Jobim (альбом)
Jobim | |
|---|---|
_1973.jpg) | |
| Студійний альбом | |
| Виконавець | Антоніу Карлус Жобін |
| Дата випуску | листопад 1973[1] |
| Записаний | 11—13 грудня 1972[2] |
| Жанр | босанова, джаз, MPB |
| Тривалість | 46:18 |
| Мова | португальська, англійська |
| Студія звукозапису | Columbia 30th Street Studio, Нью-Йорк |
| Лейбл | MCA (MCA 350) |
| Продюсер | Claus Ogermand |
| Хронологія Антоніу Карлус Жобін | |
| Matita Perê | |
|---|---|
.jpg) | |
| Студійний альбом | |
| Виконавець | Антоніу Карлус Жобін |
| Дата випуску | 8 травня 1973 |
| Жанр | джаз, MPB |
| Тривалість | 42:23 |
| Мова | португальська |
| Лейбл | Philips (Phonogram Records) |
| Продюсер | Claus Ogermand |
| Хронологія Антоніу Карлус Жобін | |
| Професійні огляди | |
|---|---|
| Оцінки оглядів | |
| Джерело | Рейтинг |
| AllMusic |    [3]
|
| RYM | [4]
|
Jobim — сьомий сольний альбом Антоніу Карлуса Жобіна, що вийшов у листопаді 1973 року на лейблах MCA Records. Під назвою Matita Perê цей альбом (за виключенням англомовної «Waters of March») у травні 1973 року видав у Бразилії лейбл Philips.
Запис ред.
Запис альбому відбувся 11, 12 та 13 грудня 1972 року в студії Columbia на 30-й вулиці у Нью-Йорку.[5] Студія була відома під назвою «Церква» (The Church), оскільки до переобладнання для звукозапису була культовою спорудою різних церков, і мала унікальні акустичні властивості, в ній відбувалися записи легендарних творів і виконавців: Kind of Blue Майлза Девіса, Time Out Дейва Брубека, West Side Story Леонарда Бернстайна, перших альбомів Боба Ділана і класичного піаніста Гленна Гульда.
Аранжування (окрім титульного треку альбому, аранжованого Дорі Кайммі) Жобім доручив Клаусу Огерману, з яким мав глибоке порозуміння і багатий попередній досвід співпраці над альбомами The Composer of Desafinado Plays (1963), Francis Albert Sinatra & Antônio Carlos Jobim (1967), Wave (1967) та Tide (1970). В інструментальному супроводі також беруть участь відомі виконавці, що працювали над попередніми альбомами. Перша спроба запису Matita Perê, за свідченням Дорі Кайммі, сталася у Бразилії. Тоді Жобім зібрав в старій студії Columbia в центрі Ріо-де-Жанейро величезний оркестр, але, незадоволений звуком, аранжуванням та виконанням, припинив роботу.[6]
Огляд ред.
Альбом відкриває «Águas de Março», одна з найвідоміших пісень (згідно з джазовим критиком Леонардом Фезером — одна з 10 найкращих пісень XX сторіччя[7]), створена Жобімом у березні 1972 року. Це був не перший її запис, у травні 1972 року вона вже виходила на експеріментальному «кишеньковому диску» журналу O Pasquim.[8]. Жобім співає її португальською, акомпануючи собі на гітарі й фортепіано, у супроводі Аірто Морейра (перкусія) та Жуана Пальми (барабани), басистів Рона Картера і [Річарда Девіса, тромбоніста Урбі Гріна та флейтистів Джеррі Доджена, Ромео Пенка, Філа Боднера, Дона Хаммонда і Рея Бакенстайна.[6]
Романтична, пристрасна і сюрреалістична балада з присмаком самби — наступна пісня альбому, «Ana Luiza». Аранжування та ефектна оркестровка роблять її однією з найкращих композицій альбому.[6]
Пісня «Matita Perê» (титульний трек) створена у співавторстві з Паулу Сесаром Пінєйру, під впливом оповідання Ґімарайнса Роза «O Duelo», а також творів Маріу Пальмеріу і Карлуса Друммонда де Андраде. Це єдина композиція альбому аранжована Дорі Кайммі, складна, багатошарова, що й дотепер є предметом досліджень музикознавців. Matita Perê — це назва поширеного в Бразилії птаха з ряду зозуль, а також міфологічної бразильської істоти, одноногого чорношкірого хлопчика в червоній шапці, кепкуна й капосника, що може перетворюватись на цього птаха.[6][5]
...«Matita Perê», історія, своєрідний короткий фільм. Це напівсимфонічна пісня, занадто тривала для радіо — майже десять хвилин запису. Коли я сказав йому, що ця пісня не відтворюватиметься на радіо, він відповів: «Ця пісня не для цього часу. Це на майбутнє.»Оригінальний текст (порт.)...Matita Perê, uma história, uma espécie de filme – um curta. É uma música meio sinfônica, com um tempo muito grande para o rádio – quase dez minutos de gravação. Quando disse pra ele que ‘essa música não vai ser tocada no rádio’, ele me respondeu: ‘Mas essa música não é para agora. É para adiante’.— Паулу Сесар Пінєйру[6]
До альбому також увійшла сюїта «Crônica da Casa Assassinada» з чотирьох частин, що стали саундтреками бразильського фільму «A Casa Assassinada» (1971) Паулу Сесара Саресені.[9]
З піснею «Nuvens Douradas» («Золоті хмари») виникла проблема, оскільки вона нагадувала створену понад 10 років тому композитором Вадіку у партнерстві з Марину Пінту пісню «Prece» («Молитва»). Заїра Пінту, вдова Марину, навіть погрожувала подати з цього приводу до суду. Коли критик Тарік де Соуза звернув увагу композитора на подібність двох пісень, той був вкрай здивований, але «Nuvens Douradas» відтоді більше не публікувалась і не виконувалась.[5]
Спеціально для американського релізу Антоніу Карлус Жобім написав альтернативний текст «Águas de Março» — «Waters of March». Це не переклад, а самостійний твір, написаний маестро у нью-йоркському готелі «Адамс» безпосередньо до запису з властивою йому прискіпливостю і уважністю до кожного слова.[5]
Критика ред.
Композитор і піаніст Кіку Контінентіну розцінює альбом, як «занурення композитора в глибини Бразилії. Літературно-географічні посилання задають тон музично-поетичної саги… Інтелектуальні аранжування і „найкраща у світі“ оркестровка надають альбому універсального характеру». Хоча дослідження альбому, на думку Контінентіну, далекі від завершення, достеменно відомо, що це запис, обов'язково присутній у будь-якому дослідженні постмодерністської музики, запис, який сприяє зустрічі практично всіх найкращих надбань європейській музиці, від Равеля до Шопена, Дебюссі та інших світових майстрів.[6]
В огляді на AllMusic Річард С. Гінелл характеризує альбом як прорив та «вибух Жобіма… з босанови на невідому територію».[3]
У складеному 2007 року часописом Rolling Stone Brasil списку «100 головних альбомів бразильської музики» (порт. «Os 100 Maiores Discos da Música Brasileira») Matita Perê посідає 83 місце.[10]
Список композицій ред.
| Трек | Назва | Автори | Тривалість |
|---|---|---|---|
| A1 | «Águas de Março» | Антоніу Карлус Жобін | 3:55 |
| A2 | «Ana Luiza» | Антоніу Карлус Жобін | 5:25 |
| A3 | «Matita Perê» | Антоніу Карлус Жобін, Паулу Сезар Пінєйру | 7:17 |
| A4 | «Tempo do Mar» | Антоніу Карлус Жобін | 5:03 |
| B1 | «The Mantiqueira Range» | Паулу Жобін | 3:29 |
| B2 | «Crônica da Casa Assassinada» | Антоніу Карлус Жобін, Вінісіус ді Морайс | 9:57 |
| B2.a | «Trem Para Cordisburgo» | ||
| B2.b | «Chora Coração» | ||
| B2.c | «Jardim Abandonado» | ||
| B2.d | «Milagre E Palhaços» | ||
| B3 | «Um Rancho nas Nuvens» | Антоніу Карлус Жобін | 4:01 |
| B4 | «Nuvens Douradas» | Антоніу Карлус Жобін | 3:16 |
| B5 | «Waters of March» | Антоніу Карлус Жобін | 3:55 |
Виконавці ред.
- Антоніу Карлус Жобін — фортепіано, гітара, вокал
- Клаус Огерман — аранжувальник і диригент
- Річард Девіс, Рон Картер — контрабаси
- Гаррі Лукофскі — концертмейстер, скрипка
- Аїрто Морейра, Жуан Пальм — перкусія, барабани
- Джордж Девенс — перкусія
- Дон Хеммонд, Джеррі Доджен, Філ Боднер, Рей Бекенштейн, Ромео Пенк — флейти
- Урбі Грін — тромбон
Примітки ред.
- ↑ New LP/Tape Releases (англ.). Т. vol.85, № 47. 24 листопада 1973. с. 32. ISSN 0006-2510.
{{cite book}}: Проігноровано|work=(довідка) - ↑ Muggiati, Roberto (2014). "Essa música e para adiante" - Álbum Matita Perê - Artista Tom Jobim. У Albuquerque, Célio (ред.). 1973 - O ano que reinventou a MPB (порт.). Sonora Editora. ISBN 978-8-5665-6710-6.
- ↑ а б Ginell, Richard S. Jobim • Antônio Carlos Jobim • Overview. AllMusic (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2014.
- ↑ Rate Your Music• Matita Perê
- ↑ а б в г Cabral, Sérgio (2016). Antônio Carlos Jobim, Uma Biografia (порт.). Editora Lazuli LTDA. ISBN 978-8-5786-5108-4.
- ↑ а б в г д е Continentino, Kiko (березень, 2008). Matita Perê (порт.).
- ↑ Sullivan, Steve (2017). Encyclopedia of Great Popular Song Recordings (англ.). Т. vol.3. Rowman & Littlefield. с. 505. ISBN 978-1-4422-5449-7. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 2 травня 2019.
- ↑ "Águas de Março" foi revelada pelo "Pasquim". Folha de São Paulo (порт.). 18 травня 2001. Архів оригіналу за 2 квітня 2019.
- ↑ Jobim, Antonio Carlos (2011). Antonio Carlos Jobim for Classical Guitar (порт.). Mel Bay Publications. с. 7. ISBN 978-1-6097-4637-7.
- ↑ Os 100 Maiores Discos da Música Brasileira • 83 • Matita Perê - Tom Jobim (1973, Philips). Rolling Stone Brasil (порт.). 2007. Архів оригіналу за 7 жовтня 2013.