Ісмаїллинський заповідник

Версія від 05:34, 31 березня 2015, створена Jellysquider (обговорення | внесок) (оформлення, доповнення, оновлення даних)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Ісмаіллінський державний заповідник був створений у 1981 році площею 16,740 га на території Ісмаіллінського району.

Мета створення

Державний заповідник був створений для охорони природних комплексів центральної частини південних схилів Великого Кавказького Хребта. Організація цього заповідника була здійснена за рахунок необхідності охорони, відновлення, вивчення та репродукції рідкісних та вимираючих видів флори та фауни цього регіону.

Опис заповідника

Заповідник складається з двох частин (Топча та Галигча), відстань між якими приблизно 1 км. Зона Топчі розташована на висоті 800-2250 м над рівнем моря. Її довжина складає 18 км, ширина 6 км і площа 5,589 гектарів. Зона Галигчі розташована у східній частині Алазані - Агричайської долини на висоті 600-650 м та ця частина в основному охороняє природні дубові ліси.Зона Топчі має гористий рельєф; хребти та долини в південному напрямку чергуються з плоскогір'ям. З підвищенням абсолютної висоти зони, опади четвертинного, третинного, Юрскського та крейдового періоду чергуються між собою. В зоні Галинчі переважають четвертинні опади з третинними теригенними та карбонатними породами.

Флора

Рослинність цього регіону сформована протягом четвертинного періоду, але місцева флора зберегла деякі третинні види, що занесені в Червону книгу. В зоні Галинчі проростають дубові та грабові ліси. Типовий види гірканської флори - дуб каштанолистний (Quercus castaneifolia), який пропростає тут і представляє особливу цікавість для дослідників. 112 гектарів всієї території покриті лісами, основним деревом яких є дуб. Лісові види головним чином представлені буком, грабом та дубом. Також зустрічаються яблуня та ясен. Рідкісні ліса третинного періоду, що складаються з тису ягідного (Taxus baccata) мають особливу цінність. Протягом усього минулого століття ліса цієї зони інтинсивно вирубувалися. Це призвело до заміни букового лісу на дубовий, ліси з чагарниками глоду, шипшини та ін.

Фауна

В заповіднику близько 170 видів хребетних тварин. Фауна річок представлена форелью, мареною (барбус) та ін. Одноклітинні представлені 6-ма видами. Великий гребінчастий тритон, що живе в лісах цієї зони є рідкісним в Азербайджані. Серед рептилій та плазунів поширені 17 видів, серед яких болотні черепахи, Каспійські та Середземноморські черепахи, стрункий полоз, котяча змія та ін. Згідно з попередніми данними, у заповіднику 104 види птахів, які в свою чергу діляться на 13 підвидів. Тут гніздяться такого роду рідкісні птахи як ягнятник (Gypaetus barbatus), беркут (Aquila chrysaetus). До ссавців відносяться бурий ведмідь, вовк, шакал, куниця, борсук, косуля, благородний олень, дикий кабан, Дагестанський зубр та інші. Однак фауна ссавців була недостатньо вивчена. До прикладу, наявна невелика інформація про рукокрилих та комахоїдних гризунів.

Охоронна територія не може не розглядатися як модель лісового ландшафту на південних схилах Великого Кавказького Хребта. Довгий час людське втручання в природне навколишнє середовище мало вплив, як на низовини, так і на високогір'я заповідника. У більшості зонах заказника недоторканні «незаймані» ліси були замінені вторинними лісами, де переважають грабові дерева. Верхня межа лісу була спущена: рослинна структура в підальпійських областях була значно змінена. Мала зона заповідника не дає надії на природну популяцію великих ссавців, але створення заповідника робить це можливим, шляхом зменшення антропогенного навантаження та зупинення подальшої деградації екосистеми.