Гирола
| Гирола | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Tangara gyrola (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Fringilla gyrola Linnaeus, 1758 Tanagra gyrola Linnaeus, 1766 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Гирола[2] (Tangara gyrola) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 13,5-14 см, вага 19-23 г. Голова червона, спина зелена нижня частина тіла бірюзова. У самців на шиї тонкий золотисто-жовтий "комір", плечі жовті. Стегна рудувато-коричневі. У самиць голова руда, забарвлення загалом менш яскраве. Дзьоб чорнуватий, біля основи світліший, лапи сірі. Представники різних підвидів різняться за забарвленням: так, у представників підвиду T. g. viridissima нижня частина тіла і спина зелені.
Таксономія ред.
Гирола була описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм у 1766 році, в дванадцятому виданні його праці «Systema Naturae» під назвою Fringilla gyrola[3]. Лінней опирався на більш ранній опис, зроблений англійським натуралістом Джорджем Едвардсом у 1734 році в праці «A Natural History of Uncommon Birds»[4]. Типовою місцевістю виду був визначений Суринам[5]. Пізніше гиролу було переведено до роду Танагра (Tangara), описаного французьким натуралістом Матюреном Жаком Бріссоном у 1760 році[6].
Підвиди ред.
Виділяють дев'ять підвидів:[7]
- T. g. bangsi (Hellmayr, 1911) — від Нікарагуа до західної Панами;
- T. g. deleticia (Bangs, 1908) — східна Панама (Дар'єн), західна і центральна Колумбія;
- T. g. nupera Bangs, 1917 — крайній південний захід Колумбії (Нариньйо), західний Еквадор і північний захід Перу (Тумбес);
- T. g. toddi Bangs & Penard, TE, 1921 — Анди на північному сході Колумбії та у Венесуелі (Кордильєра-де-Мерида, Прибережний хребет), гірський масив Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта і гори Сьєрра-де-Періха);
- T. g. viridissima (Lafresnaye, 1847) — північно-східна Венесуела (зокрема на півострові Парія[en]), острів Тринідад;
- T. g. catharinae (Hellmayr, 1911) — східні схили Анд в Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії;
- T. g. parva Zimmer, JT, 1943 — від південно-східної Колумбії до північнної Венесуели, північно-східного Перу і північно-західної Бразильської Амазонії;
- T. g. gyrola (Linnaeus, 1758) — південно-східна Венесуела, Гвіана і північ Бразильської Амазонії;
- T. g. albertinae (Pelzeln, 1877) — центральна Бразилія (на південь від Амазонки, від річки Пурус до Пари і північного Мату-Гросу).
Поширення і екологія ред.
Гироли мешкають в Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть в кронах вологих рівнинних, гірських і заболочених тропічних лісів, на узліссях і галявинах, в рідколіссях і на плантаціях. Зустрічаються парами або зграйками, на висоті до 1800 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Частина гірських популяцій взимку мігрують в долини. Гироли живляться плодами Coussapoa і Cecropia, ягодами меластомових і Lycianthes, а також комахами. Гніздо чашоподібне, розміщується на дереві, на висоті від 2 до 8 м над землею. В кладці 2 білих, поцяткованих коричневими плямками яйця. Інкубаційний період триває 13-14 днів, пташенята покидають гніздо через 15-16 днів після вилуплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Tangara gyrola: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 21 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 181.
- ↑ Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Т. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 23, Plate 23.
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 374.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode Contenant la Division des Oiseaux en Ordres, Sections, Genres, Especes & leurs Variétés (French та Latin) . Paris: Jean-Baptiste Bauche. Vol. 1 p. 36 and Vol. 3 p. 3.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 липня 2022.
Посилання ред.
- Skutch, Alexander F. (1954). Blue-rumped green tanager (PDF). Life Histories of Central American Birds. Pacific Coast Avifauna, Number 31. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 235—240.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |