Перегляд вихідного коду сторінки Історія Росії

{{Історія Росії |image=Новгородский_кремль_Памятник_тысячелетию_Руси.jpg |caption=Пам'ятник «[[Тясячоліття Росії]]» у [[Великий Новгород|Великому Новгороді]]}}
'''Історія Російської держави''' налічує більше тисячі років, починаючи із розселення на схід [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]] різних племен [[Східні слов'яни|східних слов'ян]] упродовж [[VI століття|VI]]—[[VII століття|VII століть]]{{Перехід|#Східні слов'яни (III—IX століття)}}. Традиційно початком російської державності вважається «[[Норманська теорія|покликання варягів]]» на територію [[Стара Ладога|Ладоги]] та [[Ільмень|Приільмення]] й утворення військово-політичною верхівкою під проводом князя [[Рюрик]]а єдиної держави [[862]] року{{Перехід|#Правління Рюрика (862—879)}}. [[882]] року новгородський князь [[Олег Віщий|Олег]] захопив [[Київ]] і поклав початок об'єднання земель східних слов'ян у єдину державу&nbsp;— [[Київська Русь|Київську Русь]]. Первісно яка формувалась уздовж водного торгового шляху з [[Балтійське море|Балтійського]] до [[Чорне море|Чорного моря]]. Центром її був спочатку [[Великий Новгород]] на [[Волхов]]і, пізніше [[Київ]] на середньому [[Дніпро|Дніпрі]]{{Перехід|#Перші Рюриковичі (882—971)}}. [[988]] року від [[Візантія|Візантії]] було [[Хрещення Русі|запозичено християнство]] як державну релігію, що замінила розрізнені [[Язичництво|язичницькі культи]] і започаткувала синтез візантійської та слов'янської культур{{Перехід|#Розквіт Київської Русі (978—1054)}}. До середини [[XII століття]] на Русі утворилися і зміцніли самостійні удільні князівства; ядром майбутньої російської держави стали землі навколо [[Ростов]]а, [[Суздаль|Суздаля]], [[Владимир]]а, [[Муром]]а і [[Рязань|Рязані]]{{Перехід|#Феодальна роздробленість (1054—1237)}}. Остаточно спільність Київської Русі розпалась в результаті [[Монгольська навала на Русь|навали монголів]] [[1237]]–[[1240]] років{{Перехід|#Монгольська навала}}.

Князям [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] впродовж [[XIV століття]] вдалось об'єднати і відстояти у боротьбі з татаро-монголами центральне ядро руської держави уздовж Дніпра, південно-західні [[Галичина|прикарпатські землі]] були захоплені [[Польське королівство|Польським королівством]], а північні та північно-східні, залишаючись під владою [[Золота Орда|Золотої Орди]], формують ядро майбутньої Російської держави. При тому [[Псковська земля|Псковсько]]-[[Новгородська земля|Новгородські землі]] північно-західних і північних околиць зберігають традиції демократичного ([[Віче|вічового]]) урядування, а [[Велике князівство Тверське|Тверські]], [[Велике князівство Владимирське|Владимирські]] й [[Велике князівство Московське|Московські]] натомість стверджують традиції [[самодержав'я]]{{Перехід|#Піднесення Москви}}. У період правління московського князя [[Іван III Васильович|Івана III Великого]] утворилось єдине [[Московське царство]], навколо якого на початку [[XVI століття]] за царювання [[Василь III|Василя III Темного]] завершується об'єднання північних та східних руських князівств в єдину централізовану державу{{Перехід|#Правління Василя III (1505—1533)}}. З середини XVI століття централізована російська держава стала називатися царством, першим цей титул застосував [[Іван IV Грозний]], початок правління якого було ознаменоване скликанням першого станово-представницького органу&nbsp;— [[Земський собор|Земського собору]]. За його неоднозначного правління російська держава значно розширило власні території, приєднавши майже всі ханства колишньої Золотої орди, окрім [[Кримське ханство|Кримського]]{{Перехід|#Правління Івана IV Грозного (1533—1584)}}. Внаслідок тривалих [[Литовсько-московські війни|російсько-литовських війн]] Велике князівство Литовське об'єдналось з Польським королівством в єдину державу [[Річ Посполита|Річь Посполиту]], втративши південноруські землі. Після поразки у [[Лівонська війна|Лівонській війні]] і політики [[опричнина|внутрішнього терору]] ([[опричнина]]), з припиненням династії [[Рюриковичі]]в російська держава пережила [[Смутні часи|Смуту]] та іноземну інтервенцію{{Перехід|#Смута (1598—1613)}}. З обранням на царство [[Михайло I Романов|Михайла Федоровича]] з династії [[Романови]]х Росія входить в нову добу зміцнення держави на внутрішньо- та зовнішньополітичній арені{{Перехід|#Перші Романови (1613—1682)}}. Велику роль в перебудові держави у другій половині [[XVII століття]] відіграла українська православна інтелігенція, яка рятувалась від лихоліття [[Руїна|Руїни]] у Москві.

У [[XVIII століття|XVIII столітті]] під проводом [[Петро I|Петра Великого]] в країні відбулися великі реформи (зокрема, була створена перша регулярна армія і флот, припинилися скликання Земського собору), перетворення Московського царства на [[Російська імперія|Російську імперію]]{{Перехід|#Правління Петра І (1682—1725)}}. Протягом [[XVIII століття|XVIII]] і [[XIX століття|XIX століть]] відбувалась постійна територіальна експансія: [[Фінляндія]], [[Балтійські країни|Прибалтійські землі]], [[Північне Причорномор'я]], [[Кавказ]], [[Середня Азія]]; у результаті трьох поділів Речі Посполитої Російська імперія встановила контроль над усіма колишніми землями Київської Русі, за винятком [[Прикарпаття]]<ref name="Габсбурги"/>, що відійшло [[Австрійська імперія|Австрійській імперії]]{{Перехід|#Правління імператриць (1725—1801)}}. На початку [[XIX століття]] Росія [[Французько-російська війна (1812)|здобула перемогу]] над [[Перша Французька імперія|наполеонівською Францією]] і на кілька десятиліть стала «жандармом Європи»{{Перехід|#Правління Олександра I (1801—1825)}}. [[Повстання декабристів]] [[1825]] року, які намагалися обмежити монархію і скасувати кріпосне право, було придушене, політика консерватизму призвела до загального відставання від провідних європейських держав, що вилилось у розгромну поразку під час [[Кримська війна|Кримської війни]]{{Перехід|#Правління Миколи I (1825—1855)}}. Згодом було проведено ряд «[[Реформи Олександра II|Великих реформ]]» [[Олександр II (російський імператор)|Олександра II]], які втім, так остаточно і не були завершені{{Перехід|#Правління Олександра II (1855—1881)}}. [[1861]] року було скасовано [[кріпосне право]], однак феодальні форми залежності селян фактично були збережені у вигляді викупних платежів за землю до [[Революція 1905-1907 років в Росії|революції 1905—1907 років]], що породило значне невдоволення широких мас населення. Масовий приплив селян до міст призвів до промислової революції наприкінці XIX століття, зростання революційного руху і виникнення революційних товариств з метою повалення самодержавства. На початку [[XX століття]] країна перебувала в стані політичної, соціальної і економічного кризи, зазнала поразки у [[Російсько-японська війна|війні з Японією]]. Під впливом революції 1905 року влада пішла на створення парламенту ([[Державна дума Російської імперії|Державної думи]]), [[Маніфест 17 жовтня 1905|визнання основних прав і свобод]] і приватної власності на землю{{Перехід|#Правління Миколи II (1894—1917)}}. Перша світова війна загострила проблеми держави, що в кінцевому рахунку призвело до [[Російська революція (1917)|лютневої революції 1917 року]] і проголошення [[Російська республіка|республіки]]. [[Більшовики|Більшовицький]] [[жовтневий переворот]] того ж року і подальший розпуск [[Всеросійські установчі збори|Всеросійських конституційних зборів]], в яких більшовики опинились у меншості о [[Соціалісти-революціонери|есерів]], призвів до кривавої [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни]]{{Перехід|#Громадянська війна (1918—1920)}}.

Більшовики на чолі з [[Ленін Володимир Ілліч|Володимиром Леніним]] взяли курс на розбудову [[Соціалізм|соціалістичної держави]]. Використовуючи оманливі популістські гасла вкупі з неприкритим масованим «[[Червоний терор|червоним терором]]» проти власного народу, їм вдалося досягти перемоги в громадянській війні і встановити радянську владу на більшій частині території колишньої Російської імперії{{efn|Незалежність вдалось відстояти [[Фінляндія|Фінляндії]], [[Естонія|Естонії]], [[Латвія|Латвії]], [[Литва|Литві]] та, за допомоги союзницьких українських військ, [[Польща|Польщі]]. [[Бессарабія]] була окупована [[Румунія|Румунією]].}} [[1922]] року радянськими урядами [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка|Росії]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|України]], [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Білорусі]] та [[Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка|Закавказької Федерації]] був утворений [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянський Союз]]{{Перехід|#Утворення і формування}}. З приходом до влади [[Йосип Сталін|Йосипа Сталіна]] наприкінці 1920-х років розпочинається [[Тоталітаризм|тоталітарна епоха]] під час якої в країні відбувається [[Індустріалізація СРСР|індустріалізація]], [[Колективізація в СРСР|колективізації]] і [[Сталінські репресії|масові репресії]]. У вересні [[1939]] року СРСР на пару з націонал-соціалістичним урядом [[Третій Рейх|Третього рейху]] розпочав [[Друга світова війна|Другу світову війну]] з [[Радянська окупація Західної України і Західної Білорусі|поділу Польщі]]. Розпочата [[Адольф Гітлер|Адольфом Гітлером]] [[німецько-радянська війна]] [[1941]] року дозволила перейти радянському уряду з табору «світових ізгоїв» до [[Антигітлерівська коаліція|союзників по Антигітлерівській коаліції]] та взяти участь у [[Ялтинська конференція|повоєнному переоблаштуванні світового порядку]]{{Перехід|#Правління Сталіна (1922—1953)}}. СРСР зміг створити потужний блок соціалістичних держав на теренах [[Євразія|Євразії]] від [[Німецька Демократична Республіка|Берліну]] до [[В'єтнам|Ханою]]. Перебуваючи в стані глобального протистояння ([[Холодна війна|Холодної війни]]) із [[Західний світ|Західним світом]], СРСР активно нарощував економічну, військову та наукову міць. Використовуючи накопичений потенціал і ентузіазм молодого покоління під час [[Хрущов Микита Сергійович|хрущовської]] «[[Хрущовська відлига|Відлиги]]», спромігшись першим [[Гагарін Юрій Олексійович|відправити людину до космосу]]{{Перехід|#Правління Хрущова (1953—1964)}}. Безперспективна політика [[Командна економіка|командної економіки]] за відсутності гнучкості [[Бюрократія|забюрократизованої]] однопартійної системи [[КПРС]] ([[партократія]]), волюнтаристська внутрішня і зовнішня політика призвели за декілька десятків років спочатку до [[Брежнєв Леонід Ілліч|брежневського]] «[[Епоха застою|Застою]]»{{Перехід|#	Правління Брежнєва (1964—1983)}}, подальших спроб реформування ([[Горбачов Михайло Сергійович|горбачовська]] «[[Перебудова]]»), а потім і повного краху державного ладу після невдалої спроби [[Державний комітет з надзвичайного стану|заколоту]] 19-21 серпня [[1991]] року{{Перехід|#Правління Горбачова (1985—1991)}}.

Від грудня 1991 року російська держава існує у формі самостійної [[Російська Федерація|Російської Федерації]], яка проголошує правонаступність до Радянського Союзу, зберігаючи постійне членство в [[Рада Безпеки ООН|Раді Безпеки ООН]] і оперуючи [[Ядерна зброя СРСР|ядерним арсеналом СРСР]]. У новій державі було запроваджено [[Ринкова економіка|ринкові відносини в економіці]] та скасовано планове державне управління, відбулось масоване роздержавлення підприємств ([[приватизація]]), розпочинається економічне пожвавлення. [[Сепаратизм у Росії|Сепаратистські рухи]] гасяться дипломатичними засобами ([[Татарстан]]), або [[Перша російсько-чеченська війна|військовим втручаням]] ([[Ічкерія]]). Економічна криза наприкінці 1990-х років призвела до [[Російський дефолт 1998 року|дефолту 1998 року]]{{Перехід|#Правління Єльцина (1991—1999)}}. Після 2000 року зі зростанням світових цін на вуглеводні та приходом до влади «молодого обличчя» [[Путін Володимир Володимирович|Володимира Путіна]] почалось значне економічне зростання. Це дозволило ставленику від олігархічних кіл перейти від ліберальних методів управління до розбудови міцної «вертикалі влади», проведення адміністративної, військової та інших реформ, придушення політичних опонентів, здійснити перехід до фактично [[Однопартійна система|однопартійної системи]] влади{{Перехід|#Правління Путіна (2000—2008)}}. З погіршенням внутрішньополітичної ситуації внаслідок [[Економічна криза 2008 року|економічної кризи 2008 року]], на початку 2010-х років активізується зовнішня політика, як засіб відволікання електорату від внутрішніх проблем, та [[Протести в Росії 2011—2013|протестних настроїв]]. Апогеєм такої політики стала [[Російська весна]] [[2014]] року, коли у відповідь на активну проєвропейську позицію українського народу під час [[Євромайдан]]у та всупереч [[Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією|договору «про мир та дружбу»]] були зімітовані протести в південно-східних регіонах, а потім здійснена [[Російсько-українська війна (з 2014)|військова агресія]] проти [[Україна|України]] в [[Окупація Криму (2014)|Криму]] та на [[Донбас]]і{{Перехід|#Українсько-російські відносини}}. Така зовнішня політика з дестабілізації ситуації у Європі була негативно зустрінута міжнародним співтовариством і викликала [[Міжнародні санкції щодо Росії (з 2014)|економічні санкції]] та політичне охолодження у стосунках між країнами Заходу і Росією. Наступного року Росією було розпочато активну фазу показової [[Інтервенція Росії в Сирію|військової операції в Сирії]]. У наступні роки Росія намагалась активно втручатись у внутрішню політику інших держав, використовуючи різноманітні засоби, від впливу на суспільну думку{{efn|Телевізійні та онлайнові засоби масової інформації, пов'язані з [[Медведчук Віктор Володимирович|Віктором Медведчуком]] (кумом Володимира Путіна)&nbsp;— [[NewsOne]], [[ZIK]], [[112 (телеканал)|112 Україна]] тощо. Президентські вибори в США [[Президентські вибори у США 2016|2016]] та [[Президентські вибори у США 2020|2020]] років. Протести «[[Рух жовтих жилетів|жовтих жилетів]]» у Франції 2018 року тощо.}} і хакерських атак{{efn|[[Хакерські атаки на Україну (2017)|Хакерські атаки]] на Україну 2017 року; [[Кібератака на Colonial Pipeline|на нафтогін]] у США 2021 року.}} до диверсій{{efn|[[Вибухи складів боєприпасів у Врбетицях|Вибухи складів боєприпасів]] у Врбетицях (Чехія); [[Вибухи в Україні під час російської збройної агресії (з 2014)|вибухи на військових складах в Україні]].}} і хімічних атак{{efn|[[Отруєння Сергія Скрипаля|Отруєння родини Скрипалів]].}}. Одночасно для внутрішнього споживання власними громадянами розвивається пропаганда ідеї «Росії у замкненому колі ворогів»{{Перехід|#Друге правління Путіна (з 2012)}}.

== Періодизація ==
{{main|Хронологія історії Росії}}
Історію країни традиційно поділяють на 7 умовних періодів:
* найдавніший (додержавний)&nbsp;— до кінця [[IX століття]];
* давньоруський ([[Київська Русь]])&nbsp;— до середини [[XII століття]];
* феодальної подрібненості ([[Руські князівства]])&nbsp;— до початку [[XVI століття]];
* формування єдиної держави із центром у [[Москва|Москві]] ([[Велике князівство Московське]], від [[1547]] року [[Московське царство]])&nbsp;— кінець [[XV століття]]&nbsp;— [[1721]] рік;
* імперський ([[Російська імперія]])&nbsp;— з 1721 по [[1917]] рік;
* радянський ([[РРФСР]], [[СРСР]])&nbsp;— з 1917 по [[1991]] рік;
* новітній ([[Російська Федерація]])&nbsp;— від 1991 року.

{{see also|Правителі Росії|Столиця Росії}}

== Назва ==
[[Файл:Lestvitsa-1387.jpg|міні|праворуч|Перша відома згадка слова «Росія» [[Кирилиця|кирилицею]], остання сторінка ''«[[Ліствиця (книга)|Ліствиці]]»'' [[Іван Ліствичник|Іоанна Синайського]], переписаної митрополитом [[Кипріан (митрополит Київський)|Кіпріаном]]: «В літо [[1387|6895]], апрілія 24, свршішася сія кніги в [[Студійський монастир|Студійской обітелі]] Кіпріаном смеренним митрополитом Києвским і всєя Росія»<ref>[[Російська державна бібліотека]]. Фонд 173/1. №&nbsp;152. [https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01004986903?page=288 Л. 279 об.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210803081533/https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01004986903?page=288 |date=3 серпня 2021 }}</ref>]]
{{main|Назва Росії}}
Вперше термін «Росія» ({{lang-el|Ρωσία}}) зустрічається в X столітті в листі регента візантійського імператора [[Костянтин VII Багрянородний|Костянтина Багрянородного]] [[Роман I Лакапін|Романа I Лакапіна]] до київського князя [[Ігор Рюрикович|Ігоря]] та в наступних працях вже самого Костянтина ''«Про церемонії»'' і ''«Про управління імперією»'' як грецька назва [[Київська Русь|Київської Русі]]{{sfn|Vogt A.|1908|c=433}}. Перша відома згадка слова «Росія» у кириличному записі датується датою 24 квітня [[1387]] року. Згодом (з кінця XV&nbsp;— початку XVI століття) термін «Росія» або частіше «Русія», спочатку з одним «с»<ref name="ПДСДР"/>, а з середини XVII століття з двома «с», став використовуватися у світській літературі і документах Московської держави і закріпився в якості самоназви за землями Північно-Східної Русі, територіями, що були об'єднані під началом [[Велике князівство Московське|Великого князівства Московського]], а не [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. Остаточне написання «Россия» затвердилось за часів [[Петро I|Петра I]], з прийняттям [[1721]]&nbsp;року царем титулу імператора «всеросійського»<ref name="Хорошкевич"/>.

Сучасні російські історики стверджують, що утворення російської держави завершилося на кінець XV&nbsp;— початок XVI століття<ref name="Орлов"/>.

== Давні часи ==
{{main|Археологія Росії}}
Територію сучасної [[Росія|Росії]] найдавніші люди почали заселяти близько 1,7&nbsp;млн років тому. Найраніші сліди їхнього проживання простежуються на [[Північний Кавказ|Північному Кавказі]] й південніше річки [[Кубань]]. Пізніше первісні поселення просувались поступово на північ і, зрештою, люди освоїли простори аж до берегів [[Фінська затока|Фінської затоки]], [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого]] та [[Тихий океан|Тихого океанів]]. У [[степ]]овій-[[лісостеп]]овій зоні [[Євразія|Євразії]] у перші тисячоліття до н.&nbsp;е. починається перманентний швильовий рух зі сходу на захід, спочатку [[Індоєвропейці|індоєвропейських]], пізніше [[Тюркські народи|тюркських етносів]]. З народів, що населяли південні терени країни в античну добу і про яких залишились писемні згадки, відомі [[кіммерійці]], [[скіфи]] (VII—III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.) і [[сармати]] (III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е.&nbsp;— IV&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е.). У II—IV&nbsp;столітті під час [[Велике переселення народів|Великого переселення народів]] півднем сучасної Росії до Європи пройшли полчища [[гуни|гунів]]. Пізніше, у VII столітті [[болгари]] з [[Волга|Волго]]-[[Дон]]ського межиріччя переселились до [[Балканський півострів|Балкан]] та середнього [[Поволжжя]]. З [[Передуралля]] до [[Паннонія|середнього Подунав'я]] переселились [[угорці]]. У середині І тисячоліття н.&nbsp;е. виникає ряд найдавніших держав. На [[Північний Кавказ|Північному Кавказі]] об'єдналися племена сарматського походження&nbsp;— [[алани]] (I—VIII&nbsp;століття), які відіграли значну роль в [[етногенез]]і кількох народів даного регіону, передусім [[Осетини|осетин]]. У VI&nbsp;столітті [[Алтайські мови|алтайські племена]] взяли участь у створенні [[Тюркський каганат|Тюркського каганату]], котрий невдовзі розпався на [[Східний тюркський каганат|Східно-]] і [[Західний тюркський каганат]]и. З останнього у [[VII століття|VII столітті]] виник [[Хозарський каганат]], якому належали землі Нижнього Поволжя, Північного Кавказу, Приазов'я і басейн Дону. Був знищений військовим походом київського князя [[Святослав Ігорович|Святослава]] наприкінці [[X століття]]. У басейні середнього [[Єнісей|Єнісею]] у VI столітті зародилась держава [[Киргизи|киргизів]]&nbsp;— [[Бахай (держава)|Бахай]], які через тисячу років будуть відселені до [[Тянь-Шань|Тянь-Шаню]].

== Східні слов'яни (III—IX століття) ==
{{main|Східні слов'яни}}
Предки східних слов'ян&nbsp;— [[праслов'яни]]&nbsp;— здавна жили на території [[Центральна Європа|Центральної]] та [[Східна Європа|Східної Європи]], на північ від Карпат, в найширшому ареалі від [[Одра|Одри]] до [[Дністер|Дністра]]. За мовою вони відносяться до [[Індоєвропейці|індоєвропейської групи народів]]. Перші згадки про праслов'ян відносяться до I—II&nbsp;століття в працях [[Стародавній Рим|римських]] авторів: [[Тацит]]а, [[Пліній Старший|Плінія]], [[Клавдій Птолемей|Клавдія Птолемея]], які називали предків слов'ян [[Венеди|венедами]] і вважали, що вони населяли басейн річки [[Вісла|Вісли]]. Пізніші [[Візантійська імперія|візантійські]] автори [[VI століття]], такі як [[Прокопій Кесарійський]] і [[Йордан (історик)|Йордан]] (VI століття) поділяли слов'ян на три групи: [[Склавіни|склавінів]], що жили між Віслою та [[Дністер|Дністром]], венедів, що населяли басейн Вісли, і [[Анти|антів]], що розселилися між Дністром і [[Дніпро]]м. Вважається, що саме останні слугували ядром подальшої міграції слов'ян на північний схід [[Східноєвропейська рівнина|Східноєвропейської рівнини]]. Докладні відомості про те розселення (13 племінних союзів) подає чернець [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерського монастиря]] [[Нестор Літописець|Нестор]] у своїй знаменитій праці [[XII століття]] ''«[[Повість временних літ]]»''.

Народ, який започаткував і визначав історію Російської держави&nbsp;— [[росіяни]], сформувався у верхів'ях [[Волга|Волги]], [[Ока (притока Волги)|Оки]] та їхніх приток. Слов'янські колонізатори ([[в'ятичі]], [[ільменські словени]], [[кривичі]], частково [[сіверяни]] та [[радимичі]]) проникали річками у землі, населені [[Фіно-угорські народи|фіно-угорськими]] ([[Весь (плем'я)|весь]], [[чудь]], [[меря]], [[Мокша (народ)|мокша]], [[мурома]] тощо) та [[Балтійські племена|балтійськими племенами]] ([[голядь]]). Займаючись [[Підсічно-вогневе землеробство|підсічно-вогневим]] та [[перелогове землеробство|перелоговим землеробством]] та [[Пасовище|випасним скотарством]] на прирічкових луках, слов'яни витісняли місцеве населення до лісових межиріч. Допоміжними зайняттями були [[полювання]], [[рибальство]], [[бортництво]].У VII—VIII століттях у зв'язку з поліпшенням знарядь праці, переходом до дву- та трипільної [[Сівозміна|сівозміни]] відбувається розкладання [[родоплемінний лад|родоплемінного ладу]], зростання майнової нерівності.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Living of East Slavs by Ivanov.jpg|border|''«Прадавні слов'яни»'', [[Іванов Сергій Васильович (художник)|Сергій Іванов]], 1909 рік
East europe 3-4cc.png|border|Археологічні культури Східноєвропейської рівнини, III-IV століття {{ref-ru}} 
East europe 5-6cc.png|border|Археологічні культури Східноєвропейської рівнини, V-VI століття {{ref-ru}} 
Muromian-map.png|міні|праворуч|Мапа розселення угро-фінських етносів у Волго-Окському межиріччі до приходу слов'ян {{ref-en}} 
Slav-7-8-obrez.png|border|Розселення слов'янських племен у VII-VIII століттях {{ref-ru}} 
</gallery></small>

Розвиток [[Ремесло|ремесла]] і його відділення від землеробства в VIII—IX століттях призвело до виникнення перших міст&nbsp;— центрів ремесла і торгівлі. Зазвичай виникали такі міста при злитті двох річок або на височинах, оскільки таке розташування дозволяло набагато краще захищатися від ворогів. Найдавніші міста часто утворювалися на найважливіших торговельних шляхах або на їх перетині. Головним торговим шляхом, що проходили через землі східних слов'ян, був [[Шлях із варягів у греки|шлях «з варяг до греків»]], від [[Балтійське море|Балтійського]] до [[Чорне море|Чорного моря]]. Потреба в захисті торгових місць та шляхів призводить до того, що вже у VIII столітті у східних слов'ян виділяється родоплемінна і військово-дружинна знать, встановлюється військова демократія. Вожді перетворюються в племінних [[Князь|князів]], оточують себе особистою [[Дружина (військо)|дружиною]]. Князь і знать захоплюють племінну землю в особисте спадкове майно, підпорядковують своїй владі колишні родоплемінні органи управління. Накопичуючи цінності, захоплюючи землі і угіддя, створюючи потужну військову організацію, знать поступово перетворюється на силу, що стоїть над суспільством і підпорядковує собі вільних общинників. Такий процес поступово призвів до утворення ранньофеодальної держави<ref name="Феодалізм"/>.

== Русь (ІХ-ХІ століття) ==

=== Правління Рюрика (862—879) ===
{{main|Рюрик|Покликання варягів}}
На території, зайнятій слов'янськими племенами, утворилися два державні центри: [[Київ]] у середній течії [[Дніпро|Дніпра]] і [[Стара Ладога|Ладога]] на [[Волхов (річка)|Волхові]] поблизу озера [[Ладозьке озеро|Ладозького]], кожен із яких контролював певну частину торгового шляху «із варяг у греки». Перша достеменна згадка про [[Русь (етнонім)|русів]] датується [[839]] роком у франкській хроніці ''«[[Бертинські аннали]]»''.

[[862]] року, згідно текстів пізнішого літопису ''«Повість временних літ»'', новгородці, бажаючи припинити розпочату міжусобну боротьбу, запросили норманів управляти їхніми землями: ''«земля наша рясна, але ладу в ній нема»''<ref name="Рюриковичі"/>. Прибулий на прохання новгородців князь [[Рюрик]] разом із [[Синеус]]ом, [[Трувор]]ом і всією [[Русь (етнонім)|руссю]] став засновником нової князівської династії. Згідно ''«[[Іоакимівський літопис|Іоакимівського літопису]]»'' Рюрик був сином Уміли, дочки новгородського князя [[Гостомисл]]а, що була віддана за варязького князя десь на берегах [[Фінська затока|Фінської затоки]]. Рюрикова держава контролювала торговий шлях «[[Шлях із варяг до персів|із варяг до персів]]»{{efn|Від [[Фінська затока|Фінської затоки]], [[Нева|Невою]] і [[Ладозьке озеро|Ладозьким озером]], через [[Волхов]] та [[Ільмень]], різними притоками та [[Волок|волок]]ами до [[Волга|Волги]] і далі в [[Каспійське море]].}}<ref name="Рюриковичі"/>. У містах Стара Ладога, [[Бєлозерськ|Бєлоозеро]], [[Ізборськ]], [[Ростов]], [[Муром]], [[Полоцьк]] перебували княжеські посадники<ref name="Рюриковичі"/>. Столицею став новозаснований Рюриком [[Великий Новгород|Новгород]] на Волхові поблизу озера [[Ільмень]]<ref name="Новгород"/>. {{цитата|І прийняв всю владу Рюрик одноосібно і прийшов до Ільменя і заснував місто над Волховом, і назвав його Новим містом, тобто Новгородом, і осів тут князювати, землі роздавати і залоги розставляти&nbsp;— тому Полоцьк, цьому Ростов, іншому Бєлоозеро. Варяги в цих містах пришлі, а місце населення Новгорода&nbsp;— слов'яни, в Полоцьку&nbsp;— кривичі, в Ростові&nbsp;— меря, в Білоозері&nbsp;— весь, у Муромі&nbsp;— мурома, і над усіма володарює Рюрик.{{oq|cu|И прия Рюрикъ власть всю одинъ, и пришед къ Ильмерю, и сруби город надъ Волховом, и прозваша и́ Новъгород, и сѣдѣ ту, княжа, и раздая мужемъ своимъ волости и городы рубити: овому Полътескъ, овому Ростовъ, другому Бѣлоозеро. И по тѣмь городомъ суть находницѣ варязи; пѣрвии населници в Новѣгородѣ словенѣ, и в Полотьскѣ кривичи, Ростовѣ меряне, Бѣлѣозерѣ весь, Муромѣ мурома. И тѣми всѣми обладаше Рюрикъ.}}}}

Рюрикові люди займались охороною торгових шляхів, облаштуванням укріплених міст ([[Гардарикі|градів]]), а восени [[полюддя|збиранням данини]] (кружляння, [[полюддя]]), зовнішньою торгівлею (імпорт зброї, предметів розкоші, вина; експорт хутра, меду, шкір, воску, рабів), військовою підтримкою купців та безпосередньо війнами<ref name="КР"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Singing Odin from Staraya Ladoga 01.jpg|border|''«Співаючий Один»'' з розкопів Старої Ладоги
Swords 2 AncRus GIM.jpg|border|Варязька зброя, прясла та рабські дірхеми
Труворов крест - отреставрированный.jpg|border|Труворов хрест в Ізборську
Scandinavians in Rus' 01.png|border|Концентрація скандинавських артефактів X—XI століть у Східній Європі
Варяги.jpg|border|''«Закликання варягів»,'' [[Васнецов Віктор Михайлович|Віктор Васнецов]], 1913 рік
VolkhovRiverMounds.jpg|border|Кургани уздовж Волхова
Funeral of russian noble by Siemiradzki.jpg|border|''«Поховання шляхетного руса в Булгарі»'', [[Генріх Семирадський]], 1833 рік
</gallery></small>

=== Перші Рюриковичі (882—971) ===
{{main|Київська Русь|Ігор Рюрикович|Ольга (княгиня)|Святослав Ігорович}}
[[Візантійська імперія]] дізнається про нове потужне об'єднання після походу київських князів [[Аскольд]]а та [[Дір]]а на [[Константинополь]] [[860]] року<ref name="Візантія"/>. Візантійські пам'ятки виразно зафіксували навернення до [[християнство|християнства]] варяга Аскольда та його дружини. По смерті Рюрика залишився його малолітній син [[Ігор Рюрикович|Ігор]], а влада перейшла до його дядька [[Олег Віщий|Олега]], який став його [[регент]]ом<ref name="Рюриковичі"/>. [[882]] року Олег разом із дружиною прийшов до Києва, обманом вбив Аскольда, осів у місті та проголосив його столицею і ''«матір'ю міст руських»''. Цей рік вважається датою об'єднання північних та південних земель русі, утворенням потужної середньовічної ранньофеодальної держави&nbsp;— [[Київська Русь|Київської Русі]]<ref name="КР"/>. За традицією старші сини київських князів продовжували правити у Новгороді (як от онук Ігоря Володимир і правнук Ярослав). Олег значно зміцнив державу та провів кілька вдалих походів до Візантії [[907]] та [[911]] року, за результатами яких остання виплатила величезну контрибуцію та дала право безмитної торгівлі<ref name="Візантія"/>.

Коли Ігор підріс, він обійняв княжий престол [[912]] року та продовжив політику зміцнення Русі, приєднавши [[уличі]]в та [[тиверці]]в. [[941]] і [[944]] року здійснив невдалі походи на [[Константинополь|Костянтинополь]], де його флот було розбито «[[Грецький вогонь|грецьким вогнем]]», й підписав менш вигідну угоду, ніж Олег<ref name="Візантія"/>. Ігоря вбили [[деревляни]] під час збору данини ([[полюддя]]) [[945]] року<ref name="Рюриковичі"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
East Slavic tribes peoples 8th 9th century.jpg|border|Етнографічна мапа Східноєвропейської рівнини, VIII-IX століття {{ref-en}} 
Rus-10c-ethn.png|border|Етнографічна мапа Східноєвропейської рівнини, X століття {{ref-ru}} 
Nicholas Roerich, Guests from Overseas (corrected colour).jpg|border|''«Гості з-за моря»,'' [[Реріх Микола Костянтинович|Микола Реріх]], 1901 рік
Russian prince takes tribute by Roerich.jpg|border|''«Збір данини»,'' [[Реріх Микола Костянтинович|Микола Реріх]], 1901 рік
Expansion of Rus.png|border|Розширення території давньоруської держави, 862-980 роки
</gallery></small>

Княгиня [[Ольга (княгиня)|Ольга]], вдова Ігоря, жорстоко помстилася за смерть чоловіка. Вона провела податкову реформу, яка впорядкувала збір данини (повоз) й запровадила [[погост]]и (місця її збору); заснувала дипломатичні відносини з [[Імператор Священної Римської імперії|німецьким імператором]], [[Папа Римський|Папою Римським]], Візантією та прийняла [[християнство]]<ref name="Рюриковичі"/>. Київське князівство Ольга передала [[964]] року своєму синові [[Святослав Ігорович|Святославу]], який був войовничим язичником, провів майже все життя в походах&nbsp;— останній «справжній варяг» на княжому престолі<ref name="Святослав"/>. Він підкорив [[в'ятичі]]в, [[Яси|ясів]] і [[Касоги|касогів]] і розгромив [[Хозарський каганат]], державне утворення [[хозари|хозарів]] на сході, зруйнувавши його столицю місто Ітіль; вів успішні війни з [[болгари|болгарами]] та Візантією, навіть хотів перенести столицю власної держави до [[Переяславець|Переяславця]] на Балканах<ref name="КР"/><ref name="Святослав"/>. Але [[971]] року потрапив в облогу у фортеці [[Сілістра|Доростол]], через що йому довелося повернути завойовані землі та повернутися до Києва<ref name="Святослав"/>. Дорогою, біля [[дніпровські пороги|дніпровських порогів]], його вбили [[печеніги]], що були у змові з візантійським імператором<ref name="Святослав"/>. Розділ Святославом своєї держави між трьома своїми синами ([[Ярополк Святославич|Ярополком]], [[Олег Святославич (князь древлянський)|Олегом]] та [[Володимир Святославич|Володимиром]]) призвів до першої міжусобиці по його смерті, з якої переможцем вийшов Володимир<ref name="Рюриковичі"/>.

Після об'єднання новгородських і київських земель київський князь став називатися «великим князем»<ref name="Святослав"/>. Він правив за допомогою ради, що складалася з інших князів і дружинників. Збір данини здійснювався самим великим князем за допомогою старшої дружини (так звані [[бояри]], [[муж]]і). Була у князя молодша дружина ([[гриди]], [[отроки]]). Найдавнішою формою збору данини було осіннє «полюддя» без чітко встановленої норми. Всю зиму князь проводив, об'їжджаючи землі, збираючи данину та чинячи правосуддя. Влітку ж князь зі своєю дружиною зазвичай здійснював військові походи проти ще непідкорених слов'янських та інших племен<ref name="КР"/>. Поступово більша частина княжих дружинників ставала землевласниками. Соціальна структура ранньої Русі була нечіткою. Панівний клас був строкатим за своїм складом: великий князь з близькими родичами, представники старшої дружини, найближче оточення князя&nbsp;— бояри, місцеві князі. До числа залежного населення належали [[холопи]]{{efn|Люди, що втратили власну свободу в результаті продажу, невиплати боргів тощо.}}, [[челядь]]{{efn|Люди, що втратили власну свободу в результаті полону.}}, [[закупи]]{{efn|Селяни, які отримали від боярина «купу»&nbsp;— позичку грошима, зерном або тягловою силою, і ще не виплатили її.}}) і вільні общинники-[[смерди]] як основна маса сільського населення, що поступово потрапляла у феодальну залежність<ref name="КР"/><ref name="Феодалізм"/>.

=== Розквіт Київської Русі (978—1054) ===
{{main|Володимир Святославич|Ярослав Мудрий}}
Володимир Святославович здійснював військові походи на [[в'ятичі]]в, [[литовці]]в, [[радимичі]]в, [[Волзька Болгарія|волзьких булгар]]<ref name="КР"/><ref name="Володимир"/>. За роки правління [[Володимир Святославич|Володимира Святославича]] ([[978]]—[[1015]]) держава значно збільшується за рахунок приєднання [[Червона Русь|Червоної Русі]], [[Закарпаття]] й [[Херсонес Таврійський|Корсуня]] в Криму<ref name="Володимир"/>. Тобто [[Київська Русь]] стає найбільшою державою [[Європа|Європи]] з населенням понад 5&nbsp;млн людей та територією 800 тис. км². [[Економіка Київської Русі|Соціально-економічний устрій]] держави не відрізнявся від устрою інших тогочасних європейських держав. Основу його складало [[натуральне господарство]], [[Сільська община|громадське володіння землею]], [[підсічно-вогневе землеробство]], [[скотарство]]<ref name="КР"/>. Володимир провів реформу [[Місцеве самоврядування|місцевого самоврядування]], ліквідувавши племінні автономії та ставлячи своїх намісників<ref name="Володимир"/>. Для зміцнення князівської влади зробив спробу перетворити народні язичницькі вірування в державну релігію і для цього встановив в Києві і Новгороді (капище [[Перинь]]) еклектичний язичницький культ підкорених племен з головним божеством від [[Слов'янська міфологія|слов'янського пантеону]]&nbsp;— [[Перун]]ом. Однак ця спроба виявилася невдалою. [[988]] року Володимир оголосив про прийняття [[Православна церква|християнства]] Візантії, [[Хрещення Русі|хрестив киян]] в [[Почайна|Почайні]], збудував перший кам'яний храм&nbsp;— [[Десятинна церква|Десятинну церкву]], впровадив і ''«[[Статут про церковні суди і десятини]]»''<ref name="Володимир"/>. Того ж року [[Новгородська земля]] піддається насильницькому хрещенню&nbsp;— ''«[[Добриня (воєвода)|Добриня]] хрестив мечем, а [[Путята (тисяцький)|Путята]] вогнем»''<ref name="Новгород"/>. Наступного року у Новгороді зводять перший християнський храм&nbsp;— дерев'яний собор святої Софії з 13 маківками<ref name="Янин"/>. На відміну від спроб Ольги та Аскольда, це торкнулося широких верств населення, стало вирішальним кроком подальшої історії східноєвропейських земель. Провів адміністративну, монетарну та військову реформи: посадив у великих містах намісників і синів, карбував власні [[златник]]и та [[срібник]]и, роздавав прикордонні землі вірним васалам в обмін на організацію оборони<ref name="Володимир"/>. Саме за вказівкою Володимира створено систему захисних споруд від нападів [[Печеніги|печенігів]] на південь від Києва, відомих у народі як «[[Змієві вали]]», що простягалися на 1000&nbsp;км.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Srebrenik_1.jpg|border|Срібник Володимира Великого
Vasnetsov Bapt Vladimir.jpg|border|''«Хрещення Володимира»'', [[Васнецов Віктор Михайлович|Віктор Васнецов]], 1890 рік
Vladimir.jpg|border|Похід Володимира на вятичів з [[Радзивіллівський літопис|Радзивилівського літопису]] XV століття
Saint_Sophia_Cathedral_in_Novgorod.jpg|border|Софійський собор у Великому Новгороді
Banknote 1000 rubles 2010 front.jpg|border|Ярослав Мудрий і види Ярославля на банкноті у 100 російських рублів, 2010 рік
<!--Ярославль2013.JPG-->
</gallery></small>

Попри ці значущі зміни та зміцнення в устрої держави, після смерті Володимира Русь вступає у період [[Усобиця Володимировичів|міжусобної боротьби]] [[1015]]-[[1019]] років. Перемогу у протистоянні з братами здобув [[Ярослав Мудрий]] ([[1019]]–[[1054]]), який до [[1036]] року правив Руссю спільно з братом [[Мстислав Великий|Мстиславом]]<ref name="Ярослав"/>. [[1036]] року Ярослав остаточно розгромив печенігів, які здавна завдавали значної шкоди Київській Русі. На місці перемоги він збудував у Києві [[Софійський собор (Київ)|Собор святої Софії]], що стоїть донині<ref name="Ярослав"/>. Величні собори святої Софії були зведені також у Новгороді{{efn|Старшим сином Ярослава Мудрого [[Володимир Ярославич (князь новгородський)|Володимиром Ярославичем]] [[1046]] року за зразком київського.}} і Полоцьку. Упродовж [[1037]]–[[1039]]&nbsp;років було створено [[Никонівський літопис|перший літописний звід]], побудовано перші книжкові майстерні. Було засновано [[Києво-Печерська лавра|Києво-Печерську лавру]], обрано [[Київська митрополія (988—1240)|київського митрополита]] [[Іларіон Київський|Іларіона]]<ref name="Ярослав"/>. Проведено судову реформу&nbsp;— запроваджено перший на Русі судовий кодекс&nbsp;— ''«[[Руська правда]]»''. Це був перший документ, який регулює взаємовідносини княжих дружинників між собою і з жителями міст, порядок вирішення різноманітних суперечок і відшкодування збитків<ref name="Ярослав"/>. Щоб показати церковну самостійність Русі [[1051]] року київський митрополит був обраний і висвячений не в Константинополі, як раніше, а в Києві собором руських єпископів. За Ярослава була визначена [[церковна десятина]], з'являються перші православні монастирі, були канонізовані [[Святі|перші святі]]&nbsp;— брати князі [[Борис і Гліб]]<ref name="Ярослав"/>. Київська Русь за Ярослава Мудрого досягла своєї найвищої могутності. На півдні він приєднав землі [[Поросся]], на заході&nbsp;— ряд земель Польського королівства. Ярослав Мудрий широко застосовував шлюбну дипломатію, активно одружував власних дочок з європейськими правителями<ref name="Ярослав"/>.

З іменами Володимира і Ярослава пов'язують заснування таких великих російських міст, як [[Брянськ]] (перша згадка під 985 роком), [[Суздаль]] (заснований Володимиром 982 року), [[Ярославль]] на Волзі (закладений на місці язичницького поселення у Ведмежому Куті за часів ростовського князювання Ярослава), [[Курськ]] (перша згадка під 1032 роком).

{{see also|Хрещення Русі}}

== Феодальна роздробленість (1054—1237) ==
{{main|Список руських князівств}}
Смерть Ярослава Мудрого [[1054]] року принесла новий період [[міжусобні війни|міжусобиці]] між його синами ([[Ізяслав Ярославич|Ізяслав]], [[Святослав Ярославич|Святослав]] і [[Всеволод Ярославич|Всеволод]]). Міжусобиці братів призвели до ослаблення Київської Русі. [[1068]] року об'єднані війська братів Ярославичів були розбиті [[Половці|половцями]], що призвело до [[Київське повстання (1068)|повстання в Києві]]. Набула постійного характеру практика з'їздів через необхідність розробки законодавства, результатом яких став документ [[1072]]&nbsp;року&nbsp;— «[[Правда Ярославичів]]». [[1097]] року [[Володимир Мономах]] скликав [[Любецький з'їзд 1097|з'їзд князів у Любечі]], на якому було запроваджено новий [[Вотчина|вотчинний]] принцип спадкування княжого престолу&nbsp;— закріплено [[Феодальна роздрібненість|феодальну роздрібненість]]. На деякий час процес децентралізації був призупинений Володимиром Мономахом, який після [[Київське повстання (1113)|повстання]] [[1113]] року був запрошений киянами на престол. Він розробив додаток до «Руської Правди»&nbsp;— «[[Устав (закон)|Устав]]», вправними військовими та дипломатичними діями контролював ⅔ колишньої держави Ярослава, активно боронив місто від навал [[половці]]в (військові походи [[1103]], [[1107]] і [[1111]] років). Це був час тимчасового посилення Київської Русі, але по його смерті феодальна роздробленість посилилася. Зміцнення великого землеволодіння&nbsp;— [[Вотчина|вотчин]], в яких панувало [[натуральне господарство]], призвело до того, що вони стали самостійними виробничими комплексами. Міста ставали економічними і політичними центрами таких вотчин. Феодали перетворювалися на повновладних господарів на своїй землі, незалежних від центральної влади<ref name="Феодалізм"/>. Перемоги Мономаха над половцями, тимчасово усунули зовнішню військову загрозу, що також посприяло роз'єднанню окремих земель. У кожному з князівств розміром із звичайне західноєвропейське королівство існував власний внутрішній порядок, проводилася самостійна зовнішня політика.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
КиївськаРусьКнязівства.jpg|border|Удільні руські князівства XII століття
Monomachos at Uvetichi.jpg|border|''«З'їзд князів у Витичіві»,'' [[Іванов Сергій Васильович (художник)|Сергій Іванов]], 1910 рік
Vol Mon R.jpg|border|Володимир Мономах на українській ювілейній монеті
Siege of Kiev1169.jpg|border|Розорення Києва 1169 року з [[Радзивіллівський літопис|Радзивилівського літопису]] XV століття
</gallery></small>

Після смерті [[Мстислав Великий|Мстислава]], старшого сина Володимира Мономаха, [[1132]] року держава остаточно втратила свою єдність. До середини XII століття на території єдиної держави сформувалося близько 15 великих удільних [[князівство|князівств]], кожне з яких жило по суті самостійним політичним життям, лише номінально визнаючи старшинство великого київського князя. На території сучасної Росії це були: [[Рязанське князівство|Рязанське]], [[Ростовсько-Суздальське князівство|Ростовсько-Суздальське]], частини [[Смоленське князівство|Смоленського]] та [[Чернігівське князівство|Чернігівського князівств]] ([[Верховські князівства]]), [[Новгородська земля]]. Усередині князівств розпочиналась вже боротьба між князями і місцевими боярами за повноту влади. Кожна зі сторін для боротьби з противником закликала на свою сторону іноземні війська. [[1169]] року під час боротьби за великокняжеський престол коаліція князів під проводом [[Володимиро-Суздальське князівство|володимиро-суздальського]] князя [[Андрій Боголюбський|Андрія Боголюбського]] захопила і зруйнувала великокняжеську столицю Київ. У Києві вокняжився молодший брат Андрія [[Гліб Юрійович]] князь переяславський, сам Андрій залишився князювати у Володимирі на Клязьмі. Тим самим уперше було змінено уявлення про старшинство в роду Рюриковичів.

У Києві між [[1146]] та [[1240]]&nbsp;роками правителі мінялись 47 разів; повертаючись по кілька разів на престол, тут правили 24 князі, причому 35 княжінь тривало менше року кожне.

==== Псковсько-Новгородська земля ====
{{main|Псковська земля|Новгородська земля}}
[[1136]] року, після вигнання з Новгорода місцевого князя [[Всеволод Мстиславич (князь новгородський)|Всеволода Мстиславича]], новгородці відновлюють давні громадські порядки у вигляді [[Новгородська республіка|Новгородської республіки]] (''«Господин Великий Новгород»'') з правлячою [[Олігархія|олігархічною]] [[Бояри|боярською]] верхівкою, де провідна роль належить народному самоврядуванню у формі [[Новгородське віче|віча]], а виконавчу владу здійснював [[посадник]]и<ref name="Смирнов"/><ref name="Новгородресп"/>. Після затвердження боярського управління, запрошення князів на новгородський престол на договірних началах стало формальною даниною порядку захисту республіки від зазіхань зовнішніх ворогів і реального керівництва збройними силами<ref name="Новгородресп"/>. [[1142]] року фіксується перший розбійний напад [[Шведське королівство|шведів]] на торгові судна новгородських купців&nbsp;— ''«князь шведський і біскуп прийшовши в 60 шнеках»'', а вже з другої половини XII століття починається багатосторічний [[Шведсько-новгородські війни|військовий конфлікт]] Новгорода і Швеції за контроль над північним узбережжям [[Фінська затока|Фінської затоки]] та [[Іжорська земля|Іжорською землею]]<ref name="I42"/>. [[1170]] року новгородці [[Облога Новгорода (1170)|відбивають напад]] [[Суздальське князівство|суздальців]] на чолі з [[Андрій Боголюбський|Андрієм Боголюбським]], який через рік після [[Розорення Києва (1169)|розорення Києва]] намагався поживитися і у Великому Новгороді.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Novgorod torg.JPG|border|''«Новгородське торжище»,'' [[Васнецов Аполлінарій Михайлович|Аполінарій Васнєцов]], 1908 рік
Grivna.jpg|border|Новгородські срібні гривні
Birch bark N109.jpg|border|Новгородські грамоти на бересті
2006-07-xx Stralsund, Nikolaikirche, Russlandfahrergestühl, Tafel B.jpg|border|Полювання і бортництво новгородців, різьблення на лаві в [[Штральзунд]]і, XIV століття
Usobica.JPG|border|Битва новгородців із суздальцями 1170 року, іконопис
</gallery></small>

Приблизно у [[1189]]—[[1199]] роках Новгород укладає перший достовірний торговий договір з [[Ганза|Ганзою]] (торговим союзом німецьких міст). У наступні роки він буде підтримувати з ними найтісніші стосунки, у місті була одна з найбільших «контор» ({{Lang-de|Kontor}}) союзу&nbsp;— Готський (Гетенхоф) і Німецький двори (Петерхоф)<ref name="I45"/>. У першій половині XIII столітті в новгородських землях часто лютувала негода, що спричиняла масовий голод, подолати який допомогали торгові стосунки із німецькими містами. {{цитата|Одні просто різали живих людей і їли, інши обрізали м'ясо з мертвих людей, коней, собак та кішок [...]<br>Приїздили німці з-за моря із житом і борошном, зробили тим велике добро<ref name="Карамзин"/>. {{oq|cu|инии простая чадь резаху люди живые и ядяху, а инии мёртвые мяса и трупие обрезаече ядяху, а другие конину, псину, кошки [...]<br>Прибегоша Немьци и-за-мория с житом и мукою и створиша много добра.}}}} Після серії неврожаїв архієпископа Арсенія вигнали з його палат, стався масовий відхід населення від церкви і нове повернення до язичництва і [[Русалії|русалій]], які повинні були краще забезпечити врожай, ніж молитви архієпископа. [[1227]] року в місті відбувся виступ волхвів<ref name="I47"/>: {{цитата|Спалено чотири волхви, що чинили огидне, про яке богові відомо; спалено на Ярославовому дворищі. {{oq|cu|Іжгоша в'лхви 4, творяхуть е потвор деюще, а бозна; і сожгоша їх на Ярославли дворі.}}}} Новообернені на язичництво люди викупались в князя особливим податком «забожничем». На півтора-два століття русалії стали стійким елементом культурного життя в Новгороді<ref name="Рибаков"/>.

Наприкінці [[XI століття|XI]]&nbsp;— початку [[XII століття|XII століть]] новгородці здійснили дослідницькі подорожі в східну частину [[Скандинавський півострів|Скандинавського півострова]] ([[Лапландія]]), на [[Кольський півострів]], в [[Уральські гори|Приуралля]] та далі в [[Сибір]], на узбережжя [[Біле море|Білого]] ([[Поморський берег|Поморський]] і [[Терський берег]]и) і [[Баренцове море|Баренцового морів]] ([[Мурманський берег]]), басейнами північноєвропейських річок та водами [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого океану]]{{sfn|НАР|2009|с=54}}. Новгородцям належить основна роль господарського освоєння великих території на схід від Ладоги (Обоніжжя) і [[Онезьке озеро|Онега]] (Заоніжжя), далі до [[Північна Двіна|Північної Двини]], [[Мезень (річка)|Мезені]] та [[Печора (річка)|Печори]]. У подальшому [[помори]] відвідували [[Нова Земля|Нову Землю]] і [[Шпіцберген]]{{sfn|НАР|2009|с=62-63}}.

==== Ростовсько-Суздальська земля ====
{{main|Ростовсько-Суздальське князівство|Велике князівство Владимирське}}
У ІХ-ХІІ століттях володарі Київської Русі підкорюють землі [[кривичі]]в, [[Ільменські словени|словенів]], [[Весь (плем'я)|весі]], [[Меря|мері]], [[Мещера (плем'я)|мещери]], тобто поширюють свій вплив на землі, які зараз знаходяться у сучасних кордонах Росії. Після розпаду у ХІІ столітті єдиної [[Київська Русь|Київської Русі]] з центром у [[Київ|Києві]] постає ряд самостійних руських князівств. Протягом тривалого часу найбільш могутнім було [[Володимиро-Суздальське князівство]], територія якого згодом стала ядром [[Московське царство|Московського царства]] (Московії)<ref name="ВСК"/>. На час правління засновника удільного князівства великого київського князя шостого сина Володимира Мономаха [[Юрій Долгорукий|Юрія Долгорукого]] ([[1125]]—[[1157]]) припадає перша літописна згадка про [[Москва|Москву]] (під [[1147]] роком)<ref name="Москва"/>, з приводу запрошення на перемовини союзника, [[Сіверське князівство|новгород-сіверського князя]] [[Святослав Ольгович|Святослава Ольговича]]: {{цитата|Прийди до мене брате в Москов. Святослав же поїхав до нього із сином [[Олег Святославич (князь новгород-сіверський)|Олегом]].{{oq|cu|Приди ко мнѣ брате въ Московъ. Ст҃ославъ же ѣха къ нему съ дѣтѧтемъ своимъ Ѡлгомъ.}}}} Згідно з втраченим літописом ''«[[Про зачало Московського князівства]]»'' у переказі [[Татищев Василь Микитович|Василя Татищева]]<ref name="Татищев"/>, град Москов із навколишніми землями належав суздальському боярину [[Кучко|Кучці]], якого Юрій стратив і заволодів його землями. Топонімія Москви зберігала ім'я боярина до XVI століття в назві району між [[Луб'янська площа|Луб'янкою]] і [[Стрітенські ворота|Стрітенськими воротами]] [[Московський кремль|Кремля]]&nbsp;— «Кучкова поле».

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
RR5217-0018R_850-летие_основания_Москвы.gif|border|Пам'ятна російська монета до 850-річчя Москви із зображенням пам'ятника Юрію Долгорукому в Москві
Меморіальна дошка на честь київського князя Юрія Долгорукого.jpg|border|Меморіальна дошка на місці поховання Юрія Довгорукого
Vladimir asv2019-01 img05 Golden Gate.jpg|border|Золоті ворота у Владимирі
Боголюбский_против_булгар.jpg|border|Похід Андрія Боголюбського проти вользьких булгар з [[Радзивіллівський літопис|Радзивилівського літопису]] XV століття
Devil tower.jpg|border|Залишки укріплень волзьких булгар XII століття в [[Єлабуга|Єлабузі]], [[Татарстан]]
Andrey Bogolyubskiy Murdering.jpg|border|''«Убивство Андрія Боголюбського боярами»,'' Сергій Кирилов, 2011 рік
</gallery></small>

Син Юрія князь [[Андрій Боголюбський]] ([[1157]]—[[1174]]) зробив своєю столицею [[Владимир|Владимир-на-Клязьмі]] і невдало [[1173]] року намагався поширити свою владу на [[Київське князівство]], що призвело до боярського заколоту{{efn|Цікавим є факт, що серед дюжини заколотників були й Кучковичі, нащадки і родичі страченого його батьком боярина Кучко.}} і його вбивства наступного року<ref name="ВСК"/>. Брат Андрія [[Всеволод Юрійович Велике Гніздо|Всеволод III Велике Гніздо]] ([[1176]]—[[1212]]) встановив свій контроль над кількома іншими князівствам, успішно воював з [[Половці|половцями]] та продовжив боротьбу батька й брата з [[Волзька Болгарія|Волзько-Камською Болгарією]], у становленні якої в X столітті важливу роль відіграли приазовські болгари, частина яких після розпаду [[Стара Велика Болгарія|Великої Болгарії]] перебралася на Середнє Поволжжя, а інша рушила на Балкани. Щоб підкреслити свою незалежність від Києва і вищість над іншими північно-східними князівствами, Всеволод прийняв титул великого князя Владимирського<ref name="ВСК"/>.

==== Муромо-Рязанська земля ====
{{main|Муромське князівство|Велике князівство Рязанське}}
Руські землі [[Ока (притока Волги)|Пооків'я]] перебували на південно-східному рубежі слов'янської експансії, у тісному етно-культурному контакті з фіно-угорськими етносами&nbsp;— [[Мурома|муромою]], [[Мещера|мещерою]] та [[Мордва|мордвою]]. Великими містами тут були [[Рязань|Переяславль-Рязанський]] та [[Муром]]. Власне топонім «Рязань» (Резань) вказує на певну відрізаність (лісами, полями, болотами) слов'янських поселень на правому березі Оки від основного масиву розселення слов'ян на північному-сході Східноєвропейської рівнини<ref name="Кузьмин"/>. До [[1127]] року з перервами Муромсько-Рязанська земля перебувала під безпосередньою владою київських, пізніше [[Чернігівське князівство|чернігівських князів]]. Лише внаслідок чвар за спадщину у Чернігівській землі Муромо-Рязанське князівство отримало незалежність. Центр князівства в [[1150-ті]] роки перемістився з Мурома до Рязані. У [[1160-ті]] роки відбувся поділ на окремі Муромське і Рязанське князівства, однак в історіографії вони часто розглядаються разом аж до часів монгольської навали.

== Монголо-татарське панування (1237—1480) ==

=== Монгольська навала ===
{{main|Монгольська навала на Русь}}
До кінця [[XII століття|XII]]&nbsp;— початку [[XIII століття]] [[Монгольська імперія|монгольське держава]] займала велику територію від озера [[Байкал]] у [[Східний Сибір|Східному Сибіру]] і басейну річки [[Амур (річка)|Амур]] на сході до верхів'їв [[Іртиш]]а та [[Єнісей|Єнісею]] на заході, від [[Великий китайський мур|Великого китайського муру]] на півдні до малообжитих районів Сибіру на півночі<ref name="Монгімп"/>. Основним заняттям монголів було [[кочове скотарство]], тому головним джерелом збагачення служили постійні набіги для грабунку та захоплення рабів, свіжих пасовищ<ref name="МТН"/><ref name="Монгімп"/>.

[[Військо монголів]] представляло собою потужну організацію, що складалося з піших дружин і кінних воїнів, що становили кістяк війська. Всі підрозділи були скуті жорсткою дисципліною, добре була налагоджена розвідка. У розпорядженні монголів була також техніка для облоги міст<ref name="МТН"/><ref name="Монгімп"/>. На початку XIII століття монгольські орди завойовують і розоряють найбільші центральноазійські міста&nbsp;— [[Бухара|Бухару]], [[Самарканд]], [[Ургенч]], [[Мерв]]<ref name="Монгімп"/>. Пройшовши через [[Південний Кавказ]], перетворивши його на руїни, монгольські війська вийшли до степів [[Північний Кавказ|Північного Кавказу]]. Там, розбивши половецькі племена, вони просунулись до причорноморських степів у напрямку руських князівств<ref name="Монгімп"/>. Проти них виступило об'єднане військо південноруських князів під проводом [[Мстислав Романович Старий|Мстислава Романовича]] і половців, що звернулися за допомогою. У травні [[1223]] року у [[Північне Приазов'я|Північному Приазов'ї]], на річці [[Калка|Калці]] відбулась [[Битва на Калці|вирішальна битва]] в результаті якої русько-половецькі війська були розбиті, а монголи повернули назад<ref name="МТН"/>.

По смерті [[Чингісхан]]а його онук, хан [[Батий]] взимку [[1237]] року рушив з військом проти північно-східних руських князівств<ref name="МТН"/><ref name="Монгімп"/>. [[Рязанське князівство]] стало першою жертвою монголів, спустошивши його, війська Батия рушили на [[Володимиро-Суздальське князівство]], були зруйновані [[Коломна]] і [[Москва|Москву]]<ref name="Москва"/>, у лютому [[1238]] року столиця князівства&nbsp;— місто [[Оборона Владимира|Владимир]]<ref name="МТН"/>. Зруйнувавши Владимирську землю, монголи рушили на [[Великий Новгород]], але через весняне бездоріжжя, після розорення [[Торжок|Торжка]], поблизу урочища [[Ігнач Хрест]] повернули назад. {{цитата|Татарове, взяша град Торжок и изсекоша всех марта в 5 день, тогда же гнашася от Торжку серегерским путём, даже до Игнача креста, секуще людей, яко траву, и точно за сто верст до Великого Новагорода не дойдоша.}}

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Золотая орда.jpg|border|Завойовницькі походи монголів у Східній Європі {{ref-ru}} 
DiezAlbumsMountedArchers.jpg|border|Монгольські вершники на близькосхідній мініатюрі першої чверті XIV століття
Mongols vladimir.jpg|border|''«Взяття Владимира»,'' [[Никонівський літопис]], XVI століття
Oborona_Kozelska.jpg|border|''«Оборона Козельська»,'' [[Никонівський літопис]], XVI століття
Spear and helm Golden Horde GIM.jpg|border|Спис, шолом, сокира золотоординського воїна
</gallery></small>

Наступного року Батий повів свої війська на завоювання південноруських князівств. [[Облога Києва 1240|Оволодівши Києвом]] [[1240]] року, він пройшов через [[Галицько-Волинське князівство]] до [[Польське королівство|Польщі]], [[Сілезьке князівство|Сілезії]], [[Угорське королівство|Угорщини]] і [[Моравське князівство|Моравії]]<ref name="МТН"/><ref name="Монгімп"/>. Спустошивши центральноєвропейські держави, його війська повернули до приволзьких степів. [[1266]] року за хана [[Менгу-Тимур]]а західна частина Монгольської імперії ([[Улус Джучі]], або в пізнішій історіографії [[Золота Орда]]{{efn|Уперше онім «Золота Орда» в писемному творі було вжито лише [[1566]] року в московському історико-публіцистичному творі ''«[[Казанська історія]]»'' як поширений просторічний вираз на означення держави якої вже не існувало.}}) отримав фактичну самостійність, зберігши лише формальну залежність від імперської столиці<ref name="ЗО"/>. Столицею Золотої Орди з 1240 по 1262 роки було місто [[Сарай-Бату|Сарай]] у нижній течії Волги, з [[1262]] року [[Сарай-Берке|Новий Сарай]], трохи вище за течією<ref name="ЗО"/>. В результаті західного походу Батия всі руські князівства були підкорені монголами<ref name="МТН"/>.

=== Німецько-шведська експансія ===
Упродовж 1236—1259 років із перервами в Новгороді княжив [[Олександр Невський|Олександр Ярославич Невський]], який боронив власні землі від шведської колонізації ([[Невська битва]] [[1240]] року) і продовжив [[Походи руських князів проти ордена мечоносців|боротьбу руських князів]] за православну віру проти [[Лівонський хрестовий похід|хрестоносців]] [[Лівонський орден|Лівонського ордену]] ([[Битва на Чудському озері|Льодове побоїще]] [[1242]] року), за що був пізніше [[Канонізація|канонізований]] [[Російська православна церква|Російською православною церквою]]<ref name="Ліворден"/><ref name="Невський"/>. Проте сам князь Олександр Невський, тісно зійшовшись із знаттю монгольської держави, використовував її війська ([[Неврюєва рать]]) заради зміцнення своєї влади та в міжусобній боротьбі із братами за великокняжий престол, [[Андрій Ярославич|Андрієм]]{{efn|Був чоловіком дочки князя [[Данило Галицький|Данила Галицького]] [[Устинія Данилівна|Устинії]].}} і [[Ярослав Ярославич|Ярославом]]<ref name="I51"/><ref name="I53"/>. [[1251]] року Олександр уклав договір з норвезьким королем [[Хакон IV Старий|Хаконом IV Старим]] про розмежувань збору данини з [[Карели|карелів]] і [[Саами|саамів]], [[1254]] року було підписано «[[Розмежувальна грамота|Розмежувальну грамоту]]», що встановила кордони Новгородських земель і Норвегії в [[Карелія (історична область)|Карелії]]<ref name="Невський"/>.

[[1260]] року відбувся похід литовського князя [[Міндовг]]а на [[Лівонія|Лівонію]] з укладанням наступного року між [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]] і Новгородом військового союзу. [[1265]] року під стінами фортеці [[Раквере|Везенберг]] (Раковор) відбулась [[Раковорська битва]] між об'єднаним військом [[Велике князівство Владимирське|Великого князівства Володимирського]], Новгородської (під командуванням [[Дмитро Олександрович (князь переяслав-залєський)|Дмитра Олександровича]]) і Псковської республік з силами лицарів Лівонського ордену і [[Данська Естляндія|Данської Естляндії]]. Ця знаменна битва на десятиліття зупинила німецько-данську експансію<ref name="jnsm"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
<!--1967 CPA 3589.jpg|border|Олександр Невський на поштовій марці СРСР 1967 року-->
Alexander Newski.jpg|border|Ікона святого Олександра Невського
Rus-1240-nevski.png|border|Боротьба руських князівств із Лівонським орденом
Раковорская_битва.png|border|Раковорська битва з [[Лицевий літописний звід|Лицьового литописного зводу]] XVI століття
<!--Rakvere-castle-courtyard-estonia.jpg|border|Раковорський замок-->
Орешек.JPG|border|Фортеця Орєшек
Risti_kivi.jpg|border|Межовий камінь Орєховського миру
</gallery></small>

[[1323]] року біля витоків [[Нева|Неви]], щоби протистояти шведській експансії, новгородцями була закладена фортеця [[Орєшек]] і підписано перший договір про «вічний мир» зі шведами&nbsp;— [[Орєховський мир]]. Це була перша відома міжнародна угода в російській історії про [[Делімітація кордонів|делімітацію кордонів]]. До наших часів навіть збереглися межові камені новгородців.

=== Золота Орда ===
{{main|Золота Орда}}
Доба підкорення руських князівств монголо-татарській державі в російській історіографії носить назву «[[Ординське ярмо|монголо-татарського ярма]]» ({{lang-ru|монголо-татарское иго}}). Особлива його тяжкість полягала в тому, що монгольська держава не тільки використовувала економічний потенціал підкорених земель на власний розсуд, але й місцеві князі використовували його заради виправдання подвійного навантаження на нижчі верстви населення для збору податей, як для монголів, так і для власного збагачення{{efn|Інститут [[Баскак|баскаків]], прямих ханських збирачів дані, проіснував на півночі Русі менше півстоліття, після чого збір податків було покладено на місцеву владу. Тоді як у Києві монгольська адміністрація існувала і [[1324]] року, коли київська знать присягнула на вірність литовському князю [[Гедимін]]у<ref name="Шабульдо"/>.}}, у власних інтригах і кровопролитних міжусобицях. Руські князі мусили одержувати від золотоординських ханів грамоти&nbsp;— [[Ярлик (грамота)|ярлики]], що надавали їм право на управління землями<ref name="ЗО"/>. Професор Московського університету [[Соловйов Сергій Михайлович|Сергій Соловйов]] так описує тогочасний [[Ростов]] та землі, що лежали на північ від нього: {{цитата|Занепало стародавнє вічове місто і на півночі встановилося одноманіття: всі міста нові, незначні; Ростов занедбаний, Владимир не встиг іще піднятись як столиця великого князівства, коли був розгромлений татарами і також занедбаний; великі князі живуть у своїх опричинах, у своїх спадкоємних містах... Міста є тут переважно великими обгородженими селами...<ref name="Соловьев"/>|}}

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=> 
Zolota Orda-1.png|border|Територія Золотої Орди, 1300 рік
Baskaks.jpg|border|''«Баскаки»,'' [[Іванов Сергій Васильович (художник)|Сергій Іванов]], 1909 рік
Ghengisid's palace tile decor detail.jpg|border|Оздоблення палаців чингізидів у Старому Сараї
Ceramic Golden Horde GIM.jpg|border|Золотоординська кераміка
Chorikov rasprya knyazej.jpg|border|''«Чвари руських князів за ярлик на велике князювання»,'' [[Чориков Борис Артемійович|Борис Чориков]], 1836 рік
Jarlig Temur Qutlugh copy 1 GIM.jpg|border|Ярлик на князювання (копія) від 1397 року
</gallery></small>

Політика Золотої Орди перетворила підкорені руські князівства «на складову частину вельми своєрідного державного об'єднання». {{цитата|Колискою Московії було криваве болото монгольського рабства, а не сувора слава доби норманів. […] Татарське іго тривало з 1237 по 1462, понад два століття. Воно не тільки пригнічувало, але ображало і висушувало саму душу народу […] встановили режим систематичного терору; спустошення і масова різанина стали неодмінною його приналежністю. З огляду на те, що чисельність татар у порівнянні з величезними розмірами їх завоювань була невелика, вони прагнули, оточуючи себе ореолом жаху, збільшити свої сили і скоротити шляхом масових убивств чисельність населення, яке могло підняти повстання у них в тилу. […] Перш ніж Московія вийшла з безвісності, татарське ярмо вже тривало цілих сто років. Щоб підтримувати міжусобиці російських князів і забезпечити їх рабську покірність, монголи відновили значення титулу великого князя. Боротьба між російськими князями за цей титул була «підлою боротьбою, боротьбою рабів, головною зброєю яких був наклеп […] вони сварилися за престол, що занепав, і могли його досягти тільки як грабіжники і батьковбивці, з руками, повними золота і заплямованими кров'ю; вони насмілювалися вступити на престол, лише плазуючи, і могли утримати його, тільки стоячи на колінах, розпростершись і тремтячи під загрозою кривої шаблі хана […] Саме в цій ганебній боротьбі московська лінія князів зрештою здобула верх.||[[Карл Маркс]] «Викриття дипломатичної історії XVIII століття»<ref name="Marx"/>|}}

=== Піднесення Москви ===
{{main|Велике князівство Московське}}
Наприкінці XIII століття Володимиро-Суздальське князівство почало занепадати<ref name="ВСК"/>, а провідну роль у північно-східних князівствах почали перебирати на себе конкуруючі між собою [[Тверське князівство|Тверське]] і [[Московське князівство|Московське князівства]] (в останньому правили нащадки Олександра Невського)<ref name="ЕІУ"/>. Самостійне Тверське князівство було утворено в [[1230]]—[[1240]]-ті роки, а вже з [[1260]]-х років його правителі займали володимирський великокняжий [[Престол (трон)|престол]]. [[1263]] року молодший син Олександра Невського, [[Данило Олександрович|Данило]] заснував удільне Московське князівство<ref name="ВКМ"/>. [[1301]] року він уперше розширив свій уділ, розбивши рязанського князя [[Костянтин Романович|Костянтина Романовича]] і захопивши [[Коломна|Коломну]], тим самим започаткувавши московську експансію на інші руські землі. [[1317]] року князівство здобуло статус «великого». Після перемоги Москви над Твер'ю [[1328]] року, за допомоги 50-тисячного війська золотоординського хана [[Узбек-хан|Узбека]] яке зруйнувало Твер, [[Кашин]] і [[Торжок]], великокняжий титул перейшов до московського князя [[Іван Калита|Івана Калити]] ([[1328]]—[[1340]]), сина Данила. Іван Калита заклав основи могутності Москви, приєднавши до неї ряд сусідніх князівств<ref name="ВКМ"/>. З метою утвердження своїх політичних планів за допомогою митрополита [[Феогност (митрополит Київський)|Феогноста]] переніс із Владимира до Москви центр [[Київська митрополія|митрополії ''«всієї Русі»'']]{{efn|Осідок київської метрополії до Владимира-на-Клязьмі було переведено з Києва [[1299]] року.}}. Наступник Феогноста митрополит [[Олексій Бяконт]] використовував свій церковний авторитет для національного єднання під зверхністю Москви.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
North-Eastern Rus principalities - 13th century.svg|border|Північно-східні князівства у XIII столітті {{ref-ru}} 
Danila_titularnik_2.jpg|border|Данило Олександрович, портрет з [[Царський титулярник|Царського титулярника]]
Ivan_Kalita.jpg|border|Іван I Данилович Калита
Paiza_of_Uzbek_khan_Golden_Horde_GIM.jpg|border|[[Пайцза]] від хана Узбека (по центру) <!--з написом «Людина, яка не підкориться монголам, винна і мусить померти.»-->
Moskovskiy Kreml pri Ivane Kalite.jpg|border|''«Московський кремль за Івана Калити»,'' [[Васнецов Аполлінарій Михайлович|Аполлінарій Васнєцов]], 1921 рік
Muscovy 1300-1462.png|border|Експансія Московського князівства у 1300—1462 роках {{ref-ru}} 
</gallery></small>

Ще більше зміцнив авторитет і вплив Москви онук Івана Калити [[Дмитро Донський|Дмитрій Іванович Донськой]] ([[1359]]-[[1389]]), якому вдалося підкорити ряд князівств і, скориставшись періодом анархії у Золотій Орді ([[Велика зам'ятня]]), розбити темника [[Мамай (темник)|Мамая]] у [[Куликовська битва|битві на Куликовому полі]] [[1380]] року<ref name="ЗО"/><ref name="ВКМ"/>. Це був початок військової боротьби із золотоординцями, яка відразу розпочалась з перемоги. Новообраний хан [[Тохтамиш]]а того ж року остаточно розбив війська Мамая на Калці і зміцнив владу в Орді<ref name="ЗО"/>. [[1382]] року він [[Розорення Москви Тохтамишем|підкорює і розоряє Москву]]<ref name="Москва"/>, боронити яку допомагав литовський князь [[Остей]], поки Дмитро Донськой переховувався в [[Кострома|Костромі]]. Після дворічної незалежності північноруські князі знов змушені були отримувати ярлики на княжіння і виплачувати данину золотоординським ханам<ref name="ВКМ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
1000 Donskoi.jpg|border|Дмитро Донськой на пам'ятнику «Тисячоліття Росії»
Kulikovo lubok.jpg|border|''«Мамаєво побоїще»,'' московський лубок, 1890-ті роки
The Soviet Union 1968 CPA 3712 stamp ('Duel between Peresvet and Chelubey' (1943) by Mikhail Avilov (1882-1954)).png|border|''«Бій Пересвета з Чолубеєм»,'' поштова марка СРСР, 1968 рік
Tokhtamysh.jpg|border|''«Спалення Москви Тохтамишем»,'' [[Смирнов Василь Сергійович|Василь Смирнов]]
Vasiliy_and_Sophia_(sakkos_of_Photius).jpg|border|Василь I Дмитрович і Софія Вітовтівна
Huns 008.jpg|border|''«Велика княгиня Софія Вітовтівна на весіллі великого князя Василя Темного»,'' [[Карл Гун]], 1861 рік
</gallery></small>

З середини XIV століття ярлик на велике княжіння владимирське отримували переважно московські князі, які виступали посередниками між удільними князями та ханом («царем») і збирачами данини. За правління [[Василь I Дмитрович|Василя І Дмитровича]] ([[1389]]–[[1425]]), що був одружений на єдиній донці великого литовського князя [[Вітовт]]а [[Софія Вітовтівна|Софії Вітовтівні]], і їнього сина [[Василь II Темний|Василя II Васильовича Темного]] ([[1425]]-[[1462]]) кордони Московської держави значно розширились за рахунок приєднання [[Нижньогородське князівство|Нижньогородського]], [[Муромське князівство|Муромського]] та інших удільних князівств. У середині XV століття відбувся [[Московсько-новгородська війна (1456)|конфлікт]] між двома гілками нащадків [[Дмитро Донський|Дмитра Донського]], Василем II Темним та князем звенигородським і галицьким [[Юрій Дмитрович|Юрієм Дмитровичем]] з синами [[Василь Юрійович Косий|Василем Косим]] і [[Дмитро Шемяка|Дмитром Шемякою]]<ref name="Новгородресп"/>. [[1449]] року Василь II Темний уклав мирний договір з польським королем [[Казимир IV Ягеллончик|Казимиром IV]], за яким Литва відмовлялася від претензій на Новгород, а [[1453]] року через своїх людей отруїв Шемяку в Новгороді. Перемога Василя II у [[Міжусобні війни на Московщині (1425—1453)|багаторічній міжусобній війні]] підготувала необхідні передумови для завершення процесу об'єднання північно-східних земель навколо Москви й утворення централізованої держави<ref name="ВКМ"/>. За правління Василія II Московське князівство перестало сплачувати Золотій Орді щорічну данину<ref name="ВКМ"/>. [[1439]] року Василь ІІ відхилив [[Флорентійський собор|Флорентійську унію]], через що відбулося відокремлення [[Російська православна церква|російської церкви]] від [[Константинопольська православна церква|грецької]].

У другій половині XV століття московські князі підкорили і скасували більшість удільних князівств Північно-Східної Руси. [[1463]] року було приєднано [[Ярославське князівство|Ярославське]], [[1474]] року [[Ростовське князівство|Ростовське князівства]]. За [[Іван III Васильович|Івана III Васильовича]] ([[1462]]—[[1505]]) відбулось найбільше територіальне зростання<ref name="Іван3"/>. [[1456]] року Московське військо розбило новгородців [[Битва під Руссою|під Руссою]], проте Новгород зумів відкупитись і зберегти незалежність, підписавши [[Яжелбицький мир]]<ref name="Новгородресп"/>. [[1471]] року новгородські бояри на чолі з [[Марфа Борецька|Марфою Борецькою]] та за підтримки князів [[Шуйські|Шуйських]] виступили за зближення з Литвою та вихід з-під московської протекції<ref name="Новгородресп"/><ref name="Протекторат"/>. Іван III Васильович прийняв рішення здійснити «[[Московсько-новгородська війна (1471)|хрестовий похід]]» на Новгород проти єресі [[Жидівствуючі|жидівствуючих]]<ref name="Іван3"/>. Московське військо завдало поразки новгородському ополченню під час [[Шелонська битва|Шелонської битви]], посадник [[Дмитро Ісаакович Борецький|Дмитро Борецький]] був старчений. [[1478]] року в результаті [[Московсько-новгородська війна (1477—1478)|зимової кампанії]] Новгородська земля була остаточно підкорена, [[Віче|вічевий дзвін]] був відвезений до Москви, після чого великий князь московський почав титулуватись ''«государем і великим князем всієї Русі»''<ref name="R14"/><ref name="Новгородресп"/>. Марфа-посадниця була пострижена в [[Чернецтво|черниці]], землі новгородського єпископа і 6 великих монастирів були конфісковані, [[Віче|вічевий дзвін]] був відвезений до Москви, багато бояр було страчено, частина переселена (так у Москві з'являється [[Луб'янка (станція метро)|Луб'янка]]), а на їхні землі переселені московські [[служиві люди]].

[[1480]] року, скориставшись дестабілізацією і розпадом Золотої Орди, після [[Стояння на Угрі|стояння на річці Угрі]], коли хан «Великої Орди» [[Ахмат (хан Великої Орди)|Ахмат]] не наважився на битву з московським військом, утвердили свою незалежність<ref name="ЕІУ"/><ref name="ЗО"/>. [[1485]] року було приєднано [[Велике князівство Тверське]] князівство, у зв'язку з чим Іван III почав використовувати титул ''«великий князь усієї Русі»''<ref name="ЕІУ"/>. Після об'єднання північно-східних земель Московська держава [[Литовсько-московські війни|розпочала боротьбу]] з [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]] за подніпровські землі, претендуючи на спадщину Київської Русі. У цій боротьбі союзником Москви виступало [[Кримське ханство]], якому [[1502]] року вдалося остаточно розгромити Золоту Орду<ref name="Кримхан"/>. [[1503]] року Москва здобула [[Чернігово-Сіверська земля|Чернігово-Сіверські землі]] [[Десна|Подесення]]<ref name="ЕІУ"/>. Під час невдалої [[Литовсько-московська війна (1500—1503)|Лівонської війни]] року Москва намагалась оволодіти торговими портами на [[Балтійське море|Балтиці]]<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
1000 Ivan III.jpg|border|Іван III Васильович на пам'ятнику «Тисячоліття Росії»
Herberstein Nowgorod1477.JPG|border|Московсько-новгородська війна з книги ''«[[Rerum Moscoviticarum Commentarii|Записок]]»'' [[Зиґмунд Герберштайн|Зігмунда Герберштейна]] 
LebedevK UnichNovgrodVecha.jpg|border|''«Марфа Посадниця. Знищення новгородського віча»,'' [[Лебедєв Клавдій Васильович|Клавдій Лебедєв]], 1889 рік
Vasnetsov Moskovsky Kreml pri Ivane III.jpg|border|Московський кремль за часів Івана III Васильовича
Sudebnik (early 16th c., RGADA) by shakko.jpg|border|«Судебник»
Facial_Chronicle_-_b.16,_p._462_-_Great_standing_on_the_Ugra.jpg|border|''«Стояння на Угрі»,'' [[Лицевий літописний звід]]
</gallery></small>

Шлюб Івана III із племінницею останнього візантійського імператора [[Софія Палеолог|Софією Палеолог]] сприяв впровадженню грецької політичної традиції, формується майбутня російська ідеологія. Це проявлялось в епізодичному використанні князем титулів ''«цар»'' (від [[Цезар (титул)|цезар]]) та ''«самодержець»'' (калька слова [[Автократія|автократор]]), появі [[Герб Росії|державного герба]] із двоглавим орлом, аналогічним візантійському{{efn|З цього приводу існують різні заперечення, в тому числі й істориків-геральдистів, оскільки цей символ фіксується на монетах тверського князя [[Михайло Борисович|Михайла Борисовича]]. На сарайських і кримських [[Золота Орда|золотоординських]] мідних монетах ([[Пул (розмінна монета)|пулах]]) з часів монгольського хана [[Узбек-хан|Узбека]], що династично поріднився з римськими імператорами, узявши шлюб з позашлюбною дочкою [[Андронік II Палеолог|Андроніка ІІ Палеолога]], починають карбувати двоголового орла<ref name="Saunders"/><ref name="Лебедев"/>.}}, поширенні у церковних колах ідей за авторства чернеця [[Філофей Псковський|Філофея]] спадковості Москви і Візантії як християнських православних імперій&nbsp;— [[Москва — Третій Рим|Третій Рим]]<ref name="3Рим"/><ref name="Іван3"/>. Від 1480 року утверджується ідея [[Йосип (Волоцький) Волокаламський|Йосипа Волокаламського]] про месіанське відчуття московського народу та його правителя, котрого православна церква уславлює як намісника Бога<ref name="ЕІУ"/>. Проте вона відразу отримала опонентів серед прибічників руху «Безкорисливого» [[Ніл Сорський|Ніла Сорського]], що відстоювали містичне сприйняття церкви. Активне «збирання земель» великими князями привело до формування з колишніх удільних князів та місцевого боярства служилої знаті, що склала нову еліту. Сформувалися помісна система умовного землеволодіння та органи управління («[[приказ]]и»)<ref name="ЕІУ"/>. [[1497]] року відбулась уніфікація правової системи держави в «[[Судебник (1497)|Судебнику]]»<ref name="ЕІУ"/>. Традиції західних аристократичних республік в Новгороді та Пскові були були скасовані<ref name="Новгородресп"/>. Політичні традиції московської держави наслідували принципи управління, усталені за часів ординського панування з абсолютною владою князя. У цей час італійські («фрязинські») архітектори розбудовують [[Московський кремль]] як резиденцію царя Івана<ref name="Москва"/>. Утверджується пишний придворний [[церемоніал]], виразного візантійського походження<ref name="Іван3"/>.

== Московська держава (1480—1721) ==
{{main|Московське царство}}
Доба кінця XV століття в російській історіографії вважається початком російської державності, коли на основі Великого князівства Московського сформувалася «Російська держава» (паралельно вживаються прикметники «российский» і «русский», терміни «Російська централізована держава», «Російська національна держава», «Російська багатонаціональна держава», «Росія»)<ref name="ЕІУ"/>. Саме еллінізоване написання слова «Русь» як «Росія» набуло вжитку щодо російських земель лише у другій половині [[XVI століття]], після масової міграції православної інтелігенції та церковних діячів зі зруйнованих подіями [[Руїна|Руїни]] земель центрального [[Гетьманщина|Подніпров'я]] до Москви<ref name="Гетьманщина"/>. Процес утвердження оніму Росія відбувався одночасно із впровадженням розрізнювальних&nbsp;— [[Мала Русь|Мала]] (для земель навколо Києва) та [[Велика Русь]] (для північно-східних земель, або відразу всіх) за тою самою грецькою традицією{{efn|Для порівняння, [[Мала Греція]] (власне історичні землі на півдні [[Балканський півострів|Балканського півострову]] та островів [[Егейське море|Егейського моря]]) та [[Велика Греція]] (для нових колонізованих земель на півдні [[Апеннінський півострів|Апенніського півострова]], нині [[Італія]]). Аналогічно в [[Королівство Польське|Польській державі]] вирізняється історичне ядро [[Малопольща|Малої Польщі]] ({{lang-pl|Małopolska}}; {{lang-la|Polonia Minor}}) навколо [[Краків|Кракова]] і територія [[Великопольща|Великої Польщі]] ({{lang-pl|Wielkopolska}}; {{lang-la|Polonia Maior}}) у межиріччі [[Одра|Одри]] і [[Вісла|Вісли]].}} У подальшому зберігалися назви-синоніми {{lang-ru|Московское царство, Московское государство}}. У Західній Європі паралельно вживалися дві латинізовані назви {{lang-la|Moscovia}} і {{lang-la2|Russia}}, у Центральній Європі лише перша, бо правонаступництво Москви заперечувалось князями Великого князівства Литовського<ref name="ЕІУ"/>. Українська історіографія наслідує європейську історіографію і для періоду до [[1721]] року (проголошення [[Російська імперія|Росіської імперії]] [[Петро I|Петром I]]) для назви російської держави вокористовує «Московська», або просто «Московія»<ref name="ЕІУ"/>.

=== Правління Василя III (1505—1533) ===
{{main|Василій III}}
За царювання [[Василь III Іванович|Василя III Івановича]] ([[1505]]—[[1533]]), який першим почав одноосібно носити титул ''«господар всея Руси»''{{efn|Василій III використовував титулатуру ''«Божою милістю цар і государ всея Русії і великий князь Владимирський, Московський, Новгородський, Псковський, Смоленський, Тверськой, Югорський, Пермський, Вятський і Болгарський, та інших, государ і великий князь Новогорода Низовські землі, і Чернигівський, і Рязанський, Волотський, Ржевський, Бельовський, Ростовський, Ярославський, Бєлозерський, Удорський, Обдорський і Кондинський».''}}, розвивалися тенденції політичного розвитку, що набули поширення за його попередника Івана III<ref name="ЕІУ"/><ref name="Василій3"/>. Продовжують формуватись органи управління державою, зокрема [[Боярська дума]], яка стала постійно діючим органом при великому князі<ref name="Боярськадума"/>. Привілеї [[Бояри|боярства]] обмежувалися, князівська влада зміцнювалася і все більше починала спиратися на помісне дворянство<ref name="ЕІУ"/>. До Московської держави було приєднано [[Псковська вічова республіка|Псковську]] ([[1510]]) та [[Вятська земля|Вятську землі]], [[Смоленське князівство|Смоленське]] ([[1514]]) і [[Рязанське князівство|Рязанське князівства]] ([[1521]])<ref name="Василій3"/>. Розгорнулась боротьба з [[Кримське ханство|Кримським ханством]] за вплив на [[Казанське ханство|Казанське]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="Кримхан"/>. Завершився процес становлення зверхності великих князів московських над усіма північно-східними землями Руси, перетворення Московської держави на потужну силу на у Східній Європі<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Печать Ивана Третьего 1504.JPG|border|Печатка Івана III Васильовича, 1504 рік
Василий III Елена Глинская.jpg|border|Василь III та Єлена Глинська 1526 року
Василий III встречает послов Карла V.jpg|border|Василь III зустрічає послів імператора [[Карл V Габсбург|Карла V]] під Можайськом
VasnecovA VMoskovskom.jpg|border|''«У Московському кремлі»,'' [[Васнецов Аполлінарій Михайлович|Аполлінарій Васнєцов]] 
</gallery></small>

Культурний розвиток Московської держави того часу характеризується поступовим виходом із занепаду і стагнації XIV—XV століть, відновленням контактів із західноруським та західноєвропейським світом<ref name="Василій3"/>. Проте ці зв'язки позначилися передовсім в ідеологічній (ідея [[Третій Рим|Третього Риму]])<ref name="3Рим"/> та монументальній сферах ([[Московський кремль]]), пов'язаних із новим державним статусом<ref name="Василій3"/>. В інших царинах домінували консервативні традиційні жанри церковнослов'янської культури: [[житійна література]], [[літописний звід|літописні своди]], [[іконопис]], систематизація традиційних соціально-релігійних уявлень в таких працях, як ''«[[Четьї-Мінеї|Великі Четьї-Мінеї]]», «[[Домострой]]»'' та інших<ref name="ЕІУ"/>. Основні світоглядні суперечності втілювалися переважно в конфліктах різних угруповань російського православ'я ([[йосифляни]] та [[нестяжателі]])<ref name="ЕІУ"/>.

=== Правління Івана IV Грозного (1533—1584) ===
{{main|Іван IV Грозний}}
Після смерті Василя III на престол вступив його трирічний син [[Іван IV Грозний|Іван IV]]<ref name="Іван4"/>. Через його малолітство фактичним правителем (регентом) була оголошена його мати [[Глинська Олена Василівна|Олена Глинська]]. Так почався період сумнозвісного «боярського правління»&nbsp;— час постійних боярських змов, дворянських хвилювань, міських повстань<ref name="Іван4"/>. Участь Івана IV в державній діяльності починається зі створення [[Обрана рада|Обраної ради]]&nbsp;— особливої ради при молодому царі, в складі якого були представники найбільшої знаті. [[1547]] року великий московський князь Іван IV був помазаний на [[Цар|царство]] і прийняв титул «великий государ і великий князь всея Русії»{{efn|«Великий государ, Божою милістю і великий князь всія Русії, Владимирський, Московський, Новгородцький, Псковський, Резанський, Тверський, Югорський, Пермський, Вятцький, Болгарський та інших», наступними роками доповнений «цар Казанський, цар Астраханський, цар Сибірський», «і всія Північні країни повелитель».}}<ref name="ЕІУ"/><ref name="Цар"/>. Царський титул однією з перших [[1554]] року було визнано [[Королівство Англія|королевою Англії]], бо [[1553]] року английський капітан [[Ричард Ченслор]] відкрив морський шлях до Московського царства через [[Біле море]] і були встановлені торговельні зв'язки. Імператор [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії германської нації]] [[Максиміліан II Габсбург]] визнав його [[1574]] року<ref name="ЕІУ"/>. Ідеологічно, окрім візантійської традиції, титул спирався на традицію називати ханів Золотої Орди «царями», отже декларував права на поволзькі та сибірські держави, що утворились на уламках Золотої Орди, давало можливість більш активно втрутитися в боротьбу за них<ref name="ЕІУ"/>. Було проведено ряд реформ: виданий новий ''«[[Судебник 1550|Судебник]]''», під керівництвом князя [[Курбський Андрій Михайлович|Андрія Курбського]] проведено військову реформу ([[стрільці]]), [[1549]] року вперше скликано представницький орган&nbsp;— [[Земський собор]], хоч він виконував лише службово-дорадчі функції і скликався скоріше для легітимації рішень царя<ref name="ЕІУ"/>. [[1551]] року був проведений [[Стоглавий собор|реформістський собор]] митрополита [[Макарій (митрополит Московський)|Макарія]], був запроваджений календаря святих ([[святці]]) і оновлено церковне право ([[Стоглав]]).

Незважаючи на існування Обраної ради, загострення з певними колами боярства стало назрівати з 1550-х років, особливо після проголошення [[Лівонська війна|війни за Лівонію]]<ref name="Лівонська"/>. Деякі члени уряду вважали війну передчасною і вимагали направити всі сили на освоєння південнио-східних рубежів Росії. Розкол з Іваном IV штовхнув бояр на виступи проти нового політичного курсу, а самого царя до рішучих дій з ліквідації боярської опозиції і створення особливих каральних органів. Новий порядок управління, уведений наприкінці [[1564]] року, отримав назву [[Опричнина|опричнини]]<ref name="Іван4"/>. Країна була розділена на дві частини: опричнину (економічно розвинені райони і стратегічно важливі пункти) і [[земщина|земщину]]. Боярство виселялось з опричних територій, де землі роздавались опричникам і військовим, створювалася паралельна система управління державою під деспотичним головуванням Івана IV<ref name="Іван4"/>. Прагнучи знищити залишки феодального дроблення в Росії<ref name="Феодалізм"/>, Іван Грозний не зупинявся ні перед якою жорстокістю&nbsp;— опричний терор, страти і свавілля. Особливо жорстокого погрому зазнали центр і північний захід російської землі, де боярство було особливо сильним. Іван Грозний зі своїм військом взимку [[1569]]—[[1570]] років здійснив погром Новгорода{{sfn|Смирнов В. Г.|2007|}}. Дорогою від Москви до Новгорода були пограбовані всі міста та монастирі, опричник [[Малюта Скуратов]] особисто удавив у тверському [[Отроч Успенський монастир|Отроч Успенському монастирі]] митрополита [[Пилип II (митрополит Московський)|Пилипа II]], коли той не дав свого благословення на цей похід. Після Новгорода Іван Грозний відправився з військом до [[Псков]]а, де власноруч убив ігумена Псково-Печерського монастиря [[Корнілій Псково-Печерський|Корнілія]]. Ці звірства проти церковних діячів у подальшому стали причиною опали історичної постаті царя в російській історіографії. У залишку до [[1572]] року, коли опричнина скасована через її військову небоєздатність під час татарських набігів, політична роль боярської аристократії, яка виступала проти політики централізації, була підірвана остаточно, сильно погіршилось становище селян, відбулось масове закріпачення, міграції на схід та південь. Опричні установи продовжували існувати і після 1572 року під назвою Государевого двору.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Vasnetsov Ioann 4.jpg|border|''«Іван IV Грозний»,'' [[Васнецов Віктор Михайлович|Віктор Васнецов]], 1897 рік
Herberstein Muscovy 3cavalry.jpg|border|''«Московські вітязі»,'' [[Зиґмунд Герберштайн]], 1557 рік
Russian_Strieltsy.JPG|border|Московські стрільці, малюнок XIX століття
Vasnetsov Moskovsky zastenok konets 16 veka-(Konst Elen Bashnya)-1912.jpg|border|''«Застінок Московського кремля»,'' [[Васнецов Аполлінарій Михайлович|Аполінарій Васнєцов]], 1912 рік
Capture of Kazan (Shamshin, 1894).jpeg|border|''«Вступ Іоана IV до Казані»,'' [[Шамшин Петро Михайлович|Петро Шамшин]], 1894 рік
<!--Tsaritsyn guard line. Stella.JPG|border|Царицинська засічна черта-->
S. V. Ivanov. At the guarding border of the Moscow state. (1907).jpg|border|''«На сторожовому кордоні Московської держави»,'' [[Іванов Сергій Васильович (художник)|Сергій Іванов]], 1907 рік 
<!--Ivan print.jpg|border|--> 
</gallery></small>

За царювання Івано Грозного Московська держава істотно розширила свої володіння. [[1552]] року було [[Московсько-казанська війна (1535—1552)|взято Казань]], знищено [[Казанське ханство]] і приєднано Середнє Поволжя та [[Мордва|мордву]]<ref name="Іван4"/>. [[1556]] року із [[Московсько-астраханська війна|здобуттям Астрахані]] і знищенням [[Астраханське ханство|Астраханського ханства]]&nbsp;— приєднано Нижнє Поволжя, здобуто вихід до [[Каспійське море|Каспійського моря]] для торгових контактів з [[Персія|Персією]], [[Кавказ]]ом і [[Центральна Азія|Центральною Азією]]<ref name="Іван4"/>. Велика водна артерія річка [[Волга]], обжита з усіх берегів мусульманськими народами стала невід'ємною складовою російської національної території. Поволзькі та сибірські [[татари]], [[мордва]], [[чуваші]], [[башкири]] та інші народи остаточно перетворили Московське царство на поліетнічну державу. Почала формуватись подальша модель «національної політики». Там, де соціальне становище неросійської верхівки було подібним до російської знаті, її визнавали як рівну і кооптували до дворянства, релігійний чинник не відігравав суттєвого значення. У випадку несхожості (родоплемінні відносини, кочування) з місцевою елітою співпрацювали, але не включали до російського дворянства ([[інородці]])<ref name="Інородці"/>. Важливу роль в асиміляції підкорених народів відігравала [[Месіанство|месіанська діяльність]] [[Російська православна церква|Російської православної церкви]]<ref name="ЕІУ"/>.

Після успіхів на сході, Іван IV розпочав [[Лівонська війна|Лівонську війну]] [[1558]]–[[1583]] років, внаслідок якої [[Лівонський орден]] було розгромлено, а Велике князівство Литовське зазнало суттєвих втрат<ref name="Лівонська"/>. Однак у подальшому, внаслідок [[Люблінська унія|Люблінської унії]] [[1569]] року і утворення [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]<ref name="РП"/>, баланс сил змінився<ref name="Люблінська"/>, російські війська зазнали поразок від польського короля [[Стефан Баторій|Стефана Баторія]]<ref name="Баторій"/>. Нові завоювання різко погіршили відносини з [[Османська імперія|Османською імперією]] через її васала [[Кримське ханство]], володарі якого [[Ґераї]] заявляли свої права на золотоординську спадщину<ref name="Кримхан"/><ref name="Османщина"/>. Це вилилось в [[Московсько-кримські війни|тривалі військові конфлікти]] у південноросійських степах з [[Ногайці|ногайцями]], [[Черкеси|черкесами]], походи кримських військ ([[Муравський шлях|Муравським]], [[Кальміуський шлях|Кальміуський]] та [[Ізюмський шлях|Ізюмським шляхи]]) на Москву за викупом ([[1552]], [[1555]], [[Московсько-кримська війна (1570—1572)|1570–1572]], [[1589]], [[1591]], [[1593]] років), будівництво укріплених захисних ліній на південно-східних рубежах ([[Засічні черти]])<ref name="Іван4"/>. У цій боротьбі Московське царство було підтримано [[Запорізькі козаки|запорізькими козаками]]<ref name="Козак"/> під проводом волинського магната [[Дмитро Вишневецький|Дмитра Байди Вишневецького]]<ref name="Запорожці"/>. [[1557]] року було приєднано [[Кабарда|кабардинські]] і [[Черкесія|черкеські князівства]] на Північному Кавказі, охрещено місцеве населення. [[1559]] року козаки з московськими ратними людьми під проводом воєводи [[Адашев Данило Федорович|Данили Адашева]] [[Кримський похід Данили Адашева|здійснили висадку]] в Західному Криму. Наступного [[1560]] року козаки Вишневецького заснували на [[Дон]]у станицю [[Старочеркаська|Черкаську]], майбутню столицю [[Донське козацьке військо|Донського війська]]. Найуспішнішою битвою для Москви в цьому конфлікті була [[Молодинська битва|перемога під Молодями]] [[1572]] року, що відбулась наступного року по походу [[Девлет I Ґерай|Девлет I Ґерая]], що [[Кримський похід на Москву (1571)|зруйнував Москву]] вщент (зберігся лише кам'яний кремль)<ref name="ДевлетГірей1"/>. Похід 1591 року, коли кримські війська були розбиті на місті зведеного пізніше на пам'ять про перемогу [[Донський монастир (Москва)|Донського монастиря]], став останнім для татар, коли вони зуміли дійти безпосередньо до Москви.

[[1564]] року засновується [[Архангельськ]]ий морський порт, головні морські ворота країни на наступні півтора століття. Нечисленний загін козаків [[Єрмак Тимофійович|Єрмака Тимофійовича]], найнятий уральськими промисловцями [[Строганови]]ми для захисту від набігів [[Сибірські татари|сибірських татар]], розбив військо сибірського хана [[Кучум (хан)|Кучума]] і здобув [[1582]] року його столицю [[Кашлик]]. Після чого [[Сибірське ханство]] розпалось і почалося поступове освоєння росіянами [[Сибір]]у, яке здійснювали козаки і мисливці за хутром. Протягом наступних десятиліть почали виникати [[острог]]и і торгові поселення: [[Тобольськ]], [[Верхотур'є]], [[Мангазея]], [[Єнісейськ]], [[Братськ]] та інші<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Поход_Адашева_на_Крым.png|border|Кримський похід Адашева 1559 року з [[Лицевий літописний звід|Лицевого літописного зводу]]
Surikov Pokoreniye Sibiri Yermakom.jpg|border|''«Підкорення Сибіру Єрмаком»,'' [[Суриков Василь Іванович|Василь Суриков]], 1895 рік
1884 Rostvorovsky Jermaks Boten vor Ivan dem Schrecklichen anagoria anagoria.JPG|border|''«Посланці Єрмака перед Іваном Грозним»,'' [[Ростворовський Станіслав Якуб|Станіслав Ростворовський]], 1884 рік
Apostol_1564_Frontispis.jpg|border|''«[[Апостол (книга)|Апостол]]»'' [[Іван Федоров|Івана Федорова]], 1564 рік
Russian atrocities in Livonia ib XVI century.jpg|border|''«Звірства московського війська під час Лівонської війни»,'' [[Даріуш Купіш]], 1581 рік
Repin-Ivan and Son detail.jpg|border|''«Іван Грозний і син його Іван»,'' [[Рєпін Ілля Юхимович|Ілля Рєпін]], 1885 рік
</gallery></small>

Іван Грозний зібрав [[Бібліотека Івана Грозного|багату колекцію книг]], яка була втрачена. На його період правління припадає перша спроба [[книгодрукування]] в Московській державі, коли першопечатник [[Іван Федоров|Івана Федоровича]] спільно з [[Петро Мстиславець|Петром Мстиславцем]] видав [[1564]] року в Москві свою першу книгу&nbsp;— ''[[Апостол (книга)|«Апостол»]]''<ref name="Федоров"/>. Невдовзі він був змушений втікати до [[Львів|Львова]] у Речі Посполитій, де [[1574]] року зумів видати перший східнослов'янський посібник ''«[[Буквар (книга Федоровича)|Буквар]]»''<ref name="Федоров"/>. Архітектура наслідувала традиційні місцеві форми попередніх часів; вершиною «шатрового стилю» став московський [[Собор Василія Блаженного]], зведений впродовж 1555—1561 років. Драматичні події часів Івана IV Грозного сприяли активізації суспільної думки, щоправда, на «політичному рівні» єдиним критиком царя виступив князь-емігрант Андрій Курбський, що полемізував з царем у листуванні<ref name="Курбський"/>.

Невдала Лівонська війна за вихід до Балтійського моря вкрай виснажили країну і призвели до наростання незадоволення серед населення<ref name="Лівонська"/>. За XVI століття територія Московської держави збільшилась до 5,5&nbsp;млн км², а її населення сягнуло 9-10&nbsp;млн чоловік, тобто збільшилось майже в 10 разів. Швидке територіальне зростання Московії зумовлене слабкістю сусідів та віддаленістю від основних центрів європейського політичного життя. Правління Івана IV Грозного визначило подальші події&nbsp;— встановлення кріпосного права в державному масштабі і так звані «смутні часи» на рубежі XVI—XVII століть<ref name="Іван4"/>.

=== Смута (1598—1613) ===
{{main|Смутні часи}}
На кінець [[XVI століття]] припадає [[Поруха]], спричинена [[Лівонська війна|Лівонською війною]]<ref name="Лівонська"/>. У боротьбі за спадок боярин з татарського роду Четів [[Борис Годунов]] ([[1598]]–[[1605]]) став спочатку [[1588]] року регентом, а через десять років, після загадкової смерті царевича [[Дмитро Іванович (старший син Івана Грозного)|Дмитра Івановича]] [[1591]] року і смерті сина Івана IV [[Федір I Іванович|Федора I Івановича]] ([[1584]]—[[1598]]), був обраний царем<ref name="Годунов"/>. Зі смертю Федора завершилось правління у Московській державі династії Юрійовичів (молодша гілка роду [[Мономаховичі]]в)<ref name="Федір"/>. Проте чутки про «чудовий порятунок» царевича Дмитра супроводжували правління Бориса Годунова і дестабілізували обстановку в країні<ref name="Годунов"/>. [[1589]] року [[Російська православна церква]], полонивши Вселенського патріарха, отримала статус [[патріархат]]у (Московський патріархат)<ref name="Моспатріарх"/>.

Московія внаслідок боротьби за владу між боярством і дворянством пережила глибоку соціально-економічну та політичну кризу, яку поглибили неврожаї наприкінці XVI&nbsp;— початку XVII століття. Впродовж [[1601]]–[[1603]] років в Московії відбулися [[Голод у Московському Царстві 1601-1603|великий голод]] і заворушення, що допомогли [[Лжедмитрій I|Дмитру Іоановичу]] (Лжедмитрію), який залучився військовою підтримкою [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] і був визнаний родичами та деякими магнатами врятованим царевичем Дмитром, зайняти по смерті Бориса Годунова [[1605]] року Москву<ref name="ЕІУ"/><ref name="Лжедмитро1"/>. Проте політична криза, спричинена сумнівною легітимністю нового царя, лише посилилася. Впродовж [[1606]]–[[1607]] років під приводом [[Болотніков Іван Ісайович|Івана Болотнікова]] вирує перше [[Повстання Болотнікова|козацько-селянське повстання]], завдяки якому вивищується [[Лжедмитрій II]], так званий «Тушинський злодій»{{efn|Прозваний так за назвою військового табору іноземних військ в Тушино поблизу Москви.}}<ref name="Лжедмитро2"/>. Лжедмитрій був убитий під час міського повстання, ініційованого ворожим боярським угрупованням<ref name="ЕІУ"/>. Новий московський цар [[Василь IV Шуйський]] ([[1606]]—[[1610]]), останній з династії Рюриковичів, що допоміг воцарись Лжедмитру, придушив повстання Болотнікова. [[1609]] року він уклав зі [[Історія Швеції|Швецією]] [[Виборзький мир]], відмовившись від зазіхань на [[Лівонія|Лівонію]].

Поразка військ [[Дмитро Шуйський|Дмитра Шуйського]] [[Битва при Клушині|під Клушиним]] від армії польського короля [[Сигізмунд III Ваза|Сигізмунда]] 1610 року і повстання в Москві призвели до падіння Василя Шуйського через змову провінційного дворянства ([[Семибоярщина]])<ref name="ЕІУ"/><ref name="Сигізмунд3"/>. Шляхта Речі Посполитої намагалась посадити на престол Лжедмитра II<ref name="Лжедмитро2"/>, а згодом королевича [[Владислав IV Ваза|Владислава Ваза]], сина короля Сигізмунда III, якому присягнула частина московської знаті<ref name="РП"/>. 1610 року польське короне військо під поводом київського воєводи [[Станіслав Жолкевський|Станіслава Жолкевського]] зайняли Москву<ref name="Сигізмунд3"/>. Однак восени [[1612]] року земське ополчення під проводом [[Кузьма Мінін|Костянтина Мініна]] і князя [[Пожарський Дмитро Михайлович|Дмитра Пожарського]] облягло їх у московському кремлі та примусило до капітуляції. 3 березня [[1613]] року [[Земський собор (1613)|Земський собор]] обрав на царство [[Михайло I Романов|Михайла I Романова]] ([[1613]]—[[1645]])<ref name="Михайло"/>, який розпочав нову династію [[Романови]]х і поклав край Смутним часам<ref name="Романови"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Fyodor&boris.jpg|border|''«Цар Федір Іоаннович надягає на Бориса Годунова золотий ланцюг»,'' [[Ківшенко Олексій Данилович|Олексій Ківшенко]] 
False Dmitriy I with moustache.jpg|border|Лжедмитро I, портрет 1606 року
Bracia_Szujscy_na_Sejmie_Warszawskim.jpg|border|''«Полонений російський цар Василь IV Шуйський перед польським королем Сигізмундом III Вазою»,'' [[Ян Матейко]], 1892 рік
S. V. Ivanov. Time of Troubles. Moscow region. Impostor's army. (1908).jpg|border|''«Тушинський табір»,'' [[Іванов Сергій Васильович (художник)|Сергій Іванов]], 1908 рік
Minin i Pozharskiy.jpg|border|''«Мінін і Пожарський»,'' [[Скотті Михайло Іванович|Михайло Скотті]], 1850 рік
Lissner.jpg|border|''«Вигнання поляків з Кремля Пожарським»,'' [[Лісснер Ернст Ернестович|Ернст Лісснер]], 1938 рік
</gallery></small>

[[Польсько-московська війна (1609—1618)|Польсько-московська війна]] за участі українських козаків гетмана [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Петра Конашевича-Сагайдачного]] тривала до [[1618]] року ([[Деулінське перемир'я]])<ref name="Сагайдачний"/>. За час Смути Росія зазнала значних людських та економічних втрат, часом держава як така просто переставала існувати, що й обумовило зовнішньополітичну слабкість до середини XVII століття. Уряд Московії був змушений відмовитись від захоплених раніше земель, балтійських на користь Швеції, а Смоленщини та Чернігово-Сіверщини на користь Речі Посполитої<ref name="РП"/>.

=== Перші Романови (1613—1682) ===
{{main|Романови|Михайло I Федорович|Олексій Михайлович|Федір Олексійович}}
Наступні роки після Земського собору в Москві [[1613]] року, що поклав кінець [[Смутні часи|Смуті]] та початок для нової династії Романових, ознаменувалися відновленням економіки та державного управління<ref name="ЕІУ"/>. Під час невдалої [[Смоленська війна|Смоленської війни]] [[1632]]—[[1634]] років [[Михайло I Федорович|Михайло Федорович]] ([[1613]]—[[1645]]) намагався повернути [[Смоленськ]]. Війна закінчилась [[Поляновський мир|Поляновським миром]]<ref name="Росполська1632"/>. Експансія на схід, до [[Східний Сибір|Східного Сибіру]] та узбережжя [[Тихий океан|Тихого океану]] була більш вдалою<ref name="ЕІУ"/>.

За правління [[Олексій Михайлович|Олексія Михайловича]] ([[1645]]—[[1676]]) внутрішнє становище в країні стабілізувалось, посилилось самодержавство, закріпилось кріпосне право&nbsp;— [[Соборне уложення 1649 року|Соборне уложення]] [[1649]] року<ref name="Соборне"/><ref name="Олексій"/>. [[1648]] року на подніпровських землях Речі Посполитої після спокійного золотого десятиліття спалахнула [[Хмельниччина|визвольна війна]] під проводом [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]<ref name="РП"/>. Скрутним становищем повсталих [[Козаки|козаків]] [[Військо Запорозьке Низове|Війська Запорозького]] скористались в Москві, коли після рішення [[Переяславська рада|Переяславської ради]] [[1654]] року про перехід під московський протекторат<ref name="Козак"/><ref name="Протекторат"/> Земський собор затвердив його ([[Березневі статті]]) і втрутився у [[Московсько-польська війна (1654—1667)|війну проти Речі Посполитої]]<ref name="Земсоб"/>. Гетьманщина і Московія спільно вели воєнні дії за звільнення білоруських та українських земель<ref name="Гетьманщина"/><ref name="РП"/>. Тривалий конфлікт завершився [[Андрусівське перемир'я|Андрусівським перемир'ям]] [[1667]] року<ref name="Андрусів"/><ref name="ЕІУ"/>.

За часів царя [[Федір Олексійович|Федора Олексійовича]] ([[1676]]—[[1682]]) з [[Османська імперія|Османською імперією]] в суперечці за Наддніпрянську Україну (події, пов'язані з діяльність [[Петро Дорошенко|Петра Дорошенка]] та [[Чигиринські походи|Чигиринськими походами]]<ref name="Дорошенко"/>) вдалось замиритись підписанням [[Бахчисарайський мирний договір|Бахчисарайського миру]] [[1681]] року<ref name="Федір"/><ref name="Бахчисарай"/>.

Під час адміністративної реформи на основі колишніх удільних князівств утворювались нові адміністративні одиниці централізованої держави&nbsp;— [[повіт]]и (уїзди), які ділились на [[Волость|волості]] і стани<ref name="Волость"/>. На середину XVII століття було утворено більше 250 повітів різного розміру та населеності. На прикордонних територіях почали створюватися великі військово-адміністративні райони&nbsp;— [[Розряд (установа)|розряди]]. Першим став ''Українний розряд'', який пізніше отримав назву [[Тульський розряд|Тульського]]<ref name="ЕІУ"/>. Росія долучається до планомірного освоєння родючих лісотепових і степових земель [[Дике поле|Дикого поля]] на своїх південних рубежах<ref name="Дикеполе"/>.

[[1686]] року [[Київська митрополія (1686—1770)|Київська митрополія]] була підпорядкована Московському патріархату, що суттєво посилило вплив московського православ'я на землях Західної Русі<ref name="Моспатріарх"/>. Одночасно, приплив південноруських церковних діячів до Москви спричинив важливі зрушення в церковному житті та реформи патріарха [[Никон (патріарх Московський)|Никона]], що викликали опір серед великої частини населення і [[Розкол російської церкви|церковного розколу]]. [[Старообрядництво|Старовіри]], що не прийняли реформи Никона, переслідувались за віру державою, багато з них мігрувало на Північ, колонізувало [[Сибір]] та [[Великий Степ]], мігрувало до європейських держав<ref name="Никон"/><ref name="Старообрядство"/>. Бунти та втечі селян на окраїни держави, зокрема в приволзькі та придонські краї, призводили до таких значних соціальних конфліктів, як [[повстання Степана Разіна]] 1670—1671 років та інших подій «бунташного століття»<ref name="ЕІУ"/>. XVII століття територія Московської держави значно розширилась за рахунок завоювання Сибіру та колонізації цих земель. Російські землепроходці дістались берегів [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого]] і [[Тихий океан|Тихого океанів]], річки [[Амур (річка)|Амур]], а [[1697]] року заснували перше поселення на [[Камчатка|Камчатці]]. Культурний процес XVII століття в Руському царстві характеризується низкою поступових модернізаційних зрушень, які врешті привели до багатопланових реформ Петра I<ref name="Петро1"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Koronovanie Mihaila Feodorovicha.JPG|border|''«Коронування царя Михайла Федоровича в Успенському соборі»,'' літографія з гравюри XVII століття
<!--Alexius Michaelowiz.JPG-->
PhilipandNikon.jpg|border|''«Цар Олексій Михайлович і патріарх Никон біля труни святого Філіпа»,'' [[Литовченко Олександр Дмитрович|Олександр Литовченко]]
1954. 300-летие воссоединения Украины с Россией.jpg|border|Поштова марка СРСР ''«300-річчя воз'єднання України з Росією»,'' 1954 рік
<!--Boyar_Buturlin_receiving_an_oath_of_loyalty_to_the_Russian_Tsar_from_Bogdan_Khmelnitsky.jpeg|border|''«Присяга Богдана Хмельницького на вірність московському царю»,'' [[Чориков Борис Артемійович|Борис Чориков]], 1836 рік-->
Feodor_III_of_Russia.jpg|border|Цар Федір Олексійович
<!--Zemskysobor.jpg|border|''«Земський собор»,'' [[Іванов Сергій Васильович (художник)|Сергій Іванов]], 1908 рік-->
Growth of Russia 1613-1914.png|border|Розширення територій Російської держави за Романових 
1 ruble Nikolai II - 1913.png|border|Сувенірний срібний карбованець до ''«Трьохсотліття царювання дому Романових»''
</gallery></small>

Після смерті [[1682]] року царя Федора Олексійовича патріархом [[Іоаким (патріарх Московський)|Іоакимом]] на царство були помазані [[Іван V Олексійович|Іван]] та [[Петро I|Петро]] за регентства їхньої сестри [[Софія Олексіївна|Софії Олексіївни]] (1682—1689)<ref name="Софія"/>. З поляками було укладено «[[Вічний мир (1686)|Вічний мир]]» [[1686]] року, за яким західний кордон Московського царства стабілізувався приблизно по [[Дніпро|Дніпру]]<ref name="Вічнмир1686"/><ref name="РП"/>. За умовами «Вічного миру» Московщина приєдналася до «[[Священна ліга (1684)|Священної ліги]]»&nbsp;— антиосманської коаліції європейських держав, що складалась під час розпочатої [[1683]] року [[Велика турецька війна|Великої турецької війни]]<ref name="ЕІУ"/>. За цей період було здійснено два невдалих [[Кримські походи|московсько-українських походи]] проти Кримського ханства [[1687]] і [[1689]] років, на згадку про які було викарбовано «[[Угорський Софії Олексіївни|угорські златники]]». 1689 року з китайською [[Династія Цін|імперією Цін]] було укладено [[Нерчинський договір]], який визначив кордон між двома державами по річці [[Аргун (річка)|Аргун]] і далі [[Становий хребет|Становим хребтом]] до берега [[Охотське море|Охотського моря]]<ref name="ЕІУ"/>. Того ж року Петро I перебрав на себе всю повноту влади а царівна Софія була відправлена спочатку до [[Святодухівський монастир (Путивль)|Святодухівського монастиря]] у [[Путивль|Путивлі]], пізніше переведена до [[Новодівичий монастир|Новодівичого монастиря]] в Москві<ref name="Петро1"/>. Після придушення [[Стрілецьке повстання (1698)|повстання стрільців]] [[1698]] року, що мали намір покликати її на царство, пострижена в черниці<ref name="Петро1"/>.

== Російська імперія ==
{{main|Російська імперія}}
Російська імперія&nbsp;— держава у [[Євразія|Північній Євразії]], що проіснувала з [[1721]] року до [[Лютнева революція|Лютневої революції]] [[1917]] року і проголошення [[Російська республіка|Російської республіки]]<ref name="Імперія"/><ref name="Петро1"/><ref name="Лютнева"/>. Її столицею був новозбудований на берегах [[Фінська затока|Фінської затоки]] [[Санкт-Петербург]]<ref name="Петербург"/>, з короткочасним переведенням столиці до Москви у період 1728—1730 років<ref name="РІ"/>. [[1914]] року, з початком [[Перша світова війна|війни з Німеччиною]] німецька назва столиці Петербург була русифікована як Петроград<ref name="Петербург"/>.

Російська імперія була третьою за площею з усіх держав, що коли-небудь існували в історії людства (після [[Британська імперія|Британської]] і [[Монгольська імперія|Монгольської]])<ref name="РІ"/>. Російська держава простягалася на теренах [[Євразія|Євразії]] від берегів [[Північний Льодовитий океан|Північного Льодовитого океану]] на півночі до [[Чорне море|Чорного моря]] на півдні, від [[Балтійське море|Балтійського моря]] на заході до [[Тихий океан|Тихого океану]] на сході, володіючи певний час і частиною [[Північна Америка|північноамериканського континенту]] ([[Аляска]] і [[Алеутські острови]], форти на [[Гаваї|Гаваях]]{{efn|[[Єлізаветинський форт (Гаваї)|Єлізаветинський форт]] на острові [[Кауаї]] ([[Гаваї]], [[Сполучені Штати Америки|США]]), що існував упродовж 1816-1817 років.}} і в [[Каліфорнія|Каліфорнії]]{{efn|[[Форт-Росс]] за 80 км на північ від сучасного [[Сан-Франциско]] ([[Каліфорнія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]), що існував упродовж 1812-1841 років.}}){{sfn|НАР|2009|c=}}<ref name="Імперія"/>. Російська імперія була яскравим прикладом [[Абсолютизм|абсолютистської монархії]], очолюваної самодержцями імператорами всеросійськими, які користувалися нічим не обмеженою владою від [[1721]] по [[1905]] роки<ref name="Абсолют"/>.

=== Правління Петра І (1682—1725) ===
{{main|Петро I}}
Після смерті [[1682]] року сина Олексія Михайловича [[Федір Олексійович|Федора Олексійовича]] правили його брати [[Петро I|Петро]] та [[Іван V Олексійович|Іван]] за регентства їхньої сестри [[Софія Олексіївна|Софії Олексіївни]]<ref name="ЕІУ"/>. Від [[1689]] року розпочалося одноосібне царювання Петра I<ref name="Петро1"/>. Який, після [[Велике посольство|тривалої мандрівки]] країнами Західної Європи, [[1698]] року розпочав масштабні державниціькі реформи, процес [[Вестернізація|вестернізації]] Росії властивий і подальшим періодам правління Романових<ref name="ЕІУ"/><ref name="Вестернізація"/>. Цей процес проявлявся як у зовнішніх формах зміни звичаїв та моди, так і в модернізації війська, державного управління та економіки, активізації зовнішньої експансії у бік європейських держав<ref name="ЕІУ"/>. Полярні оцінки діяльності неординарної особистості Петра I в суспільній думці та історіографії Росії пов'язані з тим, що зовнішні форми модернізації здійснювалися традиційними для Московщини [[Архаїзм|архаїчними]] та [[Деспотизм|деспотичними методами]], зовнішньополітична та військова потуга досягалася за рахунок виснаження внутрішніх ресурсів суспільства<ref name="ЕІУ"/><ref name="Петро1"/>. До кінця XVII століття Московське царство існувало фактично ізольовано від інших європейських країн, що негативно позначалося на її економічному, культурному і політичному розвитку. Розвиток промисловості та торгівлі, ініційований Петром I, не супроводжувався тими соціальними змінами, що відбувалися в країнах Західної Європі. Модернізація спиралася на [[Кріпосне право|кріпосницьку]] аграрну економіку, котра гальмувала соціальну мобільність населення і технологічні інновації<ref name="Петро1"/>.

У політичному сенсі реформи Петра I лише зміцнили [[Абсолютизм|абсолютну владу]] царя<ref name="Абсолют"/> та прибрали останні рудименти станового представництва, знищили основні осередки політичного та ідеологічного впливу, які могли протистояти владі царя ([[боярська дума]] і [[Патріарх Московський і всієї Русі|патріаршество]])<ref name="Боярськадума"/><ref name="Моспатріарх"/>. Російський абсолютизм цієї доби становив собою мінливий, залежний від внутрішньо- та зовнішньополітичної кон'юнктури, симбіоз деяких західноєвропейських адміністративних інститутів, ідеологічної риторики, раціональних принципів організації державного управління, армії та територіального устрою, адаптованих до властивих Московщині архаїчних і своєрідних норм політико-правової культури, соціальної структури та характеру економіки<ref name="Петро1"/>. З огляду на цю особливість до сьогодні дискусійними в історіографії залишаються питання сутності та особливостей російського абсолютизму, характер його системності та об'єктивності, чи доречно взагалі вживати цей термін до тогочасної політичної системи Росії<ref name="ЕІУ"/>.

Основною опорою монархії стали [[дворяни]], ієрархічно організовані відповідно до ''[[Табель про ранги|«Табеля про ранги»]]'' [[1722]] року<ref name="Табель"/>. [[1721]] року [[Російська православна церква]] була поставлена під контроль державного [[Священний синод Російської православної церкви|Священного синоду]]<ref name="Синод"/>. Впроваджувалася уніфікована система адміністрації, [[Колегія (Російська імперія)|колегії]] як міністерства та [[Сенат Російської імперії|Сенат]] як дорадчо-законодавчий орган, що заступила попередні строкаті владні органи й територіальні утворення. [[1708]] року країна була розділена на 8 [[Губернії Російської імперії|губерній]], що складалися з менших провінцій: [[Московська губернія|Московську]], [[Інгерманландська губернія|Інгерманландську]], [[Архангелогородська губернія|Архангелогородську]], [[Київська губернія|Київську]], [[Смоленська губернія|Смоленську]], [[Казанська губернія|Казанську]], [[Азовська губернія|Азовську]] і [[Сибірська губернія|Сибірську]]<ref name="Губ"/>. Метою реформ Петра I культурній сфері стали модернізація і вестернізація Росії<ref name="Вестернізація"/>. {{цитата|Приведение нашего Отечества в сравнение с прочими.}} Це проявилося в низці кроків від створення світських освітніх та наукових установ до регламентації звичаїв при дворі та, навіть, зовнішнього вигляду росіян. Події Смути та церковного розколу, спричиненого реформами Никона, послабили авторитет православної церкви, а поява в Росії значного числа західноруських та грецьких ченців, священиків, ієрархів, проникнення публікацій із [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|київсько-могилянського культурного кола]] сприяли активізації західноєвропейських та світських впливів у церковному житті<ref name="КМА"/>. Серед видатних мислителів петровської доби українські богослови і гуманісти [[Феофан Прокопович]]<ref name="Прокопович"/> та [[Стефан (Яворський)|Стефан Яворський]]<ref name="Яворський"/>. Створювались навчальні заклади європейської освітньої традиції, найвизначнішим з яких стала московська [[Слов'яно-греко-латинська академія]], заснована [[1687]] року<ref name="МСГЛА"/>; технічні навчальні заклади, переважно для військових та гірничих фахів за німецьким взірцем<ref name="ЕІУ"/>. Було створено перший музей ([[Кунсткамера]]), заснована перша [[Петербурзька академія наук|Академія наук]]<ref name="ПАН"/> і [[Академічний університет Петербурзької академії наук|Академічний університет]]<ref name="СПбГУ"/>. Петро І надавав величезного значення розвиткові промисловості, металургії, суднобудуванню та торгівлі. Було запроваджено нове літочислення з 1700 року за [[юліанський календар|юліанським календарем]] (новий рік якого починався не 1 вересня, а 1 січня), новий обрахунок годин доби, новий кириличний шрифт та [[арабські цифри]]<ref name="ЕІУ"/>. 1703 року стала виходити перша російська друкована газета ''«[[Ведомости]]»''.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Streltsy mutiny in 1682.jpg|border|''«Стрілецький бунт в Москві 1682 року»,'' [[Корзухін Олексій Іванович|Олексій Корзухін]], 1882 рік
Peter in Holland.jpg|border|''«Петро I в Дептфорде 1698 року»,'' [[Даніел Макліз]], XVIII століття
Surikov streltsi.jpg|border|''«Утро стрілецької страти»,'' [[Суриков Василь Іванович|Василь Суриков]], 1881 рік
Slaget vid Narva 1700.jpg|border|''«Нарвська битва 1700 року»,'' [[Отто Август Манкелль|Отто Манкель]]
Victory at Narva.jpg|border|''«Перемога (шведів) під Нарвою»,'' [[Густав Олаф Цедерстрьом|Густав Цедерстрьом]], 1905 рік
Peter der-Grosse 1838.jpg|border|''«Петро І»,'' [[Поль Деларош]], 1838 рік
</gallery></small>

У зовнішній політиці спочатку Петро I здійснив вдалу спробу під час [[Азовські походи (1695—1696)|Азовсько-Дніпровських походів]] [[1695]]—[[1696]] років завоювати вихід до [[Азовське море|Азовського моря]] (фортеця [[Азак]] в гирлі [[Дон]]у)<ref name="Азовські"/>, але потім його основна увага була сконцентрована на боротьбу зі Швецією заради здобуття виходу до [[Балтійське море|Балтійського моря]]<ref name="ЕІУ"/>. [[Велика Північна війна]] [[1700]]—[[1721]] років стала тим зовнішньополітичним кроком, який врешті вивів Росію до числа провідних європейських великих держав<ref name="ВеликаПівнічна"/>. Невдачі початкового етапу війни мали наслідком створення регулярної армії і флоту, переорієнтацію всієї економіки країни на досягнення воєнних цілей та розвиток нової заснованої [[1703]] року на берегах [[Нева|Неви]] столиці&nbsp;— [[Санкт-Петербург]]а<ref name="ЕІУ"/><ref name="Петербург"/>. [[1708]] року бойові дії перемістилися на українські землі, де гетьман [[Іван Мазепа]] перейшов на бік шведського короля [[Карл XII|Карла XII]]<ref name="Мазепа"/><ref name="Карл12"/>. [[Полтавська битва]] [[1709]] року принесла перемогу російським військам, але спричинила вступ у конфлікт Османської імперії<ref name="Полтавська"/>. [[Прутський похід]] [[1711]] року виявився невдалим, через що усі приазовські завоювання були втрачені, відведені війська з Правобережної України<ref name="Прутський"/>. Проте дії союзників проти Швеції на півночі дали свій результат. [[Ништадтський мир]] [[1721]] року закріпив за Росією [[Інгрія (історична область)|Інгерманландії]] (Іжори), [[Карелія (історична область)|Карелії]], [[Естляндія|Естляндії]], [[Ліфляндія (історичний регіон)|Ліфляндії]], південної частини [[Фінляндія|Фінляндії]], дав можливість морського сполучення із західноєвропейськими державами<ref name="ВеликаПівнічна"/>.

По закінченні Великої Північної війни Московська держава була проголошена імперією<ref name="РІ"/>. Перейменування «Руського царства» ({{lang-ru|Русского царства}}) на «Російську імперію» ({{lang-ru|Российскую империю}}) можна вважати вагомою декларативною формальністю, оскільки цей акт фіксував не якісь фундаментальні зміни державного устрою, а радше суттєве зростання зовнішньополітичних амбіцій російських монархії. Така зміна статусу мусила сприяти сприйняттю Росії європейськими державами не стереотипно, як периферійної «варварської» чи «азійської» країни, а як рівної іншим<ref name="ЕІУ"/>. Статус «[[Імперія|імперії]]» надавався в європейській політичній традиції державам-претендентам на універсальну владу, оперту на римсько-візантійський спадок. Назва держави спиралась на грецький еквівалент [[етнонім]]а «Росія» ({{lang-el|Ρωσία}}), поширений у православній традиції. [[Пруссія]] і [[Нідерландська імперія|Голландія]] майже відразу визнали новий титул російського царя, [[Історія Швеції|Швеція]]&nbsp;— 1723 року, [[Османська імперія]]&nbsp;— 1739 року, [[Британська імперія|Велика Британія]] і [[Австрійська імперія|Австрія]]&nbsp;— 1742 року, [[Французька колоніальна імперія|Франція]] та [[Іспанська імперія|Іспанія]]&nbsp;— 1745 року, останньою з великих європейських держав його визнала [[Річ Посполита]]&nbsp;— 1764 року<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Zdes budet gorod zalozhen by N. Dobrovolskiy (1880).jpg|border|''«Тут місто ми заложемо»,'' [[Добровольський Микола Флоріанович|Микола Добровольский]], 1880 рік
<!--Petersburg in early 18th c. by E.E.Lanceray (1906, GRM) FRAME.jpg|border|''«Петербург початку XVIII століття»,'' [[Лансере Євген Євгенович|Євген Лансере]], 1906 рік-->
Lansereships.jpg|border|''«Флот Петра Великого»,'' [[Лансере Євген Євгенович|Євген Лансере]], 1909 рік
Marten's Poltava.jpg|border|''«Полтавська битва»,'' [[П'єр-Дені Мартін]], 1726 рік
<!--Karl XII and Ivan Mazepa after The Poltava Battle by Gustaf Cederström.jpg|border|''«Карл XII та Іван Мазепа після Полтавської битви»,'' [[Густав Олаф Цедерстрьом|Густав Цедерстрьом]], 1880-ті роки-->
Peter the Great Interrogating the Tsarevich Alexei Petrovich.jpg|border|''«Петро допитує свого сина, цесаревича Олексія у Петергофі»,'' [[Ґе Микола Миколайович|Микола Ґе]], 1871 рік
Пётр 1 в Дербенте.jpg|border|Сдача Дербента Петру I
</gallery></small>

Петро І продовжував проводити політику своїх попередників, спрямовану на гноблення неросійських народів. На початку XVIII століття територію Росії прокотився ряд соціальних і національно-визвольних повстань, які були жорстоко придушені урядовими військами: [[Астраханське повстання]] [[1705]]—[[1706]] років на Нижній Волзі, [[Булавінське повстання|повстання Кіндрата Булавіна]] [[1707]]—[[1708]] років на півдні Росії, [[Башкирське повстання (1717—1718)|Башкирське повстання]] [[1717]]—[[1718]] років на південному Уралі<ref name="Петро1"/>. Після укладення Іваном Мазепою і Карлом XII військово-політичного союзу [[1708]] року політика Петра І щодо України набула колоніально-репресивного характеру. Вже у листопаді 1708 року [[Батуринська трагедія|було зруйновано]] гетьманську столицю [[Батурин]], а всіх її жителів знищено; у травні [[Знищення Запорозької Січі (1709)|розорено Запорозьку Січ]]<ref name="Мазепа"/><ref name="ЗапСіч"/>. Для нагляду за новообраним гетьманом [[Іван Скоропадський|Іваном Скоропадським]] призначили царського резидента, а після його смерті не було дозволено обирати наступника. [[1720]] року було видано заборону друку українською мовою. [[1723]] року вчинено розправу над наказним гетьманом [[Павло Полуботок|Павлом Полуботком]] та іншими представниками козацької старшини. Усіма державними справами в Україні з [[1722]] року здійснювала [[Малоросійська колегія]]. Проводилась відверта політична лінія на ліквідацію Української держави та її повну інкорпорацію до Російської; [[Русифікація України|русифікацію]] і [[Асиміляція (культурна)|культурну асиміляцію]] українського народу<ref name="Русифікація"/><ref name="РІ"/>.

{{see also|Велика Північна війна|Велика Північна експедиція}}

=== Правління імператриць (1725—1801) ===
{{main|Анна Іванівна|Єлизавета Петрівна|Катерина II}}
Після смерті [[1725]] року Петра I в Росії почалася доба «палацових переворотів», коли всевладдя імператора поєднувалося зі збройним втручанням у «високу політику» елітних дворянських гвардійських полків та жорсткою конкуренцією палацових угруповань<ref name="ЕІУ"/>. Залежно від особистісних якостей чергового монарха та політичних і соціальних компромісів, на яких трималася його влада, внутрішній контроль держави та її зовнішня експансія періодично то скорочувалися, то активізувалися. Наслідком одного з них було встановлення під час правління племінниці Петра І [[Анна Іванівна|Анни Іоановни]] ([[1730]]—[[1740]]) політичного режиму [[Біронівщина|біронівщини]] (фаворита, курляндського дворянина [[Ернст-Йоганн фон Бірон|Ернста Бірона]]), за якого панувало повсюдне шпигунство, доноси і переслідування незадоволених.

Низка зовнішніх чинників забезпечила стабільність тогочасної Російської імперії. Убезпеченню північно-західних кордонів сприяли припинення експансії Швеції, помітне послаблення Речі Посполитої, яка з середини XVIII століття перетворилася на суб'єкт політичних маніпуляцій та зазіхань з боку сусідніх імперій, австрійської<ref name="АвстрУг"/>, російської та прусської. На південно-західному напрямку Османська імперія та її васал Кримське ханство становили потенційну загрозу вже лише прикордонним регіонам<ref name="Кримхан"/>. Відсутність небезпечних противників та відсутність колоніальних амбіцій в заморських напрямках зміцнила впливовий міжнародний статус та самодостатній характер внутрішньополітичного розвитку російської держави в XVIII столітті<ref name="ЕІУ"/>.

Коливання політичної ситуації та початок постійних російсько-турецьких війн позначався на статусі українських автономних утворень&nbsp;— [[Гетьманщина|Гетьманщини]]<ref name="Гетьманщина"/> та вольностей [[Військо Запорозьке Низове|Війська Запорозького низового]]<ref name="ВольнВЗН"/>, спричиняючи то відновлення інституту гетьманства за [[Данило Апостол|Данила Апостола]]<ref name="Апостол"/> та [[Кирило Розумовський|Кирила Розумовського]]<ref name="Розумовський"/> за часів правління [[Єлизавета Петрівна|Єлизавети Петрівни]] ([[1741]]—[[1762]])<ref name="Єлизавета"/>, то його скасування і заміну на колегіальні органи&nbsp;— [[Правління гетьманського уряду]] та другу [[Малоросійська колегія|Малоросійську колегію]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="ПравГетмуряду"/>. [[Запорозька Січ]] за одних обставин отримувала «вольності», за інших [[Нова Січ|втрачала]]<ref name="Новасіч"/>. [[1764]] року було остаточно скасовано інститут гетьманства, а [[1781]] року полково-сотенний устрій, козацькі полки були перетворені на гусарські<ref name="ЕІУ"/><ref name="Розумовські"/>. Після перемоги над Туреччиною, керуючись відповідним наказом Катерини II, князь [[Потьомкін Григорій Олександрович|Григорій Потьомкін]] у червні [[1775]] наказав генералу [[Текелі Петро Абрамович|Петру Текелі]] [[Ліквідація Запорозької Січі (1775)|знищити Запорозьку Січ]]<ref name="ЗапСіч"/>. Частина козаків переселилась за [[Дунай]] ([[Задунайська Січ]]) під протекторат османського султана<ref name="Протекторат"/><ref name="Запорожці"/>. Решта інтеґрована до російської армії у вигляді [[Чорноморське козацьке військо|Чорноморського козачого війська]], яке 1792 року було переселене за Азовське море на [[Кубань]]<ref name="Малинклин"/>. {{цитата|Мы восхотѣли чрезъ сіе объявить во всей Нашей Имперіи къ общему извѣстію Нашимъ всѣмъ вѣрноподданнымъ, что Сѣчь Запорожская въ конецъ уже разрушена, со истребленіемъ на будущее время и самаго названія Запорожскихъ Козаковъ… сочли Мы себя нынѣ обязянными предъ Богомъ, предъ Имперіею Нашею и предъ самымъ вообще человѣчествомъ разрушить Сѣчу Запорожскую и имя Козаковъ, отъ оной заимствованное [...] нѣтъ теперь болѣе Сѣчи Запорожской въ политическомъ ея уродствѣ, слѣдовательно же и Козаковъ сего имени<ref>{{книга |автор= |заголовок=Исторія Малой Россіи, со временъ присоединенія оной къ Россійскому государству при царѣ Алексѣѣ Михайловичѣ, съ краткимъ обозрѣніемъ первобытнаго состоянія сего края |посилання=http://nasledie.russportal.ru/index.php?id=histrus.manifest1775_08_03 |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Въ Типографіи Семена Селивановскаго |рік=1822 |сторінок= |сторінки=297−303 |ref= }}</ref>.|}}

Систему кріпацтва було поширено на землі Лівобережної України [[1783]] року, а [[1796]] і на Південну ([[Новоросійська губернія|Новоросія]], [[Таврида]]). Загальна політика щодо українських земель відповідала загальним імперським тенденціям щодо адміністративно-правової уніфікації земель. Така уніфікація ставала успішною завдяки інкорпорації еліти приєднаних територій до російського дворянства з його значними привілеями і можливостями кар'єри. Тому, попри очевидне спирання на ідеологічну традицію моноетнічного Великого князівства Московського, внутрішньополітична стабільність Російської імперії ґрунтувалася на лояльності поліетнічної еліти всіх володінь до правлячої династії Романових. Завдяки цьому «повноправними розбудовниками» Російської імперії, окрім етнічних [[Росіяни|росіян]] і [[Татари|татар]] Російського царства, можна також вважати [[українці]]в, [[Остзейські німці|остзейських німців]], [[Поляки|поляків]], кавказьку знать та численних шляхетних емігрантів ([[німці]]в, [[Французи|французів]], [[італійці]]в тощо), котрі несли цивільну та військову службу від столиці та вищих урядових посад до віддалених гарнізонів<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Louis Caravaque, Portrait of Empress Anna Ioannovna (1730).jpg|thumb|''«Анна Іванівна»,'' [[Луї Каравак]], 1730 рік
SerovElizabethDepartingOnAHunt.jpg|border|''«Петро II та цесарівна Єлизавета на полюванні з хортами»,'' [[Сєров Валентин Олександрович|Валентин Серов]], 1900 рік
Elizabeth of Russia in cordergardia.jpg|border|''«Царевна Єлизавета Петрівна в кордегардії Зимового палацу»,'' [[Лансере Євген Євгенович|Євген Лансере]], 1906 рік
Russian Empire-1910-Bill-100-Reverse.jpg|border|Портрет Катерини II на банкноті в 100 російських рублів
Rejtan Upadek Polski Matejko.jpg|border|''«Падіння Речі Посполитої»,'' [[Ян Матейко]], 1866 рік
<!--Wikiexpedition to Solovki 01.JPG|border|Бюст Петра Калнишевського у Соловецькому монастирі-->
Borovikovsky Pavel I.jpg|border|''«Павло I»,'' [[Боровиковський Володимир Лукич|Володимир Боровиковський]], 1796 рік
</gallery></small>

Після палацового перевороту й усуненні з престолу [[Іван VI Антонович|Івана VI]] на престол зійшла [[Єлизавета Петрівна]] ([[1741]]—[[1761]])<ref name="Єлизавета"/>. За її правління [[1755]] року в Москві було відкрито [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|перший російський університет]]<ref name="МГУ"/>, наступного року почав діяти перший національний театр<ref name="ЕІУ"/>.

1762 року внаслідок чергового перевороту й усунення від влади ([[1761]]—[[1762]]) до влади прийшла його дружина [[Катерина II]] ([[1762]]—[[1796]]), на правління якої припав вагомий етап зміцнення і розширення Російської імперії<ref name="Катерина2"/>. У результаті [[Російсько-турецькі війни|російсько-турецьких війн]] [[1768]]—[[1791]] років землі Кримського ханства у Північному Причорномор'ї до [[Дністер|Дністра]] були приєднані до Росії, а [[Кримське ханство]] [[1783]] року припинило своє існування<ref name="Кримхан"/><ref name="Ростурецька1768"/><ref name="Ростурецька1787"/>. Внаслідок трьох [[Поділи Речі Посполитої|поділів Речі Посполитої]] [[1772]], [[1793]] і [[1795]] років більша її частина ([[Литва]], [[Білорусь]], [[Правобережна Україна]]) дістались також Росії<ref name="Правобережна"/><ref name="Наддніпрянщина"/><ref name="ПоділиРП"/>. У результаті цих поділів частина польської шляхти [[Разбор шляхти|отримала привілеї]] російського дворянства<ref name="Шляхта"/>, а населення імперії збагатилось значною кількістю [[євреї]]в, пересування яких обмежувалося «[[Смуга осілості|смугою осілості]]»<ref name="Смугаосіл"/>. Інтереси на [[Південний Кавказ|Південному Кавказі]] зіткнулись з інтересами [[Персія|Персії]] та Османської імперії. [[1783]] року було підписано [[Георгіївський трактат]], який розпочав тривалий процес приєднання [[Грузія|грузинської держави]]<ref name="ЕІУ"/>.

Впродовж [[1773]]–[[1775]] років на Поволжжі та Приураллі вирувало масштабне [[Пугачовщина|козацько-селянське повстання]] під проводом [[Пугачов Омелян Іваноref name="Петро1"/>. До кінця XVII століття Московське царство існувало фактично ізольовано від інших європейських країн, що негативно позначалося на її економічному, культурному і політичному розвитку. Розвиток промисловості та торгівлі, ініційований Петром I, не супроводжувався тими соціальними змінами, що відбувалися в країнах Західної Європі. Модернізація спиралася на [[Кріпосне право|кріпосницьку]] аграрну економіку, котра гальмувала соціальну мобільність населення і технологічні інноваціївич|Омеляна Пугачова]], який видавав себе за загиблого царя Петра III. Повстання стало приводом для посилення адміністративно-репресивних заходів<ref name="ЕІУ"/>. [[1785]] року були збільшені привілеї дворянства зі збереженням кріпацтва ([[Жалувана грамота дворянству]])<ref name="ЖГД1785"/> та проведена уніфікація станів міського населення, що обмежувала соціальну мобільність та перехід з одного до іншого ([[Жалувана грамота містам]])<ref name="ЖГМ1785"/>. Це стало одним із чинників економічного відставання Росії від європейських країн, зменшення військово-технологічного потенціалу імперії<ref name="ЕІУ"/>. В тім за цей час у Росії стали з'являтися елементи індустріального розвитку, що засвідчив ріст товарно-грошових відносин, виникнення мануфактур із використанням вільнонайманої праці тощо<ref name="Катерина2"/>. Доба правління Катерини II в російській історіографії описується як «[[освічений абсолютизм]]», який своєрідно поєднував загальні гасла і риторику європейського [[Просвітництво|Просвітництва]] щодо адміністративного раціоналізму<ref name="Просвітництво"/>, але без соціально-реформістської складової<ref name="Освічабсол"/>. Це принципова відмінність від «однойменної» політики австрійського імператора [[Йосиф II Габсбург|Йосифа II Габсбурга]]<ref name="Йосиф2"/>. У російському політичному житті було накладено своєрідне табу на соціальну критику, впровадження представницьких органів, соціально-політичну думку взагалі, особливо після [[Французька революція|Французької революції]]<ref name="Францрев"/>.

З другої половини XVIII століття спостерігалося піднесення російської культури, пов'язане у значній мірі з вихідцями з України<ref name="ЕІУ"/>. [[Шкільна освіта в Росії|Середня]] та [[Вища освіта в Росії|вища освіта]] мала вузький становий дворянський характер. Значною є роль [[Ломоносов Михайло Васильович|Михайла Ломоносова]]<ref name="Ломоносов"/> в цьому питанні, як одного з фундаторів [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Московського університету]] для вихідців з різних станів<ref name="ЕІУ"/>. Важлива його роль і у формуванні сучасної [[Російська мова|російської мови]]<ref name="Ломоносов"/>, поряд з іншими класиками поетичного жанру того часу&nbsp;— [[Тредіаковський Василь Кирилович|Василем Тредіаковським]], [[Капніст Василь Васильович|Василем Капністом]]<ref name="Капніст"/>, князем [[Антіох Кантемір|Антіохом Кантеміром]]. Тоді як помітний розвиток «менш високого мистецтва», [[Проза|прози]] припав уже на першу половину XIX століття&nbsp;— «золотий вік російської культури». У галузі [[Російська література|літератури]] багато творили [[Державін Гаврило Романович|Гаврило Державін]], [[Фонвізін Денис Іванович|Денис Фонвізін]], [[Карамзін Микола Михайлович|Микола Карамзін]]<ref name="Карамзін"/>, [[Радищев Олександр Миколайович|Олександр Радищев]] та інші<ref name="ЕІУ"/>. Водночас бурхливий розвиток у 1770–1780-х роках [[Публіцистика|публіцистики]], [[книгодрукування]] та перекладу обмежувався репресіями від влади. Найвизначнішими представниками нової російської [[Історіографія|історіографії]] цієї доби стали Михайло Ломоносов, [[Татищев Василь Микитович|Василь Татищев]] та згодом Микола Карамзін<ref name="ЕІУ"/>. Велику просвітницьку діяльність проводили видавець, письменник і журналіст [[Новиков Микола Іванович|Микола Новиков]], юрист [[Десницький Семен Юхимович|Семен Десницький]], філософ [[Козельський Яків Павлович|Яків Козельський]]. Серед найвидатніших [[Наука в Росії|вчених]] того часу Михайло Ломоносов<ref name="Ломоносов"/>, [[Ползунов Іван Іванович|Іван Ползунов]], [[Кулібін Іван Петрович|Іван Кулібін]], [[Фролов Козьма Дмитрович|Козьма Фролов]] та ін. У галузі скульптури творили&nbsp;— [[Шубін Федот Іванович|Федот Шубін]] та [[Козловський Михайло Іванович|Михайло Козловський]]<ref name="ЕІУ"/>. Велике значення для розвитку [[Російська музика|російської музики]] у Росії мала діяльність видатних українських композиторів [[Березовський Максим Созонтович|Максим Березовського]] і [[Бортнянський Дмитро Степанович|Дмитра Бортнянського]]<ref name="ЕІУ"/>. [[Російський живопис|Образотворче мистецтво]] представляли [[Антропов Олексій Петрович|Олексій Антропов]], [[Лосенко Антон Павлович|Антон Лосенко]], [[Левицький Дмитро Григорович|Дмитро Левицький]]<ref name="Левицький"/> та [[Боровиковський Володимир Лукич|Володимир Боровиковський]]<ref name="Боровиковський"/><ref name="ЕІУ"/>. У царині [[Архітектура Росії|архітектури]] до 1760-х років домінував стиль [[Бароко|європейського бароко]]<ref name="Бароко"/>, видатним представником якого був [[Франческо Бартоломео Растреллі|Бартоломео Растреллі]]<ref name="Растреллі"/>, який до середини XIX століття заступив [[класицизм]]<ref name="Класицизм"/>. В останньому творили [[Баженов Василь Іванович|Василь Баженов]], [[Казаков Матвій Федорович|Матвій Казаков]], [[Старов Іван Єгорович|Іван Старов]], [[Карл Россі|Карло ді Джованні Россі]] та інші<ref name="ЕІУ"/>. Свідоцтвом розвитку живопису, скульптури та архітектури стало утворення [[1757]] року [[Академія красних мистецтв (Санкт-Петербург)|Академії красних мистецтв]]<ref name="ЕІУ"/>.

{{see also|Поділи Речі Посполитої|Разбор шляхти}}

=== Правління Олександра I (1801—1825) ===
{{main|Олександр I}}
Після нетривалого правління і вбивства змовниками [[1801]] року імператора [[Павло I|Павла I]], який був схильним до авантюрних зовнішньополітичних планів ([[Індійський похід російських військ]]) та намагався скасувати наявні компроміси з дворянством, укладені його матір'ю Катериною II<ref name="Павло1"/>, імператором став [[Олександр I]] (1801—1825)<ref name="Олександр1"/>. Зовнішня експансія, зміцнення самодержавства і кріпосництва були основними тенденціями, які панували у державному житті Росії наприкінці XVII століття. Вони суперечили загальним процесам суспільної [[Лібералізація|лібералізації]] і демократії, які складали зміст європейського [[Просвітництво|Просвітництва]]<ref name="Просвітництво"/> і знайшли яскраве відображення у [[Велика французька революція|Великій Французькій революції]]<ref name="Францрев"/>.

Царювання Олександра I позначилося важливими успіхами в зовнішній політиці та суперечливими заходами у внутрішній. Більше ніж 10 років європейської політики Російської імперії пішли на участь в антифранцузьких коаліціях (1805, 1806—1807), що завершились поразкою і підписанням [[Тільзитський мир|Тільзитського миру]] [[1807]] року<ref name="Олександр1"/>. Виконуючи умови миру Олександр І розпочав [[Російсько-шведська війна (1808—1809)|війну зі Швецією]] [[1808]]–[[1809]] років, у результаті якої за [[Фрідріхсгамський мирний договір|Фрідріхсгамським миром]] до складу Російської імперії було включено [[Велике князівство Фінляндське]], в якому було збережено станове представництво<ref name="ЕІУ"/><ref name="Олександр1"/>. Подальші дипломатичні інтриги завершилися нападом військ французького імператора [[Наполеон I Бонапарт|Наполеона I Бонапарта]] на Росію [[1812]] року<ref name="Наполеон"/>. Під час тієї війни, відомої в російській історіографії під назвою «[[Вітчизняна війна 1812|Вітчизняної]]», французька армія, хоч і виграла всі битви та зайняла Москву, остаточно зазнала нищівної поразки через дії партизанських загонів та суворі зимові морози до яких вона не була готова<ref name="Вітчизняна"/>. Впродовж кампанії [[1813]]—[[1814]] років російські війська дійшли до французької столиці&nbsp;— [[Париж]]а<ref name="Вітчизняна"/>. [[Віденський конгрес]] [[1814]]—[[1815]] років встановив новий порядок в Європі, скасувавши попередню систему, засновану на домінуванні [[Франція|Франції]]<ref name="Віденський1814"/>. У Центральній та Східній Європі постало тривале домінування трьох абсолютистських багатонаціональних імперій «під проводом німецьких націй»&nbsp;— Росії, [[Австрійська імперія|Австрії]] та [[Пруссія|Пруссії]] ([[Священний союз]])<ref name="ЦСЄвропа"/>. Роль Російської імперії у вирішенні справ європейських держав суттєво зросла, вона стала одним із гарантів дотримання на континенті принципів [[легітимізм]]у та опору революційним рухам. Територіальним надбанням Росії стала більша частина етнічної території [[Поляки|поляків]] («[[Царство Польське]]»)<ref name="ЦарствоПол"/>. Комплекс політичних прав жителів новоприєднаних територій був помітно більшим, аніж у решти населення Російської імперії, а самі вони мали автономний статус<ref name="ЕІУ"/>.

Здобуті території в [[Закавказзя|Закавказзі]] внаслідок війни з Персією 1804—1813 років і Османською імперією 1806—1812 років (Східна (1801) і Західна Грузія (1810), Північний Азербайджан) були відрізаними від Центральної Росії повсталими народами [[Північний Кавказ|Північного Кавказу]], що спричинило тривалу півстолітню [[Кавказька війна|Кавказьку війну]] [[1817]]–[[1864]] років<ref name="ЕІУ"/>. Антиосманську спрямованість мала підтримка першого (1805—1813) і другого (1815) сербських повстань, національно-визвольної боротьби грецького народу. На півдні Російська імперія набула максимального розширення в [[Північне Причорномор'я|Причорномор'ї]] із набуттям 1812 року [[Бессарабія|Бессарабії]] за результатами [[Бухарестський мирний договір (1812)|Бухарестського мирного договору]], а [[Молдова]] і [[Валахія]] отримали певну автономію у складі Османської імперії<ref name="ЕІУ"/><ref name="Бессарабія"/>. Надалі західні кордони держави суттєво не змінювалися до Першої світової війни.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Alexander I of Russia by F.Kruger (1837, Hermitage).jpg|border|''«Портрет Олександра I верхи на коні»,'' [[Франц Крюгер]], 1837 рік
Moscowfire1812.jpg|border|''«Московський пожар 1812 року»,'' [[Франческо Вендраміні]], 1812 рік
Napoleons_retreat_from_moscow.jpg|border|''«Втеча Наполеона з Москви»,'' [[Адольф Нортен]], 1851 рік
Вступление русских войск в Париж.jpg|border|''«Вступ російських військ до Парижа 1814 року»,'' [[Ківшенко Олексій Данилович|Олексій Ківшенко]], 1880 рік
Pyotr Nikolayevich Gruzinsky - The mountaineers leave the aul.jpg|border|''«Горці залишають аул з наближенням російських військ»,'' [[Грузинський Петро Миколайович|Петро Грузинський]], 1872 рік
Kolman_decembrists.jpg|border|''«Сенатська площа 14 грудня 1825 року»,'' [[Карл Кольман]], 1830-ті роки
</gallery></small>

У внутрішній політиці Олександр I поєднував інтерес до ліберальних реформ і адміністративних реорганізацій, конституційних експериментів (у Польщі та Фінляндії) із половинчастістю втілення таких проєктів у самій Росії, часом відверто консервативними кроками<ref name="Олександр1"/>. Так 1801 року він скасував практику роздачі казенних селян у приватне володіння<ref name="Держселяни"/>; [[1802]] року замінив систему колегій на уряд з міністерствами; [[1803]] року видав ''«Указ про вільних хліборобів»''&nbsp;— дозвіл поміщикам звільняти власних селян від кріпосництва<ref name="Поміщики"/>; упродовж 1803—1811 років розглядав проєкти істотної лібералізації державного управління ([[Реформи Михайла Сперанського]]) і перетворення абсолютистської монархії на конституційну; [[1818]] року розглядалися, але не були реалізовані проєкти скасування [[Кріпосне право|кріпосного права]]<ref name="ЕІУ"/>. Під час реформ було створено шкільні округи, реорганізовано [[Сенат (Росія)|Сенат]]. Натомість у 1810—1817 роках розпочалася організація [[Військові поселення|військових поселень]] під керівництвом [[Аракчеєв Олексій Андрійович|Олексія Аракчеєва]], які були скасовані лише [[1857]] року<ref name="ЕІУ"/><ref name="Військпосел"/>. Через жорстоке поводження з родинами поселенців у них упродовж 1819—1820 років відбувались масові бунти<ref name="Військпосел"/>. Це призвело до посилення абсолютистських тенденцій<ref name="Абсолют"/>. Майже одночасно розпочалися «бродіння» в армії, активізувалася діяльність [[Таємні товариства|таємних товариств]] у офіцерському середовищі. Драматичні події війни 1812 року та закордонного походу російської армії сприяли політичній активізації елітних прошарків російської гвардії, які сподівалися на конституційні реформи просвітницького характеру<ref name="ДекабристиУкр"/>. [[1816]] року був створений таємний «[[Союз порятунку]]»<ref name="Союзпорят"/>, [[1818]] року&nbsp;— «[[Союз благоденства]]»<ref name="Союзблаго"/>, які переросли в [[Південне товариство|Південне]] ([[1821]]) та [[Північне товариство]] ([[1822]])<ref name="ДекабристиУкр"/>. Пізніше це буде назван [[Декабристи|рухом декабристів]]<ref name="ЕІУ"/>. За Олександра I їхня діяльність була відомою владі, але цілеспрямовано не переслідувалась. Раптова смерть імператора у грудні [[1825]] року в [[Таганрог|Таганрозі]] підштовхнула декабристів на непідготовлені збройні виступи у [[Повстання декабристів|Санкт-Петербурзі]] та [[Повстання Чернігівського полку 1826|Чернігівського полку на Київщині]], які були придушені, а провідники руху згодом страчені<ref name="ЕІУ"/>.

{{see also|Повстання декабристів|Французько-російська війна (1812)}}

=== Правління Миколи I (1825—1855) ===
{{main|Микола I (російський імператор)}}
На царюванні [[Микола I (російський імператор)|Миколи I]] ([[1825]]—[[1855]]) позначився його драматичний початок, і надалі цей самодержець украй стримано ставився до можливих суспільних перетворень. Проте, всупереч поширеним стереотипам, він не був антитезою «ліберальному» Олександрові I<ref name="Микола1"/>. Практичні політичні кроки обох монархів були обережними, вкрай поступовими, не налаштованими на діалог із суспільством і спрямованими передовсім на стабілізацію режиму самодержавної монархії. Подолання наслідків виступу декабристів спричинило утворення [[1826]] року [[Третій відділ|Третього відділу]] Його Імператорської Величності канцелярії&nbsp;— таємної поліції, що мала на меті контроль суспільних настроїв<ref name="3відділ"/>. Загальною ідеологією царювання Миколи I вважається «теорія офіційної народності» міністра народної освіти [[Уваров Сергій Семенович|Сергія Уварова]]&nbsp;— «православ'я, самодержавство, народність»<ref name="Уваров"/>. У ній наголошувалося на одвічній вірності російського народу православній вірі та монархії, а «народність» була лише [[евфемізм]]ом, який позначав самодостатність російського народу всупереч іноземним впливам<ref name="ЕІУ"/>. 

Наступною помітною кризою стало [[Листопадове повстання (1830—1831)|польське повстання]] [[1830]]—[[1831]] років, яке було жорстоко придушене<ref name="Полповст1830"/>. Після чого було скасовано конституцію [[Царство Польське|Царства Польського]], також закриті [[Віленський університет]] та [[Кременецький ліцей]]<ref name="Кременець"/>, замість яких було засновано [[Київський університет Святого Володимира]]. Мужній опір гірських народів завойовникам змусив російський імперіалізм вести тривалу [[Російсько-Кавказька війна|російсько-кавказьку війну]] впродовж 1817—1864 років, яка перетворилась на теренах Чечні і Дагестану в мусульманський національно-визвольний рух-[[мюридизм]]. Найбільшого розмаху боротьба гірських народів набула за імама [[Шаміль|Шаміля]], котрому вдалось утворити міцну теократичну державу&nbsp;— [[Північно-Кавказький імамат|Імамат]] і до 1859 року успішно відбивати наступ російської армії під командуванням генерала [[Єрмолов Олексій Петрович|Олексія Єрмолова]]. Опір революційним та національним рухам не обмежувався кордонами держави. [[1849]] року російські війська відіграли провідну роль у придушенні [[Угорське повстання 1849|угорського повстання]] проти правління [[Габсбурги|Габсбургів]]<ref name="Габсбурги"/>. З іншого боку, низка адміністративних рішень щодо зміни становища державних селян, унормування відносин поміщиків і кріпаків<ref name="Поміщики"/>, припинення процесу роздачі державних селян привела до помітного скорочення частки кріпаків у структурі населення Росії<ref name="Кріпацтво"/><ref name="ЕІУ"/>. У країні продовжувався розвиток [[Мануфактура|мануфактурного]] і відбувалося зародження [[Фабрика|фабрично]]-[[завод]]ського виробництва та створення багатогалузевої промисловості, тривало зростання обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі&nbsp;— йшов процес становлення ринкових відносин. Однак ці процеси суттєво гальмувалися існуванням системи кріпосництва.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Au service des Tsars - Nicolas 1er - 01.jpg|thumb|''«Портрет Миколи I»,'' [[Свєрчков Володимир Дмитрович|Володимир Свєрчков]], 1856 рік
<!--Карта к статье «Военные поселения». Военная энциклопедия Сытина (Санкт-Петербург, 1911-1915).jpg|border|Карта військових поселень на 1825 рік-->
Р._Фонтанки_набережная_16.jpg|border|Будівля Третього відділу на Фонтанці в Санкт-Петербурзі
Русские в Адрианаполе 1829.jpg|border|Російські війська в турецькому Адріанополі, 1829 рік
Штурм Варшавы 1831.png|border|''«Штурм Варшави російськими військами 1831 року»'', [[Галямін Валеріан Омелянович|Валеріан Галямін]], 1831 рік
<!--Malakhov2.jpg|border|''«Оборона Севастополя»'', [[Рубо Франц Олексійович|Франц Рубо]], 1904 рік-->
Vernet - La prise de Malakoff.jpg|border|''«Здобуття Малахового кургану»'', [[Орас Верне]], 1858 рік
SplitCrow in Crimea.jpg|border|''«Розсічена російська ворона в Криму»'', плакат 1855 року
|border|
</gallery></small>

Франко-російська війна 1812 року, внутрішня і зовнішня політика самодержавства, впливи просвітницьких ідей сприяли формуванню ново-часної російської нації, що знаходило відбиття у бурхливому розвитку національної культури ([[Карамзін Микола Михайлович|Микола Карамзін]], [[Грибоєдов Олександр Сергійович|Олександр Грибоедов]], [[Бєлінський Віссаріон Григорович|Віссаріон Бєлінський]]). У цей час висока [[Культура Росії|російська культура]] стала однією з найбільш розвинутих у світі і здобула свого внутрішнього «споживача» у сформованому прошарку «європейської культури». Позначила завершення формування літературної [[Російська мова|російської мови]] творчість [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександра Пушкіна]], [[Лермонтов Михайло Юрійович|Михайла Лермонтова]] та [[Гоголь Микола Васильович|Миколи Гоголя]]<ref name="Пушкін"/><ref name="Гоголь"/>. Суспільні суперечності відобразились в ідейно-політичній боротьбі, що охопила освічені верстви і вилилась у широку літературну полеміку, обмежену жорсткою цензурою і утисками. Прихильники послідовної демократії ([[Герцен Олександр Іванович|Олександр Герцен]], [[Огарьов Микола Платонович|Микола Огарьов]], Віссаріон Бєлінський, [[петрашевці]]) змушені були емігрувати або висловлювати свої думки у завуальованій формі. Ліберальна інтелігенція виступала за проведення поміркованих реформ зверху, поділившись на два табори: «[[Західництво|західників»]], які відстоювали необхідність розвитку країни західноєвропейським капіталістичним шляхом ([[Чаадаєв Петро Якович|Петро Чаадаєв]], [[Катков Михайло Никифорович|Михайло Катков]], [[Тургенєв Іван Сергійович|Іван Тургенєв]], [[Мельгунов Микола Олександрович|Микола Мельгунов]], [[Соловйов Сергій Михайлович|Сергій Соловйов]], [[Кавелін Костянтин Дмитрович|Костянтин Кавелін]])<ref name="Західники"/>, і «[[Слов'янофільство|слов'янофіл]]ів», що обґрунтовували особливий, відмінний шлях розвитку для Росії ([[Хом'яков Олексій Степанович|Олексій Хом'яков]], [[Кірієвський Іван Васильович|Іван Кірієвський]], [[Аксаков Іван Сергійович|Іван Аксаков]]). Слов'янофільські ідеї послужили ґрунтом для формування і поширення офіційної великодержавної ідеології російського імперіалізму<ref name="Імперіалізм"/>, головними засадами якої були «самодержавство, православ'я, народність».

У зовнішній політиці чергові здобутки Росії в південних і східних напрямках ([[Російсько-турецька війна (1828—1829)|російсько-турецька війна]] [[1828]]—[[1829]] років, зростання впливу на Балканах через визнання Портою за [[Адріанопольський договір (1829)|Адріанопольським миром]] 1829 року автономії [[Греція|Греції]], [[Сербія|Сербії]] і [[Дунайські князівства|Дунайських князівств]]) виявили очевидне послаблення Османської імперії. «Східне питання» загострило суперечності між Росією та провідними державами Західної Європи&nbsp;— Великою Британією та Францією. Наслідком конфлікту стала невдала [[Кримська війна]] [[1853]]—[[1856]] років, в якій на боці Османської імперії проти Росії виступили британські, сардинські та французькі війська і яка засвідчила військове та технологічне відставання Російської імперії<ref name="Кримська1853"/>. Незважаючи на героїчні зусилля [[Оборона Севастополя (1854—1855)|захисників Севастополя]], успішні дії на кавказькому фронті, Росія зазнала поразки і за [[Паризький мир (1856)|Паризьким миром]] [[1856]] року втратила вплив у Чорноморському басейні. Поразка стала приводом для здійснення масштабних внутрішніх реформ сина Миколи I&nbsp;— «царя-визволителя» Олександра II<ref name="ЕІУ"/>.

{{see also|Кримська війна}}

=== Правління Олександра II (1855—1881) ===
{{main|Олександр II (російський імператор)}}
За правління «царя-визволителя» [[Олександр II (російський імператор)|Олександра II]] ([[1855]]—[[1881]]) сина Миколи I відбулись важливі державні соціально-економічні реформи<ref name="ЕІУ"/><ref name="Олександр2"/>. Поразка у Кримській війні з [[Османська імперія|Османською]], [[Велика Британія|Британською]] і [[Друга французька імперія|Французькою імперіями]] змусила самодержавство шукати нових шляхів для [[Модернізація|модернізації]] країни, подолання економічної та соціальної відсталості від західноєвропейських країн. «[[Селянська реформа в Російській імперії (1861)|Велика реформа]]» [[1861]] року запускала механізм поступового відходу від [[Кріпацтво|кріпацтва]] і мала свої відмінності у різних регіонах<ref name="Кріпацтво"/><ref name="Селреформ1861"/>. Реформа проводилась поступово, протягом кількох років поміщицьких селян переводили спочатку в становище «[[Тимчасово зобов'язані селяни|тимчасовозобов'язаних]]», а потім «викупних». Селяни отримували особисту свободу та громадянські права<ref name="Земреф"/>. [[Земельний наділ]], яким вони користувались, ставав їхньою власністю лише після завершення викупної операції, що проводилась в інтересах поміщиків. Порядок здійснення викупної операції, збереження численних переваг за поміщиками ([[Відрізки (земля)|відрізки]], [[відробок|відробки]]) розтягнули процес скасування кріпацтва на десятиліття (стягнення викупних платежів було припинено лише 1907 року після першої російської революції), зумовили зубожіння основної маси селянського населення і спричинили численні селянські виступи і заворушення<ref name="Земреф"/>.

[[1864]] року була проведена [[Судова реформа в Російській імперії (1864)|судова реформа]], що зрівняла перед законом всі верстви населення<ref name="Судреформ"/>. Того ж року була проведена освітня реформа та [[земська реформа]] місцевого самоуправління<ref name="Земреф"/>. [[1870]] року було проведено [[Міська реформа в Російській імперії (1870)|міську реформу]]<ref name="Міськреф1870"/>. Земська і міська реформи переслідували ціль децентралізації управління на локальному рівні через створення виборних органів та передачі їм питань оподаткування, інфраструктури і просвіти; ієрархія виборних органів не піднімалася вище [[Губернії Російської Імперії|губернії]]<ref name="Земства"/>. Але реально земства залишались лише осередками громадської активності. [[Військова реформа Олександра II|Військові реформи]] 1860–1870-х років торкалися комплектування, організації та озброєння армії<ref name="Військреф"/>.

Активізація суспільної полеміки за загальної лібералізації привела до активізації публіцистики, формування суспільно-політичних течій, проникнення з Європи модерних, зокрема [[Радикалізм|радикальних]], політичних ідеологій. Утворюються протестні та революційні групи ([[Народництво|народники]], [[Анархізм|анархісти]], [[марксизм|марксисти]]<ref name="Марксизм"/>), які прагнули радикальної зміни суспільного устрою. Вони сформували російську революційну традицію. Із середини 1860-х років поширюється терористична діяльність проти вищих урядовців та чиновників, монарха. Парадокс соціально-політичного розвитку імперії полягав у тому, що підтримання стабільності та статусу великої держави вимагало навздогінної модернізації за зразком провідних західних держав. Одночасно такі трансформації вимагали від держави ініціювати такі соціальні зміни, які об'єктивно змінювали своєрідну соціальну структуру російського суспільства<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Alexander II of Russia photo.jpg|border|Олександр II
<!--50 летие Александра II.jpg|border|Колаж основних подій за царювання Олександра II-->
A Korzukhin Collecting Arrears 002.jpg|border|''«Збір недоїмок на селі»,'' [[Корзухін Олексій Іванович|Олексій Корзухін]], 1868 рік
<!--Nikopol dmitriev.jpg|border|''«Здача фортеці Нікополь»,'' [[Дмитрієв-Оренбурзький Микола Дмитрович|Микола Дмитрієв-Оренбурзький]], 1883 рік-->
Karazin - Entry of Russian troops into Samarkand 1868.jpg|border|''«Російські війська здобувають Самарканд»,'' [[Каразін Микола Миколайович|Микола Каразін]], 1868 рік
Alaska purchase.jpg|border|''«Придбання Аляски»,'' [[Емануель Лойце]], 1868 рік
Юзівський завод.jpg|border|[[Донецький металургійний завод]], заснований [[Джон Юз|Джоном Юзом]] 1872 року
Собор Воскресения Христова 1.jpg|border|[[Храм Спаса-на-Крові|Храм «Спаса на крові»]] на місці вбивства Олександра II
</gallery></small>

Внаслідок ізоляції на Заході, Росія спрямувала свою експансію на південному та східному напрямках: [[1864]] року було остаточно придушено тривалий опір північнокавказьких народів; до [[1865]] року була завойована більша частина [[Туркестан]]у ([[Кокандське ханство|Кокандське]] та [[Хівинське ханство|Хівинське ханства]], [[Бухарський емірат]])<ref name="ЕІУ"/>. [[1867]] року Олександр II через нездатність контролювати і захищати надто віддалену територію [[Продаж Аляски|продав північноамериканські володіння]] народові [[Сполучені Штати Америки|США]]. Це був єдиний приклад в історії свідомого скорочення території Російської держави<ref name="ЕІУ"/>. Після зміни політичної ситуації в Європі внаслідок утворення [[Німецька імперія (1871—1945)|Німецької імперії]] [[1871]] року Росія відновила воєнно-політичну активність в Європі. Діяльність Росії була спрямована на перегляд рішень Паризького договору 1856 року. Обережна і вміла політика міністра закордонних справ [[Горчаков Олександр Михайлович|Олександра Горчакова]] дозволила Росія вийти з політичної ізоляції і посилити свій вплив на Балканах. Успішна [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|російсько-турецька війна]] [[1877]]—[[1878]] років відновила впливову роль Російської імперії в міжнародних відносинах<ref name="Ростурецька1877"/>. Османська імперія визнала незалежність [[Румунія|Румунії]], [[Сербія|Сербії]], [[Чорногорія|Чорногорії]] та надала автономію [[Болгарія у складі Османської імперії|Болгарії]]<ref name="Ростурецька1877"/>. Однак [[Берлінський трактат]] [[1878]] року обмежив вплив Росії на Балканах, а зближення Австро-Угорщини з Німеччиною спонукало шукати союзу з Францією та Великою Британією.

У середині країні відбувалось розширення мережі освіти, формування [[Різночинці|різночинної інтелігенції]], «вільних професій» та технічних фахівців, розпочалась [[урбанізація]], зростання буржуазних прошарків, активізація внутрішньої міграцій населення<ref name="Стани"/>. Усе це піддавало випробуванню інститути традиційного суспільства&nbsp;— самодержавство, дворянсько-чиновничу систему і Російську православну церкву. За часів Олександра II культурно-мовні прояви українскості були обмежені [[Валуєвський циркуляр|Валуєвським циркуляром]] [[1863]] року та [[Емський указ|Емським актом]] [[1876]] року<ref name="Валуєвський"/><ref name="Емс"/>. Основна загроза українського національного руху полягала в запереченні концепції триєдинства панівної нації<ref name="ЕІУ"/>. Спираючись на державну підтримку і приплив іноземного [[капітал]]у, високими темпами розвивалась промисловість, формувались нові промислові райони на півдні ([[Донбас]], [[Кривбас]]), створювались передові галузі металургії, машинобудування, хімічної промисловості, швидко зростала мережа залізниць та розвивались морські порти<ref name="Капіталізм"/>. Економічне піднесення призвело до початку формування системи російського капіталізму, особливостями якого були співіснування передової промисловості і монопольних об'єднань з напівфеодальними відносинами на селі та самодержавною політичною системою, що позбавляла 170&nbsp;млн громадян величезної імперії демократичних прав<ref name="Капіталізм"/>.

У цей час літературні твори [[Толстой Лев Миколайович|Льва Толстого]] і [[Достоєвський Федір Михайлович|Федора Достоєвського]] отримують міжнародне визнання<ref name="Толстой"/>. У центрі суспільно-політичного руху стояли найболючіші питання «землі і волі». Невирішеність яких викликали поляризацію у середовищі різночинної інтелігенції. Серед студентства ширились радикально-демократичні ідеї, які пропонували розв'язувати суспільно-політичні проблеми шляхом народного повстання. Ідеологами цього напряму були [[Чернишевський Микола Гаврилович|Микола Чернишевський]], [[Добролюбов Микола Олександрович|Микола Добролюбов]], [[Герцен Олександр Іванович|Олександр Герцен]], [[Огарьов Микола Платонович|Микола Огарьов]] та інші<ref name="Народники"/>. Виникали таємні організації, серед яких найвпливовішою була «[[Земля і воля]]». Сприйнявши із Заходу соціалістичні ідеї, російські ідеологи організації «[[Народна воля]]» (народовольці) створили власну теорію переходу до соціалізму через народне повстання, селянську общину і просвіту через «ходіння в народ»<ref name="Нарволя"/>. Його теоретиками стали [[Бакунін Михайло Олександрович|Михайло Бакунін]], [[Лавров Петро Лаврович|Петро Лавров]] та інші<ref name="Народники"/>.

Олександр II загинув 1 березня [[1881]] року у Санкт-Петербурзі внаслідок вдалого теракту{{efn|Після попередніх шести невдалих.}} організації «Народна воля»<ref name="Олександр2"/>.

{{see also|Реформи Олександра II}}

=== Правління Олександра III (1881—1894) ===
{{main|Олександр III (російський імператор)}}
Загибель Олександра II дала привід його спадкоємцю [[Олександр III (російський імператор)|Олександру III]] (1881—1894) та консервативній частині вищого чиновництва припинити процес реформ, частину впроваджених суттєво обмежити<ref name="Олександр3"/>. Уряд посилював поліцейський контроль і цензуру, збільшував дворянські привілеї, провадив протекціоністський захист внутрішнього ринку. Було закрито ліберальні видання, обмежено доступ до освіти дітей з нижчих верств (циркуляри 1887 року про «кухарчиних дітей»), посилено адміністративний контроль за земствами і міським самоуправлінням<ref name="Олександр3"/>. Відбувається посилення консервативних тенденцій, активізація релігійної православної політики, загострення національного питання (зокрема єврейського), з одночасним послабленням протестних настроїв і припиненням терористичної активності до початку XX століття<ref name="ЕІУ"/>.

Зіткнувшись у [[Центральна Азія|Центральній Азії]] з інтересами Британської імперія, Російська імперія змушена була [[1887]] року підписати протокол про російсько-британське розмежування, який зупинив подальше просування на південь. Олександра III було прозвано Миротворцем, бо за його правління Росія не вела жодної війни, сконцентрувавшись на русифікації національних окраїн та укладанні двосторонніх угод ([[Франко-російський союз (1891—1893)|франко-російський союз]]). За його правління було розпочато будівництво [[Транссибірська магістраль|Транссибірської залізниці]], що поєднала Москву з [[Владивосток]]ом.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Alexander III reception by Repin.jpg|border|''«Прийом волосних старшин Олександром III»,'' [[Рєпін Ілля Юхимович|Ілля Рєпін]], 1885 рік
Аллегория триединой России.jpg|border|Алегорія Триєдиної Росії
Pont Alexandre III.jpg|border|[[Міст Александра III]] через Сену в [[Париж]]і
Transsib-express-1903.jpg|border|Карта Транссибірської магістралі 1903 року
Историческая карта Российской империи.jpg|border|Територіальне зростання Російської держави від Івана Грозного до Олександра III
</gallery></small>  

Упродовж 1860–1870-х років одним із чинників, що потенційно дестабілізували імперію, разом із зростанням радикалізму, стало поширення модерного етнічного [[націоналізм]]у, відбувалась активізація «національного питання»<ref name="ЕІУ"/><ref name="Націоналізм"/>. Таким системно нерозв'язним для Росії було «[[польське питання]]», коли інкорпорація частини країни з історичною державністю, попри всі можливі поступки для її еліти, не принесла очікуваної лояльності та призвела до двох масштабних повстань ([[Польське повстання 1830—1831|1830—1831]]<ref name="Полповст1863"/> і [[Польське повстання 1863—1864|1863—1864]] років<ref name="Полповст1830"/>). Розвиток польського сепаратизму був прикладом для наслідування іншим народам ([[Фіни|фінам]], [[Українці|українцям]], [[Литовці|литовцям]], [[Латиші|латишам]], [[Естонці|естонцям]], [[Грузини|грузинам]], [[Вірмени|вірменам]], [[Кримські татари|кримським]] і [[Татари|волзьким татарам]]) в процесі їхнього широкого національно-визвольного руху<ref name="ЕІУ"/>. Національний принцип ламав звичну станову структуру, на яку спирався імперський консенсус Романових, заперечував адміністративні межі губерній. Конфесійна та традиційно-звичаєва ідентичність для багатьох народів Кавказу, Поволжя та Середньої Азії заміняли принципи європейського націоналізму<ref name="ЕІУ"/><ref name="Націоналізм"/>. Специфічне положення [[євреї|євреїв]] у «[[Смуга осілості|смузі осілості]]» та поза нею спричиняла чимало міжетнічних конфліктів. Дисперсний характер розселення робив євреїв меншиною за будь-яких обставин, зручним об'єктом для проявів [[Ксенофобія на території Росії|ксенофобії]] та [[Антисемітизм в Російській імперії|антисемітизму]], яскравим образом становлення [[Шовінізм|російського шовінізму]] та ставлення до «інородців» за правління Романових<ref name="ЕІУ"/><ref name="Інородці"/>. Саме в цю добу зароджується ідеологія етнічності російського самодержавства як протиставлення національним рухам етнічних меншин, як спроба заміни поліетнічної династичної феодальної держави на модерну національну державу [[Триєдиний російський народ|триєдиного «російського народу»]] ([[Великороси|великоросів]], [[Малороси|малоросів]] та [[Білоруси|білорусів]])<ref name="ЕІУ"/>. Ось як характеризував національні особливості Росії [[Ленін Володимир Ілліч|Володимир Ульянов]]<ref name="ЛпУ"/>: {{цитата|…Чи є у нас тяжіння «інородців» до об'єднання з великорусами під загрозою ''гіршого'' національного гніту? [...] Росія&nbsp;— держава з єдиним національним центром, великоруським. Великоруси займають гігантську суцільну територію, досягаючи за чисельністю приблизно 70 мільйонів чоловік. Особливість цієї національної держави, 
* по-перше, та, що «інородці» (які становлять у цілому більшість населення&nbsp;— 57&nbsp;%) населяють саме окраїни; 
* по-друге, та, що пригноблення цих інородців значно сильніше, ніж у сусідніх державах (і навіть не тільки в європейських); 
* по-третє, та, що в цілому ряді випадків пригноблені народності, які живуть на окраїнах, мають своїх сородичів по той бік кордону, які користуються більшою національною незалежністю (досить згадати хоча б по західному і південному кордону держави&nbsp;— фінів, шведів, поляків, українців, румунів); 
* по-четверте, та, що розвиток капіталізму і загальний рівень культури нерідко вищі в «інородницьких» окраїнах, ніж в центрі держави.}}

У суспільній думці розгорталась полеміка між [[консерватизм]]ом і [[реформаторство]]м<ref name="Консерватизм"/>, «[[почвенничество|почвенничеством]]» и «[[западничество|западничеством]]», коли активізувалася конкуренція між європейськими великими державами-імперіями<ref name="Імперіалізм"/>. Ідеологічний клімат доби [[імперіалізм]]у лише сприяв підживленню націоналістичних рухів. Своєрідністю Російської та Австро-Угорської імперій була відсутність заморських колоній і цільність їхніх територій, що ускладнювало локалізацію «[[Метрополія|метрополії]]» в них<ref name="АвстрУг"/>. Ця ситуація пояснює, наприклад, ставлення до «[[Українське національне відродження|українського питання]]», яке через вузьку соціальну базу українського національного руху до часу не несло помітної загрози<ref name="ЕІУ"/>.

=== Правління Миколи II (1894—1917) ===
{{main|Микола II (російський імператор)}}
[[1894]] року імператорський престол посів [[Микола II]] ([[1894]]—[[1917]])&nbsp;— останній представник династії Романових. Його уряд продовжував політику зміцнення самодержавства<ref name="Самодержавство"/><ref name="Микола2"/>. На початку XX століття Росія все ще залишалася переважно традиційною, аграрною, селянською країною. 1901—1903 року соціальна стабільність в державі порушилась внаслідок [[Економічна криза|економічної кризи]], активізувався робітничий рух, поширилися селянські заворушення. Поступово провідні позиції здобула радикально-політична течія, що ставила своїм завданням революційне захоплення влади і створення соціалістичного суспільства з допомогою державних важелів. Теоретиком російського пролетарського руху виступив [[Ленін Володимир Ілліч|Володимир Ульянов-Ленін]] (1870—1924)<ref name="Ленін"/>. За його ініціативою [[1898]] року була створена нелегальна [[Російська соціал-демократична робітнича партія]] (РСДРП). На її другому з'їзді 1903 року відбувся розкол на фракцію прихильників радикальних заходів ([[більшовики]]) і прибічників реформістського шляху розбудови соціалістичної держави ([[меншовики]]). [[1901]] року за кордоном утворюється політична [[Соціалісти-революціонери|партія соціалістів-революціонерів]] (есери), яка взяла на озброєння народницьку ідеологію. Ліберальний земський рух, що виступав за встановлення конституційного устрою, оформився [[1905]] року в [[Конституційно-демократична партія (Росія)|Конституційно-демократичну партію]] (кадети).

Експансія на Далекому Сході та в китайській [[Маньчжурія|Манчжурії]] призвела до невдалої для Росії [[Російсько-японська війна|російсько-японської війни]] [[1904]]—[[1905]] років<ref name="Росяпонська1904"/>. За умовами [[Портсмутський мирний договір|Портсмутського миру]] були втрачені [[Курильські острови]] та південна частина [[Сахалін]]у<ref name="ЕІУ"/>. Це призвело до [[Перша російська революція|Першої російської революції]] [[1905]]—[[1907]] років<ref name="Револ1905"/>. Революція почалась [[Кривава неділя (1905)|розстрілом мирної демонстрації]] робітників Санкт-Петербурга 9 січня і вилилась у бурхливі виступи по всій країні. 14 червня в одеському порту вибухнуло повстання на панцернику «[[Панцерник «Князь Потьомкін-Таврійський»|Потьомкін]]». У жовтні відбувся всеросійський страйк. 17 жовтня Микола II був змушений проголосити своїм ''«[[Маніфест 17 жовтня 1905|Маніфестом]]»'' запровадження [[Конституційна монархія|конституційної монархії]]<ref name="Констмонарх"/>, дозволити політичні партії та скликати перший парламент&nbsp;— [[Державна дума Російської імперії|Державну думу]]<ref name="ДерждумаРІ"/>. Стихійно почали виникати [[Рада робітничих депутатів|Ради робітничих депутатів]], проводились численні мітинги і демонстрації, виходили демократичні періодичні видання, утворювались політичні партії, [[Профспілка|профспілки]], громадські організації. Більшовики, які намагались шляхом радикалізації соціального руху захопити владу, у листопаді-грудні вони підняли збройні повстання в [[Грудневе повстання в Москві (1905)|Москві]], [[Люботинська республіка|Харкові]], [[Чечелівська республіка|Катеринославі]] та [[Горлівське збройне повстання|Горлівці]] та інших містах, які було придушене урядовими військами. Державна дума першого скликання пропрацювала 72 дні, з 27 квітня по 9 липня 1906 року, і була розпущена Миколою ІІ за наміри скасувати приватне землеволодіння. Дума другого скликання працювала з 20 лютого по 2 червня 1907 року лише одну сесію і була також розпущена імператорським указом після звинувачень глави уряду [[Столипін Петро Аркадійович|Петра Столипіна]] в змові 55 депутатів проти царської сім'ї. Дума третього скликання працювала з 1 листопада 1907 по червень 1912 року. Дума четвертого скликання працювала до 25 лютого 1917 року, коли її засідання були тимчасово призупинені імператорським указом.

Поразка революції викликала ідейну кризу в суспільно-політичному русі, наслідком якої було посилення [[Великодержавний шовінізм|великоруського шовінізму]] (виникнення [[Чорносотенці|чорносотенних організацій]]) і відмова від радикальних форм суспільних змін. Восени 1912 року під контролем уряду була обрана IV Державна дума. Незважаючи на перевагу в ній консервативних сил, під час своїх засідань вона зуміла поставити (за ініціативи кадетів) на розгляд ряд питань щодо оновлення суспільного життя. З метою подолати аграрне перенаселення, малоземелля та сприяти капіталістичним перетворенням на селі 1906 року була започаткована [[Столипінська аграрна реформа]]<ref name="Столипінська"/>. Реформа сприяла виходу селян із общини, закріпленню землі у приватну власність, чим значно прискорила капіталістичний розвиток села. На вільні землі у [[Сибір]] ([[Сірий клин|Сірий]]<ref name="Сірклин"/>) і на Далекий Схід ([[Зелений клин]]<ref name="Зеленклин"/>) в наступні роки виїхало 2,5&nbsp;млн переселенців, серед яких було 1&nbsp;млн [[українці]]в. Через невміло організоване переселення, відсутність продуктів і медичного обслуговування та непідготовленість місць для переселенців частина з них померла, а частина (до 70&nbsp;%) повернулась<ref name="Столипінська"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Nicholas II, Tsar.jpg|border|Микола II, 1898 рік
Kisaburō Ohara, Europe and Asia Octopus Map, 1904 Cornell CUL PJM 1145 01.jpg|border|Японська політична карикатура часів японсько-російської війни
The Russian Revolution, 1905 Q81553.jpg|border|Барикади на вулицях Москви 1905 року
Repin 17October.jpg|border|''«Маніфестація 17 жовтня 1905 року»,'' [[Рєпін Ілля Юхимович|Ілля Рєпін]], 1907 рік
<!--Зал заседаний государственной думы 1906-1917.jpg|border|Зал засідань Державної думи в Таврійському палаці-->
Міровой_пожарь_(плакат).jpg|border|Перша світова війна як Друга вітчизняна на російських плакатах, 1914 рік
Russian deserters WWI.JPG|border|Спроба зупинити російських дезертирів на фронті, літо 1917 року
</gallery></small>

[[1914]] року відбулось останнє територіальне розширення Російської імперії&nbsp;— [[протекторат]]ом став [[Республіка Тива|Урянхайський край]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="СРСР"/>.

У зовнішній політиці упродовж 1904—1907 років відбулось оформлення європейських коаліцій&nbsp;— Росія, Франція та Велика Британія утворили воєнно-політичний союз [[Антанта|Антанту]], аби протистояти [[Троїстий союз|Троїстому союзу]] Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, утвореному [[1882]] року<ref name="Антанта"/>. [[1914]] року розпочався військовий конфлікт між ними&nbsp;— [[Перша світова війна]]<ref name="ПСВ"/>. Росія мала плани приєднання етнічних земель [[Поляки|поляків]] та українців, що перебували поза її юрисдикцією; встановити своє домінування на [[Балканський півострів|Балканах]]; завоювати [[Чорноморські протоки]]<ref name="ЕІУ"/>. Перебіг воєнних дій засвідчив обмеженість російського воєнного потенціалу. Після перемоги в [[Галицька битва|Галицькій битві]]<ref name="Галицька"/> і одночасної поразки у [[Східнопрусський прорив|Східнопрусському прориві]] 1914 року, поразка у [[Горлицька битва|Горлицькій битві]] [[1915]] року<ref name="Горлицька"/>, частково успішний [[Брусиловський прорив]] [[1916]] року стабілізував [[Східний фронт (Перша світова війна)|Східний фронт]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="Брусилів"/>. Російські війська тимчасово на території зайнятих австро-угорських земель Галичини і Буковини створили [[Галицько-Буковинське генерал-губернаторство]]. Війна призвела до крайнього напруження сил усіх воюючих держав. До кінця 1916 року внаслідок величезних військових витрат і мобілізації мільйонів селян до армії в Росії різко загострилося продовольче питання, особливо в столиці<ref name="ПСВ"/>. Микола II невдало намагався стабілізувати ситуацію частою зміною міністрів. Хлібні бунти і невдоволення всіх верств населення призвели до [[Лютнева революція|подій революційного]] [[1917]] року і припиненню 300-річного династичного правління дому [[Романови]]х<ref name="Лютнева"/>. Микола II зрікся престолу<ref name="Микола2"/>, влада перейшла до створеного Державною Думою 3 березня 1917 року [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]] на чолі з князем [[Львов Георгій Євгенович|Георгієм Львовим]]<ref name="Тимчасовий"/>.

Російська наука XIX&nbsp;— початку XX століття позначилася низкою фундаментальних здобутків у [[Хімія|хімії]] ([[Бутлеров Олександр Михайлович|Олександр Бутлеров]] та [[Менделєєв Дмитро Іванович|Дмитро Менделєєв]], що став першим російським [[Нобелівська премія|Нобелевським лауреатом]]), [[Медицина|медицині]] та [[Фізіологія|фізіології]] ([[Боткін Сергій Петрович|Сергій Боткін]], [[Пирогов Микола Іванович|Микола Пирогов]]<ref name="Пирогов"/>, [[Павлов Іван Петрович|Іван Павлов]]), [[Фізика|фізиці]] ([[Столєтов Олександр Григорович|Олександр Столєтов]]), [[Інженерія|інженерії]] та [[Електротехніка|електротехніці]] ([[Яблочков Павло Миколайович|Павло Яблочков]], [[Можайський Олександр Федорович|Олександр Можайський]], [[Попов Олександр Степанович|Олександр Попов]])<ref name="ЕІУ"/>.

{{see also|Російсько-японська війна|Перша російська революція|Перша світова війна}}

== Громадянська війна (1918—1920) ==
{{main|Російська республіка|Громадянська війна в Росії}}
Після [[Зречення Миколи II|зречення імператора Миколи II]] 2 березня (15 березня за новим стилем) [[1917]] року Росія де-факто стала республікою<ref name="Республіка"/>, в якій Лютнева революція поклала край самодержавній багатонаціональній імперії, пробудивши до політичної активності поневолені народи та найширші верстви суспільства<ref name="Тимчасовий"/>. Де-юре [[Російська республіка|Російську республіку]] було проголошено постановою [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]] від 14 (1) вересня<ref name="ЕІУ"/>. Тимчасовий уряд, як вищий орган виконавчої та законодавчої влади на той час, до складу новоутвореного уряду увійшли представники [[Конституційно-демократична партія (Росія)|кадетів]], [[Союз 17 жовтня|октябристів]], [[Прогресивна партія|прогресистів]] і [[Соціалісти-революціонери|есерів]], був покликаний керувати країною до скликання [[Всеросійські установчі збори|Всеросійських Установчих зборів]]<ref name="Тимчасовий"/>. Уряд спочатку був сформований князем [[Львов Георгій Євгенович|Георгієм Львовим]], пізніше його очолив [[Керенський Олександр Федорович|Олександр Керенський]]<ref name="Керенський"/>. Його представниками на місцях були [[Губернські комісари|комісари]]<ref name="Губком"/>. Тимчасовим урядом було утворено окремий тимчасовий парламент (передпарламент)&nbsp;— [[Тимчасова рада Російської Республіки|Тимчасова рада]], який фактично виконував функції дорадчого органу. Ця рада була розпущена Радою народних комісарів<ref name="ЕІУ"/>. Одночасно відбувалось формування представницьких органів багатьох поневолених народів, які відстоювали свої національні та демократичні права. В Україні з березня таким представницьким органом стала новоутворена [[Українська Центральна Рада]], що відстоювала принцип національно-територіальної автономії<ref name="УЦР"/>.

Нестабільність Тимчасового уряду в столиці обумовлювалася «двовладдям», або паралельною активністю [[Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів|Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів]], яка перепідпорядкувала собі війська петроградського гарнізону<ref name="Жовтневий"/>. На місцях паралельно комісарам тимчасового уряду на місцях розгортали свою діяльність ради, утворені радикальними лівими партіями. Загальна демократизація, [[амністія]] і спалах злочинності, через скасування [[Поліція Російської імперії|поліції]] спричинили бурхливу громадянську активність, радикалізацію суспільних настроїв, занепад дисципліни в армії і масове [[дезертирство]], утворення локальних осередків влади та крайового представництва, зокрема на «національних окраїнах», серед яких була і [[Українська Центральна Рада]]<ref name="ЕІУ"/>. Відбулася швидка політична поляризація, яка спричинила низку криз: у квітні, внаслідок урядової кризи, відбулось утворення коаліції [[Меншовики|меншовиків]] та [[Есери|есерів]]; у червні спалахнув конфлікт з [[Анархісти|анархістами]] в Петрограді; у липні відбувся збройний виступ більшовиків, в Україні підіймались питання про автономію та українізацію в армії ([[Універсали Української Центральної Ради|Універсали ЦР]])<ref name="УЦР"/>; у серпні–вересні відбувся [[Корніловщина|збройний виступ]] генерала [[Корнілов Лавр Георгійович|Лавра Корнілова]]<ref name="Корнілов"/> та чергова зміна урядової коаліції з утворенням так званої «Директорії». Тимчасовий уряд виявився неспроможним контролювати ситуацію в країні<ref name="ЕІУ"/>.

Після осінньої «більшовизації рад» у столиці та найбільших містах<ref name="БільшовРад"/> для представників [[Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)|РСДРП(б)]] на чолі з [[Ленін Володимир Ілліч|Володимиром Леніним]]<ref name="Ленін"/> склались сприятливі обставни. Якими вони скористались 25 жовтня (7 листопада) 1917 року і здійснили в Петрограді [[Жовтневий переворот]] (''«Велика Жовтнева соціалістична революція»''), в результаті якого Тимчасовий уряд було повалено<ref name="ЕІУ"/>. Відразу на [[II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів|II Всеросійському з'їзді Рад робітничих і солдатських депутатів]] було створено новий уряд&nbsp;— [[Рада народних комісарів РСФРР|Раду народних комісарів]] (РНК) на чолі з Леніним<ref name="2ВЗР"/>. З'їзд схвалив ряд декларативних революційних документів: [[Декрет про мир]], [[Декрет про землю]], [[Декларація прав народів Росії]] та інші<ref name="2ВЗР"/>. Не здобувши більшості на Всеросійських установчих зборах<ref name="Установчі"/>, більшовики розпустили їх та в тому ж січні [[1918]] року провели [[III Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів|III Всеросійський з'їзд Рад]], на якому була схвалено «Декларацію прав трудящого і експлуатованого народу». Було проголошено Російську Радянську Республіку, від липня 1918 року [[Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка|РСФРР]]<ref name="РСФРР"/>. Це була перша у світі спроба реалізації проєкту побудови комуністичного суспільства в масштабах цілої країни<ref name="ЕІУ"/>.

У період до лютого–березня 1918 радянську владу було встановлено на більшій частині території колишньої імперії. До 12 березня 1918 року столицею був Петроград, потім уряд було переведено вглиб країни до [[Москва|Москви]]<ref name="ЕІУ"/>. Уряд більшовиків провів [[Націоналізація|націоналізацію]] промисловості, фінансів, транспорту, земель, які перейшли під контроль держави. РСДРП(б) була перейменована на Російську комуністичну партію (більшовиків), проголошено гасло утвердження [[Диктатура пролетаріату|диктатури пролетаріату]] як головної умови перемоги соціалістичної революції<ref name="РСДРП"/><ref name="ЕІУ"/>. 3 березня 1918 року з країнами [[Четверний Союз|Четвертного союзу]] було укладено сепаратний [[Білий терор (Росія)|Брестський мирний договір]], за яким під контроль німецьких і австро-угорських військ переходили території на захід приблизно від умовної лінії [[Рига]]&nbsp;— [[Ростов-на-Дону]]<ref name="Брест"/><ref name="АвстрУг"/>. Лише після того більшовики взялись за розбудову власної держави. 20 квітня 1918 року було затверджено [[Прапор РРФСР|державний прапор]], влітку конституцію і [[Герб РРФСР|державний герб]]. За [[Конституція РСФРР|Конституцією]] 19 липня 1918 року Росія з [[Унітарна держава|унітарної держави]] перетворювалась на [[Федеративна держава|федеративну]]. Посилився національний рух, окремі губернії чи національні області проголошували себе незалежними «радянськими республіками». У ніч з 16 на 17 липня 1918 року в [[Єкатеринбург|Єкатеринбурзі]] більшовики Уральської обласної ради [[Розстріл сім'ї Романових|розстріляли родину]] останнього російського імператора Миколи II<ref name="Іоффе"/>. Ці події посилили розгортання опору більшовицькому режиму і призвели до початку Громадянської війни<ref name="ЕІУ"/><ref name="ГромадвійнаУкр"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Перше міністерство революційної Росії.jpg|border|Перший склад Тимчасового уряду Росії
Lenin.gif|border|Ленін на мітингу
Броневик у Смольного 1917.JPG|border|Більшовики на броневику поблизу Смольного в Петрограді
Солдаты добровольческой армии у танка Генерал Дроздовский.jpg|border|Солдати [[Добровольча армія|Добровольчої армії]] поруч з англійським танком [[Mark V]]
Агитационный плакат армии Колчака.jpg|border|Антибільшовицький [[Агітація|агітаційний плакат]]
Russia1918.png|border|Політична ситуація на теренах колишньої Російської імперії у вересні 1918 року
</gallery></small>

Основна збройна боротьба за владу в період [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни]] велася між [[Червона армія|Робітничо-селянською Червоною армією]] більшовиків («червоними») і збройними силами [[Білий рух|Білого руху]] («білими»)<ref name="Білі"/>. Обидві сторони здійснювали політичну владу через диктатуру ([[Воєнний комунізм]]) і терор ([[Білий терор (Росія)|білий]], [[Червоний терор|червоний]])<ref name="ЕІУ"/><ref name="Воєнком"/>. Червоні ставили собі за мету розбудову комуністичного суспільства в Росії та поза нею (пожежа «[[Світова революція|Світової революції]]»). Білі переслідували цілі скликання нових Установчих зборів, з передачею на їхній розсуд вирішення питання про політичний устрій Росії<ref name="Білі"/>. Складовою частиною загальної Громадянської війни були збройна боротьба національних менших за свою незалежність, серед яких були й [[Українська революція|українці]]<ref name="ГромадвійнаУкр"/>. Такі спроби викликали рішучу відсіч як з боку «білих» генералів [[Алексєєв Михайло Васильович|Михайла Алексєєва]], [[Колчак Олександр Васильович|Олександра Колчака]], [[Денікін Антон Іванович|Антона Денікіна]] і [[Врангель Петро Миколайович|Петра Врангеля]], які воювали за ''«єдину і неділиму Росію»'', так і з боку «червоних», що бачили в зростанні націоналізму загрозу завоюванням революції<ref name="ЕІУ"/><ref name="Білі"/>. Внутрішня боротьба супроводжувалася військовою інтервенцією не лише країн Четверного союзу 1918 року, але й [[Інтервенція країн Антанти до Росії|військ Антанти]], які з [[1919]] року допомагали відстояти легітимність переходу влади<ref name="Антанта"/>.

Війна велася і на територіях сусідніх держав, відновлених [[Фінляндія|Фінляндії]] та [[Друга Польська республіка|Польщі]] ([[Польсько-радянська війна]]<ref name="Полрадянська"/>), [[Іран]]у, [[Монголія|Монголії]] та [[Китай|Китаю]]<ref name="ЕІУ"/>. Користуючись прийомами соціальної демагогії, більшовики зуміли залучити на свій бік найбідніші прошарки населення міст і сел. Застосовуючи систему надзвичайних заходів, терор і репресії проти реальних і потенційних політичних противників (середнє селянство, великі землевласники, інтелігенція, духовенство), найжорстокіші засоби боротьби проти відкритих ворогів, розгромивши опір внутрішньої воєнно-політичної опозиції та ліквідувавши зовнішню загрозу своїй владі, вони утвердили в країні свій тоталітарний режим<ref name="РСДРП"/>. За підсумками війни більшовики захопили владу на більшості земель колишньої Російської імперії, визнали незалежність Польщі, [[Литва|Литви]], [[Латвія|Латвії]], [[Естонія|Естонії]] та Фінляндії, втратили [[Карська область|Карську область]] у [[Вірменія|Вірменії]] та [[Бессарабія|Бессарабію]], які повернули собі [[Туреччина]] та [[Румунія]], відповідно<ref name="ЕІУ"/><ref name="Бессарабія"/>. На окремих територіях були створені національні радянські республіки [[Далекосхідна Радянська Республіка|Далекосхідна]], [[Українська Радянська Республіка|Українська]], [[Білоруська Радянська Республіка|Білоруська]] та [[Закавказька Федеративна Радянська Республіка|Закавказька]], що утворили військово-політичний союз<ref name="ЕІУ"/>. У складі РСФРР нараховувалось 9 автономних республік ([[Башкирська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Башкирська]], [[Татарська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Татарська]], [[Карельська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Карельська]], [[Киргизька Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Киргизька]], [[Горська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Горська]], [[Дагестанська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Дагестанська]], [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримська]], [[Бурят-Монгольська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Бурят-Монгольська]], [[Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Якутська]]) і 9 автономних областей<ref name="РСФРР"/>.

== СРСР (1922—1991) ==
{{main|РРФСР|СРСР}}
[[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка]] від [[1918]] по [[1991]] рік входила спочатку до складу [[Воєнно-політичний союз радянських республік|воєнно-політичного союзу радянських республік]], який досить швидко [[1922]] року було перетворено на федеративне державно-політичне утворення на міжнародній арені&nbsp;— [[Союз Радянських Соціалістичних Республік]] (Радянський Союз, СРСР), що за десяток років завоював міжнародне визнання як суверенна держава. Росія, маючи статус однієї з союзних республік, була найбільшою за [[Географія СРСР|площею]] (¾ території Союзу), [[Населення СРСР|населенням]] (більше половини) та [[Економіка СРСР|економічною потужністю]] (⅔ [[Промисловість СРСР|промислового]] та близько ½ [[Сільське господарство СРСР|сільськогосподарського потенціалу]]) серед усіх інших радянських республік, перевершуючи їх навіть сукупно за більшістю статистичних показників<ref name="СРСР"/>.

=== Утворення і формування ===
{{main|Утворення СРСР}}
«Національні радянські республіки» проголошувалися під впливом політичної кон'юнктури на територіях, зайнятих Червоною армією, згідно рішень керівництва РКП(б). Так само утворювались і «національні компартії». «Воєнно-політичний союз радянських республік» можна вважати юридичною формальністю, необхідність дотримання якої вичерпала себе внаслідок завершення Громадянської війни й іноземної інтервенції та стабілізації більшовицького режиму. Дискусія серед партійного керівництва стосовно подальшого існування у вигляді «союзної держави» чи звичайної федерації, заради наочного засвідчення розв'язання «національного питання» завершилась на користь першої<ref name="ЕІУ"/>. Однак сама РРФСР не отримала окремої партійної організації на зразок тих, що були створені в союзних республіках, підпорядковуючись безпосередньо центральним органам РКП(б), з 1925 року Всеросійській комуністичній партії (ВКП(б))<ref name="ЕІУ"/>. Тому «національні республіки» можна розглядати як декоративні утворення в завуальованій [[Колоніальна політика|колоніальній політиці]] Москви. Яка на свій розсуд перекроювала їхні території, утворювала, або й повністю скасовувала. Суто формальні чинники обумовлювали й адміністративно незручні кордони між республіками, наявність «[[Анклав|напіванклаів]]» і «[[ексклав]]ів» (переважно в Середній Азії та на Кавказі). Російськими ексклавами були [[Крим]] і [[Калінінградська область]]. Упродовж 1924—1925 років було проведено «національно-державне розмежування» в Середній Азії, в результаті якого з [[Туркестанська АРСР|Туркестанської АСРР]] РСФРР, [[Бухарська Соціалістична Радянська Республіка|Бухарської]] і [[Хорезмська Соціалістична Радянська Республіка|Хорезмської СРР]] були утворені [[Узбецька Радянська Соціалістична Республіка|Узбецька]] і [[Туркменська Радянська Соціалістична Республіка|Туркменська СРР]], [[Таджицька АРСР|Таджицька]] (1937 року отримала союзний статус) і [[Кара-Калпакська АСРР]] у складі РСФРР (1937 року отримала автономний статус у складі Узбецької РСР)<ref name="ЕІУ"/><ref name="СРСР"/>. Згодом були утворені [[Казакська Автономна Соціалістична Радянська Республіка|Казакська]] і [[Киргизька Автономна Соціалістична Радянська Республіка (1920—1925)|Киргизька АСРР]] (1936 року отримали статус союзних республік) і сформувався сучасний південний кордон Росії в Азії<ref name="ЕІУ"/>. Під час численних змін кількості суб'єктів Російської федерації, ієрархії звичайних та національних адміністративних одиниць усталилися: [[Автономна Радянська Соціалістична Республіка|автономні республіки]] (АСРР)&nbsp;— [[Кримська АРСР|Кримська]], [[Якутська АРСР|Якутська]], [[АРСР Німців Поволжя|Німців Поволжя]], [[Чуваська АРСР|Чуваська]], [[Карельська АРСР|Карельська]], [[Татарська АРСР|Татарська]], [[Башкирська АРСР|Башкирська]], [[Дагестанська АРСР|Дагестанська]], [[Калмицька АРСР|Калмицька]], [[Бурят-Монгольська АРСР|Бурят-Монгольська]], Казакська; краї&nbsp;— [[Нижньогородський край|Нижньогородський]], [[Середньоволзький край|Середньоволзький]], [[Нижньоволзький край|Нижньоволзький]], [[Північнокавказький край|Північнокавказький]], [[Сибірський край|Сибірський]], [[Північний край|Північний]], [[Далекосхідний край|Далекосхідний]]; 6 звичайних областей; 14 [[Автономна область|автономних]]; 3 [[Національний округ Радянського Союзу|національні округи]]<ref name="СРСР"/>. Автономні області та нацокруги входили до складу країв та областей<ref name="ЕІУ"/>. Упродовж 1930–х років відбулось «розукрупнення» регіонів, чимало країв було перетворено на області, утворено нові АРСР.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Soviet Union - Russian SFSR (1922).svg|border|Територія РСФРР 1922 року
Declaration_and_Treaty_on_the_Creation_of_the_USSR-1922-page3.jpg|border|Підписи під декларацією про утворення Радянського Союзу
Russia19051955.png|border|Стихійні повстання в Росії у першій половині ХХ століття
Lenin and stalin crop.jpg|border|Ленін і Сталін, 1922 рік
Soviet Union - Russian SFSR.svg|border|Територія РРФСР 1956 року
</gallery></small>

{{see also|Зміни адміністративно-територіального поділу РРФСР}}

=== Правління Сталіна (1922—1953) ===
{{main|Історія СРСР (1922—1953)}}
Після завершення Громадянської війни керівництво РКП(б) зосередилось на відновленні економіки. Для цього воно відмовилось від політики «воєнного комунізму»<ref name="Воєнком"/> і з [[1921]] року запровадило елементи ринкової [[Нова економічна політика|Нової економічної політики]] (НЕП), що дало певні результати<ref name="НЕП"/>. Після смерті Володимира Леніна [[1924]] року розгорнулася гостра політична боротьба за владу. Утверджувались [[Авторитаризм|авторитарні]] методи керівництва, які використав [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосип Сталін]] ([[1922]]—[[1953]]) для встановлення режиму одноосібної влади<ref name="ЕІУ"/><ref name="Сталін"/>. З середини 1920-х років почалося згортання НЕПу і розпочалось проведення сталінської модернізації у формі форсованої [[Індустріалізація СРСР|індустріалізації]]<ref name="Індустр"/> і [[Колективізація в СРСР|колективізації]] сільського господарства<ref name="Колектив"/>. Жорстокі соціальні експерименти призвели до подій [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]] [[1932]]—[[1933]] років<ref name="Голодомор"/>. До початку 1920-х років у країні було встановлено [[Тоталітаризм|тоталітарний]]<ref name="Тоталітаризм"/>, суворо централізований політичний режим ([[сталінізм]]), який здійснював політику жорсткого ідеологічного контролю та [[Великий терор|масових репресій]] 1930-х років, насаджував ідеологічні стереотипи у свідомості народів<ref name="Сталінізм"/>. Особливо масовими вони стали після вбивства 1 грудня 1934 року [[Кіров Сергій Миронович|Сергія Кірова]]<ref name="Сталін"/>. У суспільстві нагнітався масовий психоз навколо пошуку «[[Ворог народу|ворогів народу]]» та «[[Шкідництво|шкідників]]». Жертвами політичних репресій ставали партійні, державні та військові діячі, керівники союзних республік, інтелігенція, службовці, робітники і селяни. Сотні тисяч людей загинули у катівнях [[НКВС]], а дармова праця мільйонів, кинутих у розгалужену систему таборів [[ГУЛАГ]]у за найменшу провину або просто за підозрою, використовувалась для розбудови комунізму<ref name="Сталінізм"/>.

У культурному сенсі союзне керівництво спочатку вдалось до політики розвитку етнічної самосвідомості ([[коренізація]]), після чого змінила вектор у бік жорстких репресій проти національних інтелігенцій і стратегії всебічної [[Русифікація|русифікації]]<ref name="Русифікація"/>. Свободу творчості, властиву післяреволюційним рокам (бурхливий розвиток різних форм художньої творчості, модерністських напрямів, вільних творчих об'єднань), заступили [[цензура]] і прагнення контролювати митців через мережу [[Творча спілка|творчих спілок]], [[Догматизм|догматизація]] культурної сфери через просування панівного стилю «[[Соціалістичний реалізм|соціалістичного реалізму]]» та придушенні альтернативних форм творчості<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Ordzhonikidze, Stalin and Mikoyan, 1925.jpg|border|[[Серго Орджонікідзе]], Йосип Сталін та [[Мікоян Анастас Іванович|Анастас Мікоян]], 1925 рік
DneproGES.jpg|border|Будівництво [[Дніпрогес]]у, 1930 рік
1930-1934. Понятые во дворе крестьянина при поиске хлеба в одном из сел Гришинского района Донецкой области.jpg|border|Пошуки зерна на селянському подвір'ї під час колективізації, Донецька область
GolodomorKharkiv.jpg|border|Жертви Голодомору 1932—1933 років на вулицях «квітучого» Харкова
Gulag - Slavery, Inc.jpg|border|Мережа таборів ГУЛАГу як «будмайданчиків комунізму» {{ref-en}} 
Ivan_Vladimirov_foreigners-in-leningrad-1937.jpg|border|''«Іноземці в Ленінграді»,'' [[Владимиров Іван Олексійович|Іван Владимиров]], 1937 рік
</gallery></small>

У зовнішній політиці СРСР скористався з кризи [[Версальська система|Версальської системи]] міжнародних відносин після [[Мюнхенська угода|поділу Чехословаччини]] [[1938]] року, і взяв активну участь у перерозподілі сфер впливу в Європі<ref name="Версальська"/><ref name="СРСР"/>. [[1939]] року були укладені радянсько-німецькі договори (серед яких [[Пакт Молотова — Ріббентропа]] про перерозподіл сфер впливу у Східній Європі)<ref name="Пактмолотова"/>. Друга світова війна восени 1939 року розпочалась з розділу території [[Польща в Другій світовій війні|Польщі]] між нацистським [[Третій Рейх|Третім Рейхом]] і комуністичним СРСР, внаслідок якого останньому [[Радянська окупація Західної України і Західної Білорусі|відійшли західні частини]] сучасних України і Білорусі<ref name="ЕІУ"/><ref name="Пактмолотова"/><ref name="ЗхУкр"/>. Розв'язана СРСР невдала [[Радянсько-фінська війна (1939—1940)|радянсько-фінляндська війна]] взимку 1939 року викреслила СРСР з країн-членів [[Ліга Націй|Ліги Націй]]<ref name="Радянфінська"/><ref name="ЛН"/>. 31 березня [[1940]] року з Карельської АРСР і анексованих у Фінляндії територій була утворена [[Карело-Фінська РСР]], шістнадцятий і останній член Радянського Союзу (союзний статус ліквідований 1956 року, територію приєднано до РРФСР знов на правах автономії)<ref name="ЕІУ"/>. 1940 року СРСР анексував Естонію, Латвію та Литву через «проголошенням радянської влади», румунські [[Бессарабія|Бессарабію]] та [[Північна Буковина|Північну Буковину]] як «добровільне входження»<ref name="Бессарабія"/><ref name="ПівнБуковина"/>. Були створені відповідні радянські республіки: [[Естонська РСР|Естонська]], [[Латвійська РСР|Латвійська]], [[Литовська РСР|Литовська]] і [[Молдавська РСР|Молдавська]]<ref name="СРСР"/>. До останньої приєднано територію української автономії&nbsp;— [[Молдавська АРСР|Молдавську АРСР]] (сучасне [[Придністров'я]])<ref name="СРСР"/>.

22 червня [[1941]] року Німеччина, порушивши договір про ненапад, розпочала війну проти СРСР. Ця [[німецько-радянська війна]] в російській історіографії отримала назву [[Велика Вітчизняна війна|Великої вітчизняної]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="ВВВ"/>. Наприкінці осені 1941 року радянським військам за підтримки нових союзників по [[Антигітлерівська коаліція|антигітлерівській коаліції]] і [[Генерал Мороз|суворих морозів]] вдалося зупинити вторгнення та вже в грудні перейти у контрнаступ ([[Битва за Москву]])<ref name="ЕІУ"/><ref name="Антигітлер"/><ref name="Москва1941"/>. Мільйони людей і тисячі промислових підприємств були евакуйовані у центральні та східні регіони країни, де була створена нова могутня індустріальна база і зосереджені кадри з усіх європейських республік СРСР<ref name="ДСВ"/>. Після невдалих спроб бездарного керівництва розгорнути контрнаступ «на всіх фронтах», що обернувся новими численними втратами, німецькі війська влітку [[1942]] року розгорнули масштабний наступ до [[Волга|Волги]] і [[Кавказькі гори|Кавказьких гір]]<ref name="ВВВ"/>. У грудні 1942 року під час [[Сталінградська битва|Сталінградської битви]] стався корінний перелом у війні<ref name="Сталінградська"/>, який був закріплений наступного року під час найбільшої танкової битви в історії&nbsp;— [[Курська битва|Курської]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="ВВВ"/><ref name="Курська"/>. До травня [[1945]] року радянські війська звільнили від німців всю окуповану територію СРСР та країн Центрально-Східної Європи<ref name="ВВВ"/><ref name="ДСВ"/>. Війна в Європі завершилася 7 травня підписанням [[Акт про капітуляцію Німеччини|Акта про капітуляцію Німеччини]]{{efn|У російській історіографії за дату завершення війни рахується повторне підписання Акта 8 травня в Берліні за участю радянського маршала [[Жуков Георгій Костянтинович|Георгія Жукова]]. Відповідно до чого свято «[[День Перемоги]]» в Росії відзначається 9, а не [[8 травня]], як в усьому світі.}}. Війна завдала величезних матеріальних та людських втрат, лише в СРСР 26,6&nbsp;млн громадян<ref name="ЕІУ"/><ref name="ВВВ"/>. Під час війни комуністична влада вдавалась до репресій та депортацій цілих народів та етнічних груп, представники яких були помічені в масовому [[Колабораціонізм у Другій світовій війні|колабораціонізмі]], або підозрювались в неблагонадійності ([[Депортація радянських німців під час Другої світової війни|німці]], [[Депортація кримських татар|кримські татари]]<ref name="Кримтатар"/>, [[Депортація кримських народів у СРСР|греки]], [[Депортація чеченців та інгушів|чеченці та інгуші]], [[Депортація калмиків|калмики]], [[Депортація балкарців|балкарці]], [[Депортація карачаївців|карачаївці]] та інші)<ref name="ЕІУ"/><ref name="Колабор"/>. У серпні 1945 року СРСР, згідно зобов'язань перед антигітлерівською коаліцією, розірвав [[Японсько-радянський пакт про нейтралітет|договір про нейтралітет]] і об'явив війну Японії<ref name="ДСВ"/><ref name="Ялта1945"/>. Було розгромлене найбільше угруповання Японії в [[Манчжоу-го|Манчжурії]]&nbsp;— [[Квантунська армія]]<ref name="ЕІУ"/>. За результатами війни територія СРСР доповнилась землями [[Тувинська Народна Республіка|Тувинської Народної Республіки]] (1944 року утворено [[Тувинська АРСР|Тувинську АРСР]]), частиною [[Східна Пруссія|Східної Пруссії]] ([[Калінінградська область]]), [[Печенга (смт)|Печенгою]] (увійшла до складу [[Мурманська область|Мурманської області]]), Південним Сахаліном і Курильськими островами (утворили [[Южносахалінська область|Южносахалінську область]] у складі [[Хабаровський край|Хабаровського краю]]), [[Закарпаття]]м ([[Закарпатська область]] УРСР)<ref name="СРСР"/><ref name="Ялта1945"/>. Одночасно [[Білостоцька область|Бєлостоцька]], частини [[Гродненська область|Гродненської]] та [[Брестська область|Брестської областей]] Білоруської РСР, а також частини [[Львівська область|Львівської]] та [[Дрогобицька область|Дрогобицької]] областей Української РСР були передані новоствореній Польській Народній Республіці<ref name="ЕІУ"/>. З 1944 року [[Депортація українців з Польщі до УРСР|українське населення переселялось]] до східних областей України, а 1947 року зі східних регіонів Польщі до її [[Повернені території|західних кордонів]] ([[операція «Вісла»]]).

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Ribbentrop-Molotov.svg|border|Німецько-радянський перерозподіл країн Східної Європи на початку Другої світової війни {{ref-en}}  
Spotkanie_Sojuszników.jpg|border|Зустріч німецьких і радянських союзних військ у Польщі, 1939 рік
<!--Stamp USSR 1940 CPA 727.jpg|border|Радянська поштова марка 1940 року, присвячена «звільненню братерських народів»-->
Souvenir sheet of Russia stamp no. 716 - 60th anniversary of the Battle of Moscow.jpg|border|Російський поштовий блок присвячений 60-річчю битві під Москвою
RIAN archive 602161 Center of Stalingrad after liberation.jpg|border|Руїна Сталінграда після Сталінградської битви
Yalta summit 1945 with Churchill, Roosevelt, Stalin.jpg|border|[[Вінстон Черчиль]], [[Франклін Рузвельт]] і Йосип Сталін на Ялтинській конференції, 1945 рік
EasternBloc BasicMembersOnly.svg|border|Повоєнні радянські сателіти в Європі {{ref-en}} 
</gallery></small>

Після перемоги у війні була здійснена [[демілітаризація]] та відновлення економіки СРСР, до 1950 року промислове виробництво збільшилося на 73&nbsp;% у порівнянні з довоєнним<ref name="ВВВ"/>. Сільське господарство відновлювалося повільнішими темпами, з величезними прорахунками ([[Голодомор в Україні (1946—1947)|Голодомор]] 1946—1947 років)<ref name="Голодомор46"/>. Проте вже 1947 року ситуація поліпшилася, були скасовані [[Карткова система|картки]], проведена [[Грошова реформа в СРСР 1947 року|грошова реформа]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="Грошреформ1947"/>. Паралельно продовжувалася практика масових репресій, депортацій, ідеологічних кампаній («[[ждановщина]]», «[[лисенківщина]]», [[Боротьба з космополітизмом|боротьба з «космополітизмом»]])<ref name="Космополіт"/>, придушення повстанського руху в Західній Україні ([[Українська повстанська армія|УПА]]) та Прибалтиці ([[Лісові брати]])<ref name="ЕІУ"/>. Доба сталінізму проявилася в репресіях щодо науковців гуманітарної та природничої сфери, що призводило до знищення цілих перспективних наукових напрямів ([[генетика]], [[кібернетика]]) та стагнації ([[філософія]], [[економіка]], [[історія]], [[мовознавство]])<ref name="СРСР"/>. Пріоритет надавався підтримці прикладних, технологічних напрямів, зорієнтованих на підтримку обороноспроможності та [[Військово-промисловий комплекс|ВПК]] ([[техніка]], [[космонавтика]], [[фізика]], [[хімія]])<ref name="СРСР"/><ref name="ВПК"/>. Подальше впровадження досягнень [[Науково-технічна революція|науково-технічної революції]] було повільним і не відповідало потребам суспільства, що проявлялось у неспроможності наздогнати передові країни Заходу<ref name="ЕІУ"/>.

Після закінчення Другої світової війни, незважаючи на створення глобальної політичної [[Організація Об'єднаних Націй|Організації Об'єднаних Націй]] (ООН)<ref name="ООН"/> почався період глобальної політичної та ідеологічної конфронтації між країнами соціалістичного табору і країнами Заходу, що супроводжувався гонкою озброєнь і локальними збройними конфліктами&nbsp;— [[Холодна війна]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="Холодна"/>. Відповідно до рішень [[Ялтинська конференція|Ялтинської]] та [[Потсдамська конференція|Потсдамської конференцій]] [[1945]] року СРСР установив контроль над відповідними окупаційними зонами в [[Окупація Німеччини|Німеччині]] та [[Окупація Австрії союзниками|Австрії]]<ref name="Ялта1945"/>. У ряді країн Центрально-Східної Європи були встановлені маріонеткові комуністичні режими, у відповідь на створення військово-політичного блоку [[НАТО]]<ref name="НАТО"/>, [[1955]] року країнами соціалістичного табору було укладено [[Варшавський договір (1955)|Варшавський договір]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="ОВД"/><ref name="ЦСЄвропа"/>.

{{see also|СРСР у Другій світовій війні}}

=== Правління Хрущова (1953—1964) ===
Після смерті Сталіна внаслідок боротьби угруповань партійного керівництва до влади прийшов [[Хрущов Микита Сергійович|Микита Хрущов]] ([[1953]]—[[1964]])<ref name="Хрущов"/>. 1956 року на [[XX з'їзд КПРС|XX з'їзді КПРС]] він виступив із критикою [[Культ особи Сталіна|культу особи Сталіна]], розпочалась [[Реабілітація жертв політичних репресій в СРСР|реабілітація жертв репресій]], процес повернення депортованих народів на батьківщину, ліквідація системи ГУЛАГу<ref name="ЕІУ"/>. У цей час стали більше приділяти уваги соціальній сфері, розвиткові сільського господарства, щоб ''«наздогнати і перегнати Америку»'' ([[освоєння цілинних земель]] Казахстану). Проте відверті афери в продовольчій політиці обернулось зривами планів, підвищенням цін «голодними бунтами» ([[Новочеркаський розстріл|Новочеркаськ]])<ref name="Хрущов"/>. Відносна лібералізація («[[Хрущовська відлига|відлига]]») активізувала творчий процес в усіх сферах мистецтва (доба «[[Шістдесятництво|шістдесятництва]]»), з'явився «[[самвидав]]»<ref name="Самвидав"/>, виникали [[Дисидентський рух у СРСР|дисидентські рухи]]<ref name="ЕІУ"/>. Концентрація ресурсів на окремих напрямах науки і техніки дала змогу досягти значних успіхів: [[1954]] рік&nbsp;— перша у світі [[Обнінська АЕС]], [[1957]] рік&nbsp;— [[перший штучний супутник Землі]], [[1961]] рік&nbsp;— [[Гагарін Юрій Олексійович|Юрій Гагарін]], перша людина в космосі<ref name="ЕІУ"/><ref name="СРСР"/>.

У цей період територія Росії сформувалась в сьогоднішньому вигляді. [[1954]] року [[Кримська область|Кримську область]] РРФСР передали до складу УРСР без уточнення статусу [[Севастополь|Севастополя]]<ref name="Севастополь"/>, який був закріплений в [[Конституція УРСР 1978|Конституції УРСР]] 1978 року як [[Місто республіканського значення|місто республіканського підпорядкування]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="СРСР"/><ref name="КонстУкр"/>. Наступного [[1955]] року до складу РРФСР повернули [[Клухорський район]] Грузії; [[1956]] року південну частину [[Джанібецький район|Джанібецького району]] [[Західноказахстанська область|Західноказахстанської області]] Казахстану, того ж року відновлено Карельську АРСР; [[1957]] року відновлено [[Чечено-Інгушська АРСР|Чечено-Інгушську АРСР]] з поверненням гірських територій, переданих під час її розформування 1944 року до складу Грузії, а від Естонії передано [[Печори|Печорський залізничний вузол]] в обмін на 2 села [[Псковська область|Псковської області]]. Того ж року було розформовано кілька областей, після чого у складі РРФСР залишилось 16 АРСР, 5 автономних областей, 49 областей, 6 країв і 10 автономних округів<ref name="ЕІУ"/><ref name="СРСР"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
The_transfer_of_Crimea.jpg|border|Указ про передачу Криму, 1954 рік
Soviet Union-1962-Stamp-0.04. Hail to Conquerors of Virgin Soil-2.jpg|border|«Підкорювачам цілини», поштова марка СРСР
Szétlőtt harckocsi a Móricz Zsigmond körtéren.jpg|border|Угорське повстання 1956 року
RIAN_archive_159271_Nikita_Khrushchev,_Valentina_Tereshkova,_Pavel_Popovich_and_Yury_Gagarin_at_Lenin_Mausoleum.jpg|border|Радянські космонавти Гагарін, Попович, Терешкова разом з Хрущовим на трибуні Мавзолею
John Kennedy, Nikita Khrushchev 1961.jpg|border|Микита Хрущов і Джон Кеннеді, 1961 рік
Adlai Stevenson shows missiles to UN Security Council with David Parker standing.jpg|border|Засідання Ради безпеки ООН з приводу Карибської кризи, 1962 рік
</gallery></small>

У зовнішній політиці СРСР підтримував вигідні йому політичні режими в різних країнах. [[1956]] року війська СРСР взяли участь у придушенні антикомуністичного [[Угорська революція (1956)|повстання в Угорщині]]. [[1960]] року через конфронтацію з [[Маоїзм|маоїстським]] керівництвом [[Китайська Народна Республіка|КНР]] комуністичний табір розколовся навпіл. [[1962]] року між СРСР і США через розміщення радянських ядерних ракет на [[Куба|Кубі]] ледь не розпочалася ядерна війна ([[Карибська криза]])<ref name="ЕІУ"/>.
 
{{see also|Хрущовська відлига}}

=== Правління Брежнєва (1964—1983) ===
1964 року Хрущова, звинуваченого у «волюнтаризмі»<ref name="Волюнт"/>, було усунуто від влади, і КПРС очолив [[Брежнєв Леонід Ілліч|Леонід Брежнєв]] ([[1964]]—[[1983]])<ref name="Брежнєв"/>. Доба його урядування традиційно характеризується як «[[Період застою|доба застою]]», тоді як сучасна ідеологія називала його епохою «[[Розвинутий соціалізм|розвинутого соціалізму]]»<ref name="ЕІУ"/><ref name="Розвсоц"/>. У цей час активізувалося освоєння Сибіру, Крайньої Півночі та Далекого Сходу (будівництво [[Байкало-Амурська магістраль|Байкало-Амурської магістралі]], розробка великих покладів нафти і газу у Західному Сибіру), в обмін на труби та залучення німецьких технологій, співробітництво з країнами [[Рада економічної взаємодопомоги|Ради економічної взаємодопомоги]], розпочався активний експорт енергоресурсів до Європи. Були збудовані турбопроводи ([[Дружба (нафтопровід)|«Дружба»]], [[Уренгой — Помари — Ужгород (газопровід)|Уренгой&nbsp;— Ужгород]] та інші)<ref name="ЕІУ"/>. Успіхи в освоєнні космосу, розвитку авіації, атомної енергетики, фундаментальних і прикладних наук, в системі соціального забезпечення, культурі та спорті відбувалися на тлі уповільнення темпів розвитку економіки екстенсивного характеру, превалювання галузей ВПК. Неефективна модель [[командна економіка|командної економіки]] призвела до очевидного відставання у високотехнологічних і науковомістких галузях від провідних країн Заходу<ref name="Брежнєв"/>. У внутрішній політиці відбувся рішучий розворот і згортання залишків «відлиги»<ref name="Брежнєв"/>. [[Комітет державної безпеки СРСР|Органи державної безпеки]] посилили боротьбу з інакомисленням та дисидентством<ref name="ЕІУ"/>. Унітаризація і [[Бюрократизація суспільного життя|бюрократизація]] всіх ділянок життя СРСР мали на меті прискорити процеси інтеграції республік в єдину державу і на основі [[Російська мова|російської мови]] і культури витворити нову «історичну спільність людей&nbsp;— [[радянський народ]]». [[Радянська пропаганда|Масова пропаганда]] формувала і небезуспішно утверджувала у суспільній свідомості всіх народів СРСР, а передусім російського, вищість російської культури над культурами інших народів. [[1977]] року було прийнято нову [[Конституція СРСР 1977 року|Конституцію СРСР]] (через рік [[Конституція РРФСР 1978 року|Конституцію РРФСР]]), яка мала стати парадним фасадом суспільства «[[розвинутий соціалізм|розвинутого соціалізму]]»<ref name="ЕІУ"/><ref name="КонстСРСР"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
(Srpen68)Horici barikady a tanky.jpg|border|Празькі барикади у полум'ї серпня 1968 року
Comecon 30th anniversary. USSR stamp. 1979.jpg|border|Поштова марка СРСР присвячена організації РЕВ
RIAN archive 30624 Orenburg-Western Border Pipeline.jpg|border|Будівництво нафто- й газогонів до Європи
RIAN archive 417888 Leonid Brezhnev speaks at 18th Komsomol Congress opening.jpg|border|Відкриття XVIII з'їзду ВЛКСМ 1978 року
Carter Brezhnev sign SALT II.jpg|border|Леонід Брежнєв і [[Джиммі Картер]] підписують договір ОСО-2, 1979 рік
RIAN_archive_488322_Flag-bearers_of_states-participants_of_the_XXII_Summer_Olympic_Games.jpg|border|Московська літня олімпіада 1980 року
</gallery></small>

[[1968]] року радянські війська придушили [[Празька весна|ліберальні політичні реформи]] в [[Чехословаччина|Чехословаччині]] ([[операція «Дунай»]])<ref name="Прага1968"/>. Втім наступного десятиліття відбулось значне поліпшення у міжнародних відносинах, внутрішньонімецьких, американсько-китайських, американсько-радянських ([[Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь|договори про обмеження стратегічних наступальних озброєнь]])<ref name="ЕІУ"/>. [[1975]] року в [[Гельсінкі]] було підписано [[Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі]]<ref name="Гельсінкі"/>. Край «політиці розрядки напруження» поклав СРСР [[1979]] року, коли здійснив військовий переворот в [[Афганістан]]і й увів війська на підтримку маріонеткового уряду [[Бабрак Кармаль|Бабрака Кармаля]], що призвело до [[Афганська війна (1979—1989)|тривалого збройного протистояння]]<ref name="Афган"/> і відновлення «Холодної війни», яку президент США [[Рональд Рейган]] вивів на новий рівень «[[Стратегічна оборонна ініціатива|Зоряних війн]]»<ref name="ЕІУ"/><ref name="Холодна"/>. Країна опиняється в міжнародній ізоляції на фоні падіння світових цін на вуглеводні, дохід від продажу яких дозволяв покривати проблеми в неефективній економіці впав на половину, що яскраво засвідчив бойкот [[Літні Олімпійські ігри 1980|Олімпійських ігор 1980 року]] з боку провідних західних країн<ref name="tyzhden187"/>.

{{see also|Період застою}}

=== Правління Горбачова (1985—1991) ===
Після нетривалого керівництва [[Андропов Юрій Володимирович|Юрія Андропова]] ([[1983]]—[[1984]])<ref name="Андропов"/> та [[Черненко Костянтин Устинович|Костянтина Черненка]] ([[1984]]—[[1985]])<ref name="Черненко"/>, 1985 року генеральним секретарем ЦК КПРС став [[Горбачов Михайло Сергійович|Михайло Горбачов]] ([[1985]]—[[1991]])<ref name="ЕІУ"/><ref name="Горбачов"/>. Він розпочав політику прискорення соціально-економічного розвитку, провів [[Антиалкогольна кампанія М. Горбачова|антиалкогольну кампанію]], «боротьбу з нетрудовими доходами», впровадив [[держприйомка|держприйомку]], як механізм боротьби з масовим браком<ref name="ЕІУ"/>. [[1987]] року розпочались масштабніші перетворення&nbsp;— «[[Перебудова]]», яка дуже швидко зайшла в глухий кут<ref name="Перебудова"/><ref name="СРСР"/>. Втім відбулась лібералізація суспільно-політичного життя, запроваджувались принципи [[Свобода слова|свободи слова]], відбувались спроби демократизації КПРС (плюралізм думок, [[Політика гласності|гласність]])<ref name="Перебудова"/><ref name="СРСР"/>. Послаблення політичного та ідеологічного диктату КПРС призвело до виникнення [[Політична партія|політичних партій]], організацій і рухів, які виступили проти тоталітарного режиму та унітарної держави<ref name="ЕІУ"/>. Після [[I з'їзд народних депутатів СРСР|I з'їзду народних депутатів СРСР]] [[1989]] року різко загострилося протистояння політичних сил, розпочалися суперечки з питань майбутнього устрою держави, у союзних республіках виникли і ширились національно-демократичні рухи, в Прибалтиці розпочались виступи за вихід зі складу СРСР та відновлення незалежності. Табір російських реформаторів очолив один з колишніх керівників КПРС [[Єльцин Борис Миколайович|Борис Єльцин]]<ref name="Єльцин"/>. 11 березня [[1990]] року Литва першою з радянських республік [[Акт відновлення незалежності Литви|проголосила про свою незалежність]], спроба придушити яку вилилась в [[Січневі події у Вільнюсі|кроваві події]] січня 1991 року у [[Вільнюс]]і. Литву [[Декларація про відновлення незалежності Латвійської Республіки|наслідували Латвія]] й [[Відновлення незалежності Естонії|Естонія]]<ref name="СРСР"/>. На Кавказі та в Середній Азії спалахнули збройні міжнаціональні конфлікти<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
RIAN archive 483165.jpg|border|Коштовності, вилучені в узбецьких держслужбовців-хабарників
Gorbachev Bush 19900601.jpg|border|Михайло Горбачов і [[Джордж Герберт Вокер Буш|Джордж Буш]]
RIAN archive 58833 Withdrawal of Soviet troops from Afghanistan.jpg|border|Вивід радянських військ з Афганістану, 1989 рік
January 13 events in Vilnius Lithuania.jpg|border|Січневі події 1991 року у Вільнюсі
RSFSR_deklaraciya_suverenitet.jpg|border|Декларація про державний суверенітет Росії
RIAN archive 52076 Leonid Kravchuk, Stanislav Shushkevich and Boris Yeltsin.jpg|border|Підписання Біловезьких угод
</gallery></small>

[[12 червня]] 1990 року Верховна Рада РРФСР на чолі з Борисом Єльциним, за прикладом прибалтійських республік, видала [[Декларація про державний суверенітет РРФСР|Декларацію про державний суверенітет РРФСР]], яка спричинила ефект доміно і аналогічні декларації були прийняті в інших республіках<ref name="ЕІУ"/>. 12 червня 1991 року на перших всенародних виборах президентом РРФСР було обрано [[Єльцин Борис Миколайович|Бориса Єльцина]] ([[1991]]—[[1999]])<ref name="Єльцин"/>. 19–21 серпня 1991 року в Москві відбулась невдала спроба [[Державний комітет з надзвичайного стану|військового заколоту]], який фактично позбавив Горбачова важелів влади, які перехопили союзні республіки<ref name="ЕІУ"/><ref name="СРСР"/>. [[24 серпня]] [[1991]] року [[Верховна Рада УРСР]], другого за політичною вагою члена Радянського Союзу, ухвалила [[Акт проголошення незалежності України|Акт проголошення незалежності]]<ref name="АНУ"/><ref name="КонстУкр"/><ref name="ВРУРСР"/>, підтверджений [[Всеукраїнський референдум 1991|всенародним референдумом]] 1 грудня того ж року<ref name="Референдум1121991"/>. [[8 грудня]] [[1991]] року лідери Росії (Борис Єльцин), України ([[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]])<ref name="Кравчук"/> та Білорусі ([[Шушкевич Станіслав Станіславович|Станіслав Шушкевич]]) підписали [[Біловезькі угоди]] про припинення існування СРСР, як суб'єкта міжнародного права, та домовились про утворення [[Співдружність Незалежних Держав|Співдружності Незалежних Держав]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="Біловезькі"/><ref name="СНД"/>. 12 грудня 1991 року Верховна Рада РРФСР ратифікувала цю угоду і денонсувала Договір про утворення СРСР. [[25 грудня]] 1991 року Михайло Горбачов оголосив про свою відставку з посади президента СРСР, усю повноту влади в Росії отримав Борис Єльцин<ref name="Єльцин"/>. [[26 грудня]] [[Рада Союзу Верховної ради СРСР]] визнала, що СРСР припинив існування<ref name="ЕІУ"/><ref name="СРСР"/>.

{{see also|Перебудова}}

== Російська Федерація ==

=== Правління Єльцина (1991—1999) ===
{{main|Єльцин Борис Миколайович}}
Самостійний розвиток Російської Федерації на політичній арені розпочався з утвердження [[Правонаступництво держав|правонаступництва СРСР]] як суб'єкта [[Міжнародне право|міжнародного права]]. Таким чином Росія автоматично перебрала на себе членство в усіх міжнародних організаціях в яких перебував СРСР на момент його розпаду, у тому числі і місце постійного члена [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]]<ref name="РБООН"/>. У внутрішній політиці відразу розпочалось узгодження конституційних засад [[Федеративний устрій Росії|федеративного устрою держави]]. 31 березня [[1992]] року всі республіки та інші автономні й адміністративні утворення (надалі [[Суб'єкти Російської Федерації|суб'єкти федераціі]]), за винятком [[Татарстан]]у, [[Ічкерія|Ічкерії]] (Чечня) та [[Інгушетія|Інгушетії]], для врегулювання конфліктів між загальноросійським законодавством і місцевими деклараціями про державний суверенітет, підписали «[[Федеративний договір Російської Федерації|Федеративний договір]]», що запровадив основні принципи федералізму в Росії<ref name="ЕІУ"/>.

Перехід від командної до ринкової економіки відзначився радикальними економічними реформами, що незабаром дали свої плоди. Новосформований уряд Росії, що складався з радикально настроєних учених-реформаторів на чолі з [[Гайдар Єгор Тимурович|Єгором Гайдаром]], проголосив курс на проведення глибоких економічних перетворень з метою створення у країні ринкової економіки. 1 січня 1992 року було скасовано державне регулювання цін, внаслідок чого було подолано [[Дефіцит товарів та послуг|дефіцит споживчих товарів]] із одночасним запуском [[Гіперінфляція|гіперінфляції]] та падіння життєвого рівня населення<ref name="ЕІУ"/>. Впродовж 1990-х років відбувалось масштабне роздержавлення ([[приватизація]]) і перерозподіл засобів виробництва, різка поляризація доходів; [[1993]] року проведена конфіскаційна [[грошова реформа в Росії (1993)|грошова реформа]], [[Радянський карбованець|радянські карбованці]] були замінені на [[російський рубль|російські рублі]]<ref name="ЕІУ"/><ref name="Рубль"/>.

Безкомпромісні ринкові реформи, які почав здійснювати уряд, зумовили значне погіршення матеріального становища основної маси населення та зростання соціальної напруженості у російському суспільстві. Проти радикальних економічних змін виступили ліві сили та стара номенклатура, які, використовуючи лозунг захисту інтересів «трудящих мас», піддали різкій критиці політику президента і уряду. Це було використано консервативною більшістю Верховної Ради, до якої приєднались численні національно-патріотичні групи, що мріяли про відродження «великої Росії». Парламент блокував реформи уряду, який після вимушеної відставки Єгора Гайдара очолив [[Черномирдін Віктор Степанович|Віктор Черномирдін]]. У жовтні 1993 року відбувся [[Конституційна криза у Росії 1993|конституційний конфлікт]] між президентом та керівництвом [[Верховна рада Росії|Верховної Ради]] на чолі з [[Хасбулатов Руслан Імранович|Русланом Хасбулатовим]] за підтримки віце-президента [[Руцькой Олександр Володимирович|Олександра Руцького]]. Парламент був розпущений із застосуванням військ, ради народних депутатів були розпущені або перетворені на регіональні та муніципальні парламенти. 12 грудня 1993 року прийнято чинну [[Конституція Російської Федерації|Конституцію РФ]], відбувся остаточний демонтаж радянської політичної системи і централізація влади<ref name="ЕІУ"/>. На нових парламентських виборах демократичні партії не змогли домовитись і виступити єдиним виборчим блоком, тож зазнали відчутної поразки.

Аби змусити владу [[Ічкерія|Ічкерії]] на чолі з генералом [[Джохар Дудаєв|Джохаром Дудаєвим]] приєднатись до федеративного договору у грудні 1994 року на територію республіки було уведено війська, розпочалась [[Перша російсько-чеченська війна]]<ref name="ЕІУ"/>. Воєнні дії забрали десятки тисяч жертв мирного населення (лише за офіційними даними загинуло 6 тис. російських військовослужбовців), засвідчили слабку легітимність столичної влади серед мусульманських громад Північного Кавказу, підживили релігійний [[екстремізм]] та застосування [[Тероризм|терористичних актів]] поза зоною бойових дій. 1996 року передвиборча президентська кампанія і невдалі дії федеральних військ змусили за посередництва [[ОБСЄ]] вдатись до підписання тимчасових [[Хасав'юртівські угоди|Хасав'юртівських угод]] і фактичного визнання влади Ічкерії<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Boris Yeltsin 22 August 1991-1.jpg|border|Борис Єльцин у серпні 1991 року
Russia1991.png|border|Російські регіони, 1990-ті роки
ベールイドーム.jpg|border|Будівля Верховної Ради РФ («Білий дім») після штурму у жовтні 1993 року
Evstafiev-chechnya-palace-gunman.jpg|border|Бої за президентський палац у [[Грозний|Грозному]], грудень 1995 року
Mass grave in Chechnya.jpg|border|Масове поховання загиблих в Ічкерії, лютий 2000 року
Boris_Yeltsin_-_1999-12-31.ogv|border|Відеозвернення Бориса Єльцина з приводу власної відставки
</gallery></small>

У липні 1996 року Борис Єльцин переміг у другому турі [[Президентські вибори в Росії (1996)|президентських виборів]] лідера Компартії РФ [[Зюганов Геннадій Андрійович|Геннадія Зюганова]] і був переобраний президентом на другий термін<ref name="Єльцин"/>. Зовнішня політика цієї доби була спрямована на встановлення рівноправних стосунків із західними країнами, інтеграцію у європейське співтовариство при збереженні впливових позицій, які посідав СРСР. Тому Росія чинила на міжнародній арені опір прийому до НАТО нових членів з числа країн Центрально-Східної Європи ([[Польща|Польщі]], [[Чехія|Чехії]], [[Угорщина|Угорщини]] та інших). У політичній кризі на Балканах, пов'язаній з [[Розпад Югославії|розпадом Югославії]], Росія активно підтримувала [[Сербія|Сербію]] у її намаганнях зберегти панівне становище в регіоні, зберегти територіальну цілісність у [[Косово|Косові]] ([[Інцидент у Приштинському аеропорту|Приштинський марш-кидок]] 1999 року). У відносинах Росії з колишніми республіками СРСР виникла напруженість у зв'язку з проблемами закордонних росіян та «російськомовного населення» на етнічному підґрунті; розміщення і майна [[Збройні сили СРСР|Збройних сил СРСР]]; розподілу майна колишнього СРСР. Наприкінці березня 1996 року президенти Росії, [[Казахстан]]у, [[Киргизстан]]у та [[Білорусь|Білорусі]] підписали Договір щодо поглиблення інтеграції між їхніми країнами&nbsp;— [[Євразійське економічне співтовариство|Митний союз]]<ref name="ЄЕП"/><ref name="ЄВРАЗЕС"/>. [[1997]] року було оформлено Союз Росії та Білорусі (яку на той час очолював [[Лукашенко Олександр Григорович|Олександр Лукашенко]]), з 8 грудня 1999&nbsp;— [[Союзна держава Росії та Білорусі|Союзна держава]]. Навесні 1997 уклала з НАТО Угоду про особливі відносини, яка встановлювала партнерські стосунки між обома сторонами.

У серпні 1998 року стався обвал конвертаційного курсу рубля, тому 17 серпня уряд Росії оголосив про припинення платежів за низкою зобов'язань&nbsp;— [[Російський дефолт 1998 року|дефолт]]. Це призвело до економічної кризи і погіршення становища громадян, обвальне падіння курсу допомогло втримати конкурентоспроможність російської економіки<ref name="ЕІУ"/>. Наприкінці [[1999]] року після низки терористичних актів, зокрема в Москві, у Чечні розпочалась [[Друга російсько-чеченська війна]]. Жорсткий курс сприяв популярності новопризначеного голови уряду [[Путін Володимир Володимирович|Володимира Путіна]], колишнього голови [[Федеральна служба безпеки Російської Федерації|ФСБ]]<ref name="ЕІУ"/>.

Через незадовільний стан здоров'я, наслідки економічної кризи та війну на Кавказі 31 грудня 1999 року Борис Єльцин подав у відставку, призначивши Путіна виконувачем обов'язків президента країни. На підтримку передвиборчої кампанії у лютому 2000 року відбувся [[Штурм Грозного (2000)|штурм Грозного]], згодом федеральні сили встановили контроль над Ічкерією. Замирення відбулось силою і ставкою Москви на одного з чеченських лідерів ([[Кадиров Ахмат Абдулхамидович|Ахмата Кадирова]]).

=== Правління Путіна (2000—2008) ===
{{main|Путін Володимир Володимирович}}
6 травня [[2000]] року [[Путін Володимир Володимирович|Володимир Путін]] був обраний другим президентом незалежної Росії, 14 березня 2004 року переобраний на другий термін. На початку 2000-х років ним була проведена низка реформ: податкова, земельна, пенсійна, банківська, монетизація пільг, реформи трудових відносин, електроенергетики і залізничного транспорту. Одним з основних проголошених пріоритетів внутрішньої політики став підйом економіки і рівня життя населення. У вересні 2005 року запускаються так звані «Національні проєкти», жоден з яки не досяг своєї мети через корупцію і відсутність ефективних механізмів втілення і контролю. Одночасно здійснювалися кроки у напрямку зміцнення центральної і ослаблення регіональної влади: було запроваджено систему [[Федеральний округ Росії|федеральних округів]], керованих представниками президента; було скасовано виборність губернаторів<ref name="ЕІУ"/>. Від [[2003]] року парламентську більшість в країні складає пропрезидентська партія «[[Єдина Росія]]». Відбулось значне посилення [[авторитаризм]]у, надміру зріс вплив силових відомств ([[Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації|МВС]], [[Міністерство надзвичайних ситуацій Російської Федерації|МНС]], [[Збройні сили Російської Федерації|ЗС]], [[Слідчий комітет Російської Федерації|СК]]), спецслужб (ФСБ, [[Федеральна служба охорони Російської Федерації|ФСО]], [[Федеральна податкова служба Російської Федерації|ФПС]] та інших), обмеження діяльності громадських організацій та [[Свобода слова в Росії|свободи слова]] шляхом перехоплення контролю за провідними ЗМІ, переслідування незгодних бізнесменів ([[Ходорковський Михайло Борисович|Михайло Ходорковський]]) та «прихована» націоналізація їхніх підприємств (справа [[ЮКОС]]а)<ref name="ЕІУ"/>. Усе це призвело до бурхливого росту [[Корупція в Росії|корупції]] і поглиблення майнового розшарування населення. Соціальне невдоволення стримувалося підйомом пенсій та бюджетних зарплат, масивною пропагандою дій президента і його уряду. Світове здорожчання енергоносіїв дало можливість достроково сплатити [[Державний борг Росії|державні борги]] та перетворити енергетичний чинник на один із вагомих інструментів зовнішньої політики на пострадянському та європейському напрямках. У цей час форсовано стверджується офіційна ідеологія «{{iw|Суверенна демократія|суверенної демократії|ru|Суверенная демократия}}», сформована [[Сурков Владислав Юрійович|Владиславом Сурковим]] і загалом підтримана населенням завдяки економічній та політичній стабілізації в країні<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Vladimir Putin 31 May 2001-2.jpg|border|Володимир Путін і Михайло Ходорковський в травні 2001 року
Vladimir_Putin_in_Serbia_16-17_June_2001-6.jpg|border|Володимир Путін і російський контингент [[KFOR]] у Косові
Map of Russian districts, 2010-01-19.svg|border|Федеральні округи Російської Федерації
<!--Vladimir Putin 28 February 2008-1.jpg|border|Дмитро Медведєв і Володимир Путін-->
2008_South_Ossetia_war_ru.svg|border|Російсько-грузинська війна 2008 року
Медведев на XII Съезде.jpg|border|XII з'їзд партії «Єдина Росія», 2011 рік
</gallery></small>
 
У зовнішній політиці проводився курс на конфронтацію із сусідніми державами з метою відновлення сфер впливу, встановлення в них «покірливих режимів» та відвернення уваги населення Росії від внутрішніх проблем. Прокламований курс на конфронтацію з країнами НАТО і насамперед США носив демонстраційний характер, призваний показати «зростання величі Росії». Насправді дії Росії у напрямку цих країн через значну економічну залежність були скоріше дружніми.

=== Правління Медведєва (2008—2012) ===
{{main|Медведєв Дмитро Анатолійович}}
На чергових [[Президентські вибори в Росії 2008|президентських виборах]], аби уникнути конституційної колізії, відбулась «політична рокіровка», 8 травня [[2008]] року прем'єр-міністра [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитра Медведєва]] було обрано президентом, який відразу призначив Володимира Путіна на посаду голови уряду<ref name="ЕІУ"/>. У перші місяці свого правління Медведєв не виходив з тіні прем'єр-міністра. На цей час основними напрямками роботи влади було подолання наслідків економічної кризи 2008—2010 років<ref name="ЕІУ"/>. У серпні 2008 року Росія [[Російсько-грузинська війна (2008)|втрутилась у збройний конфлікт]] на території [[Грузія|Грузії]] на боці [[Південна Осетія|Південної Осетії]] та [[Абхазія|Абхазії]]<ref name="ЕІУ"/>. Які фактично були окуповані її військами та визнані де-юре московською владою незалежними країнами.

=== Друге правління Путіна (з 2012) ===
На президентських виборах 4 березня [[2012]] року, завдяки внесеним поправкам до конституції, президентом втретє було обрано Володимира Путіна. Перебіг виборчої кампанії засвідчив широкомасштабне зростання опозиційних настроїв, які вилились в [[Протести в Росії 2011—2013|масові демонстрації на Болотній площі]] в Москві 2011—2013 років та пошуку владою застосування пропагандистської машини з приводу розбурхання патріотичних настроїв та любовів до національного лідера. Ними стали [[Зимові Олімпійські ігри 2014|Зимова Олімпіада]] в [[Сочі]] взимку [[2014]] року та [[Окупація Криму (2014)|окупація]] з подальшою [[Анексія Криму (2014)|анексією Кримського півострова]] навесні, збройний конфлікт на сході України&nbsp;— [[Російська весна]]. За посередництва лідерів Франції ([[Франсуа Олланд]]) та Німеччини ([[Ангела Меркель]]), так званий «[[нормандський формат]]», війну намагались зупинити підписанням [[Мінський протокол|Мінських угод]], перші з яких були підписані 5 вересня 2014 року.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
Moscow_rally_24_December_2011,_Sakharov_Avenue_-1.JPG|border|Демонстрації в Москві, 2011 рік
Opening of XXII Winter Olympic Games (2338-13).jpg|border|XXII Зимові Олімпійські ігри в Сочі, 2014 рік
VOA-Crimea-Simferopol-airport.jpg|border|Російські «[[Зелені чоловічки|увічливі чоловічки]]» захоплюють в Україні аеропорт [[Сімферополь|Сімферополя]]
Geopolitics South Russia.png|border|Збройна агресія Росії на південно-західному напрямку
Medvedev, Putin, Volodin 2018-05-09.jpg|border|Дмитро Медведєв, Володимир Путін і В'ячеслав Володін, 2018 рік
</gallery></small>

{{see also|Анексія Криму (2014)|Російсько-українська війна (з 2014)}}

== Українсько-російські відносини ==
{{main|Українсько-російські відносини}}

=== Після 1991 року ===
Наприкінці [[1991]] року українське та російське керівництво, перебуваючи в конфлікті із союзним центром у Кремлі, разом виступили ініціаторами [[Розпуск СРСР|розпуску СРСР]]<ref name="ЕІУ"/>. Угоду про припинення союзного договору і новий договор про утворення [[Співдружність Незалежних Держав|Співдружності Незалежних Держав]] було підписано [[8 грудня]] 1991 року в [[Біловезька Пуща|Біловезькій Пущі]] у Білорусі<ref name="Біловезькі"/><ref name="СНД"/>. Проте надалі основним чинником, що визначав міждержавні стосунки, став розподіл матеріальних, фінансових активів та іншої спадщини СРСР, зокрема військової, промислової та енергетичної інфраструктури. Росія стала основним правонаступником СРСР, однак при розподілі загальносоюзної власності траплялося чимало правових колізій, посилених кризовим станом економік обох країн<ref name="ЕІУ"/>.

[[1994]] року за умовами [[Будапештський меморандум|Будапештського меморандуму]] Україна відмовилася від [[Ядерна зброя України|ядерної зброї]] (яка передавалась до Росії), в обмін на це Росія разом із [[США]] та [[Велика Британія|Великою Британією]] надавала гарантії безпеки<ref name="ЕІУ"/>.

Основні протиріччя на початковому етапі міждержавних відносин були подолані 1997 року, коли під час офіційного візиту Бориса Єльцина до Києва 31 травня було підписано «[[Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією]]»<ref name="Дружба1997"/>. Уперше було задекларовано встановлення рівноправних, взаємовигідних і дружніх міждержавних стосунків, які ґрунтуються на нормах міжнародного права. Тоді, на тлі визнання відсутності взаємних територіальних претензій, було фактично визначено в якості основних чинників подальших економічних відносин розрахунки України за постачання російських енергоносіїв, оплату за їх транзит територією України до [[Західна Європа|Західної Європи]] та умови перебування [[Чорноморський флот Росії|Чорноморського флоту Росії]] на території України (переважно на [[Кримський півострів|Кримському півострові]]) до [[2017]] року<ref name="ЕІУ"/>. Водночас не була остаточно розв'язана проблема [[Делімітація кордонів|делімітації]] [[Російсько-український кордон|державного кордону]] та [[Виключна економічна зона|виключних економічних зон]] в акваторіях [[Азовське море|Азовського моря]] та [[Керченська протока|Керченської протоки]], контролю над цивільною і технологічною інфраструктурою Чорноморського флоту Росії<ref name="ЕІУ"/><ref name="Кучма"/>.

На тлі загальної офіційної стабілізації українсько-російських взаємин часів президентства [[Кучма Леонід Данилович|Леоніда Кучми]] виключенням став [[Конфлікт щодо острова Тузла|міждержавний конфлікт]] [[2003]] року навколо спірного острова [[Тузла (острів)|Коса Тузла]] в Керченській протоці{{efn|Острів-коса відокремився від [[Таманський півострів|Таманського півострова]] під час шторму [[1925]] року. [[1941]] року був переданий указом [[Президія Верховної Ради РРФСР|Президії Верховної Ради РРФСР]] зі складу Краснодарського краю до складу [[Кримська АРСР|Кримської АРСР]].}}<ref name="ЕІУ"/>Кучма. Розпочате з російського боку будівництво захисної дамби для портових споруд [[Порт Кавказ|Порт-Кавказу]] могло з'єднати острів наново з [[Краснодарський край|Краснодарським краєм]]. Уряд Росії піддав сумніву його приналежність Україні. Конфлікт був зупинений жорсткою позицією українського керівництва{{efn|На острові було розміщено прикордонний загін, облаштовано поштове відділення в тимчасовому рибацькому селищі.}} і фактичним припиненням будівництва. Статус Тузли та питання морського кордону не було врегульовано ні на міжнародному, ні на міждержавному рівнях<ref name="ЕІУ"/>.

<small><gallery caption="" widths="" heights="" mode=packed perrow="" class= style=>
RIAN archive 848095 Signing the Agreement to eliminate the USSR and establish the Commonwealth of Independent States.jpg|border|Підписання Біловезької угоди, 1991 рік
Будапештський меморандум.jpg|border|Підписання Будапештського меморандуму, 1994 рік
Tuzla island.jpg|border|Острів Тузла, 2008 рік, до побудови [[Керченський міст|Керченського мосту]]
Feodosiya_protest_2006.jpg|border|Акція проти спільних українсько-натівських військових навчань у Феодосії, 2006 рік
Dmitry Medvedev in Kharkov - 21 April 2010-9.jpeg|border|Підписання Харківських угод, 2010 рік
</gallery></small>

На тлі охолодження відносин політичного естеблішменту Європейського Союзу та США впродовж [[2002]]–[[2004]] років, спричиненого політичними скандалами навколо вбивств журналіста [[Гонгадзе Георгій Русланович|Георгія Гонгадзе]], політика [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеслава Чорновола]], політичними репресіями проти учасників руху «[[Україна без Кучми]]», політичний вплив Росії в Україні зріс<ref name="Кучма"/>. Його метою було сприяти переорієнтації планів зовнішньо-економічної та політичної інтеграції України із західного вектора в бік міжнародних проєктів Росії (СНД, [[Єдиний економічний простір]])<ref name="ЕІУ"/>. Після [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] політика новообраного президента [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктора Ющенка]] позначилася активізацією [[Євроінтеграція України|євроінтеграційних кроків]]<ref name="ЄС"/>, пропозиціями вступу України до [[НАТО|Північноатлантичного альянсу]] (НАТО) та скороченням участі України в діяльності структур СНД<ref name="Ющенко"/>. Конфлікт інтересів призвів до «газових криз» 2005—2006 та 2008 років з приводу умов укладення чергових енергетичних контрактів із Росією, організацією [[Акції протесту проти НАТО у Феодосії|антинатівських акцій]]<ref name="ЕІУ"/>.

Після обрання [[2010]] року Президентом України [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]], між ним і президентом Російської Федерації [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Дмитром Медведєвим]] було укладено [[Харківські угоди]], які позначили зближення у стосунках між обома державами<ref name="Янукович"/>. Термін перебування [[Чорноморський флот Росії|Чорноморського флоту Росії]] на території України був продовжений до [[2042]] року в обмін на корекцію російської цінової політики щодо постачання енергоносіїв. Але загальний офіційний курс України після того передбачав продовження інтеграції до [[Європейський Союз|Європейського Союзу]] та диверсифікацію джерел енергопостачання<ref name="ЕІУ"/><ref name="Янукович"/>.

== Фальсифікація історії держави ==
Традиційно в Росії існує історія як [[Історія|історична дисципліна]] та її виклад в руслі державної [[Пропаганда|пропаганди]], що прагне піднести велич Росії та виправдати внутрішню або зовнішню політику, використовуючи для того ряд [[Фальсифікація історії|фальсифікацій]] та замовчування деяких історичних обставин. До таких творів можна віднести вже перше писемне джерело з російської історії, ''«[[Повість временних літ]]»'' київського ченця [[Нестор Літописець|Нестора]], який склав цей твір для своїх покровителей з роду Рюриковичів, а отже намагався у той, чи інший спосіб легітимізувати їхню владу.

2014 року відбулася масштабна виставка «Моя історія&nbsp;— Рюриковичі» з фальсифікацією хронології історії Росії<ref name="F1"/>, відбулося офіційне творення [[міф|історичного міту]]<ref name="F2"/>. Організаторами її стали [[Адміністрація президента Росії|Адміністрація президента Російської Федерації]], [[Міністерство культури Російської Федерації]], [[Уряд Москви]]<ref name="F4"/><ref name="F5"/>. Цю виставку відкрив патріарх [[Російська православна церква|Російської православної церкви]] [[Кирило (патріарх Московський)|Кирил]]<ref name="F6"/>. Разом з цим президент Росії [[Путін Володимир Володимирович|Володимир Путін]] зібрав істориків Росії на інструктаж<ref name="F7"/><ref name="F9"/> з метою політично заангажованого переписування історії Росії<ref name="F10"/><ref name="F11"/><ref name="F12"/>. Шкільний підручник Н. Загладіна ''«Історія Росії та світу у 20 столітті»'', що за завданням Володимира Путіна повинен був викладати історію «патріотичніше», навмисно замовчує чи однобічно інтерпретує багато темних сторінок історії Росії&nbsp;— сталінські репресії, голодомори, чеченські війни тощо.

Фальшивування історії власної держави часто відбувається і на побутовому рівні. Це і приписування собі чужих перемог, як у випадку з [[Грюнвальдська битва|Грюнвальдською битвою]], про участь в якій [[Смоленське князівство|смоленських]] полків (зросійщеної білоруської землі, що на той час перебувала у складі Великого князівства Литовського) згадують в підручниках історії та на патріотичних [[Білборд|бігбордах]] російських міст 2017 року<ref name="republic"/>, і навіть анекдотична відсилка до сюжетів різноманітних пропагандистських художніх фільмів (від «[[Олександр Невський (фільм)|Олександра Невського]]» [[Ейзенштейн Сергій Михайлович|Сергія Ейзенштейна]]<ref name="godliter"/> до «[[Орда (фільм)|Орди]]» [[Прошкін Андрій Олександрович|Андрія Прошкіна]] і «[[Вікінг (фільм, 2016)|Вікінга]]» [[Кравчук Андрій Юрійович|Андрія Кравчука]]<ref name="oodrussia"/>) як до історичних джерел.

{{see also|Фальсифікація історії КПРС}}

== Див. також ==
{{Div col}}
* [[Інститут російської історії РАН]]
* [[Адміністративна реформа в Російській Федерації]]
* [[Росіяни]]
* [[Росіяни України]]
* [[Українці Росії]]
* [[История государства Российского]]
* [[Исторія Россіи съ древнѣйшихъ временъ]]
* [[Исторія Россійская]]
* [[Інститут російської історії РАН]]
* [[Российская история]]
{{Div col end}}

== Примітки ==
{{notelist|2}}

== Джерела ==
{{reflist|2|refs=
<ref name="ЕІУ">{{ЕІУ|9||стаття=Росія|автор=[[Галушко Кирило Юрійович|Галушко К. Ю.]]|посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rosiia}}</ref>

<ref name="РІ">{{ЕІУ|9||автор=[[Галушко Кирило Юрійович|Галушко К. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rosijska_imperiia |стаття=Російська імперія}}</ref>

<ref name="Абсолют">{{ЕІУ|1||автор=[[Вирський Дмитро Станіславович|Вирський Д. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Absoliutyzm |стаття=Абсолютизм}}</ref>

<ref name="Афган">{{ЕІУ|1||автор=[[Мартинов Андрій Юрійович|Мартинов А. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Afhanska_vijna_1979 |стаття=Афганська війна 1979-1989 }}</ref>

<ref name="АНУ">{{ЕІУ|1||автор=[[Литвин Володимир Михайлович|Литвин В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Akt_proholoshennia |стаття=Акт проголошення незалежності України }}</ref>

<ref name="Андропов">{{ЕІУ|1||автор=[[Шаповал Юрій Іванович|Шаповал Ю. І]]. |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Andropov_Y |стаття=Андропов Юрій Володимирович }}</ref>

<ref name="Андрусів">{{ЕІУ|1||автор=[[Чухліб Тарас Васильович|Чухліб Т. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Andrusivskyj_dohovir_1667 |стаття=Андрусівський договір 1667 }}</ref>

<ref name="Антанта">{{ЕІУ|1||автор=[[Симоненко Рем Георгійович|Симоненко Р. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Antanta |стаття=Антанта }}</ref>

<ref name="Антигітлер">{{ЕІУ|1||автор=[[Коваль Віктор Савович|Коваль В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Antyhitlerivska_koalitsiia |стаття=Антигітлерівська коаліція у ІІ Світовій війні }}</ref>

<ref name="Апостол">{{ЕІУ|1||автор=[[Горобець Віктор Миколайович|Горобець В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Apostol_D |стаття=Апостол Данило Павлович }}</ref>

<ref name="АвстрУг">{{ЕІУ|1||автор=[[Віднянський Степан Васильович|Віднянський С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Avstro_Uhorschyna |стаття=Австро-Угорщина }}</ref>

<ref name="Азовські">{{ЕІУ|1||автор=[[Панашенко Віра Василівна|Панашенко В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Azovsko_Dn_1695 |стаття=Азовсько-Дніпровські походи 1695-1696 }}</ref>

<ref name="Бахчисарай">{{ЕІУ|1||автор=[[Чухліб Тарас Васильович|Чухліб Т. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Bakhchysarajskyj_myr_1681 |стаття=Бахчисарайський мир 1681 }}</ref>

<ref name="Бароко">{{ЕІУ|1||автор=[[Наливайко Дмитро Сергійович|Наливайко Д. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Baroko |стаття=Бароко }}</ref>

<ref name="Бессарабія">{{ЕІУ|1||автор=[[Симоненко Рем Георгійович|Симоненко Р. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Bessarabiya |стаття=Бессарабія }}</ref>

<ref name="Біловезькі">{{ЕІУ|1||автор=[[Кубальський Олег Нарцизович|Кубальський О. Н.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Bilovezka_uhoda_1991 |стаття=Біловезька угода про створення СНД 1991 }}</ref>

<ref name="БільшовРад">{{ЕІУ|1||автор=[[Солдатенко Валерій Федорович|Солдатенко В. Ф.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Bilshovyzatsiia_rad_1917 |стаття=Більшовизація рад }}</ref>

<ref name="Білі">{{ЕІУ|1||автор=[[Буравченков Анатолій Олександрович|Буравченков А. О.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Bilyj_rukh |стаття=Білий рух в Україні }}</ref>

<ref name="Боярськадума">{{ЕІУ|1||автор=[[Вирський Дмитро Станіславович|Вирський Д.С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Bojarska_duma |стаття=Боярська дума }}</ref>

<ref name="Боровиковський">{{ЕІУ|1||автор=[[Матях Валентина Миколаївна |Матях В.М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Borovykovskyj_V |стаття=Боровиковський Володимир Лукич }}</ref>

<ref name="Годунов">{{ЕІУ|2||автор= |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=borys_godunov |стаття=Борис Годунов }}</ref>

<ref name="Брест">{{ЕІУ|1||автор=[[Лупандін Олексій Ігорович|Лупандін О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Brestskyj_myrnyj_3_1918 |стаття=Брестський мирний договір РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 }}</ref>

<ref name="Брежнєв">{{ЕІУ|1||автор=[[Шаповал Юрій Іванович|Шаповал Ю. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Brezhniev_L |стаття=Брежнєв Леонід Ілліч }}</ref>

<ref name="Брусилів">{{ЕІУ|1||автор=[[Волковинський Валерій Миколайович|Волковинський В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Brusylovskyj_proryv_1916 |стаття=Брусиловський прорив 1916 }}</ref>

<ref name="ПівнБуковина">{{ЕІУ|1||автор=[[Веселова Олександра Михайлівна|Веселова О. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Bukovyna_Pivnichna |стаття=Буковина Північна }}</ref>

<ref name="Москва1941">{{ЕІУ|1||автор=[[Подкур Роман Юрійович|Подкур Р. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Bytva_Moskvoiu_1941 |стаття=Битва під Москвою 1941-1942 }}</ref>

<ref name="Валуєвський">{{ЕІУ|1||автор=[[Климчук Микола Миколайович|Климчук М. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Valuievskyj_tsyrkuliar |стаття=Валуєвський циркуляр }}</ref>

<ref name="ОВД">{{ЕІУ|1||автор=[[Мельникова Ірина Миколаївна|Мельникова І. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Varshavskyj_dohovir_1955 |стаття=Варшавський договір 1955 р. }}</ref>

<ref name="Василій3">{{ЕІУ|1||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vasylij_III |стаття=Василій ІІІ Іванович }}</ref>

<ref name="ВВВ">{{ЕІУ|1||автор=[[Коваль Михайло Васильович|Коваль М. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Velyka_vitchyzniana_1941 |стаття=Велика вітчизняна війна Радянського Союзу 1941-1945 рр. }}</ref>

<ref name="ВКМ">{{ЕІУ|1||автор=[[Кучкин Володимир Андрійович|Кучкин В. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Velyke_kniazivstvo_Moskovske |стаття=Велике князівство Московське }}</ref>

<ref name="ВРУРСР">{{ЕІУ|1||автор=[[Гавриш Степан Богданович|Гавриш С. Б.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Verkhovna_Rada_URSR |стаття=Верховна Рада УРСР }}</ref>

<ref name="Версальська">{{ЕІУ|1||автор=[[Кулинич Іван Маркович|Кулинич І. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Versalska_systema |стаття=Версальська система міжнародних відносин }}</ref>

<ref name="Вестернізація">{{ЕІУ|1||автор=[[Головко Володимир Вікторович|Головко В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vesternizatsiia |стаття=Вестернізація }}</ref>

<ref name="Вічнмир1686">{{ЕІУ|1||автор=[[Чухліб Тарас Васильович|Чухліб Т. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vichnyj_myr_1686 |стаття=Вічний мир 1686 р. }}</ref>

<ref name="Віденський1814">{{ЕІУ|1||автор= |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=videnskyjj_kongres |стаття=Віденський конгрес 1814–1815 }}</ref>

<ref name="Вітчизняна">{{ЕІУ|1||автор=[[Усенко Павло Георгійович|Усенко П. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vijna_1812 |стаття=Війна 1812 р. }}</ref>

<ref name="Володимир">{{ЕІУ|1||автор=[[Котляр Микола Федорович|Котляр М.Ф.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Volodymyr_Sv |стаття=Володимир Святославич Святий}}</ref>

<ref name="Запорожці">{{ЕІУ|1||автор=[[Сас Петро Михайлович|Сас П. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vijsko_Zaporozke |стаття=Військо Запорозьке }}</ref>

<ref name="Військпосел">{{ЕІУ|1||автор=[[Лазанська Тамара Іванівна|Лазанська Т. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vijskovi_poselennia |стаття=Військові поселення }}</ref>

<ref name="Військреф">{{ЕІУ|1||автор=[[Волковинський Валерій Миколайович|Волковинський В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vijskovi_reformy |стаття=Військові реформи 60-70-х рр. ХІХ ст. }}</ref>

<ref name="Візантія">{{ЕІУ|1||автор=[[Котляр Микола Федорович|Котляр М. Ф.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vizantiia |стаття=Візантія }}</ref>

<ref name="ВСК">{{ЕІУ|1||автор=[[Котляр Микола Федорович|Котляр М. Ф.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vladymyro_Suzdalske_kniazivstvo |стаття=Владимиро-Суздальське князівство }}</ref>

<ref name="ВПК">{{ЕІУ|1||автор=[[Головко Володимир Вікторович|Головко В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Voienno_promyslovyj_kompleks |стаття=Воєнно-промисловий комплекс (ВПК) }}</ref>

<ref name="Воєнком">{{ЕІУ|1||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Voiennyj_komunizm |стаття=Воєнний комунізм }}</ref>

<ref name="Волюнт">{{ЕІУ|1||автор=[[Головко Володимир Вікторович|Головко В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Voliuntaryzm |стаття=Волюнтаризм }}</ref>

<ref name="ВольнВЗН">{{ЕІУ|1||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Volnosti_Vijska |стаття=Вольності Війська Запорозького Низового }}</ref>

<ref name="Волость">{{ЕІУ|1||автор=[[Любченко Володимир Борисович|Любченко В. Б.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Volost |стаття=Волость }}</ref>

<ref name="Установчі">{{ЕІУ|1||автор=[[Верстюк Владислав Федорович|Верстюк В. Ф.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Vserosijski_Ustanovchi |стаття=Всеросійські Установчі збори }}</ref>

<ref name="Галицька">{{ЕІУ|2||автор=[[Науменко Кім Єлисейович|Науменко К. Є.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Galycka_bytva |стаття=Галицька битва 1914 }}</ref>

<ref name="Гетьманщина">{{ЕІУ|2||автор=[[Гуржій Олександр Іванович|Гуржій О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Getmanshchyna |стаття=Гетьманщина }}</ref>

<ref name="Гоголь">{{ЕІУ|2||автор=[[Кулікова Лілія Борисівна|Кулікова Л. Б.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Gogol_M |стаття=Гоголь Микола Васильович }}</ref>

<ref name="Голодомор46">{{ЕІУ|2||автор=[[Веселова Олександра Михайлівна|Веселова О. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Golod_1946_1947 |стаття=Голод 1946–1947 Років в УРСР }}</ref>

<ref name="Голодомор">{{ЕІУ|2||автор=[[Марочко Василь Іванович|Марочко В. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Golodomor_1932_1933 |стаття=Голодомор 1932–1933 років в УСРР }}</ref>

<ref name="Горбачов">{{ЕІУ|2||автор=[[Шаповал Юрій Іванович|Шаповал Ю. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Gorbachov_M |стаття=Горбачов Михайло Сергійович }}</ref>

<ref name="Горлицька">{{ЕІУ|2||автор=[[Науменко Кім Єлисейович|Науменко К. Є.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Gorlycka_bytva_1915 |стаття=Горлицька битва 1915 }}</ref>

<ref name="ГромадвійнаУкр">{{ЕІУ|2||автор=[[Верстюк Владислав Федорович|Верстюк В. Ф.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Gromad_vijna_1917_1921 |стаття=Громадянська війна в Україні 1917–1921 }}</ref>

<ref name="Грошреформ1947">{{ЕІУ|2||автор=[[Ковпак Людмила Всеволодівна|Ковпак Л. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Groshova_reforma_1947 |стаття=Грошова реформа 1947 }}</ref>

<ref name="Губ>{{ЕІУ|2||автор=[[Маркова Олена Євгеніївна|Маркова О. Є.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Guberniya |стаття=Губернія }}</ref>

<ref name="Губком">{{ЕІУ|2||автор=[[Кудлай Олександра Борисівна|Кудлай О. Б.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Gubernski_komisary |стаття=Губернські комісари }}</ref>

<ref name="Габсбурги">{{ЕІУ|2||автор=[[Варварцев Микола Миколайович|Варварцев М. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Habsburhy_rid |стаття=Габсбурги }}</ref>

<ref name="ДекабристиУкр">{{ЕІУ|2||автор=[[Казьмирчук Григорій Дмитрович|Казьмирчук Г. Д.]], [[Дука Микола Валентинович|Дука М. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Dekabrystiv_rukh_v_Ukr |стаття=Декабристів рух в Україні }}</ref>

<ref name="ДерждумаРІ">{{ЕІУ|2||автор=[[Машкін Олександр Миколайович|Машкін О. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Derzh_duma_Ros_imperii |стаття=Державна дума Російської імперії }}</ref>

<ref name="Держселяни">{{ЕІУ|2||автор=[[Лазанська Тамара Іванівна|Лазанська Т. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Derzhavni_selyany |стаття=Державні селяни }}</ref>

<ref name="ДевлетГірей1">{{ЕІУ|2||автор=[[Черкас Борис Володимирович|Черкас Б. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Devlet_Girey_I |стаття=Девлет-Гірей I }}</ref>

<ref name="Дружба1997">{{ЕІУ|2||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С.В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Dogovir_pro_druzhbu_Ukr_Ros_1997 |стаття=Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 }}</ref>

<ref name="Дорошенко">{{ЕІУ|2||автор=[[Степанков Валерій Степанович|Степанков В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Doroshenko_P |стаття=Дорошенко Петро Дорофійович }}</ref>

<ref name="ДСВ">{{ЕІУ|2||автор=[[Коваль Михайло Васильович|Коваль М. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Druga_svitova_viyna_1939_1945 |стаття=Друга світова війна 1939–1945 }}</ref>

<ref name="2ВЗР">{{ЕІУ|2||автор=[[Бойко Олена Дмитрівна|Бойко О. Д.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Drugy_vseros_zizd_rad_1917 |стаття=Другий Всеросійський з'їзд рад 1917 }}</ref>

<ref name="Дикеполе">{{ЕІУ|2||автор=[[Щербак Віталій Олексійович|Щербак В. О.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Dyke_pole |стаття=Дике поле }}</ref>

<ref name="ЖГД1785">{{ЕІУ|3||автор=[[Матях Валентина Миколаївна|Матях В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zhaluvalna_gramota_dvoryanstvu_1785 |стаття=Жалувана грамота дворянству 1785 }}</ref>

<ref name="ЖГМ1785">{{ЕІУ|3||автор=[[Гуржій Олександр Іванович|Гуржій О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zhaluvalna_gramota_mistam_1785 |стаття=Жалувана грамота містам 1785 }}</ref>

<ref name="Жовтневий">{{ЕІУ|3||автор=[[Реєнт Олександр Петрович|Реєнт О. П.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zhovtnevy_perevorot_1917 |стаття=Жовтневий переворот у Петрограді 1917 }}</ref>

<ref name="ЗхУкр">{{ЕІУ|3||автор=[[Верменич Ярослава Володимирівна|Верменич Я. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zakhidna_Ukr_termin |стаття=Західна Україна, як термін }}</ref>

<ref name="Західники">{{ЕІУ|3||автор=[[Грєбцова Ірена Світозарівна|Грєбцова І. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zakhidnyky |стаття=Західники }}</ref>

<ref name="Гельсінкі">{{ЕІУ|3||автор=[[Шемшученко Юрій Сергійович|Шемшученко Ю. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zakljuchny_akt_narady_z_bezpeky_1975 |стаття=Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 }}</ref>

<ref name="ЗапСіч">{{ЕІУ|3||автор=[[Щербак Віталій Олексійович|Щербак В. О.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zaporozka_sich |стаття=Запорозька Січ }}</ref>

<ref name="Зеленклин">{{ЕІУ|33||автор=[[Попок Андрій Андрійович|Попок А. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zeleny_klyn |стаття=Зелений клин }}</ref>

<ref name="Земреф">{{ЕІУ|||автор=[[Чехович Валерій Анатолійович|Чехович В. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zemska_reforma_1864 |стаття=Земська реформа 1864 }}</ref>

<ref name="Земсоб">{{ЕІУ|3||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zemsky_sobor |стаття=Земський собор }}</ref>

<ref name="Земства">{{ЕІУ|3||автор=[[Чехович Валерій Анатолійович|Чехович В. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zemstva |стаття=Земства }}</ref>

<ref name="ЗО">{{ЕІУ|3||автор=[[Галенко Олександр Іванович|Галенко О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Zolota_orda |стаття=Золота орда, улус Джучі }}</ref>

<ref name="ЄЕП">{{ЕІУ|3||автор=[[Мартинов Андрій Юрійович|Мартинов А. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=EEP |стаття=Єдиний економічний простір (ЄЕП) }}</ref>

<ref name="Єльцин">{{ЕІУ|3||автор=[[Мартинов Андрій Юрійович|Мартинов А. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Elcyn_B |стаття=Єльцин Борис Миколайович }}</ref>

<ref name="Єлизавета">{{ЕІУ|3||автор=[[Панашенко Віра Василівна|Панашенко В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Elyzaveta_P |стаття=Єлизавета Петрівна }}</ref>

<ref name="Емс">{{ЕІУ|3||автор=[[Сарбей Віталій Григорович|Сарбей В. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Emsky_akt_1876 |стаття=Емський акт 1876 }}</ref>

<ref name="ЄС">{{ЕІУ|3||автор=[[Мартинов Андрій Юрійович|Мартинов А. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=ES |стаття=Європейський Союз, ЄС }}</ref>

<ref name="ЄВРАЗЕС">{{ЕІУ|3||автор=[[Мартинов Андрій Юрійович|Мартинов А. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=EvrazES |стаття=Євразійське Економічне Співтовариство (ЄВРАЗЕС) }}</ref>

<ref name="Йосиф2">{{ЕІУ|3||автор=[[Стеблій Феодосій Іванович|Стеблій Ф. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Yosyf_II |стаття=Йосиф II }}</ref>

<ref name="Імперіалізм">{{ЕІУ|3||автор=[[Голобуцький Володимир Олексійович|Голобуцький П. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Imperializm |стаття=Імперіалізм }}</ref>

<ref name="Імперія">{{ЕІУ|3||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Imperija |стаття=Імперія }}</ref>

<ref name="Індустр">{{ЕІУ|3||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Industrializacija |стаття=Індустріалізація у Великій Британії, Російській імперії, СРСР, Лівобережній та Південній Україні, УРСР }}</ref>

<ref name="Інородці">{{ЕІУ|3||автор=[[Кас'яненко Юрій Якович|Кас'яненко Ю. Я.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Inorodci |стаття=Інородці }}</ref>

<ref name="Іван3">{{ЕІУ|3||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Ivan_III |стаття=Іван III, Іван III Васильович }}</ref>

<ref name="Іван4">{{ЕІУ|3||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Ivan_IV |стаття=Іван IV, Іван IV Васильович Грозний }}</ref>

<ref name="Капіталізм">{{ЕІУ|4||автор=[[Райт Ерік Олін|Райт Е. О.]], [[Юркова Оксана Віталіївна|Юркова О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kapitalizm |стаття=Капіталізм }}</ref>

<ref name="Капніст">{{ЕІУ|4||автор=[[Матях Валентина Миколаївна|Матях В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kapnist_V |стаття=Капніст Василь Васильович }}</ref>

<ref name="Карамзін">{{ЕІУ|4||автор=[[Удод Олександр Андрійович|Удод О. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Karamzin_M |стаття=Карамзін Микола Михайлович }}</ref>

<ref name="Карл12">{{ЕІУ|4||автор=[[Станіславський В'ячеслав Володимирович|Станіславський В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Karl_XII |стаття=Карл XII }}</ref>

<ref name="Катерина2">{{ЕІУ|4||автор=[[Путро Олексій Іванович|Путро О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kateryna_II |стаття=Катерина ІІ, Катерина II Олексіївна та її політика стосовно України }}</ref>

<ref name="Керенський">{{ЕІУ|4||автор=[[Кас'яненко Юрій Якович|Кас'яненко Ю. Я.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kerensky_O |стаття=Керенський Олександр Федорович }}</ref>

<ref name="Класицизм">{{ЕІУ|4||автор=[[Бондарчук Петро Миколайович|Бондарчук П. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Klasycyzm |стаття=Класицизм }}</ref>

<ref name="Колабор">{{ЕІУ|4||автор=[[Дерейко Іван Іванович|Дерейко І. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kolaboracionizm |стаття=Колабораціонізм }}</ref>

<ref name="Колектив">{{ЕІУ|4||автор=[[Марочко Василь Іванович|Марочко В. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kolektyvizaciya |стаття=Колективізація сільського господарства в УСРР / УРСР }}</ref>

<ref name="Сагайдачний">{{ЕІУ|5||автор=[[Сас Петро Михайлович|Сас П. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Konashevich_Sagaidachny |стаття=Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович }}</ref>

<ref name="Консерватизм">{{ЕІУ|5||автор=[[Джеремі Рабкін|Рабкін Дж. А.]], [[Юркова Оксана Віталіївна|Юркова О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Konservatizm |стаття=Консерватизм: політична доктрина і реальна політика }}</ref>

<ref name="КонстСРСР">{{ЕІУ|5||автор=[[Мироненко Олександр Миколайович|Мироненко О. М.]], [[Усенко Ігор Борисович|Усенко І. Б.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiya_Srsr_1936 |стаття=Конституція СРСР 1936 }}</ref>

<ref name="КонстУкр">{{ЕІУ|5||автор=[[Мироненко Олександр Миколайович|Мироненко О. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiya_Ursr_1978 |стаття=Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978 (після внесених 1991 до тексту конституції змін – Конституція України) }}</ref>

<ref name="Констмонарх">{{ЕІУ|5||автор=[[Філіп Нортон]], [[Юркова Оксана Віталіївна|Юркова О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiyna_Monarhiya |стаття=Конституційна монархія }}</ref>

<ref name="Корнілов">{{ЕІУ|5||автор=[[Буравченков Анатолій Олександрович|Буравченков А. О.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kornilov_L |стаття=Корнілов Лавр Георгійович }}</ref>

<ref name="Космополіт">{{ЕІУ|5||автор=[[Даниленко Віктор Михайлович|Даниленко В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kosmopolitizm |стаття=Космополітизм, ідеологічна кампанія боротьби з безрідними космополітами і чергова сталінська терористична чистка в СРСР }}</ref>

<ref name="Козак">{{ЕІУ|4||автор=[[Щербак Віталій Олексійович|Щербак В.О.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kozak |стаття=Козак, слово }}</ref>

<ref name="Кравчук">{{ЕІУ|5||автор=[[Шаповал Юрій Іванович|Шаповал Ю. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kravchuk_L_M |стаття=Кравчук Леонід Макарович }}</ref>

<ref name="Кременець">{{ЕІУ|5||автор=[[Собчук Володимир Дмитрович|Собчук В. Д.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kremenetskii_Litsei |стаття=Кременецький ліцей }}</ref>

<ref name="Ялта1945">{{ЕІУ|5||автор=[[Лисенко Олександр Євгенович|Лисенко О. Є.]], [[Дерейко Іван Іванович|Дерейко І. І.]]  |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Krimska_konferentsiya_1945 |стаття=Кримська конференція 1945, Ялтинська конференція 1945 }}</ref>

<ref name="Кримська1853">{{ЕІУ|5||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Krimska_viyna |стаття=Кримська війна 1853–1856, Східна війна 1853–1856 }}</ref>

<ref name="Кримтатар">{{ЕІУ|5||автор=[[Дашкевич Ярослав Романович|Дашкевич Я. Р.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Krimski_Tatari |стаття=Кримські татари }}</ref>

<ref name="Кримхан">{{ЕІУ|5||автор=[[Галенко Олександр Іванович|Галенко О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Krimskii_Hanat |стаття=Кримський ханат }}</ref>

<ref name="Кріпацтво">{{ЕІУ|5||автор=[[Гуржій Олександр Іванович|Гуржій О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kripatstvo |стаття=Кріпацтво, кріпосне право }}</ref>

<ref name="Кучма">{{ЕІУ|5||автор=[[Литвин Володимир Михайлович|Литвин В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kuchma_L |стаття=Кучма Леонід Данилович }}</ref>

<ref name="Курбський">{{ЕІУ|5||автор=[[Грузін Дмитро Васильович|Грузін Д. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kurbskii_A_M |стаття=Курбський Андрій Михайлович }}</ref>

<ref name="Курська">{{ЕІУ|5||автор=[[Коваль Михайло Васильович|Коваль М. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kurska_Bytva |стаття=Курська битва 1943 }}</ref>

<ref name="КМА">{{ЕІУ|4||автор=[[Яременко Максим Васильович|Яременко М. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kyevo_Mogylyanska_akademiya |стаття=Києво-Могилянська академія (КМА), Київська братська школа, Київський колегіум, Київська академія, Київська духовна академія, Національний університет Києво-Могилянська академія }}</ref>

<ref name="КР">{{ЕІУ|4||автор=[[Толочко Петро Петрович|Толочко П. П.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kyivska_Rus |стаття=Київська Русь, Становлення та розвиток ядра держави }}</ref>

<ref name="Ленін">{{ЕІУ|6||автор= |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Lenin_V_I |стаття=Ленін Володимир Ілліч }}</ref>

<ref name="Левицький">{{ЕІУ|6||автор=[[Матях Валентина Миколаївна|Матях В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Levitsky_D_G |стаття=Левицький Дмитро Григорович }}</ref>

<ref name="ЛН">{{ЕІУ|6||автор=[[Віднянський Степан Васильович|Віднянський С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Liga_Natsiy |стаття=Ліга націй }}</ref>

<ref name="Лівонська">{{ЕІУ|6||автор=[[Русина Олена Володимирівна|Русина О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Livonska_viyna_1558_1583 |стаття=Лівонська війна 1558–1583 }}</ref>

<ref name="Ліворден">{{ЕІУ|6||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Livonsky_orden |стаття=Лівонський орден }}</ref>

<ref name="Ломоносов">{{ЕІУ|6||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Lomonosov_M_V |стаття=Ломоносов Михайло Васильович }}</ref>

<ref name="Люблінська">{{ЕІУ|6||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]], [[Тереза Хинчевська-Геннель]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Lyublinska_uniya_1569 |стаття=Люблінська унія 1569 }}</ref>

<ref name="Лютнева">{{ЕІУ|6||автор=[[Бойко олодимир Михайлович|Бойко В. М.]], [[Кудлай Олександра Борисівна|Кудлай О. Б.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Lyutneva_revolyutsiya_1917 |стаття=Лютнева революція 1917 }}</ref>

<ref name="Лжедмитро1">{{ЕІУ|6||автор=Мордвінцев В. М. |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Lzhedmitriy_I |стаття=Лжедмитрій I }}</ref>

<ref name="Лжедмитро2">{{ЕІУ|6||автор=Мордвінцев В. М. |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Lzhedmitriy_II |стаття=Лжедмитрій II }}</ref>

<ref name="Малинклин">{{ЕІУ|6||автор=[[Попок Андрій Андрійович|Попок А. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Malinovy_klyn |стаття=Малиновий клин }}</ref>

<ref name="Марксизм">{{ЕІУ|6||автор=[[Шубін Олександр Владленович|Шубін О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Marksizm_techiya |стаття=Марксизм як ідеологічна течія }}</ref>

<ref name="Мазепа">{{ЕІУ|6||автор=[[Станіславський В'ячеслав Володимирович|Станіславський В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Mazepa_I_S |стаття=Мазепа Іван Степанович }}</ref>

<ref name="Міськреф1870">{{ЕІУ|6||автор=[[Лазанська Тамара Іванівна|Лазанська Т. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Miska_reforma_1870 |стаття=Міська реформа 1870 }}</ref>

<ref name="МТН">{{ЕІУ|7||автор=[[Котляр Микола Федорович|Котляр М. Ф.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Monholo_tatarska |стаття=Монголо-татарська навала }}</ref>

<ref name="Монгімп">{{ЕІУ|7||автор=[[Галенко Олександр Іванович|Галенко О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Monholska_imp |стаття=Монгольська імперія }}</ref>

<ref name="МСГЛА">{{ЕІУ|7||автор=[[Дзюба Олена Миколаївна|Дзюба О. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Moskovska_sloviano |стаття=Московська слов'яно-греко-латинська академія }}</ref>

<ref name="Моспатріарх">{{ЕІУ|7||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Moskovskyj_patriarkhat |стаття=Московський патріархат }}</ref>

<ref name="МГУ">{{ЕІУ|7||автор=[[Бондарчук Петро Миколайович|Бондарчук П. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Moskovskyj_universytet |стаття=Московський університет }}</ref>

<ref name="Москва">{{ЕІУ|7||автор=[[Мельниченко Володимир Юхимович|Мельниченко В. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Moskva |стаття=Москва }}</ref>

<ref name="Михайло">{{ЕІУ|7||автор=Мордвінцев В. М.  |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Mykhaylo_Fedorovych |стаття=Михайло Федорович }}</ref>

<ref name="Микола1">{{ЕІУ|7||автор=[[Шандра Валентина Степанівна|Шандра В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Mykola_I |стаття=Микола І, Микола Павлович }}</ref>

<ref name="Микола2">{{ЕІУ|7||автор=[[Шандра Валентина Степанівна|Шандра В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Mykola_II |стаття=Микола II }}</ref>

<ref name="Наддніпрянщина">{{ЕІУ|7||автор=Верменич Я. В. |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Naddniprianschyna |стаття=Наддніпрянська Україна, Наддніпрянщина, Придніпров'я, Подніпров'я }}</ref>

<ref name="Наполеон">{{ЕІУ|7||автор=[[Варварцев Микола Миколайович|Варварцев М. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Napoleon_I |стаття=Наполеон І Бонапарт }}</ref>

<ref name="Нарволя">{{ЕІУ|7||автор=[[Волковинський Валерій Миколайович|Волковинський В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Narodna_volia |стаття=Народна воля }}</ref>

<ref name="Народники">{{ЕІУ|7||автор=[[Світленко Сергій Іванович|Світленко С. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Narodnyky |стаття=Народники }}</ref>

<ref name="Націоналізм">{{ЕІУ|7||автор=[[Нагорна Лариса Панасівна|Нагорна Л. П.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Natsionalizm |стаття=Націоналізм }}</ref>

<ref name="НЕП">{{ЕІУ|7||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Nova_ek_p_NEP |стаття=Нова економічна політика }}</ref>

<ref name="Новасіч">{{ЕІУ|7||автор=[[Панашенко Віра Василівна|Панашенко В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Nova_Sich |стаття=Нова Січ }}</ref>

<ref name="Новгород">{{ЕІУ|7||автор=[[Плахонін Андрій Гаврилович|Плахонін А. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Novhorod_V |стаття=Новгород Великий }}</ref>

<ref name="Новгородресп">{{ЕІУ|7||автор=[[Котляр Микола Федорович|Котляр М. Ф.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Novhorodska_boiarska |стаття=Новгородська боярська республіка }}</ref>

<ref name="Никон">{{ЕІУ|7||автор=[[Таранець Сергій Васильович|Таранець С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Nykon_1605_1681 |стаття=Никон }}</ref>

<ref name="Олександр1">{{ЕІУ|7||автор=[[Шандра Валентина Степанівна|Шандра В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Oleksandr_I |стаття=Олександр І }}</ref>

<ref name="Олександр2">{{ЕІУ|7||автор=[[Шандра Валентина Степанівна|Шандра В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Oleksandr_II |стаття=Олександр ІІ }}</ref>

<ref name="Олександр3">{{ЕІУ|7||автор=[[Шандра Валентина Степанівна|Шандра В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Oleksandr_III |стаття=Олександр ІІІ }}</ref>

<ref name="Невський">{{ЕІУ|7||автор=[[Плахонін Андрій Гаврилович|Плахонін А. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Oleksandr_Y |стаття=Олександр Невський }}</ref>

<ref name="Олексій">{{ЕІУ|7||автор=[[Горобець Віктор Миколайович|Горобець В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Oleksij_M |стаття=Олексій Михайлович }}</ref>

<ref name="ООН">{{ЕІУ|7||автор=[[Зленко Анатолій Максимович|Зленко А. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Orhanizatsiia_Obiednanykh_1 |стаття=Організація Об'єднаних Націй }}</ref>

<ref name="Освічабсол">{{ЕІУ|7||автор=[[Дзюба Олена Миколаївна|Дзюба О. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Osvichenyj_absoliutyzm |стаття=Освічений абсолютизм }}</ref>

<ref name="Османщина">{{ЕІУ|7||автор=[[Галенко Олександр Іванович|Галенко О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Osmanska_imperiia |стаття=Османська імперія }}</ref>

<ref name="Пактмолотова">{{ЕІУ|8||автор=[[Лисенко Олександр Євгенович|Лисенко О. Є.]], [[Пилявець Ростислав Іванович|Пилявець Р. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Pakt_M_R |стаття=Пакт Молотова-Ріббентропа 1939 }}</ref>

<ref name="Павло1">{{ЕІУ|8||автор=[[Шандра Валентина Степанівна|Шандра В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Pavlo_I |стаття=Павло І Петрович }}</ref>

<ref name="Перебудова">{{ЕІУ|8||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Perebudova |стаття=Перебудова }}</ref>

<ref name="ПСВ">{{ЕІУ|8||автор=[[Реєнт Олександр Петрович|Реєнт О. П.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Persha_svitova |стаття=Перша світова війна і Україна. Перша світова війна (Велика війна) }}</ref>

<ref name="ПАН">{{ЕІУ|8||автор= |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=peterburzka_akademija_nauk |стаття=Петербурзька академія наук }}</ref>

<ref name="СПбГУ">{{ЕІУ|8||автор=[[Яковлева Тетяна Геннадіївна|Яковлева Т. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Peterburzkyj_universytet |стаття=Петербурзький університет }}</ref>

<ref name="Петро1">{{ЕІУ|8||автор=[[Горобець Віктор Миколайович|Горобець В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Petro_I |стаття=Петро І, Петро I Олексійович, Петро Великий }}</ref>

<ref name="ВеликаПівнічна">{{ЕІУ|8||автор=[[Сокирко Олексій Григорович|Сокирко О. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Pivnichna_vijna_1700 |стаття=Північна війна 1700–1721, Велика Північна війна, Третя Північна війна }}</ref>

<ref name="НАТО">{{ЕІУ|8||автор=[[Мартинов Андрій Юрійович|Мартинов А. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Pivnichno_Atlantychnyj |стаття=Північноатлантичний альянс }}</ref>

<ref name="ПоділиРП">{{ЕІУ|8||автор=[[Рубльов Олександр Сергійович|Рубльов О. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Podily_1772_1793_1795 |стаття=Поділи Польщі 1772, 1793, 1795 }}</ref>

<ref name="Полповст1830">{{ЕІУ|8||автор=[[Зашкільняк Леонід Опанасович|Зашкільняк Л. О.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Polske_povstannia_1830 |стаття=Польське повстання 1830–1831 }}</ref>

<ref name="Полповст1863">{{ЕІУ|8||автор=[[Зашкільняк Леонід Опанасович|Зашкільняк Л. О.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Polske_povstannia_1863 |стаття=Польське повстання 1863–1864 }}</ref>

<ref name="Полрадянська">{{ЕІУ|8||автор=[[Папакін Артем Георгійович|Папакін А. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Polsko_radianska_1920 |стаття=Польсько-радянська війна 1919–1920 }}</ref>

<ref name="Полтавська">{{ЕІУ|8||автор=[[Станіславський В'ячеслав Володимирович|Станіславський В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Poltavska_bytva_1709 |стаття=Полтавська битва 1709 }}</ref>

<ref name="Поміщики">{{ЕІУ|8||автор=[[Лазанська Тамара Іванівна|Лазанська Т. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Pomischyky |стаття=Поміщики }}</ref>

<ref name="ПравГетмуряду">{{ЕІУ|8||автор=[[Горобець Віктор Миколайович|Горобець В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Pravlinnia_Hetmanskoho |стаття=Правління Гетьманського уряду }}</ref>

<ref name="Правобережна">{{ЕІУ|8||автор=[[Вортман Дмитро Якович|Вортман Д. Я.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Pravoberezhna_Ukraina |стаття=Правобережна Україна, Правобережжя }}</ref>

<ref name="Прага1968">{{ЕІУ|8||автор=[[Дмитрук Володимир Іванович|Дмитрук В. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Prazka_vesna |стаття=Празька весна 1968 }}</ref>

<ref name="Прокопович">{{ЕІУ|9||автор=[[Литвинов Володимир Дмитрович|Литвинов В. Д.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Prokopovych_F |стаття=Прокопович Феофан }}</ref>

<ref name="Просвітництво">{{ЕІУ|9||автор=[[Литвинов Володимир Дмитрович|Литвинов В. Д.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Prosvitnytstva_doba |стаття=Просвітництво }}</ref>

<ref name="Протекторат">{{ЕІУ|9||автор=[[Горобець Віктор Миколайович|Горобець В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Protektorat |стаття=Протекторат }}</ref>

<ref name="Прутський">{{ЕІУ|9||автор=[[Станіславський В'ячеслав Володимирович|Станіславський В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Prutskyj_pokhid_1711 |стаття=Прутський похід 1711 }}</ref>

<ref name="Пушкін">{{ЕІУ|9||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Pushkin_O |стаття=Пушкін Олександр Сергійович }}</ref>

<ref name="Пирогов">{{ЕІУ|9||автор=[[Шевченко Лариса В'ячеславівна|Шевченко Л. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Pyrohov_M |стаття=Пирогов Микола Іванович }}</ref>

<ref name="РБООН">{{ЕІУ|9||автор=[[Мартинов Андрій Юрійович|Мартинов А. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=rada_bezpeky_organizacij_obie |стаття=Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй (РБ ООН) }}</ref>

<ref name="Радянфінська">{{ЕІУ|9||автор=[[Гриневич Владислав Анатолійович|Гриневич В. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Radiansko_finliandska_1939_1940 |стаття=Радянсько-фінляндська війна 1939–1940 }}</ref>

<ref name="Растреллі">{{ЕІУ|9||автор=[[Вечерський Віктор Васильович|Вечерський В. В.]], [[Немировський Оександр Овсійович|Немировський О. О.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rastrelli_B |стаття=Растреллі Варфоломій Варфоломійович }}</ref>

<ref name="Референдум1121991">{{ЕІУ|9||автор=[[Андрощук Олександр Володимирович|Андрощук О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Referendum |стаття=Референдум 1 грудня 1991 }}</ref>

<ref name="Республіка">{{ЕІУ|9||автор=[[Шаповал Володимир Миколайович|Шаповал В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Respublika |стаття=Республіка }}</ref>

<ref name="Револ1905">{{ЕІУ|9||автор=[[Молчанов Володимир Борисович|Молчанов В. Б.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Revoliutsiia_1905 |стаття=Революція 1905–1907 в Україні }}</ref>

<ref name="РП">{{ЕІУ|9||автор=[[Вінниченко Олексій Олександрович|Вінниченко О. О.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rich_Pospolyta |стаття=Річ Посполита }}</ref>

<ref name="Рюриковичі">{{ЕІУ|9||автор=[[Плахонін Андрій Гаврилович|Плахонін А. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Riurykovychi |стаття=Рюриковичі }}</ref>

<ref name="Романови">{{ЕІУ|9||автор=[[Томазов Валерій В'ячеславович|Томазов В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Romanovy |стаття=Романови }}</ref>

<ref name="РСФРР">{{ЕІУ|9||автор= |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=rosijjska_socialistychna_feder |стаття=Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка }}</ref>

<ref name="РСДРП">{{ЕІУ|9||автор=[[Пахарєв Анатолій Дмитрович|Пахарєв А. Д.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kom_partiya_RS |стаття=Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків),  Комуністична партія Радянського Союзу }}</ref>

<ref name="Росяпонська1904">{{ЕІУ|9||автор=[[Лисенко Олександр Васильович|Лисенко О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rosijsko_iaponska_1904 |стаття=Російсько-японська війна 1904–1905 }}</ref>

<ref name="Росполська1632">{{ЕІУ|9||автор=[[Тереза Хинчевська-Геннель]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=polsko_rosijjska_vijjna_1632 |стаття=Польсько-російська війна 1632–1634 }}</ref>

<ref name="Ростурецька1768">{{ЕІУ|9||автор=[[Чухліб Тарас Васильович|Чухліб Т. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rosijsko_turetska_1768 |стаття=Російсько-турецька війна 1768–1774 }}</ref>

<ref name="Ростурецька1787">{{ЕІУ|9||автор= |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rosijsko_turetska_vijna_1787_1792 |стаття=Російсько-турецька війна 1787–1792 }}</ref>

<ref name="Ростурецька1877">{{ЕІУ|9||автор=[[Петренко Євген Дем'янович|Петренко Є. Д.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rosijsko_turetska_1877 |стаття=Російсько-турецька війна 1877–1878 }}</ref>

<ref name="Розумовські">{{ЕІУ|9||автор=[[Путро Олексій Іванович|Путро О. І.]], [[Томазов Валерій В'ячеславович|Томазов В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rozumovski_rid |стаття=Розумовські }}</ref>

<ref name="Розумовський">{{ЕІУ|9||автор=[[Путро Олексій Іванович|Путро О. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rozumovskyj_K |стаття=Розумовський Кирило Григорович }}</ref>

<ref name="Розвсоц">{{ЕІУ|9||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=rozvynutyjj_socializm |стаття=Розвинутий соціалізм }}</ref>

<ref name="Рубль">{{ЕІУ|9||автор=[[Шуст Роман Мар'янович|Шуст Р. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rubl |стаття=Рубль }}</ref>

<ref name="Русифікація">{{ЕІУ|9||автор=[[Дзюба Іван Михайлович|Дзюба І. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Rusyfikatsiia |стаття=Русифікація в українському контексті }}</ref>

<ref name="Самодержавство">{{ЕІУ|9||автор=[[Шаповал Володимир Миколайович|Шаповал В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Samoderzhavstvo |стаття=Самодержавство }}</ref>

<ref name="Самвидав">{{ЕІУ|9||автор=[[Бажан Олег Григорович|Бажан О. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Samvydav |стаття=Самвидав }}</ref>

<ref name="Петербург">{{ЕІУ|9||автор=[[Смирнова Тамара Михайлівна|Смирнова Т. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Sankt_Peterburh_mst |стаття=Санкт-Петербург }}</ref>

<ref name="Святослав">{{ЕІУ|9||автор=[[Филипчук Олександр Михайлович|Филипчук О. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Sviatoslav_I |стаття=Святослав Ігоревич}}</ref>

<ref name="Селреформ1861">{{ЕІУ|9||автор=[[Лазанська Тамара Іванівна|Лазанська Т. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Selianska_reforma_1861 |стаття=Селянська реформа 1861 }}</ref>

<ref name="Севастополь">{{ЕІУ|9||автор=[[Верменич Ярослава Володимирівна|Верменич Я. В.]], [[Вортман Дмитро Якович|Вортман Д. Я.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Sevastopol_mst |стаття=Севастополь, місто АРК }}</ref>

<ref name="Сірклин">{{ЕІУ|9||автор=[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Siryj_klyn |стаття=Сірий клин, Сіра Україна }}</ref>

<ref name="Смугаосіл">{{ЕІУ|9||автор=[[Волковинський Валерій Миколайович|Волковинський В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Smuha_osilosti |стаття=Смуга осілості }}</ref>

<ref name="Соборне">{{ЕІУ|9||автор=[[Горобець Віктор Миколайович|Горобець В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Soborne_ulozhennia_1649 |стаття=Соборне уложення 1649 }}</ref>

<ref name="Софія">{{ЕІУ|9||автор=[[Горобець Віктор Миколайович|Горобець В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Sofiia_O |стаття=Софія Олексіївна }}</ref>

<ref name="Союзблаго">{{ЕІУ|9||автор=[[Глизь Іван Іванович|Глизь І. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Soiuz_blahodenstva |стаття=Союз благоденства }}</ref>

<ref name="Союзпорят">{{ЕІУ|9||автор=[[Глизь Іван Іванович|Глизь І. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Soiuz_poriatunku |стаття=Союз порятунку }}</ref>

<ref name="СНД">{{ЕІУ|9||автор=[[Мартинов Андрій Юрійович|Мартинов А. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Spivdruzhnist_N |стаття=Співдружність Незалежних Держав (СНД) }}</ref>

<ref name="СРСР">{{ЕІУ|9||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=SRSR |стаття=СРСР, Радянський Союз }}</ref>

<ref name="Сталін">{{ЕІУ|9||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Stalin_J |стаття=Сталін Йосиф Віссаріонович }}</ref>

<ref name="Сталінградська">{{ЕІУ|9||автор=[[Грицюк Валерій Миколайович|Грицюк В. М.]], [[Коваль Михайло Васильович|Коваль М. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Stalinhradska_bytva_1942 |стаття=Сталінградська битва 1942–1943 }}</ref>

<ref name="Сталінізм">{{ЕІУ|9||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Stalinizm |стаття=Сталінізм }}</ref>

<ref name="Стани">{{ЕІУ|9||автор=[[Галушко Кирило Юрійович|Галушко К. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Stany |стаття=Стани, усталені соціальні групи в середньовічних та ранньомодерних суспільствах }}</ref>

<ref name="Старообрядство">{{ЕІУ|9||автор=[[Таранець Сергій Васильович|Таранець С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Staroobriadstvo |стаття=Старообрядство }}</ref>

<ref name="Баторій">{{ЕІУ|9||автор=[[Мицик Юрій Андрійович|Мицик Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Stefan_B |стаття=Стефан Баторій }}</ref>

<ref name="Столипінська">{{ЕІУ|9||автор=[[Волковинський Валерій Миколайович|Волковинський В. М.]], [[Хоптяр Юрій Анатолійович|Хоптяр Ю. А.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Stolypinska_reforma |стаття=Столипінська аграрна реформа }}</ref>

<ref name="Судреформ">{{ЕІУ|9||автор=[[Шандра Валентина Степанівна|Шандра В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Sudova_reforma_1864 |стаття=Судова реформа 1864 }}</ref>

<ref name="Сигізмунд3">{{ЕІУ|9||автор=[[Чухліб Тарас Васильович|Чухліб Т. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Syhizmund_III |стаття=Сигізмунд ІІІ Ваза }}</ref>

<ref name="Синод">{{ЕІУ|9||автор=[[Рубльова Наталія Степанівна|Рубльова Н. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Synod |стаття=Синод }}</ref>

<ref name="Табель">{{ЕІУ|10||автор=[[Шандра Валентина Степанівна|Шандра В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Tabil_ranh_1722 |стаття=Табель про ранги 1722 }}</ref>

<ref name="Татищев">{{ЕІУ|10||автор=[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Tatischev_V |стаття=Татищев Василь Микитович }}</ref>

<ref name="Толстой">{{ЕІУ|10||автор=Сквіра Н. М. |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Tolstoj_L |стаття=Толстой Лев Миколайович }}</ref>

<ref name="Тоталітаризм">{{ЕІУ|10||автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Totalitaryzm |стаття=Тоталітаризм }}</ref>

<ref name="3Рим">{{ЕІУ|10||автор=[[Кононенко Василь Петрович|Кононенко В. П.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Tretij_Rym |стаття=Третій Рим – Європейська релігійно-політична ідея }}</ref>

<ref name="3відділ">{{ЕІУ|10||автор=[[Шандра Валентина Степанівна|Шандра В. С.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Tretij_viddil |стаття=Третій відділ }}</ref>

<ref name="Цар">{{ЕІУ|10||автор=[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Tsar |стаття=Цар }}</ref>

<ref name="ЦарствоПол">{{ЕІУ|10||автор=[[Ясь Олексій Васильович|Ясь О. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Tsarstvo_Polske |стаття=Царство Польське }}</ref>

<ref name="ЦСЄвропа">{{ЕІУ|10||автор=[[Віднянський Степан Васильович|Віднянський С. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Tsentralno_Skhidna |стаття=Центрально-Східна Європа }}</ref>

<ref name="Тимчасовий">{{ЕІУ|10||автор=[[Бойко Володимир Михайлович|Бойко В. М.]], [[Кудлай Олександра Борисівна|Кудлай О. Б.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Tymchasovyj_uriad |стаття=Тимчасовий уряд }}</ref>

<ref name="УЦР">{{ЕІУ|У2||автор=[[Верстюк Владислав Федорович|Верстюк В. Ф]]. |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Ukrainska_Tsentralna |стаття=Українська Центральна Рада (УЦР) }}</ref>

<ref name="Уваров">{{ЕІУ|10||автор=[[Симоненко Рем Георгійович|Симоненко Р. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Uvarov_Serhij_ministr_osvity |стаття=Уваров Сергій Семенович }}</ref>

<ref name="Федір">{{ЕІУ|10||автор=[[Горобець Віктор Миколайович|Горобець В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Fedir_Ole |стаття=Федір Олексійович }}</ref>

<ref name="Федоров">{{ЕІУ|10||автор=Ісаєвич Я. Д. |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Fedorov_I |стаття=Федоров Іван }}</ref>

<ref name="Феодалізм">{{ЕІУ|10||автор=[[Крижановський Олег Прокопович|Крижановський О. П.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Feodalizm_3 |стаття=Феодалізм }}</ref>

<ref name="Францрев">{{ЕІУ|10||автор=[[Варварцев Микола Миколайович|Варварцев М. М.]], [[Мартинов Андрій Юрійович|Мартинов А. Ю.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Frantsuzka_revoliutsiia_1789 |стаття=Французька революція 1789–1804 }}</ref>

<ref name="Холодна">{{ЕІУ|10||автор=[[Симоненко Рем Георгійович|Симоненко Р. Г.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Kholodna_vijna |стаття=Холодна війна }}</ref>

<ref name="Хрущов">{{ЕІУ|10||автор=[[Шаповал Юрій Іванович|Шаповал Ю. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Khruschov_M |стаття=Хрущов Микита Сергійович }}</ref>

<ref name="Черненко">{{ЕІУ|10||автор=[[Головко Володимир Вікторович|Головко В. В.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Chernenko_K |стаття=Черненко Костянтин Устинович }}</ref>

<ref name="Шляхта">{{ЕІУ|10||автор=[[Михайловський Віталій Миколайович|Михайловський В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Shliakhta |стаття=Шляхта, шляхетство }}</ref>

<ref name="Ющенко">{{ЕІУ|10||автор=[[Шаповал Юрій Іванович|Шаповал Ю. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Yuschenko_V |стаття=Ющенко Віктор Андрійович }}</ref>

<ref name="Янукович">{{ЕІУ|10||автор=[[Шаповал Юрій Іванович|Шаповал Ю. І.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=YaNUKOVYCh_Viktor |стаття=Янукович Віктор Федорович }}</ref>

<ref name="Ярослав">{{ЕІУ|10||автор=[[Котляр Микола Федорович|Котляр М.Ф.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Yaroslav_M |стаття=Ярослав Мудрий, Ярослав-Георгій Володимирович}}</ref>

<ref name="Яворський">{{ЕІУ|10||автор=[[Матях Валентина Миколаївна|Матях В. М.]] |посилання=http://www.history.org.ua/?termin=Yavorskyj_S |стаття=Яворський Стефан }}</ref>

<ref name="Орлов">{{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы : Учеб. пособие |посилання= |відповідальний=Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А. |місце={{М.}} |видавництво=Простор |рік=2004 |сторінок= |сторінки=70 |isbn= |ref= }}</ref>

<ref name="ПДСДР">{{ref-ru}} {{книга |автор= |частина=Часть 1. Сношения с государствами европейскими. Памятники дипломатических сношений с Империею Римскою |посилання частина= |заголовок=Памятники дипломатических сношений древней России с державами иностранными |посилання= |том= |відповідальний= |місце={{СПб.}} |видавництво= |рік=1851 |сторінок= |сторінки=38 |ref=ПДСДР }}</ref>

<ref name="Іоффе">{{ref-ru}} {{книга |автор=[[Іоффе Генріх Зиновійович|Иоффе Г. З.]] |заголовок=Революция и судьба Романовых |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Республика |рік=1992 |сторінок=351 |isbn=5-250-01558-1 |ref=Иоффе Г. З. }}</ref>

<ref name="jnsm">{{cite web 2 |date=2021 |url=https://www.jnsm.com.ua/h/0120P/ |title=Цей день в історії : 20 січня 1265 |type=вебсайт |website=jnsm.com.ua |accessdate=12 серпня 2021 року |archiveid=20210225191634 |lang=uk |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="Хорошкевич">{{ref-ru}} {{книга |автор=Хорошкевич А. Л. |заголовок=Символы русской государственности |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Изд-во МГУ |рік=1993 |сторінок=96 |сторінки= |isbn= |ref=Хорошкевич А. Л. }}</ref>

<ref name="R14">{{ЕСБЄ|Новгород Великий|Евгений Александрович Кивлицкий|21|244—250}}</ref>

<ref name="I51">{{ref-ru}} {{книга |автор=[[Соловйов Сергій Михайлович|Соловьёв С. М.]] |частина= |посилання частина= |заголовок=История России с древнейших времен |посилання= |том=3 |місце={{М.}} |видавництво=Издательство социально-экономической литературы |рік=1960 |сторінок= |сторінки=156—157 |isbn= |ref=Соловьёв С. М. }}</ref>

<ref name="Соловьев">{{ref-ru}} {{книга |автор=[[Соловйов Сергій Михайлович|Соловьев С. М.]] |заголовок=Чтения и рассказы по истории России |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Правда |рік=1989 |сторінок= |сторінки=224-225 |isbn= |ref=Соловьев С. М. }}</ref>

<ref name="Шабульдо">{{ref-ru}} {{книга |автор=[[Шабульдо Фелікс Михайлович|Шабульдо Ф. М.]] |заголовок=Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского |посилання=http://krotov.info/lib_sec/25_sh/sha/buldo_02.htm |відповідальний=Отв. ред. Ф. П. Шевченко |місце={{К.}} |видавництво=[[Наукова думка]] |рік=1987 |сторінок= |isbn= |ref=Шабульдо Ф. М. }}</ref>

<ref name="I42">{{ref-ru}} {{книга |автор=Пашуто В. Т. |заголовок=Внешняя политика Древней Руси |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Наука |рік=1968 |сторінок= |сторінки=147 |isbn= |ref=Пашуто В. Т. }}</ref>

<ref name="I45">{{ref-ru}} {{книга |автор=Хрусталёв Д. Г. |частина=Приложения. — № 12. Договор Новгорода с Готландом и немецкими городами о мире и торговле. 1191—1192 гг. |посилання частина= |заголовок=Северные крестоносцы. Русь в борьбе за сферы влияния в Восточной Прибалтике XII—XIII вв. |посилання= |відповідальний= |місце= |видавництво= |рік= |сторінок= |сторінки= |isbn= |ref=Хрусталёв Д. Г. }}</ref>
<ref name="Saunders">{{книга |автор =Saunders, John Joseph |заголовок=The history of the Mongol conquests |посилання=|відповідальний= |місце={{comment|Phil.|Філадельфія}} |видавництво =University of Pennsylvania Press |рік=2001 |сторінок= |isbn= 978-0-8122-1766-7 |ref =Saunders J. J.}}</ref>

<ref name="Лебедев">{{Стаття |автор=Лебедев В. П. |назва=Каталог монет Крыма в составе Золотой Орды (середина XIII – начало XV в.) |посилання= |відповідальний= |видання= Вестник Одесского музея нумизматики |тип= |місце={{comment|О.|Одесса}} |видавництво =|рік=2000 |місяць= |том= |випуск= |номер=2 |сторінки= |issn= |мова=ru |ref =Лебедев В. П. }}</ref>

<ref name="I47">{{Стаття |автор=Фроянов И. Я. |назва=О событиях 1227—1230 гг. в Новгороде |посилання=http://annales.info/rus/small/nis12_fr.htm |archiveid=20210525123021 |відповідальний= |видання=Новгородский исторический сборник |тип= |місце= |видавництво= |рік=1984 |місяць= |том=12 |випуск= |номер=2 |сторінки=97-114 |issn= |мова=ru |ref=Фроянов И. Я. |accessdate=9 вересня 2021 |archivedate=22 січня 2021 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20210122050710/http://annales.info/rus/small/nis12_fr.htm }}</ref>

<ref name="I53">{{ref-en}} {{книга |автор=Fennell J. L. I. |заголовок=he Crisis of Medieval Russia 1200—1304 |посилання= |відповідальний= |місце={{L.}} |видавництво=Longman |рік=1983 |сторінок= |сторінки=106—108 |isbn= |ref=Fennell J. L. I. }}</ref>

<ref name="Рибаков">{{Стаття |автор=[[Рибаков Борис Олександрович|Рыбаков Б. А.]] |назва=Языческое мировоззрение русского средневековья |посилання= |archiveurl= |archivedate= |відповідальний= |видання=Вопросы истории |тип= |місце= {{М.}} |видавництво= |рік=1974 |місяць= |том= |випуск= |номер=1 |сторінки=24 |issn= |мова=ru |ref=Рыбаков Б. А. }}</ref>

<ref name="Кузьмин">{{книга |автор=Кузьмин А. Г. |заголовок=Рязанское летописание: Сведения летописей о Рязани и Муроме до середины XVI в |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Наука |рік=1965 |сторінок=286 |isbn= |ref=Кузьмин А. Г. }}</ref>

<ref name="Янин">{{ref-ru}} {{книга |автор=[[Янін Валентин Лаврентійович|Янин В. Л.]] |заголовок=Берестяная почта столетий |посилання=https://web.archive.org/web/20201205001622/http://www.bibliotekar.ru/rusPochta/7.htm |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Педагогика |рік=1979 |сторінок=141 |серія=Учёные&nbsp;— школьнику |тираж= |ref=Янин В. Л. }}</ref>

<ref name="ЛпУ">{{книга |автор= |заголовок=В. І. Ленін про Україну. Частина I. 1893—1917 |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво=Вид-во політич. літ-ри |рік=1969 |сторінок= |сторінки=556 |ref=Ленін про Україну }}</ref>

<ref name="F1">{{cite web 2 |headingon=yes |author=Тарас Паньо |date=14.11.2014 |url=http://www.dsnews.ua/world/zachem-putinu-vozvrashchatsya-vo-vremena-zolotoy-ordy-14112014081000 |title=Зачем Путину возвращаться во времена Золотой Орды |type=вебсайт |website=Dsnews |accessdate=9 квітня 2019 року |archiveid=20190409120132 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="F2">{{cite web 2 |headingon=yes |author=Елена Яковлева |date=23.11.2014 |url=https://rg.ru/2014/11/23/vistavka-site.html |title=Актуальный Рюрик. В Манеже закрылась выставка «Православная Русь» |type=вебсайт |website=[[Российская газета]]&nbsp;— Столичный выпуск №&nbsp;267(6539) |accessdate=8 вересня 2021 року |archiveid=20210907215454 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="F4">{{cite web 2 |date=14.11.2014 |url=http://moscowmanege.ru/ru/moya-istoriya-ryurikovichi/ |title=Выставка «Моя история. Рюриковичи» |type=вебсайт |website=МВО МАНЕЖ |accessdate=25 листопада 2020 року |archiveid=20201125155815 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="F5">{{cite web 2 |date=14.11.2014 |url=http://www.museum.ru/N55643 |title=Выставка «Моя история. Рюриковичи» |type=вебсайт |website=Музеи России |accessdate=8 вересня 2021 року |archiveid=20201204000517 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="F6">{{cite web 2 |headingon=yes |author=Ольга Липич |date=4.11.2014 |url=https://ria.ru/20141104/1031685935.html |title=Патриарх открыл выставку «Рюриковичи» в «Манеже» |type=вебсайт |website=РИА Новости |accessdate=8 вересня 2021 року |archiveid=20210907220509 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="F7">{{YouTube|id=WUV3N4JGO1k |title=«Путин с его видением истории», Комментирует историк Никита Петров |logo=1 |channel=Радио_Свобода }} {{ref-ru}}</ref>

<ref name="F9">{{cite web 2 |headingon=yes |author=Елена Рыковцева |date=5.11.2014 |url=https://www.svoboda.org/a/26675801.html |title=Путин: инструктаж для историков |type=вебсайт |website=[[Радио Свобода]] |accessdate=8 вересня 2021 року |archiveid=20210902175719 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="Marx">{{ref-ru}} {{книга |автор=[[Карл Маркс]] |частина=Глава 4. Предварительные замечания по истории российской политики |посилання частина=https://web.archive.org/web/20210316133339/https://scepsis.net/library/id_883.html |заголовок=Разоблачения дипломатической истории XVIII века |посилання= |відповідальний= |місце= |видавництво= |рік=1857 |сторінок= |ref=Карл Маркс }}</ref>

<ref name="Карамзин">{{ref-ru}} {{книга |автор=[[Карамзін Микола Михайлович|Карамзин Н. М.]] |заголовок=История государства Российского: в 12 томах |посилання= |том=II |відповідальний= |місце={{СПб.}} |видавництво=Тип. Н. Греча |рік=1816—1829 |сторінок= |сторінки=499 |ref=Карамзин Н. М. }}</ref>

<ref name="Смирнов">{{ref-ru}} {{книга |автор=Смирнов В. Г. |заголовок=История Великого Новгорода |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Вече |рік=2007 |сторінок= |серія= |тираж= |ref=Смирнов В. Г. }}</ref>

<ref name="F10">{{cite web 2 |headingon=yes |author=Меликян Т. |date=5.11.2014 |url=https://www.mk.ru/politics/2014/11/05/putin-na-vstreche-s-istorikami-osudil-yaroslava-mudrogo-oshibsya-s-preemnikami.html |title=Путин на встрече с историками осудил Ярослава Мудрого: ошибся с преемниками |type=газета |website=Московский Комсомолец |accessdate=11 вересня 2021 року |archiveid=20210910210257 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="F11">{{YouTube|id=fExaok4A548 |title=Новая история Крыма: Путин дал ценные указания ученым |logo=1 |channel=Телеканал_Дождь }} {{ref-ru}}</ref>

<ref name="F12">[http://likbez.org.ua/uk/v-rubriku-ptn-pnh-o-vstreche-putina-s-molodyimi-rossiyskimi-istorikami.html Андрей Плахонин: «В рубрику ПТН-ПНХ. Про зустріч Путіна з молодими російськими істориками»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305095048/http://likbez.org.ua/uk/v-rubriku-ptn-pnh-o-vstreche-putina-s-molodyimi-rossiyskimi-istorikami.html |date=5 березня 2016 }}, сайт «Ликбез» {{ref-ru}}</ref>

<ref name="tyzhden187">{{Стаття |автор= |назва=Криза неспроможності : неготовність контреліт і короткозорість істеблішменту |посилання=https://tyzhden.ua/Politics/23924 |archiveid=20170101134427 |відповідальний= |видання=[[Український тиждень]] |тип=тижневик |видавництво= |рік=2011 |місяць= |том=187 |випуск= |номер=22 |сторінки= |issn=19961561 |мова=uk |accessdate=7 листопада 2020 року |ref= |archivedate=1 січня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170101134427/http://tyzhden.ua/Politics/23924 }}</ref>

<ref name="republic">{{cite web 2 |date=16.07.2017 |url=https://republic.com.ua/article/pobeda-rossii-v-gryunvaldskoy-bitve-novyiy-istoricheskiy-fakt.html |title=Победа России в Грюнвальдской битве — новый исторический «факт» |type=вебсайт |website=Republic.com.ua |accessdate=25 січня 2021 року |archiveid=20210125095024 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="oodrussia">{{cite web 2 |headingon=yes |author=Голованов Р. |date=13.01.2017 |url=https://www.oodrussia.ru/news/istorik-rekonstruktor-klim-zhukov-hoteli-pridat-vikingu-bleska-stariny-poluchilas-pomoyka |title=Историк-реконструктор Клим Жуков: "Хотели придать «Викингу» блеска старины, а получилась помойка" |type=вебсайт |website=ООД "РОССИЯ" |accessdate=26 вересня 2021 року |archiveid=20190914080147 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>

<ref name="godliter">{{cite web 2 |headingon=yes |author=Гимранова А. |date=18.04.2017 |url=https://godliteratury.ru/articles/2017/04/18/ledovot-poboishha-i-aleksandr-nevskiy-sergeya-yeyzensh |title=10 фактов о фильме «Александр Невский» Сергея Эйзенштейна |type=вебсайт |website=Год Литературы |accessdate=26 вересня 2021 року |archiveid=20210926171502 |lang=ru |showlang=1 |ref= }}</ref>
}}

* {{ref-ru}} {{НАР|4|}}
* {{ref-uk}} {{книга |автор=[[Едвард Кінан]] |заголовок=Російські історичні міти |посилання=http://litopys.org.ua/keenan/keen.htm |відповідальний=Переклад Віктора Шовкуна та Павла Гречки |місце={{К.}} |видавництво=Критика |рік=2001 |сторінок=284 |серія= |тираж= |isbn=966-7679-17-9 |ref=Кінан Е. }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор=Кіндер Г., Хільгеман В. |заголовок=Всесвітня історія: dtv-Atlas |посилання= |відповідальний=Пер. з нім. |місце={{К.}} |видавництво=Знання-Прес |рік=2001 |сторінок= |серія= |тираж= |isbn= |ref=Кіндер і Хільгеман }}
* {{ref-fr}} {{книга |автор=Pauli Theodore de. |посилання=http://www.twirpx.com/file/1656287/ |заголовок=Description ethnographique des peuples de la Russie |відповідальний= |місце={{comment|Saint-Pétersbourg|Санкт-Петербург}}|видавництво=Imprimerie de F. Bellizard |рік=1862 |сторінок=436|ref=Theodore de. Pauli }}
* {{ref-fr}} {{книга |автор=Vogt, Albert |частина=Russes et Scythes |посилання частина=https://archive.org/details/basileierempereu00vogtuoft/page/432/mode/2up |заголовок=Basile Ier, empereur de Byzance (867-886) : et la civilisation byzantine à la fin du IX siècle |посилання= |відповідальний= |місце={{P.}} |видавництво=Picard |рік=1908 |сторінок=445 |ref=Vogt A. }}

== Література ==

=== Загальна ===
* {{ref-uk}} {{книга |автор=Мордвінцев В. |заголовок=Історія Росії (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.): Довідник студента |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2006 |сторінок= |isbn= |ref=Мордвінцев В. }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор= |заголовок=Нариси історії Росії |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2007 |сторінок= |isbn= |ref= }}

* {{ref-en}} {{книга |автор= |заголовок=Encyclopedia of Russian history |посилання= |відповідальний= |місце={{N.Y.}} |рік=2004 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Bartlett R. |заголовок=a History of Russia |посилання= |відповідальний= |місце={{N.Y.}} |рік=2005 |сторінок= |isbn= |ref=Bartlett R. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Freeze G. L. |заголовок=Russia: a History |посилання= |відповідальний= |місце={{Oxf.}}-{{N.Y.}} |рік=2009 |сторінок= |isbn= |ref=Freeze G. L. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Poe M. |заголовок=The Russian Moment in World History |посилання= |відповідальний= |місце={{comment|Princeton, New Jersey|Принстон}} |видавництво= |рік=2003 |сторінок= |isbn= |ref=Poe M. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Ziegler Ch. E. |заголовок=The History of Russia |посилання= |відповідальний= |місце={{comment|Santa Barbara, California|Санта-Барбара, Каліфорнія}} |рік=2009 |сторінок= |isbn= |ref=Ziegler Ch. E. }}

* {{ref-de}} {{книга |автор=Nolte H.-H. |заголовок=Kleine Geschichte Russlands |посилання= |відповідальний= |місце={{comment|Stuttgart|Штутгарт}} |видавництво= |рік=2003 |сторінок= |isbn= |ref=Nolte H.-H. }}

* {{ref-ru}} {{книга |автор=Беловинский Л. В. |заголовок=Энциклопедический словарь российской жизни и истории |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2003 |сторінок= |isbn= |ref=Беловинский Л. В. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Гумільов Лев Миколайович|Гумилёв Л. Н.]] |заголовок=От Руси до России |посилання=http://gumilevica.kulichki.net/R2R/index.html |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=ООО «Издательство АСТ» |рік=2016 |сторінок=368 |isbn=978-5-17-096061-3 |ref=Гумилёв Л. Н. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Ильин В., Ахиезер А. |заголовок=Российская государственность: Истоки, традиции, перспективы |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1997 |сторінок= |isbn= |ref=Ильин В. и Ахиезер }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Ионов И. |заголовок=Российская цивилизация: IX&nbsp;— начало XX вв |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1995 |сторінок= |isbn= |ref=Ионов И. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=История Отечества в лицах (с древнейших времен до конца XVII в.): Биографическая энциклопедия |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1993 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Карамзін Микола Михайлович|Карамзин Н. М.]] |заголовок=История государства Российского: в 12 томах |посилання=https://ru.wikisource.org/wiki/История_государства_Российского_(Карамзин) |відповідальний= |місце={{СПб.}} |видавництво=Тип. Н. Греча |рік=1816—1829 |сторінок= |ref=Карамзин Н. М. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=Отечественная история: Энциклопедия [в 3-х тт.] |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1994–2000 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Пчелов Е. В. |заголовок=Правители России от Юрия Долгорукого до наших дней |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1997 |сторінок= |isbn= |ref=Пчелов Е. В. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Цветков С. Э. |заголовок=Русская история [в 3-х книгах] |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2003–2006 |сторінок= |isbn= |ref=Цветков С. Э. }}

=== IX—XIII століття ===
* {{ref-en}} {{книга |автор=Arrignon J.-P. |заголовок=La Russie médiévale |посилання= |відповідальний= |місце={{P.}} |рік=2003 |сторінок= |isbn= |ref=Arrignon J.-P. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Plokhy S. |заголовок=The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine and Belarus |посилання= |відповідальний= |місце={{Cambr.}} |рік=2006 |сторінок= |isbn= |ref=Plokhy S. }}

* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Гумільов Лев Миколайович|Гумилёв Л. Н.]] |заголовок=Древняя Русь и Великая степь |посилання=http://www.spsl.nsc.ru/history/gumilev/p1/index.htm |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=ООО «Издательство АСТ» |рік=2019 |сторінок=960 |isbn=978-5-17-100425-5 |ref=Гумилёв Л. Н. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Кучкин В. А. |заголовок=Формирование государственной территории Северо-Восточной Руси в Х–XIV вв |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1984 |сторінок= |isbn= |ref=Кучкин В. А. }}

=== XIII—XVIII століття ===
* {{ref-en}} {{книга |автор= |заголовок=The Military and Society in Russia: 1450–1917 |посилання= |відповідальний= |місце={{comment|Leiden|Лейден}} |рік=2002 |сторінок= |isbn= |ref= }}

* {{ref-ru}} {{книга |автор=Альшиц Д. Н. |заголовок=Начало самодержавия в России: Государство Ивана Грозного |посилання= |відповідальний= |місце={{Л.}} |видавництво= |рік=1988 |сторінок= |isbn= |ref=Альшиц Д. Н. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Борисов Н. С. |заголовок=Церковные деятели средневековой Руси XIII–XVII вв |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1988 |сторінок= |isbn= |ref=Борисов Н. С. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Волков В. А. |заголовок=Войны и войска Московского государства |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2004 |сторінок= |isbn= |ref=Волков В. А. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Греков И. Б. |заголовок=Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже XIV–XV вв.) |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1975 |сторінок= |isbn= |ref=Греков И. Б. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Зимин А. А. |заголовок=Витязь на распутье: феодальная война в России XV в |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1991 |сторінок= |isbn= |ref=Зимин А. А. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Зимин А. А. |заголовок=Россия на пороге Нового времени |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1972 |сторінок= |isbn= |ref=Зимин А. А. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Кобрин В. Б. |заголовок=Власть и собственность в средневековой России (XV–XVI вв.) |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1985 |сторінок= |isbn= |ref=Кобрин В. Б. }}
* {{ref-ru}} {{Стаття |автор=Кобрин В. Б., Юрганов А. Л. |назва=Становление деспотического самодержавия в средневековой Руси |посилання= |archiveid= |відповідальний= |видання=История СССР|рік=1991|номер=4 |сторінки= |isnn= |ref=Кобрин и Юрганов }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Платонов С. Ф. |заголовок=Очерки по истории Смуты в Московском государстве XVI–XVII вв |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1937 |сторінок= |isbn= |ref=Платонов С. Ф. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Похлебкин В. В. |заголовок=Татары и Русь: 360 лет отношений Руси с татарскими государствами в XIII–XVI вв.: 1238–1598 гг |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2000 |сторінок= |isbn= |ref=Похлебкин В. В. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Сахаров А. Н. и др. |заголовок=История внешней политики России: Конец XV – XVII век (от свержения ордынского ига до Северной войны) |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1999 |сторінок= |isbn= |ref=Сахаров А. Н. и др. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Хорошкевич А. Л. |заголовок=Русское государство в системе международных отношений конца XV – начала XVI в |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1980 |сторінок= |isbn= |ref=Хорошкевич А. Л. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Черепнин Л. В. |заголовок=Образование Русского централизованного государства в XIV–XV вв |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}}-{{Л.}} |видавництво= |рік=1960 |сторінок= |isbn= |ref=Черепнин Л. В. }}

=== XVIII—XIX століття ===
* {{ref-en}} {{книга |автор=Hosking G. |заголовок=Russia: People and Empire, 1552–1917 |посилання= |відповідальний= |місце={{Cambr.}} |видавництво= |рік=1999 |сторінок= |isbn= |ref=Hosking G. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=LeDonne J. P. |заголовок=The Russian Empire and the World, 1700–1917 |посилання= |відповідальний= |місце={{Oxf.}} |видавництво= |рік=1997 |сторінок= |isbn= |ref=LeDonne J. P. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Seton-Watson H. |заголовок=The Russian Empire, 1801–1917 |посилання= |відповідальний= |місце={{Oxf.}} |видавництво= |рік=1967 |сторінок= |isbn= |ref=Seton-Watson H. }}

* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=Власть, общество и реформы в России в XIX – начале XX века: Исследования, историография, источниковедение |посилання= |відповідальний= |місце={{СПб.}} |видавництво= |рік=2009 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Геллер М. Я. |заголовок=История Российской империи [в 2-х тт.] |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2001 |сторінок= |isbn= |ref=Геллер М. Я. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=Губернии Российской империи: История и руководители: 1708–1917 |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2003 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=Дворцовые перевороты в России 1725–1825 |посилання= |відповідальний= |місце={{comment||}}Ростов-на-Дону, 1998 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Золотухин М. Ю. и др. |заголовок=История внешней политики России: Вторая половина XIX века |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1999 |сторінок= |isbn= |ref=Золотухин М. Ю. и др. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=История России XIX – начала XX в.: Учебник для исторических факультетов университетов |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1998 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=История внешней политики России: XVIII век |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1998 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Коняев Н. М. |заголовок=Первые Романовы: Загадки и мифы династии |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2002 |сторінок= |isbn= |ref=Коняев Н. М. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Ливен Д. |заголовок=Российская империя и ее враги с XVI века до наших дней |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2007 |сторінок= |isbn= |ref=Ливен Д. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Орлик О. В. и др. |заголовок=История внешней политики России: Первая половина XIX века |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1999 |сторінок= |isbn= |ref=Орлик О. В. и др. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Павленко Н. И. |заголовок=Анна Иоанновна (немцы при дворе) |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2002 |сторінок= |isbn= |ref=Павленко Н. И. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=Романовы: Исторические портреты: 1762–1917 |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1997 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Черкасов П., Чернышевский Д. |заголовок=История императорской России |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1994 |сторінок= |isbn= |ref=Черкасов и Чернышевский }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Широкорад А. Б. |заголовок=Утерянные земли. От Петра I до Гражданской войны |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Вече |рік=2006 |сторінок=464 |isbn= |ref=Широкорад А. Б. }}

=== XX століття ===
* {{ref-en}} {{книга |автор=Andrle V. |заголовок=a Social History of Twentieth-Century Russia |посилання= |відповідальний= |місце={{L.}}-{{N.Y.}} |рік=1994 |сторінок= |isbn= |ref=Andrle V. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=D'agostino A. |заголовок=The Russian Revolution, 1917–1945 |посилання= |відповідальний= |місце={{comment|Santa Barbara, California|Санта-Барбара, штат Каліфорнія}} |рік=2011 |сторінок= |isbn= |ref=D'agostino A. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Service R. |заголовок=a History of Twentieth-Century Russia |посилання= |відповідальний= |місце={{Cambr.}} |рік=1998 |сторінок= |isbn= |ref= }}

* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=XX век в российской истории: Проблемы, поиски, решения |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2010 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Андреев Е. и др. |заголовок=Население Советского Союза: 1922–1991 |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1992 |сторінок= |isbn= |ref=Андреев Е. и др. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Арбатов Г. А. |заголовок=Затянувшееся выздоровление (1953–1985) |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1991 |сторінок= |isbn= |ref=Арбатов Г. А. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Безыменский Л. А. |заголовок=Гитлер и Сталин перед схваткой |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2000 |сторінок= |isbn= |ref=Безыменский Л. А. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Боффа Д. |заголовок=История Советского Союза |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1994 |сторінок= |isbn= |ref=Боффа Д. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Буровский А. |заголовок=Крах империи: Курс неизвестной истории |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2004 |сторінок= |isbn= |ref=Буровский А. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Верт Н. |заголовок=История советского государства, 1900–1991 |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1992 |сторінок= |isbn= |ref=Верт Н. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Гайдар Єгор Тимурович|Гайдар Е. Т.]] |заголовок=Гибель империи: Уроки для современной России |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2006 |сторінок= |isbn= |ref=Гайдар Е. Т. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Горбачов Михайло Сергійович|Горбачев М. С.]] |заголовок=Жизнь и реформы |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1995 |сторінок= |isbn= |ref=Горбачев М. С. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Денікін Антон Іванович|Деникин А. И.]] |заголовок=Очерки русской смуты |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1991 |сторінок= |isbn= |ref=Деникин А. И. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Карр Э. |заголовок=История Советской России |том= 1: Большевистская революция: 1917–1923 |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1990 |сторінок= |isbn= |ref=Карр Э. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Керенський Олександр Федорович|Керенский А. Ф.]] |заголовок=Россия на историческом повороте |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1993 |сторінок= |isbn= |ref=Керенский А. Ф. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Курскова Г. |заголовок=Тоталитарная система в СССР: Истоки и пути преодоления |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2000 |сторінок= |isbn= |ref=Курскова Г. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Медведев Р. |заголовок=Советский Союз: Последние годы жизни |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2010 |сторінок= |isbn= |ref=Медведев Р. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=НЭП: Приобретения и потери |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1994 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Орлов И. |заголовок=Советская повседневность: Исторический и социологический аспекты становления |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2010 |сторінок= |isbn= |ref=Орлов И. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Пайпс Р. |заголовок=Русская революция |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1994 |сторінок= |isbn= |ref=Пайпс Р. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Панарин А. С. |заголовок=Российская интеллигенция в мировых войнах и революциях ХХ в |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1998 |сторінок= |isbn= |ref=Панарин А. С. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Троцький Лев Давидович|Троцкий Л. Д.]] |заголовок=К истории русской революции |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1990 |сторінок= |isbn= |ref=Троцкий Л. Д. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Хоскинг Дж. |заголовок=История Советского Союза (1917–1991) |посилання= |відповідальний= |місце={{comment|Смоленск|Смоленськ}} |рік=2001 |сторінок= |isbn= |ref=Хоскинг Дж. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=[[Шахназаров Георгій Хосроєвич|Шахназаров Г. Х.]] |заголовок=С вождями и без них |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2001 |сторінок= |isbn= |ref=Шахназаров Г. Х. }}

=== Сучасна Росія ===
* {{ref-en}} {{книга |автор=Clowes E. W. |заголовок=Russia on the Edge: Imagined Geographies and Post-Soviet Identity |посилання= |відповідальний= |місце={{comment|Ithaca, New York|Ітака, штат Нью-Йорк}} |рік=2011 |сторінок= |isbn= |ref=Clowes E. W. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Confino M. |заголовок=Russia Before the «Radiant Future»: Essays in Modern History, Culture and Society |посилання= |відповідальний= |місце={{N.Y.}} |рік=2011 |сторінок= |isbn= |ref=Confino M. }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Remington T. F. |заголовок=Politics in Russia |посилання= |відповідальний= |місце={{comment|Boston|Бостон}} |рік=2012. |сторінок= |isbn= |ref=Remington T. F. }}

* {{ref-ru}} {{книга |автор=Батурин Ю. М., Ильин А. Л., Кадацкий В. Ф. и др. |заголовок=Эпоха Ельцина : Очерки политической истории |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво=Вагриус |рік=2001 |сторінок=815 |isbn=5-264-00393-9 |ref=Батурин Ю. М. и др. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор= |заголовок=Внешняя политика России: От Ельцина к Путину |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2002 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Согрин В. В. |заголовок=Политическая история современной России (1985–2001) |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2001 |сторінок= |isbn= |ref=Согрин В. В. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Хоффман Д. |заголовок=Олигархи: Богатство и власть в новой России |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2010 |сторінок= |isbn= |ref=Хоффман Д. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Шевцова Л. Ф. |заголовок=Режим Бориса Ельцина |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1999 |сторінок= |isbn= |ref=Шевцова Л. Ф. }}

=== Спеціальні теми ===
* {{ref-uk}} {{книга |автор=[[Андреас Каппелер|Каппелер А.]] |заголовок=Росія як поліетнічна імперія: Виникнення, історія, розпад |посилання=http://resource.history.org.ua/item/0007012 |відповідальний=Перекл. з німецької X. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун |місце={{Льв.}} |видавництво=[[Український католицький університет|УКУ]] |рік=2005 |сторінок=360 |isbn=966-8197-06-2 |ref=Каппелер А. }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор=Гришко В. |заголовок=Історично-правне підґрунтя теорії III Риму |посилання= |відповідальний= |місце={{comment||}}Мюнхен, 1953 |сторінок= |isbn= |ref=Гришко В. }}

* {{ref-de}} {{книга |автор=Lehmann-Carli G. |заголовок=Russland Zwischen Ost und West?: Gratwanderungen Nationaler Identität |посилання= |відповідальний= |місце={{B.}} |рік=2011 |сторінок= |isbn= |ref=Lehmann-Carli G. }}

* {{ref-ru}} {{книга |автор=Гуц А. К. |заголовок=Многовариантная история России |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}}-{{СПб.}} |рік=2000 |сторінок= |isbn= |ref=Гуц А. К. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Морозов В. |заголовок=Россия и Другие: Идентичность и границы политического сообщества |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2009 |сторінок= |isbn= |ref=Морозов В. }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Пихоя Р. |заголовок=Москва. Кремль. Власть |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2007 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-ru}} {{книга |автор=Похлебкин В. В. |заголовок=Внешняя политика Руси, России и СССР за 1000 лет в именах, датах и фактах, вып. 2: Войны и мирные договоры: Справочник |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=1995 |сторінок= |isbn= |ref=Похлебкин В. В. }}

=== Українсько-російські відносини ===
* {{ref-en}} {{книга |автор=Kohut Z. E. |заголовок=Russian Centralism and Ukrainian autonomy: Imperial absorption of the Hetmanate, 1760's – 1830's |посилання= |відповідальний= |місце={{Cambr.}} |рік=1988 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-en}} {{книга |автор=Velychenko S. |заголовок=Shaping Identity in Eastern Europe and Russia: Soviet-Russian and Polish accounts of Ukrainian History 1914—1991 |посилання= |відповідальний= |місце={{N.Y.}} |видавництво= |рік=1993 |сторінок= |isbn= |ref=Velychenko S. }}

* {{ref-uk}} {{книга |автор=[[Верстюк Владислав Федорович|Верстюк В. Ф.]] та ін. |заголовок=Україна і Росія в історичній ретроспективі: Українські проекти в Російській імперії |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2004 |сторінок= |isbn= |ref=Верстюк В. Ф. та ін. }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор=Гриневич В. А. та ін. |заголовок=Україна і Росія в історичній ретроспективі: Радянський проект для України |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2004 |сторінок= |isbn= |ref=Гриневич В. А. та ін. }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор=[[Ідзьо Віктор Святославович|Ідзьо В. С.]] |заголовок=Українська діаспора в Росії: Історія, наука, релігія |посилання= |відповідальний= |місце={{Льв.}} |видавництво= |рік=2002 |сторінок= |isbn= |ref=Ідзьо В. С. }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор=Кот С. І. |заголовок=Українські культурні цінності в Росії: Проблема повернення в контексті історії і права |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=1996 |сторінок= |isbn= |ref=Кот С. І. }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]] |заголовок=Україна і Росія: Переваги і небезпеки «особливих відносин»: Роздуми історика |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2004 |сторінок= |isbn= |ref=Кульчицький С. В. }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор=[[Кульчицький Станіслав Владиславович|Кульчицький С. В.]], Парахонський Б. О. |заголовок=Україна і Росія в історичній ретроспективі: Новітній український державотворчий процес |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2004 |сторінок= |isbn= |ref=Кульчицький і Парахонський }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор=[[Кучма Леонід Данилович|Кучма Л. Д.]] |заголовок=[[Україна — не Росія]] |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2004 |сторінок= |isbn= |ref=Кучма Л. Д. }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор= |заголовок=Україна та Росія: Проблеми політичних і соціокультурних відносин: Збірник наукових праць |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2003 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор= |заголовок=Україна і Росія в історичній ретроспективі [в 3-х тт.] |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2004 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор= |заголовок=Україна — Росія: 1990–2000 рр.: Документи та матеріали |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2001 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор= |заголовок=Україна — Росія: Діалог історіографій |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}}-{{comment|Чернігів|Чернігів}} |рік=2007 |сторінок= |isbn= |ref= }}
* {{ref-uk}} {{книга |автор= |заголовок=Україна — Росія: Концептуальні основи гуманітарних відносин |посилання= |відповідальний= |місце={{К.}} |видавництво= |рік=2001 |сторінок= |isbn= |ref= }}

* {{ref-ru}} {{книга |автор=Константинов С., Ушаков А. |заголовок=История после истории: Образы России на постсоветском пространстве |посилання= |відповідальний= |місце={{М.}} |видавництво= |рік=2001 |сторінок= |isbn= |ref=Константинов и Ушаков }}

== Посилання ==
{{Вікіпосилання}}
* {{ref-uk}} [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?&amp;C21COM=G&amp;I21DBN=UKRLIB&amp;P21DBN=UKRLIB&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=fullwebr&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21COLORTERMS=0&amp;S21All=%3C.%3EZAR%3DРОСІЯ$%3C.%3E Додаткові матеріали з історії Росії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20220317030126/http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?&C21COM=G&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&S21CNR=20&S21COLORTERMS=0&S21All=%3C.%3EZAR%3D%D0%A0%D0%9E%D0%A1%D0%86%D0%AF$%3C.%3E |date=17 березня 2022 }} в електронній бібліотеці «[[Україніка (електронна бібліотека)|Україніка]]» [[Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського|Національної бібліотеки України імені В.&nbsp;І.&nbsp;Вернадського]].
* {{ref-ru}} [http://bibliotekar.ru/index.htm Библиотекарь. Ру] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150715022013/http://www.bibliotekar.ru/index.htm |date=15 липня 2015 }}&nbsp;— електронна бібліотека нехудожньої літератури з російської та світової історії, мистецтва, культури, прикладних наук.
* {{ref-ru}} [http://www.hrono.ru/ Хронос] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070410222440/http://www.hrono.ru/ |date=10 квітня 2007 }}&nbsp;— портал присвячено історії Росії та суміжних держав.

{{Росія в темах}}
{{Історія країн світу}}
{{ac}}
{{Портали|Історія|Росія}}

{{DEFAULTSORT:Історія Росії}}
[[Категорія:Історія Росії| ]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]