Європейський комісар

Європейський комісар — один з 28 членів Європейської комісії на чолі з головою Європейської комісії. Кожна держава-член Європейського Союзу має квоту на призначення 1 комісара.

Зміст

ПризначенняРедагувати

Кожен комісар призначається державою-членом ЄС в консультації з головою Європейської Комісії. При цьому голова комісії самостійно розподіляє між призначеними комісарами напрями їх роботи. Після цього обрана команда піддаються обговоренню в Європейському парламенті, який повинен або відхилити, або прийняти склад Комісії в цілому. Якщо Європейський парламент заперечує проти якогось з кандидатів, президент Комісії зобов'язаний змінити напрямки роботи членів команди (перетасувати їх), або запросити нового кандидата від держави-члена. У парламенті не можуть голосувати проти окремих кандидатів. Як тільки команда буде схвалена парламентом, він офіційно приступає до вконання повноважень.

Слід зазначити, однак, що, хоч члени Комісії призначаються державами-членами, вони не представляють держави, діючи в загальноєвропейських інтересах.

Президент Європейського парламенту Єжи Бузек у 2010 рокці запропонував, щоб комісари обиратися прямим голосуванням під час виборів до Європейських виборів. Це дало б як комісарам, так і Європейській Комісії в цілому демократичний мандат[1]

ПрисягаРедагувати

Європейський комісар з юстиції, свободи і безпеки повинен дати присягу перед судом Європейського Союзу у формі Урочистої декларації перед Судом Європейського Союзу. Після набуттяя юридичної сили в грудні 2009 року Хартією основних прав Європейського Союзу, Європейський комісар з юстиції, свободи і безпеки Вівіан Редінґ має запропонувати положення про присягу кожним комісаром. Другий склад комісіх (Комісія Борозу) дала 3 травня 2010 першу таку присягу поряд з Комісаром з юстиції, свободи та безпеки перед судом Європейського Союзу.[2][3] Текст присяги наступний:

  Будучи призначеним членом Європейської комісії Європейської Ради, після надання згоди голосуванням Європейського парламенту я урочисто зобов'язуюсь: поважати договори і Хартії основних прав Європейського Союзу при виконанні всі моїх обов'язків, бути повністю незалежним у виконанні своїх обов'язків, заради загальних інтересів Союзу; при виконанні моїх завдань, ані шукати, ані отримувати вказівки від будь-якого уряду або з будь-якого іншого закладу, особи, офісу або юридичної особи; утримуватися від будь-яких дій, несумісних з моїми обов'язками або виконанням моїх завдань.

Я офіційно відзначаю зобов'язання кожної держави-​​члена поважати цей принцип і не намагатися впливати на членів Комісії при виконанні ними своїх завдань. Я також зобов'язуються поважати, під час і після мого терміну повноважень, обов'язки, що випливають з моїх зобов'язань, і, зокрема обов'язок поводитися чесно і розсудно щодо прийняття, після того як я перестав обіймати цю посаду, визначених призначень або вигод.

 

ІсторіяРедагувати

Як тільки кількість держав-учасниць ЄС досягла 27, кількість уповноважених мала бути скорочена до кількості, меншої за кількість держав-членів ЄС. Точне число уповноважених мало бути вирішено шляхом одноголосного голосування Європейські раді, і членство мало порівну передаватись між державами-членами. Після розширення ЄС у 2007 році це положення набуло чинності на наступний комісії після Європейських виборів 2009 року.[4]

Невдалий проект Європейської конституції перший пропонував, аби кількість уповноважених дорівнювала двом третинам від загальною кількості держав-членів ЄС. Ця кількість може бути змінено шляхом голосування в Європейські раді, у разі, якщо в майбутньомі кількість дежрав-членів кількість буде занадто висока. Конституція не була ратифікована державами-членами ЄС, тож на зміну йому прийшов Лісабонський договір. Однак, як Лісабонський договір не був ратифікований ірландськими виборацями. Одна з причин невдачі ратифікації — небажання втратити ірландського комісара. Ірландці на повторному волевиявленні підтримали угоду з істотною умовою — збереження ірландського комісара.

Таким чином, пропонувалось, щоб держава-член, який не отримає комісара, отримає пост високого представника, так звана формула 26 +1[5]. І

Ще одна зміна Лісабонських угод пропонувала створення ролі Верховного представника Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки шляхом злиття посад Європейського комісара зі зовнішніх зв'язків Високого представника із зовнішньої політикою та політикою безпеки. Крім того, Верховний Представник буде віце-головою Європейської комісії і головою Ради Європейського Союзу, під час зустрічей міністрів іноземних справ[6][7]

Жодна з цих ідей так і не була підтримана.

ПідзвітністьРедагувати

На додаток до своєї ролі в утвердженні нової комісії, Європейського парламенту має право в будь-який час відправити у відставку весь склад комісії висловленням вотуму недовіри. Рішення має підтримати не менше ніж дві третіх парламентарів, які взяли участь у голосванні, однак не менше половини від загального числа членів парламенту. Хоча Європарламент ніколи не використовував цю можливість, він загрожував використовувати її проти комісії на чолі з Жаком Сантер у 1999 році у зв'язку із звинуваченнями у корупції. У відповідь на це комісія пішла у відставку за власним бажанням.


Заробітня платняРедагувати

Заробітня платня комісара зафіксована на рівні 112,5% максимальної заробіньої платні для цивільної служби ЄС, що дорівнює €19,909.89[8][9]. Для Президента Європейської комісії ставка становить 130%, для віце-президента — 125%, для Високого представника — 130%.[8][10]

Теперішній склад Європейської комісії (європейські комісари)Редагувати

Країна Партія Комісар Сфера діяльності
  Португалія Європейська народна партія BarrosoЖозе Мануел Дурау Баррозу Президент
  Велика Британія Партія європейських соціалістів AshtonКетрін Ештон Перший віце-президент, Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки
  Люксембург Європейська народна партія RedingВів'єн Редінґ Віце-президент, єврокомісар з питань юстиції, фундаментальних прав та громадянства
  Іспанія Партія європейських соціалістів AlmuniaХоакін Альмунія Віце-президент, єврокомісар з питань конкуренції
  Естонія Альянс лібералів і демократів за Європу KallasСіім Каллас Віце-президент, єврокомісар з питань транспорту
  Нідерланди Альянс лібералів і демократів за Європу KroesНеелі Кроез Віце-президент, єврокомісар з питань цифрових технологій
  Італія Європейська народна партія TajaniАнтоніо Таяні Віце-президент, єврокомісар з питань промисловості та підприємництва
  Словаччина Партія європейських соціалістів SefčovičМарош Шефчович Віце-президент, єврокомісар з адміністрації та міжвідомчих відносин
  Словенія Альянс лібералів і демократів за Європу PotočnikЯнез Поточнік Єврокомісар з питань навколишнього середовища
  Фінляндія Альянс лібералів і демократів за Європу RehnОллі Рен Єврокомісар з економічних і монетарних питань та євро
  Литва Європейська народна партія PiebalgsАльгірдас Шемета Єврокомісар з митних питань, аудиту та боротьби з шахрайством
  Франція Європейська народна партія BarnierМішель Барньє Єврокомісар з питань внутрішньої торгівлі
  Кіпр Альянс лібералів і демократів за Європу VassiliouАндроула Васіліу Єврокомісар з питань освіти, культури, багатомовності та молоді
  Латвія Європейська народна партія SemetaАндріс Пієбалґс Єврокомісар з розвитку
  Бельгія Альянс лібералів і демократів за Європу GuchtКарел де Гюхт Єврокомісар з торгівлі
  Мальта Європейська народна партія DalliТоніо Бордж Єврокомісар з охорони здоров'я
  Ірландія Альянс лібералів і демократів за Європу Geoghegan-QuinnМаіре Геоґкехан Єврокомісар з досліджень, інновацій та науки
  Польща Європейська народна партія LewandowskiЯнуш Левандовські Єврокомісар з питань бюджету
  Греція Партія європейських соціалістів DamanakiМарія Даманакі Єврокомісар з морських питань та риболовлі
  Болгарія Європейська народна партія GeorgievaКрісталіна Ґорґієва Єврокомісар з міжнародного співробітництва, гуманітарної допомоги та кризового реагування
  Німеччина Європейська народна партія OettingerГюнтер Етінгер Єврокомісар з енергетики
  Австрія Європейська народна партія HahnЙоганнес Ган Єврокомісар з регіональної політики
  Данія Європейська народна партія HedegaardКонні Хедехорт Єврокомісар з питань клімату
  Чехія Партія європейських соціалістів FüleШтефан Фюле Єврокомісар з питань розширення та європейської політики сусідства
  Угорщина Партія європейських соціалістів AndorАндор Ласло Єврокомісар з питань зайнятості, праці та соціальної сфери
  Швеція Альянс лібералів і демократів за Європу MalmströmСісілія Мальмстрьом Єврокомісар з внутрішніх справ
  Хорватія Партія європейських соціалістів MimicaНевен Міміка Єврокомісар із захисту прав споживачів
  Румунія Європейська народна партія CioloşДачіан Чолош Єврокомісар з сільського господарства

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Mahony, Honor (23 March 2010) EP president suggests election of future EU commissioners, EU Observer
  2. Reding says member states 'must show' they're applying EU charter
  3. [1] EU commission: Wording of the oath.
  4. See the attached Protocol, Article 4
  5. Smyth, Jamie (5 September 2009). Rejection may undermine EU's effectiveness, warns Swedish premier. The Irish Times. Архів оригіналу за 3 January 2013. Процитовано 15 September 2009. 
  6. The Union's institutions: Commission. Europa (web portal). Процитовано 6 July 2007. 
  7. Council of the European Union (20 June 2007). Brussels European Council 21/22 June 2007: Presidency Conclusions (PDF). Процитовано 22 June 2007. 
  8. а б REGULATION No 422/67/EEC, 5/67/EURATOM OF THE COUNCIL, EurLex
  9. Base salary of grade 16, third step is €17,697.68: European Commission: Officials' salaries — accessed 19 March 2010
  10. Council Decision of 1 December 2009 laying down the conditions of employment of the High Representative of the Union for Foreign Affairs and Security Policy, EurLex