Відкрити головне меню

Відмінності між версіями «Ізраїль»

країна в південно-західній Азії
[перевірена версія][перевірена версія]
м (clean up, removed stub tag за допомогою AWB)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 3: Рядок 3:
 
| офіційна_назва = Держава Ізраїль
 
| офіційна_назва = Держава Ізраїль
 
| місцева_назва = {{lang-he|מְדִינַת יִשְׂרָאֵל}}<br/>{{lang-ar|دَوْلَة إِسْرَائِيل}}
 
| місцева_назва = {{lang-he|מְדִינַת יִשְׂרָאֵל}}<br/>{{lang-ar|دَوْلَة إِسْرَائِيل}}
| назва_род = Ізраїля
+
| назва_род = Ізраїлю
 
| зображення_прапор = Flag of Israel.svg
 
| зображення_прапор = Flag of Israel.svg
 
| зображення_герб = Coat of arms of Israel.svg
 
| зображення_герб = Coat of arms of Israel.svg
Рядок 35: Рядок 35:
 
| густота_заселення = 365 осіб
 
| густота_заселення = 365 осіб
 
| класифікація_за_густотою_заселення = 30
 
| класифікація_за_густотою_заселення = 30
| ВВП_ПКС = 200,905&nbsp;млрд доларів.<ref name=imf>{{cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2008/02/weodata/weorept.aspx?sy=2004&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=436&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CLP&grp=0&a=&pr.x=50&pr.y=10|title=Israel|publisher=International Monetary Fund|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZrTRkkR?url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2008/02/weodata/weorept.aspx?sy=2004|archivedate=2013-06-22|accessdate=2009-04-20|deadurl=no}}</ref>
+
| ВВП_ПКС = 337,23&nbsp;млрд доларів.<ref name=imf>{{cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2008/02/weodata/weorept.aspx?sy=2004&ey=2008&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=436&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CLP&grp=0&a=&pr.x=50&pr.y=10|title=Israel|publisher=International Monetary Fund|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZrTRkkR?url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2008/02/weodata/weorept.aspx?sy=2004|archivedate=2013-06-22|accessdate=2009-04-20|deadurl=no}}</ref>
| класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС = 50
+
| класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС = 51
| рік_звітування_ВВП = 2011
+
| рік_звітування_ВВП = 2018
| ВВП_ПКС_на_душу_населення = 31 004 доларів
+
| ВВП_ПКС_на_душу_населення = 37 970 доларів
| класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС_на_душу_населення = 28
+
| класифікація_за_рівнем_ВВП_ПКС_на_душу_населення = 34
| ВВП_номінальний = 235,446&nbsp;млрд доларів.
+
| ВВП_номінальний = 369,84&nbsp;млрд доларів.
| класифікація_за_рівнем_ВВП = 41
+
| класифікація_за_рівнем_ВВП = 32
| рік_звітування_ВВП_номінальний = 2011
+
| рік_звітування_ВВП_номінальний = 2018
| ВВП_на_душу_населення = 32 297 доларів
+
| ВВП_на_душу_населення = 41 640 доларів
| класифікація_за_рівнем_ВВП_на_душу_населення = 27
+
| класифікація_за_рівнем_ВВП_на_душу_населення = 21
 
| sovereignty_type = [[Незалежність]]
 
| sovereignty_type = [[Незалежність]]
 
| sovereignty_note =
 
| sovereignty_note =
Рядок 67: Рядок 67:
 
Індустріальна країна, що динамічно розвивається. Обсяг ВВП за 2015 рік становив майже 300 млрд доларів США (36 тис. доларів США на особу)<ref name="IMF">{{cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=59&pr.y=7&sy=2012&ey=2019&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=436&s=NGDP%2CNGDPD%2CNGDPPC%2CNGDPDPC&grp=0&a= |title=World Economic Outlook Database, October 2016. Report for Selected Countries and Subjects: Israel |publisher=[[Міжнародний валютний фонд|IMF]] |accessdate=2018-12-17}}</ref>. У списку країн за індексом розвитку людського потенціалу перебуває на 18-му місці в світі: індекс 0,894<ref name="ИРЧП-2015">{{cite web|url=http://hdr.undp.org/sites/default/files/2015_human_development_report.pdf|title=Human Development Report 2015|publisher=Програма розвитку ООН|accessdate=2015-10-27|lang=en |description=Доповідь про людський розвиток (2015) на сайті Програми розвитку ООН}}</ref>. Грошова одиниця&nbsp;— [[новий ізраїльський шекель]].
 
Індустріальна країна, що динамічно розвивається. Обсяг ВВП за 2015 рік становив майже 300 млрд доларів США (36 тис. доларів США на особу)<ref name="IMF">{{cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=59&pr.y=7&sy=2012&ey=2019&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=436&s=NGDP%2CNGDPD%2CNGDPPC%2CNGDPDPC&grp=0&a= |title=World Economic Outlook Database, October 2016. Report for Selected Countries and Subjects: Israel |publisher=[[Міжнародний валютний фонд|IMF]] |accessdate=2018-12-17}}</ref>. У списку країн за індексом розвитку людського потенціалу перебуває на 18-му місці в світі: індекс 0,894<ref name="ИРЧП-2015">{{cite web|url=http://hdr.undp.org/sites/default/files/2015_human_development_report.pdf|title=Human Development Report 2015|publisher=Програма розвитку ООН|accessdate=2015-10-27|lang=en |description=Доповідь про людський розвиток (2015) на сайті Програми розвитку ООН}}</ref>. Грошова одиниця&nbsp;— [[новий ізраїльський шекель]].
   
Незалежність держави проголошено [[14 травня]] [[1948]] року (5 [[іяр]]а 5708 року)<ref>День незалежності, як і низка інших дат, відзначається в Ізраїлі за [[Єврейський календар|єврейським календарем]], тому в різні роки йому відповідають різні дати григоріанського календаря.</ref> на підставі резолюції [[Генеральна Асамблея ООН|Генеральної Асамблеї ООН]] №&nbsp;181 від [[29 листопада]] [[1947]] року. Згідно з [[Декларація незалежності Ізраїлю|Декларацією Незалежності]], Ізраїль є єврейською державою.<ref>{{cite web|url=http://www.freedomhouse.org/template.cfm?page=363&year=2007&country=7199|work=Country Report|title=Israel|publisher=[[Freedom House]]|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZrU7ndo?url=http://www.freedomhouse.org/report/freedom-world/freedom-world-2007?page=363|archivedate=2013-06-22|accessdate=2009-04-20|deadurl=no}}</ref> Водночас Ізраїль є багатонаціональною та демократичною державою, де разом з євреями рівні права мають всі інші релігійні та етнічні групи незалежно від віросповідання. Ізраїль вирізняється етнокультурним розмаїттям. Національний склад населення країни такий: 74,7&nbsp;%&nbsp;— євреї, 20,8&nbsp;%&nbsp;— араби, 4,5&nbsp;%&nbsp;— інші.
+
Незалежність держави проголошено [[14 травня]] [[1948]] року (5 [[іяр]]а 5708 року)<ref>День незалежності, як і низка інших дат, відзначається в Ізраїлі за [[Єврейський календар|єврейським календарем]], тому в різні роки йому відповідають різні дати григоріанського календаря.</ref> на підставі резолюції [[Генеральна Асамблея ООН|Генеральної Асамблеї ООН]] №&nbsp;181 від [[29 листопада]] [[1947]] року. Згідно з [[Декларація незалежності Ізраїлю|Декларацією Незалежності]], Ізраїль є єврейською державою.<ref>{{cite web|url=http://www.freedomhouse.org/template.cfm?page=363&year=2007&country=7199|work=Country Report|title=Israel|publisher=[[Freedom House]]|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZrU7ndo?url=http://www.freedomhouse.org/report/freedom-world/freedom-world-2007?page=363|archivedate=2013-06-22|accessdate=2009-04-20|deadurl=no}}</ref> Водночас Ізраїль є багатонаціональною та демократичною державою, де разом з євреями рівні права мають всі інші релігійні та етнічні групи незалежно від віросповідання. Ізраїль вирізняється етнокультурним розмаїттям. Національний склад населення країни такий: 74,7 %&nbsp;— євреї, 20,8 %&nbsp;— араби, 4,5 %&nbsp;— інші.
   
 
== Походження назви ==
 
== Походження назви ==
Рядок 82: Рядок 82:
   
 
=== Британський мандат у Палестині ===
 
=== Британський мандат у Палестині ===
[[Файл:Map of Palestine in Russian, a. 1900.jpg|thumb|Історична мапа Палестини, 1900]]
+
[[Файл:Map of Palestine in Russian, a. 1900.jpg|міні|Історична мапа Палестини, 1900]]
 
{{main|Синайсько-Палестинська кампанія|Британський мандат у Палестині|Алія (репатріація євреїв)}}
 
{{main|Синайсько-Палестинська кампанія|Британський мандат у Палестині|Алія (репатріація євреїв)}}
   
Рядок 91: Рядок 91:
 
У [[1922]] році [[Ліга Націй]] вручила [[Велика Британія|Великій Британії]] мандат на Палестину, пояснюючи це необхідністю «''встановлення в країні політичних, адміністративних та економічних умов для безпечної освіти єврейського національного дому''»<ref>{{cite web|url=http://www.fordham.edu/halsall/mod/1922mandate.html|publisher=Fordham University|title=League of Nations: The Mandate for Palestine, July 24, 1922|work=Modern History Sourcebook|publication-date=24 липня 1922|accessdate=2008-07-05|language=en|archiveurl=https://www.webcitation.org/6166AOMuf?url=http://www.fordham.edu/halsall/mod/1922mandate.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Через яффський бунт на самому початку Мандата, Британія обмежила єврейську імміграцію і частина території, що планувалася для єврейської держави, була віддана під створення [[Зайордання|Трансйорданії]]<ref>{{harvnb| Liebreich |2005|p = 34}}</ref>. У той час країну населяли переважно араби-мусульмани, однак найбільше місто, Єрусалим, був переважно єврейським<ref>{{ref-en}}JVW Shaw . A Survey of Palestine. Vol 1: Prepared in December 1945 and January 1946 for the Information of the Anglo&nbsp;— American Committee of Inquiry. Reprinted 1991 by The Institute for Palestine Studies, Washington, DCP 148</ref>. У [[1924]]—[[1929]] ([[Четверта алія]]) в Палестину приїхали 82 тис. євреїв, в основному в результаті сплеску [[антисемітизм]]а в [[Польська Народна Республіка|Польщі]] і [[Угорська Народна Республіка|Угорщині]]. Згодом, однак, приблизно 23&nbsp;тис. емігрантів цієї хвилі покинули країну.
 
У [[1922]] році [[Ліга Націй]] вручила [[Велика Британія|Великій Британії]] мандат на Палестину, пояснюючи це необхідністю «''встановлення в країні політичних, адміністративних та економічних умов для безпечної освіти єврейського національного дому''»<ref>{{cite web|url=http://www.fordham.edu/halsall/mod/1922mandate.html|publisher=Fordham University|title=League of Nations: The Mandate for Palestine, July 24, 1922|work=Modern History Sourcebook|publication-date=24 липня 1922|accessdate=2008-07-05|language=en|archiveurl=https://www.webcitation.org/6166AOMuf?url=http://www.fordham.edu/halsall/mod/1922mandate.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Через яффський бунт на самому початку Мандата, Британія обмежила єврейську імміграцію і частина території, що планувалася для єврейської держави, була віддана під створення [[Зайордання|Трансйорданії]]<ref>{{harvnb| Liebreich |2005|p = 34}}</ref>. У той час країну населяли переважно араби-мусульмани, однак найбільше місто, Єрусалим, був переважно єврейським<ref>{{ref-en}}JVW Shaw . A Survey of Palestine. Vol 1: Prepared in December 1945 and January 1946 for the Information of the Anglo&nbsp;— American Committee of Inquiry. Reprinted 1991 by The Institute for Palestine Studies, Washington, DCP 148</ref>. У [[1924]]—[[1929]] ([[Четверта алія]]) в Палестину приїхали 82 тис. євреїв, в основному в результаті сплеску [[антисемітизм]]а в [[Польська Народна Республіка|Польщі]] і [[Угорська Народна Республіка|Угорщині]]. Згодом, однак, приблизно 23&nbsp;тис. емігрантів цієї хвилі покинули країну.
   
Підйом [[Націонал-соціалізм|нацистської]] ідеології в [[1930-ті|1930-х роках]] у [[Третій Рейх|Німеччині]] призвів до [[П'ята алія|П'ятої Алії]], яка була напливом чверті мільйона євреїв, що рятувалися від нацизму. Цей наплив закінчився [[Арабське повстання (1936-1939)|Арабським повстанням 1936—1939 років]] та виданням Великою Британією «[[Біла книга 1939|Білої книги]]» 1939 року, яка фактично зводила нанівець імміграцію євреїв до Палестини. Країни світу відмовлялися приймати євреїв, що рятувалися від [[Катастрофа європейського єврейства|Катастрофи]], що разом із забороною Великої Британії на переселення до Палестини фактично означало смерть для мільйонів. Для обходу заборони на імміграцію в Палестину була створена підпільна організація «[[Моссадле-Алія Бет]]», яка допомагала євреям нелегально дістатися до Палестини і врятуватися від Катастрофи.
+
Підйом [[Націонал-соціалізм|нацистської]] ідеології в [[1930-ті|1930-х роках]] у [[Третій Рейх|Німеччині]] призвів до [[П'ята алія|П'ятої Алії]], яка була напливом чверті мільйона євреїв, що рятувалися від нацизму. Цей наплив закінчився [[Арабське повстання (1936-1939)|Арабським повстанням 1936—1939 років]] та виданням Великою Британією «[[Біла книга 1939|Білої книги»]] 1939 року, яка фактично зводила нанівець імміграцію євреїв до Палестини. Країни світу відмовлялися приймати євреїв, що рятувалися від [[Катастрофа європейського єврейства|Катастрофи]], що разом із забороною Великої Британії на переселення до Палестини фактично означало смерть для мільйонів. Для обходу заборони на імміграцію в Палестину була створена підпільна організація «[[Моссадле-Алія Бет]]», яка допомагала євреям нелегально дістатися до Палестини і врятуватися від Катастрофи.
   
По закінченні [[Друга світова війна|Другої світової війни]] єврейське населення Палестини становило 33&nbsp;% порівняно з 11&nbsp;% у 1922 році<ref>{{cite web|url=http://www.mideastweb.org/palpop.htm|title=The Population of Palestine Prior to 1948|accessdate=2008-07-05|language=en|publisher=MidEastWeb|archiveurl=https://www.webcitation.org/6166AoIw5?url=http://www.mideastweb.org/palpop.htm|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.israelipalestinianprocon.org/ populationpalestine.html|publisher=Israeli-Palestinian ProCon.org|accessdate=7 липня 2008|title = Population Statistics|language=en}}</ref>.
+
По закінченні [[Друга світова війна|Другої світової війни]] єврейське населення Палестини становило 33 % порівняно з 11 % у 1922 році<ref>{{cite web|url=http://www.mideastweb.org/palpop.htm|title=The Population of Palestine Prior to 1948|accessdate=2008-07-05|language=en|publisher=MidEastWeb|archiveurl=https://www.webcitation.org/6166AoIw5?url=http://www.mideastweb.org/palpop.htm|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.israelipalestinianprocon.org/ populationpalestine.html|publisher=Israeli-Palestinian ProCon.org|accessdate=7 липня 2008|title = Population Statistics|language=en}}</ref>.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
Рядок 100: Рядок 100:
 
=== До незалежності ===
 
=== До незалежності ===
 
Одним із центральних завдань [[сіонізм]]у було створення [[євреї|єврейської]] держави. Таку державу сіоністи вирішили створити на території [[Палестина|Палестини]]. З 80-х років [[XIX століття|19 століття]] сюди почали переселятись євреї з країн [[Східна Європа|Східної Європи]]. Після утворення [[1897]] року [[Всесвітня сіоністська організація|Всесвітньої сіоністської організації]] (ВСО) сіоністи стали створювати [[трест]]и, які фінансували переселення євреїв до Палестини.
 
Одним із центральних завдань [[сіонізм]]у було створення [[євреї|єврейської]] держави. Таку державу сіоністи вирішили створити на території [[Палестина|Палестини]]. З 80-х років [[XIX століття|19 століття]] сюди почали переселятись євреї з країн [[Східна Європа|Східної Європи]]. Після утворення [[1897]] року [[Всесвітня сіоністська організація|Всесвітньої сіоністської організації]] (ВСО) сіоністи стали створювати [[трест]]и, які фінансували переселення євреїв до Палестини.
[[Файл:Herzl-balcony.jpg|thumb|left|[[Теодор Герцль]], провісник створення єврейської держави, 1901 року|upright]]
+
[[Файл:Herzl-balcony.jpg|міні|ліворуч|[[Теодор Герцль]], провісник створення єврейської держави, 1901 року|зверхуправоруч]]
 
У роки [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[Близький Схід]] став ареною військових дій між [[Османська імперія|Османською імперією]] та державами [[Антанта|Антанти]]. Для успіху у війні проти Османської імперії Антанта шукала підтримки у [[араби|арабів]]. У [[1915]]-1916&nbsp;рр. Верховний комісар у [[Єгипет|Єгипті]] та правитель [[Мекка|Мекки]] шериф Хусейн домовились про повстання арабів проти османів і визнання майбутньої об'єднаної арабської держави з боку [[Велика Британія|Великої Британії]]. Але у [[травень|травні]] [[1916]] року Британія уклала секретний договір із [[Франція|Францією]] про післявоєнний розподіл [[Азія|азійської]] частини Османської імперії ([[угода Сайкса-Піко]]), за яким [[Палестина]] залишалась у руках Британії.
 
У роки [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[Близький Схід]] став ареною військових дій між [[Османська імперія|Османською імперією]] та державами [[Антанта|Антанти]]. Для успіху у війні проти Османської імперії Антанта шукала підтримки у [[араби|арабів]]. У [[1915]]-1916&nbsp;рр. Верховний комісар у [[Єгипет|Єгипті]] та правитель [[Мекка|Мекки]] шериф Хусейн домовились про повстання арабів проти османів і визнання майбутньої об'єднаної арабської держави з боку [[Велика Британія|Великої Британії]]. Але у [[травень|травні]] [[1916]] року Британія уклала секретний договір із [[Франція|Францією]] про післявоєнний розподіл [[Азія|азійської]] частини Османської імперії ([[угода Сайкса-Піко]]), за яким [[Палестина]] залишалась у руках Британії.
   
Рядок 121: Рядок 121:
 
== Географія ==
 
== Географія ==
 
{{main|Географія Ізраїлю}}
 
{{main|Географія Ізраїлю}}
[[Файл:Izrail Mapa Uk.PNG|thumb|Мапа Ізраїлю]]
+
[[Файл:Izrail Mapa Uk.PNG|міні|Мапа Ізраїлю]]
   
 
=== Кордони ===
 
=== Кордони ===
Рядок 128: Рядок 128:
 
Ізраїль розташований на [[Близький Схід|Близькому Сході]] та межує на півночі з [[Ліван]]ом, на сході з [[Сирія|Сирією]] і [[Йорданія|Йорданією]], на півдні з [[Єгипет|Єгиптом]], на сході та південному заході&nbsp;— з [[Палестинська держава|палестинськими територіями]]. Із заходу береги країни омивають води [[Середземне море|Середземного моря]] (протяжність берегової лінії&nbsp;— 188 км); на сході частина кордону проходить по [[Мертве море|Мертвому морі]] (56 км); на крайньому півдні Ізраїль має вихід до [[Акабська затока|Акабської затоки]] [[Червоне море|Червоного моря]] (10 км).
 
Ізраїль розташований на [[Близький Схід|Близькому Сході]] та межує на півночі з [[Ліван]]ом, на сході з [[Сирія|Сирією]] і [[Йорданія|Йорданією]], на півдні з [[Єгипет|Єгиптом]], на сході та південному заході&nbsp;— з [[Палестинська держава|палестинськими територіями]]. Із заходу береги країни омивають води [[Середземне море|Середземного моря]] (протяжність берегової лінії&nbsp;— 188 км); на сході частина кордону проходить по [[Мертве море|Мертвому морі]] (56 км); на крайньому півдні Ізраїль має вихід до [[Акабська затока|Акабської затоки]] [[Червоне море|Червоного моря]] (10 км).
   
Більшість країн визнає кордонами [[Зелена лінія (Ізраїль)|Зелену лінію]], встановлену при підписанні припинення вогню після війни 1948—1949 років<ref>[http://www.un.org/russian/documen/scletters/2003/03-529.htm «Дорожна мапа» просування до постійного врегулювання палестино-ізраїльского конфлікту в відповідності до принципу співіснування двох держав на ґрунті оцінки виконання сторонами своїх обов'язків (рос.)]</ref>, що обмежує територію загальною площею 20&nbsp;770&nbsp;км², з яких близько 2&nbsp;% зайняті водою<ref name="cia"/>. Проте під фактичним контролем Ізраїлю знаходяться і деякі інші території, що не визнаються його сусідами, найбільшими з яких є [[Голанські висоти]] (1 176 км²) та територія [[Східний Єрусалим|Східного Єрусалима]] (70 км²). Загалом, територія, що контролюється країною, становить приблизно 22 072 км²<ref>{{cite web|url=http://www1.cbs.gov.il/shnaton57/st01_01.pdf|title=Area of Districts, Sub-Districts, Natural Regions and Lakes|publisher=Israel Central Bureau of Statistics|work=Statistical Abstract of Israel|publication-date=2006|accessdate=2008-07-06|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/6164x7dBE?url=http://www1.cbs.gov.il/shnaton57/st01_01.pdf|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>, а разом із Палестинськими територіями територія Ізраїлю становить 27 799 км²<ref>{{cite web|url=http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/iltoc.html|publisher=The Library of Congress|accessdate=2008-07-01|title=Israel (Geography)|work=Country Studies|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/6164y82pv?url=http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/iltoc.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref> (для порівняння, площа [[Київська область|Київської області]] становить 28 131 км²).
+
Більшість країн визнає кордонами [[Зелена лінія (Ізраїль)|Зелену лінію]], встановлену при підписанні припинення вогню після війни 1948—1949 років<ref>[http://www.un.org/russian/documen/scletters/2003/03-529.htm «Дорожна мапа» просування до постійного врегулювання палестино-ізраїльского конфлікту в відповідності до принципу співіснування двох держав на ґрунті оцінки виконання сторонами своїх обов'язків (рос.)]</ref>, що обмежує територію загальною площею 20&nbsp;770&nbsp;км², з яких близько 2 % зайняті водою<ref name="cia"/>. Проте під фактичним контролем Ізраїлю знаходяться і деякі інші території, що не визнаються його сусідами, найбільшими з яких є [[Голанські висоти]] (1 176 км²) та територія [[Східний Єрусалим|Східного Єрусалима]] (70 км²). Загалом, територія, що контролюється країною, становить приблизно 22 072 км²<ref>{{cite web|url=http://www1.cbs.gov.il/shnaton57/st01_01.pdf|title=Area of Districts, Sub-Districts, Natural Regions and Lakes|publisher=Israel Central Bureau of Statistics|work=Statistical Abstract of Israel|publication-date=2006|accessdate=2008-07-06|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/6164x7dBE?url=http://www1.cbs.gov.il/shnaton57/st01_01.pdf|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>, а разом із Палестинськими територіями територія Ізраїлю становить 27 799 км²<ref>{{cite web|url=http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/iltoc.html|publisher=The Library of Congress|accessdate=2008-07-01|title=Israel (Geography)|work=Country Studies|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/6164y82pv?url=http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/iltoc.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref> (для порівняння, площа [[Київська область|Київської області]] становить 28 131 км²).
   
 
=== Рельєф ===
 
=== Рельєф ===
Рядок 146: Рядок 146:
 
[[Клімат]] Ізраїлю [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічний]] [[середземноморський клімат|середземноморського типу]], із сухим спекотним [[літо]]м та м'якою [[дощ]]овою [[зима|зимою]]. Влітку переважає тропічне повітря, взимку воно чергується з [[повітряна маса|повітряними масами]] [[Помірний кліматичний пояс|помірних широт]]. [[Рельєф географічний|Рельєф]] значно обумовлює різноманіття кліматичних умов у різних районах країни.
 
[[Клімат]] Ізраїлю [[Субтропічний кліматичний пояс|субтропічний]] [[середземноморський клімат|середземноморського типу]], із сухим спекотним [[літо]]м та м'якою [[дощ]]овою [[зима|зимою]]. Влітку переважає тропічне повітря, взимку воно чергується з [[повітряна маса|повітряними масами]] [[Помірний кліматичний пояс|помірних широт]]. [[Рельєф географічний|Рельєф]] значно обумовлює різноманіття кліматичних умов у різних районах країни.
   
Пересічна річна кількість [[опади|опадів]] різко спадає із [[захід|заходу]] на [[схід]] та з [[північ|півночі]] на [[південь]]: від 1 000&nbsp;мм у Верхній [[Галілея|Галілеї]] до 30&nbsp;мм у районі [[Ейлат]]а та від 500&nbsp;мм у центральних районах до 50&nbsp;мм на узбережжі [[Мертве море|Мертвого моря]]. Найбільша кількість [[дощ]]ових днів припадає на [[січень]]-[[лютий]]. У ці місяці [[вологість відносна|відносна вологість]] становить у середньому 72&nbsp;%, тоді як у [[червень|червні]]&nbsp;— 47&nbsp;%. [[гроза|Грози]] бувають рідко, у середньому 7 днів на рік.
+
Пересічна річна кількість [[опади|опадів]] різко спадає із [[захід|заходу]] на [[схід]] та з [[північ|півночі]] на [[південь]]: від 1 000&nbsp;мм у Верхній [[Галілея|Галілеї]] до 30&nbsp;мм у районі [[Ейлат]]а та від 500&nbsp;мм у центральних районах до 50&nbsp;мм на узбережжі [[Мертве море|Мертвого моря]]. Найбільша кількість [[дощ]]ових днів припадає на [[січень]]-[[лютий]]. У ці місяці [[вологість відносна|відносна вологість]] становить у середньому 72 %, тоді як у [[червень|червні]]&nbsp;— 47 %. [[гроза|Грози]] бувають рідко, у середньому 7 днів на рік.
   
 
Пересічна річна температура на узбережжі [[Середземне море|Середземного моря]] 20&nbsp;°C, у гірських районах знижується до 15—16&nbsp;°C. Найбільш спекотний [[клімат]] має [[південь|південна]] частина країни, де середньорічна температура перевищує 22&nbsp;°C, а пересічна температура найспекотнішого місяця 30&nbsp;°C. [[зима|Взимку]] бувають від'ємні температури; [[абсолютний мінімум]] температури сягає −4&nbsp;°C на висоті 750&nbsp;м.
 
Пересічна річна температура на узбережжі [[Середземне море|Середземного моря]] 20&nbsp;°C, у гірських районах знижується до 15—16&nbsp;°C. Найбільш спекотний [[клімат]] має [[південь|південна]] частина країни, де середньорічна температура перевищує 22&nbsp;°C, а пересічна температура найспекотнішого місяця 30&nbsp;°C. [[зима|Взимку]] бувають від'ємні температури; [[абсолютний мінімум]] температури сягає −4&nbsp;°C на висоті 750&nbsp;м.
Рядок 155: Рядок 155:
   
 
=== Гідрографія ===
 
=== Гідрографія ===
[[Файл:Jordanvalley.jpg|ліворуч|thumb|Долина річки Йордан. Галілея]]
+
[[Файл:Jordanvalley.jpg|ліворуч|міні|Долина річки Йордан. Галілея]]
 
Ресурси [[прісна вода|прісної води]] в країні оцінюються в 1 800&nbsp;млн м³ за рік, з яких 1 100&nbsp;млн м³ дають малі річки та [[джерело|джерела]], 320&nbsp;млн.&nbsp;— ізраїльська частина [[Йордан (річка)|Йордана]], 200&nbsp;млн.&nbsp;— водотоки басейну річки [[Яркон (річка)|Яркон]]. Прісну воду отримують також шляхом [[опріснення води|опріснення]] [[морська вода|морської води]] та очистки [[стічні води|стічних вод]]. Основним [[резервуар]]ом системи водопостачання країни слугує [[Тиверіадське озеро]] (Кінерет)&nbsp;— приблизно 4&nbsp;млрд м³, від якого йде [[водогін]] протяжністю 142&nbsp;км до [[місто|міста]] [[Рош-га-Аїн]], де він з'єднується з водогоном Яркон-[[Негев]] (109 км). Нечисленні річки [[захід]]ної частини країни належать до басейну [[Середземне море|Середземного моря]], більшість з них пересихають у спекотні пори року. [[Схід]]на частина&nbsp;— безстічна.
 
Ресурси [[прісна вода|прісної води]] в країні оцінюються в 1 800&nbsp;млн м³ за рік, з яких 1 100&nbsp;млн м³ дають малі річки та [[джерело|джерела]], 320&nbsp;млн.&nbsp;— ізраїльська частина [[Йордан (річка)|Йордана]], 200&nbsp;млн.&nbsp;— водотоки басейну річки [[Яркон (річка)|Яркон]]. Прісну воду отримують також шляхом [[опріснення води|опріснення]] [[морська вода|морської води]] та очистки [[стічні води|стічних вод]]. Основним [[резервуар]]ом системи водопостачання країни слугує [[Тиверіадське озеро]] (Кінерет)&nbsp;— приблизно 4&nbsp;млрд м³, від якого йде [[водогін]] протяжністю 142&nbsp;км до [[місто|міста]] [[Рош-га-Аїн]], де він з'єднується з водогоном Яркон-[[Негев]] (109 км). Нечисленні річки [[захід]]ної частини країни належать до басейну [[Середземне море|Середземного моря]], більшість з них пересихають у спекотні пори року. [[Схід]]на частина&nbsp;— безстічна.
   
 
=== Ґрунти ===
 
=== Ґрунти ===
У [[захід]]ній частині країни, яка отримує достатню кількість [[опади|опадів]] (узбережжя та схили [[гори|гір]]), переважають коричневі [[ґрунт]]и сухих [[субтропіки|субтропічних]] [[ліс]]ів та [[чагарник]]ів. У центральних та [[схід]]них районах поширені гірські сіро-коричневі ґрунти, на [[південь|півдні]]&nbsp;— ґрунти субтропічних [[пустеля|пустель]]. Деякі гірські ділянки не мають ґрунтового покриву. У прибережній смузі вміст [[гумус]]у у верхньому горизонті (до 10 см) сягає 2,4&nbsp;%, а на глибині 1 м&nbsp;— до 0,75&nbsp;%.
+
У [[захід]]ній частині країни, яка отримує достатню кількість [[опади|опадів]] (узбережжя та схили [[гори|гір]]), переважають коричневі [[ґрунт]]и сухих [[субтропіки|субтропічних]] [[ліс]]ів та [[чагарник]]ів. У центральних та [[схід]]них районах поширені гірські сіро-коричневі ґрунти, на [[південь|півдні]]&nbsp;— ґрунти субтропічних [[пустеля|пустель]]. Деякі гірські ділянки не мають ґрунтового покриву. У прибережній смузі вміст [[гумус]]у у верхньому горизонті (до 10 см) сягає 2,4 %, а на глибині 1 м&nbsp;— до 0,75 %.
   
 
=== Флора ===
 
=== Флора ===
Рядок 171: Рядок 171:
 
=== Фауна ===
 
=== Фауна ===
 
[[Файл:Camel by Dainis Matisons (3307854941).jpg|міні|Верблюди]]
 
[[Файл:Camel by Dainis Matisons (3307854941).jpg|міні|Верблюди]]
Територія Ізраїлю входить до складу [[Середземне море|середземноморської]] підобласті палеарктичної фауністичної області. Із [[хижі|хижих]] [[ссавці]]в характерні смугаста [[Гієнові|гієна]], [[Каракал (тварина)|каракал]], [[шакал]]. Поширені [[копитні]], [[гризуни]]. Із [[птахи|птахів]] часто зустрічаються [[Дрохва|дрохви]], [[жайворонки]], [[Орябок|рябчики]], [[Сип білоголовий|білоголовий сип]], [[Яструбовий орел|яструбиний орел]], [[Підорлик великий|великий підорлик]], [[Ягнятник|бородань]], [[Гриф чорний|чорний гриф]], [[Шуліка (рід)|шуліка]], [[Канюк (рід)|канюк]], декілька видів [[сокіл|соколів]], [[стерв'ятник]], [[Яструб малий|малий яструб]], [[Сич (рід)|сичі]] і [[сови]]: [[сипуха]], [[пугач]], [[неясить]]; водяться [[лелека|лелеки]], [[чаплі]], [[пелікан]]и, [[одуд]]и, [[сойка|сойки]], [[Мартинові|мартини]], [[Крук (рід)|ворони]], [[Кам'яна куріпка|кам'яні куріпки]] та інші. По всій території зустрічаються [[плазуни]]&nbsp;— [[ящірки]], [[змії]] ([[удав]], різні види [[гадюки|гадюк]] та ін.). Із домашніх тварин найважливіше значення мають [[коні]], [[віслюк]], дрібна рогата худоба, у низці районів&nbsp;— [[верблюди]]. У травні [[2008]] року національним птахом Ізраїлю був обраний [[одуд]]&nbsp;— понад 35&nbsp;% населення проголосували за нього<ref>{{cite web|url=http://www.newsru.com/world/29may2008/udod.html|publisher=NEWSru|accessdate=2008-07-02|title=Ізраїль обрав національним символом одуда – птаха, що вшановується в арабському Єгипті (рос.)|publication-date=29 мая 2008 года|archiveurl=https://www.webcitation.org/6165bf7Yd?url=http://www.newsru.com/world/29may2008/udod.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
+
Територія Ізраїлю входить до складу [[Середземне море|середземноморської]] підобласті палеарктичної фауністичної області. Із [[хижі|хижих]] [[ссавці]]в характерні смугаста [[Гієнові|гієна]], [[Каракал (тварина)|каракал]], [[шакал]]. Поширені [[копитні]], [[гризуни]]. Із [[птахи|птахів]] часто зустрічаються [[Дрохва|дрохви]], [[жайворонки]], [[Орябок|рябчики]], [[Сип білоголовий|білоголовий сип]], [[Яструбовий орел|яструбиний орел]], [[Підорлик великий|великий підорлик]], [[Ягнятник|бородань]], [[Гриф чорний|чорний гриф]], [[Шуліка (рід)|шуліка]], [[Канюк (рід)|канюк]], декілька видів [[сокіл|соколів]], [[стерв'ятник]], [[Яструб малий|малий яструб]], [[Сич (рід)|сичі]] і [[сови]]: [[сипуха]], [[пугач]], [[неясить]]; водяться [[лелека|лелеки]], [[чаплі]], [[пелікан]]и, [[одуд]]и, [[сойка|сойки]], [[Мартинові|мартини]], [[Крук (рід)|ворони]], [[Кам'яна куріпка|кам'яні куріпки]] та інші. По всій території зустрічаються [[плазуни]]&nbsp;— [[ящірки]], [[змії]] ([[удав]], різні види [[гадюки|гадюк]] та ін.). Із домашніх тварин найважливіше значення мають [[коні]], [[віслюк]], дрібна рогата худоба, у низці районів&nbsp;— [[верблюди]]. У травні [[2008]] року національним птахом Ізраїлю був обраний [[одуд]]&nbsp;— понад 35 % населення проголосували за нього<ref>{{cite web|url=http://www.newsru.com/world/29may2008/udod.html|publisher=NEWSru|accessdate=2008-07-02|title=Ізраїль обрав національним символом одуда – птаха, що вшановується в арабському Єгипті (рос.)|publication-date=29 мая 2008 года|archiveurl=https://www.webcitation.org/6165bf7Yd?url=http://www.newsru.com/world/29may2008/udod.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
   
 
=== Стан навколишнього середовища ===
 
=== Стан навколишнього середовища ===
Рядок 187: Рядок 187:
   
 
=== Основні показники ===
 
=== Основні показники ===
* Вікова структура населення ([[2007]], оцінка)<ref>[http://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/is.html CIA. The World Factbook]</ref>: 0-14 років&nbsp;— 26,1&nbsp;% (чоловіки 858 246 осіб, жінки 818 690 осіб); 15—64 років&nbsp;— 64,2&nbsp;% (чоловіки 2 076 649, жінки 2 046 343); 65 років та старіші&nbsp;— 9,8&nbsp;% (чоловіки 269 483, жінки 357 268)
+
* Вікова структура населення ([[2007]], оцінка)<ref>[http://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/is.html CIA. The World Factbook]</ref>: 0-14 років&nbsp;— 26,1 % (чоловіки 858 246 осіб, жінки 818 690 осіб); 15—64 років&nbsp;— 64,2 % (чоловіки 2 076 649, жінки 2 046 343); 65 років та старіші&nbsp;— 9,8 % (чоловіки 269 483, жінки 357 268)
 
* Середній вік населення ([[2007]], оцінка)&nbsp;— 29,9 років, з них чоловіки&nbsp;— 29,1, жінки&nbsp;— 30,8
 
* Середній вік населення ([[2007]], оцінка)&nbsp;— 29,9 років, з них чоловіки&nbsp;— 29,1, жінки&nbsp;— 30,8
 
* Тривалість життя ([[2007]], оцінка)&nbsp;— 79,59 років, з них чоловіки&nbsp;— 77,44, жінки&nbsp;— 81,85
 
* Тривалість життя ([[2007]], оцінка)&nbsp;— 79,59 років, з них чоловіки&nbsp;— 77,44, жінки&nbsp;— 81,85
 
* Загальний (брутто) коефіцієнт відтворення ([[2007]], оцінка): 2,38 народжених дітей на 1 жінку
 
* Загальний (брутто) коефіцієнт відтворення ([[2007]], оцінка): 2,38 народжених дітей на 1 жінку
* Здоров'я населення ([[2007]], оцінка): носіїв [[ВІЛ]], у тому числі і хворих на [[СНІД]],&nbsp;— 0,1&nbsp;%
+
* Здоров'я населення ([[2007]], оцінка): носіїв [[ВІЛ]], у тому числі і хворих на [[СНІД]],&nbsp;— 0,1 %
* Писемність ([[2004]], оцінка)&nbsp;— 97,1&nbsp;%, з них чоловіки&nbsp;— 98,5&nbsp;%, жінки&nbsp;— 95,9&nbsp;%
+
* Писемність ([[2004]], оцінка)&nbsp;— 97,1 %, з них чоловіки&nbsp;— 98,5 %, жінки&nbsp;— 95,9 %
   
 
=== Етнічний склад ===
 
=== Етнічний склад ===
 
На [[2017]] рік у країні проживало:
 
На [[2017]] рік у країні проживало:
* [[Євреї]]&nbsp;— 74,7&nbsp;%<ref name="isr_in_n17e" />, з них народжені в Ізраїлі&nbsp;— 67,1&nbsp;%, [[Європа|Європі]] та [[Північна Америка|Північній Америці]]&nbsp;— 22,6&nbsp;%, [[Африка|Африці]] 5,9&nbsp;%, [[Азія|Азії]] 4,2&nbsp;%
+
* [[Євреї]]&nbsp;— 74,7 %<ref name="isr_in_n17e" />, з них народжені в Ізраїлі&nbsp;— 67,1 %, [[Європа|Європі]] та [[Північна Америка|Північній Америці]]&nbsp;— 22,6 %, [[Африка|Африці]] 5,9 %, [[Азія|Азії]] 4,2 %
* ''не євреї'': араби&nbsp;— 20,8&nbsp;%<ref name="isr_in_n17e" />, інші&nbsp;— 4,5&nbsp;%<ref name="isr_in_n17e" /> (головним чином [[черкеси]], [[вірмени]])
+
* ''не євреї'': араби&nbsp;— 20,8 %<ref name="isr_in_n17e" />, інші&nbsp;— 4,5 %<ref name="isr_in_n17e" /> (головним чином [[черкеси]], [[вірмени]])
   
 
=== Віросповідання ===
 
=== Віросповідання ===
 
На [[2004]] рік найпоширенішими представниками [[релігія|релігій]] були:
 
На [[2004]] рік найпоширенішими представниками [[релігія|релігій]] були:
* [[Юдаїзм|Юдеї]]&nbsp;— 76,4&nbsp;%
+
* [[Юдаїзм|Юдеї]]&nbsp;— 76,4 %
* [[Мусульмани]]&nbsp;— 15,9&nbsp;%
+
* [[Мусульмани]]&nbsp;— 15,9 %
* [[Християни]]&nbsp;— 2,1&nbsp;%, з них [[араби]]&nbsp;— 1,7&nbsp;%
+
* [[Християни]]&nbsp;— 2,1 %, з них [[араби]]&nbsp;— 1,7 %
* [[Друзи]]&nbsp;— 1,6&nbsp;%
+
* [[Друзи]]&nbsp;— 1,6 %
* Інші&nbsp;— 1,6&nbsp;%
+
* Інші&nbsp;— 1,6 %
* Невизначені&nbsp;— 3,9&nbsp;%
+
* Невизначені&nbsp;— 3,9 %
   
 
=== Густота населення ===
 
=== Густота населення ===
Пересічна [[густота населення]] становить 326 людей на км² ([[2003]]). Максимальна концентрація жителів характерна для прибережної [[рівнина|рівнини]], де проживають 3/4 [[євреї|єврейських]] та майже 2/3 [[араби|арабських]] громадян Ізраїлю. У [[Тель-Авів]]ському [[округ|окрузі]] густота населення сягає понад 6&nbsp;000 осіб/км², у районі [[Хайфа|Хайфи]]&nbsp;— 1&nbsp;500 осіб/км². Відносно густо заселені [[Єрусалим]]ський (800 осіб/км²), Центральний (700) та [[Північ]]ний (200) округи. У Південному окрузі, який займає понад 2/3 території країни, проживає 13&nbsp;% ізраїльських громадян, а густота населення сягає 40 осіб/км².
+
Пересічна [[густота населення]] становить 326 людей на км² ([[2003]]). Максимальна концентрація жителів характерна для прибережної [[рівнина|рівнини]], де проживають 3/4 [[євреї|єврейських]] та майже 2/3 [[араби|арабських]] громадян Ізраїлю. У [[Тель-Авів]]ському [[округ|окрузі]] густота населення сягає понад 6&nbsp;000 осіб/км², у районі [[Хайфа|Хайфи]]&nbsp;— 1&nbsp;500 осіб/км². Відносно густо заселені [[Єрусалим]]ський (800 осіб/км²), Центральний (700) та [[Північ]]ний (200) округи. У Південному окрузі, який займає понад 2/3 території країни, проживає 13 % ізраїльських громадян, а густота населення сягає 40 осіб/км².
   
 
=== Міське та сільське населення ===
 
=== Міське та сільське населення ===
За прийнятою в Ізраїлі [[1983]] року [[класифікація|класифікацією]], якщо [[населений пункт]] нараховує понад 2 тис. осіб, він вважається [[місто]]м, в іншому випадку&nbsp;— [[село]]м. За такою класифікацією [[Міщанство|міщани]] становлять 90&nbsp;% населення країни (в [[Єрусалим]]ському [[округ|окрузі]]&nbsp;— 95&nbsp;%, [[Північ]]ному&nbsp;— 78&nbsp;%, [[Хайфа|Хайфському]]&nbsp;— 94&nbsp;%, Центральному 90&nbsp;%, [[Тель-Авів]]ському&nbsp;— 99,9&nbsp;%, [[Південь|Південному]]&nbsp;— 80&nbsp;%), а [[селяни]]&nbsp;— 10&nbsp;%.
+
За прийнятою в Ізраїлі [[1983]] року [[класифікація|класифікацією]], якщо [[населений пункт]] нараховує понад 2 тис. осіб, він вважається [[місто]]м, в іншому випадку&nbsp;— [[село]]м. За такою класифікацією [[Міщанство|міщани]] становлять 90 % населення країни (в [[Єрусалим]]ському [[округ|окрузі]]&nbsp;— 95 %, [[Північ]]ному&nbsp;— 78 %, [[Хайфа|Хайфському]]&nbsp;— 94 %, Центральному 90 %, [[Тель-Авів]]ському&nbsp;— 99,9 %, [[Південь|Південному]]&nbsp;— 80 %), а [[селяни]]&nbsp;— 10 %.
 
[[Файл:Dizengoff Square Tel Aviv Lowshot.jpg|міні|[[Тель-Авів]]]]
 
[[Файл:Dizengoff Square Tel Aviv Lowshot.jpg|міні|[[Тель-Авів]]]]
   
Рядок 358: Рядок 358:
   
 
=== Система влади ===
 
=== Система влади ===
[[Файл:Knesset.jpg|thumb|Будівля кнесету]]
+
[[Файл:Knesset.jpg|міні|Будівля кнесету]]
   
 
В Ізраїлі замість єдиної конституції діє зведення основних законів. Починаючи з [[1958]] року було прийнято 14 таких актів, 11 з яких залишаються в силі. Серед них закон про кнесет (1958), про уряд (2001), про армію (1976), про столицю Ізраїлю Єрусалим (1980), про свободу і гідність людини (1992).
 
В Ізраїлі замість єдиної конституції діє зведення основних законів. Починаючи з [[1958]] року було прийнято 14 таких актів, 11 з яких залишаються в силі. Серед них закон про кнесет (1958), про уряд (2001), про армію (1976), про столицю Ізраїлю Єрусалим (1980), про свободу і гідність людини (1992).
Рядок 364: Рядок 364:
 
;Парламент
 
;Парламент
   
Держава Ізраїль&nbsp;— [[Парламентська республіка|парламентська]] [[республіка]]. Вищим законодавчим органом є однопалатний [[парламент]]&nbsp;— [[кнесет]] (з івриту&nbsp;— «збори»), який складається з 120 [[депутат]]ів. Вибори до кнесету загальні, прямі при таємному голосуванні. Виборці голосують не тільки за списки, які висунули політичні [[Політична партія|партії]], але й за блоки партій, які можуть виступати за єдиним списком. Характерно те, що число списків у ході виборів до кнесету, як правило, перевищує число постійно діючих політичних партій. Місця в парламенті розподіляються пропорційно числу голосів, поданих за кожен список, але не менше 1&nbsp;% всіх голосів. Кнесет вибирається на 4 роки. При необхідності можуть бути призначені дострокові [[вибори]]. Засідає кнесет не менше 8 місяців за рік, збираючись на 2 сесії щорічно. Засідання, як правило, відкриті, протоколи видаються тільки на [[іврит]]і. Процедура роботи в парламенті визначається спеціальними законами.
+
Держава Ізраїль&nbsp;— [[Парламентська республіка|парламентська]] [[республіка]]. Вищим законодавчим органом є однопалатний [[парламент]]&nbsp;— [[кнесет]] (з івриту&nbsp;— «збори»), який складається з 120 [[депутат]]ів. Вибори до кнесету загальні, прямі при таємному голосуванні. Виборці голосують не тільки за списки, які висунули політичні [[Політична партія|партії]], але й за блоки партій, які можуть виступати за єдиним списком. Характерно те, що число списків у ході виборів до кнесету, як правило, перевищує число постійно діючих політичних партій. Місця в парламенті розподіляються пропорційно числу голосів, поданих за кожен список, але не менше 1 % всіх голосів. Кнесет вибирається на 4 роки. При необхідності можуть бути призначені дострокові [[вибори]]. Засідає кнесет не менше 8 місяців за рік, збираючись на 2 сесії щорічно. Засідання, як правило, відкриті, протоколи видаються тільки на [[іврит]]і. Процедура роботи в парламенті визначається спеціальними законами.
[[Файл:Office of the President of Israel by David Shankbone.jpg|thumb|Кабінет президента]]
+
[[Файл:Office of the President of Israel by David Shankbone.jpg|міні|Кабінет президента]]
   
 
;Президент
 
;Президент
Рядок 373: Рядок 373:
 
;Уряд
 
;Уряд
   
[[Файл:Star of David.svg|thumb|150px|Зірка Давида]]
+
[[Файл:Star of David.svg|міні|150px|Зірка Давида]]
 
[[Уряд]] Ізраїлю представлений кабінетом міністрів. Він є центральним виконавчим органом у системі державної влади, а його глава&nbsp;— [[прем'єр-міністр]]&nbsp;— фактично головною посадовою особою країни, яка визначає внутрішню та зовнішню [[політика|політику]]. Формально уряд відповідальний перед [[кнесет]]ом. Уряд приступає до виконання своїх обов'язків після того, як його глава викладе в кнесеті програму діяльності уряду і оголосить про його склад, а парламент зі свого боку висловить уряду [[вотум]] довіри. [[Список прем'єр-міністрів Ізраїлю|Прем'єр-міністром]] Ізраїлю є [[Беньямін Нетаньягу]].
 
[[Уряд]] Ізраїлю представлений кабінетом міністрів. Він є центральним виконавчим органом у системі державної влади, а його глава&nbsp;— [[прем'єр-міністр]]&nbsp;— фактично головною посадовою особою країни, яка визначає внутрішню та зовнішню [[політика|політику]]. Формально уряд відповідальний перед [[кнесет]]ом. Уряд приступає до виконання своїх обов'язків після того, як його глава викладе в кнесеті програму діяльності уряду і оголосить про його склад, а парламент зі свого боку висловить уряду [[вотум]] довіри. [[Список прем'єр-міністрів Ізраїлю|Прем'єр-міністром]] Ізраїлю є [[Беньямін Нетаньягу]].
   
[[Файл:Israel districts numbered.png|ліворуч|thumb|140px|Округи Ізраїлю: (1)&nbsp;Північний, (2)&nbsp;Хайфський, (3)&nbsp;Центральний, (4)&nbsp;Тель-Авівський, (5)&nbsp;Єрусалимський, (6)&nbsp;Південний, <br/>(B)&nbsp;Юдея і&nbsp;Самарія]]
+
[[Файл:Israel districts numbered.png|ліворуч|міні|140px|Округи Ізраїлю: (1)&nbsp;Північний, (2)&nbsp;Хайфський, (3)&nbsp;Центральний, (4)&nbsp;Тель-Авівський, (5)&nbsp;Єрусалимський, (6)&nbsp;Південний, <br/>(B)&nbsp;Юдея і&nbsp;Самарія]]
   
 
=== Державна символіка ===
 
=== Державна символіка ===
Рядок 454: Рядок 454:
 
Промислові вироби: [[високотехнологічні продукти]], [[деревина]] і [[папір]], [[фосфати]], [[їжа]], [[напої]], [[тютюн]]. [[Рослинництво]]: [[цитрусові]], [[овочі]], [[бавовна]]. [[Тваринництво]] (2004): 400 тисяч голів худоби; 40 мільйонів курей; кози&nbsp;— 64 тисячі; свині&nbsp;— 195 тисяч; вівці&nbsp;— 390 тисяч. Рибальство (2003): 24,831 метричних тон. Електрика (2003): 44,2&nbsp;млрд кВтГ. [[Експорт]]: цитрусові й інші [[фрукти]], [[авокадо]], [[добрива]], [[алмази]], пластмаса, нафтохімікати, [[текстиль]], [[електроніка]] (військова, [[медицина|медична]], наукова, промислова), електронно-оптичні, прецизійні інструменти, [[літак]]и і ракети.
 
Промислові вироби: [[високотехнологічні продукти]], [[деревина]] і [[папір]], [[фосфати]], [[їжа]], [[напої]], [[тютюн]]. [[Рослинництво]]: [[цитрусові]], [[овочі]], [[бавовна]]. [[Тваринництво]] (2004): 400 тисяч голів худоби; 40 мільйонів курей; кози&nbsp;— 64 тисячі; свині&nbsp;— 195 тисяч; вівці&nbsp;— 390 тисяч. Рибальство (2003): 24,831 метричних тон. Електрика (2003): 44,2&nbsp;млрд кВтГ. [[Експорт]]: цитрусові й інші [[фрукти]], [[авокадо]], [[добрива]], [[алмази]], пластмаса, нафтохімікати, [[текстиль]], [[електроніка]] (військова, [[медицина|медична]], наукова, промислова), електронно-оптичні, прецизійні інструменти, [[літак]]и і ракети.
   
Зайнятість ([[1996]]): 2,6&nbsp;%&nbsp;— [[сільське господарство|сільське]] і [[лісове господарство]], 20,2&nbsp;%&nbsp;— [[промисловість]], 7,5&nbsp;%&nbsp;— [[будівництво]], 12,8&nbsp;%&nbsp;— [[торгівля]], 6,2&nbsp;%&nbsp;— [[транспорт]] і [[зв'язок]], 13,1&nbsp;%&nbsp;— [[фінанси]] і [[бізнес]], 6,4&nbsp;%&nbsp;— особисті [[послуги]], 31,2&nbsp;%&nbsp;— суспільні послуги.
+
Зайнятість ([[1996]]): 2,6 %&nbsp;— [[сільське господарство|сільське]] і [[лісове господарство]], 20,2 %&nbsp;— [[промисловість]], 7,5 %&nbsp;— [[будівництво]], 12,8 %&nbsp;— [[торгівля]], 6,2 %&nbsp;— [[транспорт]] і [[зв'язок]], 13,1 %&nbsp;— [[фінанси]] і [[бізнес]], 6,4 %&nbsp;— особисті [[послуги]], 31,2 %&nbsp;— суспільні послуги.
   
 
=== Фінанси ===
 
=== Фінанси ===
* '''Національний дохід (2006)'''&nbsp;— 141&nbsp;млрд дол.; на душу населення&nbsp;— 23&nbsp;500 дол.; зростання&nbsp;— +4,1&nbsp;%.
+
* '''Національний дохід (2006)'''&nbsp;— 141&nbsp;млрд дол.; на душу населення&nbsp;— 23&nbsp;500 дол.; зростання&nbsp;— +4,1 %.
* '''[[Імпорт]] (2006)'''&nbsp;— 36,8&nbsp;млрд дол. Партнери: [[США]]&nbsp;— 15&nbsp;%, [[Бельгія]]&nbsp;— 10,1&nbsp;%, [[Німеччина]]&nbsp;— 7,5&nbsp;%, [[Швейцарія]]&nbsp;— 6,5&nbsp;%, [[Велика Британія]]&nbsp;— 6,1&nbsp;%, [[Україна]]&nbsp;— 4,5&nbsp;%. '''Експорт (2006)'''&nbsp;— 34,4&nbsp;млрд дол. Партнери: США&nbsp;— 36,8&nbsp;%, Бельгія&nbsp;— 7,5&nbsp;%, [[Гонконґ]]&nbsp;— 5,0&nbsp;%, [[Україна]]&nbsp;— 2,7&nbsp;%.
+
* '''[[Імпорт]] (2006)'''&nbsp;— 36,8&nbsp;млрд дол. Партнери: [[США]]&nbsp;— 15 %, [[Бельгія]]&nbsp;— 10,1 %, [[Німеччина]]&nbsp;— 7,5 %, [[Швейцарія]]&nbsp;— 6,5 %, [[Велика Британія]]&nbsp;— 6,1 %, [[Україна]]&nbsp;— 4,5 %. '''Експорт (2006)'''&nbsp;— 34,4&nbsp;млрд дол. Партнери: США&nbsp;— 36,8 %, Бельгія&nbsp;— 7,5 %, [[Гонконґ]]&nbsp;— 5,0 %, [[Україна]]&nbsp;— 2,7 %.
 
* '''Туризм'''&nbsp;— 11,6&nbsp;млрд дол.
 
* '''Туризм'''&nbsp;— 11,6&nbsp;млрд дол.
 
* '''[[Бюджет]] (2006)'''&nbsp;— 52,5&nbsp;млрд дол. Державні резерви&nbsp;— 17,9&nbsp;млрд дол.
 
* '''[[Бюджет]] (2006)'''&nbsp;— 52,5&nbsp;млрд дол. Державні резерви&nbsp;— 17,9&nbsp;млрд дол.
Рядок 464: Рядок 464:
   
 
=== Економічне районування ===
 
=== Економічне районування ===
У Ізраїлі виділяють 4 [[Економічний район|економічні райони]].
+
У Ізраїлі виділяють 4 [[Економічний район|економічні райони]].
 
* Промисловий. [[Тель-Авів]] і його околиці&nbsp;— ядро промислової, фінансової, торгової і культурної діяльності, що доповнюється в деяких місцях інтенсивним агровиробництвом.
 
* Промисловий. [[Тель-Авів]] і його околиці&nbsp;— ядро промислової, фінансової, торгової і культурної діяльності, що доповнюється в деяких місцях інтенсивним агровиробництвом.
 
* Приморський район сформувався навколо [[Хайфа|Хайфи]], головного морського порту країни і центру важкої індустрії. У цьому районі, що тягнеться на схід до долини Їзреел і пагорбів Галілеї, розвинені сільське, рибне і лісове господарство, а також промисловість і судноплавство.
 
* Приморський район сформувався навколо [[Хайфа|Хайфи]], головного морського порту країни і центру важкої індустрії. У цьому районі, що тягнеться на схід до долини Їзреел і пагорбів Галілеї, розвинені сільське, рибне і лісове господарство, а також промисловість і судноплавство.
Рядок 473: Рядок 473:
 
Туризм є важливою статтею доходів Ізраїлю. Безліч культурних та архітектурних пам'яток трьох [[Авраамічні релігії|авраамічних релігій]] стають місцем паломництва щорічно для сотень тисяч людей, а велика кількість історичних місць, пляжні зони трьох морів, теплий клімат та водночас засніжені гірські вершини гори [[Хермон]] приваблюють туристів зі всього світу.
 
Туризм є важливою статтею доходів Ізраїлю. Безліч культурних та архітектурних пам'яток трьох [[Авраамічні релігії|авраамічних релігій]] стають місцем паломництва щорічно для сотень тисяч людей, а велика кількість історичних місць, пляжні зони трьох морів, теплий клімат та водночас засніжені гірські вершини гори [[Хермон]] приваблюють туристів зі всього світу.
   
У 2013 році країну відвідали 3,5&nbsp;млн туристів. З [[Сполучені Штати Америки|США]]&nbsp;— 623 000 (18&nbsp;% від загальної кількості), [[Росія|Росії]]&nbsp;— 603 000, [[Франція|Франції]]&nbsp;— 315 000, [[Німеччина|Німеччини]]&nbsp;— 254 000. Більшість приїжджих&nbsp;— християни (53&nbsp;%) і євреї&nbsp;— (28&nbsp;%). Найбільш популярними серед туристів стали Єрусалим, Тель-Авів, Назарет, Вифлеєм, Хайфа, Ейлат, курорти [[Мертве море|Мертвого моря]]. Доходи за рік становили 40&nbsp;млрд шекелей (11,5&nbsp;млрд дол.).<ref>{{Cite web|title = MIGnews {{!}} Путешествия {{!}} Израиль: доходы от туризма&nbsp;— 40 миллиардов|url = http://mignews.com/news/travel/world/090114_173204_98898.html|website = mignews.com|accessdate = 2016-02-03}}</ref>
+
У 2013 році країну відвідали 3,5&nbsp;млн туристів. З [[Сполучені Штати Америки|США]]&nbsp;— 623 000 (18 % від загальної кількості), [[Росія|Росії]]&nbsp;— 603 000, [[Франція|Франції]]&nbsp;— 315 000, [[Німеччина|Німеччини]]&nbsp;— 254 000. Більшість приїжджих&nbsp;— християни (53 %) і євреї&nbsp;— (28 %). Найбільш популярними серед туристів стали Єрусалим, Тель-Авів, Назарет, Вифлеєм, Хайфа, Ейлат, курорти [[Мертве море|Мертвого моря]]. Доходи за рік становили 40&nbsp;млрд шекелей (11,5&nbsp;млрд дол.).<ref>{{Cite web|title = MIGnews {{!}} Путешествия {{!}} Израиль: доходы от туризма&nbsp;— 40 миллиардов|url = http://mignews.com/news/travel/world/090114_173204_98898.html|website = mignews.com|accessdate = 2016-02-03}}</ref>
   
9 лютого 2011 року було скасовано [[Візові вимоги для громадян України|візовий режим з Україною]]<ref>{{Cite web|title = Корреспондент выяснил, сколько заработает Израиль на отмене виз для украинцев|url = http://korrespondent.net/business/1185072-korrespondent-vyyasnil-skolko-zarabotaet-izrail-na-otmene-viz-dlya-ukraincev|website = korrespondent.net|accessdate = 2016-02-03}}</ref>. Це вплинуло на збільшення кількості туристів, але на заваді залишається велика вартість турів відносно інших середземноморських курортів (на 30-40&nbsp;% дорожче, ніж відпочинок у Єгипті чи Туреччині).
+
9 лютого 2011 року було скасовано [[Візові вимоги для громадян України|візовий режим з Україною]]<ref>{{Cite web|title = Корреспондент выяснил, сколько заработает Израиль на отмене виз для украинцев|url = http://korrespondent.net/business/1185072-korrespondent-vyyasnil-skolko-zarabotaet-izrail-na-otmene-viz-dlya-ukraincev|website = korrespondent.net|accessdate = 2016-02-03}}</ref>. Це вплинуло на збільшення кількості туристів, але на заваді залишається велика вартість турів відносно інших середземноморських курортів (на 30-40 % дорожче, ніж відпочинок у Єгипті чи Туреччині).
   
 
== Освіта і наука ==
 
== Освіта і наука ==
Рядок 481: Рядок 481:
 
=== Освіта ===
 
=== Освіта ===
 
{{main|Освіта в Ізраїлі}}
 
{{main|Освіта в Ізраїлі}}
Ізраїль має одну з найтриваліших у світі систему освіти, разом з [[Японія|Японією]] поділяючи за цим показником друге після [[Південна Корея|Південної Кореї]] місце в Азії<ref>{{cite web|url=http://www.unesco.org/education/docs/EN_GD2004_v2.pdf|publisher=UNESCO Institute for Statistics|publication-date=2004|work=Global Education Digest 2004|title=Comparing Education Statistics Across the World|accessdate=2007-08-04|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616Aw3650?url=http://www.unesco.org/education/docs/EN_GD2004_v2.pdf|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Також, згідно з даними ЮНЕСКО, Ізраїль має найвищий рівень письменності в Південно-Західній Азії<ref>{{cite web|url=http://hdr.undp.org/reports/global/2005/pdf/HDR05_HDI.pdf|publication-date=2 липня 2007|publisher=United Nations|work=Human Development Report 2005|title=Human Development Indicators|accessdate=2007-08-04|language=англійською|deadurl=404}}</ref>.[[Файл:TAU Economics School 01.JPG|міні|Тель-Авівський університет|ліворуч]]Згідно із законом про освіту, ухваленим 1953 року, школи в Ізраїлі поділяються на кілька типів: державні (світські), арабські, державно-релігійні та незалежні, багато з незалежних шкіл є «невизнаними» міністерством освіти. Державні світські школи є найбільшою групою шкіл і відвідуються більшістю єврейських і неарабських учнів в Ізраїлі. Більшість арабів відправляють своїх дітей у школи, де основною мовою навчання є арабська, що надалі заважає дітям здобути хорошу освіту і роботу через слабке володіння [[гебрейська мова|гебрейською мовою]]<ref>{{cite web|url=http://www.eric.ed.gov/ERICWebPortal/custom/portlets/recordDetails/detailmini.jsp?_nfpb=true&_&ERICExtSearch_SearchValue_0=ED250227&ERICExtSearch_SearchType_0=eric_accno&accno=ED250227|publisher=Education Resources Information Center|accessdate=2008-07-06|language=англійською|publication-date=10 октября 1984|title=ED250227 — Israeli Schools: Religious and Secular Problems|author=Franklin Parker.|archiveurl=https://www.webcitation.org/616Awru5m?url=http://www.eric.ed.gov/ERICWebPortal/search/detailmini.jsp?_nfpb=true|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Незалежні школи є найрізноманітнішою групою. Тоді як у «визнаних» незалежних школах, як і у решті категорій, 75&nbsp;% предметів входять до обов'язкового списку, невизнані самостійно вибирати програму навчання. Серед них, зокрема, ультраортодоксальні та християнські школи.
+
Ізраїль має одну з найтриваліших у світі систему освіти, разом з [[Японія|Японією]] поділяючи за цим показником друге після [[Південна Корея|Південної Кореї]] місце в Азії<ref>{{cite web|url=http://www.unesco.org/education/docs/EN_GD2004_v2.pdf|publisher=UNESCO Institute for Statistics|publication-date=2004|work=Global Education Digest 2004|title=Comparing Education Statistics Across the World|accessdate=2007-08-04|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616Aw3650?url=http://www.unesco.org/education/docs/EN_GD2004_v2.pdf|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Також, згідно з даними ЮНЕСКО, Ізраїль має найвищий рівень письменності в Південно-Західній Азії<ref>{{cite web|url=http://hdr.undp.org/reports/global/2005/pdf/HDR05_HDI.pdf|publication-date=2 липня 2007|publisher=United Nations|work=Human Development Report 2005|title=Human Development Indicators|accessdate=2007-08-04|language=англійською|deadurl=404}}</ref>.[[Файл:TAU Economics School 01.JPG|міні|Тель-Авівський університет|ліворуч]]Згідно із законом про освіту, ухваленим 1953 року, школи в Ізраїлі поділяються на кілька типів: державні (світські), арабські, державно-релігійні та незалежні, багато з незалежних шкіл є «невизнаними» міністерством освіти. Державні світські школи є найбільшою групою шкіл і відвідуються більшістю єврейських і неарабських учнів в Ізраїлі. Більшість арабів відправляють своїх дітей у школи, де основною мовою навчання є арабська, що надалі заважає дітям здобути хорошу освіту і роботу через слабке володіння [[гебрейська мова|гебрейською мовою]]<ref>{{cite web|url=http://www.eric.ed.gov/ERICWebPortal/custom/portlets/recordDetails/detailmini.jsp?_nfpb=true&_&ERICExtSearch_SearchValue_0=ED250227&ERICExtSearch_SearchType_0=eric_accno&accno=ED250227|publisher=Education Resources Information Center|accessdate=2008-07-06|language=англійською|publication-date=10 октября 1984|title=ED250227 — Israeli Schools: Religious and Secular Problems|author=Franklin Parker.|archiveurl=https://www.webcitation.org/616Awru5m?url=http://www.eric.ed.gov/ERICWebPortal/search/detailmini.jsp?_nfpb=true|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Незалежні школи є найрізноманітнішою групою. Тоді як у «визнаних» незалежних школах, як і у решті категорій, 75 % предметів входять до обов'язкового списку, невизнані самостійно вибирати програму навчання. Серед них, зокрема, ультраортодоксальні та християнські школи.
   
 
Освіта в Ізраїлі обов'язково для дітей від 5 до 18 років<ref>{{cite web|url=http://www.haaretz.com/hasen/spages/883341.html|publisher=Haaretz|accessdate=2007-08-05|language=англійською|publication-date=19 липня 2007|title=Knesset raises school dropout age to 18|author=Or Kashti, Shahar Ilan.|archiveurl=https://www.webcitation.org/616AxXYoA?url=http://www.haaretz.com/print-edition/news/knesset-raises-school-dropout-age-to-18-1.225752|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.mfa.gov.il/MFA/MFAArchive/2000_2009/2003/1/Summary+of+the+principal+laws+relating+to+educatio.htm|publisher=[[МЗС Ізраїлю]]|title=Summary of the Principal Laws Related to Education|publication-date=26 січня 2003|accessdate=2007-08-04|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616AyW3hu?url=http://www.mfa.gov.il/MFA/MFAArchive/2000_2009/2003/1/Summary+of+the+principal+laws+relating+to+educatio.htm|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Шкільна освіта розділена на три ступені: [[початкова школа]] (1—6 класи), [[середня школа]] (7—9 класи), [[вища школа]] (10—12 класи). Протягом навчання у вищій школі учні поступово складають іспити, за результатами яких вони отримують атестат зрілості ([[гебрейська мова|геб.]] ''теудат баґрут''), необхідний для вступу до вищих навчальних закладів, що також вимагається багатьма працедавцями. Знання основних предметів&nbsp;— [[математика|математики]], [[Тора|Тори]], [[гебрейська мова|гебрейської мови]], ізраїльської і світової літератури, [[англійська мова|англійської мови]] й [[історія|історії]] є обов'язковим для отримання атестату<ref name="moia">{{cite web|url=http://www.moia.gov.il/NR/rdonlyres/9FBC4448-CB15-4309-BA82-96DC681E7A11/0/education_en.pdf|publisher=Ministry of Immigrant Absorption|title=Education|accessdate=2007-08-05|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616AzJ5x0?url=http://www.moia.gov.il/NR/rdonlyres/9FBC4448-CB15-4309-BA82-96DC681E7A11/0/education_en.pdf|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref>. В арабських, християнських і друзських школах екзамен зі знання Тори замінюється екзаменом з ісламу, християнства або релігії друзів<ref>{{cite web|url=http://www.bibl.u-szeged.hu/oseas/bagrut.html|publisher=United States-Israel Educational Foundation via the University of Szeged University Library|title=The Israeli Matriculation Certificate|accessdate=2007-08-05|language=англійською|publication-date=январь 1996 року|archiveurl=https://www.webcitation.org/616B09njf?url=http://www.bibl.u-szeged.hu/oseas/bagrut.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Ті, хто не бажає здавати або нездатний пройти ці іспити, отримають диплом про закінчення школи іншого типу. 2003 року дещо більше половини ізраїльських школярів отримала атестат зрілості<ref>{{cite web|url=http://www1.cbs.gov.il/shnaton56/st08_21.pdf|title=Pupils in Grade XII, matriculation examinees and entitled to а certificate|accessdate=2007-07-02|language=англійською|publisher=Israel Central Bureau of Statistics|archiveurl=https://www.webcitation.org/616B0gbcV?url=http://www1.cbs.gov.il/shnaton56/st08_21.pdf|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
 
Освіта в Ізраїлі обов'язково для дітей від 5 до 18 років<ref>{{cite web|url=http://www.haaretz.com/hasen/spages/883341.html|publisher=Haaretz|accessdate=2007-08-05|language=англійською|publication-date=19 липня 2007|title=Knesset raises school dropout age to 18|author=Or Kashti, Shahar Ilan.|archiveurl=https://www.webcitation.org/616AxXYoA?url=http://www.haaretz.com/print-edition/news/knesset-raises-school-dropout-age-to-18-1.225752|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.mfa.gov.il/MFA/MFAArchive/2000_2009/2003/1/Summary+of+the+principal+laws+relating+to+educatio.htm|publisher=[[МЗС Ізраїлю]]|title=Summary of the Principal Laws Related to Education|publication-date=26 січня 2003|accessdate=2007-08-04|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616AyW3hu?url=http://www.mfa.gov.il/MFA/MFAArchive/2000_2009/2003/1/Summary+of+the+principal+laws+relating+to+educatio.htm|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Шкільна освіта розділена на три ступені: [[початкова школа]] (1—6 класи), [[середня школа]] (7—9 класи), [[вища школа]] (10—12 класи). Протягом навчання у вищій школі учні поступово складають іспити, за результатами яких вони отримують атестат зрілості ([[гебрейська мова|геб.]] ''теудат баґрут''), необхідний для вступу до вищих навчальних закладів, що також вимагається багатьма працедавцями. Знання основних предметів&nbsp;— [[математика|математики]], [[Тора|Тори]], [[гебрейська мова|гебрейської мови]], ізраїльської і світової літератури, [[англійська мова|англійської мови]] й [[історія|історії]] є обов'язковим для отримання атестату<ref name="moia">{{cite web|url=http://www.moia.gov.il/NR/rdonlyres/9FBC4448-CB15-4309-BA82-96DC681E7A11/0/education_en.pdf|publisher=Ministry of Immigrant Absorption|title=Education|accessdate=2007-08-05|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616AzJ5x0?url=http://www.moia.gov.il/NR/rdonlyres/9FBC4448-CB15-4309-BA82-96DC681E7A11/0/education_en.pdf|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref>. В арабських, християнських і друзських школах екзамен зі знання Тори замінюється екзаменом з ісламу, християнства або релігії друзів<ref>{{cite web|url=http://www.bibl.u-szeged.hu/oseas/bagrut.html|publisher=United States-Israel Educational Foundation via the University of Szeged University Library|title=The Israeli Matriculation Certificate|accessdate=2007-08-05|language=англійською|publication-date=январь 1996 року|archiveurl=https://www.webcitation.org/616B09njf?url=http://www.bibl.u-szeged.hu/oseas/bagrut.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>. Ті, хто не бажає здавати або нездатний пройти ці іспити, отримають диплом про закінчення школи іншого типу. 2003 року дещо більше половини ізраїльських школярів отримала атестат зрілості<ref>{{cite web|url=http://www1.cbs.gov.il/shnaton56/st08_21.pdf|title=Pupils in Grade XII, matriculation examinees and entitled to а certificate|accessdate=2007-07-02|language=англійською|publisher=Israel Central Bureau of Statistics|archiveurl=https://www.webcitation.org/616B0gbcV?url=http://www1.cbs.gov.il/shnaton56/st08_21.pdf|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
Рядок 497: Рядок 497:
 
Решта суто ізраїльських вищих навчальних закладів називається [[коледж]]ами, серед яких як регіональні, тобто філії університетів, так й незалежні. Суттєву частку вищої освіти таких здійснюють понад 30 філій іноземних вищих навчальних закладів.
 
Решта суто ізраїльських вищих навчальних закладів називається [[коледж]]ами, серед яких як регіональні, тобто філії університетів, так й незалежні. Суттєву частку вищої освіти таких здійснюють понад 30 філій іноземних вищих навчальних закладів.
   
Ізраїль займає одне з перших місць у світі за числом жителів, що мають вищу освітою (20&nbsp;% населення)<ref name="consulate">{{cite web|url=http://www.israelfm.org/economic/investing/top_ten.htm|title=Top Ten Reasons to Invest in Israel|publisher=Israeli Consulate, New York City|accessdate=2007-08-01|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZraIwkQ?url=http://embassies.gov.il/error.htm|archivedate=2013-06-22|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.american.edu/initeb/as5415a/Israel_ICT/itWork.html|publisher=American University|title=Israel: IT Workforce|accessdate=2007-08-14|work=Information Technology Landscape in Nations Around the World|deadurl=404}}</ref>. Позитивно на цей показник впливає не тільки ізраїльська освіта, але й приток іммігрантів з колишнього СРСР, 40&nbsp;% яких мали диплом про закінчення вищого навчального закладу<ref name="consulate"/>.
+
Ізраїль займає одне з перших місць у світі за числом жителів, що мають вищу освітою (20 % населення)<ref name="consulate">{{cite web|url=http://www.israelfm.org/economic/investing/top_ten.htm|title=Top Ten Reasons to Invest in Israel|publisher=Israeli Consulate, New York City|accessdate=2007-08-01|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HZraIwkQ?url=http://embassies.gov.il/error.htm|archivedate=2013-06-22|deadurl=yes}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.american.edu/initeb/as5415a/Israel_ICT/itWork.html|publisher=American University|title=Israel: IT Workforce|accessdate=2007-08-14|work=Information Technology Landscape in Nations Around the World|deadurl=404}}</ref>. Позитивно на цей показник впливає не тільки ізраїльська освіта, але й приток іммігрантів з колишнього СРСР, 40 % яких мали диплом про закінчення вищого навчального закладу<ref name="consulate"/>.
   
 
=== Наука і технології ===
 
=== Наука і технології ===
 
{{main|Наука і технології в Ізраїлі}}
 
{{main|Наука і технології в Ізраїлі}}
   
[[Файл:Weizmann accelerator.jpg|thumb|[[Прискорювач заряджених частинок]], [[Інститут Вейцмана]], [[Реховот]]]]
+
[[Файл:Weizmann accelerator.jpg|міні|[[Прискорювач заряджених частинок]], [[Інститут Вейцмана]], [[Реховот]]]]
   
 
Початок ізраїльській науці поклали спроби перетворити практично дику та неосвоєну територію на сучасну країну. Зараз, завдяки освіті ізраїльська наука стала дуже різноманітною та вкриває численні області науки. Число людей, залучених до наукових досліджень і технологічних розробок, так само як і відсоток витрат щодо ВВП&nbsp;— серед найвищих у світі. Багато наукових досліджень також ведеться у співпраці з іншими країнами<ref name=scitech>[http://www.mfa.gov.il/MFA/Facts+About+Israel/Looking+at+Israel/Looking+at+Israel-+Science+and+Technology.htm Science and Technology] ''Israel Ministry of Foreign Affairs''</ref>.
 
Початок ізраїльській науці поклали спроби перетворити практично дику та неосвоєну територію на сучасну країну. Зараз, завдяки освіті ізраїльська наука стала дуже різноманітною та вкриває численні області науки. Число людей, залучених до наукових досліджень і технологічних розробок, так само як і відсоток витрат щодо ВВП&nbsp;— серед найвищих у світі. Багато наукових досліджень також ведеться у співпраці з іншими країнами<ref name=scitech>[http://www.mfa.gov.il/MFA/Facts+About+Israel/Looking+at+Israel/Looking+at+Israel-+Science+and+Technology.htm Science and Technology] ''Israel Ministry of Foreign Affairs''</ref>.
   
Понад 80&nbsp;% всіх наукових робіт, що приводять до публікацій, проводиться в університетах, університети є основними центрами фундаментальної науки в країні, що проводиться на найвищому світовому рівні. Так, чотири громадянина Ізраїлю стали лауреатами [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] в наукових дисциплінах<ref>{{cite web|url=http://www.israel-mfa.gov.il/MFA/Israel+beyond+politics/Israeli+professor+shares+Nobel+Prize+in+Economics+for+2005+10-Oct-2005.htm|publisher=[[МЗС Ізраїлю]]|publication-date=5 жовтня 2005|accessdate=2007-08-04|title=Israeli professor shares Nobel Prize in Economics for 2005|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/69msZOrHi?url=http://www.pagenotfound.com/|archivedate=2012-08-09|deadurl=no}}</ref> і він займає перше місце у світі по числу наукових публікацій на душу населення<ref>{{cite news|url=http://pubs.acs.org/cen/science/84/8448sci1.html|publisher=American Chemical Society|work=Chemical & Engineering News|title=Globalization Of Science Rolls On|pages=26—31|date=27 листопада 2006|author=Michael Heylin.|accessdate=21 серпня 2007| language=англійською}}</ref><ref>{{cite news|url=http://www.jpost.com/servlet/Satellite?cid=1154525933299&pagename=JPost/JPArticle/Printer|publisher=The Jerusalem Post|author=Evelyn Gordon.|title=Kicking the global oil habit|accessdate=4 серпня 2007| language=англійською|date=24 серпня 2006}}</ref>. Але фундаментальна наука не є єдиним напрямком діяльності університетів, на що вказує велике число патентів, отриманих ними, їхні зв'язки з промисловістю та успішна робота багатьох дослідницьких центрів, заснованих поруч з університетами<ref name=scitech/>.
+
Понад 80 % всіх наукових робіт, що приводять до публікацій, проводиться в університетах, університети є основними центрами фундаментальної науки в країні, що проводиться на найвищому світовому рівні. Так, чотири громадянина Ізраїлю стали лауреатами [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] в наукових дисциплінах<ref>{{cite web|url=http://www.israel-mfa.gov.il/MFA/Israel+beyond+politics/Israeli+professor+shares+Nobel+Prize+in+Economics+for+2005+10-Oct-2005.htm|publisher=[[МЗС Ізраїлю]]|publication-date=5 жовтня 2005|accessdate=2007-08-04|title=Israeli professor shares Nobel Prize in Economics for 2005|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/69msZOrHi?url=http://www.pagenotfound.com/|archivedate=2012-08-09|deadurl=no}}</ref> і він займає перше місце у світі по числу наукових публікацій на душу населення<ref>{{cite news|url=http://pubs.acs.org/cen/science/84/8448sci1.html|publisher=American Chemical Society|work=Chemical & Engineering News|title=Globalization Of Science Rolls On|pages=26—31|date=27 листопада 2006|author=Michael Heylin.|accessdate=21 серпня 2007| language=англійською}}</ref><ref>{{cite news|url=http://www.jpost.com/servlet/Satellite?cid=1154525933299&pagename=JPost/JPArticle/Printer|publisher=The Jerusalem Post|author=Evelyn Gordon.|title=Kicking the global oil habit|accessdate=4 серпня 2007| language=англійською|date=24 серпня 2006}}</ref>. Але фундаментальна наука не є єдиним напрямком діяльності університетів, на що вказує велике число патентів, отриманих ними, їхні зв'язки з промисловістю та успішна робота багатьох дослідницьких центрів, заснованих поруч з університетами<ref name=scitech/>.
 
[[Файл:AW TW PS.jpg|міні|[[Арі Варшель]], лауреат&nbsp;[[Список лауреатів Нобелівської премії з хімії|Нобелівської премії з хімії]] за 2013 рік.]]
 
[[Файл:AW TW PS.jpg|міні|[[Арі Варшель]], лауреат&nbsp;[[Список лауреатів Нобелівської премії з хімії|Нобелівської премії з хімії]] за 2013 рік.]]
 
Найбільшою галуззю промисловості країни, що використовує передові технології, є військова промисловість. В Ізраїлі виробляються найрізноманітніші продукти військового призначення, від [[амуніція|амуніції]], [[ручна зброя|ручної зброї]], такої як [[автомат (зброя)|автомат]] ''[[Uzi]]'', [[артилерія|артилерії]] і ймовірно найкращого в світі [[танк]]у [[Меркава]] до найсучасніших електронних військових систем, таких як систем протиракетної оборони ''[[Arrow Missile|Arrow]]'', [[безпілотний літальний апарат|безпілотні літальні апарати]], [[авіоніка]] та цілі літаки. Великою частиною ізраїльського військового комплексу є електроніка, що не обмежується військовими застосуваннями, але розвинута й у цивільному секторі.
 
Найбільшою галуззю промисловості країни, що використовує передові технології, є військова промисловість. В Ізраїлі виробляються найрізноманітніші продукти військового призначення, від [[амуніція|амуніції]], [[ручна зброя|ручної зброї]], такої як [[автомат (зброя)|автомат]] ''[[Uzi]]'', [[артилерія|артилерії]] і ймовірно найкращого в світі [[танк]]у [[Меркава]] до найсучасніших електронних військових систем, таких як систем протиракетної оборони ''[[Arrow Missile|Arrow]]'', [[безпілотний літальний апарат|безпілотні літальні апарати]], [[авіоніка]] та цілі літаки. Великою частиною ізраїльського військового комплексу є електроніка, що не обмежується військовими застосуваннями, але розвинута й у цивільному секторі.
Рядок 512: Рядок 512:
 
Ізраїль також відомий високим технічним рівнем сільського господарства, системами комп'ютерного контролю та автоматизації сільськогосподарських процесів. Володіючи мізерними водними ресурсами, Ізраїль має в своєму розпорядженні розвинені водозбережні технології, включаючи [[краплинне зрошування]], винайдене в Ізраїлі.<ref>{{cite web|url=http://www.mfa.gov.il/mfa/facts%20about%20israel/land/focus%20on%20israel-%20development%20of%20limited%20water%20reso|publisher=Israeli Ministry of Foreign Affairs|accessdate=2007-11-07|language=англійською|title=Development of Limited Water Resources — Historical and Technological Aspects|publication-date=20 вересня 2003|author=Dov Sitton.|archiveurl=https://www.webcitation.org/616B3xRkN?url=http://www.mfa.gov.il/mfa/facts%20about%20israel/land/focus%20on%20israel-%20development%20of%20limited%20water%20reso|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
 
Ізраїль також відомий високим технічним рівнем сільського господарства, системами комп'ютерного контролю та автоматизації сільськогосподарських процесів. Володіючи мізерними водними ресурсами, Ізраїль має в своєму розпорядженні розвинені водозбережні технології, включаючи [[краплинне зрошування]], винайдене в Ізраїлі.<ref>{{cite web|url=http://www.mfa.gov.il/mfa/facts%20about%20israel/land/focus%20on%20israel-%20development%20of%20limited%20water%20reso|publisher=Israeli Ministry of Foreign Affairs|accessdate=2007-11-07|language=англійською|title=Development of Limited Water Resources — Historical and Technological Aspects|publication-date=20 вересня 2003|author=Dov Sitton.|archiveurl=https://www.webcitation.org/616B3xRkN?url=http://www.mfa.gov.il/mfa/facts%20about%20israel/land/focus%20on%20israel-%20development%20of%20limited%20water%20reso|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
   
Ізраїль також є одним з лідерів у використанні сонячної енергії на душу населення<ref>{{cite web|url=http://www.neaman.org.il/neaman/publications/publication_item.asp?fid=590&parent_fid=490&iid=3639|title=Solar energy for the production of heat|author=Gershon Grossman, Ofira Ayalon, Yifaat Baron, Debby Kaufman.|accessdate=2007-11-07|language=англійською|publisher=Samuel Neaman Institute|archiveurl=https://www.webcitation.org/616B50mM8?url=http://www.neaman.org.il/neaman/publications/publication_item.asp?fid=590|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref>, розробивши деякі з найсучасніших технологій сонячної енергетики<ref name=NPR>[http://www.npr.org/templates/transcript/transcript.php?storyId=15503716 Israel Pushes Solar Energy Technology], Linda Gradstein, ''National Public Radio'', October 22, 2007.</ref>, а ізраїльські компанії працюють над енергетичними проектами по всьому світу<ref name=BW>[http://www.businessweek.com/globalbiz/content/mar2008/gb20080326_485582.htm?chan=globalbiz_europe+index+page_companies At the Zenith of Solar Energy], Neal Sandler,''[[BusinessWeek]]'', March 26, 2008.</ref><ref name=CBC>[https://web.archive.org/web/20070819090824/http://www.cbc.ca/news/reportsfromabroad/parry/20070815.html Looking to the sun], Tom Parry, Canadian Broadcasting Corporation, August 15, 2007.</ref>. Хоча Ізраїль поки що лише планує будівництво великих сонячних електростанцій, понад 90&nbsp;% домогосподарств використовують сонячну енергію для обігріву води<ref name="Environment California SWH">{{cite web
+
Ізраїль також є одним з лідерів у використанні сонячної енергії на душу населення<ref>{{cite web|url=http://www.neaman.org.il/neaman/publications/publication_item.asp?fid=590&parent_fid=490&iid=3639|title=Solar energy for the production of heat|author=Gershon Grossman, Ofira Ayalon, Yifaat Baron, Debby Kaufman.|accessdate=2007-11-07|language=англійською|publisher=Samuel Neaman Institute|archiveurl=https://www.webcitation.org/616B50mM8?url=http://www.neaman.org.il/neaman/publications/publication_item.asp?fid=590|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref>, розробивши деякі з найсучасніших технологій сонячної енергетики<ref name=NPR>[http://www.npr.org/templates/transcript/transcript.php?storyId=15503716 Israel Pushes Solar Energy Technology], Linda Gradstein, ''National Public Radio'', October 22, 2007.</ref>, а ізраїльські компанії працюють над енергетичними проектами по всьому світу<ref name=BW>[http://www.businessweek.com/globalbiz/content/mar2008/gb20080326_485582.htm?chan=globalbiz_europe+index+page_companies At the Zenith of Solar Energy], Neal Sandler,''[[BusinessWeek]]'', March 26, 2008.</ref><ref name=CBC>[https://web.archive.org/web/20070819090824/http://www.cbc.ca/news/reportsfromabroad/parry/20070815.html Looking to the sun], Tom Parry, Canadian Broadcasting Corporation, August 15, 2007.</ref>. Хоча Ізраїль поки що лише планує будівництво великих сонячних електростанцій, понад 90 % домогосподарств використовують сонячну енергію для обігріву води<ref name="Environment California SWH">{{cite web
 
|author = Del Chiaro, Bernadette
 
|author = Del Chiaro, Bernadette
 
|coauthor = Telleen-Lawton, Timothy
 
|coauthor = Telleen-Lawton, Timothy
Рядок 535: Рядок 535:
 
{{main|Ізраїльська література}}
 
{{main|Ізраїльська література}}
 
[[Файл:Eliezer Ben-Yehuda.1905.jpg|міні|[[Еліезер Бен-Єгуда]]]]
 
[[Файл:Eliezer Ben-Yehuda.1905.jpg|міні|[[Еліезер Бен-Єгуда]]]]
[[Ізраїльська література]]&nbsp;— це переважно поезія й проза на івриті як частина ренесансу івриту як розмовної мови із середини XIX століття. Невелика частина книг виходить на інших мовах, таких як арабська, англійська і російська. За законом два примірники всіх друкованих видань у Ізраїлі повинні направлятися в Єврейську національну й університетську бібліотеку Єрусалимського єврейського університету. 2001 року цей закон був змінений і включив також копії аудіо- і відеозаписів та ін. недрукованих видань.<ref>{{cite web|url=http://jnul.huji.ac.il/eng/lgd.html|publisher=Jewish National and University Library|title=Depositing Books to The Jewish National & University Library|accessdate=2007-08-21|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BR2TgT?url=http://jnul.huji.ac.il/eng/lgd.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref> 2006 року 85&nbsp;% з 8000 книг, спрямованих у бібліотеку були на івриті.<ref>{{cite web|url=http://jnul.huji.ac.il/eng/lgd-statistics-2007.html|publisher=Jewish National and University Library|accessdate=2007-08-12|title=Israeli Book Statistics for 2006|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BRbB58?url=http://jnul.huji.ac.il/eng/lgd-statistics-2007.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref> Тиждень гебрейської Книги проводиться щорічно в червні й включає книжкові ярмарки, публічні читання й виступи ізраїльських письменників по всій країні. Протягом цього тижня вручається й головна ізраїльська літературна нагорода [[Премія Сапир]].
+
[[Ізраїльська література]]&nbsp;— це переважно поезія й проза на івриті як частина ренесансу івриту як розмовної мови із середини XIX століття. Невелика частина книг виходить на інших мовах, таких як арабська, англійська і російська. За законом два примірники всіх друкованих видань у Ізраїлі повинні направлятися в Єврейську національну й університетську бібліотеку Єрусалимського єврейського університету. 2001 року цей закон був змінений і включив також копії аудіо- і відеозаписів та ін. недрукованих видань.<ref>{{cite web|url=http://jnul.huji.ac.il/eng/lgd.html|publisher=Jewish National and University Library|title=Depositing Books to The Jewish National & University Library|accessdate=2007-08-21|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BR2TgT?url=http://jnul.huji.ac.il/eng/lgd.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref> 2006 року 85 % з 8000 книг, спрямованих у бібліотеку були на івриті.<ref>{{cite web|url=http://jnul.huji.ac.il/eng/lgd-statistics-2007.html|publisher=Jewish National and University Library|accessdate=2007-08-12|title=Israeli Book Statistics for 2006|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BRbB58?url=http://jnul.huji.ac.il/eng/lgd-statistics-2007.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref> Тиждень гебрейської Книги проводиться щорічно в червні й включає книжкові ярмарки, публічні читання й виступи ізраїльських письменників по всій країні. Протягом цього тижня вручається й головна ізраїльська літературна нагорода [[Премія Сапир]].
   
 
[[1966]] року ізраїльський письменник [[Шмуель Йосеф Аґнон]] розділив [[Нобелівська премія з літератури#1960-ті|Нобелівську премію з літератури]] з німецькою письменницею єврейського походження [[Неллі Закс]].<ref>{{cite web|url=http://nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1966/index.html|publisher=Nobel Foundation|title=The Nobel Prize in Literature 1966|accessdate=2007-08-12|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BSIIXH?url=http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1966/index.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>
 
[[1966]] року ізраїльський письменник [[Шмуель Йосеф Аґнон]] розділив [[Нобелівська премія з літератури#1960-ті|Нобелівську премію з літератури]] з німецькою письменницею єврейського походження [[Неллі Закс]].<ref>{{cite web|url=http://nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1966/index.html|publisher=Nobel Foundation|title=The Nobel Prize in Literature 1966|accessdate=2007-08-12|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BSIIXH?url=http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/literature/laureates/1966/index.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>
Рядок 544: Рядок 544:
   
 
=== Музеї ===
 
=== Музеї ===
[[Файл:Jerusalem Schrein des Buches BW 1.JPG|left|thumb|[[Храм Книги]]]]
+
[[Файл:Jerusalem Schrein des Buches BW 1.JPG|ліворуч|міні|[[Храм Книги]]]]
 
[[Файл:Yad Vashem Hall of Names by David Shankbone.jpg|міні|[[Яд Вашем]]]]
 
[[Файл:Yad Vashem Hall of Names by David Shankbone.jpg|міні|[[Яд Вашем]]]]
 
Найвідомішим музеєм та одним з найважливіших культурних установ країни є [[Музей Ізраїлю]] в Єрусалимі<ref name="imj">{{cite web|url=http://www.imj.org.il/eng/about/index.html|publisher=The Israel Museum, Jerusalem|title=About the Museum|accessdate=2007-08-13|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BXlSLF?url=http://www.imj.org.il/eng/about/index.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref>. Музей присвячений мистецтву та археології та є місцем зберігання [[Кумранські рукописи|Сувоїв Мертвого моря]]<ref>{{cite web|url=http://www.imj.org.il/eng/shrine/index.html|publisher=The Israel Museum, Jerusalem|title=Minting in the Land of Israel|accessdate=2008-07-07|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BYt6Tp?url=http://www.imj.org.il/eng/shrine/index.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref> і величезної колекції предметів юдейської історії та європейського мистецтва<ref name="imj"/>. Також дуже відомий музей [[Холокост]]у [[Яд Вашем]] у Єрусалимі&nbsp;— найбільший у світі архів інформації, присвяченої цій сторінці світової історії<ref>{{cite web|url=http://www.yadvashem.org/hp_rus.htm|publisher=[[Яд Вашем]]|title=Національний Меморіал Катастрофи (Шоа) і Героїзму|accessdate=2008-07-07|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BZet75?url=http://www.yadvashem.org/hp_rus.htm|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
 
Найвідомішим музеєм та одним з найважливіших культурних установ країни є [[Музей Ізраїлю]] в Єрусалимі<ref name="imj">{{cite web|url=http://www.imj.org.il/eng/about/index.html|publisher=The Israel Museum, Jerusalem|title=About the Museum|accessdate=2007-08-13|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BXlSLF?url=http://www.imj.org.il/eng/about/index.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref>. Музей присвячений мистецтву та археології та є місцем зберігання [[Кумранські рукописи|Сувоїв Мертвого моря]]<ref>{{cite web|url=http://www.imj.org.il/eng/shrine/index.html|publisher=The Israel Museum, Jerusalem|title=Minting in the Land of Israel|accessdate=2008-07-07|language=англійською|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BYt6Tp?url=http://www.imj.org.il/eng/shrine/index.html|archivedate=2011-08-21|deadurl=yes}}</ref> і величезної колекції предметів юдейської історії та європейського мистецтва<ref name="imj"/>. Також дуже відомий музей [[Холокост]]у [[Яд Вашем]] у Єрусалимі&nbsp;— найбільший у світі архів інформації, присвяченої цій сторінці світової історії<ref>{{cite web|url=http://www.yadvashem.org/hp_rus.htm|publisher=[[Яд Вашем]]|title=Національний Меморіал Катастрофи (Шоа) і Героїзму|accessdate=2008-07-07|archiveurl=https://www.webcitation.org/616BZet75?url=http://www.yadvashem.org/hp_rus.htm|archivedate=2011-08-21|deadurl=no}}</ref>.
Рядок 627: Рядок 627:
   
 
{{DEFAULTSORT:Ізраїль}}
 
{{DEFAULTSORT:Ізраїль}}
[[Категорія:Ізраїль|*]]
+
[[Категорія:Ізраїль| ]]
 
[[Категорія:Країни Середземного моря]]
 
[[Категорія:Країни Середземного моря]]
 
[[Категорія:Країни Азії]]
 
[[Категорія:Країни Азії]]

Поточна версія на 01:50, 25 серпня 2019

Ізра́їль (івр. יִשְׂרָאֵל‎, араб. إِسْرَائِيل‎), офіційно — Держа́ва Ізра́їль (івр. מְדִינַת יִשְׂרָאֵלМедіна́т Ісраель, араб. دَوْلَة إِسْرَائِيلДа́улят Ісра'іль) — держава в західній Азії, що складається з 6 округів. Населення на 1 травня 2017 року 8'680'000 осіб, територія — 22 072 км². Займає 95-е місце в світі за кількістю населення і 148-е за територією.

Держава Ізраїль
івр. מְדִינַת יִשְׂרָאֵל
араб. دَوْلَة إِسْرَائِيل

Прапор Герб
Гімн: «Гатіква» הַתִּקְוָה Надія
Розташування Ізраїлю
Столиця Єрусалим
(загально не визнана)[1]
31°47′ пн. ш. 35°13′ сх. д.country H G O
Найбільше місто Єрусалим
Офіційні мови іврит, до 2018 року і арабська[2][3]
Форма правління Парламентська республіка
 - Президент Реувен Рівлін
 - Прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу
Незалежність  
 - Проголошено 14 травня 1948 
Площа
 - Загалом 20 770 км² (151)
 - Внутр. води 2 %
Населення
 - оцінка 2011  7 825 600[4] (97)
 - перепис 2013  8 134 100
 - Густота 365 осіб/км² (30)
ВВП (ПКС) 2018 р., оцінка
 - Повний 337,23 млрд доларів.[5] (51)
 - На душу населення 37 970 доларів (34)
ВВП (ном.) 2018 рік, оцінка
 - Повний 369,84 млрд доларів. (32)
 - На душу населення 41 640 доларів (21)
Валюта Ізраїльський новий шекель (ILS)
Часовий пояс EET (UTC+2)
Домен .il
Телефонний код +972
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ізраїль

Розташований на Близькому Сході на східному узбережжі Середземного моря. На півночі межує з Ліваном, на північному сході — з Сирією, на сході — з Йорданією і територією Західного берега річки Йордан, на південному заході — з Єгиптом і сектором Гази. Столиця — Єрусалим[1]. Державна мова — іврит, арабська мова має особливий статус.

Унітарна держава, демократична парламентська республіка. Поділяється на 6 адміністративних округів.

Індустріальна країна, що динамічно розвивається. Обсяг ВВП за 2015 рік становив майже 300 млрд доларів США (36 тис. доларів США на особу)[6]. У списку країн за індексом розвитку людського потенціалу перебуває на 18-му місці в світі: індекс 0,894[7]. Грошова одиниця — новий ізраїльський шекель.

Незалежність держави проголошено 14 травня 1948 року (5 іяра 5708 року)[8] на підставі резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 181 від 29 листопада 1947 року. Згідно з Декларацією Незалежності, Ізраїль є єврейською державою.[9] Водночас Ізраїль є багатонаціональною та демократичною державою, де разом з євреями рівні права мають всі інші релігійні та етнічні групи незалежно від віросповідання. Ізраїль вирізняється етнокультурним розмаїттям. Національний склад населення країни такий: 74,7 % — євреї, 20,8 % — араби, 4,5 % — інші.

Зміст

Походження назвиРедагувати

 
Яків бореться з янголом (Александр Луї Лелуа, 1865)

Упродовж останніх трьох тисячоліть слово «Ізраїль» позначало як Землю Ізраїльську (івр. אֶרֶץ יִשְׂרָאֵל‎, Е́рец-Їсрае́ль), так і весь єврейський народ. Джерелом цієї назви слугує Книга Буття, де патріарх Яків, син Ісаака, після боротьби з ангелом Бога отримує ім'я Ізраїль:

«І сказав (ангел): яке ім'я твоє? Він сказав: Яків. І сказав [йому]: віднині ім'я тобі буде не Яків, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і людей долати будеш» (Книга Буття 32:28)

Учені розходяться у визначенні значення цього слова. За однією версією, це ім'я походить від дієслова сара (управляти, бути сильним; мати владу, дану згори), утворюючи слово, яке означає «має владу над силами». Інші можливі значення — «Принц Божий» або «Боротьба/Битва Еля»[10]. Згодом єврейський народ, який походить від Якова, став називатися «Діти Ізраїлю», «Народ Ізраїлю» або «ізраїльтяни».

Перша в історії згадка слова «Ізраїль» знайдена на стелі Мернептаха на території Стародавнього Єгипту (кінець XIII століття до н. е.) та стосується народу, а не країни[11].

Сучасна держава була названа «Медінат Їсраель» — Держава Ізраїлю. Розглядалися також інші назви: Ерец Їсраель (Земля Ізраїлю), Сіон, Юдея[12]. У перші тижні незалежності уряд нової держави для позначення громадян країни вибрав слово «ізраїльтяни». Вперше воно прозвучало офіційно у виступі першого міністра закордонних справ Моше Шарета[13].

Британський мандат у ПалестиніРедагувати

 
Історична мапа Палестини, 1900

Під час Першої світової війни секретар закордонних справ Великої Британії Артур Бальфур видав документ, що отримав згодом назву Декларації Балфура. У ньому декларувалося, що Британія «дивиться позитивно на створення в Палестині національного дому для єврейського народу»[14].

У 19191923 (Третя алія) в Палестину прибули 40 тис. євреїв, в основному зі Східної Європи. Поселенці цієї хвилі були навчені сільському господарству і могли розвивати економіку. Незважаючи на квоту імміграції, встановлену британською владою, єврейське населення зросло до кінця цього періоду до 90 тис. Болота Їзреельскої долини і долини Хеферу були осушені і земля зроблена придатної для сільського господарства. У цей період була заснована федерація профспілок, Гистадрут. Арабські протести проти єврейської імміграції привели до Палестинських бунтів і формуванню єврейської воєнізованої самооборони («Хагана»)[15].

У 1922 році Ліга Націй вручила Великій Британії мандат на Палестину, пояснюючи це необхідністю «встановлення в країні політичних, адміністративних та економічних умов для безпечної освіти єврейського національного дому»[16]. Через яффський бунт на самому початку Мандата, Британія обмежила єврейську імміграцію і частина території, що планувалася для єврейської держави, була віддана під створення Трансйорданії[17]. У той час країну населяли переважно араби-мусульмани, однак найбільше місто, Єрусалим, був переважно єврейським[18]. У 19241929 (Четверта алія) в Палестину приїхали 82 тис. євреїв, в основному в результаті сплеску антисемітизма в Польщі і Угорщині. Згодом, однак, приблизно 23 тис. емігрантів цієї хвилі покинули країну.

Підйом нацистської ідеології в 1930-х роках у Німеччині призвів до П'ятої Алії, яка була напливом чверті мільйона євреїв, що рятувалися від нацизму. Цей наплив закінчився Арабським повстанням 1936—1939 років та виданням Великою Британією «Білої книги» 1939 року, яка фактично зводила нанівець імміграцію євреїв до Палестини. Країни світу відмовлялися приймати євреїв, що рятувалися від Катастрофи, що разом із забороною Великої Британії на переселення до Палестини фактично означало смерть для мільйонів. Для обходу заборони на імміграцію в Палестину була створена підпільна організація «Моссадле-Алія Бет», яка допомагала євреям нелегально дістатися до Палестини і врятуватися від Катастрофи.

По закінченні Другої світової війни єврейське населення Палестини становило 33 % порівняно з 11 % у 1922 році[19][20].

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Історія Ізраїлю

До незалежностіРедагувати

Одним із центральних завдань сіонізму було створення єврейської держави. Таку державу сіоністи вирішили створити на території Палестини. З 80-х років 19 століття сюди почали переселятись євреї з країн Східної Європи. Після утворення 1897 року Всесвітньої сіоністської організації (ВСО) сіоністи стали створювати трести, які фінансували переселення євреїв до Палестини.

 
Теодор Герцль, провісник створення єврейської держави, 1901 року

У роки Першої світової війни Близький Схід став ареною військових дій між Османською імперією та державами Антанти. Для успіху у війні проти Османської імперії Антанта шукала підтримки у арабів. У 1915-1916 рр. Верховний комісар у Єгипті та правитель Мекки шериф Хусейн домовились про повстання арабів проти османів і визнання майбутньої об'єднаної арабської держави з боку Великої Британії. Але у травні 1916 року Британія уклала секретний договір із Францією про післявоєнний розподіл азійської частини Османської імперії (угода Сайкса-Піко), за яким Палестина залишалась у руках Британії.

2 листопада 1917 року міністр закордонних справ Британії герцог Балфур виступив із декларацією, за якою його уряд дозволяв створення в Палестині національного осередку для євреїв. Спираючись на цей документ, ВСО стала обстоювати свої територіальні претензії. Так, у лютому 1919 року на Паризькій мирній конференції сіоністська делегація вимагала створення єврейського осередку, який охоплював би, крім Палестини, ще й південний Ліван, Голанські висоти, всю долину річки Йордан та частину Синайського півострова.

25 квітня 1920 року на конференції в Сан-Ремо Верховна рада Антанти надала Великій Британії мандат на управління Палестиною. У преамбулу тексту мандата була включена декларація Бальфура.

З початку 1930-х років, зі зростанням сіоністської колонізації, почав активізуватись арабський антиколоніальний рух. У жовтні 1930 року британський уряд випустив офіційну заяву — «Білу книгу», у якій декларував, що чисельність їшува має підлягати контролю та що євреї не повинні претендувати на управління Палестиною. Сіоністи негативно поставились до «Білої книги» і вимагали більшої самостійності для єврейського населення.

Після Другої світової війни сіоністи, вимагаючи більшої самостійності, перейшли до терористичної діяльності. Завершення колоніального правління Британії вже було очевидним, тому у лютому 1947 року Британія передала палестинське питання до ООН. 29 листопада Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію № 181 про припинення британського мандату і розподіл Палестини на дві держави. 14 травня 1948 року ВСО та лідери єврейської спільноти Палестини проголосили створення Держави Ізраїль згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї.

 
Територія, яка була під контролем Ізраїлю до та після Шестиденної війни

НезалежністьРедагувати

14 травня 1948 року офіційно проголошено про створення держави Ізраїль, а вже наступного дня армії 5 арабських держав атакували ізраїльтян — почалась Перша арабо-ізраїльська війна 1948-49 років, результатом якої стали 6,7 тис. км² території Палестинської арабської держави на користь Ізраїлю. 1949 року ізраїльська армія захопила південний Негев, 1951 року — північ Синайського півострова, 1955 року провела кілька військових рейдів проти Сирії. За підтримки Франції та Великої Британії 1956-57 року Ізраїль захопив Синайський півострів до Суецького каналу та Сектор Гази. У 1965-66 вторглись до Західного берега ріки Йордан. У результаті шестиденної війни 1967 року Ізраїль захопив Західний берег річки Йордан, сирійські Голанські висоти та знову єгипетський Синайський півострів. 1969 року в зоні Суецького каналу відбулась війна на виснаження, 1970 року Ізраїль напав на Єгипет.

У 1973-74 роках відбулась Друга арабо-ізраїльська війна. 1978 року ізраїльська армія вторглась до південного Лівану. У серпні 1980 року об'єднаний Єрусалим проголошено столицею Ізраїлю, але світова спільнота не визнала це, всі посольства досі знаходяться в Тель-Авіві. У 1981 та 1982 роках ізраїльська армія знову напала на Ліван (Перша ліванська війна), війська з якого були виведені 2000 року. Під час Війни в Перській затоці 1990 року Ізраїль піддався нападові з боку Іраку. Перші прямі переговори між Ізраїлем і Палестиною відбулися 1992 року і вже 1993 року Ізраїль визнав Палестинську автономію і вивів війська з деяких окупованих територій. 1994 року був підписаний мирний договір із Йорданією. 2006 відбулась Друга ліванська війна.

6 грудня 2017 року Президент США Дональд Трамп офіційно визнав Єрусалим столицею Ізраїлю. Внаслідок рішення Трампа США перенесуть своє посольство з Тель-Авіва до Єрусалима.[21]

ГеографіяРедагувати

Докладніше: Географія Ізраїлю
 
Мапа Ізраїлю

КордониРедагувати

Докладніше: Кордони Ізраїлю

Ізраїль розташований на Близькому Сході та межує на півночі з Ліваном, на сході з Сирією і Йорданією, на півдні з Єгиптом, на сході та південному заході — з палестинськими територіями. Із заходу береги країни омивають води Середземного моря (протяжність берегової лінії — 188 км); на сході частина кордону проходить по Мертвому морі (56 км); на крайньому півдні Ізраїль має вихід до Акабської затоки Червоного моря (10 км).

Більшість країн визнає кордонами Зелену лінію, встановлену при підписанні припинення вогню після війни 1948—1949 років[22], що обмежує територію загальною площею 20 770 км², з яких близько 2 % зайняті водою[2]. Проте під фактичним контролем Ізраїлю знаходяться і деякі інші території, що не визнаються його сусідами, найбільшими з яких є Голанські висоти (1 176 км²) та територія Східного Єрусалима (70 км²). Загалом, територія, що контролюється країною, становить приблизно 22 072 км²[23], а разом із Палестинськими територіями територія Ізраїлю становить 27 799 км²[24] (для порівняння, площа Київської області становить 28 131 км²).

РельєфРедагувати

Північна частина території країни, яка носить назву плато Галілея, являє собою підвищену рівнину (нагір'я) висотою в середньому 600—700 м. Гори мають складчасто-брилову будову, однак у рельєфі складчастість не дуже виражена. Найбільший вплив на формування рельєфу здійснили пізні геологічні процеси, насамперед розломи та брили. Круті схили масивів у багатьох районах прорізані вузькими та глибокими долинами. На північному сході країни лежить північна частина долини річки Йордан.

Центральна частина країни — вузька низинна прибережна смуга (рівнина Шарон), яка простяглась уздовж Середземного моря. Берегова смуга слабко порізана, природних гаваней мало, єдина затока — Хайфа — розташована в північній частині узбережжя.

Майже половину території країни займають посушливі зони та напівпустельне плато Негев. На півночі Неґев переходить у гірські масиви. Зі сходу вони опускаються до велетенського грабену Ель-Гор, найбільш глибока частина якого зайнята Мертвим морем (максимальна глибина — 356 м) та знаходиться на 392 м нижче рівня Середземного моря. На південь від Мертвого моря до Червоного простягається долина Арава.

Геологічна будоваРедагувати

Територія країни складена переважно породами мезозоя, третинної та четвертинної систем. Найбільш широко поширені верхньокрейдяні відклади, представлені вапняками, мергелями та доломітами. Вони мають потужність до 750 м. У крейдяних вапняках отримали широкого розвитку карстові процеси. Третинні відклади (вапняки та пісковики) поширені в прибережній частині і на плато Галілея. В ізраїльській частині долини Йордана зустрічаються потужні алювіальні утворення.

Корисні копалиниРедагувати

Серед неметалевих корисних копалин найбільше значення мають природний газ, калійні солі, натрій, бром (Мертве море), гіпс, будівельний камінь (Негев), кварцові піски. У верхньокрейдяних відкладах зустрічаються поклади асфальтів та фосфоритів. Наявні родовища залізних (Рамім) та мідних руд (Тімна), нафти (Хелєц), газу (морські газові родовища, найбільшими з яких є Левіафіан, Тамар, Каріш та Танін). У районі Хули видобувається торф, також на крайньому півдні країни — коштовне каміння. У пустелі Негев є запаси хромової та марганцевої руд, горючих сланців та слюди.

КліматРедагувати

Клімат Ізраїлю субтропічний середземноморського типу, із сухим спекотним літом та м'якою дощовою зимою. Влітку переважає тропічне повітря, взимку воно чергується з повітряними масами помірних широт. Рельєф значно обумовлює різноманіття кліматичних умов у різних районах країни.

Пересічна річна кількість опадів різко спадає із заходу на схід та з півночі на південь: від 1 000 мм у Верхній Галілеї до 30 мм у районі Ейлата та від 500 мм у центральних районах до 50 мм на узбережжі Мертвого моря. Найбільша кількість дощових днів припадає на січень-лютий. У ці місяці відносна вологість становить у середньому 72 %, тоді як у червні — 47 %. Грози бувають рідко, у середньому 7 днів на рік.

Пересічна річна температура на узбережжі Середземного моря 20 °C, у гірських районах знижується до 15—16 °C. Найбільш спекотний клімат має південна частина країни, де середньорічна температура перевищує 22 °C, а пересічна температура найспекотнішого місяця 30 °C. Взимку бувають від'ємні температури; абсолютний мінімум температури сягає −4 °C на висоті 750 м.

У центральних районах країни, на висоті приблизно 750—800 м, при середньорічній температурі 17 °C, пересічні місячні показники коливаються від 9 °C у січні до 24 °C у серпні. Тут понад 300 днів на рік утримується температура понад 15 °C, а 160 днів — понад 25 °C.

Переважаючи вітри мають північний та західний напрямки: влітку північні та північно-західні, взимку — північно-східні. Навесні та на початку літа з півдня та південного сходу дме спекотний та сухий вітер хамсин, який сильно підвищує температуру та сухість повітря та негативно впливає на рослинність. У Негеві бувають пилові бурі (в середньому приблизно 12 днів за рік).

ГідрографіяРедагувати

 
Долина річки Йордан. Галілея

Ресурси прісної води в країні оцінюються в 1 800 млн м³ за рік, з яких 1 100 млн м³ дають малі річки та джерела, 320 млн. — ізраїльська частина Йордана, 200 млн. — водотоки басейну річки Яркон. Прісну воду отримують також шляхом опріснення морської води та очистки стічних вод. Основним резервуаром системи водопостачання країни слугує Тиверіадське озеро (Кінерет) — приблизно 4 млрд м³, від якого йде водогін протяжністю 142 км до міста Рош-га-Аїн, де він з'єднується з водогоном Яркон-Негев (109 км). Нечисленні річки західної частини країни належать до басейну Середземного моря, більшість з них пересихають у спекотні пори року. Східна частина — безстічна.

ҐрунтиРедагувати

У західній частині країни, яка отримує достатню кількість опадів (узбережжя та схили гір), переважають коричневі ґрунти сухих субтропічних лісів та чагарників. У центральних та східних районах поширені гірські сіро-коричневі ґрунти, на півдні — ґрунти субтропічних пустель. Деякі гірські ділянки не мають ґрунтового покриву. У прибережній смузі вміст гумусу у верхньому горизонті (до 10 см) сягає 2,4 %, а на глибині 1 м — до 0,75 %.

ФлораРедагувати

 
Тамариск. Пустеля Негев

Флора Ізраїлю різноманітна — нараховує більш як 2 000 видів, 115 з яких ендемічні. Рослинність більшої частини країни належить до середземноморської лісової підобласті голарктичної області. Власне середземноморський елемент становлять вічнозелені дерева та чагарники: лавр, платан, маслина, алеппська сосна, чорна сосна, рускус, дуб, інжир, самшит, папороті, асфоделові, ладанникові. Зустрічаються східноазійські види: волоський горіх, виноград. Поширені терпентинове фісташкове дерево, ялівець звичайний, суничник, сирійський клен. У горах зростають також таборський дуб та платан.

У центральній та східній частині країни переважають колючі чагарники: маквіс, гарріга, фрігана. Дерева представлені головним чином соснами, вічнозеленими дубами, кипарисами. У районі Мертвого моря (там, де ґрунтові води залягають високо і немає засоленості) зустрічаються представники тропічної флори: африканські види акацій та ін. На крайньому півдні (на береговій рівнині, у південній частині грабена та на височинах) поширені солончаки з рідким покривом із чагарників та напівчагарників, а також з ефемерами, які розвиваються тільки після дощу. Для цього району характерні солянкові, сведа, лебедові, саксаул, полин, гармала та ін.

Важливу роль відіграють такі культурні рослини як: зернові культури (пшениці, ячмінь), цитрусові, персикові та гранатові дерева, маслини, у південних районах — фінікові пальми.

ФаунаРедагувати

 
Верблюди

Територія Ізраїлю входить до складу середземноморської підобласті палеарктичної фауністичної області. Із хижих ссавців характерні смугаста гієна, каракал, шакал. Поширені копитні, гризуни. Із птахів часто зустрічаються дрохви, жайворонки, рябчики, білоголовий сип, яструбиний орел, великий підорлик, бородань, чорний гриф, шуліка, канюк, декілька видів соколів, стерв'ятник, малий яструб, сичі і сови: сипуха, пугач, неясить; водяться лелеки, чаплі, пелікани, одуди, сойки, мартини, ворони, кам'яні куріпки та інші. По всій території зустрічаються плазуни — ящірки, змії (удав, різні види гадюк та ін.). Із домашніх тварин найважливіше значення мають коні, віслюк, дрібна рогата худоба, у низці районів — верблюди. У травні 2008 року національним птахом Ізраїлю був обраний одуд — понад 35 % населення проголосували за нього[25].

Стан навколишнього середовищаРедагувати

НаселенняРедагувати

Докладніше: Населення Ізраїлю

Населення Ізраїлю становить 8 628 600 осіб[26] (6 990 700 у 2005; 3 902 400 у 1983), у тому числі 1 794 748 осіб — "палестинських" арабів.

Цікавим є факт посмертного надання громадянства Ізраїлю 6 млн євреям, що загинули під час Голокосту[джерело?].

 
Дороговказ на трьох мовах

МовиРедагувати

Офіційною мовою в країні є іврит. Поширені серед населення також арабська, російська, англійська, їдиш, українська та інші європейські й азійські мови.

Основні показникиРедагувати

  • Вікова структура населення (2007, оцінка)[27]: 0-14 років — 26,1 % (чоловіки 858 246 осіб, жінки 818 690 осіб); 15—64 років — 64,2 % (чоловіки 2 076 649, жінки 2 046 343); 65 років та старіші — 9,8 % (чоловіки 269 483, жінки 357 268)
  • Середній вік населення (2007, оцінка) — 29,9 років, з них чоловіки — 29,1, жінки — 30,8
  • Тривалість життя (2007, оцінка) — 79,59 років, з них чоловіки — 77,44, жінки — 81,85
  • Загальний (брутто) коефіцієнт відтворення (2007, оцінка): 2,38 народжених дітей на 1 жінку
  • Здоров'я населення (2007, оцінка): носіїв ВІЛ, у тому числі і хворих на СНІД, — 0,1 %
  • Писемність (2004, оцінка) — 97,1 %, з них чоловіки — 98,5 %, жінки — 95,9 %

Етнічний складРедагувати

На 2017 рік у країні проживало:

ВіросповіданняРедагувати

На 2004 рік найпоширенішими представниками релігій були:

Густота населенняРедагувати

Пересічна густота населення становить 326 людей на км² (2003). Максимальна концентрація жителів характерна для прибережної рівнини, де проживають 3/4 єврейських та майже 2/3 арабських громадян Ізраїлю. У Тель-Авівському окрузі густота населення сягає понад 6 000 осіб/км², у районі Хайфи — 1 500 осіб/км². Відносно густо заселені Єрусалимський (800 осіб/км²), Центральний (700) та Північний (200) округи. У Південному окрузі, який займає понад 2/3 території країни, проживає 13 % ізраїльських громадян, а густота населення сягає 40 осіб/км².

Міське та сільське населенняРедагувати

За прийнятою в Ізраїлі 1983 року класифікацією, якщо населений пункт нараховує понад 2 тис. осіб, він вважається містом, в іншому випадку — селом. За такою класифікацією міщани становлять 90 % населення країни (в Єрусалимському окрузі — 95 %, Північному — 78 %, Хайфському — 94 %, Центральному 90 %, Тель-Авівському — 99,9 %, Південному — 80 %), а селяни — 10 %.

Найбільші містаРедагувати

Докладніше: Міста Ізраїлю

Найбільші агломерації: Тель-Авів — 2 752 000 мешканців, Хайфа — 865 000 мешканців. У таблиці нижче наведені міста з населенням понад 40 тис. мешканців станом на 2005 рік.

1 Єрусалим 701 000 13 Ашкелон 110 000 25 Кір'ят-Гат 49 000
2 Тель-Авів 365 000 14 Реховот 103 000 26 Гіватаїм 47 000
3 Хайфа 274 000 15 Герцлія 83 000 27 Акко 46 000
4 Рішон-ле-Ціон 226 000 16 Кфар-Сава 81 000 28 Нацрат-Ілліт 46 000
5 Ашдод 207 000 17 Хадера 78 000 29 Карміель 45 000
6 Беер-Шева 191 000 18 Раанана 73 000 30 Ейлат 45 000
7 Петах-Тіква 179 000 19 Лод 70 000 31 Модіїн 44 000
8 Нетанья 170 000 20 Бейт-Шемеш 66 000 32 Ход-ха-Шарон 42 000
9 Холон 166 000 21 Назарет 64 000 33 Умм-ель-Фахм 41 000
10 Бней-Брак 141 000 22 Рамла 64 000 34 Кір'ят-Моцкін 41 000
11 Бат-Ям 132 000 23 Нагарія 51 000 35 Тверія 41 000
12 Рамат-Ган 126 000 24 Кір'ят-Ата 50 000 36 Афула 40 000

Українська діаспораРедагувати

Вихідців з України (як етнічних євреїв, що народилися в Україні і згодом емігрували в Ізраїль, так і етнічних українців — мешканців Ізраїлю) — за приблизними підрахунками 300—400 тис. осіб.[28]

Державно-політичний устрійРедагувати

Правова системаРедагувати

Ізраїль не має конституції і на території Ізраїлю діють британські закони[джерело?] і юридичне право, а також закони, прийняті Кнесетом (парламент Ізраїлю). 2003 року конституційна комісія Кнесету почала підготовку конституції. Станом на 2017 ця робота ще не була завершена.

Система владиРедагувати

 
Будівля кнесету

В Ізраїлі замість єдиної конституції діє зведення основних законів. Починаючи з 1958 року було прийнято 14 таких актів, 11 з яких залишаються в силі. Серед них закон про кнесет (1958), про уряд (2001), про армію (1976), про столицю Ізраїлю Єрусалим (1980), про свободу і гідність людини (1992).

Парламент

Держава Ізраїль — парламентська республіка. Вищим законодавчим органом є однопалатний парламент — кнесет (з івриту — «збори»), який складається з 120 депутатів. Вибори до кнесету загальні, прямі при таємному голосуванні. Виборці голосують не тільки за списки, які висунули політичні партії, але й за блоки партій, які можуть виступати за єдиним списком. Характерно те, що число списків у ході виборів до кнесету, як правило, перевищує число постійно діючих політичних партій. Місця в парламенті розподіляються пропорційно числу голосів, поданих за кожен список, але не менше 1 % всіх голосів. Кнесет вибирається на 4 роки. При необхідності можуть бути призначені дострокові вибори. Засідає кнесет не менше 8 місяців за рік, збираючись на 2 сесії щорічно. Засідання, як правило, відкриті, протоколи видаються тільки на івриті. Процедура роботи в парламенті визначається спеціальними законами.

 
Кабінет президента
Президент

Глава держави — президент — вибирається кнесетом на 7 років. Президент не може бути переобраним на другий термін (до 2000 року президент міг бути обраним на два п'ятирічних терміни). Він має чисто представницькі функції, на кшталт функцій конституційного монарха. З 2007 року президентом Ізраїлю був Шимон Перес. У 2014 році президентом Ізраїлю був обраний Рувен Рівлін.

Уряд
 
Зірка Давида

Уряд Ізраїлю представлений кабінетом міністрів. Він є центральним виконавчим органом у системі державної влади, а його глава — прем'єр-міністр — фактично головною посадовою особою країни, яка визначає внутрішню та зовнішню політику. Формально уряд відповідальний перед кнесетом. Уряд приступає до виконання своїх обов'язків після того, як його глава викладе в кнесеті програму діяльності уряду і оголосить про його склад, а парламент зі свого боку висловить уряду вотум довіри. Прем'єр-міністром Ізраїлю є Беньямін Нетаньягу.

 
Округи Ізраїлю: (1) Північний, (2) Хайфський, (3) Центральний, (4) Тель-Авівський, (5) Єрусалимський, (6) Південний,
(B) Юдея і Самарія

Державна символікаРедагувати

Гербом Ізраїлю є культовий семисвічник — менора.

Державний прапор Ізраїлю, рішенням державної ради від 26 жовтня 1948 року, є полотно з білого поля, на якому зображені сині смуги зверху та знизу та синя шестикутна зірка («Зірка Давида») посередині.

Гімн Ізраїлю — «Гатіква» («Надія»). Текст поета Нафталі-Герца Імбера, автор музики невідомий. Слова були опубліковані 1887 року, з 1897 року «Хатіква» стала сіоністським гімном, а після утворення держави Ізраїль — державним гімном.

ІдеологіяРедагувати

Міжнародний сіонізм являє собою форму єврейського націоналізму, яка панує в Державі Ізраїль та єврейських спільнотах низки розвинених країн. Політичний сіонізм — це напрямок, який безпосередньо пов'язаний з ідеєю утворення єврейської держави. Він виник у кінці XIX ст. Для цього періоду було характерне посилення національного тиску, з одного боку, а з іншого — поява численних ідеологічних течій. Сіонізм відображає уявлення того часу про шляхи вирішення проблем, які стоять перед єврейськими спільнотами в країнах їхнього проживання.

Ізраїль та апартеїдРедагувати

За звинуваченнями декількох правозахисних організацій, в Ізраїлі широко запроваджена система апартеїду. Міжнародна правозахисна організація Amnesty International зокрема констатує: «У Ізраїлі більшість законів безумовно є дискримінаційними. Вони сягають до моменту утворення держави Ізраїль 1948 року, яке мало жорстоку пам'ять перенесеного євреями в Європі факту расистського геноциду під час Другої світової війни, і тому Ізраїль був заснований на понятті Єврейської держави для євреїв»[29].

Адміністративно-територіальний поділРедагувати

Територія Ізраїлю поділяється на 6 округів (махоз), 15 підокругів (нафа) та на 50 природних регіонів.

Округ Площа, км² Населення, осіб (2005) Столиця
Єрусалимський (Єрушала́їм)  652 851 400 Єрусалим
Тель-Авівський (Тель-Авів) 171 1 190 000 Тель-Авів
Південний (Даро́м) 14 231 1 002 400 Беер-Шева
Північний (Цафо́н) 3 324 1 185 400 Назарет
Центральний (Мерка́з) 1 276 1 649 800 Рамла
Хайфський (Хейфа́) 863 858 000 Хайфа
Юдея і Самарія (Єхуда́ веШомро́н) (під контролем Палестини) 5878 285 000 Аріель

Збройні силиРедагувати

 
Моряки ВМС

Ізраїль є однією з найбільш мілітаризованих держав світу, що пояснюється його геополітичним становищем. Армія оборони Ізраїлю (ЦАГАЛ) комплектується на основі загального військового призову (до війська мобілізуються усі чоловіки та жінки, що досягли 18-річного віку та визнані придатними до несення служби). Армія налічує 176 500 активних військовослужбовців[30] та 445 000 резервістів[30]. Армія оборони Ізраїлю складається з Сухопутних військ, Військово-повітряних та Військово-морських сил.

ЕкономікаРедагувати

Докладніше: Економіка Ізраїлю
 
Ізраїльський новий шекель

Ізраїль вважається однією з найрозвиненіших країн південно-західної Азії. Країна займає перше місце в рейтингу Всесвітнього банку «Легкість ведення бізнесу»[31] та в рейтингу Всесвітнього економічного форуму «Світова конкурентоздатність». У рейтингу «Найкращі країни для ведення бізнесу» журналу Forbes Ізраїль займає 16 місце у світі[32]. Ізраїль займає 2 місце у світі після США за кількістю новоутворених компаній та має найбільше представництв у списку компаній NASDAQ за межами Північної Америки.[33]

Промислові вироби: високотехнологічні продукти, деревина і папір, фосфати, їжа, напої, тютюн. Рослинництво: цитрусові, овочі, бавовна. Тваринництво (2004): 400 тисяч голів худоби; 40 мільйонів курей; кози — 64 тисячі; свині — 195 тисяч; вівці — 390 тисяч. Рибальство (2003): 24,831 метричних тон. Електрика (2003): 44,2 млрд кВтГ. Експорт: цитрусові й інші фрукти, авокадо, добрива, алмази, пластмаса, нафтохімікати, текстиль, електроніка (військова, медична, наукова, промислова), електронно-оптичні, прецизійні інструменти, літаки і ракети.

Зайнятість (1996): 2,6 % — сільське і лісове господарство, 20,2 % — промисловість, 7,5 % — будівництво, 12,8 % — торгівля, 6,2 % — транспорт і зв'язок, 13,1 % — фінанси і бізнес, 6,4 % — особисті послуги, 31,2 % — суспільні послуги.

ФінансиРедагувати

 
Міжнародний аеропорт імені Бен-Ґуріона є найбільшим міжнародним аеропортом Ізраїлю

.

Економічне районуванняРедагувати

У Ізраїлі виділяють 4 економічні райони.

  • Промисловий. Тель-Авів і його околиці — ядро промислової, фінансової, торгової і культурної діяльності, що доповнюється в деяких місцях інтенсивним агровиробництвом.
  • Приморський район сформувався навколо Хайфи, головного морського порту країни і центру важкої індустрії. У цьому районі, що тягнеться на схід до долини Їзреел і пагорбів Галілеї, розвинені сільське, рибне і лісове господарство, а також промисловість і судноплавство.
  • Єрусалим і його околиці.
  • Південний економічний район охоплює весь південь і займає ⅔ площі країни. Він тягнеться від середземноморського порту Ашдод на заході до Мертвого моря на сході, а на півдні досягає Ейлата.

ТуризмРедагувати

Туризм є важливою статтею доходів Ізраїлю. Безліч культурних та архітектурних пам'яток трьох авраамічних релігій стають місцем паломництва щорічно для сотень тисяч людей, а велика кількість історичних місць, пляжні зони трьох морів, теплий клімат та водночас засніжені гірські вершини гори Хермон приваблюють туристів зі всього світу.

У 2013 році країну відвідали 3,5 млн туристів. З США — 623 000 (18 % від загальної кількості), Росії — 603 000, Франції — 315 000, Німеччини — 254 000. Більшість приїжджих — християни (53 %) і євреї — (28 %). Найбільш популярними серед туристів стали Єрусалим, Тель-Авів, Назарет, Вифлеєм, Хайфа, Ейлат, курорти Мертвого моря. Доходи за рік становили 40 млрд шекелей (11,5 млрд дол.).[34]

9 лютого 2011 року було скасовано візовий режим з Україною[35]. Це вплинуло на збільшення кількості туристів, але на заваді залишається велика вартість турів відносно інших середземноморських курортів (на 30-40 % дорожче, ніж відпочинок у Єгипті чи Туреччині).

Освіта і наукаРедагувати

ОсвітаРедагувати

Докладніше: Освіта в Ізраїлі

Ізраїль має одну з найтриваліших у світі систему освіти, разом з Японією поділяючи за цим показником друге після Південної Кореї місце в Азії[36]. Також, згідно з даними ЮНЕСКО, Ізраїль має найвищий рівень письменності в Південно-Західній Азії[37].

 
Тель-Авівський університет

Згідно із законом про освіту, ухваленим 1953 року, школи в Ізраїлі поділяються на кілька типів: державні (світські), арабські, державно-релігійні та незалежні, багато з незалежних шкіл є «невизнаними» міністерством освіти. Державні світські школи є найбільшою групою шкіл і відвідуються більшістю єврейських і неарабських учнів в Ізраїлі. Більшість арабів відправляють своїх дітей у школи, де основною мовою навчання є арабська, що надалі заважає дітям здобути хорошу освіту і роботу через слабке володіння гебрейською мовою[38]. Незалежні школи є найрізноманітнішою групою. Тоді як у «визнаних» незалежних школах, як і у решті категорій, 75 % предметів входять до обов'язкового списку, невизнані самостійно вибирати програму навчання. Серед них, зокрема, ультраортодоксальні та християнські школи.

Освіта в Ізраїлі обов'язково для дітей від 5 до 18 років[39][40]. Шкільна освіта розділена на три ступені: початкова школа (1—6 класи), середня школа (7—9 класи), вища школа (10—12 класи). Протягом навчання у вищій школі учні поступово складають іспити, за результатами яких вони отримують атестат зрілості (геб. теудат баґрут), необхідний для вступу до вищих навчальних закладів, що також вимагається багатьма працедавцями. Знання основних предметів — математики, Тори, гебрейської мови, ізраїльської і світової літератури, англійської мови й історії є обов'язковим для отримання атестату[41]. В арабських, християнських і друзських школах екзамен зі знання Тори замінюється екзаменом з ісламу, християнства або релігії друзів[42]. Ті, хто не бажає здавати або нездатний пройти ці іспити, отримають диплом про закінчення школи іншого типу. 2003 року дещо більше половини ізраїльських школярів отримала атестат зрілості[43].

Переважна більшість вищих навчальних закладів спонсоруються державою, що значно зменшує вартість освіти[41][44]. Всього в Ізраїлі вісім університетів:

Решта суто ізраїльських вищих навчальних закладів називається коледжами, серед яких як регіональні, тобто філії університетів, так й незалежні. Суттєву частку вищої освіти таких здійснюють понад 30 філій іноземних вищих навчальних закладів.

Ізраїль займає одне з перших місць у світі за числом жителів, що мають вищу освітою (20 % населення)[45][46]. Позитивно на цей показник впливає не тільки ізраїльська освіта, але й приток іммігрантів з колишнього СРСР, 40 % яких мали диплом про закінчення вищого навчального закладу[45].

Наука і технологіїРедагувати

Початок ізраїльській науці поклали спроби перетворити практично дику та неосвоєну територію на сучасну країну. Зараз, завдяки освіті ізраїльська наука стала дуже різноманітною та вкриває численні області науки. Число людей, залучених до наукових досліджень і технологічних розробок, так само як і відсоток витрат щодо ВВП — серед найвищих у світі. Багато наукових досліджень також ведеться у співпраці з іншими країнами[47].

Понад 80 % всіх наукових робіт, що приводять до публікацій, проводиться в університетах, університети є основними центрами фундаментальної науки в країні, що проводиться на найвищому світовому рівні. Так, чотири громадянина Ізраїлю стали лауреатами Нобелівської премії в наукових дисциплінах[48] і він займає перше місце у світі по числу наукових публікацій на душу населення[49][50]. Але фундаментальна наука не є єдиним напрямком діяльності університетів, на що вказує велике число патентів, отриманих ними, їхні зв'язки з промисловістю та успішна робота багатьох дослідницьких центрів, заснованих поруч з університетами[47].

Найбільшою галуззю промисловості країни, що використовує передові технології, є військова промисловість. В Ізраїлі виробляються найрізноманітніші продукти військового призначення, від амуніції, ручної зброї, такої як автомат Uzi, артилерії і ймовірно найкращого в світі танку Меркава до найсучасніших електронних військових систем, таких як систем протиракетної оборони Arrow, безпілотні літальні апарати, авіоніка та цілі літаки. Великою частиною ізраїльського військового комплексу є електроніка, що не обмежується військовими застосуваннями, але розвинута й у цивільному секторі.

Ізраїль також відомий високим технічним рівнем сільського господарства, системами комп'ютерного контролю та автоматизації сільськогосподарських процесів. Володіючи мізерними водними ресурсами, Ізраїль має в своєму розпорядженні розвинені водозбережні технології, включаючи краплинне зрошування, винайдене в Ізраїлі.[51].

Ізраїль також є одним з лідерів у використанні сонячної енергії на душу населення[52], розробивши деякі з найсучасніших технологій сонячної енергетики[53], а ізраїльські компанії працюють над енергетичними проектами по всьому світу[54][55]. Хоча Ізраїль поки що лише планує будівництво великих сонячних електростанцій, понад 90 % домогосподарств використовують сонячну енергію для обігріву води[56][57]. Згідно з даними Міністерства національної інфраструктури, щороку країна зберігає близько 2 млн барелів нафти завдяки використанню сонячної енергії[58], чому, зокрема, допомагає жаркий та сонячний клімат країни та наявність вільних пустельних ділянок[53][54][55].

Більш того, Ізраїль є однією з восьми країн, здатних самостійно виробляти і запускати супутники. Вже 1988 року Ізраїль запустив свій перший супутник серії Офек (івр. אופק‎) «Офек-1» з космодрому Пальмахім. Бюджет ізраїльської космічної програми становить усього 1 млн доларів США, без урахування фондів інвестованих у проект «Венус» (близько 7 мільйонів доларів) з приблизно 70 мільйонів, що виділяються щорічно для ізраїльської військової програми.

Ізраїль також вважається однією з країн, що мають ядерну зброю, арсенал якої оцінюється в понад 150 одиниць[59], а для її доставки існує повноцінна ядерна тріада[60]. Тим не менш уряд країни ніколи не визнавав наявності ядерної зброї, а деталі про неї стали відомі лише через десятиріччя після початку робіт, завдяки кільком випадкам витоку інформації, найвідоміший з яких трапився завдяки співробітнику Центру ядерних досліджень Негев (у місті Дімона) Мордехаю Вануну. Хоча Ізраїль ще не має атомних електростанцій, зараз планується будівництво АЕС у Негеві, що може бути завершене до 2015 року[61].

КультураРедагувати

ЛітератураРедагувати

Ізраїльська література — це переважно поезія й проза на івриті як частина ренесансу івриту як розмовної мови із середини XIX століття. Невелика частина книг виходить на інших мовах, таких як арабська, англійська і російська. За законом два примірники всіх друкованих видань у Ізраїлі повинні направлятися в Єврейську національну й університетську бібліотеку Єрусалимського єврейського університету. 2001 року цей закон був змінений і включив також копії аудіо- і відеозаписів та ін. недрукованих видань.[62] 2006 року 85 % з 8000 книг, спрямованих у бібліотеку були на івриті.[63] Тиждень гебрейської Книги проводиться щорічно в червні й включає книжкові ярмарки, публічні читання й виступи ізраїльських письменників по всій країні. Протягом цього тижня вручається й головна ізраїльська літературна нагорода Премія Сапир.

1966 року ізраїльський письменник Шмуель Йосеф Аґнон розділив Нобелівську премію з літератури з німецькою письменницею єврейського походження Неллі Закс.[64]

Музика і театрРедагувати

Див. також: Музика Ізраїлю

Ізраїльська музична культура складалася на основі національних музичних культур палестинських євреїв та арабів, а також музичних традицій, принесених євреями, що переселилися до Ізраїлю з різних країн. Ряд сучасних музичних установ (в тому числі філармонія та оперний театр) були закладені за часів британського мандату на управління Палестиною, інші з'явились вже за часів незалежності.

МузеїРедагувати

Найвідомішим музеєм та одним з найважливіших культурних установ країни є Музей Ізраїлю в Єрусалимі[65]. Музей присвячений мистецтву та археології та є місцем зберігання Сувоїв Мертвого моря[66] і величезної колекції предметів юдейської історії та європейського мистецтва[65]. Також дуже відомий музей Холокосту Яд Вашем у Єрусалимі — найбільший у світі архів інформації, присвяченої цій сторінці світової історії[67].

Серед інших музеїв, багато присвячено археології та стародавній історії, перш за все через розташування Палестини на перехресті багатьох культур. Серед музеїв цієї категорії Рокфелерівський музей, Музей біблійних країн та Башта Давида в Єрусалимі, Ерец-Ісраель у Тель-Авіві, Музей спадщини вавилонських євреїв в Ор-Єгуді, частина Хайфського музею і Музей Хечта в Хайфі та багато дрібніших музеїв по всій країні[68]. Кілька історичних музеїв присвячені вже пізнішій історії єврейського народу та країни Ізраїль. Серед них Музей Діаспори на кампусі Тель-Авівського університету — інтерактивний музей, присвячений історії єврейських спільнот всього світу[69], та Музей Незалежності.

Музеї мистецтва в країні також численні та представляють різноманітні культурні традиції країни та світу. Крім загальних колекцій Тель-Авівського музею мистецтв і вже згаданих Музею Ізраїлю та Хайфського музею тут є музеї єврейського, ісламського, руського, далекосхідного і японського мистецтва. Крім основних музеїв у великих містах, кілька відомих музеїв знаходяться в невеликих поселеннях, так музей Мішкан-Ле-Оманут у кибуці Ейн-Харод-Меухад вважається найбільшою картинною галереєю на півночі країни[70].

СвятаРедагувати

 
День Єрусалима — свято, присвячене столиці Ізраїлю.

Вихідний день в Ізраїлі — субота. П'ятниця — день скорочений.

  • Рош ха-шана — символізує настання єврейського нового року, біблійне свято.
  • Йом кіпур — день спокутування гріхів
  • Суккот — свято врожаю.
  • Шміні-ацерет — Сімхат-тора.
  • Ханука — у пам'ять про перемогу над грецькою армією і перемогу єврейського духу над ідолопоклонниками — еллінами.
  • Ту бі-шват — день дерев.
  • Песах — свято звільнення з єгипетського рабства.
  • День Катастрофи і героїзму — у пам'ять про шість мільйонів євреїв, які загинули під час Другої світової війни.
  • День пам'яті полеглих воїнів — у пам'ять про всіх євреїв, які віддали своє життя за утворення і незалежність держави Ізраїль.
  • Лаг ба-омер — у пам'ять про повстання Бар-Кохбі проти Риму.
  • День Єрусалима — свято, присвячене столиці Ізраїлю.
  • Тиша бе-ав — день руйнування Першого і Другого Храмів
  • День незалежності Ізраїлю — Державне свято. 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію з закликом до утворення єврейської держави в Єрец Ісраель. У 5-ий день місяця Іяра 5708 р. (14 травня 1948 р.) Національна Рада на чолі з Давидом Бен Гуріоном проголосила утворення єврейської держави в Єрец Ісраель, що отримав назву Держава Ізраїль.

Наступного року, після того як новонароджена держава героїчно відбила напад п'яти арабських держав, Кнесет (парламент Ізраїлю) ухвалив закон про національне свято в 5-ий день місяця Іяра, яке отримало назву Йом га-Ацмаут — День Незалежності.

У перші роки після утворення держави свято відзначалося безпосередніми проявами радості, піснями і танцями на вулицях. Армія була гордістю нації, тому вражаючі військові паради були кульмінацією свята. З плином років військові паради проводитися перестали. Здавалося недоречним влаштовувати пишні офіційні урочистості, оскільки ентузіазм перших років дещо ослаб.

Дехто воліє відзначати Йом га-Ацмаут вечорами в колі друзів, влаштовуючи прогулянки і пікніки, відвідуючи нові підприємства, громадські заклади і військові бази — наочні свідчення розвитку країни.

Існують і публічні церемонії, які стали традиційними: церемонія запалення смолоскипів на горі Герцля, що знаменує офіційний початок Йом га-Ацмаут; нагородження національними преміями Ізраїлю; Міжнародна молодіжна вікторина з Танаху (покликана підкреслити особливий зв'язок долі держави з Танахом, а народу Ізраїлю — з його традицією і славним минулим).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Відповідно до кількох резолюцій ООН (зокрема, резолюції ГА ООН № 194 від 11 грудня 1948 року) встановлено статус Єрусалиму як муніципалітету, який перебуває під міжнародним управлінням. Ізраїль проголосив Єрусалим столицею в 1949 році після закінчення Війни за незалежність. У 1967 році після Шестиденної війни Ізраїль анексував Східний Єрусалим і об'єднав його з Західним в єдине муніципальне утворення, однак це об'єднання не визнано ООН (Резолюція Ради Безпеки ООН 478). Посольства абсолютної більшості країн, що мають дипломатичні відносини з Ізраїлем, розташовані поза межами Єрусалиму, в основному в Тель-Авіві, Рамат-Гані і Герцлії — Сайт кнесету
  2. а б Israel. The World Factbook. Central Intelligence Agency. 2007-06-19. 
  3. BBC Jewish nation state: Israel approves controversial bill
  4. Main Indicators. Central Bureau of Statistics. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2009-04-20. 
  5. Israel. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2009-04-20. 
  6. World Economic Outlook Database, October 2016. Report for Selected Countries and Subjects: Israel. IMF. Процитовано 2018-12-17. 
  7. Human Development Report 2015 (en). Програма розвитку ООН. Процитовано 2015-10-27.  Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  8. День незалежності, як і низка інших дат, відзначається в Ізраїлі за єврейським календарем, тому в різні роки йому відповідають різні дати григоріанського календаря.
  9. Israel. Country Report (англійською). Freedom House. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2009-04-20. 
  10. Wenham, Gordon J. (1994), Word Biblical Commentary, vol. 2 (Genesis 16-50), ст. 296-97 ISBN 0-8499-0201-0
  11. Barton & Bowden 2004, ст. 126. «The Merneptah Stele… is arguably the oldest evidence outside the Bible for the existence of Israel as early as the 13th century»
  12. Popular Opinion (англійською). The Palestine Post. с. 1. 
  13. On the Move (англійською). Time. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2009-04-21. 
  14. Balfour Declaration 1917. The Avalon Project at Yale Law School (en). Yale University. 2 листопада 1917. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-07. 
  15. Scharfstein, 1996, с. 269. «During the First and Second Aliyot, there were many Arab attacks against Jewish settlements… In 1920, Hashomer was disbanded and Haganah („The Defense“) was established.»
  16. League of Nations: The Mandate for Palestine, July 24, 1922. Modern History Sourcebook (en). Fordham University. 24 липня 1922. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-05. 
  17. Liebreich, 2005, с. 34
  18. (англ.)JVW Shaw . A Survey of Palestine. Vol 1: Prepared in December 1945 and January 1946 for the Information of the Anglo — American Committee of Inquiry. Reprinted 1991 by The Institute for Palestine Studies, Washington, DCP 148
  19. The Population of Palestine Prior to 1948 (en). MidEastWeb. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-05. 
  20. populationpalestine.html Population Statistics (en). Israeli-Palestinian ProCon.org. Процитовано 7 липня 2008. 
  21. Трамп визнав Єрусалим столицею Ізраїлю. http://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 2017-12-06. Процитовано 6 грудня 2017. 
  22. «Дорожна мапа» просування до постійного врегулювання палестино-ізраїльского конфлікту в відповідності до принципу співіснування двох держав на ґрунті оцінки виконання сторонами своїх обов'язків (рос.)
  23. Area of Districts, Sub-Districts, Natural Regions and Lakes. Statistical Abstract of Israel (англійською). Israel Central Bureau of Statistics. 2006. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-06. 
  24. Israel (Geography). Country Studies (англійською). The Library of Congress. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-01. 
  25. Ізраїль обрав національним символом одуда – птаха, що вшановується в арабському Єгипті (рос.). NEWSru. 29 мая 2008 года. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-02. 
  26. а б в г Israel in Figures. Selected Data From the Statistical Abstract of Israel. 2017.(англ.)
  27. CIA. The World Factbook
  28. «Громадянство — категорія політична»: Бесіда з послом України Ігорем Тімофеєвим — Еврейская Газета, 29 лютого 2008
  29. Боротьба проти апартеїду
  30. а б [1] Архівовано 7 вересень 2012 у Wayback Machine.англ. {{{1}}}«The Institute for National Security Studies», chapter Israel, 2012 8 May 2012.
  31. Economy Rankings - Middle East & North Africa. The World Bank Group. Архів оригіналу за 22-06-2013. Процитовано 06-09-2007. 
  32. Best Countries for Business. Forbes. 28 июня 2007 года. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-04. 
  33. NASDAQ Appoints Asaf Homossany as New Director for Israel. NASDAQ. 6 февраля 2005 года. Архів оригіналу за 22-06-2013. Процитовано 04-08-2007. 
  34. MIGnews | Путешествия | Израиль: доходы от туризма — 40 миллиардов. mignews.com. Процитовано 2016-02-03. 
  35. Корреспондент выяснил, сколько заработает Израиль на отмене виз для украинцев. korrespondent.net. Процитовано 2016-02-03. 
  36. Comparing Education Statistics Across the World. Global Education Digest 2004 (англійською). UNESCO Institute for Statistics. 2004. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-04. 
  37. Human Development Indicators. Human Development Report 2005 (англійською). United Nations. 2 липня 2007. Процитовано 2007-08-04. 
  38. Franklin Parker. (10 октября 1984). ED250227 — Israeli Schools: Religious and Secular Problems (англійською). Education Resources Information Center. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-06. 
  39. Or Kashti, Shahar Ilan. (19 липня 2007). Knesset raises school dropout age to 18 (англійською). Haaretz. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-05. 
  40. Summary of the Principal Laws Related to Education (англійською). МЗС Ізраїлю. 26 січня 2003. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-04. 
  41. а б Education (англійською). Ministry of Immigrant Absorption. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-05. 
  42. The Israeli Matriculation Certificate (англійською). United States-Israel Educational Foundation via the University of Szeged University Library. январь 1996 року. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-05. 
  43. Pupils in Grade XII, matriculation examinees and entitled to а certificate (англійською). Israel Central Bureau of Statistics. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-07-02. 
  44. Higher Education in Israel (англійською). Embassy of Israel in Washington, DC. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2007-09-10. 
  45. а б Top Ten Reasons to Invest in Israel. Israeli Consulate, New York City. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2007-08-01. 
  46. Israel: IT Workforce. Information Technology Landscape in Nations Around the World. American University. Процитовано 2007-08-14. 
  47. а б Science and Technology Israel Ministry of Foreign Affairs
  48. Israeli professor shares Nobel Prize in Economics for 2005 (англійською). МЗС Ізраїлю. 5 жовтня 2005. Архів оригіналу за 2012-08-09. Процитовано 2007-08-04. 
  49. Michael Heylin. (27 листопада 2006). Globalization Of Science Rolls On. Chemical & Engineering News (англійською) (American Chemical Society). с. 26—31. Процитовано 21 серпня 2007. 
  50. Evelyn Gordon. (24 серпня 2006). Kicking the global oil habit (англійською). The Jerusalem Post. Процитовано 4 серпня 2007. 
  51. Dov Sitton. (20 вересня 2003). Development of Limited Water Resources — Historical and Technological Aspects (англійською). Israeli Ministry of Foreign Affairs. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-11-07. 
  52. Gershon Grossman, Ofira Ayalon, Yifaat Baron, Debby Kaufman. Solar energy for the production of heat (англійською). Samuel Neaman Institute. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-11-07. 
  53. а б Israel Pushes Solar Energy Technology, Linda Gradstein, National Public Radio, October 22, 2007.
  54. а б At the Zenith of Solar Energy, Neal Sandler,BusinessWeek, March 26, 2008.
  55. а б Looking to the sun, Tom Parry, Canadian Broadcasting Corporation, August 15, 2007.
  56. Del Chiaro, Bernadette; Telleen-Lawton, Timothy. Solar Water Heating (How California Can Reduce Its Dependence on Natural Gas) (PDF). Environment California Research and Policy Center. Архів оригіналу за 2007-09-27. Процитовано 2007-09-29. 
  57. Bright ideas, Ehud Zion Waldoks, Jerusalem Post, October 1, 2008.
  58. Israeli Section of the International Solar Energy Society, edited by Gershon Grossman, Faculty of Mechanical Energy, Technion, Haifa; Final draft.
  59. Israel «has 150 nuclear weapons». BBC. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-06-30. 
  60. Александр Шульман. Ядерный меч Израиля
  61. Биньямин Бен-Элиэзер: «Проект АЭС будет вскоре представлен». NEWSru-Израиль. 4 августа 2007 года. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-06-30. 
  62. Depositing Books to The Jewish National & University Library (англійською). Jewish National and University Library. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-21. 
  63. Israeli Book Statistics for 2006 (англійською). Jewish National and University Library. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-12. 
  64. The Nobel Prize in Literature 1966 (англійською). Nobel Foundation. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-12. 
  65. а б About the Museum. The Israel Museum, Jerusalem. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2007-08-13. 
  66. Minting in the Land of Israel (англійською). The Israel Museum, Jerusalem. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-07. 
  67. Національний Меморіал Катастрофи (Шоа) і Героїзму. Яд Вашем. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-07. 
  68. Israel Museums Guide Discover Israel
  69. Museum Information (англійською). Beth Hatefutsoth. Процитовано 2008-07-07. 
  70. Мишкан Леоманут, Ейн Харод. Il Museum's. TravelNet. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2008-07-07. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати