Вікіпедія

SS 433

SS 433 — перший відкритий мікроквазар[3], одна з найекзотичніших зоряних систем, які до цього часу спостерігались. Це затемнювано-подвійна рентгенівська зоряна система, головним компонентом якої швидше за все є чорна діра зоряної маси (або нейтронна зоря)[4], pp. 23–24. Спектр зорі-донора вказує на те, що це може бути зоря спектрального класу А, яка в процесі еволюції заповнила свою порожнину Роша[5] і втрачає речовину через внутрішню точку Лагранжа зі швидкістю 10−4 M☉ на рік[6].

SS 433[1]

Уявлення художника про SS 433
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Орел
Пряме піднесення 19г 11х 49.56с[1]
Схилення +04° 58′ 57.6″[1]
Видима зоряна величина (V) 14.2[1]
Характеристики
Спектральний клас A7Ib
Показник кольору (B−V)
Показник кольору (U−B)
Тип змінності затемнювано-подвійна


Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: мас/р
Схил.: мас/р
Паралакс (π) ± мас
Відстань 18000±700 св. р.
(5500±200[2] пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)
Інші позначення
V1343 Aql, GAL 039.7-02.0, 2MASS J19114957+0458578, USNO 659, 1A 1909+04, 87GB 190920.8+045332, NEK 40.1-02.1, 3A 1909+048, GPS 1909+049, RGB J1911+049, BWE 1909+0453, GRS 039.60 -01.80, RX J1911.7+0459, 4C 04.66, 1H 1908+047, 1RXS J191149.7+045857, 2E 1909.3+0453, HBHA 204-02, AAVSO 1906+04, 2E 4204, INTEGRAL1 110, TXS 1909+048, 1ES 1909+04.8, INTREF 969, 4U 1908+05.
Посилання
SIMBADдані для SS+433

Зоряна система була відкрита 1976 року орбітальною рентгенівською астрономією Ariel V. Назва SS 433 походить від запису №433 у каталозі зір із потужними лініями емісії, укладеному 1977 року двома астрономами Західного резервного університету Кейза: Ніколасом Сандуліком (англ. Nicholas Sanduleak) та Сі. Брюсом Стефенсоном (англ. Bruce Stephenson); назва каталогу SS утворена першими літерами їхніх прізвищ[3]. Система також відома як V1343 Орла.

Розташування ред.

SS 433 розташована за 5,5 кілопарсек від Сонячної системи у галактичній площині (галактичні координати: l = 39,7° та b= -2,2°[7]), у центрі пекулярного залишку наднової W50, вік якого становить 104—105 років[6].

Система ред.

Центральний компактний об'єкт поглинає зорю-супутник, яка дуже швидко втрачає масу через акреційний диск, що сформувався довкола згаданого об'єкта. Маса об'єкту оцінюється до 16 мас Сонця, а маса акреційного диску — до трьох мас Сонця. Акреційний диск надзвичайно нагрівається у міру спірального спуску на компактний об'єкт, що спричиняє інтенсивне рентгенівське випромінювання та протилежні спрямовані джети з іонізованого водню (T≈104 K[6]) вздовж його осі обертання, тобто, над та під площиною акреції. Речовина джетів викидається зі швидкістю 26 % швидкості світла[4], pp. 23–24; [7], p. 508.

Потужне рентгенівське випромінювання переробляється оптично товстим акреційним диском у випромінювання видимого діапазону. Профілі рухомих спектральних ліній мають складну та багатокомпонентну структуру, яка свідчить про те, що речовина в релятивістських струменях викидається окремими згустками[6].

Припускається, що зоря-донор мала масу, меншу за початкову масу головного компонента системи, а тому — триваліший період еволюції. Її маса оцінюється від 3[4], p. 25 до 30[8] мас Сонця.

Головний компонент системи та його супутник обертаються дуже близько один від одного (за космічними масштабами) — орбітальний період становить лише 13,08 дня[6][7], p. 510.

Дані спостережень ред.

Джети з головного об'єкта системи спрямовані перпендикулярно до його акреційного диску. Джети і диск мають прецесію довкола осі, нахиленої на 79° до умовної лінії між Землею та SS 433. Кут між джетами та віссю становить близько 20°, а період прецесії — близько 162,5 днів[4]. Така прецесія означає, що інколи джети більше спрямовані на Землю, деколи менше, і це утворює сині та червоні зсуви Доплера у видимому спектрі, який спостерігається[7], p. 508. Крім того, прецесія означає, що джети утворюють у космосі конусоподібну поверхню, що розширюється[9]. Ці струмені потрапляють на газопилові хмари, які оточують залишок наднової W50, і надають їм витягнутої форми[10].

Спостереження 2004 року за допомогою Very Long Baseline Array протягом 42 послідовних днів надали нові дані та розуміння, що відбувається з джетами. Видається, що джети інколи невдовзі після утворення зіштовхуються з речовиною й стають яскравішими. Речовина, з якою зіштовхуються джети, час від часу замінюється новою, але не завжди, що спричиняє змінність у яскравішанні джетів[11][12].

На спектр SS 433 впливають не лише Доплерівський зсув, а й релятивістські ефекти: якщо відокремити вплив ефекту Доплера, наявний залишковий червоний зсув, який відповідає швидкості приблизно 12 000 км/с. Це не є фактичною швидкістю системи відносно Землі; це радше є наслідком релятивістського уповільнення часу, тобто нам здається, що частинки у джетах, які рухаються з релятивістською швидкістю, вібрують повільніше, ніж нерухомі, а тому їх випромінювання має додатковий червоний зсув (так само, наприклад, як годинники, які швидко рухаються у просторі, для нерухомого спостерігача йдуть повільніше)[7], p. 508.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г [[SIMBAD]], запис про SS 433. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2016.
  2. ↑ Symmetry in the Changing Jets of SS 433 and Its True Distance from Us [Архівовано 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.], Katherine M. Blundell and Michael G. Bowler, Astrophysical Journal 616, #2 (December 2004), pp. L159–L162.
  3. ↑ а б SS 433. The Worlds of David Darling. Архів оригіналу за 30 березня 2008. Процитовано 01.08.2017.
  4. ↑ а б в г Observational Manifestations of Precession of Accretion Disk in the SS 433 Binary System [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.], Anatol Cherepashchuk, Space Science Reviews 102, #1 (2002), pp. 23–35.
  5. ↑ Identification of the Mass Donor Star's Spectrum in SS 433 [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.], T. C. Hillwig, D. R. Gies, W. Huang, M. V. McSwain, M. A. Stark, A. van der Meer, and L. Kaper, Astrophysical Journal 615, #1 (November 2004), pp. 422–431.
  6. ↑ а б в г д SS 433 // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 446—467. — ISBN 966-613-263-X.
  7. ↑ а б в г д Observations of SS 433 [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.], Bruce Margon, in Annual review of astronomy and astrophysics, volume 22, Palo Alto, CA: Annual Reviews, Inc., 1984, pp. 507–536. DOI 10.1146/annurev.aa.22.090184.002451.
  8. ↑ INTEGRAL observations of SS433: Results of a coordinated campaign [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.], A. M. Cherepashchuk, R. A. Sunyaev, S. N. Fabrika, K. A. Postnov, S. V. Molkov, E. A. Barsukova, E. A. Antokhina, T. R. Irsmambetova, I. E. Panchenko, E. V. Seifina, N. I. Shakura, A. N. Timokhin, I. F. Bikmaev, N. A. Sakhibullin, Z. Aslan, I. Khamitov, A. G. Pramsky, O. Sholukhova, Yu. N. Gnedin, A. A. Arkharov, and V. M. Larionov, Astronomy and Astrophysics 437, #2 (July 2005), pp. 561–573.
  9. ↑ Gigantic Cosmic Corkscrew Reveals New Details About Mysterious Microquasar [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.], press release, National Radio Astronomy Observatory, October 26, 2004, accessed on line September 14, 2007.
  10. ↑ Interaction of Jets with a Supernova Remnant in the SS 433/W50 System [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.], Kenji Murata and Noriaki Shibazaki, Publications of the Astronomical Society of Japan, 48 (1996), pp. 819–825.
  11. ↑ VLBA «Movie» Gives Scientists New Insights On Workings of Mysterious Microquasars [Архівовано 16 травня 2012 у Wayback Machine.], press release, National Radio Astronomy Observatory, January 5, 2004. Accessed online September 14, 2007.
  12. ↑ Exploring the Jet Proper Motions of SS433 [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.], K. Schillemat, A. Mioduszewski, V. Dhawan, M. Rupen, Bulletin of the American Astronomical Society 36 (2004), p. 1515.

Посилання ред.

Див. також ред.

Координати:   19г 11м 49.56с, +04° 58′ 57.6″

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=SS_433&oldid=41819496