Вікіпедія

Who Do We Think We Are

Who Do We Think We Are — сьомий студійний альбом гурту Deep Purple. Запис альбому проходив в липні 1972 року в Римі і в жовтні того ж року під Франкфуртом з використанням пересувної студії Rolling Stones Mobile Studio.

Who Do We Think We Are
Студійний альбом
Виконавець Deep Purple
Дата випуску січень 1973
Записаний липень, жовтень 1972
Жанр хардрок і блюз-рок
Тривалість 34:27 (72:31)
Мова англійська
Лейбл Purple Records
Продюсер Deep Purple
Хронологія Deep Purple
Попередній
←
 Machine Head
(1972)
Burn
(1974)
Наступний
→

Гурт в той період переживав внутрішні конфлікти, імовірно це позначилося на альбомі і Who Do We Think We Are не піднявся вище 4-й позиції в Великій Британії і 15-й в чартах США. Тим не менш, Deep Purple залишалися одним з найбільш комерційно успішних проектів у світі завдяки альбомам Machine Head і Made in Japan, а також численним гастролям.

Ян Гіллан у 1984 році згадував:

Ми тільки-тільки завершили безперервні гастролі, що тривали 18 місяців. Кожен з нас в якийсь момент <туру> серйозно хворів. Озираючись у минуле <я розумію>: будь у нас пристойний менеджер, він сказав би: "Гаразд, вистачить, відпочиньте місяці три. Навіть до інструментів не торкайтеся ". Замість цього нас змусили до призначеного терміну закінчити альбом. А варто було б зупинитися. Думаю, якби ми зробили це, Deep Purple існували б до цього дня.[1]

Оригінальний текст (англ.)
We had just come off 18 months of non-stop touring, and we’d all had major illnesses at one time or another. Looking back, if they’d have been decent managers, they would have said, 'All right, stop. I want you to all go on three months' holiday. I don’t even want you to pick up an instrument.' But instead they pushed us to complete the album on time. We should have stopped. I think if we did, Deep Purple would have still been around to this day.

Останній концерт даного (другого) складу групи стався в японському місті Осака 29 червня 1973 року. Після запису альбому, Ієн Гіллан та Роджер Гловер покинули гурт, аж поки Mk II не збереться знову в 1984 році для запису Perfect Strangers.

Запис ред.

«Woman from Tokyo», перший трек, записаний у липні, розповідає про перший тур DP по Японії (наприклад, пісня «Fly into the Rising Sun»). Єдиним іншим треком, випущеним із сесій у Римі, є запис «Painted Horse» (та група вирішила не включати цю пісню в альбом, бо вона була схожа за звучанням на групу Sweet, та й також гурту не сподобався вокал). Решта були записані у Франкфурті після додаткових гастролей (включно з Японією, що призвело до Made in Japan). Група, роз’єднана внутрішньою боротьбою, намагалася придумати треки, на які вони погодилися. Учасники не розмовляли один з одним, і багато пісень було закінчено лише після того, як були організовані розклади, щоб вони могли записувати частини окремо.

Про «Mary Long» Гіллан сказав: «Мері Уайтхаус[en] і Лорд Лонгфорд[en] були особливо високопоставленими фігурами того часу, з дуже хитрими пальцями... Йшлося про стандарти старшого покоління, всю моральну основу, інтелектуальний вандалізм. – усе те, що існує в поколіннях… Мері Уайтхаус і лорд Лонгфорд стали однією особою, злившись разом, щоб представити лицемірство, яке я бачив у той час».

Ієн Гіллан залишив групу після цього альбому, посилаючись на внутрішню напругу, яка, як вважають, включала ворожнечу з гітаристом Річі Блекмором. Однак в інтерв’ю на підтримку альбому Mark II Purple Perfect Strangers, що повертається, Гіллан заявив, що втома та менеджмент мають багато спільного з цим.

Додав Джеррі Блум, редактор книги «Більш чорне, ніж фіолетове»:

«У цей момент Deep Purple стали надзвичайно успішними. Успіх породжує попит, попит породжує більше роботи, більше роботи означає, що ви проводите більше часу разом. Як правило, коли ви проводите більше часу разом, ви дієте один одному на нерви»[2]

Обкладинка та назва альбому ред.

Оригінальна обкладинка альбому містить багато цитат із газетних статей. Одна з них — із журналу Melody Maker за липень 1972 року, де барабанщик Ян Пейс зауважує:

«Deep Purple отримують купу пристрасних листів або проти групи, або за неї. Розлючені зазвичай починають зі словами: «Ким себе вважають Deep Purple...» »

Інший уривок містить просто цитату Пейса: «Я купив його, тож я, до біса, добре його завантажу», яка була його відповіддю на гнівний лист, у якому барабанщик попереджав за те, що він ударив його ударну установку в кінці живого виступу в телевізійному шоу South Bank Pops 1970 року.

На звороті обкладинки попередніх видань початкова пісня вказана як «WOMAN FROM TOKAYO». (На студійному записі вокаліст Ян Гіллан вимовляє всі три склади «Tokyo», і насправді це звучить як TO-KAY-YO.) (Якщо не вірите, можете впевнитись у цьому самі, прослухавши композицію[3])

Сприйняття ред.

Альбом отримав змішані відгуки. Енн Шові з Rolling Stone негативно рецензувала альбом і, порівнюючи Who Do We Think We Are з проривним альбомом Deep Purple In Rock, написала, що перший «звучить так біса втомлено в місцях, що це просто бентежить», і «гурт, здається, просто ледве збирають достатньо енергії, щоб закласти ритм-трек, а тим більше імпровізувати».[4] У ретроспективному критичному огляді Едуардо Рівадавія з AllMusic висловлює таку саму думку та пише, що, окрім «Woman from Tokyo», пісні альбому є «дуже непослідовний і вважає, що гурт просто переживає рухи», хоча він хвалить «Rat Bat Blue».[5]

Навпаки, рецензент Девід Боулінг пише на сайті Blogcritics, що Who Do We Think We Are «є одним із найсильніших гуртів і займає перше місце в каталозі Deep Purple за якістю», забезпечуючи «одні з найкращих хард-рок епохи».[6]

Список композицій ред.

Весь матеріал написали Річі Блекмор, Ієн Гіллан, Роджер Гловер, Джон Лорд та Ієн Пейс.

  1. «Woman from Tokyo» — 5:48
  2. «Mary Long» — 4:23
  3. «Super Trouper» — 2:54
  4. «Smooth Dancer» — 4:08
  5. «Rat Bat Blue» — 5:23
  6. «Place in Line» — 6:29
  7. «Our Lady» — 5:12

Бонус-треки ред.

  • «Woman from Tokyo» ('99 Remix) — 6:37
    1. «Woman from Tokyo» (інший бридж) — 1:24
    2. «Painted Horse» (студійна проба) — 5:19
    3. «Our Lady» (’99 ремікс) — 6:05
    4. «Rat Bat Blue» (writing session) — 0:57
    5. «Rat Bat Blue» (’99 ремікс) — 5:49
    6. «First Day Jam» (інструментал) — 11:31

    Примітки ред.

    1. ↑ Deep Purple: The Interview. Interview picture disc, 1984, Mercury Records.
    2. ↑ Deep Purple - A Critical Retrospective/Rock Review (Full Video) (укр.), процитовано 1 липня 2022
    3. ↑ Woman From Tokyo (Remastered 2000) (укр.), процитовано 1 липня 2022
    4. ↑ Cheauvy, Ann; Cheauvy, Ann (12 квітня 1973). Who Do We Think We Are. Rolling Stone (амер.). Процитовано 1 липня 2022.
    5. ↑ Deep Purple - Who Do We Think We Are Album Reviews, Songs & More | AllMusic (англ.), процитовано 1 липня 2022
    6. ↑ Music Review: Deep Purple – Who Do We Think We Are. Blogcritics (амер.). 30 листопада 2011. Процитовано 1 липня 2022.

    Посилання ред.

    http://www.allmusic.com/album/r5335

    • Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Who_Do_We_Think_We_Are&oldid=40468859