Перегляд вихідного коду сторінки Ізолятор Мотта

'''Ізолятори Мотта''' — клас [[кристал]]ічних [[діелектрик]]ів, сполук [[Перехідні метали|перехідних металів]], які не проводять [[електричний струм]] всупереч передбаченням [[зонна теорія|зонної теорії]] завдяки сильній [[Електронна кореляція|кореляції]] в [[електрон провідності|електронній підсистемі]].

[[Невілл Френсіс Мотт]] в [[1937]] році запропонував пояснення того факту, що деякі оксиди перехідних металів, наприклад, NiO, не проводять електричного струму, попри те, що вони мають один зовніододл
шній електрон на атом Ni, а, отже, повинні були б мати наполовину заповнену [[зона провідності|зону провідності]]. Локалізація електронів у моделі Мотта пояснювалася багатоелектронним ефектом — скорельованим розташуванням електронів на вузлах [[кристалічна ґратка|кристалічної ґратки]].

Зокрема, в 1949 Мотт запропонував модель  [[NiO]] як діелектрика,  який можна пояснити за формулою 
<ref>{{cite journal | last=Mott | first=N. F. | title=The basis of the electron theory of metals, with special reference to the transition metals | journal=Proceedings of the Phьтьтирть ysical Society of London Series A | volume=62 | pages=416 | date=1949 }}</ref>

:(Ni<sup>2+</sup>O<sup>2&minus;</sup>)<sub>2</sub> <math>\rightarrow</math> Ni<sup>3+</sup>O<sup>2&minus;</sup> + Ni<sup>1+</sup>O<sup>2&minus;</sup>.


Деякі речовини, які належать до класу ізоляторів Мотта, при підвищенні температури можуть перейти в стан із високою електропровідністю. Це явище отримало назву [[перехід Мотта|переходу Мотта]].

[[Модель Габбарда]] формулює одну з найпростіших теорій ізолятора Мотта і переходу Мотта.

== Посилання у тексті == 
<references/>

{{Physics-stub}}

[[Категорія:Діелектрики]]