Відмінності між версіями «Євроскептицизм»

[неперевірена версія][очікує на перевірку]
м (робот додав: lt:Euroskepticizmas)
м (Згруповано однакові примітки)
 
(Не показані 86 проміжних версій 46 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Мовні помилки|дата=грудень 2013}}
'''Євроскептици́зм''' — термін яким позначають відмову, або загалом скептичне, негативне відношення до процесу [[інтеграція|інтеграції]] в межах [[ЄС|Єврпейського союзу]]. Євроскептицизм, як поняття з'явився в [[Великобританія|Великобританії]] серед противників членства країни у ЄС. З того часу термін поширився на багато інших країн [[Європа|Європи]]. Крім загального несприйняття інтеграції в ЄС, євроскептики виступають проти окремих політик союзу, зокрема проти введення єдиної [[валюта|валюти]] [[євро]], [[конституція|конституції]], наддержавних утворень, федералізації союзу та інших.
 
  +
{{Без джерел|14|12|2013|дата=грудень 2013}}
  +
{{Переробити|дата=грудень 2013}}
   
  +
{{Політичний устрій Європейського Союзу}}
Дуже часто євроскептики виступають з позицій підтримки національних держав, їх [[суверенітет]]у і висловлюють побоювання, що подальша інтеграція розмиє національний суверенітет їх держав. Незважаючи на це, євроскептицизм не є окремою, оформленою [[ідеологія |ідеологією]] і представники різних країн різняться у аспектах союзу, які є неприйнятними для них. Цілі багатьох євроскептиків також різняться — від повного виходу з союзу, виходу з валютної зони до бажання реформувати союз не виходячи з нього.
 
  +
  +
'''Євроскептици́зм''' ([[Euroscepticism]], Euro-scepticism, Euroskepticism)&nbsp;— одна із форм опозиції діяльності [[Європейський Союз|Європейського Союзу]], відповідно до якої її прихильники (євроскептики) фокусуються на ідеях, думках, діях, що спрямовані на сумнів, критику, неприйняття і зневіру стосовно або всього Європейського Союзу, або певної його політики чи діяльності конкретного інституту тощо <ref>Тарнавський О.Р. Федералізм і функціоналізм як наукові підходи до вивчення євроскептицизму/ Омелян Романович Тарнавський. // Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональні виміри. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2017 р. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 72-74.</ref>.
  +
  +
Виникнення євроскептицизму є логічним і зрозумілим явищем, навіть більше – нормальним у демократичних суспільствах<ref name=":0">Тарнавський О. Р. '''Формування поняття та типологій євроскептицизму''' / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.</ref>. Адже воно, власне, демонструє, наскільки та чи інша нація готова приймати чи протистояти різним глобальним катаклізмам, утворенням і викликам. У даному випадку перед європейськими державами на початку 1950– х рр. постав виклик створення нового типу міжнародної організації, яка передбачала вельми тісні стосунки між її членами. При цьому суспільства різних країн побоювалося інколи протилежних наслідків інтеграційних процесів. З одного боку, перед ними з’явилася проблема збереження національного суверенітету, з іншого боку існувала боязнь моноцентричного керівництва ключових держав–засновниць нового утворення – Франції та Німеччини.
  +
  +
== Виникнення євроскептицизму ==
  +
  +
У середині ХХ століття ідея європейської інтеграції розділила суспільства деяких країн Європи та їх наукові і політичні еліти на три умовні групи<ref>Тарнавський О. Генезис євроскептицизму / Омелян Тарнавський. // Українська асоціація викладачів та дослідників європейської інтеграції. - 2017 - №1 - С. 306-311</ref>. До першої входили її палкі прихильники, до другої – ті, хто сумнівалися у доцільності чи/та успішності євроінтеграції, а третю формували категоричні противники будь-яких єврооб’єднавчих рухів. Це засвідчує перше міжнародне опитування громадської думки про ідею формування «Сполучених Штатів Європи», яке було проведено у вересні 1947 року. Тоді більшість німців, французів і голландців висловились на користь цієї ідеї, в той час як більшість норвежців і шведів проявили невпевненість щодо неї. Але певна частина кожного з тих суспільств таки виступила проти вказаного інтеграційного проекту. Цілком імовірно, що така їх відповідь мала євроскептичне забарвлення. Дослідження ж, проведене у Великій Британії, показало, що більшість британців не зайняли конкретну позицію з цього питання та відповідали умовно: «важко відповісти».
  +
  +
Опитування 1947 р., демонструє, що у Німеччині, Франції та Нідерландах були як прихильники, яких було значно більше, так і противники/скептики, що знаходились у меншості, але ж, все-таки, були. Це дозволяє припускати, що євроскептицизм стосовно створення «Об’єднаної Європи» був проявлений не лише у Великій Британії, але також у Німеччині, Франції та інших названих країнах одночасно. Тому ще до створення ЄОВС (1951 р.), у цих державах можна було помітити не тільки прихильників, але і євроскептиків та противників інтеграційного процесу. Ця теза дозволяє не погодитись із загальною думкою, що євроскептицизм виник у Великій Британії.
  +
  +
Більшість дослідників пов’язують виникнення євроскептицизму з такими причинами як страх перед глобалізацією; занепокоєння щодо втрати державного суверенітету і суверенності національної влади; побоювання утворення наддержави у вигляді ЄС, де національні уряди не матимуть впливових повноважень, а всі рішення прийматиме центральна наднаціональна влада; через дефіцит демократії та ін. Проте, на думку дослідника Омеляна Тарнавського, ранній євроскептицизм базувався переважно на страхах перед потенційними загрозами, які, однак, не підтверджуються дійсними процесами євроінтеграції. Тобто, підстави і аргументи ранніх євроскептиків (1950-ті рр.), а отже фундаторів цієї суспільно-політичної течії, були доволі гіпотетичними і ніяк не корелювали з тим, що насправді пропонували організації, які передували створенню [[Європейський Союз|ЄС]] ([[Європейська спільнота з вугілля та сталі|ЄОВС]], [[Європейська економічна спільнота|ЄЕС]], [[Європейська спільнота з атомної енергії|ЄСАЕ]]). Адже держави-члени спочатку ЄОВС та ЄЕС, а пізніше – ЄС мали і мають достатньо важелів, щоб не допустити того, чого євроскептики власне боялися і бояться донині.
  +
  +
=== Виникнення терміну "євроскептицизм" ===
  +
З історичної точки зору термін «євроскептицизм» відносно новий. Одначе, стосовно того, коли саме він виник, досі тривають дискусії серед науковців різних країн світу. Хорватські дослідники Інес Керсан-Шкабіч і Данієл Томіч доводять, що термін євроскептицизм бере свої коріння з політичного дискурсу британської Консервативної партії у контексті її позиції щодо членства Великої Британії у Європейському Економічному Співтоваристві (ЄЕС). За їх твердженням, ця партія категорично рекомендувала стояти осторонь процесу європейської інтеграції ще на початку 1950-х рр. і щодо референдуму з питання членства Великої Британії у 1975 році.
  +
  +
Британські вчені Роберт Хармсен і Менно Спірінг, а також норвезький дослідник Саймон Ашуд, стверджують, що вперше термін євроскептицизм було вжито у виданні «The Times» у червні 1986 р. Тоді йшлося про те, що корінь євроскептицизму – у позиції Великої Британії проти французько-німецького домінування в ЄС. Французька дослідниця Аґнес Александра-Кольєр доводить, що слово «євроскептицизм» вперше було озвучено прем’єр-міністром Великої Британії Маргарет Тетчер під час її знаменитої промови у м. Брюгге у 1988 р. Натомість, англійський дослідник Кріс Флуд переконаний, що перше використання терміну «євроскептицизм» засвідчено лише у 1991 р. у Британському Національному Корпусі – збірнику 100 мільйонів слів писемного та усного мовлення з широкого кола джерел. Дослідники Гарі Маркс і Лісбет Хюґ взагалі твердять, що цей термін вперше з’явився в «The Economist» лише у грудні 1992 р., де описувалася критична думка населення Німеччини з питань європейської інтеграції <ref name=":1">Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153 </ref>.
  +
  +
Очевидно, що термін євроскептицизм носить публіцистичне походження, але через велику увагу науковців за останні 20 років, він все частіше стає об’єктом наукових досліджень. За цей час учені узгодили розуміння щодо самого терміна, в якому «євро» означає ЄС, а «скептицизм» – сумнів. Більшість дослідників та експертів з європейських студій вважають, що будь–який сумнів певної держави–члена ЄС щодо європейських інституцій є проявом євроскептицизму<ref name=":0"/>.
  +
  +
Як бачимо, саме визначення історії появи поняття «євроскептицизм» дотепер є дискусійним питанням серед провідних дослідників європейських студій. На думку О. Тарнавського, слово «євроскептицизм» могло бути вжито у політичному дискурсі ще на початку 1950-х рр. Але це питання, вочевидь, потребує подальших уважних досліджень. 
  +
  +
=== Наукова концептуалізація євроскептицизму ===
  +
Хоча саме поняття «євроскептицизм» обговорювалось у медійному середовищі ЄС від середини 1950-х-1980-х рр. у дискурсі політичної науки термін «євроскептицизм» закріпився лише в другій половині 1990-х рр., Так, в 1996 році вийшла книга британського науковця Майкла Ньюмена «Демократія, суверенітет та Європейський Союз», в якій він зазначає, що «британські євроскептики є послідовниками тетчеристського крила Консервативної партії, які виступають проти централізованого контролю та за неоліберальну економіку». В той час, як свідчить робота цього науковця, євроскептиків часто іменували опонентами ЄС. За перші спроби наукової концептуалізації євроскептицизму варто завдячувати також французькому науковцю Бертранду Бенуа, який у своїй книзі «Соціальний націоналізм: анатомія французького євроскептицизму» досліджує тенденції євроскептицизму у Франції з 1988 до 1997 рр. Варто визнати, що вчений не дає конкретного визначення поняттю євроскептицизм, але висловлює думку, що євроскептицизм у Франції є формою «соціального націоналізму». Дослідник вважає, що певна частина французів бачить ЄС як загрозу для французької ідентичності, традиційних політичних й економічних інститутів цієї країни<ref name=":1"/>.
  +
  +
Ще однією, але більш змістовною щодо розкриття самого феномену євроскептицизму, на думку О.Тарнавського, стала праця британського політолога Пола Таґґарта «Пробне інакомислення: Євроскептицизм в сучасних західноєвропейських партійних системах». Із самого початку, під терміном «євроскептицизм» П.Таґґарт мав на увазі скептичне ставлення до інтеграційних процесів у Європейському Союзі, а також різку критику політики ЄС. Він визначив його як прояв випадкової або глибоко вкоріненої опозиції до європейської інтеграції<ref>Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153 </ref>. 
  +
  +
== Євроскептицизм в Україні ==
  +
В Україні суспільно–політичний феномен євроскептицизму поки що не має якогось чіткого розуміння як, наприклад, на Заході. Ба більше, в українському суспільстві багато хто його навіть не розуміє. Однією із особливостей українського типу «євроскептицизму» є те, що він характеризується не сумнівом українців щодо надійності ЄС, його інститутів чи, власне, безпеки національного суверенітету у контексті євроінтеграції України, збереження власної самобутності, що характерно для багатьох держав–учасниць ЄС, а, що дійсно важливо, сумнівом щодо потенційного вступу України до ЄС, прийняття нашої держави у лави країн–членів ЄС і т.д<ref>Тарнавський О. Р.  '''Формування поняття та типологій євроскептицизму''' / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.</ref>. 
  +
  +
== Партії і організації (в абетковому порядку відповідно до країни та назви партії) ==
  +
*[[Європа свободи та демократії]] (фракція [[Європарламент]]у)
  +
* [[Австрійська Партія Свободи]]
  +
* [[Спілка за майбутнє Австрії]] (Австрія)
  +
*[[Атака (партія)|Атака]] (Болгарія)
  +
* [[Британська національна партія]] (Велика Британія)
  +
* [[Демократична юніоністська партія]] (Велика Британія)
  +
* [[Консервативна партія (Велика Британія)]]
  +
* Національний Фронт (Велика Британія)
  +
*[[Партія незалежності Сполученого Королівства]] (Велика Британія)
  +
* [[Народний православний заклик]] (Греція)
  +
* [[Хрісі Авгі]] (Греція)
  +
* Данський союз (Данія)
  +
* [[Центристська партія (Естонія)]]
  +
* [[Шинн Фейн]] (Ірландія)
  +
* [[Прогресивна партія (Ісландія)]]
  +
*[[Ліга Півночі]] (Італія)
  +
* [[Союз зелених і селян]] (Латвія)
  +
* Порядок і справедливість (Литва)
  +
* [[Лейбористська партія (Мальта)]]
  +
* [[Реформістська партія (Нідерланди)]]
  +
* [[Соціалістична партія (Нідерланди)]]
  +
* [[Християнський союз]] (Нідерланди)
  +
* [[Альтернатива для Німеччини]] (Німеччина)
  +
* [[Національно-демократична партія Німеччини]] (Німеччина)
  +
* Німецькі консерватори (Німеччина)
  +
*[[Християнсько-демократична партія (Норвегія)|Християнсько-демократична партія]] (Норвегія)
  +
* [[Комуністична партія Португалії]] (Португалія)
  +
* [[Народна партія Португалії]] (Португалія)
  +
* Сербська радикальна партія (Сербія)
  +
* [[Консервативні демократи Словаччини]] (Словаччина)
  +
* [[Йоббік]] «Рух за кращу Угорщину» (Угорщина)
  +
* [[Політика може бути іншою]] (Угорщина)
  +
* [[Фідес — Угорський громадянський союз]] (Угорщина)
  +
* [[Національний фронт (Франція)]]
  +
* [[Хорватська партія права]] (Хорватія)
  +
* [[Громадянська демократична партія]] (Чехія)
  +
* Консервативна партія (Чехія)
  +
* Партія вільних громадян (Чехія)
  +
* [[Швейцарська народна партія]] (Швейцарія)
  +
* [[Партія зелених (Швеція)]]
  +
* [[Ліва партія (Швеція)]]
  +
  +
== Див. також ==
  +
* [[Євроміф]]
  +
* [[Вихід із Європейського Союзу]]
  +
* [[Проєвропеїзм]]
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
  +
Тарнавський О. Р.  Формування поняття та типологій євроскептицизму / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.
   
  +
Тарнавський О. Генезис євроскептицизму / Омелян Тарнавський. // Українська асоціація викладачів та дослідників європейської інтеграції. - 2017 - №1 - С. 306-311
* [http://www.spa.ukma.kiev.ua/visnyk/index.php?op=view&t=55 Євроскептицизм та проблеми його визначення] {{ref-uk}}
 
* [http://ec.europa.eu/publications/booklets/eu_documentation/05/txt_en.htm Статистичні дані щодо ЄС серед членів спільноти] {{ref-en}}
 
* [http://www.betteroffout.co.uk/ Рух «Краще геть» у Великобританії.] {{ref-en}}
 
   
  +
Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153 
[[Категорія:Європа]]
 
[[Категорія:Європейський Союз]]
 
   
  +
Тарнавський О.Р. Федералізм і функціоналізм як наукові підходи до вивчення євроскептицизму/ Омелян Романович Тарнавський. // Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональні виміри. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2017 р. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 72-74.
[[ca:Euroescepticisme]]
 
  +
[[cs:Euroskepticismus]]
 
  +
== Виноски ==
[[de:Europaskepsis]]
 
  +
{{reflist}}
[[en:Euroscepticism]]
 
  +
[[eo:Eŭroposkeptikismo]]
 
  +
{{poli-stub}}
[[es:Euroescepticismo]]
 
  +
{{Європейський Союз у темах|state=collapsed}}
[[et:Euroskeptitsism]]
 
  +
[[fi:Euroskeptisismi]]
 
  +
[[Категорія:Європа]]
[[fr:Euroscepticisme]]
 
  +
[[Категорія:Євроскептицизм]]
[[hr:Euroskepticizam]]
 
  +
[[Категорія:Політичні ідеології]]
[[it:Euroscetticismo]]
 
  +
[[Категорія:Глобалізація]]
[[ja:欧州懐疑主義]]
 
  +
[[Категорія:Політичні рухи]]
[[ko:유럽회의주의]]
 
  +
[[Категорія:Політичні неологізми]]
[[lt:Euroskepticizmas]]
 
[[pl:Eurosceptycyzm]]
 
[[pt:Eurocepticismo]]
 
[[ro:Euroscepticism]]
 
[[sk:Euroskepticizmus]]
 
[[sv:Euroskepticism]]
 

Поточна версія на 23:05, 2 травня 2021

Євроскептици́зм (Euroscepticism, Euro-scepticism, Euroskepticism) — одна із форм опозиції діяльності Європейського Союзу, відповідно до якої її прихильники (євроскептики) фокусуються на ідеях, думках, діях, що спрямовані на сумнів, критику, неприйняття і зневіру стосовно або всього Європейського Союзу, або певної його політики чи діяльності конкретного інституту тощо [1].

Виникнення євроскептицизму є логічним і зрозумілим явищем, навіть більше – нормальним у демократичних суспільствах[2]. Адже воно, власне, демонструє, наскільки та чи інша нація готова приймати чи протистояти різним глобальним катаклізмам, утворенням і викликам. У даному випадку перед європейськими державами на початку 1950– х рр. постав виклик створення нового типу міжнародної організації, яка передбачала вельми тісні стосунки між її членами. При цьому суспільства різних країн побоювалося інколи протилежних наслідків інтеграційних процесів. З одного боку, перед ними з’явилася проблема збереження національного суверенітету, з іншого боку існувала боязнь моноцентричного керівництва ключових держав–засновниць нового утворення – Франції та Німеччини.

Виникнення євроскептицизмуРедагувати

У середині ХХ століття ідея європейської інтеграції розділила суспільства деяких країн Європи та їх наукові і політичні еліти на три умовні групи[3]. До першої входили її палкі прихильники, до другої – ті, хто сумнівалися у доцільності чи/та успішності євроінтеграції, а третю формували категоричні противники будь-яких єврооб’єднавчих рухів. Це засвідчує перше міжнародне опитування громадської думки про ідею формування «Сполучених Штатів Європи», яке було проведено у вересні 1947 року. Тоді більшість німців, французів і голландців висловились на користь цієї ідеї, в той час як більшість норвежців і шведів проявили невпевненість щодо неї. Але певна частина кожного з тих суспільств таки виступила проти вказаного інтеграційного проекту. Цілком імовірно, що така їх відповідь мала євроскептичне забарвлення. Дослідження ж, проведене у Великій Британії, показало, що більшість британців не зайняли конкретну позицію з цього питання та відповідали умовно: «важко відповісти».

Опитування 1947 р., демонструє, що у Німеччині, Франції та Нідерландах були як прихильники, яких було значно більше, так і противники/скептики, що знаходились у меншості, але ж, все-таки, були. Це дозволяє припускати, що євроскептицизм стосовно створення «Об’єднаної Європи» був проявлений не лише у Великій Британії, але також у Німеччині, Франції та інших названих країнах одночасно. Тому ще до створення ЄОВС (1951 р.), у цих державах можна було помітити не тільки прихильників, але і євроскептиків та противників інтеграційного процесу. Ця теза дозволяє не погодитись із загальною думкою, що євроскептицизм виник у Великій Британії.

Більшість дослідників пов’язують виникнення євроскептицизму з такими причинами як страх перед глобалізацією; занепокоєння щодо втрати державного суверенітету і суверенності національної влади; побоювання утворення наддержави у вигляді ЄС, де національні уряди не матимуть впливових повноважень, а всі рішення прийматиме центральна наднаціональна влада; через дефіцит демократії та ін. Проте, на думку дослідника Омеляна Тарнавського, ранній євроскептицизм базувався переважно на страхах перед потенційними загрозами, які, однак, не підтверджуються дійсними процесами євроінтеграції. Тобто, підстави і аргументи ранніх євроскептиків (1950-ті рр.), а отже фундаторів цієї суспільно-політичної течії, були доволі гіпотетичними і ніяк не корелювали з тим, що насправді пропонували організації, які передували створенню ЄС (ЄОВС, ЄЕС, ЄСАЕ). Адже держави-члени спочатку ЄОВС та ЄЕС, а пізніше – ЄС мали і мають достатньо важелів, щоб не допустити того, чого євроскептики власне боялися і бояться донині.

Виникнення терміну "євроскептицизм"Редагувати

З історичної точки зору термін «євроскептицизм» відносно новий. Одначе, стосовно того, коли саме він виник, досі тривають дискусії серед науковців різних країн світу. Хорватські дослідники Інес Керсан-Шкабіч і Данієл Томіч доводять, що термін євроскептицизм бере свої коріння з політичного дискурсу британської Консервативної партії у контексті її позиції щодо членства Великої Британії у Європейському Економічному Співтоваристві (ЄЕС). За їх твердженням, ця партія категорично рекомендувала стояти осторонь процесу європейської інтеграції ще на початку 1950-х рр. і щодо референдуму з питання членства Великої Британії у 1975 році.

Британські вчені Роберт Хармсен і Менно Спірінг, а також норвезький дослідник Саймон Ашуд, стверджують, що вперше термін євроскептицизм було вжито у виданні «The Times» у червні 1986 р. Тоді йшлося про те, що корінь євроскептицизму – у позиції Великої Британії проти французько-німецького домінування в ЄС. Французька дослідниця Аґнес Александра-Кольєр доводить, що слово «євроскептицизм» вперше було озвучено прем’єр-міністром Великої Британії Маргарет Тетчер під час її знаменитої промови у м. Брюгге у 1988 р. Натомість, англійський дослідник Кріс Флуд переконаний, що перше використання терміну «євроскептицизм» засвідчено лише у 1991 р. у Британському Національному Корпусі – збірнику 100 мільйонів слів писемного та усного мовлення з широкого кола джерел. Дослідники Гарі Маркс і Лісбет Хюґ взагалі твердять, що цей термін вперше з’явився в «The Economist» лише у грудні 1992 р., де описувалася критична думка населення Німеччини з питань європейської інтеграції [4].

Очевидно, що термін євроскептицизм носить публіцистичне походження, але через велику увагу науковців за останні 20 років, він все частіше стає об’єктом наукових досліджень. За цей час учені узгодили розуміння щодо самого терміна, в якому «євро» означає ЄС, а «скептицизм» – сумнів. Більшість дослідників та експертів з європейських студій вважають, що будь–який сумнів певної держави–члена ЄС щодо європейських інституцій є проявом євроскептицизму[2].

Як бачимо, саме визначення історії появи поняття «євроскептицизм» дотепер є дискусійним питанням серед провідних дослідників європейських студій. На думку О. Тарнавського, слово «євроскептицизм» могло бути вжито у політичному дискурсі ще на початку 1950-х рр. Але це питання, вочевидь, потребує подальших уважних досліджень. 

Наукова концептуалізація євроскептицизмуРедагувати

Хоча саме поняття «євроскептицизм» обговорювалось у медійному середовищі ЄС від середини 1950-х-1980-х рр. у дискурсі політичної науки термін «євроскептицизм» закріпився лише в другій половині 1990-х рр., Так, в 1996 році вийшла книга британського науковця Майкла Ньюмена «Демократія, суверенітет та Європейський Союз», в якій він зазначає, що «британські євроскептики є послідовниками тетчеристського крила Консервативної партії, які виступають проти централізованого контролю та за неоліберальну економіку». В той час, як свідчить робота цього науковця, євроскептиків часто іменували опонентами ЄС. За перші спроби наукової концептуалізації євроскептицизму варто завдячувати також французькому науковцю Бертранду Бенуа, який у своїй книзі «Соціальний націоналізм: анатомія французького євроскептицизму» досліджує тенденції євроскептицизму у Франції з 1988 до 1997 рр. Варто визнати, що вчений не дає конкретного визначення поняттю євроскептицизм, але висловлює думку, що євроскептицизм у Франції є формою «соціального націоналізму». Дослідник вважає, що певна частина французів бачить ЄС як загрозу для французької ідентичності, традиційних політичних й економічних інститутів цієї країни[4].

Ще однією, але більш змістовною щодо розкриття самого феномену євроскептицизму, на думку О.Тарнавського, стала праця британського політолога Пола Таґґарта «Пробне інакомислення: Євроскептицизм в сучасних західноєвропейських партійних системах». Із самого початку, під терміном «євроскептицизм» П.Таґґарт мав на увазі скептичне ставлення до інтеграційних процесів у Європейському Союзі, а також різку критику політики ЄС. Він визначив його як прояв випадкової або глибоко вкоріненої опозиції до європейської інтеграції[5]

Євроскептицизм в УкраїніРедагувати

В Україні суспільно–політичний феномен євроскептицизму поки що не має якогось чіткого розуміння як, наприклад, на Заході. Ба більше, в українському суспільстві багато хто його навіть не розуміє. Однією із особливостей українського типу «євроскептицизму» є те, що він характеризується не сумнівом українців щодо надійності ЄС, його інститутів чи, власне, безпеки національного суверенітету у контексті євроінтеграції України, збереження власної самобутності, що характерно для багатьох держав–учасниць ЄС, а, що дійсно важливо, сумнівом щодо потенційного вступу України до ЄС, прийняття нашої держави у лави країн–членів ЄС і т.д[6]

Партії і організації (в абетковому порядку відповідно до країни та назви партії)Редагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

Тарнавський О. Р.  Формування поняття та типологій євроскептицизму / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.

Тарнавський О. Генезис євроскептицизму / Омелян Тарнавський. // Українська асоціація викладачів та дослідників європейської інтеграції. - 2017 - №1 - С. 306-311

Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153 

Тарнавський О.Р. Федералізм і функціоналізм як наукові підходи до вивчення євроскептицизму/ Омелян Романович Тарнавський. // Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональні виміри. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2017 р. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 72-74.

ВиноскиРедагувати

  1. Тарнавський О.Р. Федералізм і функціоналізм як наукові підходи до вивчення євроскептицизму/ Омелян Романович Тарнавський. // Політичні процеси сучасності: глобальний та регіональні виміри. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2017 р. – Івано-Франківськ, 2017. – С. 72-74.
  2. а б Тарнавський О. Р. Формування поняття та типологій євроскептицизму / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.
  3. Тарнавський О. Генезис євроскептицизму / Омелян Тарнавський. // Українська асоціація викладачів та дослідників європейської інтеграції. - 2017 - №1 - С. 306-311
  4. а б Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153 
  5. Тарнавський О. Історико-теоретичні аспекти виникнення концепту євроскептицизму / Омелян Тарнавський // Вісник Львівського університету. Філософсько-політологічні студії. - 2017 - №11. - С. 146-153
  6. Тарнавський О. Р.  Формування поняття та типологій євроскептицизму / О. Р. Тарнавський // Гілея: науковий вісник. - 2016. - Вип. 109. - С. 338-343.