I Українська антарктична експедиція


I Українська антарктична експедиція — перша наукова експедиція на українську антарктичну станцію Академік Вернадський у період з січня 1996 по травень 1997 року.[1]

I Українська антарктична експедиція
Країна Україна Україна
Дата початку 23 січня 1996
Дата закінчення 15 травня 1997
Керівник Геннадій Міліневський
Склад
12 учасників.

Історія ред.

 
Над станцією Академік Вернадський було піднято український прапор, 6 лютого 1996 р.

Українська антарктична станція «Академік Вернадський» до 1996 року належала Великій Британії і носила ім'я Фарадея.

Наукову базу на Аргентинських островах (Західна Антарктика) британці заснували під час експедиції на Землю Греяма в 1934—1937 рр. Як постійно діюча метеорологічна обсерваторія база почала працювати на острові Вінтер з 1947 році. Саме на цій базі британські вчені зробили відкриття — виявили існування озонової діри. У 1954 р. станцію було перенесено на мис Марина острова Галіндез.

З 1994 р. по лютий 1996 р. тривав процес передачі станції Україні. Це був жест доброї волі уряду Великої Британії. Адже після розпаду СРСР Росія оголосила себе його спадкоємицею, а відтак на прохання України в рамках розподілу активів колишнього СРСР передати одну з п'яти функціонуючих на той момент антарктичних станцій відповіла відмовою. Британія передала станцію Україні безоплатно, проте остання британська експедиція, яка працювала на «Фарадеї», попрохала у своїх українських колег, які приїхлаи приймати станцію, символічної платні в один фунт стерлінгів[2]. Зараз ця монета перебуває на станції «Академік Вернадський», вона вмонтована у шинквас бару «Фарадей».

​​​21 листопада 1994 р. Міжнародний фонд «Відродження» виділив 12 000 доларів на проєкт «Україна повертається в Антарктиду»[1] [Архівовано 19 січня 2020 у Wayback Machine.]. 5 грудня 1994 р. на станцію Фарадей прибули четверо українських фахівців — Юрій Оскрет (забезпечення станції), Геннадій Міліневський (наукові програми), Олександр Люшнівський (зв'язок) та Володимир Гергієв (дизельне господарство) — і працювали там по 15 лютого 1995 р.

20 липня 1995 р. в Лондоні Посол України у Великій Британії Сергій Комісаренко та міністр закордонних справ Великої Британії Девід Девіс обмінялися дипломатичними нотами про передачу Україні антарктичної станції «Фарадей», а Петро Гожик, директор Центру антарктичних досліджень, і очільник Британської антарктичної служби Бері Хейвуд того ж дня підписали відповідний Меморандум про взаєморозуміння. ​

Відтак почалася підготовка команди зимівників першої Української антарктичної експедиції. 28 листопада 1995 р. і 7 лютого 1996 р. на станцію прибувають дві групи зимівників, і команда з 12 осіб починає роботу[3]. Перша експедиція пройшла успішно. За високий професіоналізм, виявлений в екстремальних умовах Антарктики при виконанні завдань Першої української антарктичної експедиції, Указом Президента України у квітні 1998 року орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджено Г. П. Міліневського (начальника станції), орденом «За мужність» ІІІ ступеня В. Г. Бахмутова (геофізика) і Л. С. Говоруху (гляціолога). На станції залишилась пам'ятка зі списком учасників Першої антарктичної експедиції.

Транспорт ред.

Учасники першої експедиції вилетіли з Києва 23 січня 1996 року, за три дні були вже в аргентинському порту Ушуайа (найпівденніше місто на планеті, знаходиться на острові Вогняна Земля, на березі протоки Бігля), звідки судно «Борис Петров» 1 лютого доставило їх на колишню британську станцію «Фарадей» — починаючи з цього дня, (Академік Вернадський).[4]

Склад експедиції ред.

 
Команда Першої зимівлі у повному складі — середина зими.
  • Геннадій Міліневський — начальник станції, геофізик, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, к.ф-м.н., Завідувач НД лабораторії фізики космосу.
  • Павло Крушеницький — заст.начальника станції з технічних питань;
  • Андрій Сидоровський — механік-дизеліст;
  • Володимир Бахмутов — геофізик;
  • Володимир Павлик — лікар;
  • Володимир Рязанов — кухар;
  • Владислав Тимофєєв — метеоролог;
  • Леонід Говоруха — гляціолог;
  • Сергій Гордієнко — спеціаліст з виживання;
  • Євген Гур'янов — електрик;
  • Роман Братчик — адміністратор зв'язку;
  • Олександр Янцелевич — метеоролог;[5]

У культурі ред.

Першу Українську експедицію до Антарктиди описано у сюжеті роману Андрія Куркова «Пікнік на льоду» (1996), що перекладений понад 30-ма мовами.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Згадати Все. Антарктична станція "Академік Вернадський". 24 Канал. 19 лютого 2018. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 4 травня 2021.
  2. С легким паром, пингвины! Как украинские полярники встретили новогодние праздн. ФОКУС (рос.). Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 31 січня 2020.
  3. Олена, Зварич (5 лютого 2019). Українській антарктичній станції – 23 роки. Як усе відбувалося?. UAC (укр.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 31 січня 2020.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 26 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 26 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)