Перегляд вихідного коду сторінки Європейський Союз

{{redirect|ЄС|ЄС (значення)}}
{{Картка Країна
|native_name ={{lang-en|European Union}}<br/>{{collapsible list
  |titlestyle = background:transparent; font-size:9pt;
  |title = іншими офіційними мовами ЄС:
  |{{Infobox
    | rowclass1 = mergedrow| label1 = [[Болгарська]]: | data1 = {{lang|bg|Европейски съюз}}
    | rowclass2 = mergedrow| label2 = [[Грецька]]: | data2 = {{lang|el|Ευρωπαϊκή Ένωση}}
    | rowclass3 = mergedrow| label3 = [[Данська]]: | data3 = {{lang|da|Den Europæiske Union}}
    | rowclass4 = mergedrow| label4 = [[Естонська]]: | data4 = {{lang|et|Euroopa Liit}}
    | rowclass5 = mergedrow| label5 = [[Ірландська]]: | data5 = {{lang|ga|An Taontas Eorpach}}
    | rowclass6 = mergedrow| label6 = [[Іспанська]]: | data6 = {{lang|es|Unión Europea}}
    | rowclass7 = mergedrow| label7 = [[Італійська]]: | data7 = {{lang|it|Unione europea}}
    | rowclass8 = mergedrow| label8 = [[Латиська]]: | data8 = {{lang|lv|Eiropas Savienība}}
    | rowclass9 = mergedrow| label9 = [[Литовська]]: | data9 = {{lang|lt|Europos Sąjunga}}
    | rowclass10 = mergedrow| label10 = [[Мальтійська]]: | data10 = {{lang|mt|Unjoni Ewropea}}
    | rowclass11 = mergedrow| label11 = [[Нідерландська]]: | data11 = {{lang|nl|Europese Unie}}
    | rowclass12 = mergedrow| label12 = [[Німецька]]: | data12 = {{lang|de|Europäische Union}}
    | rowclass13 = mergedrow| label13 = [[Польська]]: | data13 = {{lang|pl|Unia Europejska}}
    | rowclass14 = mergedrow| label14 = [[Португальська]]: | data14 = {{lang|pt|União Europeia}}
    | rowclass15 = mergedrow| label15 = [[Румунська]]: | data15 = {{lang|ro|Uniunea Europeană}}
    | rowclass16 = mergedrow| label16 = [[Словацька]]: | data16 = {{lang|sk|Európska únia}}
    | rowclass17 = mergedrow| label17 = [[Словенська]]: | data17 = {{lang|sl|Evropska unija}}
    | rowclass18 = mergedrow| label18 = [[Угорська]]: | data18 = {{lang|hu|Európai Unió}}
    | rowclass19 = mergedrow| label19 = [[Фінська]]: | data19 = {{lang|fi|Euroopan unioni}}
    | rowclass20 = mergedrow| label20 = [[Французька]]: | data20 = {{lang|fr|Union européenne}}
    | rowclass21 = mergedrow| label21 = [[Хорватська]]: | data21 = {{lang|hr|Europska unija}}
    | rowclass22 = mergedrow| label22 = [[Чеська]]: | data22 = {{lang|cs|Evropská unie}}
    | rowclass23 = mergedrow| label23 = [[Шведська]]: | data23 = {{lang|sv|Europeiska unionen}}
   }}
 }}
|назва_род=ЄС
|conventional_long_name = Європейський Союз
|image_flag = Flag of Europe.svg
|common_name_g = Європейського Союзу
|image_map = Global European Union.svg
|map_caption = Розташування Європейського Союзу (зеленим кольором)
|national_motto = {{lang-la|[[Гасло Європейського Союзу|In varietate concordia]]}}<br/>(Єдність у різноманітті)
|national_anthem = {{lang-de|[[Гімн Європи|An die Freude]]}} (Ода до радості)<br/><small>«Інструментальна версія»</small><br/><center>[[Файл:Anthem of Europe (US Navy instrumental short version).ogg]]</center>
|official_languages = [[Офіційні мови Європейського Союзу|24 мови]]
|capital = [[Брюссель]] <small>(де-факто)</small>
|largest_city = [[Париж]]
|government_type= [[Наддержавність|Наднаціональний союз]]
|leader_title1 = [[Президент Європейської комісії]]
|leader_name1 = [[Урсула фон дер Ляєн]]
|leader_title2 = [[Голова Європейської Ради]]
|leader_name2 = [[Шарль Мішель]]
|leader_title3 = [[Голова Європейського парламенту]]
|leader_name3 = [[Давид Сассолі]]
|area_rank = 
|area= 4 475 757
|percent_water = 3,08
|population_estimate = {{зменшення}} 453 008 000<ref name="population">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&language=en&pcode=tps00001&tableSelection=1&footnotes=yes&labeling=labels&plugin=1|title=Eurostat {{ndash}} Population on 1 January 2017|publisher=[[European Commission]]|accessdate=14 July 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150807053109/http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&language=en&pcode=tps00001&tableSelection=1&footnotes=yes&labeling=labels&plugin=1|archivedate=7 August 2015|deadurl=no}}</ref>
|population_estimate_year = 2020
|population_estimate_rank = 3-тя
|population_census =505 163 008<ref name="population" />
|population_census_year =2013{{efn|Last year before break in time series.}}
|population_density = 116 ос.<!--511 805 088 / 4 381 376km2 = 116.8 people/km2 (1 January 2017)-->
|population_density_rank =
|GDP_PPP_year = 2018
|GDP_PPP = {{збільшення}} $21,7 трлн.<ref name="imf.org">{{cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2017/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=98&pr.y=20&sy=2018&ey=2018&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=998&s=NGDPD%2CPPPGDP%2CPPPPC&grp=1&a=1|title=IMF World Economic Outlook Database, October 2017|publisher=International Monetary Fund|accessdate=22 December 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180124070937/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2017/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=98&pr.y=20&sy=2018&ey=2018&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=998&s=NGDPD%2CPPPGDP%2CPPPPC&grp=1&a=1|archivedate=24 January 2018|deadurl=no}}</ref>
|GDP_PPP_rank = 2-га<!--According to IMF World Economic Outlook Database, October 2017, China's 2017 PPP GDP is $23.07 trillion, while the United States' is $19.38 trillion, ranking the EU second to China.-->
|GDP_PPP_per_capita = {{збільшення}} $42 459<ref name="imf.org"/>
|GDP_PPP_per_capita_rank = 24-та
|GDP_nominal = $18,4 трлн.<ref name="imf.org"/>
|GDP_nominal_rank = 2-га<!--According to IMF World Economic Outlook Database, October 2017, China's 2017 nominal GDP is $12.36 trillion, while the United States' is $19.38 trillion, ranking the EU second to the United States.-->
|GDP_nominal_year = 2018
|GDP_nominal_per_capita = $35 939<ref name="imf.org"/><!--Figure not published by IMF, calculated by dividing 18,393,544,000,000 (2018 GDP) by 511,805,088 (2017 population)-->
|GDP_nominal_per_capita_rank = 22-га
|sovereignty_type = [[Історія Європейського Союзу|Формування]]
|established_event1 = [[Римські договори]]
|established_date1 = 1 січня 1958
|established_event2 = [[Маастрихтський договір]]
|established_date2 = 1 листопада 1993
|established_event3 = [[Лісабонська угода]]
|established_date3 = 1 грудня 2009
|accessionEUdate =
|currency = {{unbulleted list
  |[[Євро]]&nbsp;(EUR, [[Символ євро|€]],&nbsp;в [[Єврозона|Єврозоні]]) та
  |{{collapsible list
    |titlestyle = background:transparent;text-align:left;font-weight:normal;
    |title = 10 інших
    |[[Болгарський лев|Лев]] (BGN, у Болгарії)<br/>[[Данська крона|Крона]] (DKK, у Данії)<br/>[[Злотий]] (PLN, у Польщі)<br/>[[Румунський лей|Лей]] (RON, у Румунії)<br/>[[Угорський форинт|Форинт]] (HUF, в Угорщині)<br/>[[Хорватська куна|Куна]] (HRK, у Хорватії)<br/>[[Чеська крона|Крона]] (CZK, у Чехії)<br/>[[Шведська крона|Крона]] (SEK, у Швеції)
   }}
 |ul_style=list-style: none; margin: 0;
 }}
|HDI_year = 2017
|HDI = {{збільшення}} 0,874<!--number only-->
|HDI_rank = 13-та
|HDI_category = <span style="color:#090;">дуже високий</span>
|time_zone = [[Західноєвропейський час|WET]] ([[UTC]])<ref group="lower-alpha">Не включаючи заморські території</ref><br/>[[Центральноєвропейський час|CET]] ([[UTC]]+1)<br/>[[Східноєвропейський час|EET]] ([[UTC]]+2)
|time_zone_DST = [[Західноєвропейський літній час|WEST]] ([[UTC]]+1)<br/>[[Центральноєвропейський літній час|CEST]] ([[UTC]]+2)<br/>[[Східноєвропейський літній час|EEST]]
|utc_offset_DST = +3
|cctld= [[.eu]]<ref group="lower-alpha">.eu представляє в цілому ЄС; країни-члени також мають свої домени.</ref>
|calling_code =
|mapframe_масштаб=2
|mapframe_geo=geoshape
|mapframe_перелік=Ireland.map;Hungary.map;Spain.map;Belgium.map;Luxembourg.map;Finland.map;Sweden.map;Denmark.map;Poland.map;Lithuania.map;Italy.map;Austria.map;Greece.map;Portugal.map;Nederland.map;France.map;Germany.map;Estonia.map;Latvia.map;Czechia.map;Slovakia.map;Slovenia.map;Romania.map;Bulgaria.map;Croatia.map;Cyprus.map;Malta.map
}}

'''Європе́йський Сою́з'''<ref>Іноді також '''Європе́йська У́нія'''</ref> (скорочення: '''Євросоюз''', '''ЄС''')&nbsp;— [[Економічний і монетарний союз Європейського Союзу|економічний]] і [[Політичний устрій Європейського Союзу|політичний]] союз, що об'єднує [[Список країн Європейського Союзу|27 незалежних держав-членів]], що розташовані в [[Європа|Європі]]. Веде свій початок від утворення [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|Європейської спільноти з вугілля й сталі]] (ЄСВС) і [[Європейська економічна спільнота|Європейської економічної спільноти]] (ЄЕС), які складались із шести країн у 1957 році. У наступні роки територія ЄС була збільшена за рахунок уключення [[Розширення Європейського Союзу|нових держав-членів]], одночасно збільшуючи свою сферу впливу шляхом розширення політичних повноважень. У сучасному вигляді існує на основі [[Маастрихтський договір|Маастрихтського договору]], підписаному 7 лютого 1992 року й чинному з 1 листопада 1993. Останній значний перегляд конституційних принципів ЄС був затверджений у [[Лісабонська угода|Лісабонській угоді]], яка набула чинності в 2009 році. Юридично в ЄС не виділено [[Столиця|столиці]], але [[де-факто]] таким є місто [[Брюссель]], де базується більшість інституцій Європейського союзу.

ЄС діє через систему незалежних наднаціональних інституцій і спільно узгоджених рішень держав-членів. Найважливішими інституціями ЄС є: [[Європейська комісія]], [[Рада Європейського Союзу]], [[Європейська рада]], [[Суд Європейського Союзу]], [[Європейський центральний банк]] і [[Європейський парламент]], який [[Вибори до Європейського парламенту|обирається]] кожні 5 років [[Громадянство Європейського Союзу|громадянами Європейського Союзу]].

У ЄС діє [[Внутрішній ринок Європейського Союзу|єдиний ринок]] через стандартизовану систему законів, що діють у всіх державах-членах. У [[Шенгенська зона|Шенгенській Зоні]] (до складу якої входять 22 держави-члени й 4 держави, що не є членами ЄС) паспортний контроль скасовано. Політика ЄС спрямована на забезпечення вільного руху людей, товарів, послуг і капіталу, законодавчих актів про спільні питання справедливости й підтримки спільної торгової політики, [[Спільна сільськогосподарська політика Європейського Союзу|сільського господарства]], [[Спільна рибна політика Європейського Союзу|рибальства]] й [[Регіональна політика Європейського Союзу|регіонального розвитку]]. [[Єврозона]] ([[валютний союз]]), була заснована в 1999 році й вступила в повну силу в 2002, коли були введені в обіг монети й банкноти [[Євро]]. Станом на 2017 рік, у [[Єврозона|Єврозону]] входять 19 держав-членів, що використовують євро як свою національну валюту. ЄС відіграє важливу роль у [[Спільна зовнішня та безпекова політика|спільній зовнішній і безпековій політиці]]. Європейський Союз має постійні дипломатичні місії по всьому світу й офіційно представлений в [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]], [[Світова організація торгівлі|Світовій організації торгівлі]] (СОТ), [[G7|«Великій Сімці»]] й [[Велика двадцятка|«Великій двадцятці»]].

На сьогодні, Європейський Союз займає площу 4 233 255 км<sup>2</sup> ([[Список країн за площею|7-ме місце]] у світі), з населенням близько 445 мільйонів людей ([[Список країн за населенням|3-тє місце]]).<ref name="population"/> Загальний номінальний [[валовий внутрішній продукт]] складає більше 17&nbsp;трлн доларів США ([[Список країн за ВВП (номінал)|2-ге місце]]), за [[Паритет купівельної спроможності|паритетом купівельної спроможності]]&nbsp;— 21&nbsp;трлн доларів США ([[Список країн за ВВП (ПКС)|2-ге місце]]). Якщо вважати ЄС країною, то за доходом на душу населення він входив би в тридцятку (якщо окремо в рейтингу враховувати країни-члени ЄС) або двадцятку (якщо не враховувати) [[Список країн за ВВП (номінал) на душу населення|найзаможніших країн світу]] (серед усіх 186 або 158 відповідно).<ref name="imf.org"/> ЄС, наразі, не має власних збройних сил, але сприяє військовому співробітництву його країн-членів, більшість яких є членами [[НАТО]]. Через великий політичний і економічний глобальний уплив, Європейський Союз розглядають однією з [[Потенційні наддержави|потенційних наддержав]].

== Історія ==
{{main|Історія Європейського Союзу|Договори Європейського Союзу|Європейська інтеграція}}

З кінця [[Друга світова війна|Другої світової війни]] суверенні європейські країни укладали договори й тим самим співпрацювали й узгоджували політику (або об'єднували суверенітет) у дедалі більшій кількості сфер, у так званому [[Європейська інтеграція|європейському інтеграційному проєкті]] чи будівництві Європи ({{lang-fr|la construction européenne}}). Наступна хронологія окреслює правову основу Європейського Союзу (ЄС) — основної основи цього об'єднання. ЄС успадкував багато своїх нинішніх обов'язків від [[Європейські спільноти|Європейських Співтовариств]], які були засновані в 1950-х роках у дусі [[Декларація Шумана|Декларації Шумана]].

=== Передумови ===
{{main|Ідеї європейської єдності до 1945 року}}
[[File:Habsburg_dominions_1700.png|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:Habsburg_dominions_1700.png|міні|Іспанські та австрійські європейські землі [[Габсбурги|Габсбургів]], [[1700]]]]
Протягом століть, що послідували за падінням Риму в 476 році, кілька європейських держав розглядали себе як [[translatio imperii]] ("передача правління") неіснуючої тоді вже Римської імперії: [[Каролінгська імперія|Імперія Франків]] (481–843) і [[Священна Римська імперія]] (962–1806 ) намагалися тим самим відродити Рим на Заході.{{efn|The Frankish Empire has had a symbolic relevance for the building of Europe since the 20th century: [[Charlemagne]] is often regarded as the "Father of Europe" and a similarity between the borders of Charlemagne's Empire and that of the [[European Economic Community]] was made explicit during the 1965 Aachen exhibition sponsored by the Council of Europe.<ref>{{Cite book|last=Story|first=Joanna|title=Charlemagne: Empire and Society|date=2005|publisher=Manchester University Press|isbn=978-0-7190-7089-1|pages=2–3}}</ref> Kikuchi Yoshio (菊池良生) of&nbsp;[[Meiji University]]&nbsp;suggested that the notion of&nbsp;[[Holy Roman Empire]]&nbsp;as a federal political entity influenced the later structural ideas of the European Union.<ref>{{cite book|title=神聖ローマ帝国|last1=Kikuchi (菊池)|first1=Yoshio (良生)|year=2003|isbn=978-4-06-149673-6|page=264}}</ref>|name=|group=}} Ця політична філософія наднаціонального панування над континентом, аналогічна прикладу древньої Римської імперії, привела до раннього середньовіччя в концепції відродження імперії («відновлення імперії»), або в формах Reichsidee («імперська ідея») або релігійно натхненний Imperium Christianum («християнська імперія»).<ref>{{Cite book
|title=The concept of empire in Western Europe from the fifth to the fourteenth century
|last=Folz
|first=Robert
|date=1969
|publisher=Edward Arnold
|location=London
|pages=65
|isbn=978-0-7131-5451-1
|oclc=59622
}}</ref><ref>{{Cite journal|last1=Gorp|first1=Bouke Van|last2=Renes|first2=Hans|date=2007|title=A European Cultural Identity? Heritage and shared histories in the European Union|url=https://research.vu.nl/ws/files/2331638/208641.pdf|journal=Tijdschrift voor Economische en Sociale Geografie|volume=98|issue=3|page=411|doi=10.1111/j.1467-9663.2007.00406.x|issn=1467-9663|quote=For the last two thousand years, the Christian church has attempted to unify Europe in cultural terms. Christianity did not originate in Europe but, building upon the organisation of the Roman Empire, has tried throughout the Middle Ages to become a Europe-wide organisation.}}</ref> Середньовічний християнський світ і політична влада папства були названі сприяють європейській інтеграції і єдности.{{sfn|Pagden|Hamilton|2002|p=89}}{{sfn|Mather|2006|pp=16–18}}<ref>{{Cite book
|title=Religion and the Struggle for European Union: Confessional Culture and the Limits of Integration
|last1=Nelsen
|first1=Brent F.
|last2=Guth
|first2=James L.
|year=2015
|publisher=Georgetown University Press
|pages=[https://books.google.com/books?id=Kj64CAAAQBAJ&pg=PA48 48–49]
|isbn=978-1-62616-070-5
}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://archive.org/details/christendomeurop0000perk
|title=Christendom and European Identity: The Legacy of a Grand Narrative Since 1789
|last=Perkins
|first=Mary Anne
|date=2004
|publisher=Walter de Gruyter
|page=[https://archive.org/details/christendomeurop0000perk/page/341 341]
|isbn=978-3-11-018244-6
|url-access=registration
}}</ref>

У східних частинах континенту [[Московське царство|Московське Царство]] і, врешті-решт, [[Російська імперія|Російська Імперія]] (1547–1917) оголосили Москву Третім Римом і спадкоємцем східних традицій після падіння Константинополя в 1453 році.<ref>{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=wQB-DwAAQBAJ&pg=PT103
|title=Perceptions of the European Union's Identity in International Relations
|last=Skolimowska
|first=Anna
|date=2018
|publisher=Routledge
|isbn=978-1-351-00560-9
}}</ref> Розрив між грецьким Сходом та латинським Заходом вже збільшився завдяки політичному поділу Римської імперії в IV столітті та Великій схизмі 1054 року,{{sfn|Pagden|Hamilton|2002|pp=60, 75}}<ref>{{Cite book
|title=Religion and the Struggle for European Union: Confessional Culture and the Limits of Integration
|last1=Nelsen
|first1=Brent F.
|last2=Guth
|first2=James L.
|date=2015
|publisher=Georgetown University Press
|pages=9–10
|isbn=978-1-62616-070-5
}}</ref><ref>{{Cite journal|last=Semenenko|first=Irina|date=2013|title=The Quest for Identity. Russian Public Opinion on Europe and the European Union and the National Identity Agenda|journal=Perspectives on European Politics and Society|volume=14|issue=1|pages=102–122|doi=10.1080/15705854.2012.732396|issn=1570-5854|s2cid=143894553}}</ref> і врешті-решт його знову розширять [[Залізна завіса|залізною завісою]] (1945–1991) до розширення Європейського Союзу в напрямку Центрально-східної Європи з 2004 року.{{sfn|O'Brennan|2006|pp=1–2}}

Загальноєвропейська політична думка справді виникла в XIX столітті, натхненна ліберальними ідеями Французької та Американської революцій після загибелі імперії Наполеона (1804–1815). У десятиліття після підсумків Віденського конгресу,<ref>{{Cite book
|title=EUtROPEs. The Paradox of European Empire
|last=Ghervas
|first=Stella
|year=2014
|editor-last=Boyer
|editor-first=John W.
|publisher=University of Chicago Center in Paris
|pages=49–81
|chapter=Antidotes to Empire: From the Congress System to the European Union
|isbn=978-2-9525962-6-8
|editor-last2=Molden
|editor-first2=Berthold
}}</ref> ідеали європейської єдности процвітали на всьому континенті, особливо в працях Войцеха Ястшембовського (1799–1882) або Джузеппе Мацціні (1805–1872).<ref>{{Cite book
|title=Mazzini
|last=Smith
|first=Denis Mack
|year=2008
|publisher=Yale University Press
|isbn=978-0-300-17712-1
}}</ref> Термін [[Сполучені Штати Європи]] ({{lang-fr|États-Unis d'Europe}}) був використаний Віктором ГюҐо (1802–1885) під час виступу на Міжнародному конгресі миру, що відбувся в Парижі в 1849 році:

{{quote|Прийде день, коли всі нації на нашому континенті утворять європейське братство ... Настане день, коли ми побачимо ... Сполучені Штати Америки та Сполучені Штати Європи віч-на-віч, що тягнуться один до одного через морів.<ref>{{Cite journal|last=Metzidakis|first=Angelo|date=1994|title=Victor Hugo and the Idea of the United States of Europe|jstor=23537320|journal=Nineteenth-Century French Studies|volume=23|issue=1/2|pages=72–84}}</ref>}}
[[File:Europe_1812_map_en.png|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:Europe_1812_map_en.png|міні|[[Перша Французька імперія|Європа, де панує Франція]] в [[1812]]]]
Протягом міжвоєнного періоду свідомість того, що національні ринки Європи взаємозалежні, хоча й конфронтаційні, поряд із спостереженням за більшим і зростаючим ринком США з іншого боку океану, живило потяг до економічної інтеграції континенту. У 1920 р., Виступаючи за створення Європейського економічного союзу, британський економіст Джон Мейнард Кейнс писав, що "слід створити Вільну профспілку..., яка б не вводила жодних протекціоністських мит проти продуктів інших членів Союзу".<ref>John Maynard Keynes, ''Economic Consequences of the Peace'', New York: Harcourt, Brace & Howe, 1920, pp. 265–66.</ref> Протягом того ж десятиліття Річард фон Куденгове-Калергі, один із перших, хто уявив собі сучасний політичний союз Європи, заснував рух "Пан-Європа". Його ідеї вплинули на його сучасників, серед яких тодішній прем'єр-міністр Франції Арістід Бріан. У 1929 р. останній виступив з промовою за Європейський Союз перед асамблеєю Ліги Націй, попередниці ООН. У своєму радіозверненні в березні 1943 року, коли все ще вирувала війна, лідер Великої Британії сер [[Вінстон Черчилль]] тепло сказав про "відновлення справжньої величі Європи" після досягнення перемоги і розмірковував про повоєнне створення "Ради Європи" що об’єднало б європейські держави для побудови миру.<ref>{{Cite book
|title=Churchill's Last Stand: The Struggle to Unite Europe
|last=Klos
|first=Felix
|date=2017
|publisher=Bloomsbury Publishing
|pages=51
|isbn=978-1-78673-292-7
}}</ref><ref>{{Cite web|last=Churchill|first=Winston|date=21 March 1943|title=National Address|url=https://winstonchurchill.org/resources/speeches/1941-1945-war-leader/national-address/|website=The International Churchill Society}}</ref>

=== Попередньо (1945–1957) ===
[[Файл:Robert Schuman-1929.jpg|міні|170px||ліворуч|[[Робер Шуман]], один з співзасновників Європейського Союзу.]]
Після закінчення [[Друга світова війна|Другої світової війни]] (1939-1945 рр.) [[Європа]] була зруйнована. Німеччина була знищена, як і з погляду людського життя, так і матеріально. [[Франція]] та [[Велика Британія]], які [[Причини Другої світової війни|оголосили війну]] [[Третій Рейх|нацистській Німеччині]] у вересні 1939 року, хоч і перемогли у цій війні, але також зазнали великих збитків, що сильно вплинуло на їх економіку та світовий авторитет. Щойно закінчився конфлікт у Європі, 8 травня 1945 року, німецький режим був звинувачений у війні, оскільки її експансіоністська політика призвела до того, що країна захопила, а в деяких випадках і анексувала, території інших європейських країн. Німеччина була окупована союзниками, які розділили країну на [[Окупація союзниками Німеччини|чотири частини]].

У наступні роки обурення та недовіра серед європейських народів ускладнювали примирення. У цьому контексті міністр закордонних справ Франції [[Робер Шуман]] рішуче захищав створення [[Федеративна Республіка Німеччина|Західної Німеччини]] внаслідок об'єднання трьох окупаційних зон, контрольованих західними демократичними державами, залишаючи осторонь зону, окуповану [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянським Союзом]]. Шуман з німецько-люксембурзького походження мав три національності (французьку, німецьку та люксембурзьку), що дозволило йому зрозуміти складність європейських конфліктів та виробити особливий інтерес до європейського об'єднання.

[[День Європи|9 травня 1950 року]], через п'ять років після [[День Перемоги в Європі|здачі нацистського режиму]], Шуман звернувся до Західної Німеччини та інших європейських країн з ідеєю створити єдиний загальний транснаціональний орган для управління своїми підприємствами з виробництва, стратегічно важливими для військових потреб, [[Сталь|сталі]] та [[вугілля]]. Цю промову, відому як «[[Декларація Шумана]]», вітали європейські уряди та ознаменували початок мирної європейської інтеграції, на відміну від націоналістичного напрямку та напруженого довоєнного суперництва. Це була перша конкретна офіційна пропозиція щодо європейського об'єднання. Однією з головних цілей плану стало примирення Франції та Німеччини і недопущення між ними війни у майбутньому, а також слабкість європейців на фоні появи двох наддержав — [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]] та Радянського Союзу. Більш того, наслідки конфлікту спонукали європейських громадян до прагнення створити більш вільний і чесний континент, оскільки відносини між країнами мали розвиватись виключно мирним шляхом, щоб уникнути нового конфлікту між європейськими країнами.

=== Європейські спільноти ===
[[Файл:ECSC52.png|міні|220px|праворуч|Держави-засновники [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|Європейської спільноти з вугілля та сталі]] (ЄСВС). У той час [[Алжир]] був частиною території [[Четверта французька республіка|Четвертої Французької республіки]].]]

18 квітня 1951 року «план Шумана» було реалізовано через підписання [[Паризький договір (1951)|Паризького договору]] про створення [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|Європейської спільноти з вугілля і сталі]] (ЄСВС), що сприяло обміну сировиною, необхідною для металургії, тим самим прискорюючи економічний ріст, що дало незалежність виробництва в Європі від зовнішніх ринків. До складу ЄСВС увійшли шість країн: [[Бельгія]], [[Італія]], [[Люксембург]], [[Нідерланди]], [[Франція]] та [[Федеративна Республіка Німеччина (1949—1990)|ФРН]] («європейська шістка», яка в подальшому стала «локомотивом» європейської інтеграції). Договір про ЄСВС набув чинності 23 липня 1952 року.

27 травня 1952 року, у розпал [[Холодна війна|Холодної війни]], країни «європейської шістки» підписують Договір про заснування Європейської оборонної спільноти (ЄОС). П'ять членів ЄСВС ратифікували цей договір, окрім Франції, де у серпні 1954 р. парламент після довгих дискусій вирішив відкласти ратифікацію. Враховуючи цю ситуацію, старий [[Брюссельський договір]] 1948 р. став основою для створення [[Західноєвропейський союз|Західноєвропейського союзу]] (ЗЄС), який протягом десятиліть буде єдиною європейською організацією, що відповідає за оборону та безпеку, до набрання чинності [[Амстердамський договір|Амстердамського договору]] 1999 року. Хоча це посилило старий договір, але ЗЄС був лише тіньовою організацією [[НАТО]], якій було доручено забезпечити захист європейських країн від гіпотетичної ядерної атаки.

10 вересня 1952 року міністри закордонних справ країн-членів ЄСВС доручають Спільним зборам ЄСВС (прообразу майбутнього Європейського Парламенту) розробити проєкт Статуту Європейського політичного співтовариства (ЄПС). Проєкт Договору про європейське політичне співтовариство, підготовлений «Асамблею ad hoc», був готовий у лютому 1953 р. і передбачав створення повноцінно інституціональної структури влади, що максимально була наближена до національної моделі і мала функціонувати відповідно до принципу поділу влади. Так, законодавчий орган влади – двопалатний парламент (палата народів і Сенат), нижня палата якого мала обиратися шляхом загального голосування, що здійснював законодавчу діяльність і схвалював бюджет простою більшістю голосів обох палат, а також забезпечував демократичний контроль. Європейський виконавчий комітет мав здійснювати керівництво Співтовариством і володів правом законодавчої ініціативи. Він мав стати своєрідним урядом, що за функціями нагадую сучасну Європейську Комісію. На Раду національних міністрів покладався обов'язок гармонізувати діяльність Європейського виконавчого комітету і урядів держав-членів. Суд мав виступати в ролі своєрідного Касаційного Суду, до якого могли звертатися як юридичні, так і фізичні особи. Соціально-економічна рада виконувала консультативні функції.

Найважливішим досягненням 50-х років стало підписання в 1957 р. [[Римські договори|Римських договорів]] про заснування [[Європейська економічна спільнота|Європейської економічної спільноти]] (ЄЕС), для досягнення прогресу країнами-членами ЄСВС в економічній, соціальній та політичній співпраці. Метою ЄЕС визначалося усунення внутрішніх торговельних бар'єрів усередині Спільноти (створення зони вільної торгівлі), створення митного союзу і, нарешті — створення спільного ринку (забезпечення вільного руху по території країн-учасниць Спільноти товарів, послуг, капіталу, робочої сили). Ці документи також сформували третю спільноту безстрокової тривалості — [[Європейська спільнота з атомної енергії]] (Євратом). Метою Євратому визначалась співпраця країн-членів у використанні ядерної енергії у мирних цілях. Обидва договори набули чинності 1 січня 1958 року.

=== Союз «трьох колон» ===
[[Файл:Thefalloftheberlinwall1989.JPG|міні|220пкс|ліворуч|Падіння [[Залізна завіса|Залізної завіси]] у 1989 відкрило шлях до подальшого розширення ЄС в [[Східна Європа|Східну Європу]]. На фото: падіння [[Берлінський мур|Берлінського муру]].]]
8 квітня 1965 року було підписано Договір про злиття виконавчих органів ЄСВС, Євратому та ЄЕС шляхом створення [[Європейська Комісія|Європейської Комісії]] та [[Рада Європейського Союзу|Ради Європейського Союзу]]. 1 липня 1967 року цей Договір набув чинності. У 1968 році завершується формування зони вільної торгівлі та митного союзу (перших двох етапів інтеграції) Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Наприкінці 1969 року завершується формування спільного ринку (третього етапу інтеграції) ЄЕС. Цілі ЄЕС, визначені Римським договором 1957 року, виявились досягнутими.

На початку 70-х років розпочався процес розширення ЄЕС. 1 січня 1973 року членами ЄЕС стали [[Велика Британія]], [[Данія]], [[Ірландія]]. 1 січня 1981 року членом ЄЕС стала [[Греція]]. 1 січня 1986 року членами ЄЕС стали [[Іспанія]] та [[Португалія]].

1 липня 1987 року набув чинності [[Єдиний європейський акт]], підписаний у лютому 1986 року. Цей документ визначив подальші цілі Європейської інтеграції. Зокрема, він поставив за мету створення до 1 січня 1993 року [[Внутрішній ринок Європейського Союзу|Єдиного внутрішнього ринку]] (наступного етапу економічної інтеграції, що передбачав гармонізацію економічної політики та інституцій), запровадив спільну політику в соціальній сфері, в галузі науково-технологічного розвитку, охорони [[довкілля]]. Цей документ також вніс зміни до договорів про утворення Європейських Спільнот, зокрема створював [[Європейська рада|Європейську раду]], а також поширив інтеграційний процес на сферу [[Зовнішня політика|зовнішньої політики]]. Крім того, у Єдиному Європейському акті було поставлено питання про створення Європейського Союзу, який мав стати інститутом не лише економічним, а й політичним.

7 лютого 1992 року у [[Маастрихт]]і було підписано [[Маастрихтський договір]] (інша назва — Договір про Європейський Союз; саме поняття «Європейський Союз» з'явилось ще під час Паризької конференції 1972 року). Договір набув чинності 1 листопада 1993 року. Він визначив так звані «три колони» Європейського Союзу:
* «перша колона»&nbsp;— Європейські Спільноти: ЄСВС, Євратом та Європейська Спільнота (замість старої назви «Європейська Економічна Спільнота»). Причому Європейська Спільнота є серцевиною та каркасом процесу інтеграції і за своїми властивостями становить «наднаціональний феномен»;
* «друга колона»&nbsp;— спільна зовнішня та безпекова політика;
* «третя колона»&nbsp;— співробітництво у сферах юстиції та внутрішніх справ.

Також цей договір встановлював [[Громадянство Європейського Союзу|європейське громадянство]], а також було прийнято рішення про створення єдиної валюти, [[євро]], яка повинна була бути введена в обіг у 2002 році під управлінням [[Європейський центральний банк|Європейського центрального банку]].

В економічному сенсі прийняття Маастрихтського договору означало курс на завершення формування єдиного внутрішнього ринку (четвертий рівень економічної інтеграції) та перехід до реалізації ідеї економічного та валютного союзу (п'ятий&nbsp;— найвищий рівень економічної інтеграції).

1 січня 1995 року членами Європейського Союзу стали [[Фінляндія]], [[Австрія]] та [[Швеція]].

=== Союз XXI століття, від Амстердама до Лісабона ===
2 жовтня 1997 року було підписано [[Амстердамський договір]] (набув чинності 1 травня 1999 року). Цей договір визначив принципи свободи, [[Демократія|демократії]] та поваги до [[Права людини|прав людини]], включаючи принцип [[Сталий розвиток|сталого розвитку]]. Також набула чинності [[Шенгенська угода]] про вільне (безвізове) пересування громадян у межах Європейського Союзу (укладена 1985 року).

26 лютого 2001 року був підписаний [[Ніццький договір]], який вніс зміни в механізми інституційного розвитку ЄС з огляду на його майбутнє розширення. Зокрема, квоти представництва в інституціях ЄС були перерозподілені з урахуванням потенційної участі у них нових членів. Положення цього договору набрали чинності 1 лютого 2003 року. 
[[Файл:Euro banknotes 2002.png|міні|Банкноти [[Євро]]. З часу запровадження у 2002 році, валютою стало користуватися 19 країн.]]
1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС&nbsp;— [[євро]], що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС&nbsp;— найвищого етапу інтеграції. Станом на 2017 рік, євро перебуває в обігу на території 19 країн-членів ЄС. Велика Британія та Данія вирішили відмовитися від введення євро на своїй території, усі інші країни раніше чи пізніше зобов'язані приєднатися до [[Єврозона|Єврозони]].

1 травня 2004 року відбулося найбільше за усю історію розширення Європейського Союзу. Новими членами стали одразу десять країн: [[Естонія]], [[Кіпр]], [[Латвія]], [[Литва]], [[Мальта]], [[Польща]], [[Словаччина]], [[Словенія]], [[Угорщина]] та [[Чехія]].

17—18 червня 2004 року на Саміті ЄС у Брюсселі було схвалено текст [[Європейська конституція|Європейської конституції]]. 29 жовтня 2004 року Угоду про Європейську конституцію було підписано главами держав та урядів 25 країн-членів ЄС у Римі. Конституція ЄС складається з чотирьох розділів, у яких відображено головні цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура та процедура прийняття рішень, права і обов'язки всіх європейських органів управління, а також напрямки діяльності організації. 29 травня і 1 червня 2005 року населення Франції та Нідерландів голосує проти Конституційного договору. Негативні рішення референдумів спричинили паузу у прийнятті Європейської конституції.

В жовтні 2005 ЄС починає переговори про вступ з Туреччиною та Хорватією. 1 січня 2007 року до Європейського Союзу приймають [[Болгарія|Болгарію]] і [[Румунія|Румунію]]. Європейській Союз налічує 27 членів.
[[Файл:Tratado de Lisboa 13 12 2007 (081).jpg|міні|Підписанти [[Лісабонська угода|Лісабонської угоди]], 13 грудня 2007. Лісабонська угода внесла деякі нововведення в основоположний [[Маастрихтський договір|Договір про Європейський Союз]]]]
У грудні 2007 року глави держав і урядів ЄС підписали [[Лісабонська угода|Лісабонський договір]] про реформу Європейського Союзу (набув чинності 1 грудня 2009). Він поставив ЄС на нову договірну основу і зробив його демократичнішим, прозорішим і ефективнішим. Прийняття рішень ЄС було полегшено за рахунок того, що в багатьох випадках відпала потреба в одностайному голосуванні. Рішення, що приймаються кваліфікованою більшістю, поширюються тепер на багато інших сфер. Починаючи з 2014 року, для прийняття рішень Ради ЄС принципово необхідна «подвійна більшість». Відповідно до цього, для прийняття рішення Європейського Союзу у Раді міністрів потрібна більшість у 55% країн-членів, що налічують 65% населення (перехідне положення до 2017 року). Крім того, з'явилася посада «[[Голова Європейської Ради|Голови Європейської Ради]]» та «[[Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки|Високого представника Євросоюзу з питань політики безпеки й зовнішньої політики]]», який відповідає за зовнішні відносини євроспільноти. Також Лісабонський договір зробив [[Хартія основних прав Європейського Союзу|Хартію основних прав Європейського Союзу]] юридично обов'язковими для держав-членів.

У 2012 році Європейський Союз отримав [[Нобелівська премія миру|Нобелівську премію миру]] «За внесок впродовж більше шести десятиліть у просування миру і примирення, демократії та прав людини у Європі».<ref>[http://www.dw.com/uk/євросоюз-став-лауреатом-нобелівської-премії-миру-2012/a-16301546 Євросоюз став лауреатом Нобелівської премії миру-2012] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151222163330/http://www.dw.com/uk/євросоюз-став-лауреатом-нобелівської-премії-миру-2012/a-16301546 |date=22 December 2015 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 12.10.2012</ref>

1 липня 2013 року 28-м членом ЄС стала [[Хорватія]].<ref name="horvatiya">[http://www.rbc.ua/ukr/analytics/v-polku-evrosoyuza-pribylo-horvatiya-v-polnoch-ofitsialno-30062013184200 Хорватія офіційно вступила в Євросоюз] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20151223191721/http://www.rbc.ua/ukr/analytics/v-polku-evrosoyuza-pribylo-horvatiya-v-polnoch-ofitsialno-30062013184200 |date=23 December 2015 }} ''rbc.ua'', 01.07.2013</ref>

З початку 2010-х років, Європейський Союз переживає ряд випробувальних факторів, серед яких [[Європейська боргова криза|боргова криза в деяких країнах Єврозони]], [[Європейська міграційна криза|зростаюча міграція з близькосхідних країн]] та [[Питання виходу Великої Британії з Європейського союзу|вихід Великої Британії з ЄС]]. У 2018 році було оголошено про завершення боргової кризи в Єврозоні та зменшення обсягів нелегальної міграції у більш ніж два рази (відносно піку в 2015).<ref>[https://economics.unian.ua/finance/10161863-u-yevrosoyuzi-zayavili-pro-zavershennya-vosmirichnoji-borgovoji-krizi-greciji.html У Євросоюзі заявили про завершення восьмирічної боргової кризи Греції] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085339/https://economics.unian.ua/finance/10161863-u-yevrosoyuzi-zayavili-pro-zavershennya-vosmirichnoji-borgovoji-krizi-greciji.html |date=16 November 2018 }} ''[[УНІАН]]'', 22 червня 2018</ref><ref>[https://ua.korrespondent.net/world/3915575-yes-zminuiie-mihratsiinu-polityku ЄС змінює міграційну політику] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085447/https://ua.korrespondent.net/world/3915575-yes-zminuiie-mihratsiinu-polityku |date=16 November 2018 }} ''korrespondent.net'', 8 грудня 2017</ref> Вихід Великої Британії з ЄС був запланований на 29 березня 2019 року<ref>[https://www.bbc.com/ukrainian/news-46202960 ЄС та Велика Британія погодили попередній текст угоди про Brexit] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181114043032/https://www.bbc.com/ukrainian/news-46202960 |date=14 November 2018 }} ''[[BBC]]'', 13 листопада 2018</ref>, пізніше відкладений на 31 жовтня 2019, потім на 31 січня 2020.<ref>[https://www.dw.com/uk/brexit-знову-відстрочили-до-31-жовтня/a-48281907 Brexit знову відстрочили - до 31 жовтня] ''[[Deutsche Welle]]'', 11.04.2019</ref><ref>[https://www.dw.com/uk/brexit-знову-відкладається-що-треба-знати-про-компроміс-брюсселя-і-лондона/a-48284109 Brexit знову відкладається: що треба знати про компроміс Брюсселя і Лондона] ''[[Deutsche Welle]]'', 11.04.2019</ref>

=== Хронологія формування ===
{{See also|Договори Європейського Союзу}}
{{Історія ЄС}}

=== Хронологія розширення ===
{{main|Розширення Європейського Союзу}}
[[Файл:EC-EU-enlargement animation.gif|міні|262px|Анімація розширення ЄС, з 1957 по 2020&nbsp;рр.]]
{| class="wikitable"
! Рік
! Країна
! Загальна<br/>кількість<br/>членів
|-
! scope="row" valign="top" | 1957
| {{BEL}} {{ITA}} {{LUX}} {{NLD}} {{FRA}} {{Прапорець|GER}} [[Західна Німеччина|ФРН]]
| style="text-align: center;" | 6
|-
! scope="row" valign="top" | 1973
| {{GBR}} {{DNK}} {{IRL}}
| style="text-align: center;" | 9
|-
! scope="row" valign="top" | 1981
| {{GRC}}
| style="text-align: center;" | 10
|-
! scope="row" valign="top" | 1985
|{{GRL}} (автономна територія Данії) вийшла з союзу
| style="text-align: center;" | 10
|-
! scope="row" valign="top" | 1986
| {{ESP}} {{PRT}}
| style="text-align: center;" | 12
|-
! scope="row" valign="top" | 1990
| [[Файл:Flag of East Germany.svg|25px]]&nbsp;[[НДР]] (Об'єдналась із [[Західна Німеччина|ФРН]], надалі як єдина [[Німеччина]])
| style="text-align: center;" | 12
|-
! scope="row" valign="top" | 1995
| {{AUT}} {{FIN}} {{SWE}}
| style="text-align: center;" | 15
|-
! scope="row" valign="top" | 2004
| {{EST}} {{CYP}} {{LVA}} {{LTU}} {{MLT}} {{POL}} {{SVK}} {{SVN}} {{HUN}} {{CZE}}
| style="text-align: center;" | 25
|-
! scope="row" valign="top" | 2007
| {{BGR}} {{ROU}}
| style="text-align: center;" | 27
|-
! scope="row" valign="top" | 2013
| {{CRO}}
| style="text-align: center;" | 28
|-
!2020
|{{GBR}} вийшла з союзу
| style="text-align: center;" | 27
|}

== Демографія ==
{{Main|Населення Європейського Союзу}}

=== Населення ===
{{as of|2020|February|1}}, населення Європейського Союзу становило близько 447 млн. чоловік (5,8% населення світу).<ref name="population2">{{cite web|url=https://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=proj_18np&lang=en|title=Population on 1st January by age, sex and type of projection|publisher=[[Eurostat]]|access-date=1 February 2020}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/File:Share_of_world_population,_1960,_2015_and_2060_(%25)_2.png|title=Share of world population, 1960, 2015 and 2060 (%)|website=ec.europa.eu|access-date=28 June 2017}}</ref> У 2015 році в ЄС-28 народилося 5,1 мільйона дітей, що відповідає 10 народжуваності на 1000, що на 8 народжень нижче середнього світового показника.<ref>{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2054.html|title=The World Factbook – Central Intelligence Agency|website=www.cia.gov|access-date=28 June 2017|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20071211213638/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/fields/2054.html|archive-date=11 December 2007}}</ref> Для порівняння: коефіцієнт народжуваності в ЄС-28 становив 10,6 у 2000 році, 12,8 у 1985 році та 16,3 у 1970 році.<ref>{{Cite web|url=http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Fertility_statistics|title=Fertility statistics|website=ec.europa.eu|access-date=28 June 2017}}</ref> Темп приросту її населення був позитивним і становив 0,23% у 2016 році.<ref>{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2002rank.html|title=The World Factbook – Central Intelligence Agency|website=www.cia.gov|access-date=23 November 2017}}</ref>

У 2010 році 47,3 мільйона людей, які проживали в ЄС, народилися за межами країни проживання. Це відповідає 9,4% від загальної кількості населення ЄС. З них 31,4 млн (6,3%) народилися за межами ЄС, а 16,0 млн (3,2%) — в іншій країні-члені ЄС. Найбільша абсолютна кількість людей, народжених за межами ЄС, була в Німеччині (6,4 млн.), Франції (5,1 млн.), Великій Британії (4,7 млн.), Іспанії (4,1 млн.), Італії (3,2 млн.) Та Нідерландах (1,4 млн.) ).<ref>[http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-SF-11-034/EN/KS-SF-11-034-EN.PDF "6.5% of the EU population are foreigners and 9.4% are born abroad"] {{webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110812185554/http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-SF-11-034/EN/KS-SF-11-034-EN.PDF|date=12 August 2011}}, Eurostat, Katya VASILEVA, 34/2011.</ref> У 2017 році приблизно 825 000 людей набули громадянства держави-члена Європейського Союзу. Найбільшими групами були громадяни Марокко, Албанії, Індії, Туреччини та Пакистану.<ref>{{cite web|title=Acquisition of citizenship statistics|url=https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Acquisition_of_citizenship_statistics|website=www.ec.europa.eu|publisher=Eurostat|access-date=4 May 2019|date=March 2019}}</ref> 2,4 млн іммігрантів з країн, що не входять до ЄС, увійшли до ЄС у 2017 році.<ref>{{cite news|title=Migration and migrant population statistics|url=https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Migration_and_migrant_population_statistics|publisher=Eurostat|date=March 2019}}</ref><ref>{{cite news|title=Migration and migrant population statistics|url=https://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/pdfscache/1275.pdf|publisher=Eurostat|date=March 2019}}</ref>

=== Урбанізація ===
{{See also|Список найбільших міст Європейського Союзу за чисельністю населення|Список найбільших агломерацій Європейського Союзу}}ЄС містить близько 40 міських районів з населенням понад мільйон. Найбільшою агломерацією в ЄС є Париж,<ref name="eurostat">{{cite web|url=http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=met_pjanaggr3&lang=en|title=Eurostat – Data Explorer|publisher=Eurostat|access-date=22 November 2018}}</ref> за ними йдуть Мадрид, Барселона, Берлін, Рур, Рим та Мілан, усі з мегаполісом населення понад 4 мільйони.<ref name="appsso.eurostat.ec.europa.eu">https://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/submitViewTableAction.do</ref>

ЄС також має численні поліцентричні урбанізовані регіони, такі як Рейн-Рур (Кельн, Дортмунд, Дюссельдорф та ін.), Рандстад (Амстердам, Роттердам, Гаага, Утрехт та ін.), Франкфурт-Рейн-Майн (Франкфурт, Вісбаден, Майнц та ін.).), фламандський алмаз (Антверпен, Брюссель, Лювен, Гент та ін.) та верхньосілезький район (Катовиці, Острава та ін.)<ref name="eurostat" />

=== Мови ===
{{Main|Офіційні мови Європейського Союзу}}{{See also|Євроанглійська}}
{| class="wikitable sortable mw-collapsible floatright" style="border: 0.5em; font-size: 90%; line-height: 0.9em; max-width: 20em;"
|+Офіційні мови за відсотком носіїв (станом на лютий 2020 р,<ref>{{Cite web|url=https://www.forbes.com/sites/davekeating/2020/02/06/despite-brexit-english-remains-the-eus-most-spoken-language-by-far/|title=Despite Brexit, English Remains The EU's Most Spoken Language By Far|last=Keating|first=Dave|website=Forbes|access-date=7 February 2020}}</ref> на основі опитування 2012 року<ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_en.pdf|title=Europeans and Their Languages, 2012 Report|access-date=3 June 2013|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20160106183351/http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_en.pdf|archive-date=6 January 2016}}</ref>)
! scope="col" style="width: 60%;" |Мова
! scope="col" style="width: 20%;" |Рідні носії{{Efn|Native language}}<ref name="nativeLanguages">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_anx_en.pdf|title=Europeans and their Languages|year=2012|publisher=europa.eu|pages=54–59|work=Special [[Eurobarometer]] 386|author=European Commission|access-date=16 December 2012}}</ref>
! scope="col" style="width: 20%;" |Разом{{Efn|EU citizens able to hold a conversation in this language}}<ref name="totalLanguages">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_386_anx_en.pdf|title=Europeans and their Languages|year=2012|publisher=europa.eu|pages=78–83|work=Special [[Eurobarometer]] 386|author=European Commission|access-date=16 December 2012}}</ref>
|-
! scope="row" |[[Німецька мова|Німецька]]
|18%
|32%
|-
! scope="row" |[[Французька мова|Французька]]
|13%
|26%
|-
! scope="row" |[[Італійська мова|Італійська]]
|12%
|16%
|-
! scope="row" |[[Іспанська мова|Іспанська]]
|8%
|15%
|-
! scope="row" |[[Польська мова|Польська]]
|8%
|9%
|-
! scope="row" |[[Румунська мова|Румунська]]
|5%
|5%
|-
! scope="row" |[[Нідерландська мова|Нідерландська]]
|4%
|5%
|-
! scope="row" |[[Грецька мова|Грецька]]
|3%
|4%
|-
! scope="row" |[[Угорська мова|Угорська]]
|3%
|3%
|-
! scope="row" |[[Португальська мова|Португальська]]
|2%
|3%
|-
! scope="row" |[[Чеська мова|Чеська]]
|2%
|3%
|-
! scope="row" |[[Шведська мова|Шведська]]
|2%
|3%
|-
! scope="row" |[[Болгарська мова|Болгарська]]
|2%
|2%
|-
! scope="row" |[[Англійська мова|Англійська]]
|1%
|51%
|-
! scope="row" |[[Словацька мова|Словацька]]
|1%
|2%
|-
! scope="row" |[[Данська мова|Данська]]
|1%
|1%
|-
! scope="row" |[[Фінська мова|Фінська]]
|1%
|1%
|-
! scope="row" |[[Литовська мова|Литовська]]
|1%
|1%
|-
! scope="row" |[[Хорватська мова|Хорватська]]
|1%
|1%
|-
! scope="row" |[[Словенська мова|Словенська]]
|<1%
|<1%
|-
! scope="row" |[[Естонська мова|Естонська]]
|<1%
|<1%
|-
! scope="row" |[[Ірландська мова|Ірландська]]
|<1%
|<1%
|-
! scope="row" |[[Латиська мова|Латвійська]]
|<1%
|<1%
|-
! scope="row" |[[Мальтійська мова|Мальтійська]]
|<1%
|<1%
|}
Європейський Союз має 24 офіційні мови: болгарська, хорватська, чеська, данська, голландська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, італійська, ірландська, латвійська, литовська, мальтійська, польська, португальська, румунська, словацька, Словенська, іспанська та шведська. Важливі документи, такі як законодавство, перекладаються на кожну офіційну мову, і Європейський парламент забезпечує переклад документів та пленарних засідань.<ref name="Official Languages">{{cite web|url=http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:31958R0001:EN:NOT|title=Council Regulation (EC) No 1791/2006 of 20 November 2006|author=EUR-Lex|date=12 December 2006|work=Official Journal of the European Union|publisher=Europa web portal|access-date=2 February 2007}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/education/languages/languages-of-europe/doc135_en.htm|title=Languages in Europe – Official EU Languages|publisher=EUROPA web portal|archive-url=https://web.archive.org/web/20090202112407/http://ec.europa.eu/education/languages/languages-of-europe/doc135_en.htm|archive-date=2 February 2009|url-status=dead|access-date=12 October 2009}}</ref>

Уповноважений Верховної Ради з захисту державної мови [[Кремінь Тарас Дмитрович|Тарас Кремінь]] заявив, що зараз Україна веде перемовини з європейською асоціацією мовних інституцій. У підсумку [[Київ]] зможе отримати асоційоване членство до кінця 2021 року. Це посилить українські позиції на міжнародній арені, а також сприятиме перспективному застосуванню [[Українська мова|української мови]] як обов'язкової в країнах ЄС.<ref>[https://novyny.24tv.ua/ukrayinska-mozhe-stati-ofitsiynoyu-movoyu-yevrosoyuzu_n1520544 Українська може стати офіційною мовою Євросоюзу, – мовний омбудсмен Кремінь]</ref>

Через велику кількість офіційних мов, більшість установ використовують лише декілька робочих мов. Європейська комісія веде свою внутрішню діяльність трьома процедурними мовами: англійською, французькою та німецькою. Так само Суд Європейського Союзу використовує французьку як робочу мову,<ref>{{cite web|last=Sharpston|first=Eleanor V.E.|title=Appendix 5: Written Evidence of Advocate General Sharpston|date=29 March 2011|url=https://publications.parliament.uk/pa/ld201011/ldselect/ldeucom/128/12816.htm|work=The Workload of the Court of Justice of the European Union|publisher=House of Lords European Union Committee|access-date=27 August 2013}}</ref> тоді як Європейський центральний банк веде свою діяльність переважно англійською мовою.<ref>{{cite news|url=https://www.wsj.com/articles/translation-adds-complexity-to-european-central-banks-supervisory-role-1414580925|title=Translation Adds Complexity to European Central Bank's Supervisory Role: ECB Wants Communication in English, But EU Rules Allow Use of Any Official Language|last=Buell|first=Todd|date=29 October 2014|newspaper=The Wall Street Journal|access-date=11 October 2015}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.ecb.europa.eu/pub/pdf/scplps/ecblwp2.pdf|title=The Application of multilingualism in the European Union Context|last=Athanassiou|first=Phoebus|date=February 2006|publisher=ECB|page=26|access-date=11 October 2015}}</ref>

Незважаючи на те, що мовна політика відповідає державам-членам, інституції ЄС сприяють розвитку багатомовності серед своїх громадян.<ref group="lower-alpha">See Articles 165 and 166 (ex Articles 149 and 150) of the [[Treaty on the Functioning of the European Union]], on [http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2010:083:0047:0200:EN:PDF eur-lex.europa.eu]</ref><ref>{{cite web|title=European Parliament Fact Sheets: 4.16.3. Language policy|publisher=Europa web portal|author=European Parliament|year=2004|url=http://www.europarl.europa.eu/facts/4_16_3_en.htm|access-date=3 February 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070219033654/http://www.europarl.europa.eu/facts/4_16_3_en.htm|archive-date=19 February 2007}}</ref> У 2012 році англійська мова була найпоширенішою мовою в ЄС, і її розуміли 51% населення ЄС, враховуючи як носіїв мови, так і іноземних. Однак після виходу Великої Британії з блоку на початку 2020 року відсоток населення ЄС, яке розмовляло англійською мовою як рідною, впало з 13% до 1%.<ref>{{Cite web|last=Keating|first=Dave|date=6 February 2020|title=Despite Brexit, English Remains The EU's Most Spoken Language By Far|url=https://www.forbes.com/sites/davekeating/2020/02/06/despite-brexit-english-remains-the-eus-most-spoken-language-by-far/|url-status=live|access-date=2021-02-19|website=Forbes|language=en}}</ref> Німецька мова є найпоширенішою рідною мовою (18% населення ЄС), а другою за розумінням іноземною мовою є французька (13% населення ЄС). Крім того, обидві є офіційними мовами кількох держав-членів ЄС. Більше половини (56%) громадян ЄС можуть брати участь у розмові не на рідній мові.<ref name="Eurobarometer Languages_P3">{{cite web|title=Special Eurobarometer 243: Europeans and their Languages (Executive Summary)|publisher=Europa web portal|author=European Commission|year=2006|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_243_sum_en.pdf|access-date=11 March 2011|page=3|quote=56% of citizens in the EU Member States are able to hold a conversation in one language apart from their mother tongue.}}</ref>

Загалом двадцять офіційних мов ЄС належать до індоєвропейської мовної сім'ї, представленої балто-слов'янською<ref group="lower-alpha">Слов'янські: [[Болгарська мова|болгарська]], [[Хорватська мова|хорватська]], [[Чеська мова|чеська]], [[Польська мова|польська]], [[Словацька мова|словацька]] та [[Словенська мова|словенська]]. Балтійські: [[Латвійська мова|латвійська]] та [[Литовська мова|литовська]].</ref>, італьською<ref group="lower-alpha">[[Французька мова|французька]], [[Італійська мова|італійська]], [[Португальська мова|португальська]], [[Румунська мова|румунська]] та [[Іспанська мова|іспанська]].</ref>, германською<ref group="lower-alpha">[[Данська мова|данська]], [[Нідерландська мова|нідерландська]], [[Англійська мова|англійська]], [[Німецька мова|німецька]] і [[Шведська мова|шведська]].</ref>, еллінською<ref group="lower-alpha">[[Грецька мова|грецька]]</ref> та кельтською<ref group="lower-alpha">[[Ірландська мова|ірландська]]</ref> гілками. Тільки чотири мови, а саме угорська, фінська, естонська (усі три уральські) та мальтійська (семітська), не є індоєвропейськими мовами.<ref name="Many tongues, one family">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/publications/booklets/move/45/en.pdf|title=Many tongues, one family. Languages in the European Union|year=2004|publisher=Europa web portal|author=European Commission|access-date=3 February 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070329125431/http://ec.europa.eu/publications/booklets/move/45/en.pdf|archive-date=29 March 2007}}</ref> Три офіційні алфавіти Європейського Союзу (кирилиця, латиниця та новогрецька) походять від архаїчних грецьких писемностей.<ref>{{cite book
|title=The Blackwell Encyclopedia of Writing Systems
|last=Coulmas
|first=Florian
|year=1996
|publisher=Blackwell Publishers Ltd.
|location=Oxford
|isbn=978-0-631-21481-6
}}</ref>

Люксембурзька (у Люксембурзі) та турецька (на Кіпрі) є єдиними двома національними мовами, які не є офіційними мовами ЄС. 26 лютого 2016 року було оприлюднено, що Кіпр просив зробити турецьку мову офіційною в ЄС, «жестом», який може допомогти у вирішенні поділу країни.<ref>{{cite web|publisher=EU Observer|date=26 February 2016|url=https://euobserver.com/institutional/132476|title=Cyprus asks to make Turkish an EU language|first=Andrew|last=Rettman|access-date=23 September 2020}}</ref> Уже в 2004 році планувалося, що турецька мова стане офіційною, коли Кіпр возз'єднається.<ref>See article 8 in [http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52004PC0189&qid=1470416385493 Proposal for an ACT OF ADAPTATION OF THE TERMS OF ACCESSION OF THE UNITED CYPRUS REPUBLIC TO THE EUROPEAN UNION]</ref>

Окрім 24 офіційних мов, існує близько 150 регіональних мов та мов меншин, на яких говорять до 50 мільйонів людей.<ref name="Many tongues, one family" /> Каталонська, галисійська та баскська не є визнаними офіційними мовами Європейського Союзу, але мають офіційний статус в одній з держав-членів (Іспанія): отже, офіційні переклади договорів на них вносяться, і громадяни мають право листуватися з установами на цих мовах.<ref name=":1">{{Cite book
|url=https://books.google.com/books?id=BWK4BAAAQBAJ&pg=PA1
|title=Towards the Pragmatic Core of English for European Communication: The Speech Act of Apologising in Selected Euro-Englishes
|last=Klimczak-Pawlak
|first=Agata
|year=2014
|publisher=Springer Science & Business
|isbn=978-3-319-03557-4
}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.euractiv.com/section/languages-culture/news/meps-push-for-eu-recognition-of-catalan-welsh-languages/|title=MEPs push for EU recognition of Catalan, Welsh languages|website=EURACTIV.com-GB|access-date=28 June 2017|date=8 March 2010}}</ref> Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, ратифікована більшістю держав ЄС, містить загальні вказівки, якими держави можуть керуватися для захисту своєї мовної спадщини. Європейський день мов проводиться щороку 26 вересня і спрямований на заохочення вивчення мови в Європі.<ref>{{cite web|url=https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=776/7.1&Sector=secCM&Language=lanEnglish&Ver=original&BackColorInternet=9999CC&BackColorIntranet=FFBB55&BackColorLogged=FFAC75%20|title=Committee of Ministers – European Year of Languages Parliamentary Assembly Recommendation 1539|date=2001|publisher=Wcd.coe.int|access-date=26 September 2012}}</ref>

=== Релігія ===
{{Main|Релігія в Європейському Союзі}}

ЄС не має офіційного зв'язку з жодною релігією. Стаття 17 Договору про функціонування Європейського Союзу<ref>{{Cite web|url=https://en.wikisource.org/wiki/Consolidated_version_of_the_Treaty_on_the_Functioning_of_the_European_Union/Part_One:_Principles#Article_17|title=Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union|via=Wikisource}}</ref> визнає "статус національного законодавства церков та релігійних об'єднань", а також статус "філософських та неконфесійних організацій".<ref name="Consolidated Treaties2">[http://eur-lex.europa.eu/JOHtml.do?uri=OJ:C:2010:083:SOM:EN:HTML "Consolidated version of the Treaty on European Union"].</ref>

У преамбулі Договору про Європейський Союз згадується про "культурну, релігійну та гуманістичну спадщину Європи".<ref name="Consolidated Treaties" /> Дискусія щодо проєктів текстів Європейської конституції, а згодом і Лісабонського договору включала пропозиції згадати християнство чи бога, або обох, у преамбулі тексту, але ця ідея зіткнулася із запереченням і була відмовлена.<ref name="EUO Merkel God">{{cite news|url=https://www.independent.co.uk/news/europe/eu-celebrates-its-50th-birthday--with-a-row-about-religion-440976.html|title=EU celebrates 50th birthday-with a row about religion|work=The Independent|location=London|first=Stephen|last=Castle|date=21 March 2007|access-date=4 March 2008|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20080405065450/http://www.independent.co.uk/news/europe/eu-celebrates-its-50th-birthday--with-a-row-about-religion-440976.html|archive-date=5 April 2008}}</ref>

Християни в Європейському Союзі розділені між членами католицизму (як римського, так і східного обряду), численних протестантських конфесій (англіканців, лютеран та реформатів, що становлять основну частину цієї категорії) та Східної православної церкви. У 2009 році в ЄС, за оцінками, жило 13 мільйонів мусульман,<ref name="mgmpPRC">{{cite web|title=Muslim Population|publisher=europa web portal|url=http://www.fra.europa.eu/fraWebsite/attachments/Manifestations_EN.pdf|access-date=1 November 2010}}</ref> і за оцінками, єврейське населення перевищує мільйон.<ref>Jewish population figures may be unreliable. {{cite web|url=http://www.jafi.org.il/education/100/concepts/demography/demjpop.html|title=World Jewish Population (2002)|access-date=3 May 2007|author=Sergio DellaPergola|work=American Jewish Year Book|publisher=The Jewish Agency for Israel|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20041222130930/http://www.jafi.org.il/education/100/concepts/demography/demjpop.html|archive-date=22 December 2004}}</ref> Інші світові релігії буддизму, індуїзму та сикхізму також представлені серед населення ЄС.

Згідно з новими опитуваннями про релігійність в Європейському Союзі в 2015 році, проведеними Євробарометром, християнство є найбільшою релігією в Європейському Союзі, на нього припадає 71,6% населення ЄС. Католики є найбільшою християнською групою, на них припадає 45,3% населення ЄС, тоді як протестанти складають 11,1%, східні православні — 9,6%, а інші християни — 5,6%.

Опитування громадської думки Євростату Євробарометра показали у 2005 р., Що 52% громадян ЄС вірили в бога, 27% у "якийсь дух або життєву силу", а 18% не мали жодної форми віри. За останні роки багато країн зазнали падіння відвідуваності церкви та членства. Країнами, де найменше людей повідомили про релігійну віру, були Естонія (16%) та Чехія (19%). Найрелігійнішими країнами були Мальта (95%, переважно католицька), а також Кіпр і Румунія (обидві переважно православні), кожна з яких приблизно 90% громадян сповідувала віру у свого відповідного бога. В усіх країнах ЄС віра була вищою серед жінок, людей похилого віку, тих, хто має релігійне виховання, тих, хто залишив школу в 15 чи 16 років, і тих, хто "позиціонує себе праворуч від політичної шкали".<ref name="Eurostat Religion">{{Cite journal|author=Eurostat|author-link=Eurostat|year=2005|title=Social values, Science and Technology|url=http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_225_report_en.pdf|journal=Special Eurobarometer 225|publisher=Europa, web portal|page=9|archive-url=https://web.archive.org/web/20060524004644/http://ec.europa.eu/public_opinion/archives/ebs/ebs_225_report_en.pdf|archive-date=24 May 2006|access-date=11 June 2009|url-status=dead}}</ref>

== Країни-члени ==
{{main|Список країн Європейського Союзу|Розширення Європейського Союзу|Подальше розширення Європейського Союзу|Східне партнерство|Спеціальні території держав-членів Європейського Союзу}}
[[Файл:EU OCT and OMR map en.png|thumb|500px|right|Мапа Європейського Союзу із заморськими територіями]]
{{Карта ЄС}}
{| class="wikitable sortable"
|-
|+<big>ЄС-27</big>
|-
! bgcolor="#d7e6f5" | Українська назва !! bgcolor="#d7e6f5" |Оригінальна назва !! bgcolor="#d7e6f5" | Скорочення [[ISO 3166-1]]!!|Столиця
!Населення
!Площа, км<sup>2</sup>
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" bgcolor="#ddeeff" | {{AUT}} || align="center" | Österreich || align="center" | '''AT'''||[[Відень]]
|8 794 267
|83 879
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{BEL}} || align="center" | België / Belgique / Belgien || align="center" | '''BE'''||[[Брюссель]]
|11 303 528
|30 528
|- bgcolor="#ddeefe"
| align="left" | {{BGR}} || align="center" | България || align="center" | '''BG'''||[[Софія]]
|7 101 859
|110 994&nbsp;
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{GRC}} || align="center" | Ελλάδα || align="center" | '''GR'''||[[Афіни]]
|11 183 716
|131 957 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{DNK}} || align="center" | Danmark || align="center" | '''DK'''||[[Копенгаген]]
|5 748 769
|42 931 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{EST}} || align="center" | Eesti || align="center" | '''EE'''||[[Таллінн]]
|1 315 635
|45 336
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{IRL}} || align="center" | Éire / Ireland || align="center" | '''IE'''||[[Дублін]]
|4 761 865
|70 273 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{ESP}} || align="center" | España || align="center" | '''ES'''||[[Мадрид]]
|46 351 321
|505 990
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{ITA}} || align="center" | Italia || align="center" | '''IT'''||[[Рим]]
|60 589 445
|301 338 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{CYP}} || align="center" | Κύπρος / Kıbrıs || align="center" | '''CY'''||[[Нікосія]]
|1 170 125
|9 251 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{LVA}} || align="center" | Latvija || align="center" | '''LV'''||[[Рига]]
|1 953 500 
|64 589 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{LTU}} || align="center" | Lietuva || align="center" | '''LT'''||[[Вільнюс]]
|2 821 674
|65 300 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{LUX}} || align="center" | Lëtzebuerg / Luxemburg / Luxembourg || align="center" | '''LU'''||[[Люксембург]]
|590,667
|2 586.4 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{MLT}} || align="center" | Malta || align="center" | '''MT'''||[[Валлетта]]
|445 426
|316 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{NLD}} || align="center" | Nederland || align="center" | '''NL'''||[[Амстердам]]
|17 170 000
|41 543 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{DEU}} || align="center" | Deutschland || align="center" | '''DE'''||[[Берлін]]
|82 349 400
|357 168 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{POL}} || align="center" | Polska || align="center" | '''PL'''||[[Варшава]]
|38 422 346 
|312 679 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{PRT}} || align="center" | Portugal || align="center" | '''PT'''||[[Лісабон]]
|10 309 573
|92 212
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{ROU}} || align="center" | România || align="center" | '''RO'''||[[Бухарест]]
|19 638 000
|238 397 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{SVK}} || align="center" | Slovensko || align="center" | '''SK'''||[[Братислава]]
|5 435 343
|49 035 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{SVN}} || align="center" | Slovenija || align="center" | '''SI'''||[[Любляна]]
|2 065 895
|20 273 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{HUN}} || align="center" | Magyarország || align="center" | '''HU'''||[[Будапешт]]
|9 797 561
|93 030
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{FIN}} || align="center" | Suomi / Finland || align="center" | '''FI'''||[[Гельсінкі]]
|5 509 717
|338 424 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{FRA}} || align="center" | France || align="center" | '''FR'''||[[Париж]]
|67 158 000 
|640 679 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{CRO}} || align="center" | Hrvatska || align="center" | '''HR'''||[[Загреб]]
|4 154 200
|56 594 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{CZE}} || align="center" | Česko || align="center" | '''CZ'''||[[Прага]]
|10 610 947
|78 866 
|- bgcolor="#ddeeff"
| align="left" | {{SWE}} || align="center" | Sverige || align="center" | '''SE'''||[[Стокгольм]]
|10 065 389
|450 295 
|}
[[Файл:Further European Union Enlargement.svg|350px|thumb|
{{legend|#3F48CC|Країни-члени}}
{{legend|#00BFFF|Кандидати: [[Албанія]], [[Північна Македонія]], [[Сербія]], [[Туреччина]], [[Чорногорія]]<ref name="EU Enlargment">{{cite web|url=http://ec.europa.eu/enlargement/countries/check-current-status/index_en.htm|accessdate=2014-04-28|deadurl=no|title=EU Enlargment|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140604194815/http://ec.europa.eu/enlargement/countries/check-current-status/index_en.htm|archivedate=2014-06-04}}</ref>}}
{{legend|#86FDF1|Потенційні кандидати які подали заявку на членство: [[Боснія і Герцеговина]]<ref name="Bosnia and Herzegovina">[http://www.eurointegration.com.ua/news/2016/02/15/7044867/ Боснія і Герцеговина подала заявку на членство в ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160220145713/http://www.eurointegration.com.ua/news/2016/02/15/7044867/ |date=20 February 2016 }} ''Європейська правда'', 15 лютого 2016</ref>}}
{{legend|#fff200|Потенційні кандидати, які ще не подали заявку на членство: [[Косово]] (''[[Міжнародне визнання Республіки Косово|частково визнана]]'')<ref name="EU Enlargment"/>}}
{{legend|#FF1493|Країна, яка [[Вихід Великої Британії з Європейського союзу|вийшла]] з ЄС: [[Велика Британія]]}}
{{legend|DarkOrange|Країни, які не є державами-членами, але мають угоди з союзом, такі як [[Європейська економічна зона|ЄЕЗ]] та [[Шенгенська угода]]: [[Ісландія]], [[Ліхтенштейн]], [[Норвегія]], [[Швейцарія]]}}
{{legend|#48cc3f|Країни які підписали [[Угода про асоціацію з Європейським Союзом|Угоду про асоціацію]] та визнані як такі що мають перспективу членства: [[Грузія]], [[Молдова]], [[Україна]]<ref name="euukraine">[http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&language=EN&reference=P8-TA-2014-0009 European Parliament resolution of 17 July 2014 on Ukraine] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160124035423/http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=TA&language=EN&reference=P8-TA-2014-0009 |date=24 January 2016 }} ''[[Європейський парламент]]''</ref>}}]]
Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати [[Копенгагенські критерії|Копенгагенським критеріям]]. Копенгагенські критерії&nbsp;— критерії вступу країн в Європейський союз, які були прийняті в червні [[1993]] року на засіданні [[Європейська Рада|Європейської Ради]] в [[Копенгаген]]і і підтверджені в грудні [[1995]] року на засіданні Європейської Ради в [[Мадрид]]і. Критерії вимагають, щоб в державі дотримувалися [[Демократія|демократичні принципи]], принципи свободи і пошани [[Права людини|прав людини]], а також принципи [[Верховенство права|верховенства права]]. Також в країні має бути конкурентоздатна [[ринкова економіка]] і повинні визнаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу. Оцінку виконання цих критеріїв, країною, ставить [[Європейська Рада]]. Першою країною-членом, що покинула союз стала [[Велика Британія]], хоча до того [[Ґренландія]] (автономна провінція Данії) вийшла в 1985 році. У Лісабонській угоді тепер передбачено положення щодо того, як країна-член може вийти з ЄС.

Є п'ять офіційних країн-кандидатів на вступ до Європейського союзу: [[Албанія]], [[Північна Македонія]], [[Сербія]], [[Туреччина]] та [[Чорногорія]]. [[Боснія і Герцеговина]] офіційно визнана потенційним кандидатом. [[Косово]] також називається потенційним кандидатом, однак [[Європейська Комісія]] не вважає її незалежною країною, оскільки не всі держави-члени [[Міжнародне визнання Республіки Косово|визнають]] її окремою від Сербії. [[Грузія]], [[Україна]] та [[Молдова]] підписали Угоду про асоціацію<ref>{{Lien web|langue=en|titre=Nouveaux accords d'association de l'UE - Géorgie, Moldavie et Ukraine|url=http://www.europeaninstitute.org/index.php/ei-blog/241-august-2014/1872-the-eu-s-newest-association-agreements-georgia-moldova-and-ukraine-8-5|site=le site de The European Institut|consulté le=30 mars 2015}}.</ref> у 2014 році, і як очікується, подадуть заявку на вступ до ЄС у 2024 році з метою стати членами в 2030 роках.<ref>{{Cite web|url=https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2629440-u-2024-roci-ukraina-podast-zaavku-na-vstup-do-es.html|title=У 2024 році Україна подасть заявку на вступ до ЄС|website=www.ukrinform.ua}}</ref><ref>{{Cite web|last=Makszimov|first=Vlagyiszlav|date=2021-01-22|title=Georgian president visits Brussels in push for 2024 EU membership application|url=https://www.euractiv.com/section/eastern-europe/news/georgian-president-visits-brussels-in-push-for-2024-eu-membership-application/|access-date=2021-01-24|website=www.euractiv.com|language=en-GB}}</ref><ref>{{Cite web|title=Georgia-EU Relations Within Georgia's 2024 Objective to Apply for the EU Membership|url=https://www.georgianjournal.ge/politics/36727-georgia-eu-relations-within-georgias-2024-objective-to-apply-for-the-eu-membership.html|access-date=2021-01-24|website=GeorgianJournal|language=ka}}</ref>

Чотири країни-не-ЄС, які утворюють [[Європейська асоціація вільної торгівлі|Європейську асоціацію вільної торгівлі]] (ЄАВТ), досить тісно інтегровані з ЄС: [[Ісландія]], [[Ліхтенштейн]] та [[Норвегія]] через [[Європейська економічна зона|Європейську економічну зону]], а [[Швейцарія]] має подібні зв'язки через двосторонні угоди. Відносини європейських [[Мікродержава|мікродержав]] ([[Андорра]], [[Ватикан]], [[Монако]] та [[Сан-Марино]]) з ЄС, включають використання євро та інших сфер співробітництва.

== Географія ==
{{main|Географія Європейського Союзу}}
[[Файл:Sulla strada per il rifugio Bertone.JPG|міні|220px|ліворуч|[[Монблан]] в [[Альпи|Альпах]], кордон Франції з Італією, є найвищою точкою в Європейському Союзі, 4 810 метрів.]]
[[Файл:Vai R05.jpg|міні|250пкс|праворуч|Узбережжя [[Греція|Греції]] ([[Середземномор'я]])]]
Європейський союз розташований на більшій частині [[Західна Європа|Західної]] і [[Центральна Європа|Центральної]] [[Європа|Європи]], що охоплює 4 423 147 км². Його європейська територія простягається з північного сходу [[Фінляндія|Фінляндії]] до південного заходу [[Португалія|Португалії]] та з північного заходу [[Ірландія|Ірландії]] до південного сходу [[Кіпр]]у. Крім того, в склад входять багато [[Спеціальні території держав-членів Європейського Союзу|заморських територій]] держав-членів ЄС.

Найвищою вершиною Європейського Союзу є гора [[Монблан]] в [[Альпи|Альпах]] (4810 м), найнижчою&nbsp;— [[польдер]]и Zuidplaspolder в [[Нідерланди|Нідерландах]] та Lammefjorden в [[Данія|Данії]] (обидва на 7 метрів нижче рівня моря). Найдовша річка&nbsp;— [[Дунай]] (2 860 км). [[Берегова лінія]] є сильно помережана морями, затоками, півостровами і островами та за довжиною (65 993 км) є другою у світі (після [[Канада|Канади]]). Об'єднані держави-члени поділяють сухопутні кордони з [[Країни, які межують з Європейським Союзом|дев'ятнадцятьма країнами-нечленами]], загальною довжиною 12 441 км, що є п'ятим кордоном у світі.

Включаючи зарубіжні території держав-членів, [[Класифікація кліматів Кеппена|клімат]] варіюється від [[Арктичний клімат|арктичного]] до [[Тропічний клімат|тропічного]]. Більшість населення проживає в районах з [[Середземноморський клімат|середземноморським кліматом]] ([[Південна Європа]]), з [[Морський клімат|морським кліматом]] ([[Західна Європа]]), або теплим літнім [[Континентальний клімат|континентальним кліматом]] ([[Східна Європа]]).

Населення ЄС є високо урбанізованим, де близько 75% населення (в 2020 році воно зросте до 90% у семи державах) проживає у містах. Міста широко розкидані по всьому об'єднанні, а навколо [[Бенілюкс]]у є найбільші скупчення. Зростаючий відсоток цього, пов'язаний з розширенням низької щільності міст. У деяких випадках зростання міст було пов'язано з притоком коштів ЄС до регіону.

=== Довкілля ===
[[Файл:Hommik Viru rabas.jpg|міні|220px|ліворуч|[[Національний парк Лахемаа]] в [[Естонія|Естонії]]]]
У 1957 році, коли було засновано Європейський Союз, він не мав жодної екологічної доктрини або навіть екологічних законів. Сьогодні в ЄС є одні з найбільш прогресивних екологічних політик у всьому світі, і екологічне законодавство об'єднання протягом останніх чотирьох десятиліть надзвичайно розвинулося. Європейське законодавство зараз поширюється на всі сфери охорони [[довкілля]], такі як: боротьба із забрудненням повітря, захист води, переробка відходів, охорона природи та контроль хімічного забруднення, розвиток біотехнологій та інше. Європейський інститут екологічної політики констатує, що в законодавстві ЄС, охорона довкілля охоплює понад 500 директив, нормативних актів та рішень. Екологічне законодавство стало центральним напрямом європейської політики.

Такі динамічні події є дивовижними, з урахуванням правових та інституційних умов, які існували в 1950-х та кінці 1960-х років. Працюючи без будь-яких законодавчих повноважень, європейські політики розширили здатність об'єднання діяти, визначивши екологічну політику як економічну проблему. Однак з плином часу екологічна політика ЄС виникла як формальна політична сфера, з її власними принципами та політичними процедурами. Правова база екологічної політики ЄС не була чітко визначена до введення в дію [[Єдиний європейський акт|Єдиного європейського акту]] в 1987 році.

Спочатку екологічна політика Європейського Союзу була досить інтроспективною. Однак останнім часом ЄС продемонстрував посилене лідерство у глобальному екологічному управлінні. Прикладом цього є роль об'єднання в забезпеченні ратифікації та набрання чинності [[Кіотський протокол|Кіотського протоколу]] перед лицем протидії [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатів]]. Цей міжнародний аспект відображено у шостій Програмі дій ЄС щодо довкілля, яка визнає, що її стратегічні цілі можуть бути досягнуті лише в тому випадку, якщо буде активно підтримано і належним чином впроваджено низку важливих міжнародних природоохоронних угод. Набуття чинності Лісабонського договору ще більше посилив амбіції ЄС щодо екологічного лідерства на планеті.

Величезна кількість екологічного законодавства ЄС, яке існує на сьогоднішній день, відіграло важливу роль у поліпшенні середовища існування та захисту місцевих видів в Європі, а також у сприянні поліпшенню атмосферного повітря, якості води та переробку відходів. Проте значні виклики залишаються як для досягнення цілей та прагнень існуючих держав-членів, так і для створення нових цілей та дій, які сприятимуть подальшому покращенню довкілля та якості життя в Європі.

Одним із пріоритетів екологічної політики ЄС є боротьба зі [[Зміна клімату|зміною клімату]]. 2007 року держави-члени погодились, що ЄС має використовувати 20% [[Відновлювана енергетика|відновлюваних джерел енергії]] у майбутньому та зменшити викиди [[Діоксид вуглецю|діоксиду вуглецю]] до 2020 року не менше ніж на 20% у порівнянні з 1990 роком. Це передбачає заходи, згідно з якими до 2020 року 10% від загального обсягу палива, що використовується автомобілями на території союзу, повинно надходити з відновлюваних джерел, таких як [[біопаливо]]. Це вважається одним із найамбітніших рухів у важливому індустріальному регіоні світу для боротьби зі зміною клімату.<gallery mode="packed">
Файл:Peñón de Ifach - Calpe- Spain.jpg|65 993 км (41 006 миль) узбережжя домінує в європейському кліматі (Природний парк Penyal d'Ifac, Іспанія)
Файл:Mont-Blanc and Lake of Passy.JPG|Монблан в Альпах - це найвища вершина ЄС
Файл:Parliament Budapest Hungary.jpg|Дунай (на фото в Будапешті) - найдовша річка в Європейському Союзі
Файл:Repoveden Kansallispuisto Kesayonauringossa.jpg|Національний парк Реповесі у Фінляндії, де є 187 888 озер площею понад 500 м2 (5 382 кв. футів)
Файл:Nuorgam.JPG|Нуоргам, село в муніципалітеті Утсьокі, є найпівнічнішою точкою Європейського Союзу
</gallery>

== Політика ==
Складність та багатогранність Європейського Союзу як наднаціонального об'єднання породжує необхідність створення потужної та розгалуженої системи управління та координації дій, для досягнення поставлених цілей Союзу. Країни-члени Європейського Союзу передають повноваження у вирішенні деяких питань незалежним інститутам, які представляють інтереси Союзу, його держав і громадян. Європейська Комісія захищає інтереси Союзу в цілому, кожен національний уряд представлений в Раді Міністрів (Раді), а члени Європейського Парламенту безпосередньо обираються [[Громадянство Європейського Союзу|громадянами ЄС]]. Таким чином, демократія і верховенство закону&nbsp;— наріжний камінь цієї структури.

Основні чотири інститути Європейського Союзу закладено ще в 1952 році, коли було створено Європейське об'єднання вугілля і сталі, а ідея Європейської Ради ще навіть не була видимою. Ці інститути, а саме: Асамблея, Рада, Комісія і Суд&nbsp;— по суті своїй з тих пір не змінювалися. Асамблея перетворилася на наднаціональний парламент, а Європейський Суд&nbsp;— в суперарбітра. В той же час роль Ради, що складається з представників урядів держав-членів, дещо знизилася, а роль Європейської Комісії як виконавського органу істотно не змінилася. Такі зміни пояснюються тим, що спочатку ідея об'єднання країн в Європейське Економічне Співтовариство, а нині&nbsp;— в Європейський Союз, носила наднаціональний характер. Відповідно ті інститути, які додавали до свого статусу наднаціональності, ставали впливовішими.

=== Основні інститути влади ===
{{main|Інституції Європейського Союзу|Законодавча процедура Європейського Союзу}}
{{Інституції ЄС}}

==== Європейська Комісія ====
[[Файл:Ioannes Claudius Juncker die 7 Martis 2014.jpg|міні|170пкс|[[Президент Європейської комісії]] [[Жан-Клод Юнкер]]]]
[[Європейська комісія|Європейська Комісія]]&nbsp;— виконавчий орган Європейського Союзу, що складається з 28 членів (рахуючи президента), які призначаються на п'ять років національними урядами, але повністю незалежні у виконанні своїх обов'язків. Склад Комісії затверджується Європейським Парламентом. Кожен член Комісії відповідає за певну сферу політики ЄС і очолює відповідний Генеральний Директорат.

==== Європейський Парламент ====
[[Європейський парламент|Європейський Парламент]]&nbsp;— зібрання з 751 депутата, що безпосередньо обираються громадянами країн-членів ЄС строком на п'ять років. Голова Європарламенту обирається на два з половиною роки. Депутати Європарламенту вивчають законопроєкти і затверджують бюджет. Вони приймають спільні рішення з Радою Міністрів з конкретних питань і контролюють роботу Рад ЄС і Європейській Комісії. Європарламент проводить пленарні засідання в [[Страсбург|Страсбурзі]] (Франція) і [[Брюссель|Брюсселі]] (Бельгія).

==== Рада Європейського Союзу (Рада міністрів) ====
[[Рада Європейського Союзу|Рада міністрів]]&nbsp;— в ЄС&nbsp;— основний орган ухвалення рішень, який збирається на рівні міністрів національних урядів, і його склад змінюється залежно від обговорюваних питань: Рада міністрів закордонних справ, Рада міністрів економіки і так далі В рамках Ради представники урядів держав-членів обговорюють законодавчі акти ЄС і приймають або відкидають їх шляхом голосування.

==== Європейська Рада ====
[[Файл:Donald Tusk 2013-12-19.jpg|міні|170пкс|[[Голова Європейської Ради]] [[Дональд Туск]]]]
[[Європейська рада|Європейська Рада]]&nbsp;— регулярні зібрання глав держав ЄС. Раду скликають 4 рази на рік з метою визначення порядку денного Союзу і спонукати подальшу інтеграцію. Президент Ради є відповідальним за розвиток вищого політичного органу ЄС.

==== Європейський Суд ====
[[Суд Європейського Союзу]]&nbsp;— судовий орган ЄС вищої інстанції, регулюючий розбіжності:
* між державами-членами ЄС;
* між державами-членами ЄС і самим Європейським Союзом;
* між інститутами ЄС;
* між ЄС і фізичними або юридичними особами.

==== Суд аудиторів ====
[[Європейський суд аудиторів]]&nbsp;— орган Європейського Союзу, створений з метою проведення аудиторської перевірки бюджету ЄС і його інститутів.

==== Європейський Омбудсмен ====
Займається скаргами європейських приватних і юридичних осіб на інститути і установи ЄС. В Європейському Союзі право подавати петиції до Європейського парламенту було передбачене ще Маастрихтським договором 1992 року. Право петиції було запроваджено для того, щоб громадяни ЄС та особи, які постійно проживають в Європейському Союзі, мали можливість у більш простій формі звертатися до органів публічної влади ЄС із побажаннями та скаргами<ref>{{Cite book|url=https://www.academia.edu/36968944/Реалізація_права_петицій_на_рівні_Європейського_Союзу|title=Реалізація права петицій на рівні Європейського Союзу|last=Нестерович В.Ф.|first=|year=2016|publisher=Публічне право. № 2|location=|pages=33–40|language=|isbn=}}</ref>.

=== Фінансові структури ===

==== Європейський центральний банк (ECB) ====
[[Файл:EZB-Hauptverwaltung-2016-Frontseite-Ffm-231.jpg|міні|200пкс|[[Європейський центральний банк]], центральний банк [[Єврозона|Єврозони]]]]
* визначає валютну політику країн ЄС;
* встановлює ключові процентні ставки;
* управляє офіційними резервами [[Європейська система центральних банків|Європейської системи Центральних Банків]] (ESCB), головним завданням якої є підтримка стабільності цін;
* має право санкціонувати емісію банкнот в межах валютного союзу.

==== Європейський інвестиційний банк (EIB) ====
[[Європейський інвестиційний банк]]&nbsp;— орган ЄС, заснований в 1959&nbsp;р. Європейським Союзом для сприяння розвитку, інтеграції і співпраці шляхом надання інвестиційних позик. Позики надаються під однаковий відсоток, що забезпечує збалансованість управління позикою в частині погашення заборгованості. Позики надаються для розвитку відсталих європейських регіонів і реалізації проєктів, що представляють спільний інтерес.

=== Консультативні органи ===

==== Економічний і соціальний комітет ====
[[Європейський соціально-економічний комітет|Економічний і соціальний комітет]]&nbsp;— консультативний орган ЄС, що спостерігає за функціонуванням єдиного внутрішнього ринку. Комітет складається з 317 членів, які представляють різні сфери економіки і соціальні групи і незалежні у виконанні своїх обов'язків.

==== Комітет регіонів ====
Комітет регіонів&nbsp;— консультативний орган Ради ЄС і Комісії, який розробляє висновки з усіх питань, що зачіпають інтереси регіонів. Комітет складається з 317 членів&nbsp;— представників регіональних і місцевих органів, повністю незалежних у виконанні своїх обов'язків

=== Закордонна політика ===
[[Файл:Federica Mogherini Official.jpg|міні|170пкс|[[Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки]], [[Федеріка Могеріні]]]]
В грудні 2007 року, [[Лісабонська угода|Лісабонською угодою]] була створена нова посада «[[Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки|Верховного представника Євросоюзу з питань закордонних справ і політики безпеки]]» що призначається кваліфікованою більшістю від складу Європейської Ради за погодженням з Президентом Європейської Комісії та Європейським парламентом.

Відповідно до статей 18 і 27 Договору про Європейський Союз, Верховний представник ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки:
* проводить спільну зовнішню політику Євросоюзу і політику безпеки;
* вносить пропозиції щодо її розвитку;
* головує в Раді закордонних справ;
* є одним з віцепрезидентів Комісії;
* забезпечує узгодженість Союзу з питань зовнішнього впливу;
* несе відповідальність в рамках покладених на нього в області зовнішніх зв'язків і координації інших аспектів зовнішньої діяльності Союзу повноважень;
* представляє Союз з питань, що належать до спільної зовнішньої політики і політики безпеки;
* веде політичний діалог з третіми особами та країнами від імені Союзу та висловлює позицію Союзу в міжнародних організаціях та на міжнародних конференціях.

З 1 листопада 2014 року, Верховним представником Європейського союзу із питань закордонних справ є [[Федеріка Могеріні]].

==== Гуманітарна допомога ====
[[Файл:ECHO plane.jpg|міні|200пкс|ЄС є найбільшим постачальником гуманітарної допомоги у світі]]
Європейський Союз загалом (Комісія та країни-члени) наразі є найбільшим постачальником [[гуманітарна допомога|гуманітарної допомоги]] у світі.

Останнім часом надання гуманітарної допомоги як частина зовнішньої діяльності Європейської Спільноти набуло особливого значення. Це пов'язано зі збільшенням кількості кризових ситуацій на планеті та прагненням Співтовариства відігравати провідну роль у міжнародних гуманітарних місіях. З цією метою [[1992]] року був створений Офіс гуманітарної допомоги Європейської Комісії ({{lang-en|European Commission's Humanitarian Aid Office, ECHO}}). Його завданням є надання термінової допомоги (продуктів, матеріалів та практичної участі) жертвам природних і суспільних катастроф і конфліктів за межами Союзу. Надання такої допомоги базується на принципах недискримінації, неупередженості та гуманності. Вона розподіляється партнерами Офісу, а саме, недержавними організаціями, агенціями гуманітарної допомоги [[ООН]] та інших міжнародних організацій.

== Економіка ==
{{main|Економіка Європейського Союзу}}
[[Файл:Frankfurt Skyline (16259801511).jpg|міні|250пкс|[[Франкфурт-на-Майні|Франкфурт]], один з фінансових центрів Європи, місце розташування [[Європейський центральний банк|ЄЦБ]] (2014)]]
Європейський Союз має другу в світі [[Економіка|економіку]] за розміром [[Список країн за ВВП (номінал)|номінального ВВП]] і [[Список країн за ВВП (ПКС)|паритетом купівельної спроможності]]. Станом на 2016 рік, за даними [[Міжнародний валютний фонд|Міжнародного валютного фонду]], його номінальний ВВП становив 16,5 трильйона Євро, що становить 22,8&nbsp;% світового ВВП.<ref>{{Cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=56&pr.y=8&sy=2016&ey=2016&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=001,998&s=NGDPD&grp=1&a=1|title=Report for Selected Country Groups and Subjects|website=www.imf.org|accessdate=12 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171108204749/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?pr.x=56&pr.y=8&sy=2016&ey=2016&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=001,998&s=NGDPD&grp=1&a=1|archivedate=8 November 2017|deadurl=no}}</ref> [[Євро]], що використовується в 19-ти з 27-ми членах ЄС а також 6-ма іншими європейськими країнами, займає друге місце у світі за величиною [[Валютні резерви|валютних резервів]] та [[Валюта#Найпоширеніші валюти|обсягами торгівлі]].

Економіка Європейського Союзу складається з [[Внутрішній ринок Європейського Союзу|єдиного простору]] [[Змішана економіка|змішаних національних економік]], що базуються на [[Вільний ринок|вільних ринкових відносинах]] та розвиненій [[Соціальна політика Європейського Союзу|соціальній політиці]]. ВВП за паритетом купівельної спроможності на душу населення у 2015 становив 37,8 тис. дол. у порівняні з 57 тис. дол. в [[Сполучені Штати Америки|США]] та 14,3 тис. дол. в [[Китайська Народна Республіка|КНР]].<ref>{{Cite web|url=http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?sy=2015&ey=2015&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&pr1.x=16&pr1.y=7&c=512,668,914,672,612,946,614,137,311,962,213,674,911,676,193,548,122,556,912,678,313,181,419,867,513,682,316,684,913,273,124,868,339,921,638,948,514,943,218,686,963,688,616,518,223,728,516,558,918,138,748,196,618,278,522,692,622,694,156,142,624,449,626,564,628,565,228,283,924,853,233,288,632,293,636,566,634,964,238,182,662,453,960,968,423,922,935,714,128,862,611,135,321,716,243,456,248,722,469,942,253,718,642,724,643,576,939,936,644,961,819,813,172,199,132,733,646,184,648,524,915,361,134,362,652,364,174,732,328,366,258,734,656,144,654,146,336,463,263,528,268,923,532,738,944,578,176,537,534,742,536,866,429,369,433,744,178,186,436,925,136,869,343,746,158,926,439,466,916,112,664,111,826,298,542,927,967,846,443,299,917,582,544,474,941,754,446,698,666&s=PPPPC&grp=0&a=|title=Report for Selected Countries and Subjects|website=www.imf.org|accessdate=13 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180310135354/http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2016/02/weodata/weorept.aspx?sy=2015&ey=2015&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&pr1.x=16&pr1.y=7&c=512,668,914,672,612,946,614,137,311,962,213,674,911,676,193,548,122,556,912,678,313,181,419,867,513,682,316,684,913,273,124,868,339,921,638,948,514,943,218,686,963,688,616,518,223,728,516,558,918,138,748,196,618,278,522,692,622,694,156,142,624,449,626,564,628,565,228,283,924,853,233,288,632,293,636,566,634,964,238,182,662,453,960,968,423,922,935,714,128,862,611,135,321,716,243,456,248,722,469,942,253,718,642,724,643,576,939,936,644,961,819,813,172,199,132,733,646,184,648,524,915,361,134,362,652,364,174,732,328,366,258,734,656,144,654,146,336,463,263,528,268,923,532,738,944,578,176,537,534,742,536,866,429,369,433,744,178,186,436,925,136,869,343,746,158,926,439,466,916,112,664,111,826,298,542,927,967,846,443,299,917,582,544,474,941,754,446,698,666&s=PPPPC&grp=0&a=|archivedate=10 March 2018|deadurl=no}}</ref> З низьким [[Коефіцієнт Джині|коефіцієнтом Джині]] (що становить 0,31) в ЄС є більш рівномірний розподіл доходів ніж в середньому у світі.<ref>{{Cite web|url=http://data.worldbank.org/indicator/SI.POV.GINI|title=GINI index (World Bank estimate) {{!}} Data|website=data.worldbank.org|accessdate=14 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150209003326/http://data.worldbank.org/indicator/SI.POV.GINI|archivedate=9 February 2015|deadurl=no}}</ref>

Серед головних бірж ЄС є [[Euronext]], [[Франкфуртська фондова біржа|Франкфуртська]] та [[Лондонська фондова біржа|Лондонська]]. Європейський Союз є чистим [[Вивіз капіталу|експортером капіталу]]. [[Прямі іноземні інвестиції|Іноземні інвестиції]] в ЄС у 2012 становили 5,1&nbsp;трлн дол., а інвестиції ЄС в інші країни&nbsp;— 9,1&nbsp;трлн дол., що є найвищими показниками в світі.<ref>{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2198rank.html|title=The World Factbook — Central Intelligence Agency|website=www.cia.gov|accessdate=12 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171026165102/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2198rank.html|archivedate=26 October 2017|deadurl=no}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2199rank.html|title=The World Factbook — Central Intelligence Agency|website=www.cia.gov|accessdate=12 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20180225211548/https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2199rank.html|archivedate=25 February 2018|deadurl=no}}</ref>

З початку [[Європейська боргова криза|боргової кризи]] в 2009 році у ЄС виникли протилежні економічні ситуації між країнами Південної Європи з одного боку, і Центральної та Північної Європи з іншого боку: підвищення рівня [[безробіття]] та [[Державний борг|державного боргу]] в країнах Середземномор'я та зниження рівня безробіття з підвищенням темпів зростання ВВП у країнах Східної та Північної Європи. У 2015 році державний борг у Європейському Союзі становив 85&nbsp;% ВВП, з відмінностями між найнижчим показником в [[Естонія|Естонії]]&nbsp;— 9,7&nbsp;%, та найбільшим в [[Греція|Греції]]&nbsp;— 176&nbsp;%.<ref>{{Cite web|url=http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=teina225&plugin=1|title=Eurostat - Tables, Graphs and Maps Interface (TGM) table|website=ec.europa.eu|accessdate=13 жовтня 2016|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171220051036/http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=teina225&plugin=1|archivedate=20 December 2017|deadurl=no}}</ref>

П'ятьма найбільшими національними економіками в ЄС є (у порядку зростання, станом на 2019 рік): [[Економіка Нідерландів|Нідерланди]], [[Економіка Іспанії|Іспанія]], [[Економіка Італії|Італія]], [[Економіка Франції|Франція]] та [[Економіка Німеччини|Німеччина]] — разом на них припадає близько 69% номінального ВВП усього ЄС.<ref>[https://ec.europa.eu/eurostat/tgm/refreshTableAction.do?tab=table&plugin=1&pcode=tec00001&language=en Gross domestic product at market prices] ''[[Євростат]]''</ref> Найбільшими торговельними партнерами Європейського Союзу є (у порядку спадання, станом на 2019 рік): [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Китайська Народна Республіка|КНР]], [[Велика Британія]], [[Швейцарія]] та [[Росія]]. [[Україна]] в цьому рейтингу займає 18 місце (між [[В'єтнам]]ом та [[Південно-Африканська Республіка|ПАР]]), у 2018 році вона займала 21 місце.<ref> [https://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2006/september/tradoc_122530.pdf Top Trading Partners 2019&nbsp;— Trade Statistics] ''europa.eu''</ref> ЄС є повноправним членом [[Світова організація торгівлі|Світової організації торгівлі]], [[G7|Великої сімки]] та [[Велика двадцятка|Великої двадцятки]].

{{see also|Єврозона|Економічний і монетарний союз Європейського Союзу|Внутрішній ринок Європейського Союзу|Енергетична політика Європейського Союзу|Спільна сільськогосподарська політика Європейського Союзу}}

== Соціальна політика та рівність ==
{{Main|Європейський соціальний фонд|Держава загального добробуту|Європейська соціальна хартія|Європейська волонтерська служба}}
{| class="wikitable sortable collapsible plainrowheaders floatright" style="border: 0.5em; font-size: 90%; line-height: 0.9em; max-width: 20em;"
|+Держави-члени ЄС за соціальними видатками у 2019 році<ref>{{Cite web|url=http://data.oecd.org/socialexp/social-spending.htm|title=Social spending data|website=[[OECD]]}}</ref>
! scope="col" |Нації
! scope="col" |Соціальні витрати
(відсотків ВВП)
|-
! scope="row" |{{Flag|France}}
| style="text-align: right;" |31.0
|-
! scope="row" |{{Flag|Finland}}
| style="text-align: right;" |29.1
|-
! scope="row" |{{Flag|Belgium}}
| style="text-align: right;" |28.9
|-
! scope="row" |{{Flag|Denmark}}
| style="text-align: right;" |28.3
|-
! scope="row" |{{Flag|Italy}}
| style="text-align: right;" |28.2
|-
! scope="row" |{{Flag|Austria}}
| style="text-align: right;" |26.9
|-
! scope="row" |{{Flag|Germany}}
| style="text-align: right;" |25.9
|-
! scope="row" |{{Flag|Sweden}}
| style="text-align: right;" |25.5
|-
! scope="row" |{{Flag|Spain}}
| style="text-align: right;" |24.7
|-
! scope="row" |{{Flag|Greece}}
| style="text-align: right;" |24.0
|-
! scope="row" |{{Flag|Portugal}}
| style="text-align: right;" |22.6
|-
! scope="row" |{{Flag|Luxembourg}}
| style="text-align: right;" |21.6
|-
! scope="row" |{{Flag|Poland}}
| style="text-align: right;" |21.3
|-
! scope="row" |{{Flag|Slovenia}}
| style="text-align: right;" |21.1
|-
|-
! scope="row" |{{Flag|Czech Republic}}
| style="text-align: right;" |19.2
|-
! scope="row" |{{Flag|Hungary}}
| style="text-align: right;" |18.1
|-
! scope="row" |{{Flag|Slovakia}}
| style="text-align: right;" |17.7
|-
! scope="row" |{{Flag|Estonia}}
| style="text-align: right;" |17.7
|-
! scope="row" |{{Flag|Lithuania}}
| style="text-align: right;" |16.7
|-
! scope="row" |{{Flag|Latvia}}
| style="text-align: right;" |16.4
|-
! scope="row" |{{Flag|Netherlands}}
| style="text-align: right;" |16.1
|-
! scope="row" |{{Flag|Ireland}}
| style="text-align: right;" |13.4
|}
Європейський Союз давно намагається пом'якшити наслідки вільних ринків шляхом захисту прав працівників та запобігання соціальному та екологічному демпінгу. З цією метою він прийняв закони, що встановлюють мінімальні стандарти зайнятості та довкілля. Сюди входили Директива про робочий час та Директива про оцінку впливу на навколишнє середовище.

ЄС також прагнув координувати системи соціального забезпечення та охорони здоров'я держав-членів, щоб сприяти особам, які здійснюють права на вільне пересування, та забезпечувати їм можливість зберігати доступ до послуг соціального забезпечення та охорони здоров'я в інших державах-членах. Основне законодавство про соціальне забезпечення міститься в Директиві 86/378 про рівне ставлення до професійного соціального забезпечення, Директиві про рівне ставлення в соціальному забезпеченні 79/7 / ЄЕС, Регламенті соціального забезпечення 1408/71 / ЄС та 883/2004 / ЄС та Директиві 2005/36 / ЄС

[[Європейська соціальна хартія]] — головний договір, який визнає соціальні права європейських громадян.

Європейське страхування на випадок безробіття запропонував, зокрема, комісар з питань праці Ніколас Шміт.<ref>{{Cite web|url=https://www.eleconomista.es/economia/noticias/10114908/10/19/Asi-es-el-seguro-europeo-contra-el-paro-que-propone-el-futuro-comisario-de-Empleo-de-la-UE.html|title=Así es el seguro europeo contra el paro que propone el futuro comisario de Empleo de la UE – elEconomista.es|website=www.eleconomista.es}}</ref>Також обговорювалася європейська директива про мінімальну заробітну плату.<ref>{{Cite web|url=https://www.expats.cz/czech-news/article/proposed-eu-directive-on-minimum-wages-meets-with-sharply-mixed-reaction|title=Proposed EU directive on minimum wage brews controversy from all sides|date=3 December 2020|website=Expats.cz|last=Johnston|first=Raymond}}</ref>

З 2019 року існує Європейський комісар з питань рівності, а [[Європейський інститут із гендерної рівності]] існує з 2007 року.

У 2020 році за мандатом Хелени Даллі була затверджена перша в історії Стратегія Європейського Союзу щодо рівності ЛГБТІК.<ref>{{Cite web|url=https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/ip_20_2068|title=Union of Equality: The Commission presents its first-ever strategy on LGBTIQ equality in the EU|website=[[European Commission]]|date=12 November 2020}}</ref>

Житло, молодь, дитинство, функціональне різноманіття або догляд за літніми людьми є допоміжними компетенціями Європейського Союзу і можуть фінансуватися Європейським соціальним фондом.{{Clear}}

=== Регіональна та місцева політика ===
{{Main|Регіональна політика Європейського Союзу|Комітет регіонів|Європейський інвестиційний банк}}
[[File:European_regional_policy_2014.svg|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:European_regional_policy_2014.svg|міні|Класифікація регіонів з 2014 по 2020 рік.]]
[[Структурні фонди та Фонд гуртування|Структурні фонди та Когезійний фонд]] підтримують розвиток слаборозвинених регіонів ЄС. Такі регіони передусім розташовані в державах Центральної та Південної Європи.<ref>{{cite web|author=Select Committee on European Union|work=Nineteenth Report|title=Chapter 2: The European Union Structural and Cohesion Funds|year=2008|url=https://publications.parliament.uk/pa/ld200708/ldselect/ldeucom/141/14105.htm|access-date=28 February 2012}}</ref><ref name="Business2000 Funds">{{cite web|title=EU Structural and Cohesion funds|url=http://europa.eu/scadplus/glossary/structural_cohesion_fund_en.htm|access-date=1 November 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20100529083348/http://europa.eu/scadplus/glossary/structural_cohesion_fund_en.htm|archive-date=29 May 2010}}</ref> Кілька фондів надають екстрену допомогу, підтримку членів-кандидатів у перетворенні своєї країни на відповідність стандартам ЄС ([[PHARE]], [[ISPA]] та [[SAPARD]]) та підтримку [[Співдружність Незалежних Держав|Співдружності Незалежних Держав]] ([[TACIS]]). Зараз [[TACIS]] став частиною всесвітньої програми EuropeAid.

Демографічний перехід до суспільства, яке старіє, низький коефіцієнт народжуваності та депопуляція немітропольних регіонів вирішується в рамках цієї політики.

=== Навколишнє середовище та клімат ===
{{Further|4=Natura 2000}}
[[File:European_Union_biogeography_countries.svg|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:European_Union_biogeography_countries.svg|міні|За даними [[Європейська агенція довкілля|Європейського агентства з охорони навколишнього середовища]], [[Біогеографічні регіони Європи|біогеографічні регіони континентальної Європи]]]]
У 1957 році, коли було засновано Європейське економічне співтовариство, воно не проводило екологічної політики.{{sfn|Jordan|Adelle|2012}} За останні 50 років було створено все більш щільну мережу законодавчих актів, що поширюється на всі сфери охорони навколишнього середовища, включаючи забруднення повітря, якість води, поводження з відходами, охорону природи та контроль за хімічними речовинами, промисловими небезпеками та біотехнологіями.{{sfn|Jordan|Adelle|2012}} За даними Інституту європейської екологічної політики, екологічне законодавство включає понад 500 директив, положень та рішень, що робить екологічну політику ключовим напрямком європейської політики.<ref name="European Environmental Policy 2012">Institute for European Environmental Policy (2012) Manual of European Environmental Policy, Earthscan, London.</ref>

Європейські політичні діячі спочатку збільшили спроможність ЄС реагувати на екологічні проблеми, визначивши це як проблему торгівлі. Торгівельні бар'єри та викривлення конкуренції на Спільному ринку можуть виникнути через різні екологічні стандарти в кожній країні-члені.<ref>Johnson, S.P. and Corcelle, G. (1989) The Environmental Policy of the European Communities, Graham & Trotman, London</ref> У наступні роки навколишнє середовище стало офіційною сферою політики зі своїми власними суб'єктами політики, принципами та процедурами. Правова основа екологічної політики ЄС була створена із запровадженням Єдиного європейського акту в 1987 році.

785 / 5000 Результати перекладу Спочатку екологічна політика ЄС була зосереджена на Європі. Зовсім недавно ЄС продемонстрував лідерство у глобальному екологічному управлінні, напр. роль ЄС у забезпеченні ратифікації та набуття чинності Кіотським протоколом, незважаючи на спротив Сполучених Штатів. Цей міжнародний вимір знайшов своє відображення у Шостій програмі дій ЄС щодо охорони навколишнього середовища,<ref>{{cite web|url=http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:l28027|title=EUR-Lex – l28027 – EN – EUR-Lex|publisher=eur-lex.europa.eu}}</ref> яка визнає, що її цілі можна досягти лише за умови активної підтримки та належного впровадження ключових міжнародних угод як на рівні ЄС, так і у всьому світі. Лісабонський договір ще більше зміцнив амбіції керівництва. Законодавство ЄС відіграло значну роль у покращенні захисту середовища існування та видів у Європі, а також сприяло поліпшенню якості повітря та води та поводження з відходами.

Пом'якшення змін клімату є одним з головних пріоритетів екологічної політики ЄС. У 2007 році держави-члени домовились, що в майбутньому 20% енергії, що використовується в ЄС, має бути [[Відновлювана енергетика|відновлюваною]], а викиди вуглекислого газу повинні бути нижчими в 2020 році щонайменше на 20% порівняно з рівнем 1990 року.<ref name="EUO energy">{{cite news|url=https://www.theguardian.com/environment/2008/jan/23/climatechange.eu1|title=EU sets 20% target for carbon cuts|access-date=29 February 2008|work=The Guardian|first=Jessica|last=Aldred|location=London|date=23 January 2008}}</ref> ЄС прийняв систему торгівлі викидами для включення викидів вуглецю в економіку.<ref>{{Cite web|url=https://ec.europa.eu/clima/policies/ets_en|title=EU Emissions Trading System (EU ETS)|date=23 November 2016|website=Climate Action – European Commission}}</ref> Європейська зелена столиця — це щорічна премія, що присуджується містам, яка фокусується на довкіллі, енергоефективності та якості життя в міських районах для створення розумного міста.

На виборах до Європарламенту 2019 року зелені партії збільшили свою владу, можливо, через зростання постматеріалістичних цінностей.<ref>{{cite web|last1=Berman|first1=Sheri|author-link=Sheri Berman|title=Populists, greens and the new map of European politics|url=https://www.socialeurope.eu/populists-greens-new-political-map|website=Social Europe|access-date=21 June 2019|date=3 June 2019}}</ref>

Пропозиції досягти нульової вуглецевої економіки в Європейському Союзі до 2050 року пропонувались у 2018 — 2019 рр. Майже всі держави-члени підтримали цю мету на саміті ЄС у червні 2019 р. Чехія, Естонія, Угорщина та Польща не погодились.<ref>{{Cite web|url=https://www.euronews.com/2019/06/21/eu-summit-deadlock-over-top-jobs-and-climate-discord|title=EU summit deadlock over top jobs and climate discord|date=21 June 2019}}</ref>

У 2017 році ЄС викинув 9,1% глобальних викидів парникових газів.<ref name="Global Emissions">{{cite web|title=Global Emissions|url=https://www.c2es.org/content/international-emissions/|website=Center for Climate and Energy Solutions|access-date=11 November 2020}}</ref> ЄС має на меті встановити нульові [[Парникові гази|викиди ПГ]] до 2050 року.<ref>{{cite web|title=2050 long-term strategy|url=https://ec.europa.eu/clima/policies/strategies/2050_en#:~:text=The%20EU%20aims%20to%20be,action%20under%20the%20Paris%20Agreement.|website=European Commission website|publisher=European Union|access-date=11 November 2020}}</ref>{{Clear}}

=== Освіта та дослідження ===
{{Main|Освіта в Європейському Союзі|Рамкові програми з наукових досліджень та технологічного розвитку}}
[[File:Holbein-erasmus.jpg|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:Holbein-erasmus.jpg|міні|[[Еразм Ротердамський|Еразм Роттердамський]], гуманіст епохи Відродження, на честь якого названа Програма Еразм]]
Базова освіта — це сфера, де роль ЄС обмежується підтримкою національних урядів. У галузі вищої освіти ця політика була розроблена у 1980-х роках в рамках програм підтримки обміну та мобільності. Найпомітнішою з них є програма Еразмус, програма університетських обмінів, яка розпочалася в 1987 році. У перші 20 років вона підтримувала можливості міжнародного обміну для понад 1,5 мільйона студентів університетів та коледжів і стала символом європейського студентського життя.<ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/education/news/erasmus20_en.html|title=The Erasmus programme celebrates its 20th anniversary|publisher=Europa web portal|author=European Commission|access-date=21 July 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20070703000422/http://ec.europa.eu/education/news/erasmus20_en.html|archive-date=3 July 2007}}; {{cite web|url=http://www.cafebabel.co.uk/article/19702/erasmus-turns-20-time-to-grow-up.html|title=Erasmus turns 20 – time to grow up?|last=Jean-Sébastien|first=Lefebvre|date=22 January 2007|publisher=Café Babel|access-date=10 August 2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20100912002728/http://www.cafebabel.co.uk/article/19702/erasmus-turns-20-time-to-grow-up.html|archive-date=12 September 2010|url-status=dead}}</ref>

Існують подібні програми для учнів та вчителів шкіл, для слухачів професійно-технічної освіти та для дорослих, які навчаються у Програмі навчання впродовж життя 2007–2013. Ці програми призначені для заохочення ширших знань про інші країни та поширення передового досвіду в галузі освіти та підготовки кадрів по всьому ЄС.<ref>{{cite web|author=EACEA|title=About the Education, Audiovisual and Culture Executive Agency|publisher=Europa web portal|url=http://eacea.ec.europa.eu/index.htm|access-date=21 July 2007|archive-date=29 April 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150429185547/http://eacea.ec.europa.eu/index.htm|url-status=dead}}</ref> Підтримуючи Болонський процес, ЄС підтримує порівнянні стандарти та сумісні ступені в усій Європі.

Науковому розвитку сприяють Рамкові програми ЄС, перша з яких розпочалась у 1984 р. Цілі політики ЄС у цій галузі полягають у координації та стимулюванні досліджень. Незалежна Європейська наукова рада виділяє кошти ЄС на європейські або національні науково-дослідні проекти.<ref>{{cite web|title=What is the ERC?|publisher=Europa web portal|author=European Research Council|url=http://erc.europa.eu/index.cfm?fuseaction=page.display&topicID=12|access-date=21 July 2007}}</ref> Дослідницькі та технологічні рамкові програми ЄС стосуються багатьох областей, наприклад, енергетики, метою якої є розробка різноманітного поєднання відновлюваних джерел енергії для сприяння довкіллю та зменшення залежності від імпортованого палива.<ref>{{cite web|title=Energy|publisher=Europa web portal|author=European Commission|url=http://ec.europa.eu/research/fp7/index_en.cfm?pg=energy|access-date=12 November 2007}}</ref>

=== Охорона здоров’я та безпека харчових продуктів ===
{{further|Охорона здоров’я в Європі|Генеральний директор з охорони здоров'я та безпеки харчових продуктів}}
[[File:EHIC_Slovenia.jpg|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:EHIC_Slovenia.jpg|ліворуч|міні|[[Європейська картка медичного страхування]] (На фото словенська версія)]]
ЄС не має основних повноважень у галузі охорони здоров'я, а стаття 35 Хартії основних прав Європейського Союзу підтверджує, що "Високий рівень охорони здоров'я людини повинен забезпечуватися при визначенні та реалізації всіх політик та заходів Союзу". Генеральний директорат Європейської Комісії з питань охорони здоров'я та споживачів прагне узгодити національні закони щодо захисту здоров'я людей, прав споживачів, безпеки харчових продуктів та інших продуктів.<ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/dgs/health_consumer/about_us/our_vision_en.htm|title=Europa web portal|work=Europa (web portal)|access-date=26 November 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20101112200650/http://ec.europa.eu/dgs/health_consumer/about_us/our_vision_en.htm|archive-date=12 November 2010}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/dgs/health_consumer/index_en.htm|title=Europa web portal|work=Europa (web portal)|access-date=26 November 2010|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20101111154145/http://ec.europa.eu/dgs/health_consumer/index_en.htm|archive-date=11 November 2010}}</ref><ref>{{cite web|url=http://ec.europa.eu/health-eu/index_en.htm|title=Europa web portal|work=Europa (web portal)|date=18 November 2010|access-date=26 November 2010}}</ref>

Усі країни ЄС та багато інших європейських країн пропонують своїм громадянам безкоштовну європейську карту медичного страхування, яка на взаємній основі забезпечує страхування невідкладної медичної допомоги під час відвідування інших європейських країн-учасниць.<ref>{{cite web|url=http://www.nhs.uk/nhsengland/Healthcareabroad/pages/Healthcareabroad.aspx|title=info about health care and EHIC|publisher=Nhs.uk|date=29 April 2010|access-date=26 November 2010}}</ref> Директива про транскордонне медичне обслуговування має на меті сприяти співробітництву в галузі охорони здоров’я між державами-членами та полегшити доступ до безпечного та якісного транскордонного медичного обслуговування для європейських пацієнтів..<ref>{{cite web|url=http://www.consilium.europa.eu/uedocs/cms_data/docs/pressdata/en/lsa/119514.pdf|title=Consilium.europa.eu|access-date=3 June 2013}}</ref><ref>{{cite web|url=http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2011:088:0045:0065:EN:PDF|title=Eur-lex.europa.eu|access-date=3 June 2013}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.nhsconfed.org/Publications/Factsheets/Pages/Cross-border-healthcare-commissioners.aspx|title=NHSconfed.org|publisher=NHSconfed.org|date=17 May 2011|access-date=3 June 2013|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20130728184655/http://www.nhsconfed.org/Publications/Factsheets/Pages/Cross-border-healthcare-commissioners.aspx|archive-date=28 July 2013}}</ref>

ЄС має одні з найвищих рівнів очікуваної тривалості життя у світі, причому Іспанія, Італія, Швеція, Франція, Мальта, Ірландія, Нідерланди, Люксембург та Греція входять до числа 20 найбільших країн світу з найвищою тривалістю життя.<ref name="hdr-life-exp">{{Cite web|url=http://hdr.undp.org/en/content/2019-human-development-index-ranking|title=2019 Human Development Index Ranking &#124; Human Development Reports|website=hdr.undp.org|access-date=4 February 2020|archive-date=30 April 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200430080741/http://hdr.undp.org/en/content/2019-human-development-index-ranking|url-status=dead}}</ref> Загалом тривалість життя нижча у Східній Європі, ніж у Західній Європі.<ref>{{Cite news|url=https://www.economist.com/graphic-detail/2018/09/24/in-europe-life-expectancy-is-lower-in-the-east|title=In Europe, life expectancy is lower in the east|work=The Economist}}</ref> У 2018 році регіоном ЄС з найвищою тривалістю життя був Мадрид, Іспанія — 85,2 року, за яким слідували іспанські регіони Ла-Ріоха та Кастилія-і-Леон — 84,3 року, Трентіно в Італії — 84,3 року та Іль-де-Франс у Франції. у 84,2 року. Загальна тривалість життя в ЄС у 2018 році становила 81,0 року, що перевищувало середній показник у світі, який становив 72,6 року.<ref>{{Cite web|url=https://ec.europa.eu/eurostat/web/products-eurostat-news/-/DDN-20181026-1|title=Life expectancy: Are you in one of the top 5 regions?|website=ec.europa.eu}}</ref>

== Збройні сили ==
Станом на 2020 рік, Європейський Союз не має власних повноцінних [[Збройні сили|збройних сил]], їх натомість окремо мають усі 28 держав-членів союзу, з яких 22 члени входять у військовий блок [[НАТО]] а решта 6 ([[Австрія]], [[Ірландія]], [[Кіпр]], [[Мальта]], [[Фінляндія]] та [[Швеція]]) дотримуються політики [[нейтралітет]]у. На рівні ЄС лише відбувається сприяння військовому співробітництву між його країнами-членами в рамках [[Спільна політика безпеки та оборони|Cпільної політики безпеки та оборони]] через [[Військовий штаб Європейського Союзу|Військовий штаб]] та [[Європейське оборонне агентство]]. Також для координації захисту зовнішнього кордону країн-учасників [[Шенгенська угода|Шенгенської угоди]] (куди входять 22 країни-члени ЄС та 4 інші європейські країни — [[Ісландія]], [[Ліхтенштейн]], [[Норвегія]] та [[Швейцарія]]) працює агентство [[Frontex]].

=== Перспектива створення ===
Європейські політики неодноразово висловлювали ідею про створення європейської армії. Мотивом називали те, що європейські країни вже довгі роки існують у мирі, і захист власних національних інтересів для багатьох держав Європи у відносинах між ними більше не має сенсу. Прихильники ідеї вказують на неефективність організації оборони на національних рівнях, що призводить до дублювання структур і функцій та відповідно високих витрат. На їх думку, співпраця всіх країн-членів ЄС у військовій сфері дозволить заощадити на розробці і придбанні сучасних систем озброєнь і перерозподілити завдання на таке улагодження військ, щоб кожна з країн мала свою військову спеціалізацію. Однак головним противником такої ідеї виступала [[Велика Британія]], яка погрожувала заблокувати створення єдиної армії, аргументуючи це тим, що така структура лише дублюватиме функції НАТО.<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/4033151-perevaha-ssha-oslabla-chym-ozbroitsia-armiia-yes Перевага США ослабла. Чим озброїться армія ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181115222510/https://ua.korrespondent.net/world/4033151-perevaha-ssha-oslabla-chym-ozbroitsia-armiia-yes |date=15 November 2018 }} ''[[korrespondent.net]]'', 15.11.2018</ref>
[[Файл:EU PESCO map.svg|міні|220пкс|{{legend|#00309A|Країни-учасники PESCO}}{{legend|#819ACD|Члени ЄС, що відмовилися від участі в PESCO}}]]
Нова хвиля обговорення ідеї створення спільної армії почалася в 2017-2018 роках після [[Вихід Великої Британії з Європейського союзу|рішення Великої Британії щодо виходу з Європейського Союзу]], посилення геополітичної напруженості в світі (''див. [[Друга холодна війна]]'') та погіршенням відносин між Європою та [[Сполучені Штати Америки|США]] за президенства [[Дональд Трамп|Дональда Трампа]] (зокрема через його неодноразові звинувачення на адресу європейських партнерів по НАТО щодо недостатнього внеску в спільну оборону). Одним з перших високопосадовців ЄС, які підтримали створення спільної армії, став Голова Єврокомісії [[Жан-Клод Юнкер]]. 8 березня 2015 року (на тлі [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|агресії Росії проти України]]) він заявив, що завдяки створенню такої армії Європа зможе переконливо реагувати на загрозу для миру як у самих країнах-членах, так і у сусідніх із ЄС країнах. На його думку, спільна армія "дасть [[Росія|Росії]] зрозуміти, що ми серйозно ставимось до відстоювання цінностей Європейського Союзу".<ref>[https://www.dw.com/uk/голова-єврокомісії-закликав-до-створення-спільної-європейської-армії/a-18302243 Голова Єврокомісії закликав до створення спільної європейської армії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085344/https://www.dw.com/uk/голова-єврокомісії-закликав-до-створення-спільної-європейської-армії/a-18302243 |date=16 November 2018 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 08.03.2015</ref> Його підтримали, зокрема, міністр оборони ФРН [[Урсула фон дер Ляєн]] і глава німецького МЗС [[Франк-Вальтер Штайнмаєр]], а канцлер [[Ангела Меркель]] назвала ідею "проєктом майбутнього" і висловилася наразі за поглиблення військового співробітництва.<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/3488627-merkel-pidtrymala-ideui-stvorennia-yevropeiskoi-armii Меркель підтримала ідею створення європейської армії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085439/https://ua.korrespondent.net/world/3488627-merkel-pidtrymala-ideui-stvorennia-yevropeiskoi-armii |date=16 November 2018 }} ''korrespondent.net'', 9 березня 2015</ref> Пізніше Жан-Клод Юнкер неодноразово повторював свою позицію, аргументуючи її ризиками тероризму, зокрема від організації [[Ісламська Держава]], та більшої незалежності і самостійності Європи від США.<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/3591889-hlava-yevrokomisii-vystupyv-za-stvorennia-armii-yes Глава Єврокомісії виступив за створення армії ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085458/https://ua.korrespondent.net/world/3591889-hlava-yevrokomisii-vystupyv-za-stvorennia-armii-yes |date=16 November 2018 }} ''[[korrespondent.net]]'', 18 листопада 2015</ref><ref>[https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/02/27/7062233/ Європейський оборонний союз: навіщо ЄС знову говорить про спільну армію] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116043402/https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/02/27/7062233/ |date=16 November 2018 }} ''[[Українська правда|Європейська правда]]'', 27 лютого 2017</ref> 6 листопада 2018 року ідею створення армії ЄС підтримав президент Франції [[Емманюель Макрон]]. За його словами, власна армія необхідна ЄС, "беручи до уваги Росію, [[Китайська Народна Республіка|Китай]] і навіть США".<ref>[https://tyzhden.ua/News/222242 Макрон закликає до створення єдиної армії Євросоюзу] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085513/https://tyzhden.ua/News/222242 |date=16 November 2018 }} ''tyzhden.ua'', 6 листопа 2018</ref> Його тепер цілком (на відміну від Юнкера у 2015-му) підтримала канцлер ФРН Ангела Меркель, заявивши що "Спільна європейська армія покаже світу, що між європейськими країнами більше ніколи не буде війни".<ref>[https://www.dw.com/uk/анґела-меркель-закликала-створити-справжню-європейську-армію/a-46278662 Анґела Меркель закликала створити "справжню" європейську армію] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116043401/https://www.dw.com/uk/анґела-меркель-закликала-створити-справжню-європейську-армію/a-46278662 |date=16 November 2018 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 13.11.2018</ref> Проти виступив прем'єр-міністр Нідерландів [[Марк Рютте]], зазначивши, що НАТО повинно залишатися наріжним каменем європейської оборонної політики.<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/4033644-niderlandy-proty-stvorennia-yevropeiskoi-armii Нідерланди проти створення європейської армії] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116213441/https://ua.korrespondent.net/world/4033644-niderlandy-proty-stvorennia-yevropeiskoi-armii |date=16 November 2018 }} ''[[korrespondent.net]]'', 16.11.2018</ref> Заява Макрона прозвучала на тлі виходу США з [[Спільний всеосяжний план дій|ядерної угоди по Ірану]] та погроз виходу з [[Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності|договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності]] (підписаному між США та [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] в 1987, тепер дійсної зокрема щодо її правонаступниці Росії), проти чого виступали європейські лідери. На думку європейських лідерів, вихід США з даних угод посилить нестабільність на Близькому Сході, Європі та в усьому світі, від чого більше постраждає насамперед Європа, а не США, крім того, це може спровокувати нові [[перегони озброєнь]] у світі. США аргументують свій вихід недотриманням Іраном і Росією відповідно умов даних договорів.<ref>[https://www.dw.com/uk/якими-можуть-бути-наслідки-відмови-сша-від-ядерної-угоди-з-іраном/a-43700531 Якими можуть бути наслідки відмови США від ядерної угоди з Іраном] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181209212535/https://www.dw.com/uk/якими-можуть-бути-наслідки-відмови-сша-від-ядерної-угоди-з-іраном/a-43700531 |date=9 December 2018 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 08.05.2018</ref><ref>[https://www.uifuture.org/publications/news/24271-rozryv/dohovoru/pro/likvidatsiyu/raket Що означає розрив Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності між США та РФ?] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181209212756/https://www.uifuture.org/publications/news/24271-rozryv/dohovoru/pro/likvidatsiyu/raket |date=9 December 2018 }} ''[[Український інститут майбутнього]]'', 23.10.2018</ref>

14 грудня 2017 року 25 країн ЄС (усі країни-члени, за винятком [[Велика Британія|Великої Британії]], [[Данія|Данії]] та [[Мальта|Мальти]]) запустили програму "Структурної співпраці у сфері оборони та безпеки" ({{lang-en|Permanent Structured Cooperation}}, PESCO), яка розглядається як перший крок на шляху до створення європейського оборонного союзу. Основна ідея PESCO — підвищити ефективність у сфері оборони. Мова йде про усунення дублювань зусиль і більш ефективне використання коштів.<ref>[https://www.dw.com/uk/погані-новини-для-ворогів-лідери-єс-у-брюсселі-запустили-оборонну-співпрацю/a-41803435 "Погані новини для ворогів": лідери ЄС у Брюсселі запустили оборонну співпрацю] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181116085516/https://www.dw.com/uk/погані-новини-для-ворогів-лідери-єс-у-брюсселі-запустили-оборонну-співпрацю/a-41803435 |date=16 November 2018 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 14.12.2017</ref> На 2021 рік запланований запуск Європейського оборонного фонду ({{lang-en|European Defence Fund}}), у його рамках Єврокомісія запропонувала протягом семи років виділити 13 мільярдів євро на спільні проєкти з розробки нових озброєнь і технологій.<ref>[https://www.dw.com/uk/під-погрози-трампа-чого-єс-досягнув-за-рік-оборонної-співпраці/a-48739198 Під погрози Трампа: чого ЄС досягнув за рік оборонної співпраці] ''[[Deutsche Welle]]'', 15.05.2019</ref>

17 червня 2019 року міністри оборони Німеччини, Франції та Іспанії затвердили найбільший в Європі оборонний проєкт — систему ведення повітряних боїв майбутнього, яка має бути готова до бойового використання до 2040 року. Система включатиме не лише бойові літаки, але також супровідні загони безпілотників, флагманські і патрульні літаки, наземні станції і супутники. Загальна вартість проєкту оцінюється в суму до 50 мільярдів євро.<ref>[https://ua.korrespondent.net/world/4108387-u-yes-zatverdyly-naibilshyi-oboronnyi-proekt У ЄС затвердили найбільший оборонний проект] ''[[korrespondent.net]]'', 17.06.2019</ref> Також цього ж дня міністри закордонних справ і оборони всіх 28 країн Євросоюзу затвердили «Глобальну стратегію ЄС», у якій описані спільні оборонні та безпекові спроможності та розглянуті шляхи подальшого зміцнення ролі Євросоюзу як глобального гравця.<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2722783-evropejski-ministri-pogodili-globalnu-strategiu-es.html Європейські міністри погодили Глобальну стратегію ЄС] ''[[Укрінформ]]'', 17.06.2019</ref>

== Культура ==
{{Further|Культура Європи|Культура в Європейському Союзі|Культура в Європейському Союзі}}Культурне співробітництво між державами-членами було інтересом ЄС з моменту включення його як компетенції громади до Маастрихтського договору.<ref name="Bozoki2">{{cite web|last=Bozoki|first=Andras|title=Cultural Policy and Politics in the European Union|publisher=Cultural Policy and Politics in the European Union.pdf|url=http://www.ecoc-doc-athens.eu/attachments/1249_Cultural%20Policy%20and%20Politics%20in%20the%20European%20Union_speech_Bozoki_Andras.pdf|access-date=4 June 2013|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20130222205051/http://www.ecoc-doc-athens.eu/attachments/1249_Cultural%20Policy%20and%20Politics%20in%20the%20European%20Union_speech_Bozoki_Andras.pdf|archive-date=22 February 2013}}</ref> Дії, вжиті ЄС у культурній сфері, включають семирічну програму<ref name="Bozoki2" /> «Культура 2000», захід «Європейський місячник культури»<ref name="Culture Month2">{{cite web|title=European Culture Month|author=European Commission|publisher=Europa web portal|url=http://ec.europa.eu/culture/eac/ecocs/present_cap/retrospective_en.html|archive-url=https://web.archive.org/web/20080202062436/http://ec.europa.eu/culture/eac/ecocs/present_cap/retrospective_en.html|archive-date=2 February 2008|access-date=27 February 2008}}</ref> та такі оркестри, як Молодіжний оркестр Європейського Союзу.<ref>{{cite web|url=http://www.euyo.org.uk/about/history.htm|title=An Overture to the European Union Youth Orchestra|publisher=The European Youth Orchestra|access-date=12 August 2007|archive-url=https://web.archive.org/web/20070611140551/http://www.euyo.org.uk/about/history.htm|archive-date=11 June 2007|url-status=dead}}</ref> Програма Європейської столиці культури щороку відбирає одне чи кілька міст для сприяння культурному розвитку цього міста.<ref name="Capital Culture2">{{cite web|title=European Capitals of Culture|publisher=Europa web portal|author=European Commission|url=http://ec.europa.eu/culture/our-programmes-and-actions/doc413_en.htm|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20100803205745/http://ec.europa.eu/culture/our-programmes-and-actions/doc413_en.htm|archive-date=3 August 2010}}</ref>

=== Спорт ===
{{Main|Спорт у Європейському Союзі}}Асоціація футболу на сьогоднішній день є найпопулярнішим видом спорту в Європейському Союзі за кількістю зареєстрованих гравців. Інші види спорту, в яких найбільше учасників клубів - це теніс, баскетбол, плавання, легка атлетика, гольф, гімнастика, кінні види спорту, гандбол, волейбол та вітрильний спорт.<ref>{{cite journal|author1=M. van Bottenburg|author2=B. Rijnen|author3=J.C. van Sterkenburg|year=2005|title=Sports participation in the European Union : Trends and differences|journal=WJH Mulier Instituut|publisher=dspace.library.uu.nl|page=33 (table 2.5)|hdl=1874/305728}}</ref>

За спорт відповідають головним чином держави-члени та інші міжнародні організації, а не ЄС. Існує певна політика ЄС, яка вплинула на спорт, наприклад, вільне пересування робітників, яке було основою рішення Босмана, яке забороняло національним футбольним лігам встановлювати квоти для іноземних гравців з європейським громадянством.<ref name="BBC Boseman">{{cite news|last=Fordyce|first=Tom|title=10&nbsp;years since Bosman|work=BBC News|date=11 July 2007|url=http://news.bbc.co.uk/sport1/hi/football/4528732.stm|access-date=13 July 2007}}</ref>

Лісабонський договір вимагає будь-якого застосування економічних норм з урахуванням специфічного характеру спорту та його структур на основі добровільної діяльності.<ref>Cases C-403/08 and C-429/08, Opinion of Advocate General Kokott, para 207</ref> Це послідувало за лобіюванням керівних організацій, таких як Міжнародний олімпійський комітет та ФІФА, через заперечення щодо застосування принципів вільного ринку до спорту, що призвело до збільшення розриву між багатими та бідними клубами.<ref name="IHT RT">{{cite news|title=IOC, FIFA presidents welcomes new EU treaty, call it breakthrough to give sports more power|work=[[International Herald Tribune]]|date=19 October 2007|url=http://www.iht.com/articles/ap/2007/10/19/sports/EU-SPT-OLY-EU-Treaty.php|access-date=21 October 2007|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20081201201945/http://www.iht.com/articles/ap/2007/10/19/sports/EU-SPT-OLY-EU-Treaty.php|archive-date=1 December 2008}}</ref> ЄУ фінансує програму для тренерів ізраїльського, йорданського, ірландського та британського футболу в рамках проєкту Football 4 Peace.<ref>{{cite web|url=http://eeas.europa.eu/delegations/israel/press_corner/all_news/news/2011/20110329_01_en.htm|title=Sports coaches from Israel travel to UK for training|publisher=Eeas.europa.eu|date=29 March 2011|access-date=3 June 2013}}</ref>

=== Символи ===
{{Further|Етикетка європейської спадщини}}Використовуваний прапор — прапор Європи, який складається з кола з 12 золотих зірок на блакитному тлі. Спочатку розроблений у 1955 році для Ради Європи, прапор був прийнятий Європейськими Співтовариствами, попередниками нинішнього Союзу, в 1986 році. Рада Європи дала прапору символічний опис у наступних термінах,<ref name="36th">{{Cite web|title=Thirty-sixth meeting of the ministers' deputies: resolution (55) 32|date=9 December 1955|url=http://www.coe.int/t/dgal/dit/ilcd/fonds/themes/flags/Res(55)32_en.pdf|archive-url=https://web.archive.org/web/20090528195931/http://www.coe.int/t/dgal/dit/ilcd/Fonds/Themes/Flags/Res%2855%2932_en.pdf|url-status=dead|publisher=Council of Europe|access-date=2 February 2008|archive-date=28 May 2009}}</ref> хоча офіційний символічний опис, прийнятий ЄС, не містить посилання на "західний світ":<ref name="1996guide">{{in lang|fr}} ''[https://www.cvce.eu/en/obj/guide_graphique_relatif_a_l_embleme_europeen_1996-fr-93eedaa0-b431-4ca8-ac7b-113ca01c0395.html Guide graphique relatif à l'emblème européen]'' (1996), p. 3: ''Description symbolique: Sur le fond bleu du ciel, les étoiles figurant les peuples d'Europe forment un cercle en signe d'union. Elles sont au nombre invariable de douze, symbole de la perfection et de la plénitude''...''Description héraldique: Sur fond azur, un cercle composé de douze étoiles d'or à cinq rais, dont les pointes ne se touchent pas''. c.f. {{cite web|title=Graphical specifications for the European Emblem|url=http://europa.eu/abc/symbols/emblem/graphics1_en.htm#symbol|archive-url=https://web.archive.org/web/20060622134708/http://europa.eu/abc/symbols/emblem/graphics1_en.htm#symbol|url-status=dead|publisher=[[Europa (web portal)|European Commission]]|access-date=4 August 2004|archive-date=22 June 2006}}</ref>

{{quote|На тлі блакитного неба західного світу зірки символізують народи Європи у формі кола, знака союзу. Кількість зірок незмінно дванадцять, фігура дванадцять - символ досконалости і цілісности.|Рада Європи. Париж, 7–9 грудня 1955.|source=}}
[[File:Europa_copy.jpg|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:Europa_copy.jpg|міні|[[Європа (міфологія)|Європа]] та бик на грецькій вазі, приблизно 480 р. до н. національний музей Тарквінії, Італія]]
«Об’єднані у різноманітті» було прийнято девізом Союзу у 2000 році, вибравши його серед пропозицій, поданих учнями школи. З 1985 року днем прапора Союзу є День Європи, 9 травня (дата декларації Шумана 1950 року). Гімн Союзу — це інструментальна версія прелюдії до Оди до радості, 4-го частини дев'ятої симфонії Людвіга ван Бетховена. Гімн був прийнятий лідерами Європейського Співтовариства в 1985 році і відтоді звучав офіційно.<ref>{{Cite web|url=https://www.coe.int/en/web/portal/home|archive-url=https://web.archive.org/web/20091219175535/http://www.coe.int/T/E/Com/About_Coe/emblems/emblemes.asp|url-status=dead|title=Council of Europe|archive-date=19 December 2009|website=www.coe.int}}</ref> Окрім іменування континенту, грецька міфологічна фігура Європи часто використовувалась як уособлення Європи. Відома з міфу, в якому Зевс спокушає її в образі білого бика, Європа також згадується стосовно нинішнього Союзу. Статуї Європи та бика прикрашають кілька установ Союзу, а її портрет видно на серії банкнот євро 2013 року. Бик, зі свого боку, зображений на всіх картках посвідки на проживання.

Карл Великий, також відомий як Карл Великий (лат. Carolus Magnus), а згодом визнаний Pater Europae ("Батьком Європи"),<ref name="ReferenceB">Riché, Preface xviii, Pierre Riché reflects: "[H]e enjoyed an exceptional destiny, and by the length of his reign, by his conquests, legislation and legendary stature, he also profoundly marked the history of Western Europe."</ref><ref>{{cite web|url=http://www.karlspreis.de/preistraeger/seine_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii/ansprache_von_seiner_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii.html|title=Der Karlspreisträger Seine Heiligkeit Papst Johannes Paul II. außerordentlicher Karlspreis 2004|publisher=Karlspreis.de|access-date=1 January 2012|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20120117151907/http://www.karlspreis.de/preistraeger/seine_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii/ansprache_von_seiner_heiligkeit_papst_johannes_paul_ii.html|archive-date=17 January 2012}}</ref><ref>{{cite book
|title=The Emperor Charlemagne
|last=Chamberlin
|first=Russell
|year=2004
|publisher=[[The History Press]]
|location=[[Страуд]], [[Глостершир]]
|isbn=978-0-7509-3482-4
}}</ref> має символічне значення для Європи. Комісія назвала одну зі своїх центральних будівель у Брюсселі на честь Карла Великого, а місто Ахен з 1949 року присуджує премію Карла Великого чемпіонам європейського об'єднання.<ref>{{cite web|url=http://www.karlspreis.de/en/laureates|title=Laureates|work=karlspreis.de|access-date=12 February 2016}}</ref> З 2008 року організатори цієї премії спільно з Європейським парламентом присуджують молодіжну премію Карла Великого на знак визнання подібних зусиль молодих людей.<ref>{{cite web|url=http://www.charlemagneyouthprize.eu/|title=Winners 2015|work=charlemagneyouthprize.eu|access-date=12 February 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20151212170932/http://www.charlemagneyouthprize.eu/|archive-date=12 December 2015|url-status=dead}}</ref>

=== ЗМІ ===
{{Main|Свобода ЗМІ в Європейському Союзі|Європейська спілка радіомовлення і телебачення}}
[[File:Siège_d'Euronews.jpg|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:Siège_d'Euronews.jpg|міні|Штаб-квартира [[Euronews]] у Ліоні, Франція]]
Свобода ЗМІ є основним правом, яке поширюється на всі держави-члени Європейського Союзу та його громадян, як це визначено в Хартії ЄС про основні права, а також Європейській конвенції з прав людини.<ref name="eprs">Maria Poptcheva, [http://www.europarl.europa.eu/EPRS/EPRS-Briefing-554214-Press-freedom-in-the-EU-FINAL.pdf Press freedom in the EU Legal framework and challenges], EPRS | European Parliamentary Research Service, Briefing April 2015</ref>{{rp|1}} У процесі розширення ЄС гарантування свободи ЗМІ називається "ключовим показником готовності країни стати частиною ЄС".<ref>{{Cite web|url=http://ec.europa.eu/enlargement/policy/policy-highlights/media-freedom/index_en.htm|title=European Neighbourhood Policy and Enlargement Negotiations|access-date=8 February 2016|publisher=European Commission|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20160124161814/http://ec.europa.eu/enlargement/policy/policy-highlights/media-freedom/index_en.htm|archive-date=24 January 2016|df=dmy-all}}</ref>

Більшість засобів масової інформації в Європейському Союзі є національно орієнтованими, хоча деякі ЗМІ, що зосереджуються на європейських справах, з'являються з початку 90-х років, такі як Euronews, Eurosport, EUobserver, EURACTIV або Politico Europe.<ref>{{Cite book
|title=Euro-English : assessing variety status
|last=Mollin
|first=Sandra
|year=2006
|publisher=Gunter Narr Verlag
|location=Tübingen
|pages=56
|isbn=978-3-8233-6250-0
|oclc=804963256
}}</ref><ref>{{Cite web|date=2018|title=2018 EU Media Survey|url=http://www.comresglobal.com/wp-content/uploads/2018/06/Final_Presentation_BM.pdf|publisher=[[ComRes]]/[[Burson-Marsteller]]}}</ref> [[ARTE]] є загальнодоступною франко-німецькою телевізійною мережею, яка просуває програмування в галузі культури та мистецтв. 80% її програм пропонуються в однаковій пропорції двома компаніями-членами, тоді як решта забезпечується Європейською групою економічних інтересів ARTE GEIE та європейськими партнерами каналу.<ref>{{cite web|url=http://www.arte.tv/sites/en/corporate/qui-sommes-nous-cluster/publications/?lang=en|title=How is ARTE funded?|publisher=ARTE Entreprise|access-date=26 June 2016}}</ref>

Програма ЄС «МЕДІА» підтримує європейські популярні кіно- та аудіовізуальні галузі з 1991 року. Вона забезпечує підтримку в розробці, просуванні та розповсюдженні європейських творів у Європі та за її межами.<ref>{{cite web|title=Media Programme|publisher=European Commission|work=Europa|url=http://ec.europa.eu/culture/media/about/index_en.htm|access-date=13 June 2013|url-status=dead|archive-url=https://web.archive.org/web/20130621054048/http://ec.europa.eu/culture/media/about/index_en.htm|archive-date=21 June 2013}}</ref>

== Вплив ==
[[File:Eiffel_Tower_wearing_Europe_colors_-_panoramio.jpg|посилання=https://en.wikipedia.org/wiki/File:Eiffel_Tower_wearing_Europe_colors_-_panoramio.jpg|міні|Європейська емблема, прикрашена Ейфелевою вежею]]
Європейський Союз справив значний позитивний економічний вплив на більшість держав-членів.<ref name="JoME">{{Cite journal|last1=Campos|first1=Nauro F.|last2=Coricelli|first2=Fabrizio|last3=Moretti|first3=Luigi|date=1 May 2019|title=Institutional integration and economic growth in Europe|journal=Journal of Monetary Economics|volume=103|pages=88–104|doi=10.1016/j.jmoneco.2018.08.001|issn=0304-3932|doi-access=free}}</ref> Згідно з дослідженням держав-членів, які вступили з 1973 по 2004 рік у 2019 році, "без європейської інтеграції доходи на душу населення були б в середньому приблизно на 10% нижчими за перші десять років після вступу в ЄС".<ref name="JoME" /> Греція була винятком, про яке повідомляло дослідження, яке проводило аналіз до 2008 року, "щоб уникнути незрозумілих наслідків світової фінансової кризи".<ref name="JoME" />

Європейський Союз сприяв миру в Європі, зокрема, заспокоюючи прикордонні суперечки,<ref>{{Cite journal|last1=Diez|first1=Thomas|last2=Stetter|first2=Stephan|last3=Albert|first3=Mathias|date=July 2006|title=The European Union and Border Conflicts: The Transformative Power of Integration|journal=International Organization|volume=60|issue=3|pages=563–593|doi=10.1017/S0020818306060218|issn=1531-5088}}</ref><ref>{{Cite book
|url=https://www.cambridge.org/core/books/european-union-and-border-conflicts/A266F908B4C67C91C17F511DD9BB9AF3
|title=The European Union and Border Conflicts: The Power of Integration and Association
|date=2008
|editor2-last=Albert
|editor2-first=Mathias
|editor3-last=Stetter
|editor3-first=Stephan
|doi=10.1017/cbo9780511491337
|isbn=978-0-511-49133-7
|website=Cambridge Core
|access-date=19 December 2019
|editor1-last=Diez
|editor1-first=Thomas
}}</ref> і поширюючи демократію, особливо шляхом заохочення до демократичних реформ у країнах-членах Східної Європи після розпаду СРСР.<ref>{{Cite journal|last1=Poast|first1=Paul|last2=Chinchilla|first2=Alexandra|date=2020|title=Good for democracy? Evidence from the 2004 NATO expansion|journal=International Politics|volume=57|issue=3|pages=471–490|doi=10.1057/s41311-020-00236-6|issn=1740-3898|s2cid=219012478}}</ref><ref name=":2">{{Cite book
|url=https://archive.org/details/promotingdemocra00mage
|title=Promoting Democracy and the Rule of Law
|last=Risse
|first=Thomas
|date=2009
|editor-last=Magen
|editor-first=Amichai
|editor2-last=Risse
|editor2-first=Thomas
|editor3-last=McFaul
|editor3-first=Michael A.
|series=Governance and Limited Statehood Series
|publisher=Palgrave Macmillan UK
|pages=[https://archive.org/details/promotingdemocra00mage/page/n262 244]–271
|chapter=Conclusions: Towards Transatlantic Democracy Promotion?
|doi=10.1057/9780230244528_9
|isbn=978-0-230-24452-8
|work=Promoting Democracy and the Rule of Law: American and European Strategies
|url-access=limited
}}</ref> Учений Томас Рісс писав у 2009 році, "у літературі щодо Східної Європи існує консенсус щодо того, що перспектива членства в ЄС мала величезний якірний ефект для нових демократій".<ref name=":2" /> Однак Р. Даніель Келемен стверджує, що ЄС виявився корисним для лідерів, які контролюють демократичне відступлення, оскільки ЄС неохоче втручається у внутрішню політику, дає авторитарним урядам кошти, які вони можуть використовувати для зміцнення своїх режимів, а також через свободу пересування в межах ЄС дозволяє різним громадянам залишати країни, що відступають. У той же час, союз забезпечує зовнішнє обмеження, яке не дозволяє м'яким авторитарним режимам переростати у жорстку диктатуру.<ref>{{Cite journal|last=Kelemen|first=R. Daniel|date=3 March 2020|title=The European Union's authoritarian equilibrium|journal=Journal of European Public Policy|volume=27|issue=3|pages=481–499|doi=10.1080/13501763.2020.1712455|issn=1350-1763|doi-access=free}}</ref>

== Україна і ЄС ==
{{Main|Україна і Європейський Союз}}
Першим договором що регулював стосунки України та Європейського Союзу була [[Угода про партнерство та співробітництво]] підписана 16 червня 1994 року.
[[Файл:Flickr - europeanpeoplesparty - EPP Summit 21 June 2007 (24).jpg|міні|240пкс|[[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] та [[Ангела Меркель]] на саміті [[Європейська народна партія|Європейської народної партії]], 21 червня 2007. Після перемоги [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] в ЄС вперше широко заговорили про європейські перспективи України.]]
У [[2005]] році, після перемоги [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]], Президент України [[Ющенко Віктор Андрійович|Віктор Ющенко]] заявив, що членство в ЄС є стратегічною метою [[Зовнішня політика України|зовнішньої політики України]]. Всі фракції у [[Верховна Рада України|Верховній Раді України]] 5-го скликання 2006—2007 років (окрім комуністів&nbsp;— 5&nbsp;% місць) підтримали найшвидше приєднання до ЄС, зокрема перехід до тісніших форм інтеграції (перший крок&nbsp;— створення [[Поглиблена та всеохоплююча зона вільної торгівлі між Україною та ЄС|зони вільної торгівлі]] відразу після вступу до [[Світова організація торгівлі|СОТ]], що було запропоновано ЄС у 2006).

У жовтні [[2005]]&nbsp;р. президент [[Європейська комісія|Єврокомісії]] [[Жозе Мануел Дурау Баррозу|Жозе Мануел Баррозу]] заявив, що майбутнє України&nbsp;— у ЄС. Проте [[9 листопада]] [[2005]] року в опублікованій новій стратегії ЄС було сказано, що вступ [[Румунія|Румунії]], [[Болгарія|Болгарії]], [[Хорватія|Хорватії]] й інших країн колишньої [[Югославія|Югославії]] може блокувати можливість майбутнього вступу України, [[Білорусь|Білорусі]] і [[Молдова|Молдови]]. Комісар ЄС з розширення [[Оллі Рен]] заявив, що ЄС має бути обережним з надто великим розширенням і що наразі план розширення виглядає вкомплектованим.

В березні 2007 було розпочато переговори щодо нового базового договору між Україною та ЄС на заміну чинної Угоди про партнерство та співробітництво. [[12 липня]] [[2007]] [[Європейський парламент|Європарламент]] у Страсбурзі ухвалив рішення висловити підтримку надання Україні перспективи членства в Євросоюзі. Відповідне рішення було прийняте за результатами обговорення доповіді депутата Міхала Томаша Камінські щодо мандату на переговори з Україною про нову поглиблену угоду — [[Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом|Угоду про асоціацію між Україною та ЄС]].<ref>[http://novynar.com.ua/politics/3172 Європарламент виступив за надання Україні перспективи членства в ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081223071228/http://novynar.com.ua/politics/3172 |date=23 December 2008 }} ''novynar.com.ua''</ref> Переговори щодо цієї угоди були закінчені в грудні 2011, однак її остаточне підписання загальмувалося на тлі погіршення відносин України та ЄС під час президенства [[Янукович Віктор Федорович|Віктора Януковича]]. Європейські чиновники часто звинувачували українську владу в погіршенні громадянських прав, свободи слова, переслідуванні опозиції та інших основоположних демократичних принципів в Україні.
[[Файл:Euromaidan Kyiv 1-12-13 by Gnatoush 005.jpg|міні|240пкс|[[Євромайдан]] та наступна після цього [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|російська агресія]], на думку багатьох, остаточно закріпили курс України на інтеграцію з ЄС.]]
Від початку президенства Януковича, в Україні офіційно продовжувалася політика європейської інтеграції, однак 21 листопада 2013 року [[Другий уряд Миколи Азарова|Уряд Азарова]] раптово повідомив про призупинення підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Це викликало проєвропейські протестні акції в Україні під назвою [[Євромайдан]] який згодом переріс у більш широку [[Революція гідності|Революцію гідності]] — за демократичні права та проти корупції в країні. Наслідком подій, під час яких загинуло 128 людей, стала повна зміна політичного керівництва в Україні та відновлення активної євроінтеграційної політики. Також одразу після цього почалася [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|російська збройна агресія проти України]].

27 лютого 2014 року, після подій Євромайдану, Європарламент ухвалив резолюцію у якій вперше йдеться про те, що Україна має право стати повноправним членом Євросоюзу. У ній зазначено, що підписання Угоди про асоціацію не є кінцевою метою партнерства з Києвом і відповідно до Статуту ЄС всі європейські країни, включаючи Україну, «мають довгострокову можливість подавати заявку на членство в ЄС».<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/27/7016551/ Європарламент надав Україні право у майбутньому вступити в ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140302224530/http://www.pravda.com.ua/news/2014/02/27/7016551/ |date=2 March 2014 }} ''[[Українська правда]]'', 27 лютого 2014</ref> 21 березня 2014 року було підписано політичну частину угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а 27 червня цього ж року — економічну. В дію угода вступила з 1 листопада 2014 року. 11 червня 2017 року почав діяти [[безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом]].

Після подій 2014 року, висловлювалися різні думки та прогнози щодо термінів можливого вступу України в ЄС. 3 березня 2016 року, глава Єврокомісії [[Жан-Клод Юнкер]], напередодні [[Консультативний референдум Нідерландів щодо асоціації України і ЄС|референдуму в Нідерландах щодо асоціації України і ЄС]], висловив думку що Україна не зможе стати членом ЄС в найближчі 20-25 років.<ref>[http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3638059-yunker-ukraina-ne-zmozhe-staty-chlenom-yes-rokiv-25 Юнкер: Україна не зможе стати членом ЄС років 25] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304225157/http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3638059-yunker-ukraina-ne-zmozhe-staty-chlenom-yes-rokiv-25 |date=4 March 2016 }} ''[[korrespondent.net]]'', 3 березня 2016</ref> Натомість Прем'єр-міністр України, [[Гройсман Володимир Борисович|Володимир Гройсман]], 1 липня 2016 висловив упевненість в тому, що Україна стане членом ЄС через 10 років.<ref>[http://ua.korrespondent.net/ukraine/3706416-hroisman-ukraina-bude-v-yes-cherez-desiat-rokiv Гройсман: Україна буде в ЄС через десять років] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160702145706/http://ua.korrespondent.net/ukraine/3706416-hroisman-ukraina-bude-v-yes-cherez-desiat-rokiv |date=2 July 2016 }} ''[[korrespondent.net]]'', 1 липня 2016</ref> Тоді ж в [[Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини|МЗС Німеччини]] заявили, що не бачать перспектив членства України у ЄС в осяжному майбутньому, зазначивши про багато невирішених питань, зокрема в тому, що стосується [[Корупція в Україні|подолання корупції]].<ref>[http://www.dw.com/uk/у-берліні-не-бачать-перспектив-членства-україни-в-єс-в-осяжному-майбутньому/a-19371451 У Берліні не бачать перспектив членства України в ЄС в осяжному майбутньому] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160704040518/http://www.dw.com/uk/у-берліні-не-бачать-перспектив-членства-україни-в-єс-в-осяжному-майбутньому/a-19371451 |date=4 July 2016 }} ''[[Deutsche Welle]]'', 01.07.2016</ref>

9 січня 2019, Міністр закордонних справ України [[Клімкін Павло Анатолійович|Павло Клімкін]] назвав [[Маніпуляція|маніпуляцією]] як тих хто говорить що Україна може вступити в ЄС за рік-два так і тих що це можливо не раніше як за 25-30 років, додавши що ''"Це залежить найперше від нас. Нам потрібно продовжити зміни в цій країні... і це йдеться не просто про реформи, а про фундаментальні зміни в цій країні. Чим краще ми будемо виконувати Угоду про асоціацію, чим краще ми будемо перебирати європейські стандарти, тим швидше ми набудемо членства в Європейському Союзі після того, як отримаємо європейську перспективу. Я вважаю що це можна зробити дійсно в середньостроковій перспективі"''. Він зазначив що це залежить і від Європейського Союзу, від "настроїв які відбуваються там" але "головне залежить від нас".<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=BbBeC33uvH4 Клімкін назвав можливі терміни вступу України до ЄС та НАТО] ''[[YouTube]]'', 9.01.2019</ref>

Під час 23-го саміту Україна - Європейський Союз, 12 жовтня 2021 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, віце-президент Європейської комісії, високий представник Європейського Союзу із закордонних справ та безпекової політики Жозеп Боррель та надзвичайний і повноважний посол Словенії в Україні Томаж Менцін підписали угоду між Україною та Європейським Союзом і його державами-членами про Спільний авіаційний простір.<ref>{{cite web|url=https://www.president.gov.ua/news/u-mezhah-23-go-samitu-ukrayina-yes-pidpisano-nizku-dokumenti-71033|title=У межах 23-го Саміту Україна – ЄС підписано низку документів, зокрема Угоду про Спільний авіаційний простір|publisher=[[Офіс Президента України]]|date=12 жовтня 2020|accessdate=14 жовтня 2020}}</ref>

=== Угода про асоціацію та Порядок денний асоціації ===
{{main|Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом}}

Станом на 2021 рік, основним документом що регулює відносини України та ЄС є [[Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом]], яка набрала чинності 1 листопада 2014 року, юридичної сили набула з 1 вересня 2017 року.<ref name=rr>[http://espreso.tv/news/2014/09/16/rada_ratyfikuvala_asociaciyu_z_yes Верховна Рада та Європарламент ратифікували Угоду про асоціацію]</ref><ref name="CEU">{{Cite web|url=http://www.consilium.europa.eu/en/press/press-releases/2017/07/11-ukraine-association-agreement/|title=Ukraine: Council adopts EU-Ukraine association agreement - Consilium|website=www.consilium.europa.eu|language=en|accessdate=2017-07-11}}</ref> Дана угода стала наступним етапом в зближенні України та ЄС (після [[Угода про партнерство та співробітництво|Угоди про партнерство та співробітництво]]) та дає змогу перейти від партнерства і співробітництва до політичної [[Асоціація|асоціації]] та [[Економічна інтеграція|економічної інтеграції]] двох сторін.

Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи частин, 43 додатків та 3 протоколів. У частині «Преамбула, загальні цілі та принципи» описане зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та європейських устремлінь України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію і спільні цінності, а також визначені цілі Угоди, серед яких – створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торговельних відносин, зокрема шляхом створення зони вільної торгівлі, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплюються основні принципи, які лежатимуть в основі асоціації, передусім забезпечення [[Права людини|прав людини]] та [[Основні права і свободи|основоположних свобод]], повага до принципу [[Верховенство права|верховенства права]], дотримання принципів [[Державний суверенітет|суверенітету]] і [[Територіальна цілісність|територіальної цілісності]], непорушності кордонів і [[Незалежність|незалежності]]. Підкреслюється, що подальші відносини між Україною та ЄС базуватимуться також на принципах вільної [[Ринкова економіка|ринкової економіки]], верховенства права, ефективному урядуванні тощо.<ref name="МЗСУ">[http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/european-integration/ua-eu-association Угода про асоціацію між Україною і ЄС (анотація основних розділів Угоди)]. ''[[Міністерство закордонних справ України]]''</ref>

1 січня 2016 року набула чинності [[Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС]] (ЗВТ) яка передбачає суттєву лібералізацію торгівлі (усунення тарифів чи квот) між сторонами, гармонізацію законодавства і нормативно-регуляторної бази. Створення ЗВТ між Україною та ЄС відбуватиметься поступово, протягом 10 років.<ref name="МЗСУ"/> Станом на 2019 рік, створення даної ЗВТ вже позитивно вплинуло на торгівлю України з ЄС та часткову компенсацію від втрати російського ринку. Так, за даними [[Державна служба статистики України|Держстату України]], якщо сукупний експорт українських товарів і послуг до ЄС становив 15,9 млрд дол. США у 2015 році та 16,5 млрд у 2016, то у 2017-2018 роках він виріс до 20,9 та 24,1 млрд відповідно (зростання на 51%). В той час в країни [[СНД]] український експорт у ці роки становив 11,3, 9,7, 10,6 та 10,7 млрд відповідно (падіння на 5%), в країни Азії 13,5, 12,9, 14,2 та 15,2 млрд (зростання на 12%) а загалом в усі країни світу 47,8, 46,2, 53,9 та 58,9 млрд (зростання на 23%). За ці роки частка ЄС в експорті України зросла з 33% до 40%. Частка ЄС в імпорті Україною товарів і послуг залишилася практично без змін — на рівні 42%, але в розмірах збільшилася на 46% (з 18 млрд дол. США у 2015 до 26,5 млрд у 2018).<ref>[http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/zd/zd_rik/zd_u/gs_rik_u.html Динаміка географічної структури зовнішньої торгівлі товарами] ''[[Державна служба статистики України]]'', процитовано: 12.06.2019</ref><ref>[http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/zd/zd_rik/zd_u/gsp_u.html Динаміка географічної структури зовнішньої торгівлі послугами] ''[[Державна служба статистики України]]'', процитовано: 12.06.2019</ref>

11 червня 2017 року почав діяти [[Безвізовий режим між Україною та Європейським Союзом]]. Він дозволяє громадянам України, які мають [[Біометричний паспорт|біометричні]] [[Паспорт громадянина України для виїзду за кордон|паспорти]], без попереднього оформлення [[Віза|віз]] приїжджати з діловою чи туристичною метою або в сімейних справах на термін до 90 днів протягом 180-денного періоду до 26 з 28 країн ЄС (усі, за винятком [[Велика Британія|Великої Британії]] та [[Ірландія|Ірландії]]) та 4 інших членів [[Шенгенська зона|Шенгенської зони]] ([[Ісландія]], [[Норвегія]], [[Швейцарія]] і [[Ліхтенштейн]]). За даними [[Державна міграційна служба України|Державної міграційної служби України]], за два роки існування, безвізом з країнами ЄС скористалися майже 3 мільйони українців.<ref>[https://24tv.ua/dva_roki_bezvizu_skilki_ukrayintsiv_otrimali_biometrichni_pasporti_a_skilki__skoristalisya_nimi_n1165245 Два роки безвізу: скільки українців отримали біометричні паспорти, а скільки – скористалися ними] ''[[24 (телеканал)]]'', 11 червня 2019</ref> Після запровадження безвізу з ЄС, Україна також підписала аналогічні угоди з багатьма іншими країнами, так якщо у 2016 році громадяни України могли вільно їздити у 81 країну світу, то, станом на червень 2019, їх кількість зросла до 128.<ref>[https://www.henleypassportindex.com/global-ranking Henley Passport Index] ''henleypassportindex.com'', процитовано: 12.06.2019</ref>

7 вересня 2017 року, Президент України [[Петро Порошенко]] у посланні до [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] назвав головним пріоритетом України на її шляху до євроінтеграції виконання Угоди про асоціацію. Також у промові він виділив наступні п'ять завдань:<ref name="eurointegration7070861">[https://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/09/13/7070861/ Майже членство у ЄС: що запропонував Порошенко і що ще може зробити Україна] ''eurointegration.com.ua'', 13 вересня 2017</ref>
* '''Асоціація із Шенгенською зоною'''. Йдеться, по суті, про членство України в [[Шенгенська зона|Шенгенській зоні]]. Для країни поза межами Євросоюзу такий формат має назву "асоціація з Шенгеном". Саме такі стосунки мають з ЄС Швейцарія, Ісландія або Норвегія. Це, якщо станеться, фактично означатиме руйнацію західного кордону України, який стане точно таким прозорим, як кордон між [[Франція|Францією]] і [[Німеччина|Німеччиною]] чи Німеччиною і [[Польща|Польщею]]. На думку аналітиків, це завдання може виявитися ще складнішою метою, аніж членство в ЄС. Для прикладу, станом на 2018 рік, такі найновіші члени ЄС як [[Хорватія]], [[Румунія]], [[Болгарія]] – досі не набули повноправного членства у Шенгені, між ними і рештою країн ЄС досі існує прикордонний контроль.
* '''Приєднання до митного союзу ЄС'''. [[Митний союз Європейського Союзу|Митний союз з ЄС]] означає, що країна повністю синхронізує своє митне законодавство з європейським, торгівля з країнами ЄС стає безмитною, а у зовнішній торгівлі починають діяти ті мита, що встановлені для держав-членів Євросоюзу. Митний союз навряд чи включатиме агропродукцію. Станом на 2018 рік, є одна країна за межами ЄС, яка перебуває у митному союзі з Євросоюзом – [[Туреччина]] (з обмеженнями щодо агропродукції та торгівлі послугами).
* '''Приєднання до енергетичного союзу ЄС'''. Означатиме повноцінне входження до спільного енергетичного ринку ЄС та приєднання до спільної зовнішньоенергетичної політики. Це серед іншого мало би передбачати і український голос в ухваленні спільних рішень про європейську енергетичну безпеку, зокрема у відносинах з Росією. (''див. також [[Енергетична політика Європейського Союзу]]'').
* '''Вступ в дію спільного авіаційного простору'''. Означає формування спільного авіаційного простору між державами-членами ЄС та Україною, який заснований, зокрема, на ідентичних правилах в сфері безпеки польотів, [[Авіаційна безпека|авіаційної безпеки]], [[Керування повітряним рухом|управління повітряним рухом]], захисту навколишнього середовища, захисту прав споживачів, систем комп’ютерного бронювання, а також, що стосується соціальних норм в авіаційній галузі. Станом на 2018 рік, угода є фактично готовою, але заблокована для остаточного підписання через спір [[Велика Британія|Великої Британії]] та [[Іспанія|Іспанії]] щодо статусу [[Гібралтар]]у.
* '''Вступ до єдиного цифрового ринку'''. Є складовою частиною Угоди про асоціацію, означає гармонізацію законодавства у галузі інформаційно-комунікативних технологій, телекомунікацій, електронних послуг та торгівлі тощо. Серед конкретних досягнень означатиме, наприклад, скасування (або зменшення) плати за [[роумінг]] між Україною та членами ЄС.
За словами Порошенка, ''"Реалізація цих ініціатив фактично перетворить східні кордони України на східні кордони Євросоюзу ще до того, як ми де-юре приєднаємося до Союзу... І тоді членство стане лише формальним питанням часу"''.<ref name="eurointegration7070861"/>

На думку директора «Європейської програмної ініціативи», Дмитра Шульги, Україні слід було б визначити дві амбітні "мегаідеї" щодо її інтеграції до ЄС: Першою є повна економічна інтеграція до ЄС шляхом входження України до [[Європейська економічна зона|Європейської економічної зони]], що для прикладу є зараз у [[Норвегія|Норвегії]] або [[Швейцарія|Швейцарії]]. На думку експерта це б більше відповідало українським інтересам аніж митний союз. Другою є повна реалізація принципу політичної асоціації з ЄС що вже прописано в Угоді про асоціацію. Її реалізація означатиме виконання першого [[Копенгагенські критерії|"копенгагенського критерію"]] членства у ЄС — наявність в країни-кандидата стабільної та дієвої демократії та гарантування дотримання ключових прав та свобод на своїй території. Таке визнання дозволило б Україні з впевненістю підійти до рішення про подання заявки на початок переговорів про вступ до ЄС у майбутньому.<ref name="eurointegration7070861"/>

В березні-квітні 2019 року, новообраний Президент України [[Володимир Зеленський]], під час своєї передвиборчої компанії, заявляв про підтримку євроінтеграційного курсу України, а серед конкретних кроків для цього пропонував проведення референдуму щодо членства в ЄС та створення офісу з координації процесу євроінтеграції всередині [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів]], щоб пришвидшити імплементацію Угоди про асоціацію.<ref>[https://www.pravda.com.ua/news/2019/03/22/7209965/ Зеленський про євроінтеграцію: Потрібен референдум] ''[[Українська правда]]'', 22 березня 2019</ref><ref>[https://www.eurointegration.com.ua/experts/2019/04/22/7095484/ Євроінтеграція справжня чи фейкова: 4 питання до новообраного президента] ''[[Європейська правда]]'', 22 квітня 2019</ref>

==== Суспільна думка ====
За даними соціологічних опитувань, станом на 2007 рік абсолютна більшість українців (55&nbsp;%) підтримували вступ України до Європейського Союзу. При цьому 25&nbsp;% були проти вступу України до ЄС, а 20&nbsp;% не змогли визначитись щодо цього питання.

За даними дослідження, проведеного у 2011 році, більшість жителів України підтримують підписання угоди про Зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Згідно з результатами дослідження, 56&nbsp;% опитаних українців підтримують підписання угоди про ЗВТ з Євросоюзом. Разом з тим, 30&nbsp;% українців одночасно підтримують підписання угоди про ЗВТ з Євросоюзом і вступ України в [[Митний союз ЄАЕС|Митний союз]]. Проте, респонденти оцінюють, що підписання угоди про ЗВТ вигідніше (39&nbsp;%), ніж вступ до ТЗ (34&nbsp;%)<ref>{{Cite web |url=http://gazeta.ua/articles/politics/_ukrajinci-odnochasno-hochut-i-do-evropi-i-do-soyuzu-z-rosieyu-opituvannya/403289 |title=Українці одночасно хочуть і до Європи і до союзу з Росією — опитування |accessdate=22 May 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130228115958/http://gazeta.ua/articles/politics/_ukrajinci-odnochasno-hochut-i-do-evropi-i-do-soyuzu-z-rosieyu-opituvannya/403289 |archivedate=28 February 2013 |deadurl=no }}</ref>.

За результатами опитування, проведеного групою Рейтинг в січні 2016 року, 59&nbsp;% громадян України підтримують вступ України до ЄС, проти висловилися 22&nbsp;%, решта (19&nbsp;%) або не визначилися або не брали б участі в референдумі на таке питання.<ref>[http://ua.korrespondent.net/ukraine/3624916-opytuvannia-59-ukraintsiv-khochut-v-yes-47-u-nato Опитування: 59&nbsp;% українців хочуть в ЄС, 47&nbsp;%&nbsp;— у НАТО] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160204224754/http://ua.korrespondent.net/ukraine/3624916-opytuvannia-59-ukraintsiv-khochut-v-yes-47-u-nato |date=4 February 2016 }} ''[[korrespondent.net]]'', 04.02.2016</ref>

За результатами опитування, проведеного групою Соціопрогноз в травні 2018 року, 59,4% українців підтримують вступ України до ЄС, проти — 17,1%. 10,7% опитаних не брали участі у волевиявленні, ще 12,8% не змогли відповісти на питання.<ref>[https://ua.korrespondent.net/ukraine/3971839-bilshist-ukraintsiv-pidtrymuuit-vstup-do-yes Більшість українців підтримують вступ до ЄС] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20180517175406/https://ua.korrespondent.net/ukraine/3971839-bilshist-ukraintsiv-pidtrymuuit-vstup-do-yes |date=17 May 2018 }} ''[[korrespondent.net]]'', 17.05.2018</ref>

За даними опитування, проведеного в 2007 році, 55% респондентів у [[Німеччина|Німеччині]], [[Франція|Франції]], [[Велика Британія|Великій Британії]], [[Італія|Італії]], [[Іспанія|Іспанії]] та [[Польща|Польщі]] підтримували вступ України до ЄС якщо Україна виконає необхідні для цього умови. 34&nbsp;% були проти вступу України до ЄС. Вступ до ЄС [[Росія|Росії]], [[Туреччина|Туреччини]] та [[Марокко]] підтримували відповідно 45%, 40% та 35% респондентів.<ref>[http://yes-ukraine.org/ua/survey_January2007.html Україна залишається кандидатом №&nbsp;1 на вступ до ЄС&nbsp;— у громадській думці європейців.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20080521073300/http://yes-ukraine.org/ua/survey_January2007.html |date=21 May 2008 }} Січень 2007, Ялтинська Європейська Стратегія</ref>

За даними опитування, проведеного в 2017 році в Німеччині, Франції, Італії, [[Литва|Литві]], Великій Британії, Польщі та [[Нідерланди|Нідерландах]], підтримали вступ України до ЄС 48% опитаних респондентів, не підтримали 52%. Основні аргументи проти вступу України до ЄС — загальне небажання розширення ЄС (незалежно від країни-кандидата), бідність України (побоювання надмірного навантаження на бюджет ЄС), недостатня демократичність і корупція (ризик поширення української корупції на решту Союзу). Основні аргументи за вступ України до ЄС: Україна — це частина Європи, вступ до ЄС посилить демократію в Україні, заохочуватиме українців під час [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|конфлікту з Росією]] і збільшить економічні відносини з ЄС. Щодо термінів вступу України до ЄС, 56% респондентів думають (незалежно чи вони за чи проти), що це відбудеться "впродовж 10 років або раніше", 23% — "не раніше, ніж через 15—20 років", решта 21% — "ніколи". У порівнянні з іншими гіпотетичними кандидатами Україна продовжує мати найвищий рівень підтримки інтеграції в ЄС: вступ до ЄС Росії, Туреччини та Марокко підтримали відповідно 33%, 21% та 26% респондентів.<ref>[https://dt.ua/internal/vidlunnya-nashih-sprav-254256_.html Відлуння наших справ — Хто й чому чекає/не чекає Україну в ЄС і НАТО?] ''dt.ua'', 16 вересня 2017</ref>

== Див. також ==
{{Div col|cols=2}}
* [[Європейська асоціація вільної торгівлі]]
* [[Європейська валютна система]]
* [[Агентства Європейського Союзу]]
* [[Екологічна політика ЄС]]
* [[Європейська інтеграція]]
* [[Європеїзм]]
* [[Європоцентризм]]
* [[Європейська мрія]]
* [[Євроскептицизм]]
* [[Європа різних швидкостей]]
* [[Процес стабілізації й асоціації ЄС]]
* [[Європейські роки]]
{{Div col end}}

== Примітки ==
{{Reflist|group=lower-alpha|30em}}
{{reflist|2}}

== Посилання та література ==

* Азбука європейської інтеграції / І. Яковюк, Л. Трагнюк, В. Меделяєв.&nbsp;— Х. : Апекс+, 2006.&nbsp;— 168 с.
*Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Об’єднана Європа від мрії до реальності. Історичні нариси про батьків-засновників Європейського Союзу. – К.: Вид-во Києво-Могилянська академія, 2011. – 395 с.
*Дайнен Д. Дедалі міцніший союз: курс європейської інтеграції.&nbsp;— К.: К. І.С., 2006.&nbsp;— 696 с.
* [http://www.minjust.gov.ua/file/23491.PDF Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу (Лісабонський договір).]
* [http://leksika.com.ua/13481222/legal/yevropeyskiy_soyuz Європейський Союз] //{{Юридична енциклопедія}}
* Європейський Союз: історія і засади функціонування: навч. посіб. / В.&nbsp;В. Копійка, Т.&nbsp;І. Шинкаренко; за ред. Л.&nbsp;В. Губерського.&nbsp;— 2-ге вид., виправл. і доповн.&nbsp;— К.: Знання, 2012.&nbsp;— 759 с.&nbsp;— (Вища освіта ХХІ століття).&nbsp;— ISBN 978-966-346-937-9.
*Європейський Союз. Консолідовані договори.&nbsp;— К.: Port-royal, 1999.
*Європейський Союз у XXI столітті: функціонування та розвиток: монографія / В.&nbsp;С.&nbsp;Загорський, О.&nbsp;Я.&nbsp;Красівський, О.&nbsp;С.&nbsp;Киричук, П.&nbsp;В.&nbsp;Когут, О.&nbsp;П.&nbsp;Котовська; ред.: В.&nbsp;С.&nbsp;Загорський, О.&nbsp;Я.&nbsp;Красівський; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України.&nbsp;— Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2016.&nbsp;— 631 c.&nbsp;
* [https://www.aup.com.ua/ies-u-kisheni-dovidnik-iz-ievropeyskoi-i/ ЄС у кишені : довідник із європейської інтеграції України] / Фонд Конрада Аденауера ; Акад. української преси ; передм. Габріеле Бауманн. – 4-те вид, випр. і допов. – Київ : Фонд Конрада Аденауера, 2012. – 74 с.
*Ильин Ю.&nbsp;Д.&nbsp;Лекции по истории и праву Европейского Союза.&nbsp;— Харьков: Консум, 1998.&nbsp;— 156 с. {{ref-ru}} ('''також''': М.: Спарк, 2002.&nbsp;— 115 с.&nbsp;— ISBN 5-88914-181-3)
* Історія європейської інтеграції від Римської імперії до Європейського Союзу: монографія / за заг. ред. І.&nbsp;В.&nbsp;Яковюка.&nbsp;— К. : Ред. журн. «Право України» ; Х. : Право, 2013.&nbsp;— 208 с.
*Нестерович В.Ф. Лобіювання у правотворчому процесі Європейського Союзу / В.Ф. Нестерович. Українське право. 2007. № 1 (20). С. 242-256.
*Нестерович В.Ф. Роль та місце лобіювання у європейському інтегруванні України / В.Ф. Нестерович. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2009. № 3. С. 32-42.
*Нестерович В.Ф. [https://www.academia.edu/36968946/ІНСТИТУЦІЙНЕ_ОФОРМЛЕННЯ_СУБЄКТІВ_ВПЛИВУ_ГРОМАДСЬКОСТІ_НА_УХВАЛЕННЯ_НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ_АКТІВ_У_ЄВРОПЕЙСЬКОМУ_СОЮЗІ Інституційне оформлення суб’єктів впливу громадськості на прийняття нормативно-правових актів у Європейському Союзі] / В.Ф. Нестерович. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2010. № 3. С. 54-64.
*Нестерович В.Ф. Конституційно-правове регулювання інституту лобіювання у Європейському Союзі / В.Ф. Нестерович. Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 2011. № 3. С. 27-39.
*Нестерович В. Ф. [https://www.academia.edu/36968944/Реалізація_права_петицій_на_рівні_Європейського_Союзу Реалізація права петицій на рівні Європейського Союзу] / В. Ф. Нестерович. Публічне право. 2016. № 2. С. 33-40.
* Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л.&nbsp;М.&nbsp;Герасіна, В.&nbsp;Л.&nbsp;Погрібна, І.&nbsp;О. Поліщук та ін. За ред. М.&nbsp;П.&nbsp;Требіна.&nbsp;— Х.: Право, 2015.
*Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції.&nbsp;— К. : Смолоскип, 2002.&nbsp;— 168 с.
*Тоді Ф. Нарис історії Європейського Союзу / пер. з англ. М. Марченко.&nbsp;— К.: К. І.С., 2001.&nbsp;— 136 с.
* [https://web.archive.org/web/20161127022901/http://skhid.com.ua/issue/view/4999/showToc Grygoriy Shamborovskyi Аналіз взаємозв'язку ступеня інтегрованості зі зростанням добробуту населення в країнах&nbsp;— членах ЄС, НАФТА, АСЕАН, МЕРКОСУР // Схід. №&nbsp;5(145) (2016)]

== Посилання ==
{{Вікіцитати1}}
{{commons|European Union|Європейський Союз}}
* [http://europa.eu '''europa.eu''']&nbsp;— офіційний [[інтернет-портал]] Європейського Союзу
* [http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/index_uk.htm Представництво Європейського Союзу в Україні]
* [http://europa.dovidka.com.ua Глосарій термінів Європейського Союзу]

{{Розташування2|nw={{ISL}} (в [[Атлантичний океан|Атлантичному океані]])|n={{NOR}}|ne={{RUS}}|w={{CAN}}<br/>{{USA}} (обидва через [[Атлантичний океан]])|e={{BLR}}<br/>{{UKR}}<br/>{{MOL}}<br/>{{GEO}} (через [[Чорне море]])|sw=[[Латинська Америка]]<br/>(через [[Атлантичний океан]])|s=[[Африка]] (через [[Середземне море]]) та Захід [[Балканський півострів|Балканського півострова]] ([[анклав]])|se={{nobr|{{TUR}}}}}}

{{ЄС}}
{{Європейський Союз у темах}}
{{Navboxes
|title = Інші пов'язані теми та статті
|list =
{{Мови ЄС}}
{{Східне партнерство}}
{{Велика двадцятка}}
{{Нобелівська премія миру}}
}}
{{ВП-портали|Європейський Союз|Європа}}
{{Бібліоінформація}}

{{DEFAULTSORT:Європейський Союз}}
[[Категорія:Міжнародні європейські організації]]
[[Категорія:Об'єднання країн]]
[[Категорія:Торгові блоки]]
[[Категорія:Європейський Союз| ]]
[[Категорія:Конфедерації]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
[[Категорія:Міжнародні політичні організації]]
[[Категорія:Організації в Брюсселі]]