Jazz (альбом Queen)

студійний альбом Queen 1978 року

«Jazz» (укр. «Джаз») — сьомий студійний альбом британського рок-гурту «Queen», що вийшов 10 листопада 1978 року на лейблах «EMI Records» у Великій Британії і «Elektra Records» в Сполучених Штатах. Продюсер альбому — Рой Томас Бейкер. Зображення обкладинки запропонував Роджер Тейлор, який бачив раніше схожий малюнок на Берлінській стіні[4]. Різні музичні стилі альбому поперемінно хвалили і критикували. Він посів 2-гу сходинку в чарті альбомів Великої Британії і 6-у в «Billboard 200» в США. Було продано понад 5 мільйонів копій альбому «Jazz» в усьому світі.

Jazz
Студійний альбом
Виконавець Queen
Дата випуску 10 листопада 1978
Велика Британія
14 листопада 1978
США
Записаний липень-жовтень 1978
(Mountain Studios,
Монтре, Швейцарія
Super Bear Studios,
Ніцца, Франція)
Жанр хеві-метал[1]
поп-рок[2]
арена-рок[3]глем-рок
Тривалість 44:44
Мова англійська
Лейбли EMI (Велика Британія)
Elektra (США)
Продюсер Queen
Рой Томас Бейкер
Хронологія Queen
Попередній
←
News of the World
(1977)
The Game
(1980)
Наступний
→
Сингли з Jazz
  1. «Bicycle Race/Fat Bottomed Girls»
    Випущений: 13 жовтня 1978
  2. «Don't Stop Me Now»
    Випущений: 5 січня 1979
  3. «Mustapha»
    Випущений: Квітень 1979 (лише Болівія, Німеччина, Іспанія, Югославія)
  4. «Jealousy»
    Випущений: Квітень 1979 (лише США, Канада, Бразилія, Нова Зеландія, СРСР)

Запис ред.

Репетиції запису «Jazz» розпочалися в перший тиждень липня 1978 року. За місяць до цього, у червні, після того як «Queen» отримали великий податковий рахунок, вони згодом вирішили записуватися за межами Великої Британії. Рішення довелося приймати швидко, оскільки вже 2 липня Браян Мей був змушений покинути Велику Британію через ці податкові проблеми. Це сталося невдовзі після народження його першої дитини, Джиммі. Коли Мей переїхав до Канади, решта членів гурту полетіла до Ніцци (Франція), для початку репетицій запису альбому. Мей незабаром приєдналася до репетицій[5].

Цього разу «Queen» продюсували альбом спільно з Роєм Томасом Бейкером[en], якого не було під час запису попереднього альбому. Ще однією зміною стало розторгнення за взаємною згодою контракту «Queen» з менеджером Джоном Рідом[en] (оскільки у нього, через співпрацю з Елтоном Джоном, не було можливості приділяти більше часу менеджменту «Queen»), і з цього моменту справами групи керували їхні власні компанії: «Queen Music Ltd.», «Queen Productions Ltd.» та «Queen Films Ltd.». Як вихідну допомогу Рід отримував по п'ять відсотків гонорару кожної з цих компаній[6].

Гурт відвідав Джазовий фестиваль у Монтре, що проходив неподалік, який, ймовірно, і надихнув їх на назву альбому. Там вони зустріли Девіда Бові, який у перервах між гастролями працював над своїм альбомом «Lodger[en]», що вийшов 1979 року. Бові переконав їх записати альбом на студії «Mountain Studios» у Монтре[5].

Перед переїздом до Монтре гурт завершив попередні записи пісень «Don't Stop Me Now», «Fat Bottomed Girls», «In Only Seven Days» та «More of That Jazz»[7]. Продюсування альбому перенесли до Монтре наступного дня після джазового фестивалю. 19 липня, на 31-й день народження Мея, гурт взяв участь у 18-му етапі «Тур де Франс» 1978 року, що надихнуло Фредді Мерк'юрі на написання «Bicycle Race», що надалі стала головного синглом альбому[8].

Протягом наступних трьох тижнів гурт працював у студії «Mountain Studios» над піснями «Fun It», «Jealousy», «Leaving Home Ain't Easy», «Let Me Entertain You»[7]. Гурт взяв кілька вихідних, особливо 26 липня, коли вони влаштували гулянку у готелі «Montreux» під час святкування 29-го дня народження Роджера Тейлора. Повідомлялося, що під час вечірки Мерк'юрі розгойдувався на люстрі з кришталевого скла у готелі[5].

Після короткої відпустки в середині серпня гурт переніс процес запису назад до Франції, де працював у студії «Super Bear Studios». Решту місяця вони провели працюючи над записом «Mustapha», «Bicycle Race», «If You Can't Beat Them», «Dead On Time» і «Dreamer's Ball» (на основі попередніх списків майже завершених пісень)[5].

У вересні гурт завершив процес овердабінгу[en] пісень, а також мікшування[en] головного синглу, після чого відправив його до Нью-Йорка на мастеринг, який завершили 14 вересня. Мікшування решти пісень альбому вони розпочали з середини місяця. Альбом «Jazz» був офіційно завершений 14 жовтня, під час процесу мастерингу на студії «Super Bear Studios»[7].

Пісні ред.

Огляд ред.

Альбом дуже різноманітний за музичними стилями, зокрема, у ньому присутні: диско/фанк («Fun It»), водевіль («Dreamer's Ball»), рок-н-рол («Dead on Time») і хард-рок («If You Can't Beat Them») арена-рок («Don't Stop Me Now»). Попри назву альбому, він не містить жодної помітної джазової композиції, за винятком свінгу у «Dreamer's Ball». Еклектика, продемонстрована гуртом у «Jazz», викликала як схвальні відгуки, так і критику[9].

Сторона-А ред.

Mustapha

Докладніше: Mustapha

«Mustapha» — пісня, написана Фредді Мерк'юрі, яка вийшла як сингл 1979 року[10]. Текст пісні складається з англійських, арабських, перських та, можливо, деяких вигаданих слів. У пісні можна почути слова «Мустафа», «Ібрагім» і фрази «Аллах, Аллах, Аллах ми будемо молитися за тебе», «салаам алейкум» і «алейкум салаам»[10].

На живих виступах, зокрема на концерті, на якому було записано альбом «Live Killers», Мерк'юрі часто співав вступну частину пісні «Mustapha» замість складного введення «Bohemian Rhapsody», відразу переходячи від слів «Аллах, ми будемо молитися за тебе» до рядку «Мама, просто вбив людину…». Крім цього, він співав цей вступ перед тим як гурт починав виконувати «Hammer to Fall», що було продемонстровано на «We Are the Champions: Final Live in Japan». Однак, починаючи з Саарбрюкенського фестивалю 1979 року і до Південноамериканського турне, гурт виконував майже повну версію пісні, з Мерк'юрі за фортепіано[10].

Fat Bottomed Girls

Докладніше: Fat Bottomed Girls

Пісню «Fat Bottomed Girls» написав Браян Мей. Вокальні партії виконувалися Мерк'юрі разом з Меєм (співає головну партію в приспіві). На сцені Мерк'юрі співав пісню повністю, а Роджер Тейлор і Мей виконували гармонії. І соло-гітара, і бас-гітара грають у цій пісні в настройці drop-D[en], що є рідкістю для «Queen»[11].

Jealousy

Докладніше: Jealousy

Пісню «Jealousy» написав Мерк'юрі. У ній Мей грає на своїй акустичній гітарі «Hairfred». У гітарі оригінальний матеріал струнотримача Мей замінив на тверду деревину. Він виготовив новий струнотримач, підточуючи дерев'яну заготовку до тих пір, поки вона не стала такої ж висоти, як і лади. Після того, як струни акуратно лягли на лади — гітара почала видавати ефект «гудіння» ситари[12]. Цей ефект гурт уже викорисовував раніше у пісні «White Queen (As It Began)» з альбому «Queen II». Вокальну партію повністю виконав Мерк'юрі[13].

Bicycle Race

Докладніше: Bicycle Race

«Bicycle Race» — складна композиція, написана Мерк'юрі. Вона має кілька модуляцій, незвичайних акордових функцій, зміну метра (від 4/4 до 6/8 і назад) і програмний розділ («перегони» гітар, що імітує велосипедні перегони)[14].

If You Can't Beat Them

«If You Can't Beat Them» — одна з хард-рокових композицій, написаних Джоном Діконом. Вона була фаворитом серед публіки під час концертів гурту наприкінці 1970-х років. Це одна з небагатьох пісень Дікона, де Мей виконує всі гітарні партії, зокрема гітарне соло тривалістю понад дві хвилини. Це одне з найдовших соло у піснях «Queen»[15].

Let Me Entertain You

Пісня «Let Me Entertain You», написана Мерк'юрі і звернена до глядачів. Рядок «we'll sing to you in Japanese» («ми заспіваємо вам японською») є відсиланням до «Teo Torriatte» з альбому «A Day at the Races» (1976). Пісня також містить посилання на тур-менеджера гурту, Джеррі Стікелса, у рядку «Hey! If you need a fix, if you want a high, Stickells will see to that.» («Гей! Якщо тобі потрібна доза, якщо ти хочеш кайфувати, Стікелс про це подбає»). А в наступному рядку Мерк'юрі згадує тодішні лейбли звукозапису «Queen» («Elektra» та «EMI») зі словами «With „Elektra“ and „EMI“; we'll show you where it's at!» («З „Elektra“ та „EMI“ ми покажемо тобі, що до чого!»). Ідея гітарної гри з шістьма паралельними рифами пізніше повторно використали в треку «The Hitman» з альбому «Innuendo»[16].

Сторона-Б ред.

Dead on Time

Пісня «Dead on Time», написана Меєм, містить два високих белтінга[en] Фредді Мерк'юрі, що сягають До другої октави. Вона ніколи не виконувалася на концертах; Мей лише включав уривки з неї у свої гітарні соло під час «Jazz Tour» і «The Works Tour»[17].

Пісня закінчується звуком блискавки, після чого Мерк'юрі кричить «Ти мертвий!». Блискавку насправді записав Мей на портативний диктофон під час грози. На обкладинці альбому «авторство» блискавки приписувалося Богові[17].

In Only Seven Days

«In Only Seven Days» є другою піснею альбому, написаною Діконом. Вона схожа на одну з його попередніх пісень, «Spread Your Wings». У цій пісні, Дікон також грав на акустичній та електричній гітарі. Пісня стала Б-стороною синглу з «Don't Stop Me Now»[18].

Dreamer's Ball

«Dreamer's Ball» була даниною поваги Мея до Елвіса Преслі, який помер за рік до виходу альбому. Аранжування концертної версії пісні було зовсім іншим, з вокальними вставками Мея і Тейлора[19].

Fun It

«Fun It» — це фанк-трек Тейлора, виконаний у дискотечній «атмосфері», у якому він розділив вокал з Мерк'юрі. Тейлор виконував головний вокал, а Мерк'юрі був бек-вокалістом. Тейлор використовував електронні ударні «Syndrum[en]» і зіграв на більшості інструментів. Пісню можна розглядати як попередницю «Another One Bites the Dust», особливо вступ до неї[20].

Leaving Home Ain't Easy

«Leaving Home Ain't Easy» — балада, написана Меєм. Він також виконав весь вокал (головний і гармонію). Під час бриджу його голос було прискорено[21].

Don't Stop Me Now

Докладніше: Don't Stop Me Now

«Don't Stop Me Now» написав Мерк'юрі. Пісня стала синглом-хітом, що потрапив у «топ-10» Великої Британії. Мей виконав лише коротке гітарне соло і бек-вокал. Її використали у тепер відомій, барній сцені фільму «Зомбі на ім'я Шон» (2004), а також у сцені бійки фільму «Хардкор» (2015). Крім того, на телешоу «BBC», «Top Gear», за опитуванням глядачів, її назвали найкращою з кращих десяти пісень про водіння[22]. Google також використав цю пісню для свого Google Doodle, присвяченого 65-річчю з дня народження Мерк'юрі 5 вересня 2011 року[23].

More of That Jazz

«More of That Jazz», написана Тейлором. Пісня заснована на лупах, Тейлор грає на більшості інструментів і співає всі вокальні партії, бере дуже високі ноти (пік на Мі другої октави). Її закінчення також містить короткі нарізки з багатьох пісень альбому, як-от «Dead on Time», «Bicycle Race», «Mustapha», «If You Can not Beat Them», «Fun It» і «Fat Bottomed Girls»[24].

Альтернативна обкладинка ред.

Для просування альбому і синглу з піснями «Fat Bottomed Girls»/«Bicycle Race» було проведено велопробіг з оголеними жінками[25]. Плакат зі стартом перегонів було включено до копій LP. Американський випуск не містив плаката, але до нього входила форма замовлення на нього[4]. Зменшений фрагмент зображення плаката також використали як альтернативну обкладинку синглу «Bicycle Race»[25]. Крім цього, зменшена версія плаката ввійшла до бокс-сету «Crown Jewels».

Просування ред.

Сингли ред.

До альбому вийшло чотири сингли:

  • «Bicycle Race»/«Fat Bottomed Girls» (редагована) — Elektra E45541; вийшла в грудні 1978 року.
«Bicycle Race» і «Fat Bottomed Girls» вийшли 1978 року як подвійна А-сторона. Для просування синглу, гурт влаштував знамениті велосипедні перегони, в яких взяли участь повністю оголені жінки. Велогонка відбулася 17 вересня 1978 року на Вімблдонському стадіоні в Лондоні. На картинці конверта синглу була зображена одна з дівчат на велосипеді зі спини, з домальованими червоними трусиками, щоб уникнути обурення громадськості. Легенда свідчить, що гурт позичив велосипеди в магазині («Halfords», відповідно до приміток вкладки), але після повернення велосипедів гурту повідомили, що їм доведеться придбати всі сидіння, тому що їх використали неналежним чином (тобто без одягу).
  • «Mustapha» вийшла 1979 року тільки в Болівії, Іспанії, Югославії та Німеччині. Б-стороною була «Dead on Time» («In Only Seven Days» в Югославії).
  • «Don't Stop Me Now»/«More of That Jazz» — Elektra E46008; вийшов в лютому 1979 року.
«Don't Stop Me Now» вийшла 1979 року; Б-стороною стала «In Only Seven Days» («More of That Jazz» в США і Канаді).
  • «Jealousy»/«Fun It» — Elektra E46039; вийшла у квітні 1979 року.
«Jealousy» вийшла 1979 року в США, Новій Зеландії, Бразилії, СРСР і Канаді; Б-стороною стала «Fun It» («Don't Stop Me Now» в СРСР, на блакитному флексі-диску).

Тур ред.

Докладніше: Jazz Tour

Відгуки критиків ред.

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic      [26]
Chicago Tribune     [27]
Encyclopedia of Popular Music      [28]
The Guardian      [29]
The Rolling Stone Album Guide      [30]
Uncut      [31]
The Village Voice C+[32]

В огляді 1979 року для журналу «Rolling Stone» Дейв Марш описав «Jazz» як «більше того ж нудного пастиша» від «Queen», що, за його словами, відображав «елітарні поняття» з деяких їхніх музичних виборів і текстів. Марш сказав, що «Fat Bottomed Girls» ставилася до жінок «не як до сексуальних об'єктів, а як до предметів, періоду (так, як гурт ставиться до людей в цілому)», і закінчив хвацько прикріпивши «Queen» ярлик «першого по-справжньому фашистського рок-гурту».[26][33] Мітчелл Коен з «Creem» дав ще один негативний відгук, назвавши «Jazz» «абсурдно нудним» і наповненим «тупими ідеями і наслідувальним позерством».[34] Критик Роберт Крістгау з «Village Voice» сказав, що запис не зовсім поганий, а пісня «Bicycle Race» навіть з гумором, хоча на його думку «Queen» звучали як гурт «10cc», «якому встромили спицю або насос у дупу».[32]

Ретроспективно він згадується як один з кращих альбомів гурту, Стівен Томас Ерлвайн з «AllMusic» називає його «одним з їхніх найвитонченіших альбомів». Він зазначив, що різноманітність і перебільшення альбому зробили його «більш захопливим, ніж будь-який інший їхній альбом».[26] Алексіс Петрідіс писав в «The Guardian»: «„Jazz“ був істеричним у всіх сенсах цього слова, але музична преса всебічно не змогла зрозуміти жарт, особливо в США».[29] Коли «Loudersound» оцінили кожен альбом «Queen» від кращого до гіршого, «Jazz» став четвертим, оскільки вони відчули, що він представив «деякі з найприємніших моментів в кар'єрі „Queen“».[35] В аналогічному списку найкращих альбомів гурту, журнал «Ultimate Classic Rock» помістив «Jazz» на третє місце. «Коли заходила мова про неймовірну череду класичних альбомів „Queen“ кінця 70-х», — писали вони — «„Jazz“ 1978 року здавалося завжди витягав найкоротшу соломинку, але під на диво невиразним конвертом сховався, як під ковдрою, один із найкращих альбомів гурту. Не кажучи вже про надійний сингл із подвійних хітів „Fat Bottomed Girls“ та „Bicycle Race“, „Jazz“ напрочуд глибокий з недооціненими самоцвітами „Queen“, починаючи від приперченої Сходом спантеличеної пісні Мерк'юрі „Mustapha“ — до чудовиська у стилі хоч головою до муру „If You Can't Beat Them, Join Them“ Дікона — до заразного диско-мотиву Тейлора „Fun It“».[36]

«Rolling Stone», як наслідок, помістили альбом у список «10 класичних альбомів „Rolling Stone“, спочатку зарізані», вказуючи, що вони тепер вважають альбом «класичним». Вони висміяли початкову негативну критику Марша, «підколюючи» його: «Інколи у рецензента просто, здається, дуже, дуже низька думка про гурт, що, мабуть, сталося з Дейвом Маршем і „Queen“».[37]

Однак, пізніше Роджер Тейлор сказав, що він і гурт не були задоволені виходом альбому: «Ми відчували, що „Jazz“ не був однією з найкращих наших годин. У нього були свої моменти, але в цілому він був досить незадовільним».[38]

Перевидання 2011 року ред.

8 листопада 2010 року компанія звукозапису «Universal Music» оголосила про перевидання альбому, яке вийшло в березні 2011 року. Це було частиною нового контракту між «Queen» і «Universal Music», який означав, що угода «Queen» з «EMI Records» закінчилася, після майже 40 років співробітництва. Всі альбоми «Queen» були ремастовані і перевидані у 2011 році. Делюкс-видання містить п'ять додаткових треків на окремому EP. Друга партія альбомів (середні п'ять альбомів гурту) вийшла у червні 2011 року. До додаткових треків ввійшли: синглова версія «Fat Bottomed Girls», інструментальна версія «Bicycle Race», варіант «Don't Stop Me Now» з «давно втраченими гітарами», концертний варіант «Let Me Entertain You», і рання акустична версія «Dreamer's Ball».

Перевидання 2011 року виправило глюк стрічки на початку «Fat Bottomed Girls», який був присутній на усіх попередніх випусках компакт-дисків з альбомом (а також на альбомі-збірці «Queen Rocks» 1997 року). Також було додано раніше невикористану партію бас-барабану у треці «Jealousy», внаслідок чого звучання треку різко відрізняється від усіх попередніх випусків.

Список пісень ред.

Сторона «А»
#НазваАвторВокалТривалість
1.«Mustapha»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:01
2.«Fat Bottomed Girls»Браян МейФредді Мерк'юрі і Браян Мей4:16
3.«Jealousy»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:14
4.«Bicycle Race»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:01
5.«If You Can't Beat Them»Джон ДіконФредді Мерк'юрі4:15
6.«Let Me Entertain You»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:01
Сторона «Б»
#НазваАвторВокалТривалість
7.«Dead on Time»Браян МейФредді Мерк'юрі3:23
8.«In Only Seven Days»Джон ДіконФредді Мерк'юрі2:30
9.«Dreamer's Ball»Браян МейФредді Мерк'юрі3:30
10.«Fun It»Роджер ТейлорРоджер Тейлор і Фредді Мерк'юрі3:29
11.«Leaving Home Ain't Easy»Браян МейБраян Мей3:15
12.«Don't Stop Me Now»Фредді Мерк'юріФредді Мерк'юрі3:29
13.«More of That Jazz»Роджер ТейлорРоджер Тейлор4:16

Кліпи до альбому ред.

  1. «Fat Bottomed Girls» — кліп, знятий у вигляді концертного виступу, викликав набагато більше шуму як сингл. У США його заборонили, і, щоб не знімати його з продажів, на всіх плакатах велосипедисткам від руки було домальовано трусики.
  2. «Bicycle Race» — відео Денніса Де Валланса, яке заборонили в низці країн як порнографічне. Проблема полягала в центральній частині кліпу, де з півсотні оголених велосипедисток їдуть по біговій доріжці стадіону «Вімблдон». Існує кілька варіантів кліпу, а у тому, що увійшов в офіційну збірку, всі спірні моменти закрито спецефектами режисера.
  3. «Don't Stop Me Now» — кліп, записаний у брюссельській студії, зображує концертний виступ.

Учасники запису ред.

Queen

  • Фредді Мерк'юрі — вокал (1-10, 12), бек-вокал (1-7, 9, 12), піаніно (1, 3, 4, 6, 8, 12)
  • Браян Мей — електрогітара (всі, крім 3), бек-вокал (2, 4, 5, 7, 9, 11, 12), акустична гітара (3, 9), вокал (11)
  • Роджер Тейлор — ударні (всі треки), бек-вокал (4, 5, 7, 10, 12, 13), перкусія (1, 12, 13), вокал (10, 13), електрогітара (10, 13), бас-гітара (10, 13)
  • Джон Дікон — бас-гітара (1-9, 11, 12), електрогітара (8), акустична гітара (8)

Виробництво

  • Джефф Воркман — інженер
  • Джон Етчеллс — інженер

Чарти ред.

Чарти (1978—1979) Позиції
  Австралія Australian Albums (Kent Music Report)[39] 15
  Австрія Austrian Albums (Ö3 Austria)[40] 8
  Канада Canada Top Albums/CDs (RPM)[41] 13
  Нідерланди Dutch Albums (MegaCharts)[42] 3
  Фінляндія Finnish Albums (The Official Finnish Charts)[43] 15
  Франція French Albums (SNEP)[44] 7
  Німеччина German Albums (Offizielle Top 100)[45] 5
  Японія Japanese Albums (Oricon)[46] 5
  Нова Зеландія New Zealand Albums (Recorded Music NZ)[47] 20
  Норвегія Norwegian Albums (VG-lista)[48] 6
  Португалія Portuguese Albums (Musica & Som)[49] 6
  Швеція Swedish Albums (Sverigetopplistan)[50] 6
  Велика Британія UK Albums (OCC)[51] 2
  США Billboard 200[52] 6
Чарт (2019) Позиція
  Бельгія Belgian Albums (Ultratop Wallonia)[53] 167

Сертифікації ред.

Регіон Сертифікація Продажі
Австрія (IFPI Austria)[54] Золотий 25 000*
Бельгія 55,000[55]
Канада (Music Canada)[56] Платиновий 100 000^
Франція (SNEP)[57] Золотий 100 000*
Німеччина (BVMI)[59] Золотий 330,000[58]
Японія (RIAJ)[60] Золотий 100 000^
Нідерланди (NVPI)[61] Платиновий 100 000^
Польща (ZPAV)[62] Платиновий 20 000*
Швейцарія (IFPI Switzerland)[63] Платиновий 50 000^
Велика Британія (BPI)[64] Золотий 100 000^
США (RIAA)[65] Платиновий 1 000 000^

*продажі, що базуються лише на сертифікаціях
^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях

Джерела ред.

  1. Marsh, Dave (8 лютого 1979). Queen: Jazz. Rolling Stone. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018. «tight guitar/bass/drums heavy-metal clichés...» 
  2. Queen: Queen 40 Limited Edition Collector's Box Set Volumes 2 & 3. PopMatters. Архів оригіналу за 19 червня 2018. Процитовано 19 червня 2018. « which continues to mix the group's noted pop works...» 
  3. Gaar, Gillian G.. Album reviews of Queen's second box of reissues. Goldmine. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 червня 2018. 
  4. а б Jazz. Queenonline.com. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018. 
  5. а б в г Blake, Mark (25 жовтня 2010). Is This the Real Life?: The Untold Story of Queen (англ.). Aurum. ISBN 978-1-84513-659-8. 
  6. Mark, Blake. Mojo, pp. 82–95, ottobre 2006.
  7. а б в Jazz :: Queen Songs. www.queensongs.info. Процитовано 14 лютого 2022. 
  8. Sutcliffe, Phil (2009). Queen : the ultimate illustrated history of the crown kings of rock. Peter Hince. Minneapolis, Minnesota: Voyageur Press. ISBN 978-0-7603-3719-6. OCLC 308175415. 
  9. «THE BEST SONG FROM EVERY QUEEN ALBUM» ultimateclassicrock.com Процитовано 3 січня 2024
  10. а б в «Queen's „Mustapha“ Lyrics Meaning» songmeaningsandfacts.com Процитовано 1 січня 2024
  11. «The Meaning Behind the Provocative Rock Song „Fat Bottomed Girls“ by Queen» americansongwriter.com Процитовано 1 січня 2024
  12. Guitar Player magazine US Jan 83. www.brianmay.com. Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 18 червня 2018. 
  13. «Jealousy» oldtimemusic.com Процитовано 3 січня 2024
  14. «Bicycle Race» oldtimemusic.com Процитовано 3 січня 2024
  15. «If You Can't Beat Them» oldtimemusic.com Процитовано 3 січня 2024
  16. «Let Me Entertain You» genius.com Процитовано 3 січня 2024
  17. а б «Dead on Time» genius.com Процитовано 3 січня 2024
  18. «In Only Seven Days» oldtimemusic.com Процитовано 3 січня 2024
  19. «Dreamer's Ball» songtell.com Процитовано 3 січня 2024
  20. «Fun It» genius.com Процитовано 3 січня 2024
  21. «Leaving Home Ain't Easy» oldtimemusic.com Процитовано 3 січня 2024
  22. Queen win Top Gears Best Driving Song ever poll [Архівовано 30 вересня 2011 у Wayback Machine.] Queen Zone. Процитовано 1 січня 2013
  23. Freddie Mercury Google doodle celebrates Queen singer's birthday [Архівовано 13 січня 2012 у Wayback Machine.]. The Mirror. 1 січня 2013
  24. «More of That Jazz» genius.com Процитовано 3 січня 2024
  25. а б Sixty-five naked women were perched atop bicycles rented from Halford's Cycles and sent racing around Wimbledon Stadium. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 28 червня 2018. 
  26. а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 10 жовтня 2017. 
  27. Kot, Greg (19 квітня 1992). An 18-record, 80 Million-copy Odyssey. Chicago Tribune. Архів оригіналу за 4 травня 2016. Процитовано 19 квітня 2016. 
  28. Larkin, Colin (2011). Encyclopedia of Popular Music (вид. 5th). Omnibus Press. с. 2248. ISBN 0857125958. 
  29. а б Petridis, Alexis (15 грудня 2011). Queen: Jazz; The Game; Flash Gordon; Hot Space – review. The Guardian (London). Архів оригіналу за 26 квітня 2016. Процитовано 19 квітня 2016. 
  30. Queen: Album Guide. Rolling Stone. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 10 червня 2012. 
  31. Queen – Jazz CD Album. CD Universe. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 19 квітня 2016. 
  32. а б Christgau, Robert (25 грудня 1978). Christgau's Consumer Guide. The Village Voice (New York). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 19 квітня 2016. 
  33. Marsh, Dave (8 лютого 1979). Queen: Jazz. Rolling Stone. Архів оригіналу за 3 серпня 2011. Процитовано 10 жовтня 2011. 
  34. Cohen, Mitchell (Березень 1979). Jazz. Creem. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.  {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= (довідка)
  35. Queen albums ranked from worst to best. Loudersound. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018. 
  36. Queen Albums Ranked Worst to Best. Ultimate Classic Rock. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018. 
  37. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 28 червня 2018. 
  38. The Game — Queen, September 20, 1980 - Number 1 Albums. Архів оригіналу за 20 квітня 2019. Процитовано 20 квітня 2019. 
  39. Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Chart Book. ISBN 0-646-11917-6. 
  40. «Queen — Jazz» (німецькою). Austriancharts.at. Hung Medien. Процитовано 22 квітня 2022.
  41. "Top RPM Albums: Issue 0306". RPM. Бібліотека та архів Канади. Retrieved 22 квітня 2022.
  42. «Queen — Jazz» (нідерландською). Dutchcharts.nl. Hung Medien. Процитовано 22 квітня 2022.
  43. Pennanen, Timo (2006). Sisältää hitin – levyt ja esittäjät Suomen musiikkilistoilla vuodesta 1972 (фін.) (вид. 1st). Helsinki: Kustannusosakeyhtiö Otava. с. 166. ISBN 978-951-1-21053-5. 
  44. Le Détail des Albums de chaque Artiste – Q. Infodisc.fr (фр.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 9 червня 2012.  Select Queen from the menu, then press OK.
  45. "Offiziellecharts.de – Queen – Jazz" (in German). GfK Entertainment Charts. Retrieved 22 квітня 2022.
  46. Oricon Album Chart Book: Complete Edition 1970–2005 (яп.). Roppongi, Tokyo: Oricon Entertainment. 2006. ISBN 4-87131-077-9. 
  47. «Queen — Jazz» (англійською). Charts.org.nz. Hung Medien. Процитовано 22 квітня 2022.
  48. «Queen — Jazz» (англійською). Norwegiancharts.com. Hung Medien. Процитовано 22 квітня 2022.
  49. Hits of the World. Billboard. 3 лютого 1979: 78. Процитовано 9 листопада 2021. 
  50. «Queen — Jazz» (англійською). Swedishcharts.com. Hung Medien. Процитовано 22 квітня 2022.
  51. «Queen | Artist | Official Charts» (англійською). UK Albums Chart. The Official Charts Company. Процитовано 22 квітня 2022.
  52. "Queen Chart History (Billboard 200)". Billboard. Процитовано 22 квітня 2022.
  53. «Queen — Jazz» (французькою). Ultratop.be. Hung Medien. Процитовано 22 квітня 2022.
  54. Austrian album certifications – Queen – Jazz (Німецька). IFPI Австрія. 
  55. Anthonissen, Juul (14 квітня 1979). From the Music Capitals of the World - Brussels. Billboard: 65. ISSN 0006-2510. Процитовано 27 квітня 2022. 
  56. Queen Receives Canadian Platinum. Cash Box. 13 січня 1979: 26. Процитовано 20 липня 2022. 
  57. French album certifications – Queen – Jazz (Французька). InfoDisc.  Виберіть QUEEN та натиснімть OK
  58. Dateline: Hamburg - Electrola Takes Honours. Music Week. 25 серпня 1979: 10. Процитовано 27 квітня 2022. 
  59. Gold-/Platin-Datenbank (Queen; 'Jazz') (Німецька). Bundesverband Musikindustrie. 
  60. Queen – Freddie Mercury's Japanese in-house presentation awards. 18 серпня 2023. 
  61. Dutch album certifications – Queen – Jazz (Нідерландська). Nederlandse Vereniging van Producenten en Importeurs van beeld- en geluidsdragers.  Введіть Jazz у полі "Artiest of titel".
  62. Wyróżnienia – Platynowe płyty CD - Archiwum - Przyznane w 2009 roku (Польска). Polish Society of the Phonographic Industry (ZPAV). 8 липня 2009. 
  63. The Official Swiss Charts and Music Community: Awards (‍ '​Jazz‍ '​). IFPI Switzerland. Hung Medien. 
  64. British album certifications – Queen – Jazz (Англійська). Британська асоціація виробників фонограм (BPI). 
  65. American album certifications – Queen – Jazz (Англійська). Американська асоціація компаній звукозапису (RIAA). 

Примітки ред.