ст. Занзібар й інші острови біля східного узбережжя Африки були базою для [[араб]]ів, що торгували з материком. Ці острови називали країною [[Зендж]].

Згодом Занзібар перетворився на незалежний мусульманський [[султанат]], що розвивав торгові зв'язки з країнами Близького Сходу й Індійського субконтиненту.

У 16-17 ст. він знаходився під владою португальців, а у 18 ст. потрапив під вплив султанів Оману. У 1832 султан [[Оман]]у [[Саїд Саййід|Саїд]] переніс на Занзібар свою резиденцію. Незабаром тут виник великий центр торгівлі невільниками, слоновою кісткою і пряностями. Торгові шляхи простяглися в глиб материка і досягли району гори [[Кіліманджаро]]. Спілкування з работоргівцями викликало глибокі соціальні зміни.

Так, вожді племен і навіть деякі незнатні люди, що мешкали в горах [[Паре]], розбагатіли і набули великого впливу завдяки тому, що постачали продовольством і всім необхідним торговців та носіїв на шляху між узбережжям і [[Кіліманджаро]]. Таким чином, торгівля підривала сформовані структури влади і стимулювала майнове розшарування. Наприкінці 19 ст. райони, що прилягають до [[Кіліманджаро]], стали центром діяльності християнських місіонерів.

Розвиток різних районів відбувався нерівномірно. Попереду опинилися ті з них, де існувала можливість здобути освіту в місіонерських школах чи розбагатіти на обслуговуванні торгових караванів. Протягом тривалого часу район Кіліманджаро займав центральне місце в економічному житті країни. Торгові шляхи створювали і нові небезпеки, оскільки місцеві селяни легко могли стати здобиччю работоргівців.

== Колоніальна залежність ==
Наприкінці 19 ст. Занзібар був перетворений на протекторат Великої Британії, а материкова частина сучасної Танзанії (Танганьїка)&nbsp;— у колонію в складі Німецької Східної Африки. Незабаром тут з'явилися перші поселення німецьких переселенців, особливою популярністю користався гірський район Усамбара з більш прохолодним кліматом.

У 1905—1906 роках німці жорстоко придушили виступи місцевого населення. Після Першої світової війни [[Німеччина]] втратила Танганьїку, що стала підмандатною територією Ліги націй під управлінням Великої Британії. Британська адміністрація включила місцеві традиційні інститути влади в систему колоніального управління. Там, де цих інститутів не було, їх створювали штучно, виправдуючи це необхідністю поваги до місцевих традицій. У деяких місцевостях вожді суперничали між собою за прихильність англійців, оскільки підтримка колоніальної адміністрації надавала їм великі можливості для збагачення і зміцнення влади. [[Англійці]] налагодили виробництво товарних сільськогосподарських культур, у тому числі [[бавовник]]у. Щоб нейтралізувати антиколоніальну опозицію, британська адміністрація намагалася налагодити соціальне забезпечення місцевого населення. Виступи проти введення нових податків у районі Паре в [[1949]] році прискорили прийняття колоніальною владою рішення про розвиток системи освіти і медичного обслуговування. Вважалося, що ці заходи дозволять прищепити доброзичливе ставлення до британської влади.

Проте антиколоніальні настрої поширилися серед членів селянських асоціацій, що були засновані в 1920-і роки в районах виробництва товарних культур. Асоціації виробників кави в [[Кіліманджаро]] і [[Бухаї]] (західна Танзанія), а також інші подібні об'єднання, створювалися для допомоги селянам у боротьбі зі шкідниками сільського господарства й у реалізації продукції. Життєздатність колоніальної системи була підірвана в період світової економічної кризи 1930-х років, коли зросли витрати на управління [[колонія]]ми.

Після Другої світової війни Танганьїка стала підопічною територією [[ООН]] під управлінням Великої Британії. У 1950-х роках посилився національний рух, і в грудні [[1961]] року Танганьїка здобула незалежність. Занзібар послідував цьому прикладу 10 грудня 1963 року, а в січні 1964-го там відбувся переворот, у результаті якого африканська більшість населення скинула династію арабських султанів, які довгий час правили на цьому острові.

== Незалежна Танзанія ==
[[26 квітня]] [[1964]] року була утворена Об'єднана Республіка Танзанія.

На відміну від багатьох інших африканських країн Танзанія уникла міжетнічних конфліктів. Незважаючи на свою [[бідність]], війну з Угандою і серйозні економічні проблеми, Танзанія намагалася перебороти всі труднощі самостійно. Чимало сил [[уряд]] країни витратив на розвиток сільського господарства, медицини і освіти. Сьогодні рівень освіченості в Танзанії один з найвищих в Африці.

== Посилання ==
* [http://www.state.gov/r/pa/ei/bgn/2843.htm Background Note: Tanzania]
* [https://web.archive.org/web/20080511171109/http://www.historyofnations.net/africa/tanzania.html History of Tanzania]
* [http://tanzaniatur.com/tanzanija/dostoprimechatelnosti-tanzanii Национальные парки Танзании]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}

{{Історія країн світу}}

[[Категорія:Історія Танзанії]]