Перегляд вихідного коду сторінки Європейський театр Другої світової війни

{{Infobox Military Conflict
|conflict               = <big>Європейський театр</big><br/><big>Другої світової війни</big>
|partof                 = [[Друга світова війна]]
|image                  = [[Файл:World War II in Europe, 1942.svg|340px]]
|caption                = Загальний стан на Європейському театрі війни протягом [[світова війна|світового конфлікту]]. 1939—1945
|date                   = [[1 вересня]] [[1939]]&nbsp;— [[8 травня]] [[1945]]
|place                  = [[Європа]]
|result                 = Рішуча [[Антигітлерівська коаліція|перемога союзників]]<br/>Розгром [[Італійський фашизм|фашистської Італії]]<br/>Розгром [[Третій Рейх|нацистської Німеччини]]<br/>[[Завершення Другої світової війни у Європі]]<br/>Зародження [[Залізна завіса|«Залізної завіси»]] й початок Холодної війни
|territory              = [[Окупація союзниками Німеччини|Поділ Німеччини між союзниками]]<br/>Створення нових держав на континенті
|combatant1             = '''[[Антигітлерівська коаліція]]''': <br/>{{ПрапорЗначок|Польща}} [[Польська Республіка (1918—1939)|Друга Річ Посполита]]<br/><small>{{#tag:ref|до [[6 жовтня]] 1939 року.|group=Прим.}}</small><br/>[[Файл:Flaga PPP.svg|border|20px]] [[Польща|Войовнича Польща]]<br/>{{ПрапорЗначок|Польща}} [[Військо Польське на Заході]]<br/>{{GBR}}<br/>{{AUS}}<br/>{{ПрапорТекст|Канада|1921}}<br/>{{NZL}}<br/>{{ПрапорТекст|Південно-Африканський Союз}}<br/>{{USA48}} <small>(1942—1945)</small><br/>{{ПрапорЗначок|Франція|1870}} [[Третя французька республіка|Франція]]<br/>{{ПрапорТекст|Вільна Франція}}<br/>{{NLD}}<br/>{{BEL}}<br/>{{NOR}}<br/>{{DNK}}<br/>{{Прапорець|TCH}} [[Уряд Чехословаччини в екзилі|Чехословаччина]]<br/>{{LUX}}<br/>{{ПрапорЗначок|Греція}} [[Королівство Греція]]<br/>{{BRA}}<br/>{{ПрапорТекст|Радянський Союз|1923}}{{#tag:ref|після [[22 червня]] [[1941]] року.|group=Прим.}}
----
'''''Колишні країни Осі''''': <br/>{{ПрапорТекст|Королівство Італія}}{{#tag:ref|з [[23 вересня]] [[1943]] року.|group=Прим.}}<br/>{{ПрапорТекст|Королівство Румунія}} <br/>{{ПрапорЗначок|Болгарія|1878}} [[Третє Болгарське царство|Болгарія]]<br/>{{ПрапорТекст|Фінляндія}}{{#tag:ref|[[Румунія]] з [[23 серпня]] [[1944]] року, [[Болгарія]] з [[9 серпня]] [[1944]] року, [[Фінляндія]]: з [[15 вересня]] [[1944]] року.|group=Прим.}}<br/>{{ПрапорЗначок|Угорщина|1920}} [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Королівство Угорщина]]{{#tag:ref|з [[1945]] року.|group=Прим.}}
|combatant2             = '''[[Країни Осі]]''':<br/>{{GERnazi}}<br/>{{ITAold}}{{#tag:ref|до [[8 вересня]] [[1943]] року.|group=Прим.}}<br/>{{ПрапорЗначок|Угорщина|1920}} [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Королівство Угорщина]]<br/>{{ПрапорТекст|Королівство Румунія}}<br/>{{ПрапорЗначок|Болгарія|1878}} [[Третє Болгарське царство|Болгарія]]<br/>
----
'''''[[Маріонеткова держава|Маріонеткові держави]] Осі'''''<br/>{{ПрапорТекст|Італійська соціальна республіка|war}}<br/>&nbsp;<small>(з [[23 вересня]] [[1943]])</small> <br/>{{ПрапорЗначок|Словаччина|1938}} [[Перша словацька республіка|Словаччина]]<br/>{{ПрапорТекст|Незалежна Держава Хорватія}}<br/>{{ПрапорЗначок|Греція}} [[Грецька держава (1941—1944)|Грецька держава]] <br/>{{ПрапорТекст|Режим Віші|петен}}{{#tag:ref|Віші офіційно проводили політику збройного нейтралітету і вели воєнні дії проти вторгнення як з боку Осі, так і з боку Союзників. [[Припинення вогню]] та перехід військ, що базувались у [[Французька Північна Африка|Французькій Північній Африці]], на сторону Союзників переконали Ось, що режим Віші є ненадійним для подальшого проведення цієї політики, тому в листопаді 1942 року вони вторглись та окупували цю територію Францію.|group=Прим.}}<br/>{{ПрапорЗначок|Сербія}} [[Уряд національного порятунку Мілана Недіча|Сербія]]<br/>{{ПрапорЗначок|Албанія|1943}} [[Албанія під владою Німеччини|Королівство Албанія]]<br/>
----
'''Союзники Осі''':<br/>{{ПрапорТекст|Фінляндія}} <small>([[1941]]—[[1944]])</small><br/>{{ПрапорТекст|Радянський Союз|1923}} <small>([[1939]]—[[1941]])</small>{{#tag:ref|Див. [[Вторгнення СРСР до Польщі]], [[Радянсько-фінська війна (1939—1940)|Зимова війна]], [[Радянська окупація балтійських країн (1940)|Радянська окупація балтійських країн]] та [[Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР|Бессарабії та Північної Буковини]].|group=Прим.}}<br/>[[Файл:Chetniks Flag.svg|border|20px]] [[Четники]] <small>(1942—1945)</small>
----
{{ПрапорТекст|Франкістська Іспанія}} <small>(1941—1944)</small>
| commander1            = {{ПрапорЗначок|Польща}} [[Владислав Рачкевич]]<br/>{{ПрапорЗначок|Польща}} [[Едвард Ридз-Сміглий]]<br/>{{ПрапорЗначок|Франція}} [[Альбер Лебрен]]<br/>{{ПрапорЗначок|Франція}} [[Моріс Гамелен]]<br/>{{ПрапорЗначок|Франція}} [[Максим Вейган]]<br/>{{Прапорець|GBR}} '''[[Вінстон Черчилль]]'''{{#tag:ref|[[Невілл Чемберлен]]&nbsp;— з [[3 вересня]] [[1939]] до [[10 травня]] [[1940]] року.|group=Прим.}}<br/>{{Прапорець|GBR}} [[Джон Стендіш Ґорт|Лорд Горт]]<br/>{{Прапорець|GBR}} [[Артур Теддер]]<br/>{{Прапорець|GBR}} [[Дадлі Паунд]]<br/>{{Прапорець|GBR}} [[Бернард Монтгомері]]<br/>{{Прапорець|GBR}} [[Майлз Демпсі]]<br/>{{Прапорець|GBR}} [[Траффорд Лі-Меллорі]] <br/>{{Прапорець|GBR}} [[Бертрам Рамсей]]<br/>{{Прапорець|NOR}} [[Отто Руге]]<br/>{{Прапорець|DNK}} [[Біллем Вайн Пріор]]<br/>{{Прапорець|NLD}} [[Бернард Ліппе-Бестерфельдський]]<br/>{{Прапорець|NLD}} [[Генрі Вінкельман]]<br/>{{Прапорець|BEL}} [[Леопольд III (король Бельгії)|Леопольд III]]<br/>{{Прапорець|BEL}} [[Віктор ван Стрідонк]]<br/>{{Прапорець|URS}} '''[[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосип Сталін]]''' <br/>{{Прапорець|URS}} [[Шапошников Борис Михайлович|Борис Шапошников]] † <br/> {{Прапорець|URS}} [[Жуков Георгій Костянтинович|Георгій Жуков]] <br/> {{Прапорець|URS}} [[Тимошенко Семен Костянтинович|Семен Тимошенко]]<br/>{{Прапорець|URS}} [[Василевський Олександр Михайлович|Олександр Василевський]] <br/>{{Прапорець|URS}} [[Рокоссовський Костянтин Костянтинович|Костянтин Рокоссовський]] <br/>{{Прапорець|USA48st}} [[Дуайт Ейзенхауер]]<br/>{{Прапорець|USA48st}} [[Омар Бредлі]]<br/>{{Прапорець|USA48st}} [[Джордж Сміт Паттон|Джордж Паттон]]<br/>{{Прапорець|FRA}} [[Шарль де Голль]]<br/>{{Прапорець|FRA}} [[Жан Марі де Латр де Тассіньї]]<br/>{{Прапорець|CAN-1921-57}} [[Гаррі Крірар]]<br/>{{Прапорець|ROU 1866-1948}} [[Константин Сенетеску]]<br/>{{Прапорець|BGR}} [[Кімон Георгієв]]<br/>{{Прапорець|GRCold}} [[Александрос Папагос]]<br/>{{ПрапорЗначок|YUG}} [[Йосип Броз Тіто]] <br/>{{ПрапорЗначок|Королівство Югославія}} [[Драголюб Михайлович]]<br/>{{Прапорець|POL}} [[Владислав Андерс]]<br/>{{Прапорець|BRA}} [[Жетулью Варгас]] <br/>{{ПрапорЗначок|Албанія|1944}} [[Енвер Ходжа]]
| commander2            = {{Прапорець|GERnazi}} '''[[Адольф Гітлер]]''' †<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Генріх Гіммлер]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Герман Герінг]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Герд фон Рундштедт]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Альберт Кессельрінг]]<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Ервін Роммель]] †<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Федор фон Бок]] †<br/>{{Прапорець|GERnazi}} [[Вільгельм Ріттер фон Лееб|Вільгельм фон Лееб]]<br/>{{Прапорець|ITA|1861}} [[Умберто II]]<br/>{{Прапорець|ITA|1861}} '''[[Беніто Муссоліні]]''' † <br/>{{Прапорець|ITA|1861}} [[П'єтро Бадольо]] <br/>{{Прапорець|ITA|1861}} [[Уго Кавал'єро]]<br/>{{Прапорець|ITA|1861}} [[Родольфо Граціані]] <br/>{{Прапорець|ITA|1861}} [[Джованні Мессе]]<br/>{{Прапорець20|HUN|1940}} [[Міклош Горті]]<br/>{{Прапорець|ISC}} [[Анте Павелич]]<br/>{{Прапорець20|BUL}} [[Борис III]]<br/>{{Прапорець|FRA-Vichy}} [[Франсуа Дарлан]]<br/> {{Прапорець|FRA-Vichy}} [[Анрі Денц]]<br/>{{Прапорець|ROU}} [[Петре Думітреску]]<br/>{{Прапорець|ROU}} [[Константин Константинеску-Клапс]]<br/>{{Прапорець20|FIN}} [[Карл Густав Маннергейм]]<br/>{{Прапорець20|FIN}} [[Карл Леннарт Еш]]<br/>{{Прапорець20|HUN|1940}} [[Густав Яні]]<br/>{{Прапорець20|HUN|1940}} [[Ференц Сомбатхеї]]
|strength1              =
|strength2              =
|casualties1            =
|casualties2            =
}}
{{Театри воєнних дій Другої світової війни}}
'''Європе́йський теа́тр Дру́гої світово́ї війни́''' ([[1939]]–[[1945]])&nbsp;— основний [[геополітика|геополітичний]] [[театр війни]], що протягом 6 років був головним осередком [[військові дії|воєнних дій]] за часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]] на території континенту [[Європа]] та прилеглій акваторії морів та [[Атлантичний океан|Атлантичного океану]].

Територіально Європейський театр Другої світової війни охоплював гігантську територію європейського континенту та умовно поділявся на 3 основних театри воєнних дій: [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східноєвропейський]], [[Західноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Західноєвропейський]] та [[Середземноморський, Близькосхідний і Африканський театри воєнних дій Другої світової війни|Середземноморський театри воєнних дій]].

== Передумови ==
{{main|Події перед Другою світовою війною в Європі|Причини Другої світової війни|Західна зрада}}
[[Перша світова війна|Велика війна]], найкривавішій збройний конфлікт в історії людства на тої час, завершився колосальними жертвами й призвів до встановлення в Європі Версальської системи міжнародних відносин. Однак, [[Версальська система|Версальсько-Вашингтонська система]], що встановила «несправедливі», з погляду деяких країн, кордони (серед іншого&nbsp;— недостатнє врахування етнічного принципу), спровокувало незадоволення усталеним порядком; основну роль тут грали Німеччина і Італія, готові до спільної співпраці з метою перегляду підсумків війни.

Версальський договір, який офіційно визнавав лише [[Німеччина в Першій світовій війні|Німецьку імперію винною за розпалювання Першої світової війни]]<ref>[http://www.zakonia.ru/analytics/57/52556 Германия после Первой Мировой Войны: От унижения к нацизму]</ref>, став нищівним ударом для Німеччини. Жодна країна після світової війни не виявилась у настільки жалюгідному становищі, як Німеччина. Після Версальського мирного договору Німеччина була принижена і ображена. Імперія, яка мала до війни 540,8 тис. км<sup>2</sup> території, втратила 13,44&nbsp;% основної території (де проживало 9,5&nbsp;% населення Другого Рейху) і 100&nbsp;% колоній<ref name="warspot">[https://warspot.ru/791-10-faktov-o-posledstviyah-pervoy-mirovoy-voyny 10 фактов о последствиях Первой мировой войны]</ref>.

Положення, в якому опинилася [[Наслідки Першої світової війни|Німеччина після Першої світової війни]] і настільки принизливі умови миру, серед яких колосальні суми репатріації країнам-переможцям, не могли не викликати зростання радикальних настроїв у суспільстві. Не сприяла їхньому викорененню й [[Веймарська республіка]], що виникла на руїнах [[Німецька імперія|Другого Рейху]]. Нова форма правління не могла вирішити старих проблем.

[[30 січня]] [[1933]] року після [[Machtergreifung|приходу до влади]] [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|нацистів]] на чолі з [[Адольф Гітлер|А. Гітлером]] [[Третій Рейх]] починає ігнорувати усі обмеження Версальського договору, оголошує про відновлення загальної військової повинності, тобто про створення постійної армії рейху&nbsp;— [[вермахт]]у, разом з [[Повітряні сили Німеччини|люфтваффе]], швидко нарощує виробництво озброєнь і військової техніки.

У 1930-ті роки [[Італія]] провадила не менш агресивну зовнішню політику. 3 жовтня 1935 року вона вторглась до [[Ефіопія|Ефіопії]] і до травня 1936 року повністю її окупувала. В липні 1936 року проголошено [[Італійська колоніальна імперія|Італійську імперію]]. Погіршення відносин із західними державами штовхає Королівство Італія на зближення з Третім Рейхом. У січні 1936 року Муссоліні дає принципову згоду на [[Анексія|анексію]] німцями [[Перша Австрійська Республіка|Австрійської Республіки]]. 7 березня 1936 року німецькі війська увійшли до [[Рейнська демілітаризована зона|Рейнської демілітаризованої зони]]. [[25 листопада]] [[1936]] року [[Третій Рейх]] і [[Японська імперія]] ухвалили [[Антикомінтернівський пакт]] про спільну боротьбу з [[комунізм]]ом, до якого [[6 листопада]] [[1937]] року приєдналось [[Королівство Італія (1861—1946)|Королівство Італія]].

У 1938—1939 роки нацистською Німеччиною був [[Територіально-політична експансія Третього рейху|створений плацдарм для майбутньої війни]]<ref name="павлов">[http://www.mgimo.ru/files/210929/III_reich.pdf Внешняя политика третьего рейха (1933—1945)] / Н.&nbsp;</ref>: в березні 1938 року був здійснений [[аншлюс]] [[Перша Австрійська Республіка|Австрії]]<ref>[http://vivovoco.astronet.ru/VV/JOURNAL/NEWHIST/AUSTRIA.HTM VIVOS VOCO: А.&nbsp;О.&nbsp;Наумов, «АНШЛЮС АВСТРИИ В 1938 ГОДУ КАК КРИЗИС ВЕРСАЛЬСКОЙ СИСТЕМЫ»]</ref>, у вересні 1938&nbsp;— березні 1939 року до Німеччини були [[Німецька окупація Чехословаччини|приєднані Чехія]]<ref>[[Мюнхенська угода]]</ref> і [[Клайпедський край]]. До 1939 року відбулось оформлення двох військово-політичних блоків великих держав, в яких Велика Британія і Франція протистояли Німеччині і Італії, до яких тяжіла [[Японія]]. СРСР і США займали вичікуючу позицію, розраховуючи використати війну між цими блоками у своїх інтересах<ref name="кризис">Мельтюхов М.&nbsp;И.&nbsp;Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939—1941.&nbsp;— М.: Вече, 2000. Глава "Политический кризис 1939 г.</ref>.
[[Файл:Second world war europe 1939 map de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1939]]

== Початок війни ==

=== Польська кампанія ===
{{main|Польська кампанія (1939)|Вторгнення СРСР до Польщі|Радянсько-німецькі відносини до 1941 року}}
[[23 серпня]] [[1939]] у [[Москва|Москві]] [[Міністерство закордонних справ СРСР|народним комісаром закордонних справ СРСР]] [[Молотов В'ячеслав Михайлович|Молотовим]] та [[Список міністрів закордонних справ Німеччини|міністром закордонних справ Німеччини]] [[Йоахім фон Ріббентроп|фон Ріббентропом]] було підписано [[Пакт Молотова — Ріббентропа|договір про ненапад]]. Секретним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у [[Східна Європа|Східній Європі]].

[[1 вересня]] [[1939]] року [[Третій Рейх]] та [[Перша словацька республіка|Словацька республіка]] розпочали військову операцію проти Польської Республіки&nbsp;— цей день вважається початком Другої світової війни у світі та на Європейському континенті.

[[3 вересня]] [[1939]] року [[Велика Британія в Другій світовій війні|Велика Британія]] і [[Франція в Другій світовій війні|Французька Республіка]] у відповідності до попередніх домовленостей з урядом Польщі оголосили війну Третьому Рейху; з локального конфлікту між Німеччиною та Польською Республікою війна переросла у світову. [[17 вересня]] у [[СРСР у Другій світовій війні|конфлікт втрутився Радянський Союз]]. [[Червона армія]] грубо порушивши [[Договір про ненапад між Польщею та Радянським Союзом|Договір про ненапад]], без [[Гаазькі конвенції та декларації (1899 і 1907)#2-а Гаазька конференція 1907 року|оголошення війни]], перейшла кордон Польської Республіки і [[Вторгнення СРСР до Польщі|розпочала бойові дії]] проти польської армії.

Результатом кампанії став розгром польських збройних сил, евакуація польського уряду і залишків його армії за кордон. Відповідно до [[Пакт Молотова — Ріббентропа|секретного доповнення]] до Договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом територію Польщі поділено між Третім Рейхом та СРСР, а також Словацькою Республікою і [[Литва|Литвою]].

=== Дивна війна та Атлантика ===
{{main|Дивна війна|Саарська битва|Битва за Атлантику (1939—1945)}}
З вересня [[1939]] по квітень 1940 року [[Велика Британія]] та [[Третя французька республіка|Французька Республіка]] вели пасивну війну без жодних спроб наступу, тому цей етап війни отримав назву [[Дивна війна|«Сидяча» або «Дивна війна»]]. Лише на першій фазі воєнних дій, [[Збройні сили Франції|французька армія]], вжила [[Саарська битва|спробу наступати]]. Просунувшись до 12 вересня в глибину німецької території на десяток кілометрів на фронті протяжністю близько 25&nbsp;км, французи отримали наказ припинити наступ ''«зважаючи на швидкій перебіг подій у Польщі»'', а через тиждень почали відводити війська назад. Активні [[бойові дії]] відбувалися лише на [[Битва за Атлантику (1939—1945)|морських комунікаціях в Атлантичному океані]] та прибережних морях.

=== Радянсько-фінська війна ===
{{Main|Радянсько-фінська війна (1939—1940)|Майнільський інцидент}}
[[26 листопада]] [[1939]] року, після відмови фінського уряду від радянських пропозицій про зміну кордонів у Карелії і передачу [[Ханко (військово-морська база)|військово-морської бази Ханко]], Радянський Союз [[Майнільський інцидент|інсценував провокаційний обстріл]] своєї території поблизу фінсько-радянського кордону. Скориставшись цим, як приводом до початку агресії, [[28 листопада]] 1939 року СРСР розірвав дипломатичні стосунки з [[Фінляндія|Фінляндією]], а [[30 листопада]] чотири армії СРСР чисельністю 540 тисяч чоловіків без [[оголошення війни]] напали на сусідню державу. Це стало причиною визнання Лігою Націй Радянського Союзу агресором і [[Виключення СРСР з Ліги Націй|виключення його]] зі свого складу.

Протягом 105 днів на фронті від [[Балтійське море|Балтійського]] до [[Баренцове море|Баренцового моря]] точилися запеклі бої між величезною армією Рад та невеликою фінською армією. [[Оборона]] Фінляндії здійснювалася дисциплінованими, грамотно керованими та мотивованими солдатами, що звикли до місцевих кліматичних і погодних умов, і застосовували тактику, цим умовам відповідну. Радянський же [[наступ]] був спланований без урахування характеру місцевості, погодних умов і відповідних проблем постачання. Маючи більш ніж 4-кратну перевагу в живій силі й більш ніж у 100 разів у [[танк]]ах, Червона армія воювала вкрай неефективно і зазнала набагато більших втрат, ніж фінська армія. [[Червона армія]] втратила за різними оцінками від 422 до 722 тисяч убитими, пораненими, обмороженими й полоненими, 17 тис. осіб зникли безвісти. Втрати СРСР становили до 40&nbsp;% бойового складу задіяних частин і суттєво переважали втрати фінської сторони (понад 70 000 чоловіків){{sfn|Осьмачко С. Г.|1999|с=42—46}}<ref>{{книга
 |автор          = Соколов Б. В.
 |частина        = 
 |заголовок      = Тайны финской войны
 |оригінал       = 
 |посилання      = http://istoriofil.org.ua/load/knigi_po_istorii/voennaja/sokolov_b_v_tajny_finskoj_vojny/2-1-0-4782
 |видання        = 
 |відповідальний = 
 |місце          = М.
 |видавництво    = Вече
 |рік            = 2000
 |том            = 
 |сторінки       = 342
 |сторінок       = 416
 |isbn           = 5-7838-0583-1
}}</ref>.
Війна завершилася підписанням [[Московська мирна угода (1940)|Московського мирного договору]], що зафіксував відторгнення від Фінляндії значної частини її території. До складу СРСР увійшли весь [[Карельський перешийок]] із м. [[Виборг]]ом, [[Виборзька затока]] з островами, західне і північне узбережжя [[Ладозьке озеро|Ладозького озера]]. Фінляндія поступилася СРСР півостровом [[Рибачий (півострів)|Рибальським]] та [[Середній (півострів)|Середній]] на півночі, частиною Лапландії ([[Салла]]-[[Куусамо]]). Загалом СРСР відторгнув у сусідньої країни за результатами війни майже 40 тисяч км² фінських територій<ref>[http://tr.rkrp-rpk.ru/get.php?2905 Советско-финская война: причины и итоги]</ref>

Наслідки «Зимової війни» стали однією з причин зближення [[Фінляндія в Другій світовій війні|Фінляндії]] з нацистською Німеччиною; крім цього, аналіз дій Червоної армії у боях значно вплинув на керівництво Третім Рейхом стосовно [[План «Барбаросса»|планів нападу на СРСР]].

=== Балтійські країни ===
{{Main|Окупація балтійських країн|Радянська окупація балтійських країн (1940)}}
У вересні-жовтні 1939, радянський уряд добився від невеликих [[Балтійські країни|балтійських держав]] договорів про взаємодопомогу, які надали СРСР право на розміщення там [[Військова база|військових баз]]. Після вторгнення [[Червона армія|Червоної армії]] влітку 1940, радянська влада змусила уряди Балтійських країн піти у відставку. Під радянською окупацією було створено нові маріонеткові комуністичні уряди, новообрані «народні збори» ухвалили резолюції з проханням включення їхніх країн до складу Радянського Союзу.
[[Файл:Second world war europe 1940 map de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1940]]

=== Кампанія в Північній Європі ===
{{main|Операція «Везерюбунг»|Норвезька кампанія|Данська операція}}
Зранку [[9 квітня]] [[1940]] року німецькі війська силами двох дивізій та однієї бригади розпочали вторгнення на територію нейтрального [[Данія|Данського королівства]]{{#tag:ref|[[170-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|170-та]] та [[190-та піхотна дивізія (Третій Рейх)|190-та піхотні дивізії]] й 11-та [[піхотна бригада]].|group=Прим.}}<ref>Хубач, Вальтер. [https://www.e-reading.club/book.php?book=1002609 Захват Дании и Норвегии. Операция «Учение Везер»]. 1940—1941 = Die Deutsche Besetzung von Danemark und Norwegen 1940.&nbsp;— Центрполиграф, 2006.&nbsp;— С. 85.&nbsp;— 460 с.&nbsp;— (За линией фронта. Военная история).&nbsp;— ISBN 5952424465.</ref>. Перше ударне угруповання швидко встановило контроль над [[Ютландія|Ютландією]], друге&nbsp;— над [[Зеландія (острів)|Зеландією]]. Одночасно парашутисти захопили стратегічно важливі аеродроми і острів [[Борнгольм]]. Тим часом з теплохода, що увійшов у порт [[Копенгаген]]а висадилися німецькі солдати, які обложили цитадель міста та захопили всі головні мости і аеродроми країни. Король [[Кристіан X (король Данії)|Кристіан X]] під загрозою [[бомбардування]] житлових кварталів був змушений підписати капітуляцію і наказав [[Збройні сили Данії|армії]] скласти зброю. В результаті за одну добу німецька армія зайняла безперешкодно всі найбільші данські міста, втративши вбитими всього двох військовиків.

Одночасно, рано вранці [[9 квітня]] німці висадили морські та повітряні десанти в 7 найбільших норвезьких портах: [[Осло]], [[Арендал]], [[Крістіансанн]], [[Ставангер]], [[Берген]], [[Тронгейм]] і [[Нарвік]]. Завдяки [[Норвегія у Другій світовій війні|опору норвежцям]] вдалося в деяких місцях затримати висадку німецьких військ і евакуювати зі столиці [[Список монархів Норвегії|королівську сім'ю]], [[Уряд Норвегії|уряд]], членів парламенту і золотий запас країни та в такій спосіб зірвати план вермахту змусити короля підписати капітуляцію. До [[22 квітня]], долаючи опір норвезьких військ, вермахт зайняли більшу частину Південної Норвегії.

[[10 квітня]] біля Нарвіка стався [[Битва за Нарвік|перший морський бій]] між силами британського флоту, що підійшли, та німецькими есмінцями<ref>[http://www.historyofwar.org/articles/battles_narvik_first.html First battle of Narvik, 10 April 1940]</ref>. Британцям вдалося потопити або пошкодити німецькі кораблі біля Нарвіка, тим самим відрізавши, що діяли в місті частини [[2-га гірсько-піхотна дивізія (Третій Рейх)|2-ї]] та [[3-тя гірсько-піхотна дивізія (Третій Рейх)|3-ї гірських дивізій]]. У наслідок цього німцям не вдалося в перші дні кампанії розвинути наступ на півночі країни.

З [[13 квітня]] в районі Нарвіка розпочалися бої, які точилися з перемінним успіхом до кінця травня 1940 року. До [[12 травня]] союзники після тривалих боїв зайняли північну частину Нарвіка, а [[28 травня]] звільнили все місто і змусили німців відійти до [[Вестфіорд]]у. Однак важке [[Французька кампанія (1940)|становище союзників у Франції]] змусило їх 3-8 червня [[Операція «Алфабет»|евакуювати всі свої війська]] з Норвегії. Разом з ними евакуювалися норвезькі король і уряд. [[2 червня]] здалися останні [[Сухопутні війська Норвегії|норвезькі війська]], що діяли в Центральній Норвегії, а [[10 червня]]&nbsp;— у Північній Норвегії. До [[16 червня]] німці [[Райхскомісаріат Норвегія|зайняли всю територію Норвегії]].

Після [[Німецька окупація Данії (1940–1945)|окупації Данії]] британські війська, щоб не допустити вторгнення Німеччини в данські неконтинентальні володіння, окупували її заморські території, що мали важливе стратегічне значення&nbsp;— [[Британська окупація Фарерських островів|Фарерські острови]], [[Вторгнення в Ісландію (1940)|Ісландію]] та {{нп|Гренландія в роки Другої світової війни|Гренландію|en|History of Greenland during World War II}}.

Таким чином з усіх країн [[Північна Європа|Північної Європи]] лише [[Швеція у Другій світовій війні|Швеції]] вдалося зберегти нейтралітет та залишатися у цьому статусі до кінця війни.

=== Західний фронт (1940) ===
{{main|Голландська операція (1940)|Бельгійська кампанія (1940)|Окупація Люксембургу (1940)|Французька кампанія (1940)}}
[[10 травня]] [[1940]] німецький [[вермахт]] одночасно розпочав вторгнення на територію нейтральних [[Люксембург]]у, [[Нідерланди|Нідерландів]] та [[Бельгія|Бельгії]] за [[План «Гельб»|планом операції «Гельб»]]. Одночасно німецькі війська розпочали наступ по всій лінії Мажино, намагаючись обійти французькі позиції з флангів. Після блискавичного розгрому [[Сухопутні війська Нідерландів|голландської]], [[Сухопутні війська Бельгії|бельгійської]] та [[Збройні сили Люксембургу|люксембурзької армій]], основний удар армії Гітлера обернувся проти французьких військ, яких підтримував [[Британський експедиційний корпус (Друга світова війна)|Британський експедиційний корпус]]. Німецькі полчища прорвавшись крізь гірсько-лісисту місцевість [[Арденни|Арденн]], яку французи вважали непрохідною для танкових з'єднань Гітлера, глибоким [[фланг]]овим [[маневр]]ом вийшли в тил ударному угрупованню союзних військ. Через територію Бельгії, обійшовши [[Лінія Мажино|лінію Мажино]] з півночі, німецькі війська захопили майже всю [[Франція|Францію]]. Рештки англо-французької армії були витіснені в район [[Дюнкерк]]а, звідки вони поспіхом [[Дюнкерська евакуація|евакуювалися]] до [[Велика Британія|Великої Британії]].

[[10 червня]] у конфлікт в Європі [[Італія в Другій світовій війні|вступила Італія]], яка оголосила війну як Франції, так і Великій Британії, однак [[Італійське вторгнення у Францію|спроба наступу на півдні Франції]] не мала значного успіху для італійців.

[[22 червня]] 1940 року Франція змушена була підписати [[Комп'єнське перемир'я (1940)|ганебну капітуляцію]] у [[Комп'єнське перемир'я (1918)|відомому з 1918 року]] вагончику у [[Комп'єнь|Комп'єні]]. Переможена Франція поділялася на дві частини: північна та західна (приморська) переходили під повний [[Німецька окупація Франції (1940—1944)|контроль німецької військової адміністрації]], південна залишалась під владою [[Колабораціонізм у Другій світовій війні|колабораціоністського]] [[Режим Віші|французького уряду]], що розташувався у [[Віші]].

=== Британія ===
{{main|Битва за Британію|План «Зеельове»|Бліц (бомбардування)|Німецька окупація Нормандських островів (1940—1945)}}
Після розгрому союзників на континенті єдиним противником А.Гітлера на той час залишилася [[Велика Британія в Другій світовій війні|Велика Британія]]. Єдиною британською територією, що була [[Німецька окупація Нормандських островів (1940—1945)|окупована німецькими військами]], стали [[Нормандські острови]].

Починаючи з липня 1940 року німецьке Люфтваффе розпочало масштабну [[Повітряна війна|стратегічну повітряну операцію]], намагаючись здобути [[Панування в повітрі|перевагу в повітрі]], знищити [[Повітряні сили Великої Британії|британські ПС]], зруйнувати [[Промисловість Великої Британії|промисловість]] та інфраструктуру країни, деморалізувати населення і в такій спосіб примусити Велику Британію капітулювати або укласти мир. [[Битва за Британію]] стала першою [[військова кампанія|військовою кампанією]], в якій брали участь виключно [[Повітряні сили]] та [[Війська протиповітряної оборони]].

Нездатність авіації [[Герман Герінг|Г.Герінга]] виконати визначені перед початком кампанії завдання вважається першою поразкою Третього Рейху у Другій світовій війні і однією з її поворотних точок. Через неспроможність нацистів здобути перевагу в повітрі, запланована [[План «Зеельове»|операція «Зеельове»]]&nbsp;— [[Вторгнення (військова справа)|вторгнення]] в Британію з моря і повітря&nbsp;— була скасована.

Після нищівного розгрому союзних армій у Північній та Західній Європі епіцентр воєнних дій на континенті перемістився на Балканський півострів. Спочатку СРСР окупував частину сусідньої держави, а незабаром італійсько-болгарсько-німецькі війська завдали поразки та окупували Югославію й Грецію.

=== Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР ===
{{Main|Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР}}
[[28 червня]]&nbsp;— [[3 липня]] [[1940]] року [[Червона армія]] провела [[Військова операція|військову операцію]] з примусової передачі Королівством Румунія [[Бессарабія|Бессарабії]] та [[Північна Буковина|Північної Буковини]] до складу СРСР<ref name="hr">[http://www.hrono.ru/sobyt/1900war/1940prut.php Прутский поход 1940 года]</ref>, в результаті захоплено<ref>{{Cite web |url=http://www.newsmoldova.md/newsline/20100824/188200126.html |title=Istoric moldovean — Moldova încă în anii 90 a condamnat Pactul Molotov-Ribbentrop nu de una singură, ci împreună cu toate republicile unionale |accessdate=18 березня 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120227145609/http://www.newsmoldova.md/newsline/20100824/188200126.html |archivedate=27 лютого 2012 |deadurl=yes }}</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.moldova.org/page/declaration-of-independence-of-the-republic-of-moldova-487-eng.html |title=Declaration of Independence of the Republic of Moldova |accessdate=18 березень 2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130830060305/http://www.moldova.org/page/declaration-of-independence-of-the-republic-of-moldova-487-eng.html |archivedate=30 серпень 2013 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://unimedia.md/?mod=news&id=20961 Poziția oficială a Academiei de Ştiinţe: 28 iunie 1940 a fost zi de ocupaţie sovietică]</ref> територію Бессарабії (44 000 км² з населенням 3,2&nbsp;млн чол.), Північної Буковини (6 000 км² з населенням 500 000 чол.) та [[Герцаївський район|регіон Герца]] (304 км² з населенням 25 000 чол.).
[[Файл:Second world war europe 1941 map de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Перша половина 1941]]

=== Балкани ===
{{main|Битва на Середземному морі (1940—1943)|Балканська кампанія (Друга світова війна)|Італо-грецька війна|Операція «Ауфмарш 25»|Операція «Маріта»}}
[[7 квітня]] [[1939]] року в наслідування німецької акції у [[Чехословаччина|Чехословаччині]], [[Беніто Муссоліні|Б.Муссоліні]] [[Італійське вторгнення в Албанію|напав та анексував]] [[Албанське королівство|Королівство Албанія]]. [[28 жовтня]] [[1940]] року він віддав наказ своїм військам зосередитися в Південній Албанії і почати наступ на [[Королівство Греція|Грецію]], сподіваючись на швидкоплинний військовий успіх, розгром грецької армії й зміцнення впливу [[Королівство Італія (1861-1946)|Італії]] у [[Південно-Східна Європа|Південно-Східній Європі]]. Але, починаючи наступ, Муссоліні не врахував ні здатності грецького народу до опору, ні силу його армії. Спочатку [[Італо-грецька війна|італійцям вдалося захопити]] частину грецької території, проте до [[8 листопада]] їх наступ було зупинено, а [[14 листопада]] [[Сухопутні війська Греції|грецька армія]] перейшла в [[контрнаступ]], і повністю звільнила територію країни та навіть увірвалась до [[Албанія під владою Італії|окупованого Албанського королівства]].

[[Італія в Другій світовій війні|Ситуація для Італії]] стала загрозливою й на допомогу союзнику по Осі прийшли війська вермахту. [[6 квітня]] 1941 року, після масованого бомбардування Третій Рейх та Королівство Угорщина вторглися до [[Королівство Югославія|Королівства Югославія]]. Одночасно італійські війська за підтримки німців розпочали черговий наступ на грецькому напрямку. До [[8 квітня]] збройні сили Королівства Югославія розділені на кілька частин і фактично перестають існувати як єдине ціле. [[9 квітня]] німецькі війська, пройшовши через югославську територію, вийшли до північних кордонів Грецького королівства. Грецька оборонна [[лінія Метаксаса]] витримала перший натиск німців, але була обійдена німцями через територію Югославії у фланг грецьким силам, що перебували на кордоні Албанії, й змусили капітулювати грецьку [[Східно-Македонська армія|Східно-Македонську армію]].

[[10 квітня]] німці захопили [[Загреб]], [[13 квітня]]&nbsp;— [[Белград]], а [[16 квітня]] німецькі війська опанували [[Сараєво]]. [[17 квітня]] [[Королівська армія Югославії|югославська армія]] капітулювала.

Після розгрому Югославії німці та італійці перекинули всі сили до Королівства Греція й після нетривалих боїв [[20 квітня]] капітулювала [[Епірська армія]]. Після чого командування союзних військ ухвалило рішення [[Операція «Демон»|про евакуацію своїх сил]]. [[23 квітня]] [[Георгіос Цолакоглу|Г.Цолакоглу]] підписав акт про загальну капітуляцію грецьких збройних сил. [[24 квітня]] король [[Георг II (король Греції)|Георг II]] разом з урядом втік на [[Крит]], а [[27 квітня]] німці захопили [[Афіни]].

[[20 травня]] розпочалась [[Критська повітряно-десантна операція|висадка німецького повітряного десанту]] на [[Крит]]і, який незважаючи на запеклу оборону, британські війська змушені були до [[31 травня]] залишити. До [[2 червня]] острів повністю окупований. Зважаючи на великі втрати німецьких парашутистів, Гітлер відмовляється від планів проведення подальших десантних операцій із захоплення [[Кіпр (острів)|Кіпру]] та [[Суецький канал|Суецького каналу]].

Внаслідок вторгнення Югославія розчленована. Третій Рейх анексував північну [[Словенія|Словенію]], Королівство Угорщина&nbsp;— західну [[Воєводина|Воєводину]], [[Третє Болгарське царство|Болгарське царство]]&nbsp;— [[Вардарська Македонія|Вардарську Македонію]], Королівство Італія&nbsp;— південну Словенію, частину узбережжя [[Далмація|Далмації]], [[Чорногорія|Чорногорію]] та [[Косово (історична область)|Косово]]. [[Незалежна Держава Хорватія|Хорватія]] оголошена незалежною державою під італо-німецьким протекторатом. У [[Сербія (1941—1944)|Сербії]] створено колаборантський уряд [[Мілан Недич|Недича]].

Після розгрому Королівства Греція, Болгарське царство анексувало східну Македонію і західну Фракію; іншу частину країни поділено на італійську (західну) і німецьку (східну) окупаційні зони.
[[Файл:Second World War Europe 05 1941 fr.svg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни напередодні німецько-радянської війни]]

=== Підсумок ===
Перший період Другої світової війни на Європейському континенті завершився блискавичною перемогою країн Осі. Усі країни Європи крім Великої Британії були або завойовані, або підтримували режими А.Гітлера й Б.Муссоліні, одиниці&nbsp;— Швеція та Швейцарія&nbsp;— дотримувались нейтралітету. Пали [[Польща]], [[Норвегія]], [[Данія]], [[Люксембург]], [[Бельгія]], [[Нідерланди]], [[Франція]], [[Албанія]], [[Югославія]] та [[Греція]]. Радянський Союз повернув собі втрачені імперські землі в Естонії, Латвії, Литві та Бессарабії, окупував понад 50&nbsp;% території Польщі.

За станом на [[22 червня]] [[1941]] року нацистська Німеччина зі своїми союзниками опинилась віч-на-віч проти СРСР. На [[Британські острови|Британських островах]], захищена протокою [[Ла-Манш]], судорожно билась метрополія [[Британська імперія|Британської імперії]].

== Другий етап війни (червень 1941&nbsp;— листопад 1942 року) ==

=== Напад на СРСР ===

==== Операція «Барбаросса» ====
{{Main|Німецько-радянська війна|Операція «Барбаросса»|Блокада Ленінграда|Битва за Москву}}
[[22 червня]] 1941 року рано вранці Третій Рейх за підтримки своїх союзників&nbsp;— [[Королівство Італія (1861—1946)|Королівств Італія]], [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Угорщина]], [[Королівство Румунія|Румунія]] та [[Перша словацька республіка|Словацької республіки]]&nbsp;— раптово<ref>Sella, Amnon. [http://www.deepdyve.com/lp/sage/barbarossa-surprise-attack-and-communication-67eVI0EzHW 'Barbarossa':Surprise Attack and Communication] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120812063115/http://www.deepdyve.com/lp/sage/barbarossa-surprise-attack-and-communication-67eVI0EzHW |date=12 серпня 2012 }}. Journal of Contemporary History, Volume 13 (3) : 555. SAGE&nbsp;— Jan 1, 1978.</ref> і без оголошення війни напала на СРСР, розпочавши [[Німецько-радянська війна|німецько-радянську війну]].

Німецькі війська завдали потужного раптового удару по всьому західному радянському кордону трьома групами армій: [[Група армій «Північ»|«Північ»]], [[Група армій «Центр»|«Центр»]] та [[Група армій «Південь»|«Південь»]]. [[23 червня|23]]&nbsp;— [[25 червня]] радянські фронти намагаються завдати контрудари, проте зазнають невдачі.
[[Файл:Second World War Europe 06 1941 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Червень 1941]]
[[Файл:Second World War Europe 07 1941 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Липень 1941]]

[[22 червня]] о 6.05 ранку радянські літаки бомбардували фінські [[Панцерник берегової оборони|панцерники берегової оборони]], транспортні судна. О 7.55 почали діяти батареї радянської артилерії на острові Ханко. В Петсамо по одному из суден вівся артилерійський вогонь через державний кордон<ref>''[[Карл Густав Маннергейм]]'', Мемуари. М.: Вагриус, 2003. [http://militera.lib.ru/memo/other/mannerheim/11.html електорнна версія на ''militera.lib.ru''] {{ref-ru}}</ref>. [[25 червня]] радянські літаки бомбардували фінські аеродроми, цього ж дня [[Радянсько-фінська війна (1941—1944)|Фінляндія оголошує війну СРСР]]. Фінські війська переходять у контрнаступ і незабаром повертають собі [[Карельський перешийок]], раніше захоплений Радянським Союзом, не перетинаючи старий фінсько-радянський кордон на [[Карельський перешийок|Карельському перешийку]]. [[29 червня]] німецькі та фінські війська проводять [[Операція «Зільберфукс»|наступ у Заполяр'ї]], Але просування вглиб радянської території зупинено.

До кінця першої декади липня німецькі війська захопили [[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовську РСР]], [[Латвійська Радянська Соціалістична Республіка|Латвійську РСР]], [[Естонська Радянська Соціалістична Республіка|Естонську РСР]], [[Молдавська Радянська Соціалістична Республіка|Молдавську РСР]], [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Білоруську РСР]] та значну частину [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української РСР]]. Основні сили радянського [[Західний фронт (СРСР, Друга світова війна)|Західного фронту]] розгромлені в [[Білостоцько-Мінська битва|Білостоцько-Мінській битві]].

Радянський [[Північно-Західний фронт (Друга світова війна)|Північно-Західний фронт]] зазнав поразки в прикордонній битві і був відкинутий. Проте радянський [[контрудар під Сольцами]] [[14 липня|14]]&nbsp;— [[18 липня]] призупинив німецький наступ на [[Ленінград]] майже на 3 тижні.

Радянський [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західний фронт]] також зазнав поразки і був відкинутий від кордону, але провальний [[Битва під Дубном|контрудар радянських мехкорпусів]] не дозволив німецьким військам здійснити глибокий прорив і захопити [[Київ]].

[[12 липня]] СРСР і Велика Британія уклали [[Угода між Сполученим Королівством та Союзом Радянських Соціалістичних Республік 12 липня 1941 року|угоду]] про спільні дії у війні проти Німеччини. Аналогічні договори було підписано з емігрантськими урядами [[Друга Чехословацька Республіка|Чехословацької республіки]] та Польської республіки. Ці договори започаткували утворення [[Антигітлерівська коаліція|антигітлерівської коаліції]].

[[10 липня]] 1941 року [[група армій «Центр»]] розпочала новий наступ на центральній ділянці радянсько-німецького фронту, і вже [[16 липня]] захопила [[Смоленськ]] та [[Смоленська битва (1941)|оточила]] основні сили відновленого радянського [[Західний фронт (СРСР, Друга світова війна)|Західного фронту]]. На хвилі цього успіху, а також враховуючи необхідність підтримати [[Ленінградська оборонна операція|наступ на Ленінград]] і [[Битва за Київ (1941)|Київ]], [[19 липня]] Гітлер, незважаючи на заперечення [[ОКХ|армійського командування]], наказав перенести напрямок головного удару з московського напрямку на південний ([[Київ]], [[Донщина|Донбас]]) і північний (Ленінград)<ref>Герман гот. Танкові операції. Смоленськ: Русич, 1999. С. 153.</ref>. Відповідно до цього рішення танкові групи, що наступали на Москву, вивели зі складу групи «Центр» і спрямували на південь ([[2-га танкова армія (Третій Рейх)|2-га танкова група]]) і на північ ([[3-тя танкова армія (Третій Рейх)|3-тя танкова група]]). Наступ на Москву мали продовжити [[Піхотна дивізія Вермахту|піхотні дивізії]] групи армій «Центр», але бої в районі Смоленська тривали, і [[30 липня]] група армій «Центр» отримала наказ перейти до оборони. Таким чином, [[Операція «Тайфун»|наступ на Москву]] було відкладено.

[[8 серпня|8]]&nbsp;— [[9 серпня]] [[група армій «Північ»]] відновила [[План «Нордліхт»|наступ на Ленінград]]. Фронт радянських військ розділено, вони змушені відходити різними напрямками [[Талліннська оборона (1941)|до Таллінна]] та [[Санкт-Петербург|Ленінграда]]. [[8 вересня]], із захопленням [[Шліссельбург]]а, німецькі війська [[Блокада Ленінграда|взяли Ленінград у кільце]].
[[Файл:Second World War Europe 08 1941 de.svg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Серпень 1941]]

[[6 вересня]] Гітлер своїм наказом зупинив наступ групи військ «Північ» на Ленінград, і віддав наказ фельдмаршалу [[Вільгельм Ріттер фон Лееб|Леебу]] віддати всі танки і значну частину військ, щоб «якомога швидше» розпочати наступ на Москву<ref name="CZW">Chronik. Zweiter Weltkrieg.&nbsp;— Otus Verlag AG, 2007.&nbsp;— ISBN 978-3-907200-56-8</ref><ref name="CdZW">Chronik des Zweiten Weltkrieg.&nbsp;— MOHN Media. Mohndruck GmbH, 2004.&nbsp;— ISBN 3-577-14367-3</ref>.
[[16 жовтня]], відмовившись від штурму [[Санкт-Петербург|Ленінграда]], [[група армій «Північ»]] [[Тихвінська оборонна операція|продовжила наступ на Тихвинському напрямку]], з наміром з'єднатися з фінськими військами східніше Ленінграда, однак [[Тихвінська наступальна операція|контрудар радянських військ під Тихвином]] зірвав ці плани.
[[Файл:Second World War Europe 09 1941 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Вересень 1941]]

На початку серпня на південному фланзі фронту війська [[Група армій «Південь»|групи армій «Південь»]] відрізали від Дніпра та [[Битва під Уманню|оточили під Уманню]] дві радянські армії. Однак захопити [[Київ]] їм знову не вдалося. Тільки після повороту військ південного флангу групи армій «Центр» ([[2-га армія (Третій Рейх)|2-ї армії]] і 2-ї танкової групи) на південь становище радянського [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного фронту]] різко погіршилося. Німецька [[2-га танкова армія (Третій Рейх)|2-га танкова група]], відбивши контрудар [[Брянський фронт|Брянського фронту]], форсувала [[Десна|Десну]] та [[15 вересня]] з'єдналась з 1-ю танковою групою, що наступала з Кременчуцького плацдарму. Внаслідок [[Битва за Київ (1941)|боїв на сході від Києва]] радянський [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західний фронт]] був повністю розгромлений.

Катастрофа під Києвом відкрила німцям шлях на південь. [[5 жовтня]] [[1-ша танкова армія (Третій Рейх)|1-ша танкова група]] вийшла до [[Азовське море|Азовського моря]] у [[Мелітополь|Мелітополі]], відрізавши війська [[Південний фронт (Друга світова війна)|Південного фронту]]. У жовтні 1941 року [[Оборона Криму (1941—1942)|німецькі війська захопили]] майже весь [[Кримський півострів]], крім [[Севастополь|Севастополя]], який [[Оборона Севастополя (1941—1942)|опинився в облозі]]. Німецькі війська продовжили наступ на [[Донщина|Донбас]] та [[Ростов-на-Дону|Ростов]]. [[24 жовтня]] захоплено [[Харків]], до кінця жовтня зайнято основні міста Донбасу. [[17 жовтня]] захоплено [[Таганрог]]. [[21 листопада]] 1-ша танкова армія увійшла в [[Ростов-на-Дону]], досягнувши цілей плану «Барбаросса» на півдні. Однак [[29 листопада]] [[Ростовська операція (1941)|радянські війська вибили німців з Ростова]], і до літа 1942 [[лінія фронту]] на півдні стабілізувався по рубежу річки [[Міус]].
[[Файл:Second World War Europe 10 1941 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Жовтень 1941]]

[[30 вересня]] [[1941]] року німецькі війська почали [[Битва за Москву|наступ на Москву]]. Внаслідок глибоких проривів німецьких танкових з'єднань основні сили радянських [[Західний фронт (СРСР, Друга світова війна)|Західного]], [[Резервний фронт|Резервного]] та [[Брянський фронт|Брянського фронту]] опинилися оточеними [[Вяземська операція|біля Вязьми]] та Брянська. Всього в полон потрапило понад 660 тис. осіб.
[[Файл:Second World War Europe 11 1941 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Листопад 1941]]

[[15 листопада|15]]&nbsp;— [[18 листопада]] війська Третього Рейху із закінченням бездоріжжя відновлюють наступ на Москву, проте до грудня зупинені на всіх напрямках.

==== Зима 1941—1942 ====
{{Main|Московська наступальна операція (1941)|Ржевська битва|Дем'янська операція (1942)}}
[[5 грудня]] 1941 року [[Калінінський фронт|Калінінський]], [[Західний фронт (СРСР, Друга світова війна)|Західний]] та [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західний]] фронти [[Московська наступальна операція (1941)|перейшли в контрнаступ]]. Успішне просування радянських військ змусило німецький вермахт перейти до оборони по всій лінії фронту. До початку 1942 року німці відкинуті на 100—250&nbsp;км на захід. Поразка під Москвою стала першою великою поразкою вермахту в цій війні.
[[Файл:Second World War Europe 12 1941 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Грудень 1941]]

Успіх радянських військ під [[Москва|Москвою]] спонукав радянське командування перейти в широкомасштабний наступ. [[8 січня]] 1942 року сили [[Калінінський фронт|Калінінського]], [[Західний фронт (СРСР, Друга світова війна)|Західного]] та [[Північно-Західний фронт (Друга світова війна)|Північно-Західного фронту]] переходять у наступ проти німецької [[Група армій «Центр»|групи армій «Центр»]]. Їм не вдалося виконати визначеного завдання, і після кількох спроб, до середини квітня, зазнавши великих втрат, довелося припинити наступ та перейти до оборони. Німці зберегли [[Ржевсько-Вяземський виступ|Ржевсько-Вяземський плацдарм]], який становив небезпеку для Москви.
[[Файл:Second World War Europe 01 1942 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Січень 1942]]

На північному фланзі спроби [[Волховський фронт|Волховського]] та [[Ленінградський фронт|Ленінградського]] фронтів деблокувати Ленінград також не увінчалися успіхом і призвели до [[Любанська операція|оточення в березні 1942 року]] частини сил Волховського фронту.
[[Файл:Second World War Europe 07 1942 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Липень 1942]]
[[Файл:Second World War Europe 10 1942 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Жовтень 1942]]

=== Німецький наступ на півдні ===
{{Main|Харківська операція (1942)|Операція «Блау»|Сталінградська битва|Битва за Кавказ (1942—1943)}}
[[12 травня]] [[1942]] року радянські війська розпочали [[Харківська операція (1942)|наступ під Харковом]], який швидко закінчився провалом. Німецькі війська зуміли відбити удар, оточити його основне ударне угруповання та [[Операція «Фрідерікус»|майже повністю розгромити]] Червону армію південніше Харкова. Після нетривалої передишки вермахт [[Операція «Блау»|перейшов у стратегічний наступ]] на південному фланзі німецько-радянського фронту. Також нищівної поразки зазнали [[Операція «Полювання на дрохв»|радянські війська у Криму]]. 9 місяців радянські моряки утримували [[Севастополь]], і до 4 липня 1942 року [[Операція «Штерфанг»|залишки радянських військ евакуювалися]] в [[Новоросійськ]]. У підсумку оборона радянських військ на південній ділянці виявилася ослабленою. Користуючись цим, німецьке командування розпочало стратегічний наступ на двох напрямках: [[Операція «Фішрайер»|на Сталінград]] та [[Операція «Едельвейс»|на Кавказ]].

Після запеклих боїв під Воронежем та на [[Донщина|Донбасі]] німецьким військам [[Група армій «B»|групи армій «B»]] вдалося прорватися до [[Дон]]у. В середині липня почалася [[Сталінградська битва]], у якій радянським військам з великими втратами вдалося скувати ударне угруповання противника.

[[23 липня]] [[група армій «A»]], що наступала на [[Кавказ]], здобула [[Ростов-на-Дону]] і продовжила наступ на [[Кубань]]. [[12 серпня]] здобуто [[Краснодар]]. Однак у боях у передгір'ях Кавказу та [[Новоросійська операція (1942)|під Новоросійськом]] радянським військам вдалося зупинити противника.

Тим часом на центральній ділянці радянське командування розпочало велику наступальну операцію з розгрому Ржевсько-Сичевського угруповання противника ([[9-та армія (Третій Рейх)|9-ї армії]] [[група армій «Центр»|групи армій «Центр»]]). Однак здійснена з [[30 липня]] до кінця вересня [[Перша Ржевсько-Сичовська операція]] не увінчалася успіхом.

Не вдалося також прорвати [[Блокада Ленінграда|блокаду Ленінграда]], хоча [[Синявінська операція (1942)|радянський наступ]] змусив німецьке командування відмовитися від штурму міста.

У листопаді, після трьох місяців кривавої битви німецькі війська нарешті досягли берегів Волги у центрі Сталінграда, захопивши 90&nbsp;% міста, і розділити радянські війська, що залишилися, у двох невеликих котлах. Бойові дії тривали, але ситуація перетворилась на складну для військ вермахту, які були дуже обмежені в маневрі та в засобах постачання.
[[Файл:Second World War Europe 12 1942 de.png|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. Грудень 1942]]

=== Підсумок ===
Другий період війни в Європі ознаменувався перенесенням центру тяжіння основних воєнних дій на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східний фронт]]. Мільйонні армії билися на безмежних просторах [[Північна Європа|Північної]], [[Південно-Східна Європа|Південно-Східної]] та [[Східна Європа|Східної Європи]] від [[Мурманськ]]а до передгір'я [[Кавказ]]у. Протягом 17 місяців радянські та німецькі війська змагались у чисельних битвах, де вочевидь переважав гітлерівський [[вермахт]].

Але вперше з початку війни в Європі німецький [[план «Барбаросса»|план війни під назвою «Барбаросса»]], заснований на ідеї «блискавичної війни», не був реалізований повною мірою. [[Бліцкриг]], за розрахунками нацистського керівництва, мав зайняти 8-10 тижнів до початку зими й передбачав швидке просування танкових з'єднань, [[оточення]] й знищення радянських сухопутних військ у західних районах СРСР. Кінцева мета операції: вихід на [[Архангельськ—Астрахань (лінія)|лінію Астрахань&nbsp;— Архангельськ]]. Уральську промисловість передбачалось «паралізувати за допомогою авіації»<ref>[http://pidruchniki.com/1494051143498/politologiya/napad_fashistskoyi_nimechchini_srsr_utvorennya_antigitlerivskoyi_koalitsiyi Напад фашистської Німеччини на СРСР]</ref>. На [[19 листопада]] [[1942]] року німецькому вермахту вдалося вийти на визначений рубіж лише на нікчемній ділянці в [[Волгоград|Сталінграді]].

На території окупованої Європи значних дій не відбувалося, лише на Балканському півострові [[Югославський фронт Другої світової війни|активно діяли югославські партизани]], відкривши ще один, [[фронт]] війни проти нацистських та фашистських загарбників, що вдерлися на їхню землю.

== Третій етап війни (листопад 1942&nbsp;— грудень 1943 року) ==

=== Перелом у війні ===
{{main|Сталінградська битва|Ржевська битва|Воронезько-Харківська операція|Битва на Курській дузі|Битва за Дніпро}}
[[19 листопада]] [[1942]] року радянські війська [[Операція «Уран»|перейшли в контрнаступ]] під Сталінградом. Силами [[Південно-Західний фронт (Друга світова війна)|Південно-Західного]], [[Сталінградський фронт|Сталінградського]], [[Донський фронт|Донського фронтів]] було оточено 330-тисячне угруповання німецьких військ, [[2 лютого]] [[1943]] року залишки [[Операція «Кільце»|оточеного угруповання капітулювали]]. В полон потрапило все його командування&nbsp;— 24 генерали на чолі з фельдмаршалом [[Фрідріх Паулюс|Паулюсом]]. У Німеччині було проголошено триденний траур.

Водночас, [[операція «Марс»|спроба радянського наступу]] на центральній ділянці радянсько-німецького фронту [[25 листопада]]&nbsp;— [[20 грудня]] 1942&nbsp;року закінчилася невдало.
[[Файл:1943-07-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 липня 1943]]

З початку нового 1943 року Радянський Союз розпочав чисельні спроби переломити хід боїв на свою користь. Так, [[12 січня]] [[1943]] року внаслідок наступу Червоної Армії [[Операція «Іскра»|прорвано кільце блокади]] [[Блокада Ленінграда|навколо Ленінграда]], яка тривала з [[8 вересня]] [[1941]] року по [[27 січня]] [[1944]] року&nbsp;— 872 доби.

Впродовж зимового наступу Червоної армії визволена від нацистських окупантів [[Воронезько-Харківська операція|велика частина південної Росії]], [[Північно-Кавказька операція (1943)|Північний Кавказ]], [[Краснодарська операція|Кубань]], а також [[Донбаська операція (1943)|частка східної України]]. У наслідок боїв у центрі радянсько-німецького фронту утворився виступ завглибшки до 150 і шириною до 200 кілометрів, обернений на захід (так звана «Курська дуга»). Німецьке командування вирішило здійснити стратегічну операцію на Курському виступі. Для цього розроблено і у квітні 1943 року затверджено військову операцію під кодовою назвою [[Операція «Цитадель»|«Цитадель»]]. Маючи дані про підготовку німецьких військ до наступу, [[Ставка Верховного Головнокомандування]] вирішила тимчасово перейти до оборони на Курській дузі і в ході оборонної битви знекровити ударні угрупування ворога і цим створити сприятливі умови для переходу радянських військ у контрнаступ, а потім у загальний стратегічний наступ.
[[Файл:1943-10-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 жовтня 1943]]

У період з [[5 липня]] до [[23 серпня]] тривала масштабна [[Битва на Курській дузі|Курська битва]], в ході якої вперше в літній кампанії Червоною армією було завдано велику поразку військам вермахту. Загалом було знищено 30 німецьких дивізій, зокрема 7 танкових (серед яких елітні дивізії військ СС «[[1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер»|Лейбштандарт СС Адольф Гітлер]]», «[[3-тя танкова дивізія СС «Тотенкопф»|Мертва Голова]]», «[[2-га танкова дивізія СС «Дас Райх»|Рейх]]», «[[5-та танкова дивізія СС «Вікінг»|Вікінг]]»). Почався відступ німецьких військ по всій лінії фронту&nbsp;— їм доводиться залишити [[Орел (місто)|Орел]], [[Битва за Бєлгород|Бєлгород]], [[Брянська операція (1943)|Брянськ]], [[Смоленська операція (1943)|Смоленськ]], [[Новоросійська операція (1943)|Новоросійськ]]. Почалися бої за [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Білоруську РСР]] і [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українську РСР]]. У [[Битва за Дніпро|битві за Дніпро]] Червона армія завдала Третьому Рейху чергової поразки, повністю звільнивши [[Лівобережна Україна|Лівобережну Україну]] та [[Битва за Київ (1943)|визволивши столицю України]]&nbsp;— місто [[Київ]].

=== Італійський фронт ===
{{Main|Італійська кампанія (1943—1945)|Сицилійська операція|Висадка союзників в Італії|Капітуляція Італії}}
[[10 липня]] [[1943]] року союзники, після розгрому німецько-італійського угруповання [[Туніська кампанія|на півночі Тунісу]], [[Сицилійська операція|висадилися]] в [[Сицилія|Сицилії]]. Італійські війська здалися майже без бою, а опір союзникам чинив німецький 14-й танковий корпус. 22 липня американські війська захопили місто Палермо, і німці відступили на північний схід острова до Мессинської протоки. До 17 серпня німецькі частини, втративши всю бронетехніку і важке озброєння, переправилися на [[Апеннінський півострів]]. Одночасно з висадкою на Сицилії сили «[[Вільна Франція|Вільної Франції]]» висадилися на [[Корсика|Корсиці]] ([[операція «Везувій»]]). Поразка італійської армії значно погіршила становище в країні. Зросло невдоволення режимом [[Беніто Муссоліні|Муссоліні]]. Король [[Віктор Емануїл III]] вирішив заарештувати Муссоліні і поставити на чолі країни уряд маршала [[П'єтро Бадольо]].
[[Файл:1943-11-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 листопада 1943]]

У вересні 1943 року [[Висадка союзників в Італії|британо-американські війська висадилися]] на півдні Апеннінського півострова. Бадольо підписав [[капітуляція Італії|з ними перемир'я]] і оголосив про вихід Італії з війни. Однак, скориставшись розгубленістю союзників, [[Адольф Гітлер|Гітлер]] [[Операція «Дуб»|звільнив Муссоліні]], і на півночі країни було створено маріонеткову державу [[Італійська соціальна республіка]].

Восени 1943 року англо-американські війська просувалися на північ. [[1 жовтня]] союзники та італійські партизани [[Чотири дні Неаполя|звільнили Неаполь]], до [[15 листопада]] союзники прорвали [[Лінія Вольтурно|оборону німців на річці Вольтурно]] і форсували її. До січня 1944 року союзники досягли німецьких укріплень [[Зимова лінія|«Зимової лінії»]] біля Монте-Кассіно і річки [[Гарільяно]].

=== Підсумок ===
На третьому етапі воєнних дій в Європі основні дій продовжували відбуватися на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному фронті]]. У цей період відбулися масштабні битви під Сталінградом, на Північному Кавказі, на Курській дузі. Відтепер і до кінця війни нацистська Німеччина вимушена була тільки оборонятися. Військова майстерність, набута Червоною армією в ході війни, дозволила з ходу [[Форсування Дніпра (1943)|форсувати Дніпро]], визволити Київ і просунутись далеко на [[Правобережна Україна|Правобережжя]].

До кінця [[1943]] року [[Червона армія]] повернула собі понад 2/3 окупованої військами [[Вермахт]]у території Радянського Союзу і вийшла на лінію [[Вітебськ]]&nbsp;— [[Орша]]&nbsp;— [[Житомир]]&nbsp;— [[Кропивницький|Кіровоград]]&nbsp;— [[Кривий Ріг]]&nbsp;— [[Перекоп (Армянська міська рада)|Перекоп]]&nbsp;— [[Керч]], захопивши на правому березі [[Дніпро|Дніпра]], на [[Керченський півострів|Керченському півострові]] та на південному березі [[Сиваш]]а [[плацдарм]]и оперативного і стратегічного значення. Таким чином було створено сприятливі умови для відвоювання [[Правобережна Україна|Правобережної України]].

На середземноморському напрямку крах фашистського режиму в Італії і перехід її на бік союзників мав велике політичне значення: італійська армія вийшла з боротьби, в [[Південна Італія|Південній Італії]] фашизм впав, а в [[Північна Італія|Північній]] і [[Центральна Італія|Центральній]] тримався тільки на німецьких багнетах.
[[Файл:1944-01-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 січня 1944]]

== Четвертий етап війни (січень 1944&nbsp;— травень 1945 року) ==
[[Файл:1944-03-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 березня 1944]]

=== Східний фронт ===
{{Main|Дніпровсько-Карпатська операція|Операція «Багратіон»|Східно-Прусська операція|Битва за Берлін}}
У підсумку наступальних операцій чотирьох Українських і 2-го Білоруського фронтів, проведених на Правобережній Україні в період з кінця [[грудень|грудня]] [[1943]] року до [[квітень|квітня]] [[1944]], були здобуті важливі результати. Зазнало серйозної поразки найбільше стратегічне угрупування ворога. Виходом радянських військ до Карпат був розірваний фронт противника. Одна частина німецьких військ була відкинута на південь, а інша, з великими втратами, відійшла на територію [[Західна Україна|Західної України]].

[[1 березня]] [[1944]] року [[Санкт-Петербург|Ленінград]] було повністю [[Ленінградсько-Новгородська операція|звільнено від блокади]] противника. Під час [[Виборзько-Петрозаводська операція|Виборзько-Петрозаводської операції]] Червона армія розгромила фінські війська в [[Карело-Фінська Радянська Соціалістична Республіка|Карело-Фінській РСР]], створивши передумови для виходу [[Фінляндія|Фінляндії]] з війни. Радянські війська захопили міста [[Виборг]] і [[Петрозаводськ]], але були зупинені фінами під час [[Бої при Талі-Іхантала|боїв при Талі-Іхантала]].
[[Файл:1944-04-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 квітня 1944]]
[[Файл:1944-07-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 липня 1944]]

[[23 червня]] радянські війська перейшли в [[операція «Багратіон»|широкомасштабний наступ]] на фронті від [[Балтійське море|Балтики]] до Карпат на центральній ділянці фронту. [[Вермахт]] опинився в катастрофічному становищі під подвійним ударом і почав стрімко відкочуватися на захід. Успіх наступу в Білорусі помітно перевершив усі очікування радянського командування. В результаті двомісячного наступу повністю вигнали нацистських окупантів з [[Білоруська Радянська Соціалістична Республіка|Білоруської РСР]], відбили частину [[Балтійські країни|Прибалтики]], визволили східні райони [[Польща|Польщі]]. Практично повністю розгромили німецьку [[група армій «Центр»|групу армій «Центр»]]. Крім того, операція поставила під загрозу [[група армій «Північ»|групу армій «Північ»]] у Прибалтиці.

Від 1 серпня до 2 жовтня 1944 року відбулося [[Варшавське повстання]], організоване [[Армія Крайова|Армією Крайовою]] у Варшаві проти Третього Рейху. Метою повстання було звільнення Варшави й відновлення некомуністичної Польщі. Повстанці зазнали поразки. Радянські війська умисно затримали свій наступ, очікуючи поразки [[повстання]].

Внаслідок [[Виборзько-Петрозаводська операція|наступу радянських військ на півночі]] [[Фінляндія]] у вересні підписала угоду про перемир'я з Великої Британією і СРСР і зобов'язалася сприяти виходу з країни німецьких військових з'єднань. Німецькі війська відмовилися виходити з території Фінляндії, колишні союзники [[Лапландська війна|почали воювати один проти одного]].

[[14 вересня]] [[1944]] року почався наступ військ Червоної Армії на [[Балтійські країни|Прибалтику]]. В результаті [[Прибалтійська операція (1944)|Прибалтійської операції]] нацистських окупантів вигнали з [[Литовська Радянська Соціалістична Республіка|Литовської РСР]], [[Латвійська Радянська Соціалістична Республіка|Латвіської РСР]] і [[Естонська Радянська Соціалістична Республіка|Естонської РСР]]. Розгромлено 26 дивізій [[Група армій «Північ»|групи армій «Північ»]], 3 дивізії повністю знищено. Понад те, 400-тисячне німецько-латиське угруповання військ опинилося в [[Курляндський котел|Курляндському котлі]].

У жовтні 1944 року радянські війська і флот [[Петсамо-Кіркенеська операція|розгромили сили]] [[вермахт]]у на півночі Фінляндії в області [[Печенга (смт)|Петсамо]], а також в [[Нур-Норге|Північній Норвегії]].

[[20 серпня]] почалася [[Друга Яссько-Кишинівська операція]]. Червона Армія знищила німецьку [[група армій «Південна Україна»|групу армій «Південна Україна»]] і зайняла Королівство Румунія. [[23 серпня]] в Бухаресті відбувся [[Переворот в Румунії (1944)|антидиктаторський переворот]], а наступного дня [[Румунія в Другій світовій війні|Румунія оголосила війну]] нацистській Німеччині.

[[8 вересня]] Червона армія увійшла до Болгарського царства, [[9 вересня]] внаслідок [[Переворот в Болгарії (1944)|перевороту ліквідовано монархію]] й [[Болгарія у Другій світовій війні|Болгарія оголосила війну]] Третьому Рейху.
[[Файл:1944-09-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 вересня 1944]]
[[Файл:1944-12-15GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 грудня 1944]]

[[12 вересня]] в Москві радянський уряд від імені союзників&nbsp;— СРСР, Великої Британії і США&nbsp;— підписав угоду про перемир'я з новим румунським урядом, за якою СРСР повернув собі Бессарабію і Північну Буковину, однак Румунії повернули Північну Трансільванію.

[[12 січня]] [[1945]] року починається наступ в [[Польща|Польщі]]. Радянські війська розгромили [[Група армій «A»|групу армій «А»]], завершила вигнання нацистських окупантів з Польщі та створили сприятливі умови для нанесення вирішального удару по [[Берлін]]у. Почалося відновлення польської державності.

У лютому 1945 року проводиться [[Будапештська операція]], після якої останній європейський союзник Третього Рейху&nbsp;— [[Королівство Угорщина (1920—1946)|Угорщина]]&nbsp;— був змушений капітулювати.

Стало очевидним те, що німецькі збройні сили не здатні ефективно вести бойові дії на два фронти. Силами [[1-й Білоруський фронт|1-го]], [[2-й Білоруський фронт|2-го]] і [[3-й Білоруський фронт|3-го Білоруських фронтів]] успішно проведені наступальні операції, в результаті яких були розгромлені великі потужні німецькі угруповання в [[Східна Пруссія|Східній Пруссії]] та [[Померанія|Померанії]]. Радянські війська увійшли до Австрії з території Угорщини.

[[16 квітня]] [[1945]] Червона армія почала [[Битва за Берлін|наступ на Берлін]]. Загалом у штурмі [[Берлін]]а брало участь шість армій [[1-й Білоруський фронт|1-го Білоруського фронту]] і три армії [[1-й Український фронт|1-го Українського фронту]]. Усвідомлюючи свою повну поразку, [[Адольф Гітлер|Гітлер]] та [[Йозеф Геббельс|Геббельс]] наклали на себе руки.

[[1 травня]] розпочалася масова капітуляція гарнізону Берліна, а потім частин Західного фронту. На Східному фронті німецькі війська, за наказом голови уряду Третього Рейху адмірала [[Карл Деніц|Деніца]], продовжували бойові дії в Чехословаччині. [[2 травня]] після наполегливих двотижневих боїв за німецьку столицю генерал артилерії [[Гельмут Вейдлінг|Вейдлінг]] в супроводі трьох німецьких генералів перейшов лінію фронту і здався в полон. Через годину, перебуваючи в штабі [[8-ма гвардійська армія (СРСР)|8-ї гвардійської армії]], він написав наказ про капітуляцію Берліна.

[[Битва за Берлін]] вважається однією з наймасштабніших і кровопролитних битв Другої світової війни. Безповоротні [[Втрати у Другій світовій війні|втрати радянських військ]] склали понад 80 тисяч чоловік, німецьких військ&nbsp;— понад 600 тисяч (включаючи понад 400 тисяч військовополонених).
[[Файл:1945-01-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 січня 1945]]

=== Італійський фронт ===
{{Main|Битва при Монте-Кассіно|Операція «Шінгл»|Північно-Італійська операція}}
З січня 1944 року союзники розгорнули активні наступальні дії, намагаючись прорвати німецькі укріплення «Зимової лінії» біля Монте-Кассіно і річки Гарільяно. У січні, лютому й березні 1944 року вони тричі атакували німецькі позиції, щоб прорвати оборону противника на річці [[Гарільяно]] й увійти в [[Рим]], але через погіршення погоди (сильні дощі) їм це не вдалося й лінія фронту стабілізувалася до травня. Водночас [[22 січня]] союзники [[Операція «Шінгл»|висадили війська в Анціо]], південніше Риму. В Анціо німці робили безуспішні контратаки. До травня погода покращилася й [[11 травня]] союзники [[Битва при Монте-Кассіно|почали наступ]]), прорвали оборону німецьких військ в Монте-Кассіно і [[25 травня]] з'єдналися з висадженим раніше десантом у [[Анціо]].

[[4 червня]] 1944 року союзники звільнили [[Рим]].

В серпні 1944 року союзні війська досягли [[Флоренція|Флоренції]] і [[Готська лінія|нової лінії оборони]], яку вони подолали до весни [[1945]] року.

[[Італійська кампанія (1943—1945)|Італійська кампанія]] завершилася [[Північно-Італійська операція|визволенням]] [[Північна Італія|Північної Італії]]. [[28 квітня]] [[1945]] року партизани схопили і стратили [[Беніто Муссоліні]].

[[29 квітня]] генерал [[Генріх фон Фітингоф]] підписав договір про капітуляцію німецьких військ на території Італії. [[8 травня]] [[1945]] року вся територія Італії була звільнена військами союзників.
[[Файл:1945-02-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 лютого 1945]]

=== Західний фронт ===
{{Main|Операція «Оверлорд»|Операція «Драгун»|Арденнська операція|Центрально-Європейська операція}}
[[6 червня]] [[1944]] року, у «[[День Д]]», розпочалась операція {{comment|«Оверлорд»|Володар}}, якою був відкритий [[Другий фронт]]. В [[операція «Нептун»|морській десантній операції]] майже 160 000 солдатів союзників на 4 тисячах транспортних суден та десантних кораблях одночасно перетнули [[Ла-Манш]] та вторглися до Франції<ref name="Дюпуї,с.267-269">Эрнест Дюпюи и Тревор Дюпюи. Всемирная история войн. Кн.IV, Полигон, АСТ, Москва-Санкт-Петербург, стор. 267—269</ref>. Протягом 3-х тижнів після захоплення [[плацдарм]]у проводилася концентрація певної кількості військ, відтак [[операція «Кобра»]] розпочалась із завдання з цих плацдармів потужних ударів по всьому фронту з метою прориву в глибину оборони військ [[Вермахт]]у. [[24 серпня]] головні сили німецьких військ були оточені у [[Фалезька операція|Фалезькому котлі]], а 25 числа був звільнений [[Париж]]<ref>C.P. Stacey ''Official History of the Canadian Army in the Second World War: Volume II The Victory Campaign'' p. 295</ref>. [[31 серпня]] [[1944]] операція «Оверлорд» завершилася форсуванням союзними військами річки [[Сена]] та зосередженням на території континентальної Європи майже 3 000 000 особового складу<ref name="TOCTWW2a">{{cite encyclopedia|author=Michael Blumenson|editor=I.C.B Dear, M.R.D. Foot|year=2005|accessdate=|pages=627–630}}</ref><ref>{{cite web |url=http://www.historynet.com/magazines/world_war_2/3035101.html |title=The American invasion of Okinawa was the largest amphibious assault of World War II |author= |date= |work= |publisher=Historynet.com |accessdate=}}</ref>.

[[15 серпня]] [[1944]] року почалася [[морська десантна операція]] з висадки військ [[Антигітлерівська коаліція|союзників]] у південній [[Франція|Франції]] між містами [[Тулон]] та [[Канни]]. [[Операція «Драгун»]] стала найбільшим морським десантуванням у [[Середземномор'я|Середземномор'ї]]: всього американськими та французькими військами було висаджено 21 дивізію.

[[28 вересня]] німці почали відходити з території Північної Франції на укріплену [[Лінія Зігфрида|лінію Зігфрида]]. Не зумівши з ходу прорвати її, союзники спробували прорвати її обходом з півночі через [[Нідерланди]]. [[17 вересня]] в ході [[Голландська повітряно-десантна операція|операції «Маркет-Гарден»]] у Нідерландах висаджено повітряні десанти. Проте наступ союзників просувався недостатньо швидко і лише до 10 листопада війська [[21-ша група армій|21-ї групи армій]] [[Фельдмаршал (Велика Британія)|фельдмаршала]] [[Бернард Монтгомері|Б.Монтгомері]] очистили [[Битва на Шельді|гирло річки Шельди]] і вийшли до Маасу від [[Граве (Нідерланди)|Граве]] до гирла.

[[16 грудня]] 1944 року німці [[Арденнська операція|перейшли в контрнаступ]] в [[Арденни|Арденнах]], їм вдалося просунутися на 100&nbsp;км вглиб [[Бельгія|Бельгії]], але 22 грудня американська [[3-тя армія (США)|3-тя армія]] генерала [[Джордж Сміт Паттон|Паттона]] почала контрнаступ, атакувавши німців з півдня, і до 25 грудня 1944 року німецький наступ захлинувся, а союзники перейшли в загальний контрнаступ. До 27 грудня німці не втримали захоплених позицій в Арденнах і почали відступати.

[[Стратегічна ініціатива]] безповоротно перейшла до союзників, в січні 1945 року німецькі війська [[Операція «Нордвінд»|робили локальні відволікаючі контратаки]] в [[Ельзас]]і, які також закінчилися невдало. Після цього американські і французькі війська оточили частини 19-ї німецької армії біля міста [[Кольмарська операція|Кольмар в Ельзасі]] і розгромили їх до 9 лютого. Союзники [[Прорив «Лінії Зігфрида»|прорвали німецькі укріплення]] [[Лінія Зігфрида|«лінії Зігфрида»]] і почали вторгнення в Німеччину.

У лютому-березні 1945 року союзники під час [[Операція «Верітебл»|Маас-Рейнської операції]] захопили всю територію Третього Рейху на захід від Рейну і [[Рейнська операція|форсували Рейн]]. У квітні 1945 року союзники [[Рурська операція|оточили німецьку групу армій «Б» в Рурі]] і до 17 квітня розгромили її, вермахт втратив [[Рурський регіон|Рурський промисловий район]]&nbsp;— найважливіший промисловий район Третього Рейху.
[[Файл:1945-04-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 квітня 1945]]

Союзники продовжили [[Центрально-Європейська операція|наступ вглиб Німеччини]], і [[25 квітня]] [[Зустріч на Ельбі|зустрілися з радянськими військами]] на Ельбі біля [[Торгау]]. [[2 травня]] британські та канадські війська (21-ша група армій) захопили весь північний захід Німеччини та досягли кордонів Данії. Після завершення [[Рурська операція|Рурської операції]] американські частини перекинули на південний фланг в [[6-та група армій (США)|6-ту групу армій]], для захоплення південних районів Німеччини та Австрії.

На південному фланзі американські і французькі війська, що наступали, захопили південь Німеччини, Австрію. Частини [[7-ма армія (США)|7-ї американської армії]] перейшли через [[Альпи]] по [[Бреннер (перевал)|Бреннерському перевалу]] і [[4 травня]] зустрілися з військами [[15-та група армій|15-ї групи армій союзників]], що наступали в [[Північна Італія|Північній Італії]].

=== Капітуляція Німеччини ===
[[7 травня]] генерал [[Альфред Йодль|Йодль]] від імені німецького командування підписав у ставці [[Дуайт Ейзенхауер|Дуайта Ейзенхауера]] в [[Реймс]]і умови беззастережної капітуляції. Радянський уряд висловив категоричний протест і висунув вимогу підписати [[Акт про капітуляцію Німеччини|акт беззастережної капітуляції Третього Рейху]] у [[Берлін]]і за участі СРСР.

[[8 травня]] (близько півночі) у передмісті Берліна [[Карлсгорст]]і, зайнятому радянськими військами, представники німецького головнокомандування на чолі з генералом [[Вільгельм Кейтель|Кейтелем]] підписали акт про беззастережну капітуляцію збройних сил Німеччини; цей договір за дорученням радянського уряду підписали: від СРСР&nbsp;— [[Маршал Радянського Союзу|маршал]] [[Жуков Георгій Костянтинович|Георгій Жуков]]; від Великої Британії&nbsp;— маршал [[Артур Теддер]]; від США&nbsp;— генерал [[Карл Спаатс]]; від Франції&nbsp;— генерал [[Жан Марі де Латр де Тассіньї]].
[[Файл:1945-05-01GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 1 травня 1945]]

[[23 травня]] 1945 року всі члени німецького уряду були арештовані союзниками, внаслідок чого Третій Рейх припинив існування.

== Бойові дії після капітуляції Третього Рейху ==
{{Main|Акт про капітуляцію Німеччини|Празьке повстання (1945)|Празька операція}}
Після безумовної капітуляції Третього Рейху окремі німецькі частини продовжували воювати. З 5 по 11 травня військами [[1-й Український фронт|1-го Українського фронту]] була проведена [[Празька операція]]&nbsp;— остання [[стратегічна наступальна операція]] Червоної армії на Європейському театрі війни, в ході якої було ліквідоване велике угруповання ворога на території Чехословаччини і вигнано нацистських окупантів з [[Прага|Праги]].
[[Файл:1945-05-15GerWW2BattlefrontAtlas.jpg|міні|праворуч|180пкс|Європейський театр Другої світової війни. 15 травня 1945]]

У ніч з 11 на [[12 травня]] поблизу демаркаційної лінії біля села Слівіце в околицях міста [[Плзень]] [[Битва під Слівіце|в ході бою були знищені]] залишки відступаючих з [[Прага|Праги]] змішаних дивізій СС на чолі з керівником Управління [[СС]] в [[Протекторат Богемії та Моравії|Богемії і Моравії]] [[Обергруппенфюрер|СС обергруппенфюрером]] графом Карлом-Фрідріхом фон Пюклер-Бургхаусом.

[[14 травня|14]]—[[15 травня]] в північній [[Словенія|Словенії]] відбулась [[Полянська битва|остання битва]] Другої світової в Європі за участі німецьких військ, під час якої [[Народно-визвольна армія Югославії]] розбила залишки німецьких військ і колаборантів. Залишки [[Хорватське домобранство|хорватського домобранства]] були остаточно знищені тільки [[25 травня]] в ході [[Битва за Оджак|битви за Оджак]]. За 2 дні до цього, [[23 травня]], комісія союзників заарештувала членів [[Фленсбурзький кабінет|кабінету Карла Деніца]]&nbsp;— останнього нацистського уряду.

== Див. також ==
* [[Європейський театр Першої світової війни]]
* [[Середземноморський, Близькосхідний і Африканський театри воєнних дій Другої світової війни]]
* [[Блокада Німеччини (1939-1945)]]
* [[Стратегічні бомбардування під час Другої світової війни]]
* {{не перекладено|Німецька окупація Європи (1939—1945)||en|German-occupied Europe}}

== Примітки ==
;Виноски
{{Reflist|group=Прим.}}

;Джерела
{{reflist}}

{{Друга світова війна}}
{{ВП-портали|Друга світова війна|Історія|Європа|Війна}}

[[Категорія:Театри воєнних дій Другої світової війни]]
[[Категорія:Театри війни]]
[[Категорія:Військова історія Європи]]