Відмінності між версіями «Інститут української наукової мови ВУАН»

[неперевірена версія][очікує на перевірку]
м
 
(Не показані 48 проміжних версій 20 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Академічна установа
'''Інститут Української Наукової Мови''' ('''ІУНМ''') — науково-дослідна установа, заснована [[1921]] року на базі Правописно-термінологічної комісії при Історико-філологічному відділі [[ВУАН]] і Термінологічної комісії [[Українське наукове товариство|Українського наукового товариства у Києві]]. У 1930 '''Інститут''' разом з іншими мовознавчими установами [[ВУАН]] було реорганізовано в Інститут мовознавства при Академії Наук (сьогодні – [[Інститут мовознавства]] імені О.О. Потебнi НАН України) [[http://movahistory.org.ua/wiki/Інститут_Української_Наукової_Мови 1]; [http://www.nbuv.gov.ua/institutions/potebnya/index.html 5]].
 
  +
| назва = Інститут Української Наукової Мови ВУАН
  +
| зображення =
  +
| зображення_розмір =
  +
| зображення_підпис =
  +
| дата заснування = 1921-1930
  +
| приналежність = [[ВУАН]]
  +
| ключова особа = академік [[Агатангел Кримський]]<br /> [[Григорій Холодний]]
  +
| адреса = [[УРСР]]
  +
| веб-сторінка =
  +
| e-mail =
  +
}}
  +
'''Інститут Української Наукової Мови ВУАН''' ('''ІУНМ''')&nbsp;— науково-дослідна установа, заснована [[1921]] року на базі Правописно-термінологічної комісії при Історико-філологічному відділі [[ВУАН]] і Термінологічної комісії [[Українське наукове товариство|Українського наукового товариства у Києві]]. У [[1930]] році Інститут разом з іншими мовознавчими установами [[ВУАН]] було реорганізовано в Інститут мовознавства при Академії Наук (сьогодні&nbsp;— [[Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України]] та [[Інститут української мови НАН України]])<ref name=iunm/><ref name=hist/>.
   
  +
== Історія інституту і розвитку української наукової термінології ==
  +
Перші спроби систематичної термінологічної праці в Україні можна віднести до 80-90 pp.&nbsp;XIX століття, коли [[Левицький Володимир Лукич|Володимир Левицький]] та [[Іван Верхратський]] у [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщині]] почали друкувати у [[Записки Наукового товариства імені Шевченка|«Записках Наукового Товариства імені Шевченка»]] невеликі словнички термінів.<ref>[[Стріха Максим Віталійович|Максим Стриха]]. ''[https://zn.ua/SOCIUM/ukrainskaya_nauka__bezmolvstvuet.html (УКРАИНСКАЯ НАУКА — БЕЗМОЛВСТВУЕТ?)]''. [[Зеркало недели]]. Украина. 13 февраля, 2004</ref> Політична відлига 1905 року на Імперській Росії (''більше у статті'' [[Революція 1905—1907 в Україні]]), коли восени 1905 р. російським урядом було ліквідовано заборону української мови ({{lang-ru|малороссийскаго наречія}}), призвела до інтенсифікації термінологічної роботи. Відтворення української мови на Імперській Росії почалося з реторики боротьби з «[[Великодержавний шовінізм|великодержавним шовінізмом]]».
   
  +
Новостворені [[Українське наукове товариство|Київське Наукове Товариство]] (засноване 1918 року), Київська [[Київське міське об'єднання товариства «Просвіта»|«Просвіта»]] (1906—1910) активно працюють над термінологією. До цієї роботи стали і студентські гуртки: термінологічні комісії «Гуртка Натуралістів» при Київськім Політехнікумі, «Агрономічного гуртка» при Московському сільськогосподарському інституті й Термінологічній Комісії при [[Товариство імені Григорія Квітки-Основ'яненка (Харків)|Товаристві імені Григорія Квітки-Основ'яненка в Харкові]]. 1913 року (після нелегальної наради представників від термінологічних гуртків у Києві) Київське Наукове Товариство вирішило взяти на себе роль організаційного осередку всієї справи. Студентські гуртки вели й далі свою роботу, але всі свої матеріали&nbsp;— кілька тисяч карток із записами сільськогосподарської, природничої і технічної термінології та номенклатури&nbsp;— вони передали Науковому Товариству. Ці карточки стали початком формування термінологічної картотеки [[Українське наукове товариство|Київського Наукового Товариства]]. У роботі були задіяні численні громадські організації, гуртки та приватні особи, що значно пожвавилося у 1917 році після створення [[УНР]]. Унормування термінології було покладено на утворену 11 серпня 1918 року Термінологічну Комісію Природничої Секції Київського Наукового Товариства. Протягом 1918-20 років утворено ботанічну, зоологічну, геологічну, метеорологічну, антропологічну, хімічну, математичну, фізичну, сільськогосподарську, медичну, ветеринарну підкомісії.
Розвинена наукова мова є ознакою високого культурного рівня держави. У свою чергу стрімкому розвитку та засвоєнню наукових знань сприяє досконала [[термінологія|термінологічна]] система. Таким чином, основною метою '''ІУНМ''' було проведення досліджень у галузі термінології та укладання спеціалізованих тлумачних словників. Загалом діяльність '''Інституту''' була спрямована на підтримку процесу [[українізація|українізації]], встановлення зв’язків з іншими науковими установами та видавництвами, здійснення контролю над збереженням чистоти української наукової мови і забезпечення її плідного розвитку.
 
   
  +
У 1919 році організовано Ортографічно-термінологічну (Правописно-Термінологічну) Комісію при [[Національна академія наук України|Всеукраїнській Академії Наук]], до складу якої увійшли природнича, технічна, правнича та орфографічна секції.
   
  +
Про об'єднання термінологічної роботи говорили з перших днів свого існування і Термінологічна Комісія Товариства, і Правописно-Термінологічна Комісія, але справу було вирішено тільки під час злиття Наукового Товариства з Академією Наук.
'''ІУНМ''' також мав на меті наблизити наукову мову до розуміння широких мас. '''Інститут''' здійснював ретельне збирання народних матеріалів, організацію сітки кореспондентів, її удосконалення, організацію термінологічних експедицій на місця, вивчення здобутих матеріалів, класифікацію і застосування до різних галузей знання. У нормативній діяльності співробітники '''Інституту''' приділяли пильну увагу очищенню мови від невиправданих запозичень, що надзвичайно ускладнювали засвоєння наукових понять. '''ІУНМ''' також забезпечував безпосереднє застосування своєї роботи до живої практики, підтримуючи видання довідкової та навчальної літератури [[http://movahistory.org.ua/wiki/Холодний_Г._Стан_та_перспективи_наукової_роботи_ІУНМ 6]].
 
  +
30 травня 1921 року Спільне Зібрання Академії затвердило умови об'єднання Товариства й Академії, за якими всі термінологічні установи обох інституцій зливалися в єдиний Інститут української наукової мови ВУАН<ref name=koch/><ref name=hol28/>.
   
  +
== Мета і задачі інституту ==
== Історія ==
 
  +
Основною задачею ІУНМ було проведення досліджень у галузі [[термінологія|термінології]] та укладання спеціалізованих [[тлумачний словник|тлумачних словників]]. Загалом діяльність Інституту була спрямована на підтримку процесу [[українізація|українізації]], встановлення зв'язків з іншими науковими установами та видавництвами, здійснення контролю над збереженням чистоти української наукової мови і забезпечення її плідного розвитку.
 
Перші спроби систематичної термінологічної праці в Україні можна віднести до 80-90 pp. XIX століття, коли галичани Володимир Левицький та Іван Верхратський почали друкувати у «Записках Наукового Товариства імені Шевченка» невеликі словнички термінів.
 
 
 
Надзвичайне зростання активності у цій справі спостерігається з 1917 року, і пов’язано зі створенням [[Українська Центральна Рада |Центральної Ради]] та проголошенням [[УНР]]. У роботі були задіяні численні громадські організації, гуртки та приватні особи. Унормування термінології було покладено на Термінологічну Комісію Природничої Секції [[Українське наукове товариство |Київського Наукового Товариства]], засновану 1918 року. Протягом 1918-20 років утворено ботанічну, зоологічну, геологічну, метеорологічну, антропологічну, хімічну, математичну, фізичну, сільськогосподарську, медичну, ветеринарну підкомісії. У 1919 році організовано Орфографічно-термінологічну Комісію при Академії Наук, до складу якої увійшли природнича, технічна, правнича та орфографічна секції.
 
 
 
Об'єднання термінологічної роботи в одній установі відбулося 30 травня 1921 року, коли було засновано '''Інститут Української Наукової Мови Академії Наук''' ('''ІУНМ''') [3; 8].
 
   
  +
ІУНМ також мав на меті наблизити наукову мову до розуміння широких мас. Інститут здійснював збирання народних матеріалів, організацію сітки кореспондентів, її удосконалення, організацію термінологічних експедицій на місця, вивчення здобутих матеріалів, класифікацію і застосування до різних галузей знання. У нормативній діяльності співробітники Інституту приділяли пильну увагу очищенню мови від невиправданих запозичень, що надзвичайно ускладнювали засвоєння наукових понять. ІУНМ також забезпечував безпосереднє застосування своєї роботи до живої практики, підтримуючи видання довідкової та навчальної літератури<ref name=holod/>.
   
 
== Структура ==
 
== Структура ==
  +
Спочатку в ІУНМ діяло 4 секції (природничо-математична, технічна, філософська і правова), в яких працювали переважно нештатні співробітники.
   
  +
Наприкінці 1925 року на їхній базі було створено 6 відділів:
  +
* природничий (секції: ботанічна, геологічна, географічна, зоологічна, математична, медична, метеорологічна, фізична, хімічна);
  +
* технічний (секції: шляхів та мостів, гідротехнічна, механічна, будівельна, електротехнічна, гірнича, сільськогосподарського машинознавства, автомобілів, авіації, пізніше також: доморобська та фото-кінематографічна);
  +
* сільськогосподарський (секції: ветеринарно-зоотехнічна, лісова, фіто-технічна);
  +
* соціально-економічний (секції: соціологічна, економічна, педагогічно-психологічна, філологічна, філософська, діловодства);
  +
* правничий (відійшов від ІУНМ на початку 1926 року та існував окремо при ІІІ-му Відділі ВУАН);
  +
* мистецький (секції: археологічна, архітектурна, малярства, різьбярська, художньої промисловості, музична, театральна)<ref name=iunm/><ref name=holod/>.
   
  +
Інститут мав філіал у Харкові<ref>[http://movahistory.org.ua/wiki/Інститут_Української_Наукової_Мови Українська мова. Енциклопедія]</ref>. Найвищим органом ІУНМ до 1926 року була Рада. У червні 1926 року створено Редакторат ІУНМ, що виконував усі організаційні, наукові та методологічні функції. На початку 1927 року створюється низка допоміжних органів Редакторату: Методологічна комісія, Філологічна колегія, Арбітражна комісія та Колегія «[[Вісник Інституту української наукової мови]]». Центральна Картотека була підпорядкована Арбітражній Комісії. З 1926 року також діяло Бюро Народних Матеріалів<ref name=holod/>.
Спочатку в '''ІУНМ''' діяло 4 секції (природничо-математична, технічна, філософська і правова), в яких працювали переважно нештатні співробітники.
 
   
Наприкінці 1925 року на їхній базі було створено 6 відділів:
 
* природничий (секції: ботанічна, геологічна, географічна, зоологічна, математична, медична, метеорологічна, фізична, хімічна);
 
* технічний (секції: шляхів та мостів, гідротехнічна, механічна, будівельна, електротехнічна, гірнича, сільськогосподарського машинознавства, автомобілів, авіації, пізніше також: доморобська та фото-кінематографічна);
 
* сільськогосподарський (секції: ветеринарно-зоотехнічна, лісова, фіто-технічна);
 
* соціально-економічний(секції: соціологічна, економічна, педагогічно-психологічна, філологічна, філософська, діловодства);
 
* правничий (відійшов від '''ІУНМ''' на початку 1926 р. та існував окремо при ІІІ-му Відділі ВУАН);
 
* мистецький (секції: археологічна, архітектурна, малярства, різьбярська, художньої промисловості, музична, театральна) [1; 6].
 
 
 
Інститут мав філіал у Харкові [1]. Найвищим органом '''ІУНМ''' до 1926 р. була Рада. У червні 1926 р. створено '''Редакторат ІУНМ''', що виконував усі організаційні, наукові та методологічні функції. На початку 1927 р. створюється низка допоміжних органів '''Редакторату''': Методологічна Комісія, Філологічна Колегія, Арбітражна Комісія та Колегія «[[Вісник Інституту української наукової мови]]». Центральна Картотека була підпорядкована Арбітражній Комісії. З 1926 року також діяло Бюро Народних Матеріалів [6].
 
 
 
 
== Співробітники ==
 
== Співробітники ==
  +
Очолював інститут академік [[Агатангел Кримський]]. У 1923-26 роках заступником директора Інституту був історик права [[Черкаський Іринарх Ювеналович|Іринарх Черкаський]]. До квітня 1926 року Інститут мав одну штатну посаду секретаря. Після підписання угоди з Державним Видавництвом України на укладання 34 термінологічних словників у штаті працювали керівник ІУНМ [[Григорій Холодний]], 12 редакторів, 3 філологи, 2 технічних працівники і рахівник. Число позаштатних працівників (членів) ІУНМ на 1 листопада 1928 року становило 223 особи. Серед них&nbsp;— 3 академіки, 44 професори, 40 викладачів вищої школи, 6 директорів наукових установ<ref name=koch/>. В Інституті працювали відомі діячі науки та культури&nbsp;— геолог [[Тутковський Павло Аполлонович|Павло Тутковський]], композитор [[Ревуцький Лев Миколайович|Левко Ревуцький]], художник [[Кричевський Федір Григорович|Федір Кричевський]], актор і режисер [[Микола Садовський]]<ref name=iunm/>.
   
  +
У зв'язку зі сфабрикованим процесом у «справі [[Спілка визволення України|СВУ]]» (1929) багато працівників ІУНМ зазнали репресій та переслідувань. Їхня діяльність, а згодом і значна частина термінологічних праць були схарактеризовані як «націоналістично-шкідницькі»<ref name=iunm/>.
Очолював '''Інститут''' академік [[Агатангел Кримський]]. До квітня 1926 року '''Інститут''' мав одну штатну посаду секретаря. Після підписання угоди з Державним Видавництвом України на укладання 34 термінологічних словників у штаті працювали керівник '''Інституту''' [[Григорій Холодний]], 12 редакторів, 3 філологи, 2 технічних працівники і рахівник. Число позаштатних працівників (членів) '''IУНМ''' на 1 листопада 1928 року становило 223 особи. Серед них - 3 академіки, 44 професори, 40 викладачів вищої школи, 6 директорів наукових установ. [3] В '''Інституті''' плідно працювали відомі діячі науки та культури – П.Тутковський, Л.Ревуцький, Ф.Кричевський, М.Садовський та ін. [1] Біографії співробітників '''ІУНМ''' подані у переліку Персоналій ІУНМ [9].
 
 
 
У зв'язку зі сфабрикованим процесом у «справі СВУ» (1929) багато працівників '''ІУНМ''' зазнали репресій та переслідувань. Їхня діяльність, а згодом і значна частина термінологічних праць були схарактеризовані як «націоналістично-шкідницькі» [1].
 
 
 
Директор '''ІУНМ''' [[Григорій Холодний]] засуджений 1930 р. на процесі СВУ до 8 років позбавлення волі, 1938 р. засуджений до розстрілу. На лаві підсудних у процесі СВУ також опинились редактори ІУНМ (В. Шарко, В. Страшкевич, К. Осьмак, К. Туркало, М. Кривинюк), співробітники '''ІУНМ''' (лексикографи В. Дубровський та С. Паночіні, математик В. Шарко, фізик М. Ленниченко) та ін. [4].
 
   
  +
Директор ІУНМ [[Григорій Холодний]] засуджений 1930 року на процесі СВУ до 8 років позбавлення волі, 1938 року засуджений до розстрілу. На лаві підсудних у процесі СВУ також опинились редактори ІУНМ (математик [[Шарко Вадим|Вадим Шарко]], [[Страшкевич Володимир Михайлович|Володимир Страшкевич]], [[Осьмак Кирило Іванович |Кирило Осьмак]], [[Туркало Костянтин Тимофійович|Кость Туркало]], [[Кривинюк Михайло Васильович|Михайло Кривинюк]]), співробітники ІУНМ (лексикографи [[Дубровський Віктор Григорович|Віктор Дубровський]] та [[Паночіні Сергій Сергійович|Сергій Паночіні]], фізик М. Ленниченко) та інші<ref name=svu/>. 1937 року був розстріляний лексикограф [[Станиславський Микола Олексійович|Микола Станіславський]].
   
 
== Діяльність ==
 
== Діяльність ==
  +
На засіданнях Редакторату відбувалося обговорення системи укладання термінологічних словників. Було розроблено інструкції та методичні засади для упорядників і редакторів, впроваджено схему показників, позначок, покликань<ref name=koch/><ref name=svu/><ref name=inst/>.
   
  +
Кожний словник мав підзаголовок «проект» та містив українсько-російську або російсько-українську частину з відповідними показниками. У багатьох словниках зазначено відповідники та показники німецькою, французькою, латинською, англійською мовами. Для кожного терміна подано рекомендований варіант, а також вживані синоніми із зазначенням джерел, звідки їх було взято. Користувачів заохочували надсилати свої критичні зауваження та пропозиції. Після обговорення і доопрацювання проектів планувалося видати серію нормативних словників, які б містили тільки рекомендовані терміни.
   
  +
Крім того, ІУНМ був головною нормативною установою, що затверджувала більшість термінологічних словників, підготованих іншими науковими установами та окремими авторами. Внаслідок активної співпраці та обговорення підготованих проектів, вироблено струнку українську термінологічну систему<ref name=koch/>.
На засіданнях '''Редакторату''' відбувалося обговорення системи укладання термінологічних словників. Було розроблено інструкції та методичні засади для упорядників і редакторів, впроваджено схему показників, позначок, покликань та ін. [3; 4; 7].
 
 
 
Кожний словник мав підзаголовок "проект" та містив українсько-російську або російсько-українську частину з відповідними показниками. У багатьох словниках зазначено відповідники та показники німецькою, французькою, латинською, англійською мовами. Для кожного терміна подано рекомендований варіант, а також вживані синоніми із зазначенням джерел, звідки їх було взято. Користувачів заохочували надсилати свої критичні зауваження та пропозиції. Після обговорення і доопрацювання проектів планувалося видати серію нормативних словників, які б містити тільки рекомендовані терміни.
 
 
 
Крім того, '''ІУНМ''' був головною нормативною установою, що затверджувала більшість термінологічних словників, підготованих іншими науковими установами та окремими авторами. Внаслідок активної співпраці та обговорення підготованих проектів, вироблено струнку українську термінологічну систему [3].
 
 
 
Кожна секція збирала і впорядковувала відповідну термінологію. Кореспонденцію дописувачів опрацьовувало Бюро народних термінологічних матеріалів. У 1926 році картковий матеріал інституту становив понад 2 млн. од., здійснювалось укладання 34 термінологічних словників (вид. 16) [1].
 
 
 
З 1923 року '''ІУНМ''' видавав «Матеріали до української природничої термінології та номенклатури» [2]. 1928-30 вийшло 2 випуски «[[Вісник Інституту української наукової мови]]» [1].
 
 
 
Після ліквідації 1930 року не репресовані працівники ІНУМ та Історично-філологічного відділу АН УСРР протягом деякого часу видавали термінологічні словники у Відділі термінології та номенклатури Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства (згодом - Інститут Мовознавства) [2].
 
 
== Література ==
 
 
[http://movahistory.org.ua/wiki/Інститут_Української_Наукової_Мови] Українська мова. Енциклопедія
 
 
[http://movahistory.org.ua/wiki/Словники_ІУНМ_та_НДІМ] Словники ІУНМ та НДІМ
 
   
  +
Кожна секція збирала і впорядковувала відповідну термінологію. Кореспонденцію дописувачів опрацьовувало Бюро народних термінологічних матеріалів. У 1926 році картковий матеріал інституту становив понад 2&nbsp;млн од., здійснювалось укладання 34 термінологічних словників (видано 16)<ref name=iunm/>.
[http://www.ua-pereklad.org/ua/theory/termslovn/] Кочерга О., Кулик В. Українські термінологічні словники довоєнного періоду в бібліотеках Києва та Львова
 
   
  +
З 1923 року ІУНМ видавав «Матеріали до української природничої термінології та номенклатури»<ref name=slov/>. 1928-30 вийшло 2 випуски журналу «[[Вісник Інституту української наукової мови]]»<ref name=iunm/>.
[http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=293219&mainlang=ukr] Осьмак Н. «80 років процесу «СВУ»
 
   
  +
Після ліквідації 1930 року не репресовані працівники ІУНМ та Історично-філологічного відділу АН УСРР протягом деякого часу видавали термінологічні словники у Відділі термінології та номенклатури Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства (згодом&nbsp;— Інститут Мовознавства)<ref name=slov/>.
[http://www.nbuv.gov.ua/institutions/potebnya/index.html] Про Iнститут мовознавства iм. О. О. Потебнi Національної академії наук України
 
   
  +
== Див. також ==
[http://movahistory.org.ua/wiki/Холодний_Г._Стан_та_перспективи_наукової_роботи_ІУНМ] Стан та перспективи наукової роботи Інституту Української Наукової Мови. (Доповідь Керівника ІУНМ Гр. Холодного Раді Академії 5-го листопада 1928 p.). - К.: ВУАН, 1928.
 
  +
* [[Революція 1905—1907]]
   
  +
== Примітки ==
[http://movahistory.org.ua/wiki/Інструкція_«Для_укладання_словників_ІУНМ»]
 
  +
{{reflist|refs=
Інструкція «Для укладання словників ІУНМ» // Вісник IУНМ, Випуск 1, С. 66-72. (1928).
 
  +
<ref name=iunm>[http://movahistory.org.ua/wiki/Інститут_Української_Наукової_Мови Українська мова. Енциклопедія. Інститут Української Наукової Мови]</ref>
  +
<ref name=hist>[http://www.nbuv.gov.ua/institutions/potebnya/index.html Історія Інституту мовознавства на сайті НАН України]</ref>
  +
<ref name=koch>[http://www.ua-pereklad.org/ua/theory/termslovn Кочерга О., Кулик В. Українські термінологічні словники довоєнного періоду в бібліотеках Києва та Львова]</ref>
  +
<ref name=hol28>[http://movahistory.org.ua/wiki/Холодний_Г._До_історії_організації_термінологічної_справи_на_Україні Г. Холодний. До історії організації термінологічної справи на Україні // Вісник ІУНМ, Випуск 1,, С. 9-20. (1928)]</ref>
  +
<ref name=holod>[http://movahistory.org.ua/wiki/Холодний_Г._Стан_та_перспективи_наукової_роботи_ІУНМ Холодний Г. Стан та перспективи наукової роботи ІУНМ]</ref>
  +
<ref name=slov>[http://movahistory.org.ua/wiki/Словники_ІУНМ_та_НДІМ Словники ІУНМ та НДІМ]</ref>
  +
<ref name=svu>[http://www.day.kiev.ua/290619?idsource=293219&mainlang=ukr Осьмак Н. «80 років процесу «СВУ». ''Газета «День»'']</ref>
  +
<ref name=inst>[http://movahistory.org.ua/wiki/Інструкція_«Для_укладання_словників_ІУНМ» Інструкція «Для укладання словників ІУНМ» // ''Вісник ІУНМ'', Випуск 1, С. 66-72. (1928)]</ref>
  +
}}
   
  +
== Джерела та література ==
[http://movahistory.org.ua/wiki/Холодний_Г._До_історії_організації_термінологічної_справи_на_Україні] Г. Холодний. До історії організації термінологічної справи на Україні // Вісник IУНМ, Випуск 1,, С. 9-20. (1928).
 
  +
* ''О.&nbsp;В.&nbsp;Янковська''. [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Inst_ukr_naukovoi_movy Інститут української наукової мови] // {{ЕІУ|3|502}}
   
  +
=== Література ===
[http://movahistory.org.ua/wiki/Категорія:ІУНМ_персоналії] Персоналії ІУНМ
 
  +
* [http://movahistory.org.ua/wiki/Інститут_Української_Наукової_Мови Інститут Української Наукової Мови]
  +
* [https://web.archive.org/web/20120120185333/http://www.nbuv.gov.ua/institutions/potebnya/index.html Про Інститут мовознавства ім. О.&nbsp;О.&nbsp;Потебні Національної академії наук України]
  +
* [http://movahistory.org.ua/wiki/Категорія:ІУНМ_персоналії Персоналії ІУНМ]
  +
* [http://litopys.org.ua/ohukr/ohu22.htm Інститут Української Наукової Мови у Києві // Огієнко І. Історія української літературної мови. Київ&nbsp;— 2001 (Перше видання [[Вінніпег]], 1949)]
   
  +
[[Категорія:Мовознавство]]
[http://litopys.org.ua/ohukr/ohu22.htm] Інститут Української Наукової Мови у Києві // Огієнко І. Історія української літературної мови. Київ — 2001 (Перше видання Вінніпег — 1949)
 
  +
[[Категорія:Мовознавчі наукові установи]]
  +
[[Категорія:Наукові установи в Києві]]
  +
[[Категорія:Українська мова]]
  +
[[Категорія:Українська лексикографія]]
  +
[[Категорія:Україністика]]
  +
[[Категорія:Наукові підрозділи ВУАН (1918-1930)]]
  +
[[Категорія:1921 у Києві]]

Поточна версія на 22:45, 1 листопада 2020

Інститут Української Наукової Мови ВУАН (ІУНМ) — науково-дослідна установа, заснована 1921 року на базі Правописно-термінологічної комісії при Історико-філологічному відділі ВУАН і Термінологічної комісії Українського наукового товариства у Києві. У 1930 році Інститут разом з іншими мовознавчими установами ВУАН було реорганізовано в Інститут мовознавства при Академії Наук (сьогодні — Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України та Інститут української мови НАН України)[1][2].

Інститут Української Наукової Мови ВУАН
Основні дані
Засновано 1921-1930
Приналежність ВУАН
Контакт
Ключові особи академік Агатангел Кримський
Григорій Холодний
Адреса УРСР

Історія інституту і розвитку української наукової термінологіїРедагувати

Перші спроби систематичної термінологічної праці в Україні можна віднести до 80-90 pp. XIX століття, коли Володимир Левицький та Іван Верхратський у Австро-Угорщині почали друкувати у «Записках Наукового Товариства імені Шевченка» невеликі словнички термінів.[3] Політична відлига 1905 року на Імперській Росії (більше у статті Революція 1905—1907 в Україні), коли восени 1905 р. російським урядом було ліквідовано заборону української мови (рос. малороссийскаго наречія), призвела до інтенсифікації термінологічної роботи. Відтворення української мови на Імперській Росії почалося з реторики боротьби з «великодержавним шовінізмом».

Новостворені Київське Наукове Товариство (засноване 1918 року), Київська «Просвіта» (1906—1910) активно працюють над термінологією. До цієї роботи стали і студентські гуртки: термінологічні комісії «Гуртка Натуралістів» при Київськім Політехнікумі, «Агрономічного гуртка» при Московському сільськогосподарському інституті й Термінологічній Комісії при Товаристві імені Григорія Квітки-Основ'яненка в Харкові. 1913 року (після нелегальної наради представників від термінологічних гуртків у Києві) Київське Наукове Товариство вирішило взяти на себе роль організаційного осередку всієї справи. Студентські гуртки вели й далі свою роботу, але всі свої матеріали — кілька тисяч карток із записами сільськогосподарської, природничої і технічної термінології та номенклатури — вони передали Науковому Товариству. Ці карточки стали початком формування термінологічної картотеки Київського Наукового Товариства. У роботі були задіяні численні громадські організації, гуртки та приватні особи, що значно пожвавилося у 1917 році після створення УНР. Унормування термінології було покладено на утворену 11 серпня 1918 року Термінологічну Комісію Природничої Секції Київського Наукового Товариства. Протягом 1918-20 років утворено ботанічну, зоологічну, геологічну, метеорологічну, антропологічну, хімічну, математичну, фізичну, сільськогосподарську, медичну, ветеринарну підкомісії.

У 1919 році організовано Ортографічно-термінологічну (Правописно-Термінологічну) Комісію при Всеукраїнській Академії Наук, до складу якої увійшли природнича, технічна, правнича та орфографічна секції.

Про об'єднання термінологічної роботи говорили з перших днів свого існування і Термінологічна Комісія Товариства, і Правописно-Термінологічна Комісія, але справу було вирішено тільки під час злиття Наукового Товариства з Академією Наук. 30 травня 1921 року Спільне Зібрання Академії затвердило умови об'єднання Товариства й Академії, за якими всі термінологічні установи обох інституцій зливалися в єдиний Інститут української наукової мови ВУАН[4][5].

Мета і задачі інститутуРедагувати

Основною задачею ІУНМ було проведення досліджень у галузі термінології та укладання спеціалізованих тлумачних словників. Загалом діяльність Інституту була спрямована на підтримку процесу українізації, встановлення зв'язків з іншими науковими установами та видавництвами, здійснення контролю над збереженням чистоти української наукової мови і забезпечення її плідного розвитку.

ІУНМ також мав на меті наблизити наукову мову до розуміння широких мас. Інститут здійснював збирання народних матеріалів, організацію сітки кореспондентів, її удосконалення, організацію термінологічних експедицій на місця, вивчення здобутих матеріалів, класифікацію і застосування до різних галузей знання. У нормативній діяльності співробітники Інституту приділяли пильну увагу очищенню мови від невиправданих запозичень, що надзвичайно ускладнювали засвоєння наукових понять. ІУНМ також забезпечував безпосереднє застосування своєї роботи до живої практики, підтримуючи видання довідкової та навчальної літератури[6].

СтруктураРедагувати

Спочатку в ІУНМ діяло 4 секції (природничо-математична, технічна, філософська і правова), в яких працювали переважно нештатні співробітники.

Наприкінці 1925 року на їхній базі було створено 6 відділів:

  • природничий (секції: ботанічна, геологічна, географічна, зоологічна, математична, медична, метеорологічна, фізична, хімічна);
  • технічний (секції: шляхів та мостів, гідротехнічна, механічна, будівельна, електротехнічна, гірнича, сільськогосподарського машинознавства, автомобілів, авіації, пізніше також: доморобська та фото-кінематографічна);
  • сільськогосподарський (секції: ветеринарно-зоотехнічна, лісова, фіто-технічна);
  • соціально-економічний (секції: соціологічна, економічна, педагогічно-психологічна, філологічна, філософська, діловодства);
  • правничий (відійшов від ІУНМ на початку 1926 року та існував окремо при ІІІ-му Відділі ВУАН);
  • мистецький (секції: археологічна, архітектурна, малярства, різьбярська, художньої промисловості, музична, театральна)[1][6].

Інститут мав філіал у Харкові[7]. Найвищим органом ІУНМ до 1926 року була Рада. У червні 1926 року створено Редакторат ІУНМ, що виконував усі організаційні, наукові та методологічні функції. На початку 1927 року створюється низка допоміжних органів Редакторату: Методологічна комісія, Філологічна колегія, Арбітражна комісія та Колегія «Вісник Інституту української наукової мови». Центральна Картотека була підпорядкована Арбітражній Комісії. З 1926 року також діяло Бюро Народних Матеріалів[6].

СпівробітникиРедагувати

Очолював інститут академік Агатангел Кримський. У 1923-26 роках заступником директора Інституту був історик права Іринарх Черкаський. До квітня 1926 року Інститут мав одну штатну посаду секретаря. Після підписання угоди з Державним Видавництвом України на укладання 34 термінологічних словників у штаті працювали керівник ІУНМ Григорій Холодний, 12 редакторів, 3 філологи, 2 технічних працівники і рахівник. Число позаштатних працівників (членів) ІУНМ на 1 листопада 1928 року становило 223 особи. Серед них — 3 академіки, 44 професори, 40 викладачів вищої школи, 6 директорів наукових установ[4]. В Інституті працювали відомі діячі науки та культури — геолог Павло Тутковський, композитор Левко Ревуцький, художник Федір Кричевський, актор і режисер Микола Садовський[1].

У зв'язку зі сфабрикованим процесом у «справі СВУ» (1929) багато працівників ІУНМ зазнали репресій та переслідувань. Їхня діяльність, а згодом і значна частина термінологічних праць були схарактеризовані як «націоналістично-шкідницькі»[1].

Директор ІУНМ Григорій Холодний засуджений 1930 року на процесі СВУ до 8 років позбавлення волі, 1938 року засуджений до розстрілу. На лаві підсудних у процесі СВУ також опинились редактори ІУНМ (математик Вадим Шарко, Володимир Страшкевич, Кирило Осьмак, Кость Туркало, Михайло Кривинюк), співробітники ІУНМ (лексикографи Віктор Дубровський та Сергій Паночіні, фізик М. Ленниченко) та інші[8]. 1937 року був розстріляний лексикограф Микола Станіславський.

ДіяльністьРедагувати

На засіданнях Редакторату відбувалося обговорення системи укладання термінологічних словників. Було розроблено інструкції та методичні засади для упорядників і редакторів, впроваджено схему показників, позначок, покликань[4][8][9].

Кожний словник мав підзаголовок «проект» та містив українсько-російську або російсько-українську частину з відповідними показниками. У багатьох словниках зазначено відповідники та показники німецькою, французькою, латинською, англійською мовами. Для кожного терміна подано рекомендований варіант, а також вживані синоніми із зазначенням джерел, звідки їх було взято. Користувачів заохочували надсилати свої критичні зауваження та пропозиції. Після обговорення і доопрацювання проектів планувалося видати серію нормативних словників, які б містили тільки рекомендовані терміни.

Крім того, ІУНМ був головною нормативною установою, що затверджувала більшість термінологічних словників, підготованих іншими науковими установами та окремими авторами. Внаслідок активної співпраці та обговорення підготованих проектів, вироблено струнку українську термінологічну систему[4].

Кожна секція збирала і впорядковувала відповідну термінологію. Кореспонденцію дописувачів опрацьовувало Бюро народних термінологічних матеріалів. У 1926 році картковий матеріал інституту становив понад 2 млн од., здійснювалось укладання 34 термінологічних словників (видано 16)[1].

З 1923 року ІУНМ видавав «Матеріали до української природничої термінології та номенклатури»[10]. 1928-30 вийшло 2 випуски журналу «Вісник Інституту української наукової мови»[1].

Після ліквідації 1930 року не репресовані працівники ІУНМ та Історично-філологічного відділу АН УСРР протягом деякого часу видавали термінологічні словники у Відділі термінології та номенклатури Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства (згодом — Інститут Мовознавства)[10].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати