Parkia biglobosa

	Parkia biglobosa
Коротка назва	P. biglobosa
Наукова назва таксона	Parkia biglobosa G.Don
Таксономічний ранг	вид
Батьківський таксон	Parkiad
Базіонім	M. biglobosad
Охоронний статус згідно з МСОП	найменший ризик
Підтримується Вікіпроєктом	Вікіпроєкт Інвазійна біологіяd
URL GRIN	npgsweb.ars-grin.gov/gringlobal/taxonomydetail.aspx?id=26777
	Parkia biglobosa у Вікісховищі

Parkia biglobosa, також відома як африканська сараняча квасоля (західноафриканські назви: néré, dodongba, doruwa, netetou, netto, sumbala або iru) — багаторічне листяне дерево родини Fabaceae, з роду Parkia.^[2] Зустрічається в Африці. Вирощується заради стручків, які містять як солодку м'якоть, так і цінне насіння. Ферментація його насіння є важливою економічною діяльністю для місцевих жителів. Різні частини дерева використовуються в лікувальних та харчових цілях.

Опис ред.

Це листопадний багаторічник, який виростає заввишки від 7 до 20 метрів^[2] в деяких випадках до 30 метрів.^[3] Дерево-вогнестійкий геліофіт, що характеризується товстою темно-сіро-коричневою корою.^[2] Стручки дерева рожеві на початку і стають темно-коричневими, коли повністю дозрівають. В середньому вони мають довжину 30-40 сантиметрів, деякі досягають довжини близько 45 сантиметрів. Кожен стручок може містити до 30 насінин;^[2] насіння обгорнуто в солодку, порошкоподібну жовту м'якоть.

Використання ред.

Географічно Parkia biglobosa можна зустріти в поясі, що тягнеться від узбережжя Атлантичного океану в Сенегалі до південного Судану та північної Уганди.^[4]

Щорічне виробництво насіння на півночі Нігерії оцінюється приблизно в 200 000 тонн. Хоча продукція дерева не є поширеною у міжнародній торгівлі, вона становить важливу частину місцевої та регіональної торгівлі в Західній Африці. Насіння особливо цінується в регіоні Сахель, де вони передаються між кордонами.^[5]

Кульки сумбали (також їх називають давадава) та насіння африканської саранячої квасолі, з яких вони готуються.

Жовта м'якоть, що огортає насіння, природно солодка і переробляється в цінну вуглеводну їжу. Насіння переробляють у приправу, відому як давадава серед хауса та північних племен Гани. Він відомий як сикому серед народу ігбо та іру серед народу йоруба в Нігерії.^[6] М'якоть також використовують для приготування напоїв.^[7]

Насіння дерева є найціннішою частиною рослини. Вони містять велику кількість ліпідів (29 %), білків (35 %), вуглеводів (16 %) і є хорошим джерелом жиру та кальцію для сільських жителів.^[3] Насіння спочатку обробляють, щоб видалити оболонку, а потім ферментують. Потім насіння можна подрібнити в порошок, сформувати у коржі. У дослідженні, проведеному з приводу бродіння давадави, було виявлено, що листя Gmelina arborea та листя банана прискорюють бродіння насіння, одночасно збільшуючи вміст жиру, білка та вологи, але також зменшуючи вміст вуглеводів.^[8]

Вирощування цього дерева можна розглядати як важливу економічну діяльність для багатьох африканців, включаючи значну частину жінок. Плоди дорого продаються в Буркіна-Фасо; «Більше 50 % респондентів загальнонаціонального опитування сказали, що брали участь у його торгівлі».^[9] Переважно жінки займаються продажем ферментованого насіння (давадава), хоча і чоловіки, і жінки однаково інтегровані у торгівлю сухим насінням.^[9]