Вікіпедія

S Club 7

англійський попгурт

S Club 7 — англійський поп-гурт, заснований в 1998 році. Спочатку до його складу входили Тіна Барретт, Пол Кеттермол, Джон Лі, Бредлі Макінтош, Джо О'Мір, Ханна Спіррітт та Рейчел Стівенс.

S Club 7
Зображення
Зображення
Основна інформація
Місце народження Лондон, Англія, Велика Британія
Роки активності
  • 1998–2003
  • 2014–2015
  • 2023
Жанр
Лейбли
Нагороди
sclub7.co.uk
CMNS: Файли у Вікісховищі

S Club 7 були створені колишнім менеджером Spice Girls Саймоном Фуллером, який підписав їх з Polydor Records Музиканти здобули популярність завдяки телевізійному ситкому BBC «Маямі 7», орієнтованому на молоду аудиторію. Протягом п'яти років S Club 7 отримали чотири сингли номер один у Великій Британії, альбому номер один у Великій Британії, низки хітів у Європі та топ-10 хітів у US Hot 100 із їхнім синглом 2000 року «Never Had a Dream Come True». Записали чотири студійні альбоми, випустили 11 синглів і продали понад 10 мільйонів альбомів в усьому світі.[1] «Маямі 7» тривав чотири сезони, його подивилося понад 90 мільйонів глядачів.[2]

S Club 7 отримав нагороду BRIT Awards у 2000 році у номінації «Британський прорив» та у 2002 році за «Найкращий британський сингл». 2001 року вони здобули нагороду «Запис року». Кеттермол пішов у 2002 році, щоб приєднатися до іншого гурту, тому в назві S Club 7 прибрали «7» зі своєї назви. Їхній передостанній сингл посів п'яте місце в британських чартах, а останній альбом не потрапив до першої десятки. 2003 року вони розійшлися[3].

Після розпуску деякі члени зазнали фінансових проблем і критикували менеджмент Фуллера. О'Міра була причетна до суперечки про знущання в телевізійному реаліті-шоу Celebrity Big Brother. Учасники виступали з перервами як гурт S Club Allstars у зменшеному складі. 2015 року S Club 7 возз'єдналися для туру Великою Британією, а потім знову припинили співпрацю. 2023 року вони оголосили про тур по країні, який розпочнеться в жовтні, щоб відзначити 25-річчя створення гурту. Кеттермол помер у квітні того ж року.

Історія ред.

1997—1998: Становлення ред.

Проєкт S Club 7 створив музичний керівник Саймон Фуллер, який раніше керував Spice Girls. Він задумав концепцію групи в день, коли Spice Girls звільнили його з посади свого менеджера в листопаді 1997 року[4]. Фуллер описав візію S Club 7 як продовження ідей, які він мав для Spice Girls, але з м'якшим, піднесенішим образом.[5] Для обидвох проєктів була використана та сама команда авторів пісень.[5]

Фуллер розмістив рекламу в The Stage[6] і провів прослуховування з понад 10 000 претендентів.[7] І Джо О'Міра, і Пол Кеттермол були помічені продюсерами з компанії Фуллера, 19 Management, і запрошені на прослуховування.[6] Рейчел Стівенс була єдиною учасницею, яка не пройшла прослуховування; натомість до неї підійшли двоє продюсерів і попросили записати демо-касету.[6] Пізніше журналіст Стівен Пул писав, що після розбіжностей із Spice Girls Фуллер вибрав «найм'якіших, найподатливіших персонажів… приємних дітей…».[8]

Після того, як остаточний склад був визначений, учасники прилетіли до Італії, щоб познайомитися один з одним.[9] Стівенс зазначив, що учасники гурту міють «відчувати себе комфортно один з одним із самого початку».[9] Кілька членів гурту сказали, що «S» у назві S Club 7 означає Саймона, на честь творця групи, хоча офіційно про це ніколи не говорилося.[7] У записі гурту на веб-сайті Popjustice говориться, що в один момент їх мало не назвали «Sugar Club» замість назви, яка прижилася.[10] Інша теорія полягає в тому, що група названа так тому, що «S» є першою буквою слова «сім». Макінтош в інтерв'ю в грудні 2012 року сказав, що багато в чому успіх Фуллера ґрунтується на числі 19 (володіння 19 Entertainment); тому, оскільки «S» є 19-ю літерою алфавіту, «S» було введено до назви S Club 7.[11]

1999—2000: Дебют та успіх ред.

S Club 7 став популярним у дитячому телесеріалі «Маямі 7», який вперше транслювався на CBBC з квітня по липень 1999 року[12][13]. Учасники грали у вигаданих версіях самих себе, вирушали в пригоди та виконували пісню в кожній серії.[13][12] У США шоу було перейменовано на S Club 7 у Маямі та транслювалося на Fox Family.[13] До 2000 року його продали в 100 країнах, де переглянули 90 мільйонів глядачів.[2] Використання телешоу для реклами групи було порівняно з досвідом Monkees .[14]


S Club 7 випустили свій дебютний сингл "Bring It All Back " 9 червня 1999 року, який The Guardian порівняв із Jackson 5.[13] Він досяг першого місця в чарті синглів Великої Британії та став платиновим.[15][16] Дебютний альбом S Club 7, S Club, вийшов у жовтні 1999 року. Він досяг другого місця в чарті альбомів Великої Британії[15] і став двічі платиновим.[17] S Club 7 підтримував кампанію Woolworth's Kids First Campaign протягом 1999 і 2000 років[18]. У вересні 1999 року "S Club Party " посів друге місце у чартах Великої Британії та перше місце в Новій Зеландії.[15][19] Подвійний A-side з баладою "Two in a Million " та реміксом « You're My Number One» досяг другого місця в британських чартах у грудні 1999 року[15].

У лютому 2000 року S Club 7 здобув нагороду British Breakthrough Act на церемонії вручення нагород BRIT 2000.[20] У тому ж місяці виробник іграшок Hasbro оголосив про ліцензійну угоду на створення ляльок S Club 7.[21] У квітні почався показ другого телевізійного серіалу S Club, LA 7 (перейменованого на S Club 7 у Лос-Анджелесі в США).  Того ж року S Club 7 знявся в телесеріалі S Club 7 Go Wild!, у якому вони подорожували світом, з акцією на підтримку видів, що знаходяться під загорозою вимирання.[13] «Reach», ще один стрімкий трек у ретро-стилі, вийшов як сингл у травні 2000 року та посів друге місце в чартах Великої Британії.[15]


Другий альбом S Club 7, 7 , вийшов 12 червня 2000 року. Він досяг першого місця в британських чартах[2][15] і отримав потрійний платиновий статус у Великій Британії[22] та золотий у США.[23] Другий сингл з альбому « Natural» посів третє місце у вересні 2000 року[15]. У жовтні того ж року S Club 7 запустив щорічну кампанію Poppy Appeal з леді Торою Хірд.[24] Разом із багатьма іншими виконавцями вони записали вокал для кавер-версії пісні Rolling Stones « It's Only Rock 'N' Roll» для Children's Promise, альянсу семи дитячих благодійних організацій.  Він увійшов до британських чартів під № 19.[25] У листопаді 2000 року S Club 7 записали баладу "Never Had a Dream Come True ", офіційну пісню року для благодійної кампанії Children in Need, яка стала номером один у Великій Британії та увійшла до десятки найкращих хітів у США.[15][13]

2001: Sunshine ред.

S Club 7 випустили свій третій студійний альбом Sunshine 26 листопада 2001 року. Головний сингл "Don't Stop Movin' ", вийшов у квітні 2001 року, характеризувався витонченішим звучанням, подібним до пісні Майкла Джексона « Billie Jean» 1983 року.[26] «Don't Stop Movin'» досяг першого місця[15], став платиновим[27] і став сьомим бестселером 2001 року[28]. Також сирнгл визнали «Записом року»[29], що принесло S Club 7 другу нагороду BRIT Award, цього разу за найкращий британський сингл.[30] S Club 7 пожертвував понад 200 000 фунтів стерлінгів дітям, що потрапили у складні життєві обставини, після того, як став першим.[31] 20 березня 2001 року Кеттермол, Лі та Макінтош були спіймані з канабісом у Ковент-гардені в Лондоні. Правоохоронці з поліцейського відділку Чарінг-Крос винесли їм усне попередження та відпустила без пред'явлення звинувачення.[32] Учасники гурту принесли вибачення через свою рекламну фірму.[33] BT і Cadbury, які уклали спонсорські угоди з S Club 7, заявили, що «розчаровані», але зберегли свої контракти з гуртом[33], тоді як Quaker Oats Company припинила переговори з 19 Entertainment.[34] Pepsi підписала спонсорську угоду з S Club 7 протягом місяця після цієї ситуації.[35]

Провівши більшу частину початку 2001 року на репетиціях, члени гурту 19 травня 2001 року розпочався тур S Club Party 2001[6]. Після завершення туру група вилетіла до Сполучених Штатів Америки для знімання третьої серії телевізійного шоу Hollywood 7.[6] Музикантам гурту доводилося постійно справлятися з напруженим графіком і щодня рано просинатися для запису програми.[6]

Кеттермол і Спіррітт почали зустрічатися в 2001 році і підтримували стосунки до 2008 року[36]. Перші півроку стосунки трималися в секреті. Пізніше Кеттермол сказав, що це їх «примушувало» керівницто і не сталося «органічно», оскільки їхній роман був записаний у «Голлівуд 7»[37]. Це шоу транслювалося разом із новим реаліті-шоу CBBC S Club Search, яке запрошувало дітей розширити бренд S Club і пройти прослуховування, щоб створити молодіжну версію гурту. Новий гурт було обрано для спільного виступу з S Club 7 на Children in Need 2001 року та для туру з ними під час їхнього майбутнього туру S Club 7 Carnival 2002.[38] Діти-переможці сформували новий гурт S Club Juniors і записали шість найкращих хітів Великої Британії.[39]

У листопаді 2001 року музиканти записали другий сингл Children in Need, « Have You Ever», спільно Крісом Брейдом та Кеті Денніс. У вечірньому виступі взяли участь багато дітей молодшого шкільного віку, які попередньо записали власні версії приспіву, включаючи першу телевізійну появу S Club Juniors.[40] Сингл став четвертим номером один у S Club 7[15] і 21-м за обсягом продажів у 2001 році[28].

2002: відхід з гурту Кеттермолу ред.

У січні 2002 року S Club 7 розпочали свій другий тур по аренах. Рецензуючи виступ для The Independent, Стів Джелберт порівняв його з "компіляцією записів для молоді на Євробаченні " і написав: «Вони, можливо, були виготовлені суто як мультимедійний твір, для одержання прибутку, але вдалося створити високоякісне шоу у виконанні висококваліфікованих артистів».[41]

Третій сингл від Sunshine, « You», посів друге місце у Великій Британії.[15] Учасники гурту розчарувалися вибором синглу, оскільки вони сподівалися продовжити сучасніше звучання, започатковане «Don't Stop Movin'». Пізніше Кеттермол сказав, що вони «хотіли, щоб їх сприймали як крутих із самого початку», але менеджери «забрали в них таку можливість».[26]

У 2002 році Кеттермол покинув S Club 7, щоб повернутися до свого шкільного метал-гурту Skua.[36] Пізніше він описав розчарування менеджментом S Club 7 і сказав, що «дійшло до того, що все було так погано, що мені довелося піти».[26] Кеттермол залишався в S Club 7 до червня 2002 року, знявшись у чотирьох епізодах останнього телевізійного серіалу Viva S Club. Його останнім концертом з гуртом була телепрограма Party at the Palace, як складова святкування золотого ювілею королеви Єлизавети II.[42] Skua не вдалося укласти угоду про звукозапис.[26]

Після відходу Кеттермолу гурт було перейменовано на S Club. Решта учасників перепідписали свою угоду з Фуллером та їхньою звукозаписною компанією.[43] «Alive», перший сингл S Club без Кеттермолу, посів п'яте місце в UK Singles Chart[15], а їхній четвертий альбом Seeing Double посів 17-те місце[15]. О'Міра оголосила, що у неї загострилися проблеми зі спиною, через що вона могла пересуватися в інвалідному візку.[3][44]

2003: Фільм і розрив ред.

У квітні 2003 року S Club випустив свій перший повнометражний фільм Seeing Double. Фільм було знято в жанрі дитячого фентазі. За сюжетом музиканти гурту протистоять божевільному вченому Віктору Гагану, не даючи йому клонувати світових поп-зірок. Вихід фільму ознаменувався чутками про те, що гурт невдовзі розпадеться, які вони утім спростували.[45]

Того місяця газета Sunday Mirror повідомила, що з 75 мільйонів євро, які гурт заробив для Фуллера, кожен учасник гурту отримував лише по 150 000 євро щороку.[46] The Mirror також повідомляло, що учасники гурту подорожували економ-класом на рейсах і самі готували їжу та прали під час роботи за кордоном.[46] Повідомляється, що батьки Спірріта найняли адвокатів, щоб повернути кошти, які їм заборгували Фуллер та його керуюча компанія.[46]

Через десять днів після випуску Seeing Double, під час туру S Club United 21 квітня 2003 року, S Club оголосили на сцені, що вони припиняють спільні виступи.[3] Вони посилалися на взаємний розрив, висловлюючи, що настав час «рухатися далі та зустрічатися з новими викликами».[3] Пізніше учасники назвали причиною виснаження через напружений графік і довгі знімальні дні.[47] Шанувальники висловили гнів після того, як S Club спростував чутки про розрив всього кілька тижнів тому.[48] Їх останнім синглом був подвійний A-side, який поєднав «Love Ain't Gonna Wait for You» з їх четвертого альбому Seeing Double з новою баладою « Say Goodbye», що вийшла 26 травня, яка посіла друге місце в рейтингу Великої Британії.[15] 2 червня вийшов альбом із найкращими хітами «Best: The Greatest Hits of S Club 7», який містить трек «Everybody Get Pumped», який раніше не видавався. Він досяг другого місця у Великій Британії.[15] 8 червня S Club востаннє виступили на Top of the Pops.[15]

2007 — дотепер: фінансові проблеми, возз'єднання та смерть Кеттермолу ред.

У 2003 році Стівенс підписав контракт на £1,5 мільйони для випуску чотирьох альбомів з Polydor і Fuller.[49] Її дебютний сольний альбом Funky Dory посів дев'яту позицію в UK Albums Chart і отримав золотий сертифікат.[50] У січні 2007 року О'Міра приєдналася до п'ятої серії британського реаліті-шоу Celebrity Big Brother, яке транслювалося на Channel 4. Її та інших учасників звинуватили в расистських і образливих коментарях щодо індійської учасниці Шилпи Шетті, що викликало рекордну кількість скарг глядачів і широке висвітлення ситуації в міжнародних ЗМІ.[51] Після виходу з шоу О'Міра заперечила, що вона расистка, і сказала, що редактори шоу неправильно представили її поведінку.[52]

У 2008 році О'Міра, Кеттермол та Макінтош почали виступати в британських нічних клубах, університетах і таборах відпочинку як S Club 3.[53] Час від часу до них приєднувалися інші члени гурту.[26] Пізніше Кеттермол оголосив про банкрутство та продав свою нагороду Brit 2000 року на аукціоні.[36] Він брав участь у різних інших проєктах, наприклад, працював менеджером громадського радіо та екстрасенсом.[36] Сперріт знялася у фільмах 2004 року «Агент Коді Бенкс 2: Пункт призначення Лондон» та «Нащадок Чакі», а також зіграла головну роль Еббі Мейтленд у п'яти серіях науково-фантастичного серіалу ITV « Портал юрського періоду».[53]

14 листопада 2014 року S Club 7 возз'єднався для участі в телемарафон BBC Children in Need, виконавши композиції «S Club Party», «Reach», «Bring It All Back» і «Don't Stop Movin’».[54][55][56] 28 квітня 2015 року гурт S Club 7 перевидав Best: The Greatest Hits of S Club 7 з раніше невиданою піснею «Rain», а також «Friday Night» з альбому S Club.[57] У травні S Club 7 виступали на британських аренах під час туру Bring It All Back 2015.[58][59] До грудня 2017 року гурт знову виступав у складі тріо та музиканти випустили сингл «Family».[60]

У 2019 році Кеттермол сказав, що Фуллер, а не учасники гурту, підписали контракт з Polydor як S Club 7; члени були просто афілійованими особами і отримували «мізер» від прибутків.[61] У січні 2023 року Спіррітт заявила, що була змушена залишитися без житла. Вона сказала, що люди помилково вважали учасників S Club 7 мільйонерами, і що вони не отримували гідну зарплату порівняно з виконавцями сучасної музичної індустрії.[62]

13 лютого 2023 року S Club 7 оголосили в ефірі The One Show, що вони возз'єднаються для туру з нагоди 25-ї річниці гурту.[63] Початок туру запланований на M&S Bank Arena, Ліверпуль, 13 жовтня 2023 року та завершиться виступом на O2 Arena у Лондоні через два тижні.[64] 6 квітня 2023 року Кеттермолу було знайдено без свідмості в його будинку в Дорсеті, а пізніше того ж дня він був оголошений мертвим. Поліція заявила, що вважає смерть 46-річного музиканта природньою.[36] 14 квітня 2023 року Best: The Greatest Hits of S Club 7 посів сьоме місце в офіційному чарті завантажень альбомів Top 100.[65]

Музичний стиль ред.

Музичний стиль S Club 7 зазвичай поп, або, точніше, баблгам-поп. У перших двох їхніх синглах вокал порівну розподілявся між сімома учасниками групи, і лише після третього синглу «Two in a Million» О'Міра став знаний як їх головний вокаліст. Попри те, що гурт поступово змінив свій стиль протягом чотирьох років, проведених разом, навіть у їхньому першому альбомі було багато треків, нетипових для поп-жанру: "You're My Number One " та «Everybody Wants Ya» були створені під впливом музики Motown[66], тоді як «Viva La Fiesta» та «It's a Feel Good Thing» обидві були «жвавими латиноамериканськими піснями з сальсою».[66]

Протягом багатьох років їх стиль і напрямок поступово змінювалися з кожним новим альбомом. Їхній другий альбом «7» містив пісні у стилі, який дещо протистояв традиційним поп-пісням, які випускали конкуруючі поп-групи 1990-х років. Випустивши « Natural» у 2000 році, S Club 7 продемонстрував новий R&B-lite звук.[67] Випуск їх третього альбому, Sunshine, приніс аудиторії найбільшу зміну: альбом містив такі треки, як «Don't Stop Movin'» під впливом жанру диско та балади R&B «Show Me Your Colours». Альбом ознаменував набуття досвіду учасниками гурту.[68]

Після відходу Cattermole, S Club випустили свій четвертий та поки останній альбом, Seeing Double, включаючи сингл « Alive», який був названий «потужним наповненням танцполу». Сингл має стиль, подібний до останнього синглу « Love Ain't Gonna Wait for You». Альбом містив танцювальні композиції, які відрізнялися від оригінального стилю поп-музики, наприклад «секс для покоління CBBC» у «Hey Kitty Kitty»,[69] хоча рецензент, посилаючись на «Gangsta Love», сказав, що «аудиторія гурту S Club це приміська дискотека, а не міські андеграундні клуби, а їхня спроба піти в герідж на „Gangsta Love“ закінчується весело, а не автентично».[70]

Нагороди та номінації ред.

Нагороди та номінації, отримані S Club 7
Рік Нагорода Категорія Робота Результат
2000 Brit Awards[71] Прорив року в Британію Themselves Перемога
Brit Award for British Pop/R&B Act Номінація
Новачок британської поп-музики Номінація
2001 Brit Awards[72] Прорив року в Британії Номінація
MTV EMA Найкращий артист Великої Британії та Ірландії Номінація
2002 Brit Awards Прорив року в Британії Номінація
Британський сингл року «Don't Stop Movin'» Перемога

Учасники гурту ред.

Хронологія

Дискографія ред.

  • S Club (1999)
  • 7 (2000)
  • Sunshine (укр. — Сонячне світло; 2001)
  • Seeing Double (2002)

Фільмографія ред.

Телебачення
Рік Назва Роль Примітки
1999 рік Маямі 7 Діють як вигадані версії самих себе ситком; знаний як S Club 7 у Маямі в Америці
Назад у 50-ті Одноразові спеціальні пропозиції; продовження сюжетної лінії Маямі 7
Хлопці та дні народження
Найкращий магазин у світі Камео
2000 рік LA 7 Діють як вигадані версії самих себе ситком; продовження сюжетної лінії Маямі 7 . Відомий як S Club 7 в Лос-Анджелесі в Америці
S Club 7 Go Wild! Господарі Телевізійний документальний фільм у співпраці зі Всесвітнім фондом природи
Художні відмінності Діють як вигадані версії самих себе Одноразові спеціальні пропозиції; продовження сюжетної лінії Маямі 7
S Club 7: Спеціальне Різдво
ITV Panto: Аладдін Виконуючи роль самих себе Святковий телевізійний спец
2001 рік Голлівуд 7 Діють як вигадані версії самих себе ситком; продовження сюжетної лінії Маямі 7 . Відомий як S Club 7 в Голлівуді в Америці
S Club Пошук Виконували роль суддів та наставників Реаліті-шоу, щоб знайти підтримку для S Club 7 для своїх 2002 S Club 7 Carnival Tour
2002 рік Viva S Club Діють як вигадані версії самих себе ситком; продовження сюжетної лінії Маямі 7 . На екрані називається S Club і відомий як S Club 7 в Барселоні в Америці
Фільми
Рік Назва Ролі Примітки
2002 рік Не зупиняйся камео Документальний фільм
2003 рік Seeing Double Діють як вигадані версії самих себе Музична комедія; продовження сюжетної лінії Маямі 7

Концертні тури ред.

Хедлайнери

  • S Club Party Tour (2001—2002)
  • Карнавальний тур (2002)
  • S Club United Tour з S Club Juniors (2003)
  • Поверни все назад 2015 (2015)
  • Reunited: 25th Anniversary Tour (2023)

Примітки ред.

  1. ↑ She's movin' on up. The Times. 13 лютого 2005. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 21 жовтня 2008.
  2. ↑ а б в S Club reach for the top. BBC News. BBC. 18 червня 2000. Архів оригіналу за 13 жовтня 2007. Процитовано 29 квітня 2023.
  3. ↑ а б в г S Club to split up. BBC News. BBC. 21 квітня 2003. Архів оригіналу за 21 червня 2006. Процитовано 29 квітня 2023.
  4. ↑ Spice svengali celebrates S Club success. BBC News. BBC. 14 червня 1999. Архів оригіналу за 5 січня 2007. Процитовано 15 квітня 2008.
  5. ↑ а б Corner, Lewis (16 січня 2014). S Club 7 were a continuation of the Spice Girls, says Simon Fuller. Digital Spy. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  6. ↑ а б в г д е Paramor, Jordan (2001). 7 Heaven: The Official Book. Great Britain: Puffin Books. с. 6—19, 21—22, 36, 38, 41. ISBN 0-14-131460-5.
  7. ↑ а б Robinson, Michael G.; Winkle, Timothy K. (жовтень 2004). The innocents abroad: S Club 7's America. Popular Music Society. CNET Networks, Inc. Архів оригіналу за 16 січня 2005. Процитовано 29 квітня 2023.
  8. ↑ Poole, Steven (12 лютого 2005). Hits and myths. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 12 квітня 2023.
  9. ↑ а б S Club 7 (22 листопада 1999). S Club 7: It's an S Club Thing (VHS documentary). Warner Music Vision. Подія сталася на 04:15, 04:54, 05:20, 13:00, 15:30.
  10. ↑ Robinson, Peter (March 2012). Popjustice - Popstars: S Club 7. Popjustice - Popstars. Popjustice.com. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 14 серпня 2012.
  11. ↑ Video Brunel Interviews S Club - Dec 2012. YouTube. December 2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 15 грудня 2012.
  12. ↑ а б Seven up for pop fame. BBC News. BBC. 8 квітня 1999. Архів оригіналу за 7 січня 2009. Процитовано 4 вересня 2007.
  13. ↑ а б в г д е Sweeting, Adam (9 квітня 2023). Paul Cattermole obituary. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 29 квітня 2023.
  14. ↑ Neal, Victoria (November 1999). Daydream Relivers - British import, 'S Club 7' television program, about a performing group by the same name, is coming to the US. Entrepreneur. CNET Networks, Inc. Архів оригіналу за 14 грудня 2004. Процитовано 4 вересня 2007.
  15. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т S Club - Full Official Chart History. Official Chart Company. Official Chart Company. Архів оригіналу за 31 грудня 2015. Процитовано 29 квітня 2023.
  16. ↑ BPI Entry - Bring It All Back. BPI Certified Awards Database. British Phonographic Industry. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 23 січня 2008.
  17. ↑ BPI Entry - S Club. BPI Certified Awards Database. British Phonographic Industry. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 23 січня 2008.
  18. ↑ Woolworths Kids First - Charity History. JustGiving.com. Архів оригіналу за 27 грудня 2007. Процитовано 14 жовтня 2007.
  19. ↑ New Zealand Singles Charts - Week Ending 26/12/1999. charts.nz. 26 грудня 1999. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 20 січня 2008.
  20. ↑ List of BRIT Award Winners (2000). BRITAwards.com. Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 22 січня 2008.
  21. ↑ Hasbro to Unveil Products Based on Television and Recording Phenomenon S Club 7. AllBusiness.com. Business Wire. 2 лютого 2000. Архів оригіналу за 21 грудня 2008. Процитовано 26 жовтня 2008.
  22. ↑ BPI Entry - 7. BPI Certified Awards Database. British Phonographic Industry. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 23 січня 2008.
  23. ↑ RIAA entry - 7. RIAA Gold & Platinum Searchable Database. Recording Industry Association of America. Архів оригіналу за 4 вересня 2015. Процитовано 23 січня 2008.
  24. ↑ S Club 7 launch poppy appeal. BBC News. BBC. 26 жовтня 2000. Архів оригіналу за 13 жовтня 2007. Процитовано 14 жовтня 2007.
  25. ↑ Official Singles Chart Top 75. Official Charts Company. Архів оригіналу за 19 травня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
  26. ↑ а б в г д Hunt, Elle (10 вересня 2019). Paul Cattermole: 'I've been answering S Club 7 questions for 20 years'. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 29 квітня 2023.
  27. ↑ BPI Entry - Don't Stop Movin'. BPI Certified Awards Database. British Phonographic Industry. Архів оригіналу за 19 грудня 2008. Процитовано 18 квітня 2008.
  28. ↑ а б Best Selling Singles 2001-05 (PDF). BPI Certified Awards Database. British Phonographic Industry. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2007. Процитовано 29 квітня 2023.
  29. ↑ S Club 7 win Record of the Year 2001. CBBC Newsround. BBC. 9 грудня 2001. Архів оригіналу за 9 березня 2008. Процитовано 29 квітня 2023.
  30. ↑ List of BRIT Award Winners (2002). BRITAwards.com. Архів оригіналу за 12 травня 2008. Процитовано 22 січня 2008.
  31. ↑ S Club 7 score chart hat-trick. BBC News. BBC. 29 квітня 2001. Архів оригіналу за 6 січня 2009. Процитовано 18 квітня 2008.
  32. ↑ S Club 7 stars found with drugs. BBC News. BBC. 21 березня 2001. Архів оригіналу за 13 червня 2006. Процитовано 4 вересня 2007.
  33. ↑ а б S Club boys 'sorry' after drugs bust. BBC News. BBC. 21 березня 2001. Архів оригіналу за 11 серпня 2003. Процитовано 14 жовтня 2007.
  34. ↑ S Club Puffs deal up in smoke. BBC News. BBC. 28 березня 2001. Архів оригіналу за 6 січня 2009. Процитовано 14 жовтня 2007.
  35. ↑ S Club 7 sign with Pepsi. BBC News. BBC. 8 квітня 2001. Архів оригіналу за 24 грудня 2002. Процитовано 14 жовтня 2007.
  36. ↑ а б в г д Beaumont-Thomas, Ben (7 квітня 2023). Paul Cattermole, singer with S Club 7, dies aged 46. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 29 квітня 2023.
  37. ↑ S Club 7 pair admit secret love. CBBC Newsround. BBC. 19 жовтня 2001. Архів оригіналу за 23 жовтня 2007. Процитовано 4 вересня 2007.
  38. ↑ S Club Juniors reach for the stars. CBBC Newsround. BBC. 27 листопада 2001. Архів оригіналу за 9 березня 2008. Процитовано 5 вересня 2007.
  39. ↑ everyHit.com - UK Top 40 Hit Database. everyHit.com. Архів оригіналу за 2 липня 2007. Процитовано 18 квітня 2007.
  40. ↑ I Sang with S Club 7. CBBC Newsround. BBC. 19 грудня 2001. Архів оригіналу за 7 січня 2009. Процитовано 4 вересня 2007.
  41. ↑ REVIEW: Pop S Club 7 Wembley Arena London. The Independent. CNET Networks, Inc. 21 лютого 2002. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 19 квітня 2007.
  42. ↑ The S Club get back to work. CBBC Newsround. BBC. 30 червня 2002. Архів оригіналу за 9 березня 2008. Процитовано 18 квітня 2007.
  43. ↑ Paul leaves S Club 7. BBC News. BBC. 28 березня 2002. Архів оригіналу за 13 лютого 2007. Процитовано 18 квітня 2007.
  44. ↑ Jo's Not leaving S Club despite back problems. CBBC Newsround. BBC. 28 жовтня 2002. Архів оригіналу за 21 жовтня 2007. Процитовано 25 серпня 2007.
  45. ↑ S Club deny split rumours. BBC News. BBC. 13 березня 2003. Архів оригіналу за 8 квітня 2004. Процитовано 13 жовтня 2007.
  46. ↑ а б в Kerins, Suzanne (27 квітня 2003). TV show sold to 120 countries.. but the band got just £52,000 each. The Sunday Mirror. CNET Networks, Inc. Архів оригіналу за 30 грудня 2007. Процитовано 15 жовтня 2007.
  47. ↑ Gonshor, Adam (11 березня 2004). Hannah Spearritt: From S Club to Cody Banks 2. andPOP.com. Архів оригіналу за 27 грудня 2007. Процитовано 17 квітня 2008.
  48. ↑ Youngs, Ian (22 квітня 2003). Fans struggle with S Club split. BBC News. BBC. Архів оригіналу за 6 січня 2009. Процитовано 15 жовтня 2007.
  49. ↑ S Club's Rachel signs £1m deal. BBC News. 26 червня 2003. Архів оригіналу за 10 жовтня 2008. Процитовано 3 лютого 2008.
  50. ↑ Sexton, Paul (6 жовтня 2004). Peas, Dido Top U.K. Charts. Billboard. Процитовано 19 травня 2008.
  51. ↑ Tryhorn, Chris (24 травня 2007). Celebrity Big Brother racism row timeline. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 7 квітня 2023.
  52. ↑ Big Brother star Jo denies racism. BBC News (брит.). 26 січня 2007. Процитовано 7 квітня 2023.
  53. ↑ а б Sansome, Jessica (19 лютого 2023). S Club 7 25 years on - homelessness, bankruptcy, romances and serious operations. Manchester Evening News (англ.). Процитовано 7 квітня 2023.
  54. ↑ S Club 7 reunite for Children in Need. BBC News. bbc.com. BBC. 22 жовтня 2014. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  55. ↑ Heller, Corrine (22 жовтня 2014). S Club 7 Reunion Planned, for a Great Cause—Check Out Details and Photos!. E! Online. eonline.com. NBCUniversal (NBCUniversal Cable). Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  56. ↑ Bender, Kelli (23 жовтня 2014). S Club 7 to Reunite for the First Time in Over 10 Years. People. United States: people.com. Time Inc. Архів оригіналу за 24 жовтня 2014. Процитовано 23 жовтня 2014.
  57. ↑ Fletcher, Harry (28 квітня 2015). S Club 7 to bring it all back with new song 'Rain' on updated greatest hits album. Digital Spy. United Kingdom. Архів оригіналу за 29 квітня 2015. Процитовано 28 квітня 2015.
  58. ↑ Nissim, Mayer (17 листопада 2014). S Club 7 announce 'Bring It All Back' 2015 arena tour dates. Digital Spy. United Kingdom. Архів оригіналу за 23 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
  59. ↑ O'Mance, Brad (13 листопада 2014). S Club 7 are having a press conference on Monday morning. United Kingdom: Popjustice.com. Архів оригіналу за 16 листопада 2014. Процитовано 13 листопада 2014.
  60. ↑ Beaumont-Thomas, Ben (12 січня 2018). S Club 7 member puts Brit award up for sale on eBay. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 8 квітня 2023.
  61. ↑ Paul Cattermole reveals being in S Club 7 was the 'worst situation to be in' financially. The Independent (англ.). 11 вересня 2019. Процитовано 7 квітня 2023.
  62. ↑ S Club 7's Hannah Spearritt left 'homeless' after landlord's housing crisis decision. The Independent (англ.). 28 січня 2023. Процитовано 7 квітня 2023.
  63. ↑ Morris, Aaron (13 лютого 2023). S Club 7 announce huge reunion tour October 2023 including Newcastle date. ChronicleLive (англ.). Архів оригіналу за 13 лютого 2023. Процитовано 13 лютого 2023.
  64. ↑ Smith, Carl (13 лютого 2023). S Club 7 Reunited tour announcement: reunion arena tour dates, tickets, setlist and more. Official Charts Company. Архів оригіналу за 13 лютого 2023. Процитовано 13 лютого 2023.
  65. ↑ Official Album Downloads Chart Top 100 14 April 2023 - 20 April 2023. Official Charts. 14 квітня 2023. Процитовано 15 квітня 2023.
  66. ↑ а б S Club - Amazon.co.uk listing and Review. Amazon.co.uk. 4 жовтня 1999. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 14 жовтня 2007.
  67. ↑ 7 - Amazon.co.uk listing and Review. Amazon.co.uk. 15 липня 2002. Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 14 жовтня 2007.
  68. ↑ Sunshine - Amazon.co.uk listing and Review. Amazon.co.uk. 23 грудня 2002. Процитовано 14 жовтня 2007.
  69. ↑ Wade, Neil (29 листопада 2002). Seeing Double Album Review. Yahoo! Music. Архів оригіналу за 3 травня 2005. Процитовано 14 жовтня 2007.
  70. ↑ Clarke, Betty (29 листопада 2002). Seeing Double Album Review. Guardian Unlimited. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 14 жовтня 2007.
  71. ↑ Spice whirl casts shadow over Brit awards. the Guardian (англ.). 4 березня 2000. Архів оригіналу за 2 березня 2021. Процитовано 30 грудня 2020.
  72. ↑ Brits 2001: The nominations (брит.). 15 січня 2001. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 30 грудня 2020.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=S_Club_7&oldid=41866457