Медвянець
| Медвянець | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Медвянець синьощокий (Melidectes belfordi)
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||
| Melirrhophetes A.B. Meyer, 1875[2] | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Медвя́нець[3] (Melidectes) — рід горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Представники цього роду є ендеміками Нової Гвінеї.
Опис ред.
Медвянці — птахи середнього розміру, довжина яких становить від 21 до 32 см, а вага — від 25 до 97 г. Їхне забарвлення є різноманітним, однак всі вони мають довгий, іноді товстий дзьоб і плями голої шкіри навколо очей, які можуть бути досить великими і яскравими.
Середовище проживання ред.
Медвянці переважно населяють гірські тропічні ліси. Вони живуть як в самих лісах, так і на узліссях, а також у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках[4]. В деяких випадках, коли два види медвянців мешкають в подібних природних середовищах, як-от синьощокі і жовтоброві медвянці, які мешкають в горах Шредера[en], то такі види займають різні природні ніші, відповіно до принципу Ґаузе[4].
Раціон ред.
Медвянці живляться комахами, нектаром, пилком, плодами і ягодами. Нектарці шукають їжу в усіх ярусах тропічного лісу, а на відкритих місцевостях — в чагарникових заростях. Деякі види також шукають здобич на землі, полюючи на комах, або порпаючись у опалому листі. Медвянці шукають їжу поодинці, а також парами і невеликими сімейними зграйками[4]. Як і інші медолюбові, медвянці можуть бути агресивними по відношенню до інших птахів, зокрема до фруктоїдів, ягодоїдів, інших медолюбів, або навіть до інших медвянців. Дослідження показало, що синьощокі медвянці агресивно захищали квіти наземного кореневого паразита Mitrastemmaa від рудоволих медвянців[5].
Збереження ред.
Більшість медвянців поширені на обмеженій території, наприклад на вершинах гірських хребтів. Найбільш поширеним видом є рудоволий медвянець, який, очевидно, отримав користь від людської діяльності. Він віддає перевагу узліссям, вторинним лісам і садам, а популяція цього виду збільшується[4].
Види ред.
Виділяють шість видів:[6]
- Медвянець сивоспинний (Melidectes ochromelas)
- Медвянець білолобий (Melidectes leucostephes)
- Медвянець жовтобровий (Melidectes rufocrissalis)
- Медвянець півострівний (Melidectes foersteri)
- Медвянець синьощокий (Melidectes belfordi)
- Медвянець рудоволий (Melidectes torquatus)
За результатами молекулярно-генетичного дослідження, опублікованого в 2019 році, три види, яких раніше відносили до роду Melidectes, були переведені до відновленого роду Melionyx.[6][7]
Етимологія ред.
Наукова назва роду Melidectes походить від сполучення слів дав.-гр. μελι — мед і δεκτης — той, хто кусає.[8]
Примітки ред.
- ↑ P.L. Sclater. Characters of new Species of Birds discovered in New Guinea by Signor d’Albertis. „Proceedings of the Zoological Society of London”. Część 3. 1873, 1873 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ A.B. Meyer. Über neue und ungenügend bekannte Vögel von Neu-Guinea und den Inseln der Geelvinksbai. „Sitzungsberichte der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. Mathematisch-Naturwissenschaftliche Classe”. 70, s. 110, 1874 [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога).
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б в г Higgins, P.J.; Christidis, L.; Ford, H.A. (2008). Family Meliphagidae (Honeyeaters). У Josep, del Hoyo; Andrew, Elliott; David, Christie (ред.). Handbook of the Birds of the World. Volume 13, Penduline-tits to Shrikes. Barcelona: Lynx Edicions. с. 611—615. ISBN 978-84-96553-45-3.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання) - ↑ Beehler, Bruce M. (1994). Canopy-Dwelling Honeyeater aggressively defends terrestrial nectar resource. Biotropica. 26 (4): 459—461. doi:10.2307/2389240. JSTOR 2389240.
- ↑ а б Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
- ↑ Andersen, M.J.; McCullough, J.M.; Friedman, N.R.; Peterson, A.T.; Moyle, R.G.; Joseph, L.; Nyári, A.S. (2019). Ultraconserved elements resolve genus-level relationships in a major Australasian bird radiation (Aves: Meliphagidae). Emu. 119 (3): 218—232. doi:10.1080/01584197.2019.1595662.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 249. ISBN 978-1-4081-2501-4.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |