Rayman Origins

відеогра 2012 року

Rayman Origins — гра-платформер з ігрової серії Rayman, що розповідає про пригоди Рейман і Глобокс. Вперше про майбутню гру розповіли профільні ігрові видання, інформація була підтверджена офіційним трейлером на E3 2010.

Rayman Origins
Розробник Ubisoft Montpellier,
Feral Interactive (Mac OS X)[1]
Видавець Ubisoft
Feral Interactive (Mac OS X)
Дистриб'ютор Steam, Good Old Games[2], Humble Store[d][3], Nintendo eShop, Ubisoft Stored, Epic Games Store, Microsoft Store і PlayStation Store
Жанр(и) Платформер
Платформа PlayStation 3, Wii, Xbox 360, PlayStation Vita, Microsoft Windows, Nintendo 3DS, OS X
Дата випуску
15 листопада 2011
  • PlayStation 3, Wii & Xbox 360
    NA 15 листопада 2011
    AUS 24 листопада 2011
    EU 25 листопада 2011
    JP 12 квітня 2012 (PS3)PlayStation Vita
    NA 15 лютого 2012
    EU 22 лютого 2012
    AUS 23 лютого 2012
    JP 12 квітня 2012
    Microsoft Windows
    NA 29 березня 2012[4]
    AUS 29 березня 2012
    EU 30 березня 2012
    Nintendo 3DS
    EU 8 червня 2012
    AUS 14 червня 2012
    JP 19 липня 2012
    NA 6 листопада 2012[5]
    OS X
    12 грудня 2013
Режим гри Однокористувацька, кооперативна гра
Мова англійська[6], чеська[6], нідерландська[6], французька[6], німецька[6], угорська[6], італійська[6], японська[6], польська[6], бразильський варіант португальської мови[6], російська[6] і іспанська[6]
Українська b-y (текст)[7]
Вік. обмеження CERO: ZAges 18 and up only
ESRB: E10+Everyone 10+
PEGI: PEGI 7
Творці
Режисер(и) Michel Anceld і Sebastien Morind[8]
Композитор(и) Christophe Hérald
Технічні деталі
Рушій UbiArt Framework
Носій DVD, Blu-ray Disc, PlayStation Vita card
Rayman
Офіційний сайт

У грі присутні відсилання відразу до першої (Rayman) і двом останнім (Rayman 2 : The Great Escape, Rayman 3: Hoodlum Havoc) канонічним іграм, гра є приквелом першої частини. Ми дізнаємося, як з'явився Рейман, Глобокс, також сюжет розповідає про походження Містера Дарка, звідки з'явилися Малютки, як були спіймані Електуни, хто такий Баббл Дрімер, він же Полокус з Rayman 2, як створена всесвіт досягла кризи, і як Реймі рятує її.

У Rayman Origins під контроль гравця представлені Рейман і Глобокс і двоє Тінсі — грати може до 4 гравців. Гра йде в режимі 1080p при 60 кадрах в секунду. Гра була випущена на Xbox 360, PlayStation 3 і Wii 15 листопада 2011. Пізніше вона була випущена також на Microsoft Windows, PlayStation Vita і Nintendo 3DS.

Сюжет ред.

Всю історію віртуального світу можна буде дізнатися з вступного ролика, звідки стає ясно, що сталося. В один день дружна компанія затіяла галасливу гру, і випадково пробудили підземні сили. Звуки були настільки гучні, що всі злі істоти пробудилися в поганому настрої. Вони швидко вирушили на поверхню і схопили всіх, хто заподіював їм незручності. Тепер електуни, чарівні німфи і решта друзів Рейман сидять в підземеллі в надійних клітках, які підвішені до стелі. Рятувати ситуацію належить головному героєві, який повинен зуміти врятувати всіх друзів з ув'язнення, повернути радість у свій світ і покарати головного лиходія з його прибічниками.

Ігровий процес ред.

Шлях Рейман пролягає через безліч красивих і цікавих рівнів: через Тарабарські джунглі, пустелю Діджіріду, Ласу землю, Море прозорливості і Хмурні хмари. Головним завданням героя в першій половині є знаходження і звільнення фей, а в другій — королів цих земель. На рівні герой може підібрати безліч бонусів: монетки, електуни і маленькі світлячки — люми.

Примітки ред.

  1. Feral Interactive: Rayman Origins release announcement. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 16 лютого 2014.
  2. Good Old Games — 2008.
  3. Humble Store
  4. Rayman Origins announced for PC. New Game Network. 26 січня 2012. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 16 лютого 2014.
  5. Rayman Origins: nintendo 3ds: Video Games. Amazon.com. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 20 липня 2012.
  6. а б в г д е ж и к л м н Steam — 2003.
  7. Українізатор гри
  8. а б https://www.otakustudy.com/video-game/2011/10/qa-with-rayman-origins-game-director-sebastien-morin/

Посилання ред.