U-1224 — німецький великий океанський підводний човен типу IXC/40, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 30 листопада 1942 року на верфі Deutsche Werft у Гамбурзі під будівельним номером 387. Спущений на воду 7 липня 1943 року, а 20 жовтня 1943 року корабель увійшов до складу ВМС нацистської Німеччини[1].

U-1224
U 1224
Японський (колишній німецький U-1224) підводний човен Ro-501. 1944
Верф Deutsche Werft, Гамбург
Під прапором Третій Рейх Третій Рейх
Належність Крігсмаріне 1933-1945 Крігсмаріне
 Імперський флот Японії
Порт приписки Гамбург
Замовлення 21 серпня 1941
Закладений 30 листопада 1942
Спуск на воду 7 липня 1943
Введений до складу флоту 20 жовтня 1943
Переданий 15 лютого 1944
На службі 1944
Загибель 13 травня 1944 року знищений глибинними бомбами американського ескортного міноносця «Френсіс Робінсон» поблизу островів Кабо-Верде
Проєкт
Тип ПЧ великий океанський торпедний ДПЧ
Основні характеристики
Швидкість (надводна) 18,3 вузлів (33,9 км/год)
Швидкість (підводна) 7,3 (13,5 км/год)
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 230 м
Дальність плавання 63 милі (117 км)  км на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) (у підводному положенні)
13 850 морських миль (25 650 км на швидкості 10 вузлів (19 км/год) (у надводному положенні)
Екіпаж 48 офіцерів та матросів
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ) 76,76 м
Ширина корпусу найб. 6,86 м
Висота 9,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,67 м
Водотоннажність надводна 1 144 т
Водотоннажність підводна 1 257 т
Силова установка
Дизель-електрична:
2 дизельні двигуни MAN M 9 V 40/46
2 електродвигуни Siemens-Schuckert 2 GU 345/34
Гвинти 2
Потужність 2 × 2 200 к.с. (дизелі)
2 × 740 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія 2 × 105-мм палубні гармати SK C/32
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і 2 кормових ТА; 24 торпеди або 48 мін TMA чи TMB
ППО 1 × 37-мм зенітна гармата SKC/30
2 (1 × 2) × 20-мм зенітні гармати FlaK 30
Історія служби
У складі 31-ша флотилія ПЧ
Операції 1 похід (перехід з Німеччини до Японії)
Перемоги 0
U-1224. Карта розташування: Північна Атлантика
U-1224
U-1224
Район загибелі U-1224

Історія служби ред.

U-1224 належав до серії німецьких підводних човнів типу IXC/40, великих океанських човнів, призначених діяти на морських комунікаціях противника на далеких відстанях у відкритому океані. Човнів цього типу було випущено 87 одиниць і вони спеціально будувалися для дій у Південній Атлантиці та Індійському океані, а ближче до закінчення Другої світової війни частина з них використовувалася як проривачі блокади для підтримання зв'язків з Японією.

Службу розпочав у складі 31-ї навчальної флотилії. 15 лютого 1944 року U-1224 був знову введений до складу Імператорських ВМС Японії як Ro-501. Капітан-лейтенант Садатоші Норіта був офіційно призначений її командиром, а Ro-501 отримав прізвисько «Сацукі № 2» від нового японського екіпажу, який провів кілька тижнів з кінця лютого до кінця березня 1944 року, проходячи подальшу підготовку в школі зенітних підводних човнів у Свінемунде.

13 травня 1944 року потоплений у середній Атлантиці на північний захід від островів Кабо-Верде глибинними бомбами з американського есмінця «Френсіс Робінсон».

Див. також ред.

Примітки ред.

Виноски
Джерела
  1. U-1224. uboat.net.(англ.)

Джерела ред.

  • U-1224. на uboat.net. (англ.)

Література ред.

  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
  • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). U-boats and Mine Warfare Vessels. German Warships 1815—1945. 2. Translated by Thomas, Keith; Magowan, Rachel. London: Conway Maritime Press. ISBN 0-85177-593-4.
  • Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

Посилання ред.