Paederini
| Paederini | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||
|
Див. текст | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Paederini — триба жуків підродини Paederinae родини жуків-хижаків (Staphylinidae).
Опис ред.
Середнього розміру (3 — 10 мм), стрункі жуки, більш-менш циліндричної форми тіла. Більшість видів жовтуваті або коричневі, але види з роду Paederus барвисті з червоним та синім кольорами. Голова досить велика, зазвичай квадратна, відокремлена від грудного щитка (переднеспинки) чіткою, вузькою «шиєю». Фасеткові очі зазвичай досить маленькі, а вусики тонкі. Крила приблизно такі ж завдовжки, як нагрудний щиток. Задня частина тіла довга і циліндрична. Ноги зазвичай досить короткі, і, особливо у багатого видового роду Lathrobium, потужні, пристосовані до риття.
Спосіб життя ред.
Наземні хижаки, які трапляються у помірно вологих місцях. Ці жуки живуть на землі, де вузька форма тіла допомагає їм легко проникати між листям і корінням. Види з роду Paederus добре літають, деякі інші види мають зменшені крила і не можуть літати.
Деякі види роду Paederus є небезпечними для людини: виділення їхніх залоз може викликати хімічний опік шкіри[2]. Активна речовина називається педерин і має високу токсичність, більшу, ніж отрута кобри[3].
Роди ред.
Виділяють 28 родів:
- Acalophaena Sharp, 1886 g b
- Achenomorphus Motschoulsky, 1858 g b
- Astenus Dejean, 1833 c g b
- Biocrypta Casey, 1905 g b
- Dacnochilus Leconte, 1861 g b
- Echiaster Erichson, 1839 c g b
- Eustilicus Sharp, 1886 g b
- Homaeotarsus Hochhuth, 1851 c g b
- Lathrobium (Tetartoppeus) convolutum Watrous, 1980 i c g b
- Lissobiops Casey, 1905 b
- Lithocharis Dejean, 1833 i c g b
- Lobrathium Mulsant & Rey, 1878 c g b
- Medon (Platymedon) truncatum Hatch, 1957 i c g b
- Megastilicus Casey, 1889 g b
- Myrmecosaurus Wasmann, 1909 g b
- Ochthephilum Stephens, 1829 c g b
- Orus Casey, 1885 g b
- Pachystilicus Casey, 1905 g b
- Paederus ( Harpopaederus ) xui Peng & Li c g b
- Pseudolathra Casey, 1905 g b
- Rugilus Leach, 1819 c g b
- Scopaeus Erichson, 1839 c g b
- Sphaeronum Sharp, 1876 g b
- Stamnoderus Sharp, 1886 g b
- Stilicopsis Sachse, 1852 g b
- Sunius Stephens, 1829 i c g b
- Tetartopeus Czwalina, 1888 g b
- Thinocharis Kraatz, 1859 c g b
Data sources: i = ITIS,[4] c = Catalogue of Life,[5] g = GBIF,[6] b = Bugguide.net[7]
Примітки ред.
- ↑ G.M. Guiry (27 липня 2011). Subfamily: Paederinae (вид. Національний університет Ірландії, Голуей). Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 27 липня 2013.
- ↑ Capineira, John L (2008). Dermatitis linearis. Encyclopedia of entomology. Springer. с. 1179–. ISBN 978-1-4020-6242-1. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 27 липня 2013.
The 28 species thus far shown to produce such a toxin belong to three of the 14 genera of Paederina, namely Paederus, Paederidus, and Megalopaederus
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|author=та|last=(довідка) - ↑ Ectoparasites. Institute of Tropical Medicine, Antwerp. Архів оригіналу за 5 березня 2007. Процитовано 4 червня 2007.
- ↑ ITIS, Integrated Taxonomic Information System. Процитовано 12 травня 2018.
- ↑ Catalogue of Life. Процитовано 12 травня 2018.
- ↑ GBIF. Процитовано 12 травня 2018.
- ↑ Paederini Tribe Information. BugGuide.net. Процитовано 12 травня 2018.
|
Це незавершена стаття з ентомології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |