Перегляд вихідного коду сторінки Іберійська плита

'''[[Іберійський півострів|Іберійський]] [[мікроконтинент]]''' охоплює не тільки Піренейський півострів, але і [[Корсика|Корсику]], [[Сардинія|Сардинію]], [[Балеарські острови]], [[Бріансонська зона|Бріансонську зону]] й [[Пеннінські Альпи]]. Наразі Іберійська плита є частиною [[Євразійська плита|Євразійської плити]]<ref>{{Cite web|url=http://pages.unibas.ch/earth/tecto/Members/Schmid/alps/schmid_html/Text_Schmid.html|title=Description of the Western and Central Alps|first=Stefan M.|last=Schmid|publisher=Geologisch-Paläontologisches Institut, University of Basel|deadurl=404}}</ref>

== Неопротерозой ==

Іберійська плита  виникла під час [[Кадомська складчастість|Кадомського орогенезу]] наприкінці неопротерозою, близько 650-550 млн років тому, на краю [[Гондвана|Гондвани]], через [[Акреція (геологія)|акрецію]] з [[острівна дуга|острівними дугами]] [[Центрально-Іберійська плита|Центрально-Іберійської плити]], [[плита Осса-Морена|плити Осса-Морена]], [[Південно-Португальська плита|Південно-Португальської плити]]. Три плити ніколи не відокремлювались істотно одна від одної з того часу (Лопес-Гіхарро тощо, 2008).

== Мезозой ==

За часів [[суперконтинент]]у [[Пангея]], Іберійська плита була приєднана до [[Арморика (мікроконтинент)|Арморики]] (Північна Франція). Під час розпаду Пангеї за часів [[рання крейда|ранньої крейди]], [[Біскайська затока]] почала відкриватися близько 126 млн років і завершила на 85 млн років тому. Це створило [[Біскайська абісальна рівнина|Біскайську абісальну рівнину]]. В цей час Іберійська плита обертається проти годинникової стрілки по відношенню до Євразії. Це викликало субдукцію Лігурійського басейну на східній стороні, з утворенням [[Кордильєра-Бетіка|Кордильєри-Бетіка]].  85 млн років тому Атлантичний океан почав відкриватися між Ірландією і Гренландією, з фіксацією стану Біскайської затоки, як [[авлакоген]]у.

У пізньому [[тріас]]і і [[юрський період|ранній юрі]] було два етапи ріфтогенезу на західній околиці Іберії. [[Іберійська абісальна рівнина]], на захід від узбережжя Португалії та Іспанії, утворюється 126 млн років тому, яка відокремила Іберійську плиту від [[Велика Ньюфаундлендська банка|Великої Ньюфаундлендської банки]], Галіцької банки і [[Флеміш-Кап]] час розколу 118 млн років. На початку крейди, 110 млн років тому рифтогенез відбувається на заході і північному заході.

У мезозої, пізньої юри Африка розпочинає рух на схід, і відкривається [[Паратетіс]]. Від нього залишились осадові породи на сході плити і у центральній частині Іспанії. Два етапи рифтогенезу відбулося на сході, один — з пізнього перму до тріасу, а другий — з пізньої юри до ранньої крейди.

На півдні відкладення карбонатів і уламкових порід, сформували  мілководний шельф в кінці тріасу. Активний рифтогенез відбувся 190 — 160 млн років тому. За цей час рифтогенез відокремив Північну Америку і Африку утворивши трансформну зону (Andeweg, 2002 ).

== Кайнозой ==

Зв'язок обертання Іберійської плити з утворенням [[Піренеї]]в було важко упевнено розшифрувати. Детальні аеромагнітні вимірювання шельфу морського дна Ньюфаундлендської Великої банки, показали, що Іберія мігрувала разом з Африканською плитою з кінця крейди до середини еоцену, з розширенням межі плити на захід від Біскайської затоки. Рух плити припинився, через виникнення стиснення вздовж Піренеїв.

З кінця олігоцену, Іберійська плита рухається як частина Євразійської плити, з межею між Євразією та Африкою, розташованою уздовж [[Гібралтар-Азорська система розломів|Гібралтар-Азорської системи розломів]]<ref>{{cite journal |author=Grimaud, S.; Boillot, G.; Collette, B.J.; Mauffret, A.; Miles; P.R.; Roberts, D.B. |journal=Marine Geology |title=Western extension of the Iberian-European plate-boundary during early Cenozoic (Pyrenean) convergence: a new model |volume=45 |issue=1-2 |pages=63−77 |year=1982 |month=January |doi=10.1016/0025-3227(82)90180-3 }}</ref><ref>{{Cite journal |title=Western extension of the Iberian-European plate boundary during the Early Cenozoic (Pyrenean) convergence: A new model — Comment |author=JL Olivet, JM Auzende, P Beuzart |journal=Marine Geology |volume=53 |issue=3 |pages=237−238 |year=1983 |month=September |doi=10.1016/0025-3227(83)90078-6 }}</ref><ref>{{cite journal |author=S. Grimaud,  G. Boillot, B.J. Collette, A. Mauffret, P.R. Miles and D.B. Roberts |title=Western extension of the Iberian-European plate boundary during the Early Cenozoic (Pyrenean) convergence: A new model — Reply |journal=Marine Geology |volume=53 |issue=3 |pages=238−239 |year=1983 |month=September |doi=10.1016/0025-3227(83)90079-8}}</ref>.

Продовження обертання Іберійської плити на початку міоцену ще раз відокремив Іберійську плиту від Євразії відкривши [[коридор Бетіка]] з'єднавши Середземне море з Атлантичним океаном. Через подальше обертання Іберійської плити, закрився коридор Бетіка близько 5960 тисяч років тому під час [[Мессінський період|Мессінського періоду]] [[міоцен]]у, викликаючи [[Мессінська соленосна криза|Мессінську соленосну кризу]], період, коли Середземне море випарувалося повністю або частково.

== Геологія Піренейського півострова ==
{{main|Геологія Піренейського півострова}}

Ядро Піренейського півострова складається з блоку [[Герцинська складчастість|герцинського]] [[кратон]]у відомого як Іберійський масив. На північному сході він обмежений Піренейським складчастим поясом, а на південному сході обмежений Кордильера-Бетіка. Це подвійне пасмо частина [[Геологія Альп|Альпійського поясу]]. На заході півострів обмежено континентальною межею утвореною бідною магмою часів відкриття Атлантичного океану. Герцинський складчастий пояс головним чином покритий мезозойськими і третинними породами на сході, але тим не менш, має виходи на поверхню — Іберійське пасмо та каталонські прибережні хребти.

== Примітки ==
{{reflist}}
{{Тектонічні плити}}

[[Категорія:Тектонічні плити]]
[[Категорія:Зниклі тектонічні плити]]