Відкрити головне меню

Європейська Солідарність

українська політична партія

Партія “Європейська Солідарність” — українська політична партія, зареєстрована 5 травня 2000 року.[4][5] З 27 серпня 2014 до 24 травня 2019 називалась «Блок Петра Порошенка „Солідарність“».

Європейська Солідарність
логотип
Заснована / зареєстрована 5 травня 2000
Штаб-квартира Київ
Політична ідеологія ліберальний консерватизм
пан'європеїзм
християнська демократія
громадянський націоналізм
Членство у міжнародних організаціях Європейська народна партія (спостерігач)[1]
Очільник партії Петро Порошенко

Віталій Кличко

Кольори блакитний, жовтий
Кількість членів
Кількість депутатів у ВР
135 / 450
[2]
Обласні ради та рада м. Києва[3]
433 / 1804
Веб-сторінка eurosolidarity.org
Політика України
Політичні партії
Вибори

Зміст

ІдеологіяРедагувати

Ідеологією партії є християнська демократія, ліберальний консерватизм, пан'європеїзм.[6]

Передвиборча програма акцентувала на оборонній галузі, боротьбі з корупцією, децентралізації.[7] Частину положень детальніше розписали в коаліційній угоді та новій редакції програми БПП.

На відміну від першої версії «Солідарності», яка трималася соціал-демократичної ідеології, програма БПП — правоцентристська.[8]

ІсторіяРедагувати

 
Результат партії «Блок Петра Порошенка» в регіонах України на Парламентських виборах 2014 року.

СолідарністьРедагувати

Партію Солідарність створено в жовтні 2001.[9] Першим головою партії «Солідарність» був Михайло Антонюк, з 15 листопада 2001 р. ним став Петро Порошенко.[10][11] У грудні 2001 року партія приєдналася до виборчого блоку «Наша Україна», а її лідер, Петро Порошенко, став керівником виборчого штабу блоку. Парламентські вибори 2002 року були останніми, у яких брала участь партія. До парламенту від партії пройшло шестеро кандидатів.[10]

У червні 2013 року партію «Солідарність» очолив Юрій Стець, який увійшов до складу політради Об'єднаної опозиції «Батьківщина». Цього ж місяця партія увійшла до складу ВО «Батьківщина»[12][13].

15 листопада 2013 року набрала законної сили постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року про анулювання реєстраційного свідоцтва партії «Солідарність» від 22 березня 2001 року № 1598[14], а 30 грудня 2013 року партію було викреслено з державного реєстру, оскільки протягом десяти років не висувала кандидатів на парламентських або президентських виборах.

БПП «Солідарність»Редагувати

Оскільки партію «Солідарність» було ліквідовано Мін'юстом у 2013 році, для створення БПП «Солідарність» було вирішено використати іншу неактивну партію. Нею стала парітя "Національний Альянс свободи та Українського Патріотизму («НАСТУП»). Ця партія була створена Людмилою Янковською у січні 2000 року у Донецьку як "Всеукраїнська партія Миру і Єдності (ВПМЄ) та зареєстрована Міністерством юстиції України під № 1418.[5] Згодом, у 2013 році ВПМЄ перейменувалася на "Національний Альянс свободи та Українського Патріотизму («НАСТУП»)[5] а співголовами партії стали Максим Іваненко, Руслан Секела та Юрій Хорліков.

У 2014 році саме політична партія "Національний альянс свободи та українського патріотизму («НАСТУП») стала юридичною парасолькою для БПП «Солідарність», коли «НАСТУП» було перейменовано на "Всеукраїнське об'єднання «Солідарність».[9] 6 жовтня 2014 р. Міністерство юстиції України зареєструвало Політичну партію «Солідарність» (реєстраційний номер — 252-п.п.), керівником якої значиться Костецький Станіслав Іванович.[15].

27 серпня 2014 партія «Всеукраїнське об'єднання „Солідарність“» була перейменована в «Блок Петра Порошенка „Солідарність“»[16][17].

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року партія «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» посіла друге місце у пропорційній частині за кількістю голосів виборців (3 437 521 голосів — 21,82 %), що дозволило їй у Верховній Раді України VIII скликання отримати 63 мандати за партійними списками[18].

Водночас, з урахуванням мажоритарних виборів, партія «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» здобула найбільшу фракцію у Верховній Раді, що зробило її абсолютним переможцем парламентських виборів 2014 року.

28 серпня 2015 року політичні партії «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» і «Український демократичний альянс за реформи (УДАР) Віталія Кличка» об'єдналися в єдину партію для участі у місцевих виборах 2015 року.[19] Крім того, партія «Блок Петра Порошенка „Солідарність“» вирішила змінити назву у зв'язку з об'єднанням з партією «Український демократичний альянс за реформи (УДАР) Віталія Кличка». Відповідне рішення було прийнято на другому етапі 12-го позачергового з'їзду БПП, який проходив спільно з УДАРом. Депутати з'їзду проголосували за пропозицією голови фракції БПП у Верховній Раді Юрія Луценка щодо можливого перейменування партії в «БПП-УДАР-Солідарність», «УДАР-Солідарність» або третій варіант.[20] Рішення про перейменування партії прийняте не було.

КерівництвоРедагувати

Почесним головою партії є 5-й Президент України Петро Порошенко. На з'їзді партії 27 серпня 2014 року лідером партії було обрано Юрія Луценка[17]. Згодом лідером партії було обрано Віталія Кличка.

Станом на червень 2019 року керівництво партії є наступним:[21]

Голова центральної ради партії
Керівник Секретаріату Партії
Міжнародний Секретар Партії
Члени Центральної ради Партії
    1. Адамик Петро Михайлович,
    2. Алексєєв Сергій Олегович,
    3. Березенко Сергій Іванович,
    4. Білоцерковець Дмитро Олександрович
    5. Велікін Олег Маркович
    6. Гвоздьов Михайло Олексійович
    7. Герасимов Артур Володимирович
    8. Гладковський Олег Володимирович
    9. Гончаренко Олексій Олексійович
    10. Заболотний Григорій Михайлович
    11. Зубко Геннадій Григорович
    12. Іонова Марія Миколаївна,
    13. Іщенко Валерій Олександрович,
    14. Каптєлов Роман Володимирович,
      1. Князевич Руслан Петрович
      2. Кононенко Ігор Віталійович
      3. Куліш Володимир Іванович
      4. Кутовий Тарас Вікторович
      5. Кушнір Володимир Степанович
      6. Макар'ян Давид Борисович
      7. Михайленко Владислав Олегович
      8. Павелко Андрій Васильович
      9. Паламарчук Микола Петрович
      10. Палатний Артур Леонідович
      11. Парцхаладзе Лев Ревазович
      12. Порошенко Олексій Петрович
      13. Пригунов Гліб Олександрович
      14. Прокопів Володимир Володимирович
      15. Райнін Ігор Львович
        1. Романюк Роман В'ячеславович
        2. Рябікін Павло Борисович
        3. Старостенко Ганна Вікторівна
        4. Сухомлин Сергій Іванович
        5. Тригубенко Сергій Миколайович
        6. Урсуленко Олена Борисівна
        7. Фріз Ірина Василівна
        8. Южаніна Ніна Петрівна

        Участь у виборах до ВРУРедагувати

        ВПМЄ/НАСТУП

        Партія мала брати участь у парламентських виборах 2002 року у складі Блоку політичних партій «Райдуга», однак в останній момент блок відкликав свою заяву і відповідно не брав участь у виборах.[22][23]

        Партія брала участь у парламентських виборах 2006 року у складі виборчого блоку Юрія Кармазіна, однак до Парламенту не потрапила — Блок набрав близько 0,65 % голосів.

        Партія брала участь у дострокових парламентських виборах 2007 року у складі виборчого блоку «Всеукраїнська громада», однак до Парламенту не потрапила — Блок набрав близько 0,05 % голосів.

        Солідарність/БПП Солідарність

        Партія брала участь у парламентських виборах 2002 року у складі виборчого блоку Наша Україна, до Парламенту потрапили пройшло шестеро кандидатів від партії. З них п'ятеро — за списком «Нашої України», а один — сам Порошенко — за одномандатним округом № 112 у Вінницькій області.

        Партія брала участь у парламентських виборах 2014 року як окрема партія, до Парламенту пройшло 135 кандидатів від партії.

        Міжнародна діяльністьРедагувати

        Європейська народна партія (консерватори, християнські демократи) — найбільше міжпартійне об'єднання в ЄС — запросило партію «Блок Петра Порошенка» увійти до складу цієї політсили як спостерігача[24].

        Джерела та приміткиРедагувати

        1. Європейська народна партія прийняла партію Садового; Народний фронт та Солідарність - на паузі Європейська правда
        2. Депутатські фракції і групи VIII скликання
        3. Кандидати, яких обрано депутатами рад на поточну дату
        4. Політичні партії. minjust.gov.ua. Процитовано 2018-11-25. 
        5. а б в Марія Кармазіна. Регіональні політичні партії в Україні (1991 — початок 2018 рр.) // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. № 1 (93) від 2018 року. 311 стор.: С. 16-17
        6. Блок Петра Порошенка Солідарність | Дивись.info. golos.dyvys.info (uk). Процитовано 2018-11-25. 
        7. Програма партії від 28.08.2015. 
        8. "Солідарність" еліт: крихкий союз навколо президента. vybory.pravda.com.ua. Процитовано 2018-11-25. 
        9. а б Петро Порошенко виходить на роботу. УП. Процитовано 2018-11-25. 
        10. а б Партія (для) влади: БПП від виборів до виборів. vybory.pravda.com.ua. Процитовано 2018-11-25. 
        11. "Блок Петра Порошенка" змінює назву. espreso.tv. Процитовано 2018-11-25. 
        12. Порошенко подарував своєму продюсеру партію, щоб той зайняв крісло у політраді — Express-online (17 червня 2013)
        13. Партія, яка створив Порошенко, влилася в оновлену «Батьківщину» — Стик (17 червня 2013)
        14. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва[недоступне посилання]
        15. Історія БПП
        16. Україна, Віталій Червоненко ВВС. Хто долучиться до Блоку Петра Порошенка. BBC News Україна (uk). Процитовано 2018-11-25. 
        17. а б Партія Солідарність стала Блоком Петра Порошенка — 27 серпня 2014 Кореспондент.нет
        18. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
        19. Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» і «Удар» об’єднались (uk). Процитовано 2018-11-25. 
        20. БПП змінить назву у зв'язку з об'єднанням з УДАРом. http://ukranews.com. Українські Новини. 28.08.2015. 
        21. Керівництво // solydarnist.org, 2019
        22. Виборчий блок політичних партій «Райдуга» // ЦВК, 2001
        23. ЦВК Постанова від 4 березня 2002 року № 424 // ЦВК, 2002
        24. Блок Петра Порошенка запросили до групи ЄНП

        ПосиланняРедагувати