PDC
| Ця стаття покладається значною мірою чи цілком на єдине джерело. Це може призвести до порушень нейтральності та недостатньої перевірності вмісту. (6 серпня 2023) |
PDC (англ. Personal Digital Cellular) — це система другого покоління мобільної телефонії, яку винайшли і використовували в Японії з 1994 року. Розроблена в Японії в 1993 році система PDC (подібно до D-AMPS в США і GSM в Європі) використовувала TDMA; спочатку вона називалася JDC (Japan Digital Cellular).
Після піку майже 80 мільйонів абонентів у PDC, у грудні 2005 року це було вже 46 мільйонів абонентів. Використання припиняється на користь 3G технологій, таких як W-CDMA і CDMA2000.
Система PDC використовує множинний доступ TDMA / FDMA, частота 800 МГц, ширина каналу 25 кГц (до абонента 810—888 МГц, 893—958 МГц від абонента) і 1,5 ГГц (до абонента 1477—1501 МГц, 1429—1453 МГц від абонента).
Джерела ред.
- Збірник наукових праць ВІТІ НТУУ «КПІ» № 1 — 2011 УДК 621.395.721[недоступне посилання з травня 2019]
- В Японии больше всего абонентов W-CDMA сетей
Див. також ред.
|
Це незавершена стаття про інформаційні технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |