Відкрити головне меню

Єрьо́менко Андрі́й Іва́нович (2 (14) жовтня 1892, Марківка, Російська імперія — 19 листопада 1970(1970-11-19), Москва, СРСР) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1955), Герой Радянського Союзу (1944), Герой ЧССР (1970), член ВКП(б)/КПРС з 16 грудня 1918 року. Кандидат у члени ЦК КПРС (1956—1971). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938—1947). Депутат Верховної Ради СРСР 2—8-го скликань.

Єрьоменко Андрій Іванович
AI Eremenko 01.jpg
Народження 2 (14) жовтня 1892
Марківка, Старобільський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Смерть 19 листопада 1970(1970-11-19)[1][2] (78 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Рід військ кавалерія, піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія КПРС
Член Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Звання CCCP army Rank marshal CCCP infobox.svg Маршал Радянського Союзу
Командування Північно-Кавказький, Західно-Сибірський, Прикарпатський військові округи, Четвертий Український фронт, Другий Прибалтійський фронт, Сталінградський фронт, Калінінський фронт
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна
Вторгнення СРСР до Польщі
Друга світова війна
Нагороди
Єрьоменко Андрій Іванович у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 14 жовтня 1892 року в слободі Марківка, Старобільського повіту Харківської губернії (нині селище міського типу Луганської області України) у незаможній селянській сім'ї. Українець.

Сім'яРедагувати

Батько — Іван Васильович (помер у 1902 році). Мати — Марія Іванівна (уроджена Романенко, померла в 1957 році). Дружина — Ніна Іванівна. Діти: син — Андрій Андрійович, полковник запасу; син — Володимир Андрійович, капітан 1 рангу запасу; дочка — Тетяна Андріївна, економіст.

Військова кар'єраРедагувати

На військову службу призваний в 1913 році. У Першу світову війну рядовим бився на Південно-Західному фронті в Галичині. Потім служив на Румунському фронті в команді розвідки піхотного полку. Після Лютневої революції 1917 року був вибраний в полковий комітет.

Демобілізуючись Єрьоменко повернувся в Марківку і в 1918 році організував там партизанський загін, який згодом влився в Червону армію.

Учасник Громадянської війни. З січня 1919 року — заступник голови і військовий комісар Марківського ревкома. З червня 1919 року брав участь в боях на Південному, Кавказькому і Південно-Західному фронтах начальником розвідки, потім начальником штабу кавалерійської бригади, помічником командира кавалерійського полку 14-ї кавалерійської дивізії 1-ї Кінної армії.

У 1923 році Єрьоменко закінчив Вищу кавалерійську школу, в 1925 році — курси удосконалення комскладу, в 1931 році — курси командирів-єдиноначальників при Військово-політичній академії, в 1935 році — Військову академію імені М. В. Фрунзе.

Після Громадянської війни, з грудня 1929 року, Єрьоменко командував кавалерійським полком, з серпня 1937 року — кавалерійською дивізією, а з 1938 року — 6-м кавалерійським корпусом, з яким брав участь в окупації більшовиками Західної Білорусі. З червня 1940 року — командир механізованого корпусу. З грудня 1940 року командував 1-ю Окремою Червонопрапорною армією на Далекому Сході.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Новоград-Волинської виборчої округи Житомирської області.

Друга світова війнаРедагувати

Вступаючи в серпні 1941 року в посаду командувача військ Брянського фронту, хвалькувато заявив Сталіну, що «розіб'є негідника Гудеріана», але зробити цього не зміг. Натомість Гудеріан розгромив Брянський фронт і спільно з Клейстом оточив війська Південно-Західного фронту.

Всі, хто знав Єрьоменка, відзначали надмірні самовпевненість та честолюбство, але не применшували його вольових якостей.

Під час Другої світової війни:

Після війниРедагувати

Після закінчення війни генерал армії Єрьоменко командував військами Прикарпатського (1945—1946), Західно-Сибірського (1946—1953) і Північно-Кавказького військових округів (1953—1958 роки). 11 березня 1955 року йому присвоєно вище військове звання «Маршал Радянського Союзу».

З 1958 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Обирався кандидатом в члени ЦК КПРС1956 року), депутатом Верховної Ради СРСР 2-8-го скликань.

Помер 19 листопада 1970 року, похований у Москві на Червоній площі біля Кремлівської стіни.

НагородиРедагувати

ТвориРедагувати

  • Боевые эпизоды. Походы Первой Конной армии. — Ростов-на-Дону, 1957; (рос.)
  • На западном направлении. — М., 1959; (рос.)
  • Против фальсификации истории второй мировой войны. — 2-е изд. — М., 1960; (рос.)
  • Сталинград. — М., 1961; (рос.)
  • В начале войны. — М. 1965; (рос.)
  • Годы возмездия. 1943—1945. — М., 1969; (рос.)
  • Помни войну. — Донецк, 1971. (рос.)

Вшанування пам'ятіРедагувати

Ім'я Героя Радянського Союзу Єрьоменка було присвоєне:

На штабі Північно-Кавказького військового округу в місті Ростов-на-Дону на згадку про героя-полководця встановлена меморіальна дошка.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  • Абрамов А. У Кремлевской стены. — М., 1974. (рос.)
  • Дороги храбрых. — Донецьк, 1967. (рос.)
  • Єрьоменко Андрій Іванович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 222.
  • Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 46.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]: газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.