Котора синьощокий

вид птахів
(Перенаправлено з Pyrrhura lepida)
Котора синьощокий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина: Папугові (Psittacidae)
Рід: Котора (Pyrrhura)
Вид: Котора синьощокий
Pyrrhura lepida
(Wagler, 1832)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Sittace lepida Wagler, 1832
Посилання
Вікісховище: Pyrrhura lepida
Віківиди: Pyrrhura lepida
EOL: 298735
ITIS: 714045
МСОП: 22685797
NCBI: 311896

Котора синьощокий[2] (Pyrrhura lepida) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Ендемік Бразилії. Раніше вважався конспецифічним з червоногрудим которою[3].

Підвиди

ред.

Виділяють три підвиди:[4]

  • P. l. lepida (Wagler, 1832) — північно-східна Пара і північно-західний Мараньян;
  • P. l. anerythra Neumann, 1927 — схід Пари;
  • P. l. coerulescens Neumann, 1927 — західний і центральний Мараньян.

Поширення і екологія

ред.

Синьощокі котори мешкають на північному сході Бразилії, зокрема на острові Маражо. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах. Зустрічаються зграями, живляться переважно плодами.

Збереження

ред.

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція синьощоких котор становить приблизно 8700 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Pyrrhura lepida: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 26 липня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Ribas, C.C., Joseph, L. & Miyaki, C.Y. (2006). Molecular systematics and patterns of diversification in Pyrrhura (Psittacidae), with special reference to the picta-leucotis complex. Т. 123, № 3 (вид. The Auk). с. 660—680. doi:10.1093/auk/123.3.660. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)
  4. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 липня 2022.

Джерела

ред.