Перлівка (рослина)
Перлівка[2][3] (Melica) — рід багаторічних трав'янистих рослин родини тонконогові (Poaceae).
| Перлівка | |
|---|---|
| |
| Типовий вид — перлівка поникла (Melica nutans) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Надтриба: | Melicodae |
| Триба: | Meliceae |
| Рід: | Перлівка (рослина) (Melica) L., 1753 |
| Типовий вид | |
| Перлівка поникла (Melica nutans L., 1753)[1] | |
| Види | |
| Синоніми | |
|
Beckeria Bernh. | |
 Вікісховище: Melica
| |
Опис ред.
Рослини з повзучими кореневищами або без них. Листки з вузьколінійними шорсткими пластинками і замкнутими піхвами. Піхви майже по всій довжині замкнуті (зрощені краями). Суцвіття — однобічна, досить густа, рихла або колосоподібна волоть. Колоски 0,4—1,2 см завдовжки, 2—5-квіткові, стиснуті з боків, з 1—3 двостатевими квітками і булавоподібним придатком з недорозвинених квіток; нижні квіткові луски від яйцеподібних до ланцетних, з 7—9 жилками, безості.
Поширення і екологія ред.
За даними спільного інтернет-проекту Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду The Plant List рід Digitaria налічує 92 визнаних види[4]. Переважно мезофільні лісові, лучні і скельні рослини, а також степові і напівпустельні ксерофіти. Поширені переважно в помірному поясі обох півкуль (крім Австралії) і в горах тропічного поясу.
В Україні зустрічаються:
- перлівка висока (Melica altissima L.),
- перлівка війчаста (Melica ciliata L.),
- перлівка поникла (Melica nutans L.),
- перлівка барвиста (Melica picta K.Koch),
- перлівка трансильванська (Melica transsilvanica Schur),
- перлівка одноцвіта (Melica uniflora Retz.).
Найпоширеніші з них перлівка поникла (Melica nutans) і перлівка барвиста (Melica picta). У Криму на скелях росте перлівка кримська (Melica taurica = Melica ciliata subsp. taurica). Зростають у листяних і мішаних лісах, по узліссях серед чагарників.
Використання ред.
Перлівка трансильванська (Melica transsilvanica), що росте по степових схилах і чагарниках, — хороший корм для коней. Деякі види використовуються як декоративні рослини.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Melica L. Tropicos. Міссурійський ботанічний сад. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 15.12.2018. (англ.)
- ↑ Melica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович
- ↑ Список видів роду Melica. The Plant List ((англ.)) . Royal Botanic Gardens, Kew & Missouri Botanical Garden. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 16.12.2018.
Література ред.
- Ларин И. В., Ларина В. К. Melica — Перловник L. // Кормовые растения сенокосов и пастбищ СССР / под ред. проф. И. В. Ларина. — М.—Л. : Сельхозгиз, 1950. — Т. I. (рос.)
- Алексеев Ю. Е., Вехов В. Н., Гапочка Г. П., Дундин Ю. К., Павлов В. Н., Тихомиров В. Н., Филин В. Р. Травянистые растения СССР. — Москва : Мысль, 1971. — 488 с. (рос.)
- Черепанов С. К. Сосудистые растения России и сопредельных государств. — СПб. : Мир и семья, 1995. — 990 с. (рос.)
Джерела ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Г. В. Егорова. Перловник // Большая советская энциклопедия. — Москва : Советская энциклопедия, 1969—1978. (рос.)
- Перловник (Melica) сем. Злаки (Мятликовые). Энциклопедия декоративных садовых растений. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 16.12.2018. (рос.)
- Genus: Melica L. U.S. National Plant Germplasm System. Міністерство сільського господарства США. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 16.12.2018. (англ.)