Irem Sultan
Irem Sultan (Karadeniz Powership 6, KPS6) — плавуча електростанція, створена на замовлення турецької компанії Karadeniz Energy (входить до складу Karadeniz Holding).
 Судно в порту Накала (Мозамбік)
| |
| Історія | |
|---|---|
| Назва: |
|
| Власник: |
|
| Маршрут: | |
| Будівник: | |
| Будівельний номер: | 305 |
| Спуск на воду: | березень 1983 |
| Отриманий: | вересень 1984 |
| На службі: | 2011 (як плавуча електростанція) |
| Статус: | активне |
| Основні характеристики | |
| Тип: | |
| Тоннаж: | |
| Довжина: | 157,8 |
| Ширина: | 29 |
| Осадка: | 4,4 |
| Потужність: | 8,7 МВт |
| Двигуни: | Grandi Motori Trieste, 2xType BL230.12V + 2xType BL230.8V |
| Швидкість: | 12,8 |
| Місткість: | 6 дизель-генераторів MAN 18V51/60DF + 2 парові турбіна (разом 110 МВт) |
Характеристики ред.
Судно спорудили у 1984 році на італійській верфі Cantieri Naval Breda у Венеції як ліхтеровоз докового типу, тобто здатний занурюватись для прийому ліхтерів у трюм. Під назвою «Николай Маркин» воно надійшло у розпорядження Радянського Дунайського пароплавства (як і ще три подібні ліхтеровози, з яких споруджений на тій же венеційській верфі «Анатолий Железняков» був першим у серії з двох суден класу КМ*Л4А2, до якої належав і «Николай Маркин»). Ці судна використовувались як фідерні ліхтеровози, тобто здійснювали перевезення барж між базовим портом (таким став споруджений спеціально для цього Усть-Дунайськ) та іншими портами басейну.
З 1992 по 1998 роки судно працювало в Українському Дунайському пароплавстві як Danube Express, після чого послідовно належало компаніям Smit International та Dockwise (відомі своїми напівзануреними суднами для транспортування негабаритних вантажів). Урешті-решт воно потрапило до турецької Karadeniz Holding, яка наприкінці 2000-х почала формування першого у світі флоту плавучих електростанцій. Вони мають надавати послуги країнам, що потерпають від енергодефіциту, на період до спорудження останніми постійних генеруючих потужностей. Судно перейменували в Irem Sultan та переобладнали у 2011 році на стамбульській верфі Sedef Shipyard.
Aysegul Sultan оснастили шістьма дизель-генераторами MAN 18V51/60DF, які через котли-утилізатори живлять дві парові турбіни потужністю по 10 МВт. Загальна потужність станції складає 110 МВт, а як паливо вона може використовувати нафтопродукти та природний газ[1][2][3].
Завдання судна ред.
Плавуча електростанція ред.
Першим контрактом для Irem Sultan стала робота в іракському порту Басра (можливо відзначити, що в останньому станом на 2015 рік перебувало ще три плавучі електростанції холдингу — Dogan Bey, Rauf Bey та Kaya Bey)[4].
У березні 2016 року Irem Sultan перемістили до Замбії, котра потерпала від енергодефіциту через затримки зі спорудженням нових гідроелектростанцій. Враховуючи відсутність у замовника виходу до моря, судно розмістили у північному мозамбіцькому порту Накала, а Замбія отримуватиме свою електроенергію із розташованої на заході Мозамбіку ГЕС Кахора-Баса через міждержавну ЛЕП[5].
Примітки ред.
- ↑ Theuns, 4ice Productions | S. Stichting Maritiem-Historische Databank. www.marhisdata.nl. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ SMIT ENTERPRISE (2) - ClydeMaritime Forums - www.clydemaritime.co.uk. forums.clydemaritime.co.uk (en-gb) . Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ Karadeniz Power Ship KPS-6 Irem Sultan - 110 MW On Dual Fuel (HFO and Gas Fired). Berksan Engineering. Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ Karadeniz Powerships Continue To Illuminate Iraq - Karadeniz Holding. www.karadenizenergy.com. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ Zambia to import 100 MW from Turkish power ship | Newsbase. newsbase.com (англ.). Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |