МКХ-10: Клас V. Розлади психіки та поведінки

(F00-F99) Клас V. Розлади психіки та поведінки ред.

	Включаючи: порушення психологічного розвитку
	Виключаючи: симптоми, ознаки та відхилення від норми, що виявлені при клінічних та лабораторних дослідженнях, не класифіковані в інших рубриках (R00-R99)

(F00-F09) Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади^{[Примітки 1]} ред.

(F00)	^[☆] Деменція при хворобі Альцгеймера (G30.-^[†])^{[Примітки 2]}
(F00.0)	^[☆] Деменція при хворобі Альцгеймера з раннім початком^[en] (G30.0^[†])^{[Примітки 3]}
	Хвороба Альцгеймера другого типу
	Старече слабоумство, тип Альцгеймера
	Первинна дегенеративна деменція типу Альцгеймера, пресенільний початок
(F00.1)	^[☆] Деменція при хворобі Альцгеймера з пізнім початком (G30.1^[†])^{[Примітки 4]}
	Хвороба Альцгеймера першого типу
	Первинна дегенеративна деменція типу Альцгеймера, сенільний початок
	Сенільна деменція, тип Альцгеймера
(F00.2)	^[☆] Деменція при хворобі Альцгеймера, атипова або змішаного типу (G30.8^[†])
	Атипова деменція, тип Альцгеймера
(F00.9)	^[☆] Деменція при хворобі Альцгеймера, неуточнена (G30.9^[†])
(F01)	Васкулярна [судинна] деменція^{[Примітки 5]}
	Включаючи: атеросклеротичну деменцію
(F01.0)	Васкулярна деменція^[en] із гострим початком^{[Примітки 6]}
(F01.1)	Мульти-інфарктна деменція^{[Примітки 7]}
	Переважно коркова деменція
(F01.2)	Субкортикальна [підкіркова] васкулярна деменція^{[Примітки 8]}
(F01.3)	Змішана кортикальна та субкортикальна васкулярна деменція
(F01.8)	Інша васкулярна деменція
(F01.9)	Васкулярна деменція, неуточнена
(F02)	^[☆] Деменція при інших хворобах, класифікованих в інших рубриках^{[Примітки 9]}
(F02.0)	^[☆] Деменція при хворобі Піка (G31.0^[†])^{[Примітки 10]}
(F02.1)	^[☆] Деменція при хворобі Кройцфельда — Якоба (A81.0^[†])^{[Примітки 11]}
(F02.2)	^[☆] Деменція при хворобі Гантінгтона (G10^[†])^{[Примітки 12]}
	Деменція при хореї Гантінгтона
(F02.3)	^[☆] Деменція при хворобі Паркінсона (G20^[†])^{[Примітки 13]}
	Деменція при тремтячому паралічі
	Деменція при паркінсонізмі
(F02.4)	^[☆] Деменція при хворобі, спричиненої вірусом імунодефіциту людини [ВІЛ] (B22.0^[†])^{[Примітки 14]}
(F02.8)	^[☆] Деменція при інших специфічних захворюваннях, класифікованих в інших рубриках
	Деменція при церебральному ліпідозі^[en] (E75.-^[†])
	Деменція при епілепсії (G40.-^[†])
	Деменція при гепатолентикулярній дегенерації (E83.0^[†])
	Деменція при гіперкальціємії (E83.5^[†])
	Деменція при гіпотиреозі, набутому (E01.-^[†], E03.-^[†])
	Деменція при інтоксикаціях (T36-T65^[†])
	Деменція при тільцях Леві (хвороба) (G31.8^[†])
	Деменція при розсіяному склерозі (G35^[†])
	Деменція при нейросифілісі^[en] (A52.1^[†])
	Деменція при дефіциті нікотинової кислоти [ пелагрі ] (E52^[†])
	Деменція при вузликовому періартеріїті (M30.0^[†])
	Деменція при системному червоному вовчаку (M32.-^[†])
	Деменція при трипаносомозі (B56.-^[†], B57.-^[†])
	Деменція при уремії (N18.5^[†])
	Деменція при дефіциті вітаміну B₁₂ (E53.8^[†])
(F03)	Неуточнена деменція
	Включаючи: пресенільну деменцію БДВ, пресенільний психоз БДВ, первинну дегенеративну деменцію БДВ, сенільну деменцію БДВ, сенільну деменцію депресивного або параноїдного типу, сенільний психоз БДВ
	Виключаючи: сенільну деменцію з делірієм або гострою сплутаністю свідомості (F05.1) та старість БДВ (R54)
(F04)	Органічний амнестичний синдром, не викликаний алкоголем та іншими Психотропними речовинами^{[Примітки 15]}
	Включаючи: корсаковський психоз або синдром, неалкогольний
	Виключаючи: амнезію БДВ (R41.3), антероградну амнезію^[en] (R41.1), дисоціативну амнезію (F44.0), ретроградну амнезію^[en] (R41.2), алкогольний або неуточнений корсаковский синдром (F10.6), корсаковский синдром, спричинений вживанням інших психоактивних речовин (F11-F19 із загальним четвертим знаком .6)
(F05)	Делірій, не викликаний алкоголем та іншими психотропними речовинами^{[Примітки 16]}
	Включаючи: гострий або підгострий мозковий синдром, гострий або підгострий стан сплутаності свідомості (неалкогольної етіології), гострий або підгострий інфекційний психоз, гостру або підгостру органічну реакцію^[en], гострий або підгострий психоорганічний синдром
	Виключаючи: білу гарячку, алкогольну або неуточнену (F10.4)
(F05.0)	Делірій, не заподіяний деменцією, так описаний
(F05.1)	Делірій, заподіяний деменцією^{[Примітки 17]}
(F05.8)	Інший делірій
	Делірій змішаного походження
	Післяопераційний делірій
(F05.9)	Делірій, неуточнений
(F06)	Інші психічні розлади, спричинені ураженням чи дисфункцією головного мозку або внаслідок соматичної хвороби^{[Примітки 18]}
	Виключаючи: пов'язані з делірієм (F05.-), пов'язані з деменцією, класифікованої у рубриках F00-F03, внаслідок вживання алкоголю та інших психоактивних речовин (F10-F19)
(F06.0)	Галюцінції, пов'язані з органічним ураженням головного мозку^{[Примітки 19]}
	Органічний галюцинаційний стан (неалкогольний)
	Виключаючи: алкогольний галюциноз (F10.5) та шизофренію (F20.-)
(F06.1)	Кататонічний розлад органічного генезу^{[Примітки 20]}
	Виключаючи: кататонічну шизофренію (F20.2), ступор БДВ (R40.1), дисоціатівний ступор (F44.2)
(F06.2)	Делірійний [шизоподібний] розлад органічного генезу^{[Примітки 21]}
	Параноїдний та параноїдно-галюцинаційний органічний стан
	Шизофреноподібний психоз при епілепсії
	Виключаючи: гострі та транзиторні психотичні розлади (F23.-), стійкі розлади марення (F22.-), психотичні розлади, викликані лікарськими засобами (F11-F19 із загальним четвертим знаком .5), шизофренію (F20.-)
(F06.3)	Емоційні розлади [афективні], пов'язані з органічним ураженням головного мозку^{[Примітки 22]}
	Виключаючи: розлади настрою, неорганічні та неуточнені (F30-F39)
(F06.4)	Збудження органічного генезу^{[Примітки 23]}
	Виключаючи: тривожні розлади, неорганічні та неуточнені (F41.-)
(F06.5)	Дисоціативні розлади органічного генезу^{[Примітки 24]}
	Виключаючи: дисоціативні [конверсійні] розлади, неорганічні та неуточнені (F44.-)
(F06.6)	Емоційні лабільні [ астенічні ] розлади органічного генезу^{[Примітки 25]}
	Виключаючи: соматоформні розлади, неорганічні та неуточнені (F45.-)
(F06.7)	Помірні [когнітивні] порушення пізнавальної функції органічного генезу^{[Примітки 26]}
(F06.8)	Інші уточнені психічні розлади, спричинені ураженням чи дисфункцією головного мозку або внаслідок соматичної хвороби
	Епілептичний психоз БДВ
(F06.9)	Неуточнені психічні розлади, пов'язані з ушкодженням мозку або дисфункціями при соматичних захворюваннях
	Органічний мозковий синдром^[en] БДВ
	Психоорганічний розлад^[en] БДВ
(F07)	Розлади особистості та поведінки внаслідок хвороби, ушкодження та дисфункції головного мозку^{[Примітки 27]}
(F07.0)	Розлади особистості, пов'язані з органічним ураженням головного мозку^{[Примітки 28]}
	Псевдопсихопатична особистість органічної етіології
	Особистість з псевдозатримкою психічного розвитку органічної етіології
	Синдром лобової частки^[en]
	Синдром особистості при лімбічній епілепсії
	Синдром лоботомії
	Постлейкотомний синдром
	Виключаючи: стійкі зміни особистості після катастрофи (F62.0), стійкі зміни особистості після психічних захворювань (F62.1), постконтузійний синдром (F07.2), постенцефалітичний синдром (F07.1), специфічні розлади особистості (F60.-)
(F07.1)	Постенцефалітичний синдром^{[Примітки 29]}
	Виключаючи: розлади особистості органічної етіології (F07.0)
(F07.2)	Постконтузійний [посттравматичний] синдром^{[Примітки 30]}
	Контузія (енцефалопатія)
	Посттравматичний мозковий синдром, непсихотичний
	Виключаючи: струс головного мозку (S06.0)
(F07.8)	Інші органічні розлади особистості та поведінки внаслідок захворювань, травм і дисфункції мозку
	Органічний афективний розлад внаслідок ураження правої півкулі мозку
(F07.9)	Неуточнені органічні розлади особистості та поведінки^[en], внаслідок захворювань, травм і дисфункції мозку^[en]
	Психоорганічний синдром
(F09)	Органічний або симптоматичний психічний розлад, неуточнений
	Включаючи: органічний психоз БДВ та симптоматичний психоз БДВ
	Виключаючи: психоз БДВ (F29)

(F10-F19) Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин ред.

	Виключаючи: зловживання речовинами, які не викликають залежність (F55)
(F10)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю
(F10.0)	Гостра інтоксикація^[en] внаслідок вживання алкоголю
(F10.1)	Згубне вживання алкоголю
(F10.2)	Синдром залежності внаслідок вживання алкоголю
(F10.3)	Абстинентний стан внаслідок вживання алкоголю
(F10.4)	Абстинентний стан з делірієм внаслідок вживання алкоголю
(F10.5)	Психотичний розлад внаслідок вживання алкоголю^[en]
(F10.6)	Амнестичний синдром внаслідок вживання алкоголю
(F10.7)	Резидуальні та відстрочені психотичні розлади внаслідок вживання алкоголю
(F10.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням алкоголю
(F10.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням алкоголю, неуточнений
(F11)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, неуточнене
(F11.0)	Гостра інтоксикація внаслідок вживання опіоїдів^[en]
(F11.1)	Згубне вживання опіоїдів
(F11.2)	Синдром залежності внаслідок вживання опіоїдів^[en]
(F11.3)	Абстинентний стан внаслідок вживання опіоїдів
(F11.4)	Абстинентний стан з делірієм внаслідок вживання опіоїдів
(F11.5)	Психотичний розлад внаслідок вживання опіоїдів
(F11.6)	Амнестичний синдром внаслідок вживання опіоїдів
(F11.7)	Резидуальних та відстрочені психотичні розлади внаслідок вживання опіоїдів
(F11.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням опіоїдів
(F11.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням опіоїдів, неуточнений
(F12)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіоїдів
(F12.0)	Гостра інтоксикація внаслідок вживання канабіоїдів^[en]
(F12.1)	Згубне вживання канабіоїдів
(F12.2)	Синдром залежності внаслідок вживання канабіоїдів^[en]
(F12.3)	Абстинентний стан внаслідок вживання канабіоїдів
(F12.4)	Абстинентний стан з делірієм внаслідок вживання канабіоїдів
(F12.5)	Психотичний розлад внаслідок вживання канабіоїдів
(F12.6)	Амнестичний синдром внаслідок вживання канабіоїдів
(F12.7)	Резидуальних та відстрочені психотичні розлади внаслідок вживання канабіоїдів
(F12.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням канабіоїдів
(F12.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням канабіоїдів, неуточнений
(F13)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання седативних чи снодійних засобів
(F13.0)	Гостра інтоксикація внаслідок вживання седативних чи снодійних засобів^[en]
(F13.1)	Згубне вживання седативних або снодійних засобів^[en]
(F13.2)	Синдром залежності внаслідок вживання седативних чи снодійних засобів^[en]
(F13.3)	Абстинентний стан внаслідок вживання седативних чи снодійних засобів^[en]
(F13.4)	Абстинентний стан з делірієм внаслідок вживання седативних чи снодійних засобів
(F13.5)	Психотичний розлад внаслідок вживання седативних чи снодійних засобів
(F13.6)	Амнестичний синдром внаслідок вживання седативних чи снодійних засобів
(F13.7)	Резидуальних та відстрочені психотичні розлади внаслідок вживання седативних чи снодійних засобів
(F13.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням седативних чи снодійних засобів
(F13.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням седативних або снодійних засобів, неуточнений
(F14)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кокаїну
(F14.0)	Гостра інтоксикація внаслідок вживання кокаїну^[en]
(F14.1)	Згубне вживання кокаїну
(F14.2)	Синдром залежності внаслідок вживання кокаїну^[en]
(F14.3)	Абстинентний стан внаслідок вживання кокаїну
(F14.4)	Абстинентний стан з делірієм внаслідок вживання кокаїну
(F14.5)	Психотичний розлад внаслідок вживання кокаїну
(F14.6)	Амнестичний синдром внаслідок вживання кокаїну
(F14.7)	Резидуальних та відстрочені психотичні розлади внаслідок вживання кокаїну
(F14.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням кокаїну
(F14.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням кокаїну, неуточнений
(F15)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн
(F15.0)	Гостра^[en] інтоксикація внаслідок вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн
(F15.1)	Згубне вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн
(F15.2)	Синдром залежності внаслідок вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн
(F15.3)	Абстинентний стан внаслідок вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн
(F15.4)	Абстинентний стан з делірієм внаслідок вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн
(F15.5)	Психотичний розлад внаслідок вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн^[en]
(F15.6)	Амнестичний синдром внаслідок вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн
(F15.7)	Резидуальних та відстрочені психотичні розлади внаслідок вживання інших стимуляторів, включаючи кофеїн
(F15.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням інших стимуляторів, включаючи кофеїн
(F15.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням інших стимуляторів, включаючи кофеїн, неуточнений
(F16)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання галюциногенів
(F16.0)	Гостра інтоксикація внаслідок вживання галюциногенів
(F16.1)	Згубне вживання галюциногенів
(F16.2)	Синдром залежності внаслідок вживання галюциногенів
(F16.3)	Абстинентний стан внаслідок вживання галюциногенів
(F16.4)	Абстинентний стан з делірієм внаслідок вживання галюциногенів
(F16.5)	Психотичний розлад внаслідок вживання галюциногенів
(F16.6)	Амнестичний синдром внаслідок вживання галюциногенів
(F16.7)	Резидуальних та відстрочені психотичні розлади внаслідок вживання галюциногенів
(F16.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням галюциногенів
(F16.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням галюциногенів, неуточнений
(F17)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання тютюну
(F17.0)	Гостра інтоксикація внаслідок вживання тютюну
(F17.1)	Згубне вживання тютюну
(F17.2)	Синдром залежності внаслідок вживання тютюну
(F17.3)	Абстинентний стан внаслідок вживання тютюну^[en]
(F17.4)	Абстинентний стан з делірієм внаслідок вживання тютюну
(F17.5)	Психотичний розлад внаслідок вживання тютюну
(F17.6)	Амнестичний синдром внаслідок вживання тютюну
(F17.7)	Резидуальних та відстрочені психотичні розлади внаслідок вживання тютюну
(F17.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням тютюну
(F17.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням тютюну, неуточнений
(F18)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання летючих розчинників
(F18.0)	Гостра інтоксикація вживання летючих розчинників
(F18.1)	Згубне вживання летючих розчинників
(F18.2)	Синдром залежності вживання летючих розчинників
(F18.3)	Абстинентний стан вживання летючих розчинників
(F18.4)	Абстинентний стан з делірієм вживання летючих розчинників
(F18.5)	Психотичний розлад вживання летючих розчинників
(F18.6)	Амнестичний синдром вживання летючих розчинників
(F18.7)	Резидуальних та відстрочені психотичні розлади вживання летючих розчинників
(F18.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням летючих розчинників
(F18.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням летючих розчинників, неуточнений
(F19)	Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин
	Виключаючи: зловживання наркотиків БДВ
(F19.0)	Гостра інтоксикація внаслідок вживання складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин
(F19.1)	Згубне вживання складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин
(F19.2)	Синдром залежності внаслідок вживання складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин
(F19.3)	Абстинентний стан внаслідок вживання складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин
(F19.4)	Абстинентний стан з делірієм внаслідок вживання складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин
(F19.5)	Психотичний розлад внаслідок вживання складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин
(F19.6)	Амнестичний синдром внаслідок вживання складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин
(F19.7)	Резидуальних та відстрочені психотичні розлади внаслідок вживання складного лікарського засобу і інших психоактивних речовин
(F19.8)	Інші психічні розлади та розлади поведінки, спричинені вживанням складного лікарського засобу і інших психоактивних речовин
(F19.9)	Психічний розлад та розлад поведінки, зумовлені вживанням складного лікарського засобу та інших психоактивних речовин, неуточнений

(F20-F29) Шизофренія, шизотипові стани та маячні розлади^{[Примітки 31]} ред.

(F20)	Шизофренія^{[Примітки 32]}
	Виключаючи: гостру (недиференційовану) шизофренію (F23.2), циклічну шизофренію (F25.2), шизофренічну реакцію (F23.2), шизофренічний розлад (F21)
(F20.0)	Параноїдна шизофренія^{[Примітки 33]}
	Периферична шизофренія
	Виключаючи: інволюційний параноїдний стан (F22.8) та параною (F22.0)
(F20.1)	Гебефренічна шизофренія^{[Примітки 34]}
	Гебефренія
	Дезорганізована шизофренія
(F20.2)	Кататонічна шизофренія^{[Примітки 35]}
	Кататонічний ступор
	Шизофренічна каталепсія
	Шизофренічна кататонія
	Шизофренічна воскова гнучкість
(F20.3)	Недиференційована шизофренія^{[Примітки 36]}
	Атипова шизофренія
	Виключаючи: гострі шизофреноподібні психотичні розлади (F23.2), хронічну недиференційовану шизофренію (F20.5) та постшизофренічну депресію (F20.4)
(F20.4)	Постшизофренічна депресія^{[Примітки 37]}
(F20.5)	Залишкова шизофренія^{[Примітки 38]}
	Хронічна недиференційована шизофренія
	Рестзидуальний (шизофренічний) стан
	Шизофренічний резидуальний стан
(F20.6)	Проста шизофренія^{[Примітки 39]}
(F20.8)	Інші види шизофреній
	Сенестопатична шизофренія
	Шизофреноформний розлад БДВ
	Шизофреноформний психоз БДВ
	Виключаючи: короткий шизофреноформний розлад (F23.2)
(F20.9)	Шизофренія, неуточнена
(F21)	Шизотиповий розлад^{[Примітки 40]}
	Включаючи: латентну шизофренічну реакцію, прикордонну шизофренію, латентну шизофренію, передпсихотичну шизофренію, продромальну шизофренію, псевдоневротичну шизофренію^[en], псевдопсихопатичну шизофренію та шизотиповий розлад особистості
	Виключаючи: синдром Аспергера (F84.5), шизоїдні розлади особистості (F60.1),
(F22)	Стійкі розлади марення^{[Примітки 41]}
(F22.0)	Маячні розлади^{[Примітки 42]}
	Параноя
	Параноїдний психоз
	Параноїдний стан
	Парафренія^[en] (пізня)
	Сензитивне марення відносин
	Виключаючи: параноїдні розлади особистості (F60.0), параноїдний психогенний психоз (F23.3), параноїдну реакцію (F23.3) та параноїдну шизофренію (F20.0)
(F22.8)	Інші сталі маячні розлади^{[Примітки 43]}
	Маячна дисморфофобія
	Інволюційний параноїдний стан
	Кверулянтна параноя
(F22.9)	Стійкі маячні порушення, неуточнені
(F23)	Гострі та транзиторні психотичні розлади^{[Примітки 44]}
(F23.0)	Гострі поліморфні психотичні розлади без симптомів шизофренії^{[Примітки 45]}
	Гостре марення^[en] без симптомів шизофренії або неуточнений
	Циклоїдний психоз без симптомів шизофренії або неуточнений
(F23.1)	Гострі поліморфні психотичні розлади з симптомами шизофренії^{[Примітки 46]}
	Гостре марення із симптомами шизофренії
	Циклоїдний психоз із симптомами шизофренії
(F23.2)	Гострі шизофреноподібні психотичні розлади^{[Примітки 47]}
	Гостра (недиференційована) шизофренія
	Короткий^[en] шизофреноподібний розлад
	Короткий шизофреноподібний психоз
	Онейрофренія^[en]
	Шизофренічна реакція
	Виключаючи: делірійний [шизоподібний] розлад органічного генезу (F06.2) та шизофреноформний розлад БДВ (F20.8)
(F23.3)	Інші гострі маячні психотичні розлади, що мають перевагу^{[Примітки 48]}
	Параноїдна реакція
	Психогенний параноїдний психоз
(F23.8)	Інші гострі та транзиторні психотичні порушення^{[Примітки 49]}
(F23.9)	Гострі та транзиторні психотичні розлади, неуточнені
	Короткий реактивний психоз^[en] БДВ
	Реактивний психоз
(F24)	Індуцирований розлад марення^{[Примітки 50]}
	Включаючи: Folie à deux, параноїдний розлад та психотичний розлад
(F25)	Шизоафективні розлади^{[Примітки 51]}
(F25.0)	Шизоафективний розлад, маніакальний тип^{[Примітки 52]}
	Шизоафективний психоз, маніакальний тип
	Шизофреноформний психоз, маніакальний тип
(F25.1)	Шизоафективний розлад, депресивний тип^{[Примітки 53]}
	Шизоафективний психоз, депресивний тип
	Шизофреноформний психоз, депресивний тип
(F25.2)	Шизоафективний розлад, змішаний тип
	Циклічна шизофренія
	Змішаний шизофренічний та афективний психоз
(F25.8)	Інші шизоафективні розлади
(F25.9)	Шизоафективний розлад, неуточнений
	Шизоафективний психоз БДВ
(F28)	Інші неорганічні психотичні розлади
	Включаючи: хронічний галюцинаторний психоз^[en]
(F29)	Неуточнений неорганічний психоз^{[Примітки 54]}
	Включаючи: психоз БДВ
	Виключаючи: психічний розлад БДВ (F99) та органічний або симптоматичний психоз БДВ (F09)

(F30-F39) Розлади настрою [афективні розлади]^{[Примітки 55]} ред.

(F30)	Маніакальний епізод^{[Примітки 56]}
	Включаючи: біполярний розлад, одиночний маніакальний епізод
(F30.0)	Гіпоманія^{[Примітки 57]}
(F30.1)	Манія без психотичних симптомів^{[Примітки 58]}
(F30.2)	Манія з психотичними симптомами^{[Примітки 59]}
	Манія з відповідними настрою^[en] психотичними симптомами
	Манія з невідповідними настрою психотичними симптомами
	Маніакальний ступор
(F30.8)	Інші маніакальні епізоди
(F30.9)	Маніакальні епізоди, неуточнені
	Манія БДВ
(F31)	Біполярний афективний розлад^{[Примітки 60]}
	Включаючи: маніакальну депресію, маніакально-депресивні захворювання, маніакально-депресивний психоз та маніакально-депресивну реакцію
	Виключаючи: біполярний розлад, єдиний маніакальний епізод (F30.-) та циклотимію (F34.0)
(F31.0)	Біполярний афективний розлад, поточний епізод гіпоманії^{[Примітки 61]}
(F31.1)	Біполярний афективний розлад, поточний епізод манії без психотичних симптомів^{[Примітки 62]}
(F31.2)	Біполярний афективний розлад, поточний епізод манії з психотичними симптомами^{[Примітки 63]}
(F31.3)	Біполярний афективний розлад, поточний депресивний епізод легкої або середньої важкості^{[Примітки 64]}
(F31.4)	Біполярний афективний розлад, поточний епізод важкої депресії без психотичних симптомів^{[Примітки 65]}
(F31.5)	Біполярний афективний розлад, поточний епізод важкої депресії з психотичними симптомами^{[Примітки 66]}
(F31.6)	Біполярний афективний розлад, поточний епізод змішаного типу^{[Примітки 67]}
	Виключаючи: поодинокі афективні розлади настрою (F38.0)
(F31.7)	Біполярний афективний розлад, протікаючий з ремісіями^{[Примітки 68]}
(F31.8)	Інші біполярні афективні розлади
(F31.8)	Біполярний розлад другого типу^[en]
	Біполярний II розлад
	Рецидивуючі маніакальні епізоди БДВ
(F31.9)	Біполярний афективний розлад, неуточнений
	Маніакальна депресії^[en]
(F32)	Депресивний епізод^{[Примітки 69]}
	Включаючи: одиночний епізод значної депресії з психотичними симптомами; одиночний епізод психогенного депресивного психозу^[en]; одиночний епізод реактивної депресії
	Виключаючи: порушення адаптації (F43.2), рекурентні депресивні розлади (F33.-), коли пов'язані з розладами поведінки в F91.- (F92.0)
(F32.0)	Легкий^[en] депресивний епізод^{[Примітки 70]}
(F32.1)	Помірний депресивний епізод^{[Примітки 71]}
(F32.2)	Тяжкий депресивний епізод без психотичних симптомів^{[Примітки 72]}
	Окрема епізодична депресія зі збудженням без психотичних симптомів
	Окрема епізодична^[en] значна депресія без психотичних симптомів
	Окрема епізодична вітальна депресія без психотичних симптомів
(F32.3)	Тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами^{[Примітки 73]}
	Окрема епізодична значна депресія з психотичними симптомами
	Окремий епізодичний психогенний депресивний психоз
	Окрема епізодична психотична депресія
	Окремий епізодичний реактивний депресивний психоз
(F32.8)	Інші депресивні епізоди
	Атипова депресія БДВ
	Окрема епізодична «маскована^[en]» депресія БДВ
(F32.9)	Депресивний епізод, неуточнений
	Депресія БДВ
	Депресивний розлад БДВ
(F33)	Рекурентні депресивні розлади^{[Примітки 74]}
	Включаючи: повторні епізоди депресивної реакції, повторні епізоди психогенної депресії, повторні епізоди реактивної депресії та сезонний депресивний розлад
	Виключаючи: рекурентні короткі депресивні епізоди (F38.1)
(F33.0)	Рекурентний депресивний розлад, з легким перебігом^{[Примітки 75]}
(F33.1)	Рекурентний депресивний розлад, з помірним перебігом^{[Примітки 76]}
(F33.2)	Рекурентний депресивний розлад, з тяжким перебігом без психотичних симптомів^{[Примітки 77]}
	Ендогенна депресія без психотичних симптомів
	Значна депресія, рекурентна без психотичних симптомів
	Маніакально-депресивний психоз, депресивний тип без психотичних симптомів
	Вітальна депресія, рекурентна без психотичних симптомів
(F33.3)	Рекурентний депресивний розлад, з тяжким перебігом з психотичними симптомами^{[Примітки 78]}
	Ендогенна депресія з психотичними симптомами
	Маніакально-депресивний психоз, депресивний тип з психотичними симптомами
	Повторні важкі епізоди значної депресії з психотичними симптомами
	Повторні важкі епізоди психогенного депресивного психозу
	Повторні важкі епізоди психотичної депресії
	Повторні важкі епізоди реактивного депресивного психозу
(F33.4)	Рекурентний депресивний розлад, у період ремісії^{[Примітки 79]}
(F33.8)	Інші рекурентні депресивні розлади
(F33.9)	Рекурентний депресивний розлад, неуточнений
	Монополярна депресія БДВ
(F34)	Стійкі [афективні] розлади настрою^{[Примітки 80]}
(F34.0)	Циклотимія^{[Примітки 81]}
	Афективний розлад особистості
	Циклоїдна особистість
	Циклотимічна особистість
(F34.1)	Дистимія^{[Примітки 82]}
	Депресивний невроз
	Депресивний розлад особистості
	Невротична депресія
	Стійка тривожна депресія
	Виключаючи: тривожну депресію (легку або нестійку) (F41.2)
(F34.8)	Інші стійкі [афективні] розлади настрою
(F34.9)	Стійкий [афективний] розлад настрою, неуточнений
(F38)	Інші [афективні] розлади настрою^{[Примітки 83]}
(F38.0)	Інші поодинокі [афективні] розлади настрою
	Змішаний афективний розлад^[en]
(F38.1)	Інші рекурентні [афективні] розлади настрою
	Повторні короткі депресивні епізоди^[en]
(F38.8)	Інші [афективні] розлади настрою, уточнені
(F39)	Неуточнені [афективні] розлади настрою
	Афективний психоз БДВ

(F40-F48) Невротичні, пов'язані зі стресом та соматоформні розлади ред.

	Виключаючи: пов'язані з розладами поведінки, кваліфікованими у рубриках F91.- (F92.8)
(F40)	Фобійні тривожні розлади^{[Примітки 84]}
(F40.0)	Агорафобія^{[Примітки 85]}
	Агорафобія без панічного розладу в анамнезі
	Панічний розлад з агорафобією
(F40.1)	Соціальні фобії [ Соціофобія ]^{[Примітки 86]}
	Антропофобія
	Соціальний невроз
(F40.2)	Специфічні (ізольовані) фобії^{[Примітки 87]}
	Акрофобія
	Боязнь тварин
	Клаустрофобія
	Конкретна фобія
	Виключаючи: дисморфофобію (немаячну) (F45.2) та нозофобію (F45.2)
(F40.8)	Інші фобійні тривожні розлади
(F40.9)	Фобійний тривожний розлад, неуточнений
	Фобія БДВ
	Фобійний стан БДВ
(F41)	Інші тривожні розлади^{[Примітки 88]}
(F41.0)	Панічний розлад [епізодичний пароксизмальний страх]^{[Примітки 89]}
	Панічний напад
	Панічний стан
	Виключаючи: панічний розлад з агорафобією (F40.0)
(F41.1)	Генералізований тривожний розлад^{[Примітки 90]}
	Невроз тривоги
	Тривожна реакція
	Тривожний стан
	Виключаючи: неврастенію (F48.0)
(F41.2)	Змішаний тривожно-депресивний розлад^{[Примітки 91]}
	Тривожна депресія (легка або нестійка)
(F41.3)	Інші змішані стани страху [тривоги]^{[Примітки 92]}
(F41.8)	Інші уточнені стани тривоги
	Тривожна істерія
(F41.9)	Тривожний розлад, неуточнений
	Тривожність БДВ
(F42)	Обсесивно-компульсивний [нав'язливо-компульсивний] розлад^{[Примітки 93]}
	Включаючи: ананкастичний невроз та обсесивно-компульсивний невроз
	Виключаючи: обсесивно-компульсивний розлад особистості (F60.5)
(F42.0)	Предомінантні обсесивні [нав'язливі] думки або міркування^{[Примітки 94]}
(F42.1)	Предомінантні компульсивні акти [нав'язливі ритуали]^{[Примітки 95]}
(F42.2)	Змішані обсесивні думки та акти
(F42.8)	Інші обсесивно-компульсивні розлади
(F42.9)	Обсесивно-компульсивний розлад, неуточнений
(F43)	Реакція на тяжкий стрес та розлади адаптації^{[Примітки 96]}
(F43.0)	Гострі стресові реакції^{[Примітки 97]}
	Гостра кризова реакція
	Гостра реакція на стрес
	Нервова демобілізація
	Кризовий стан
	Психічний шок
(F43.1)	Посттравматичний стресовий розлад^{[Примітки 98]}
	Травматичний невроз
(F43.2)	Порушення адаптації^{[Примітки 99]}
	Культурний шок
	Реакція горя
	Госпіталізм у дитячому віці
	Виключаючи: острах самотності в дитячому віці (F93.0)
(F43.8)	Інші реакції на тяжкий стрес
(F43.9)	Реакція на тяжкий стрес, неуточнена
(F44)	Дисоціативні [конверсійні] розлади^{[Примітки 100]}
	Включаючи: конверсійну істерію, конверсійну реакцію, істерію та істеричний психоз^[en]
	Виключаючи: симуляцію [свідому симуляцію] (Z76.5)
(F44.0)	Дисоціативна амнезія^{[Примітки 101]}
	Виключаючи: амнестичний розлад, викликаний вживанням алкоголю або іншої психоактивної речовини (F10-F19, із загальним четвертим знаком .6); амнезію БДВ (R41.3); антероградну амнезію (R41.1); ретроградну амнезію (R41.2); неалкогольний органічний амнестичний синдром (F04); амнезію після нападу епілепсії (G40.-)
(F44.1)	Дисоціативна фуга^{[Примітки 102]}
	Виключаючи: фугу після нападу епілепсії (G40.-)
(F44.2)	Дисоціативний ступор^[en]^{[Примітки 103]}
	Виключаючи: органічний кататонічний розлад (F06.1), ступор БДВ (R40.1), кататонічний ступор (F20.2), депресивний ступор (F31-F33), маніакальний ступор (F30.2)
(F44.3)	Транс та одержимість^{[Примітки 104]}
	Виключаючи стани, пов'язані з: гострими та транзиторними психотичними розладами (F23.-); розладами особистості органічної етіології (F07.0); постконтузійним синдромом (F07.2); інтоксикацією, викликаною вживанням психоактивних речовин (F10-F19, із загальним четвертим знаком .0); шизофренію (F20.-)
(F44.4)	Дисоціативні моторні розлади^{[Примітки 105]}
	Психогенна афонія
	Психогенна дисфонія
(F44.5)	Дисоціативні конвульсії^{[Примітки 106]}
(F44.6)	Дисоціативна анестезія та втрата чутливості^{[Примітки 107]}
	Психогенна глухота
(F44.7)	Змішані дисоціативні розлади [ конверсія ]^{[Примітки 108]}
(F44.8)	Інші дисоціативні розлади [конверсії]
	Синдром Ганзера
	Множинна особистість
	Психогенна розгубленість
	Психогенний сутінковий стан
(F44.9)	Дисоціативні розлади [конверсії], неуточнені
(F45)	Соматоформні розлади^{[Примітки 109]}
	Виключаючи: дисоціативні розлади (F44.-); висмикування волосся (F98.4); лепет (F80.0); шепелявість (F80.8); оніхофагію (F98.8); психологічні та поведінкові фактори, пов'язані з розладами чи хворобами, класифікованими в інших рубриках (F54); сексуальні дисфункції, не обумовлені органічним порушеннями або хворобами (F52.-); смоктання пальців (F98.8); тики (у дитячому та підлітковому віці) (F95.-); синдром Туретта (F95.2); трихотіломанію (F63.3)
(F45.0)	Соматизований розлад^[en]^{[Примітки 110]}
	Запальний розлад
	Множинний психосоматичний розлад
	Виключаючи: симуляцію [свідому симуляцію] (Z76.5)
(F45.1)	Недиференційовані соматоформні розлади^{[Примітки 111]}
	Недиференційований психосоматичний розлад
(F45.2)	Іпохондричні розлади^{[Примітки 112]}
	Розлад тіла дісморфоза
	Дисморфофобія (немаячна)
	Іпохондричний нервоз
	Іпохондрія
	Нозофобія^[en] [боязнь захворіти]
	Виключаючи: маячну дисморфофобію (F22.8) та маячня, фіксована на функціонуванні або зовнішньому вигляді власного тіла (F22.-)
(F45.3)	Соматоморфні вегетативні дисфункції^{[Примітки 113]}
	Кардинальний невроз
	Синдром Да Коста
	Шлунковий невроз
	Нейроциркуляторна астенія
	Психогенні форми аерофагії
	Психогенні форми кашлю
	Психогенні форми діареї
	Психогенні форми диспепсії
	Психогенні форми дизурії
	Психогенні форми метеоризму
	Психогенні форми гикавки
	Психогенні форми гіпервентиляції [глибокого та частого дихання]
	Психогенні форми частого сечовипускання^[en]
	Психогенні форми синдрому подразнення кишечника
	Психогенні форми пілороспазму
	Виключаючи: психологічні та поведінкові фактори, пов'язані з розладами чи хворобами, класифікованими в інших рубриках (F54)
(F45.4)	Стійкі соматоформні больові розлади^{[Примітки 114]}
	Психалгія^[en]
	Психогенний біль у спині
	Психогенний головний біль
	Соматоформний больовий розлад
	Виключаючи: біль у спині^[en] БДВ (M54.9), біль БДВ (R52.9), гострий біль (R52.0), хронічний біль (R52.2), неусувний біль^[en] (R52.1), головний біль напруженого типу (G44.2)
(F45.8)	Інші соматоформні розлади^{[Примітки 115]}
	Психогенна дисменорея
	Психогенна дисфагія, включаючи «глобус істерікус»^[en] [істеричний комок]
	Психогенна сверблячка
	Психогенна кривошия
	Скреготіння зубами
(F45.9)	Соматоформні розлади, неуточнені
	Психосоматичний розлад БДВ
(F48)	Інші невротичні розлади
(F48.0)	Неврастенія^{[Примітки 116]}
	Синдром втоми
	Виключаючи: астенію БДВ (R53), стан виснаження життєвих сил [ вигорання ] (Z73.0), нездужання та стомлюваність (R53), синдром втоми після перенесеної вірусної хвороби (G93.3), психастенію (F48.8)
(F48.1)	Синдром деперсоналізації — дереалізації^{[Примітки 117]}
(F48.8)	Інші специфічні невротичні розлади
	Пов'язаний синдром^[en]
	Професійний невроз, в тому числі судома письменників^[en]
	Психастенія
	Психостенічний невроз
	Психогенна непритомність
(F48.9)	Невротичні розлади, неуточнені
	Невроз БДВ

(F50-F59) Поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними розладами та фізичними факторами ред.

(F50)	Розлади, пов'язані із споживанням їжі
	Виключаючи: анорексію БДВ (R63.0), труднощі годовування та введення їжі (R63.3), розлади споживання їжі у новонароджених та дітей (F98.2), поліфагію (R63.2)
(F50.0)	Неврогенна анорексія^{[Примітки 118]}
	Виключаючи: втрату апетиту (R63.0) та психогенну втрату апетиту (F50.8)
(F50.1)	Атипова неврогенна анорексія^{[Примітки 119]}
(F50.2)	Неврогенна булімія^{[Примітки 120]}
	Булімія БДВ
	Нервова кінорексія
(F50.3)	Атипова неврогенна булімія^{[Примітки 121]}
(F50.4)	Переїдання^[en], пов'язане з іншими психогенними порушеннями^{[Примітки 122]}
	Психогенне переїдання
	Виключаючи: ожиріння (E66.-)
(F50.5)	Блювання, асоційоване з іншими психогенними розладами^{[Примітки 123]}
	Психогенна блювота
	Виключаючи: нудоту (R11), блювота БДВ (R11)
(F50.8)	Інші харчові розлади
	Спотворення смаку у дорослих
	Психогенна втрата апетиту
	Виключаючи: спотворення смаку у новонароджених та дітей (F98.3)
(F50.9)	Розлади споживання їжі, неуточнені^[en]
(F51)	Неорганічні розлади сну^{[Примітки 124]}
	Виключаючи: розлади сну (органічної етіології) (G47.-)
(F51.0)	Інсомнія [ безсоння ] неорганічного генезу^{[Примітки 125]}
	Виключаючи: безсоння (органічної етіології) (G47.0)
(F51.1)	Гіперсомнія [сонливість] неорганічного генезу^{[Примітки 126]}
	Виключаючи: гіперсомнію (органічної етіології) (G47.1) та нарколепсію (G47.4)
(F51.2)	Порушення режиму сну і бадьорості неорганічного генезу^{[Примітки 127]}
	Психогенна інверсія циркадного ритму
	Психогенна інверсія ніктогенерального ритму
	Психогенна інверсія ритму сну
	Виключаючи: порушення циклічності сну та неспання (органічної етіології) (G47.2)
(F51.3)	Сомнамбулізм [сноходіння, лунатизм]^{[Примітки 128]}
(F51.4)	Нічний жах^{[Примітки 129]}
(F51.5)	Нічні кошмари^{[Примітки 130]}
	Нічний тривожний розлад^[en] БДВ
(F51.8)	Інші розлади сну неорганічного генезу
(F51.9)	Неорганічні порушення сну, неуточнені
	Емоційний розлад сну БДВ
(F52)	Сексуальні розлади, не обумовлені органічним порушеннями або хворобами^{[Примітки 131]}
	Виключаючи: пов'язаний синдром (F48.8)
(F52.0)	Нестача або втрата сексуального бажання^{[Примітки 132]}
	Фригідність
	Гіполібідемія^[en]
(F52.1)	Сексуальна відраза та відсутність сексуального задоволення^{[Примітки 133]}
	Ангедонія (сексуальна)
(F52.2)	Відсутність генітальної чутливості^{[Примітки 134]}
	Розлад статевого збудження у жінок
	Еректильна дисфункція у чоловіків
	Психогенна імпотенція
	Виключаючи: імпотенцію органічного походження (N48.4)
(F52.3)	Оргазмічна дисфункція^{[Примітки 135]}
	Загальмований оргазм (у чоловіків)(у жінок)
	Психогенна відсутність оргазму
(F52.4)	Передчасна еякуляція^{[Примітки 136]}
(F52.5)	Вагінізм неорганічного характеру^{[Примітки 137]}
	Введення пеніса неможливе або болісне
	Виключаючи: вагінізм (органічний) (N94.2)
(F52.6)	Диспареунія неорганічного характеру [болючий статевий акт]^{[Примітки 138]}
	Психогенна диспареунія
	Виключаючи: диспареунія (органічна) (N94.1)
(F52.7)	Гіперсексуальність
	Німфоманія
	Сатиріазис
(F52.8)	Інші сексуальні розлади^[en], не обумовлені органічними порушеннями або хворобою
(F52.9)	Неуточнені сексуальні розлади, не обумовлені органічними порушеннями або хворобою
(F53)	Розлади психіки та поведінки, пов'язані з пологами, не класифіковані в інших рубриках^{[Примітки 139]}
(F53.0)	Легкі розлади психіки та поведінки, що з'являються в післяпологовому періоді, не класифіковані в інших рубриках
	Постнатальна депресія БДВ
	Післяпологова депресія БДВ
(F53.1)	Тяжкі розлади психіки та поведінки, що з'являються в післяпологовому періоді, не класифіковані в інших рубриках
	Післяпологовий психоз^[en] БДВ
(F53.8)	Інші розлади психіки та поведінки, що з'являються в післяпологовому періоді, не класифіковані в інших рубриках
(F53.9)	Психічні розлади, пов'язані з післяпологовим періодом, неуточнені
(F54)	Психологічні та поведінкові фактори, пов'язані з розладами чи хворобами, класифікованими в інших рубриках^{[Примітки 140]}
	Включаючи: психологічні фактори, що впливають на фізичний стан^{[Примітки 141]}
	Виключаючи: головний біль напруженого типу (G44.2)
(F55)	Зловживання речовинами, які не викликають залежність^{[Примітки 142]}
	Включаючи: зловживання антацидними засобами, зловживання травами або засобами народної медицини, зловживання стероїдними або іншими гормонами, зловживання вітамінами, захоплення проносними засобами
	Виключаючи: зловживання психоактивними речовинами (F10-F19)
(F59)	Неуточнені поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними розладами та фізичними факторами
	Психогенна фізіологічна дисфункція БДВ

(F60-F69) Розлади зрілої особистості та поведінкові розлади ред.

	^{[Примітки 143]}
(F60)	Специфічні розлади особистості^{[Примітки 144]}
(F60.0)	Параноїдний розлад особистості^{[Примітки 145]}
	Експансивно-параноїдальний розлад особистості
	Фанатична особистість
	Кверулянтний розлад особистості
	Параноїдний розлад особистості
	Образливо параноїдний розлад особистості
	Виключаючи: параною (F22.0), параною кверулянтну (F22.8), параноїдальний психоз (F22.0), параноїдальна шизофренія (F20.0) та параноїдний стан (F22.0)
(F60.1)	Шизоїдні розлади особистості^{[Примітки 146]}
	Виключаючи: синдром Аспергера (F84.5), маячні розлади (F22.0), шизоїдний розлад в дитячому віці (F84.5), шизофренію (F20.-) та шизотиповий розлад (F21)
(F60.2)	Дисоціативні розлади особистості^{[Примітки 147]}
	Аморальна особистість (розлад)
	Антисоціальна особистість (розлад)
	Асоціальна особистість (розлад)
	Психопатична особистість (розлад)
	Соціопатична особистість (розлад)
	Виключаючи: розлади поведінки (F91.-) та емоційно нестабільні розлади особистості (F60.3)
(F60.3)	Емоційно нестабільні розлади особистості^{[Примітки 148]}
	Агресивний розлад особистості
	Емоційно нестабільний розлад особистості
	Збудлива особистість (розлад)
	Виключаючи: дисоціативні розлади особистості (F60.2)
(F60.4)	Гістріонний розлад особистості [манерна особистість]^{[Примітки 149]}
	Гістріонний розлад особистості
	Психоінфантильний розлад особистості
(F60.5)	Ананкастичні розлади особистості^{[Примітки 150]}
	Компульсивний розлад особистості
	Обсесивний розлад особистості
	Обсесивно-компульсивний розлад особистості
	Виключаючи: обсесивно-компульсивний розлад (F42.-)
(F60.6)	Тривожні розлади особистості^{[Примітки 151]}
(F60.7)	Залежний розлад особистості^{[Примітки 152]}
	Астенічний розлад особистості
	Неадекватний розлад особистості
	Пасивний розлад особистості
	Самопригнічуючий розлад особистості
(F60.8)	Інші уточнені (специфічні) розлади особистості
	Ексцентричний розлад особистості [екстравагантність]
	«Необґрунтований» розлад особистості^[en] [розгальмований]
	Незрілий розлад особистості
	Нарцисичний розлад особистості [ самозакоханий ]
	Пасивно-агресивна поведінка
	Психоневротичний розлад особистості
(F60.9)	Розлад особистості, неуточнений
	Невроз характеру БДВ
	Патологічна особистість БДВ
(F61)	Змішані та інші розлади особистості^{[Примітки 153]}
	Виключаючи: акцентуйовані особистісні риси (Z73.1)
(F62)	Стійкі зміни особистості, які не властиві ушкодженню та захворюванню головного мозку^{[Примітки 154]}
	Виключаючи: розлади особистості та поведінки внаслідок хвороби, ушкодження та дисфункції головного мозку (F07.-)
(F62.0)	Стійкі зміни особистості після катастрофи^{[Примітки 155]}
	Зміна особистості після перебування у концентраційному таборі
	Зміна особистості після пережитого лиха
	Зміна особистості після тривалого полону з неминучою загрозою бути вбитим
	Зміна особистості після тривалого знаходження в ситуації, яка загрожує життю, наприклад, будучи жертвою тероризму
	Зміна особистості після тортур
	Виключаючи: посттравматичний стресовий розлад (F43.1)
(F62.1)	Стійкі зміни особистості після психічних захворювань^{[Примітки 156]}
(F62.8)	Інші стійкі зміни особистості
	Хронічний больовий особистісний синдром
(F62.9)	Стійкі зміни особистості, неуточнені
(F63)	Розлади звичок та потягів^{[Примітки 157]}
	Виключаючи: звичне надмірне вживання алкоголю або психоактивних речовин (F10-F19) та розлад потягів і звичок, які стосуються сексуальної поведінки (F65.-)
(F63.0)	Патологічна пристрасть до азартної гри [ лудоманія ]^{[Примітки 158]}
	Нав'язлива пристрасть до азартних ігор
	Виключаючи: пристрасть до азартних ігор осіб з маніакальним епізодом (F30.-), схильність до азартних ігор та парі БДВ (Z72.6) та схильність до азартних ігор при дисоціативному розладі особистості (F60.2)
(F63.1)	Патологічне бажання здійснювати підпали [ піроманія ]^{[Примітки 159]}
	Виключаючи: підпал, який здійснений дорослою людиною з дисоціативним розладом особистості (F60.2); підпал, який здійснений при інтоксикації алкоголем або психоактивною речовиною (F10-F19, із загальним четвертим знаком .0); підпал, як привід для спостереження за особою з підозрою на психічний розлад (Z03.2); підпал, який здійснений при розладах поведінки (F91.-); підпал, який здійснений при органічних психічних розладах (F00-F09); підпал, який здійснений при шизофренії (F20.-)
(F63.2)	Патологічна манія крадіжок [ клептоманія ]^{[Примітки 160]}
	Виключаючи: депресивний розлад з крадіжками (F31-F33), органічні психічні розлади (F00-F09), пограбування магазину, як привід для спостереження за особою з підозрою на психічний розлад (Z03.2)
(F63.3)	Трихотіломанія [нав'язливе висмикування волосся]^{[Примітки 161]}
	Виключаючи: стереотипний руховий розлад із висмикуванням волосся (F98.4)
(F63.8)	Інші розлади звичок та спонукань^{[Примітки 162]}
	Періодичний вибуховий розлад
(F63.9)	Розлади звичок та спонукань, неуточнені
(F64)	Розлади статевої ідентичності
(F64.0)	Транссексуалізм^{[Примітки 163]}
(F64.1)	Дворольовий трансвестизм^{[Примітки 164]}
	Розлад статевої ідентифікації в юності або зрілому віці не транссексуального типу
	Виключаючи: фетишистський трансвестизм (F65.1)
(F64.2)	Розлад статевої ідентичності у дитячому віці^[en]^{[Примітки 165]}
	Виключаючи: егодистонічну сексуальну орієнтацію (F66.1) та сексуальні розлади в період статевого дозрівання (F66.0)
(F64.8)	Інші розлади статевої ідентичності
(F64.9)	Розлади статевої ідентичності, неуточнені
	Відхилення від поведінки, яка властива даній статі БДВ
(F65)	Сексуальні розлади
	Включаючи: парафілії
(F65.0)	Фетишизм^{[Примітки 166]}
(F65.1)	Фетишистський трансвестизм^{[Примітки 167]}
	Трансвеститський фетишизм
(F65.2)	Ексгібіціонізм^{[Примітки 168]}
(F65.3)	Вуайєризм (скопофілія)^{[Примітки 169]}
(F65.4)	Педофілія^{[Примітки 170]}
(F65.5)	Садомазохізм^{[Примітки 171]}
	Мазохізм
	Садизм
(F65.6)	Множинні розлади сексуальної поведінки^{[Примітки 172]}
(F65.8)	Інші розлади сексуальної поведінки^{[Примітки 173]}
	Фротеризм
	Некрофілія
(F65.9)	Статеві розлади, неуточнені
	Сексуальна девіація БДВ
(F66)	Розлади психіки та поведінки, пов'язані із статевим розвитком та орієнтацією^{[Примітки 174]}
(F66.0)	Сексуальні розлади в період статевого дозрівання^[en]^{[Примітки 175]}
(F66.1)	Егодистонічна^[en] сексуальна орієнтація^{[Примітки 176]}
(F66.2)	Розлади сексуальних взаємовідносин^[en]^{[Примітки 177]}
(F66.8)	Інші психосексуальні розлади в період статевого розвитку
(F66.9)	Психосексуальні розлади в період статевого розвитку, неуточнені
(F68)	Інші розлади зрілої особистості та розлади поведінки
(F68.0)	Формування фізичних [соматичних] симптомів з психічних причин^{[Примітки 178]}
	Компенсаційний невроз
(F68.1)	Навмисна симуляція хворобливих симптомів або свого безсилля, фізичного чи психічного характеру [ штучна хвороба^[en]]^{[Примітки 179]}
	Синдром госпітальної блохи
	Синдром Мюнхгаузена
	Кочівний пацієнт
	Виключаючи: штучний [артифіциальний] дерматит (L98.1) та особистість, що симулює хворобу (з очевидною мотивацією) (Z76.5)
(F68.8)	Інші уточнені розлади зрілої особистості та поведінки
(F68.8)	Порушення характеру БДВ
(F68.8)	Розлад взаємовідносин БДВ
(F69)	Неуточнений розлад зрілої особистості та розлади поведінки

(F70-F79) Розумова відсталість ред.

	^{[Примітки 180]}
(F70)	Розумова відсталість легкого ступеня^{[Примітки 181]}
	Включаючи: слабоумство та слабко виражену розумову субнормальність
(F70.0)	Розумова відсталість легкого ступеня, з вказівкою на відсутність або слабку вираженість порушення поведінки
(F70.1)	Розумова відсталість легкого ступеня, значне порушення поведінки, вимагає догляду та лікування
(F70.8)	Розумова відсталість легкого ступеня, інші порушення поведінки
(F70.9)	Розумова відсталість легкого ступеня, без вказівок на порушення поведінки
(F71)	Розумова відсталість помірна^{[Примітки 182]}
	Включаючи: розумову субнормальність середньої тяжкості
(F71.0)	Розумова відсталість помірна, з вказівкою на відсутність або слабку вираженість порушення поведінки
(F71.1)	Розумова відсталість помірна, значне порушення поведінки, вимагає догляду та лікування
(F71.8)	Розумова відсталість помірна, інші порушення поведінки
(F71.9)	Розумова відсталість помірна, без вказівок на порушення поведінки
(F72)	Розумова відсталість важка^{[Примітки 183]}
	Включаючи: різко виражену розумову субнормальність
(F72.0)	Розумова відсталість важка, з вказівкою на відсутність або слабку вираженість порушення поведінки
(F72.1)	Розумова відсталість важка, значне порушення поведінки, вимагає догляду та лікування
(F72.8)	Розумова відсталість важка, інші порушення поведінки
(F72.9)	Розумова відсталість важка, без вказівок на порушення поведінки
(F73)	Розумова відсталість глибока^{[Примітки 184]}
	Включаючи: глибоку розумову субнормальність
(F73.0)	Розумова відсталість глибока, з вказівкою на відсутність або слабку вираженість порушення поведінки
(F73.1)	Розумова відсталість глибока, значне порушення поведінки, вимагає догляду та лікування
(F73.8)	Розумова відсталість глибока, інші порушення поведінки
(F73.9)	Розумова відсталість глибока, без вказівок на порушення поведінки
(F78)	Інші форми розумової відсталості
(F78.0)	Інші форми розумової відсталості, з вказівкою на відсутність або слабку вираженість порушення поведінки
(F78.1)	Інші форми розумової відсталості, значне порушення поведінки, вимагає догляду та лікування
(F78.8)	Інші форми розумової відсталості, інші порушення поведінки
(F78.9)	Інші форми розумової відсталості, без вказівок на порушення поведінки
(F79)	Розумова відсталість неуточнена
	Включаючи: розумову недостатність БДВ та розумову субнормальність БДВ
(F79.0)	Розумова відсталість неуточнена, з вказівкою на відсутність або слабку вираженість порушення поведінки
(F79.1)	Розумова відсталість неуточнена, значне порушення поведінки, вимагає догляду та лікування
(F79.8)	Розумова відсталість неуточнена, інші порушення поведінки
(F79.9)	Розумова відсталість неуточнена, без вказівок на порушення поведінки

(F80-F89) Розлади, пов'язані з психологічним розвитком^{[Примітки 185]} ред.

(F80)	Специфічні розлади розвитку^[en] мовлення та мови^{[Примітки 186]}
(F80.0)	Специфічні розлади вимовної артикуляції^{[Примітки 187]}
	Фізіологічний розлад пов'язаний з розвитком
	Розлад мовної артикуляції пов'язаний з розвитком
	Дислалія [ Недорікуватість^[ru] ]
	Функціональний розлад мовної артикуляції
	Лепет^[en] [дитяча форма мови]
	Виключаючи: розлади вимовної артикуляції, спричиненої афазією БДВ (R47.0); розлади вимовної артикуляції, спричиненої апраксією (R48.2); розлади вимовної артикуляції, внаслідок втрати слуху (H90-H91); розлади вимовної артикуляції, спричиненої розумовою відсталістю (F70-F79); розлади вимовної артикуляції, асоційоване з розвитком розладу мови експресивного типу (F80.1); розлади вимовної артикуляції, асоційоване з розвитком розладу мови рецептивного типу (F80.2)
(F80.1)	Розлади експресивності мови^[en]^{[Примітки 188]}
	Пов'язана з розвитком дисфазія та афазія експресивного типу
	Виключаючи: набуту афазію з епілепсією [синдром Ландау — Клефнера] (F80.3); дисфазію та афазію БДВ (R47.0); пов'язану з розвитком дисфазію або афазію рецептивного типу (F80.2); елективний мутизм (F94.0); розумову відсталість (F70-F79); первазивні розлади розвитку (F84.-)
(F80.2)	Розлад рецептивності мови^[en]^{[Примітки 189]}
	Вроджена нездатність слухового сприйняття
	Пов'язана з розвитком дисфазія та афазія рецептивного типу
	Пов'язана з розвитком афазія Верніке^[en]
	Несприйняття слів
	Виключаючи: набуту афазію з епілепсією [синдром Ландау — Клефнера] (F80.3), аутизм (F84.0-F84.1), дисфазію та афазію БДВ (R47.0); пов'язану з розвитком дисфазію або афазію експресивного типу (F80.1); елективний мутизм (F94.0); мовну затримку внаслідок втрати слуху (H90-H91); розумову відсталість (F70-F79)
(F80.3)	Набута афазія з епілепсією [ синдром Ландау — Клефнера^[en] ]^{[Примітки 190]}
	Виключаючи: афазію БДВ (R47.0); афазію при аутизмі (F84.0-F84.1); афазію, спричинену дезінтегративним розладом дітей (F84.2-F84.3)
(F80.8)	Інші розлади розвитку мовлення та мови
	Шепелявість^[en] [сигматизм]
(F80.9)	Розлад розвитку мовлення і мови, неуточнений
	Мовний розлад БДВ
(F81)	Специфічні розлади розвитку здібностей до навчання^{[Примітки 191]}
(F81.0)	Специфічні порушення при читанні^{[Примітки 192]}
	«Відстале читання»
	Розлад розвитку дислексії
	Специфічне відставання в читанні
	Виключаючи: алексію БДВ (R48.0); дислексію БДВ (R48.0); труднощі читання вторинного характеру в осіб з емоційними розладами (F93.-)
(F81.1)	Специфічні розлади правопису [спелінгування]^{[Примітки 193]}
	Специфічна затримка оволодіння навичкою спелінгування (без розладу читання)
	Виключаючи: аграфію БДВ (R48.0); труднощі спелінгування пов'язані з розладом читання (F81.0); труднощі спелінгування внаслідок недостатнього навчання (Z55.8)
(F81.2)	Специфічні розлади здібностей до арифметики^{[Примітки 194]}
	Розлад розвитку акалькулії
	Розлад арифметичних навичок
	Синдром Герстмана^[en]
	Виключаючи: акалькулію БДВ (R48.8); труднощі розрахунку, пов'язані з розладом читання або спелінгування (F81.3); труднощі розрахунку внаслідок недостатнього навчання (Z55.8)
(F81.3)	Змішані розлади здібностей до навчання^{[Примітки 195]}
	Виключаючи: специфічні розлади здібностей до арифметики (F81.2), специфічні порушення при читанні (F81.0), специфічні розлади правопису (F81.1)
(F81.8)	Інші розлади розвитку здібностей до навчання
	Розлад розвитку експресивного письма
(F81.9)	Розлад розвитку здібностей до навчання, неуточнений
	Нездатність до набуття знань БДВ
	Нездатність до навчання БДВ
	Розлад навчання БДВ
(F82)	Специфічні розлади розвитку рухової [моторної] функції^{[Примітки 196]}
	Включаючи: синдром незграбної дитини, розлад розвитку координації, пов'язану з розвитком диспраксію
	Виключаючи: порушення ходи та рухливості (R26.-), порушення координації (R27.-), вторинне порушення координації по відношенню до розумової відсталості (F70-F79)
(F83)	Змішані специфічні розлади психологічного розвитку^{[Примітки 197]}
(F84)	Розлади [первазивні] психологічного розвитку загального характеру^{[Примітки 198]}
(F84.0)	Дитячий аутизм^{[Примітки 199]}
	Аутичний розлад
	Дитячий аутизм
	Дитячий психоз
	Синдром Канера
	Виключаючи: аутичну психопатію (F84.5)
(F84.1)	Атиповий аутизм^{[Примітки 200]}
	Атиповий дитячий психоз
	Розумова відсталість з рисами аутизму
(F84.2)	Синдром Ретта^{[Примітки 201]}
(F84.3)	Інші дезінтеграційні розлади у дитячому віці^{[Примітки 202]}
	Дитяча деменція
	Дезінтегративний психоз
	Синдром Гелера
	Симбіозний психоз
	Виключаючи: синдром Ретта (F84.2)
(F84.4)	Реактивний розлад, асоційований з розумовою відсталістю та стереотипними рухами^[en]^{[Примітки 203]}
(F84.5)	Синдром Аспергера^{[Примітки 204]}
	Аутична психопатія
	Шизоїдний розлад в дитячому віці
(F84.8)	Інші первазивні розлади розвитку^[en]
(F84.9)	Первазивний розлад розвитку, неуточнений
(F88)	Інші розлади психологічного розвитку^[en]
	Агнозія розвитку
(F89)	Неуточнений розлад психологічного розвитку
	Порушення розвитку БДВ

(F90-F98) Розлади поведінки та емоцій, які починаються здебільшого в дитячому та підлітковому віці ред.

(F90)	Гіперкінетичні розлади^{[Примітки 205]}
	Виключаючи: тривожні розлади (F41.-), розлади настрою [афективні] (F30-F39), розлади психологічного розвитку загального характеру (F84.-), шизофренію (F20.-)
(F90.0)	Розлади рухової активності та уваги
	Дефіцит уваги з гіперактивністю
	Розлад з дефіцитом уваги та гіперактивністю
	Синдром дефіциту уваги і гіперактивності
	Виключаючи: гіперкінетичний розлад, пов'язаний з розладом поведінки (F90.1)
(F90.1)	Гіперкінетичний розлад поведінки
	Гіперкінетичний розлад, пов'язаний з розладом поведінки
(F90.8)	Інші гіперкінетичні розлади
(F90.9)	Гіперкінетичні розлади^[en], неуточнені
	Гіперкінетична реакція дитячого або підліткового віку БДВ
	Гіперкінетичний синдром БДВ
(F91)	Розлади поведінки^{[Примітки 206]}
	Виключаючи: розлади настрою [афективні] (F30-F39); розлади психологічного розвитку загального характеру (F84.-); шизофренію (F20.-); розлади поведінки, пов'язані з емоційними розладами (F92.-); розлади поведінки, пов'язані з гіперкінетичними розладами поведінки (F90.1)
(F91.0)	Розлад поведінки в межах внутрішньосімейних відносин^{[Примітки 207]}
(F91.1)	Асоціальний розлад поведінки^{[Примітки 208]}
	Розлад поведінки, поодиноко агресивний тип
	Несоціалізована агресивна поведінка
(F91.2)	Розлад соціальної поведінки^{[Примітки 209]}
	Розлад поведінки, груповий тип
	Групове правопорушення
	Правопорушення в ситуації члена банди
	Крадіжка в компанії з іншими
	Прогули в школі
(F91.3)	Опозиційно акцентуйований розлад^{[Примітки 210]}
(F91.8)	Інші розлади поведінки
(F91.9)	Розлади поведінки^[en], неуточнені
	Дитячий поведінковий розлад БДВ
	Дитячий розлад поведінки БДВ
(F92)	Змішані розлади поведінки та емоцій^{[Примітки 211]}
(F92.0)	Депресивні розлади поведінки^{[Примітки 212]}
(F92.8)	Інші змішані розлади поведінки та емоцій^{[Примітки 213]}
	Розлад поведінки, що відноситься до рубрики F91.-, асоційований з емоційними розладами, зазначеними у рубриці F93.-
	Розлад поведінки, що відноситься до рубрики F91.-, асоційований з невротичними розладами, зазначеними у рубриках F40-F48
(F92.9)	Змішані розлади поведінки та емоцій, неуточнені
(F93)	Розлади емоцій, початок яких специфічний для дитячого віку^{[Примітки 214]}
	Виключаючи: асоційовані з розладом поведінки (F92.-)
(F93.0)	Тривожний розлад, пов'язаний із розлукою^{[Примітки 215]}
	Виключаючи: розлади настрою [афективні] (F30-F39), невротичні розлади (F40-F48), фобічні тривожні розлади в дитячому віці (F93.1), соціальні тривожні розлади в дитячому віці (F93.2)
(F93.1)	Фобічні тривожні розлади в дитячому віці^{[Примітки 216]}
	Виключаючи: генералізований тривожний розлад (F41.1)
(F93.2)	Соціальні тривожні розлади^[en] [острах товариства] в дитячому віці^{[Примітки 217]}
	Розлад спілкування з незнайомими особами у дітей та підлітків
(F93.3)	Розлад сіблінгового суперництва [ суперництво між дітьми^[en] ]^{[Примітки 218]}
	Ревнощі до рідного брата
(F93.8)	Інші емоційні розлади в дитячому віці
	Розлад ідентифікації
	Гіпертривожний розлад
	Виключаючи: розлад статевої ідентичності у дитячому віці (F64.2)
(F93.9)	Емоційні розлади в дитячому віці^[en], неуточнені
(F94)	Розлади соціального функціонування, початок яких специфічний для дитячого та підліткового віку^{[Примітки 219]}
(F94.0)	Елективний мутизм^{[Примітки 220]}
	Селективний мутизм
	Виключаючи: розлади психологічного розвитку загального характеру (F84.-), шизофренію (F20.-), специфічні розлади мовлення та мови (F80.-), минущий мутизм в рамках остраху самотності в дитячому віці (F93.0)
(F94.1)	Порушення здатності пристосовуватися в дитячому віці^{[Примітки 221]}
	Виключаючи: синдром Аспергера (F84.5); Порушення, що виявляються в розгальмованості поведінки в дитячому віці (F94.2); синдром жорстокого поводження (T74.-); нормальна варіація в структурі селективної прихильності; сексуальне або фізичне насильство в дитинстві, що приводить до психосоціальних проблемам (Z61.4-Z61.6)
(F94.2)	Порушення, що виявляються в розгальмованості поведінки^[en] в дитячому віці^{[Примітки 222]}
	Психопатія від нестачі прихильності
	Інституційний синдром [синдром дитячого закритого закладу]
	Виключаючи: синдром Аспергера (F84.5), госпіталізм у дитячому віці (F43.2), гіперкінетичні розлади (F90.-), порушення здатності пристосовуватися в дитячому віці (F94.1)
(F94.8)	Інші розлади соціальної поведінки у дитячому віці
(F94.9)	Розлади соціальної поведінки, неуточнені
(F95)	Тики^{[Примітки 223]}
(F95.0)	Транзиторні тики^{[Примітки 224]}
(F95.1)	Хронічний моторний або голосовий тик [вокалізм]^{[Примітки 225]}
(F95.2)	Комбіновані голосові то множинні моторні тики [ синдром Туретта ]^{[Примітки 226]}
(F95.8)	Інші тики
(F95.9)	Тик, неуточнений
	Тик БДВ
(F98)	Інші розлади поведінки та емоцій, що виникають здогадно [ймовірно] у дитячому та підлітковому віці^{[Примітки 227]}
	Виключаючи: напади затримки дихання (R06.8), розлад статевої ідентичності у дитячому віці (F64.2), Синдром Клейне — Левіна (G47.8), обсесивно-компульсивний розлад (F42.-), розлади сну внаслідок емоційних причин (F51.-)
(F98.0)	Неорганічні енурези^{[Примітки 228]}
	Енурез (первинний)(вторинний) неорганічної природи
	Функціональний енурез
	Психогенний енурез
	Нетримання сечі неорганічного походження
	Виключаючи: енурез БДВ (R32)
(F98.1)	Неорганічний енкопрез^[en]^{[Примітки 229]}
	Функціональний енкопрез
	Нетримання калу неорганічної природи
	Психогенний енкопрез
	Виключаючи: енкопрез БДВ (R15)
(F98.2)	Розлади споживання їжі^[en] у новонароджених та дітей^{[Примітки 230]}
	Розлад зригування у немовлят
	Виключаючи: неврогенну анорексію та інші розлади, пов'язані із споживанням їжі (F50.-), труднощі годовування та введення їжі (R63.3), проблеми годовування новонароджених (P92.-), спотворення смаку у новонароджених та дітей (F98.3)
(F98.3)	Спотворення смаку у новонароджених та дітей^{[Примітки 231]}
(F98.4)	Розлади у вигляді стереотипних рухів^[en]^{[Примітки 232]}
	Розлади звичок/стереотипів
	Виключаючи: аномальні мимовільні рухи (R25.-); порушення функцій руху органічного походження (G20-G25); оніхофагію (F98.8); колупання в носі (F98.8); стереотипії, які є частиною більш глибокого психічного захворювання (F00-F95); смоктання пальців (F98.8); тики (F95.-); трихотіломанію (F63.3)
(F98.5)	Заїкання [запинання]^{[Примітки 233]}
	Виключаючи: метушливість (F98.6) та тики (F95.-)
(F98.6)	Метушливість^[en] [захлинаюче мовлення]^{[Примітки 234]}
	Виключаючи: заїкання (F98.5) та тики (F95.-)
(F98.8)	Інші специфічні розлади поведінки та емоцій, що виникають зазвичай у дитячому та підлітковому віці
	Дефіцит уваги без гіперактивності
	Непомірна мастурбація
	Оніхофагія
	Колупання в носі
	смоктання пальців
(F98.9)	Неспецифічні розлади поведінки та емоцій, що виникають зазвичай у дитячому та підлітковому віці

(F99-F99) Неуточнений психічний розлад ред.

(F99)	Психічний розлад без додаткових уточнень
	Включаючи: психічне захворювання БДВ
	Виключаючи: психоорганічний розлад БДВ (F06.9)
	Виключаючи: мікрокарінь'я макроістерика БДВ

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Цей блок включає в себе ряд психічних розладів, згрупованих разом у зв'язку з наявністю явних етіологічних факторів, а саме причиною цих розладів є хвороби головного мозку, травма головного мозку або інсульт, що ведуть до церебральної дисфункції. Дисфункція може бути первинною (як при хворобах, травмах головного мозку та інсультах, безпосередньо або вибірково вражаючих головний мозок) і вторинною (як при системних захворюваннях або порушеннях, коли головний мозок залучається в патологічний процес поряд з іншими органами та системами).
Деменція [слабоумство] (F00-F03) є синдром, зумовлений ураженням головного мозку (зазвичай хронічного^[en] чи прогресуючого характеру), при якому порушуються багато вищих кіркових функцій, включаючи пам'ять, мислення, орієнтацію, розуміння, рахунок, здатність до навчання, мову та судження. Свідомість не затьмарена. Зниження пізнавальної функції зазвичай супроводжується, а іноді передує погіршенням контролю над емоціями, соціальною поведінкою або мотивацією. Цей синдром відзначається при хворобі Альцгеймера, при цереброваскулярних хворобах та при інших станах, первинно або повторно вражаючих головний мозок.
При необхідності ідентифікувати первісне захворювання використовують додатковий код.
↑ Хвороба Альцгеймера є первинною дегенеративною хворобою головного мозку невідомої етіології з характерними нейропатологічними та нейрохімічними проявами. Хвороба звичайно починається непомітно і повільно, але неухильно прогресує протягом декількох років.
↑ Деменція при хворобі Альцгеймера, яка розпочалася у віці до 65 років, порівняно швидко прогресуюча та характеризується вираженими різними розладами вищих кіркових функцій.
↑ Деменція при хворобі Альцгеймера, яка розпочалася у 65-річному віці і пізніше (зазвичай в 70 років і більше), повільно прогресуюча і характеризується вираженим порушенням пам'яті як основним симптомом.
↑ Васкулярна деменція є результатом інфаркту головного мозку внаслідок захворювання церебральних судин, включаючи цереброваскулярні хвороби^[en] при гіпертензії. Інфаркти, як правило, невеликі, але проявляються їх кумулятивні дія. Хвороба починається зазвичай в пізньому віці.
↑ Зазвичай швидко розвивається після серії інсультів внаслідок цереброваскулярного тромбозу^[en], емболії або крововиливу. Рідше причиною може бути один обширний інфаркт мозку.
↑ Поступовий початок, пов'язаний з повторними минущими ішемічними станами, які ведуть до накопичення вогнищ інфаркту в паренхімі головного мозку.
↑ Включає випадки, що характеризуються наявністю анамнезії гіпертензії та ішемічних деструктивних вогнищ у глибоких шарах білої речовини півкуль мозку. Кора мозку зазвичай збережена, і це контрастує з клінічною картиною деменції при хворобі Альцгеймера.
↑ Випадки деменції, пов'язані (або імовірно пов'язані) з причинами, які не відносяться ні до хвороби Альцгеймера, ні до цереброваскулярних захворювань. Хвороба може починатися в будь-якому віці, однак рідше в старечому віці.
↑ Прогресуюча деменція, яка починається в середньому віці, характеризується ранніми, повільно прогресуючими змінами характеру та соціальною деградацією, зниженням інтелекту, пам'яті та розмовної функції разом із байдужістю, ейфорією та іноді екстрапірамідними явищами.
↑ Прогресуюча деменція з обширною неврологічною симптоматикою, зумовленою специфічними змінами нервової системи, які, як припускають, викликаються трансмісивним агентом. Зазвичай починається в середньому або похилому віці, хоча може розвиватися і в будь-якому іншому зрілому віці. Перебіг підгострий, смерть настає через 1-2 роки.
↑ Деменція, яка розвивається як один із проявів обширної дегенерації мозку. Це порушення успадковується за аутосомно-домінантним типом. Симптоми ураження з'являються, як правило, на третьому або четвертому десятилітті життя. Повільно прогресуюча хвороба призводить до смерті зазвичай через 10-15 років.
↑ Деменція, яка розвивається в процесі перебігу хвороби Паркінсона. Яких-небудь особливих характерних клінічних ознак не має.
↑ Деменція, яка розвивається в процесі перебігу хвороби, викликаної ВІЛ, за відсутності інших супутніх захворювань або станів, крім інфекції ВІЛ, якими можна було б пояснити клінічну картину.
↑ Синдром, який характеризується вираженим погіршенням пам'яті на недавні та давні події, зі збереженням здатності до найближчих спогадам, зниженням здатності вивчати новий матеріал і порушенням орієнтації в часі. Характерною особливістю можуть бути конфабуляції, однак сприйняття та інші пізнавальні функції, включаючи інтелект, зазвичай збережені. Прогноз залежить від перебігу основного захворювання.
↑ Екологічно неспецифічний органічний церебральний синдром, який характеризується одночасним порушенням свідомості та уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, психомоторного поведінки, емоцій, циклічності сну і неспання. Тривалість стану варіюється, і ступінь тяжкості коливається від середньої до дуже важкої.
↑ Стан, який відповідає вищезазначеним критеріям, але розвивається у процесі деменції (F00-F03).
↑ У дану рубрику включені змішані стани, причинно пов'язані з мозковими порушеннями, зумовленими первинною хворобою головного мозку, системним захворюванням, вдруге вражаючим головний мозок, впливом екзогенних токсичних речовин або гормонів, ендокринними розладами або іншими соматичними захворюваннями.
↑ Розлад зі стійкими або рецидивуючими галюцинаціями, зазвичай зоровими та слуховими, які виникають при ясній свідомості і можуть (не завжди) усвідомлюватися хворим як такі. Може відзначатися маячне трактування галюцинацій, але марення не домінує в клінічній картині; розуміння навколишнього може бути збережено.
↑ Розлад з ослабленням (ступор) або збільшенням (збудження) психомоторної активності, асоційоване з кататонічними симптомами. Крайні прояви психомоторних порушень можуть чергуватися.
↑ Розлад, при якому в клінічній картині переважає постійна або рецидивуюча маячня. Маячня може супроводжуватися галюцинаціями. Можуть відзначатися деякі симптоми, що змушують думати про шизофренію, такі, як химерні галюцинації або розлад мислення.
↑ Розлади, які характеризуються змінами настрою або афекту, зазвичай супроводжуються змінами загального рівня активності, депресією, гіпоманією, манією або біполярними станами (F30-F38), але виникають як наслідок органічного захворювання.
↑ Розлад, який характеризується основними рисами генералізованого тривожного розладу (F41.1) або панічного розладу (F41.0) або їх поєднанням, але яке виникло як наслідок органічного порушення.
↑ Розлад, який характеризується частковою або повною втратою нормальної інтеграції між пам'яттю на минуле, усвідомленням себе як особистості, безпосередніми відчуттями та контролем за рухом тіла (F44.-), але виникло як наслідок органічного порушення.
↑ Розлад, який характеризується емоційною нестриманістю або лабільністю, втомленістю, безліччю неприємних фізичних відчуттів (наприклад, запаморочення) та болями, але виникло як наслідок органічного порушення.
↑ Порушення, які характеризується зниженням пам'яті, труднощами навчання, зниженою здатністю концентруватись на виконанні якого-небудь завдання на тривалий час. Часто має місце виражене відчуття психічної втоми при спробі вирішити розумову задачу; навчання новому представляється суб'єктивно важким, навіть коли об'єктивно воно успішно. Жоден з цих симптомів не є настільки вираженим, щоб можна було діагностувати деменцію (F00-F03) або делірій (F05.-). Цей діагноз повинен ставитися тільки у зв'язку з уточненням соматичним порушенням, він не повинен ґрунтуватися тільки на наявність будь-яких психічних або поведінкових розладів, класифікованих в рубриках F10-F99. Розлад може передувати широкому спектру інфекційних та соматичних хвороб (як церебральних, так і системних), супроводжувати їх або слідувати за ними, але при цьому не обов'язково повинні бути присутніми безпосередні ознаки залучення в процес головного мозку. Даний розлад може бути віддиференціюваний від постенцефалітичного синдрому (F07.1) та постконтузійного синдрому (F07.2) за його відмінною від них етіології, більш обмеженого спектра переважно слабко виражених симптомів і зазвичай нетривалим перебігом.
↑ Зміна особистості та поведінки може бути залишковим явищем або супутнім порушенням при хворобі, пошкодженні дисфункції головного мозку.
↑ Порушення, які характеризується значною зміною звичних моделей преморбідної^[en] поведінки хворого, включаючи вираження емоцій, потреб та спонукань. Клінічну картину можуть доповнювати зниження когнітивних та розумових функцій, а також сексуальні зміни.
↑ Залишкові неспецифічні та різноманітні зміни поведінки, які супроводжують період одужання після перенесеного вірусного^[en] або бактеріального енцефаліту. Принципова відмінність цього розладу від розладів особистості органічної природи полягає в оборотності процесу.
↑ Синдром, який розвивається після травми голови (зазвичай досить важкою, з втратою свідомості) та включає різні симптоми, такі, як головний біль, запаморочення, стомлюваність, дратівливість, труднощі в зосередженні і вирішенні розумових завдань, зниження пам'яті, безсоння і понижена стійкість до стресу, емоційного збудження і алкоголю.
↑ Цей блок включає в себе шизофренію як найбільш важливу складову частину групи, шизотиповий розлад, стійкі маячні розлади та велику групу гострих і минущих психотичних розладів. Шизоафективні розлади були залишені в цьому блоці, незважаючи на їх суперечливий характер.
↑ Шизофренічні розлади зазвичай характеризуються істотними та характерними спотвореннями мислення і сприйняття, а також неадекватними афектами. Ясна свідомість та інтелектуальні здібності зазвичай зберігаються, хоча з часом може мати місце певне зниження пізнавальних здібностей. Найважливіша психопатологічна симптоматика включає відчуття відображення думок (відлуння), вкладання чужої або викрадення власної думки, передачі думки на відстань; маячне сприйняття та марення контролю ззовні; інертність; слухові галюцинації, які коментують або обговорюють хворого в третій особі; хаотичність думок та симптоми негативізму.
Перебіг шизофренічних розладів може бути тривалим або епізодичним з прогресуванням або стабільністю порушень; це може бути один або кілька епізодів хвороби з повною або неповною ремісією. При наявності великої депресивної або маніакальної симптоматики діагноз шизофренії не слід ставити до тих пір, поки не буде ясно, що шизофренічна симптоматика передувала афектним порушенням. Не слід діагностувати шизофренію і при наявності очевидної хвороби мозку, а також протягом наркотичної інтоксикації або абстиненції. Аналогічні розлади, які розвиваються при епілепсії або інших хворобах головного мозку, слід кодувати рубрикою F06.2, а якщо їх виникнення пов'язане з вживанням психоактивних речовин, рубриками F10-F19 із загальним четвертим знаком .5.
↑ Параноїдна форма шизофренії, при якій в клінічній картині домінує відносно стійке, часто параноїдне марення, звичайно супроводжується галюцинаціями, особливо слуховими, та розлади сприйняття. Розлади емоцій, волі, мови та кататонічні симптоми відсутні або відносно слабко виражені.
↑ Форма шизофренії, при якій домінують афективні зміни. Марення та галюцинації поверхові й фрагментарні, поведінка безглузда і непередбачувана, зазвичай кривляння. Настрій мінливий та неадекватний, мислення дезорганізоване, мова нескладна. Є тенденція до соціальної ізоляції. Прогноз зазвичай несприятливий внаслідок швидкого наростання «негативних» симптомів, особливо афективного уплощення^[en] та втрати волі. Гебефренію слід діагностувати тільки в підлітковому та юнацькому віці.
↑ У клінічній картині кататонічної шизофренії домінують чергуючі психомоторні порушення полярного характеру, такі, як коливання між гіперкінезом та ступором або автоматичним підпорядкуванням та негативізмом. Скуті пози можуть зберігатися протягом тривалого часу. Примітною особливістю стану можуть бути випадки різкого збудження. Кататонічні прояви можуть поєднуватися зі сноподібним (онейроїдним) станом з яскравими сценічними галюцинаціями.
↑ Психотичний стан, який відповідає основним діагностичним критеріям шизофренії, але не відповідає будь-якій її формі, класифікованій в підрубриках F20.0-F20.2, або проявляє риси більш ніж однієї з вищевказаних форм без яскраво вираженого переважання специфічного комплексу діагностичних характеристик.
↑ Депресивний епізод, який може бути тривалим, що виникає як наслідок захворювання на шизофренію. Деякі симптоми шизофренії («позитивні» або «негативні») все ще повинні бути присутніми, але вони вже не домінують в клінічній картині. З цими депресивними станами пов'язаний підвищений ризик самогубства. Якщо у пацієнта вже не виявляються які-небудь симптоми шизофренії, слід ставити діагноз депресивного епізоду (F32.-). Якщо симптоми шизофренії все ще яскраві та чіткі, слід ставити діагноз відповідного типу шизофренії (F20.0-F20.3).
↑ Хронічна стадія в розвитку шизофренічного захворювання, при якій мав місце явний перехід від ранньої стадії до пізньої, яка характеризується тривалими (хоча і не обов'язково необоротними) «негативними» симптомами, такими, як психомоторна загальмованість^[en]; низька активність; емоційна притупленность; пасивність та брак ініціативи; бідність змісту промови; бідність невербальних взаємодій за допомогою міміки, виразу очей, інтонацій та поз^[en]; зниження турботи про себе^[en] та скудність соціальних дій.
↑ Розлад, при якому спостерігається непомітний, але прогресуючий розвиток дивної поведінки, нездатності задовольняти вимогам суспільства та зниження всіх видів діяльності. Характерні негативні риси залишкової шизофренії (наприклад, притуплення афекту та втрата волі) розвиваються без будь-яких явних попередніх психотичних симптомів.
↑ Розлад, який характеризується ексцентричною поведінкою, аномаліями мислення та емоційних реакцій, схожими на ті, які мають місце при шизофренії, однак виразні та характерні для шизофренії порушення не виявляються ні на якій стадії хвороби. Симптоми можуть включати холодність або неадекватність емоційних реакцій, дивну або ексцентричну поведінку, схильність до соціальної ізоляції, параноїдні або незвичайні ідеї, які не доходять до явно вираженого марення, хворобливу нав'язливість, порушення мислення та розлади сприйняття, рідкісні минущі квазіпсихотичні епізоди з вираженими ілюзорними відчуттями, слуховими або іншими галюцинаціями, маячними ідеями, що зазвичай виникають без видимих причин. Відсутня визначеність початку хвороби та її розвитку, а її перебіг зазвичай такий же, як і при розладі особистості.
↑ Включають ряд розладів, при яких стійкі марення є єдиним або найбільш характерним клінічним симптомом і які не можуть бути класифіковані як органічні, шизофренічні або афективні. Маячні розлади, які тривали менше декількох місяців, слід позначати, хоча б тимчасово, рубрикою F23.-.
↑ Розлад, який характеризується розвитком єдиної картини марення або серії пов'язаних картин марення, які зазвичай стійкі, а іноді довічно. Зміст марення або серії картин марення надзвичайно варіабельні^[en]. Абсолютно несумісними з цим діагнозом є чіткі та стійкі слухові галюцинації^[en] (голоси), шизофренічні симптоми, такі, як марення контролю ззовні, та виражена емоційна притупленість, а також явні ознаки захворювання мозку. Однак наявність випадкових або перехідних слухових галюцинацій, особливо у хворих похилого віку, не виключає справжнього діагнозу за умови, якщо вони не є типово шизофренічними і складають тільки невелику частину загальної клінічної картини.
↑ Розлади, при яких одна або декілька картин марення супроводжуються стійкими галюцинаторними голосами або шизофренічними симптомами, які не вкладаються в діагноз шизофренії (F20.-).
↑ Різнорідна група порушень, які характеризуються гострим початком психотичних симптомів, таких, як марення, галюцинації та розлади сприйняття, і важким порушенням звичайної поведінки. Під гострим початком розуміють швидко наростаючий розвиток (протягом двох тижнів або менш) ясно вираженої аномальної клінічної картини. Очевидна органічна причина цих порушень відсутня. Часто відзначаються розгубленість та здивування, але дезорієнтація в часі, місці та оточенні не настільки стійка і важка, щоб можна було діагностувати делірій органічної етіології F05.-. Повне одужання зазвичай настає протягом декількох місяців, часто протягом декількох тижнів або навіть днів. Якщо ці порушення приймають стійкий характер, необхідно буде змінити класифікаційну рубрику цього стану. Описаний розлад може бути пов'язаний (не завжди) з гострим стресом, під яким розуміють стресові ситуації, що мали місце за один-два тижні до початку розладу.
↑ Гострий психотичний розлад, при якому галюцинації, марення або розлад сприйняття безсумнівні, але надзвичайно різноманітні, змінюються кожен день або навіть час від часу. Крім того, часто має місце емоційна нестійкість з вираженими минущими відчуттями щастя, екстазу або тривоги, дратівливості. Поліморфізм та нестабільність характерні для всієї клінічної картини, і психотичні ознаки не підтверджують діагноз шизофренії (F20.-). Ці розлади часто починаються раптово, швидко (протягом декількох днів) розвиваються та нерідко настільки ж швидко згасають, не повторюючись в подальшому. Якщо вищевказана симптоматика стійка, діагноз слід змінити на хронічний маячний розлад (F22.-).
↑ Гострий психотичний розлад з поліморфною та нестійкою клінічною картиною, описаної у підрубриці F23.0; однак, незважаючи на цю нестабільність, в більшості випадків присутній ряд симптомів шизофренії. Якщо шизофренічна симптоматика стійка, діагноз повинен бути змінений на шизофренію (F20.-).
↑ Гострий психотичний розлад, при якому психотичні симптоми відносно стабільні та відповідають діагнозу шизофренії, але зберігаються до одного місяця. Поліморфні нестійкі риси, описані у підрубриці F23.0, відсутні. Якщо шизофренічна симптоматика стійка, діагноз слід змінити на шизофренію (F20.-).
↑ Гострі психотичні розлади, при яких основними клінічними рисами є відносно стабільне марення або галюцинації, однак які не дозволяють діагностувати шизофренію (F20.-). Якщо марення стійке, діагноз слід змінити на хронічний маячний розлад (F22.-).
↑ Будь-які інші уточнені гострі психотичні розлади, що не мають очевидної органічної причини виникнення, які неможливо віднести до рубрик F23.0-F23.3.
↑ Маячний розлад, загальний для двох або більше осіб, які перебувають в тісному емоційному контакті. Тільки один з них страждає істинним психотичним розладом; марення передається шляхом індукції іншій особі (або іншим особам) та зазвичай зникає після припинення контакту з хворим.
↑ Епізодичні розлади, при яких однаково яскраво проявляється шизофренічна та маніакальна симптоматика, на підставі якої неможливо поставити діагноз тільки шизофренії або тільки депресивного або маніакального епізоду. Інші стани, при яких афективні симптоми накладаються на вже наявну шизофренію, співіснують або чергуються із іншими видами хронічних маячних розладів, класифікуються рубриками F20-F29. Психотична симптоматика у вигляді виражених порушень настрою при афективних розладах не дає підстави для діагностування шизоафективного розладу.
↑ Розлад, при якому як шизофренічні, так і маніакальні симптоми настільки виражені, що неможливо поставити діагноз ні шизофренії, ані маніакального епізоду. Цю рубрику слід використовувати як для одиночного епізоду, так і для рецидивуючого розладу, при якому більшість епізодів є шизоафективними, маніакального типу.
↑ Розлад, при якому як шизофренічні, так і депресивні симптоми настільки виражені, що неможливо поставити діагноз ні шизофренії, ні депресивного епізоду. Цю рубрику слід використовувати як для одиночного епізоду, так і для рецидивуючого розладу, при якому більшість епізодів є шизоафективними, депресивного типу.
↑ Маячні та галюцинаторні розлади, які не дають підстави для встановлення діагнозу шизофренії (F20.-), хронічних маячних розладів (F22.-), гострих та минущих психотичних розладів (F23.-), психотичних типів маніакального епізоду (F30.2) або важкого депресивного епізоду (F32.3).
↑ Цей блок включає в себе розлади, при яких основним порушенням є зміна емоцій та настрою у бік депресії (з тривогою або без неї) або в сторону піднесення. Зміни настрою зазвичай супроводжуються змінами загального рівня активності.
Більшість інших симптомів є вторинними або легко пояснюються на тлі змін настрою і активності. Такі розлади найчастіше мають тенденцію до рецидиву, причому початок окремого епізоду нерідко може зв'язуватися зі стресовими подіями та ситуаціями.
↑ Всі підрубрики цієї тризначної рубрики повинні використовуватися тільки для єдиного епізоду. Гіпоманіакальний або маніакальний епізоди у випадках, коли в минулому вже мали місце один або кілька афективних епізодів (депресивний, гіпоманіакальний, маніакальний або змішаного характеру), повинні кодуватися як біполярний афективний розлад (F31.-).
↑ Розлад, що характеризується стійким прийомом настрою, підвищеною енергійністю та активністю і зазвичай вираженим відчуттям благополуччя, розумової та фізичної продуктивності. Часто мають місце підвищена комунікабельність, балакучість, надмірна фамільярність, підвищена сексуальність та понижена потреба у сні, проте не до такої міри, щоб привести до важких порушень діяльності та соціальному відторгненню. Дратівливість, зарозумілість, грубість можуть заміщати більш звичайні ейфорійні взаємини. Порушення настрою та поведінки не супроводжуються галюцинаціями або маренням.
↑ Настрій піднесений без зв'язку з реальними обставинами життя хворого та може варіюватися від безтурботної веселості до майже неконтрольованого збудження. Піднесений настрій супроводжується зростанням енергійності, переростає в надактивність та балакучість, і зниженням потреби в сні. Виражена неможливість концентрувати увагу, часто має місце значна неуважність. Почуття самооцінки нерідко приймає пихатий характер з грандіозними ідеями та зверхньою самовпевненістю. Втрата нормальної соціальної стриманості тягне за собою поведінку, яка характеризується безрозсудністю, ризикованістю, недоречністю та невідповідністю характеру хворого.
↑ На додаток до клінічної картини, описаної у підрубриці F30.1, в наявності марення (зазвичай грандіозне) або галюцинації (головним чином, голосу, який звертається безпосередньо до хворого) або збудження, надмірна рухова активність, причому спалах ідей настільки виражений, що індивід стає недоступним для звичайного спілкування.
↑ Розлад, який характеризується двома або більше епізодами, при яких настрій та рівень активності пацієнта значно порушені. Ці порушення являють собою випадки підйому настрою, приливу енергії та посиленням активності (гіпоманія або манія) та випадки падіння настрою і різкого зниження енергійності та активності (депресія). Повторні епізоди тільки гіпоманії або манії класифікуються як біполярні.
↑ У пацієнта в даний момент є гіпоманіакальні явища, а в минулому відзначався, принаймні одноразово, інший афективний епізод (гіпоманіакального, маніакального, депресивного або змішаного характеру).
↑ У пацієнта в даний момент є маніакальні явища без психотичної симптоматики (як у підрубриці F30.1), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, інший афективний епізод (гіпоманіакального, маніакального, депресивного або змішаного характеру).
↑ У пацієнта в даний момент є маніакальні явища з психотичною симптоматикою (як у підрубриці F30.2), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, інший афективний епізод (гіпоманіакального, маніакального, депресивного або змішаного характеру).
↑ У пацієнта в даний момент є явища депресії, як при депресивному епізоді легкої або середньої тяжкості (F32.0 або F32.1), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод.
↑ У пацієнта в даний момент є явища депресії, як при важкому депресивному епізоді без психотичної симптоматиці (F32.2), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод.
↑ У пацієнта в даний момент є явища депресії, як при важкому депресивному епізоді з психотичною симптоматикою (F32.3), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод.
↑ Пацієнт в минулому мав, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний, депресивний або змішаний афективний епізод, а поточний стан являє собою поєднання маніакальних і депресивних симптомів або їх швидку зміну.
↑ Пацієнт в минулому мав, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод і хоча б один інший афективний епізод (гіпоманіакальний, маніакальний, депресивний або змішаний), але в поточний момент він не страждає якими-небудь значними порушеннями настрою, які відсутні вже протягом декількох місяців. Періоди ремісії протягом профілактичного лікування повинні кодуватися цієї ж рубрикою.
↑ У легких, середніх та важких типових випадках депресивних епізодів у хворого відзначаються знижений настрій, зменшення енергійності і падіння активності. Знижено здатність радіти, отримувати задоволення, цікавитися, зосереджуватися. Звичайним є виражена втома, навіть після мінімальних зусиль. Зазвичай порушений сон та знижений апетит. Самооцінка і впевненість у собі майже завжди знижені, навіть при легких формах захворювання. Часто присутні думки про власну винність та марність (відсутність користі). Знижений настрій, мало змінюється з кожним днем, не залежить від обставин і може супроводжуватися, так званими, соматичними симптомами, такими, як втрата інтересу до навколишнього та втрата відчуттів, що приносять задоволення, пробудження вранці на кілька годин раніше звичайного часу, посилення депресії вранці, виражена психомоторна загальмованість, тривожність, втрата апетиту, схуднення і зниження лібідо. Залежно від кількості та тяжкості симптомів депресивний епізод може класифікуватися як легкий, помірно виражений і важкий.
↑ Зазвичай виражені два-три вищезазначених симптоми. Пацієнт, зазвичай, страждає від цього, але, ймовірно, буде в змозі продовжувати виконувати основні види діяльності.
↑ Виражені чотири і більше з вищезгаданих симптомів. Пацієнт, ймовірно, зазнає великих труднощів при продовженні звичайної діяльності.
↑ Епізод депресії, при якому явно виражений ряд вищезазначених симптомів, що приносять страждання; звичайні зниження самооцінки та думки про власну нікчемність або винуватість. Характерні суїцидальні думки та спроби, зазвичай має місце ряд псевдосоматичних симптомів.
↑ Епізод депресії, як описано у підрубриці F32.2, але з наявністю галюцинацій, марення, психомоторної загальмованості або ступору, настільки виражених, що звичайна соціальна активність неможлива. Є небезпека для життя внаслідок суїцидальних спроб, зневоднення або голодування. Галюцинації та марення можуть відповідати або не відповідати настрою.
↑ Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії, відповідними описаним депресивним епізодам (F32.-), без наявності в анамнезі самостійних епізодів підйому настрою й припливу енергії (манії). Однак можуть бути короткі епізоди легкого підйому настрою та гіперактивності (гіпоманія) відразу ж після депресивного епізоду, іноді викликані лікуванням антидепресантами. Найбільш важкі форми рекурентного депресивного розладу (F33.2 та F33.3) мають багато спільного з колишніми поняттями, такими, як маніакально-депресивна депресія, меланхолія, вітальна депресія та ендогенна депресія^[en]. Перший епізод може виникнути в будь-якому віці, починаючи з дитинства і до старості. Початок його може бути гострим або непомітним, а тривалість від декількох тижнів до багатьох місяців. Ніколи повністю не зникає небезпека того, що у хворого рекурентним депресивним розладом не виникне маніакального епізоду. Якщо таке станеться, діагноз повинен бути змінений на біполярний афективний розлад (F31.-).
↑ Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод легко виражений (як описано у підрубриці F32.0) та без манії в анамнезі.
↑ Розлад, які характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод помірно виражений (як описано у підрубриці F32.1) та без манії в анамнезі.
↑ Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод помірно виражений (як описано у підрубриці F32.2) та без манії в анамнезі.
↑ Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод значно виражений, супроводжується психотичною симптоматикою (як описано у підрубриці F32.3), але без вказівок на попередні епізоди манії.
↑ У пацієнта в минулому відзначалися два або більше депресивних епізоди (як описано в підрубриках F33.0-F33.3), але вже протягом декількох місяців депресивна симптоматика відсутня.
↑ Стійкі та зазвичай коливні розлади настрою, при яких більшість окремих епізодів недостатньо важкі, щоб дозволити описати їх як гіпоманіакальний або легкий депресивний епізод. Оскільки він триває багато років, а іноді значну частину життя хворого, вони викликають виражене нездужання і непрацездатність. В окремих випадках повторні або одиничний маніакальний або депресивний епізоди можуть накладатися на хронічний афективний розлад.
↑ Стійка стабільність настрою, що включає ряд періодів депресії та легкої піднесеності настрою, жоден з яких не є досить важким або тривалим, щоб поставити діагноз біполярного афективного розладу (F31.-) або рекурентного депресивного розладу (F33.-). Такий розлад часто виявляється у родичів хворого, який страждає біполярним афективним розладом. У деяких пацієнтів з циклотимією зрештою розвивається біполярний афективний розлад.
↑ Хронічний депресивний настрій, триваючий щонайменше кілька років, який є недостатньо важким або при якому окремі епізоди недостатньо тривалі, щоб можна було поставити діагноз рекурентного депресивного розладу важкого, середнього або легкого ступеня вираженості (F33.-).
↑ Будь-які інші розлади настрою, які не дають підстав класифікувати їх рубриками F30-F34, оскільки вони недостатньо важкі або тривалі.
↑ Група розладів, при яких єдиним або переважним симптомом є боязнь певних ситуацій, які не представляють поточної небезпеки. У результаті хворий зазвичай уникає або страшиться таких ситуацій. Занепокоєння хворого може бути сфокусовано на окремих симптомах, таких, як тремтіння від страху або відчуття втрати свідомості, і часто асоціюється з острахом померти, втратити над собою контролю або зійти з глузду. Очікування можливості потрапляння в фобічну ситуацію зазвичай викликає передчасну тривогу. Фобічна тривожність та депресія часто поєднуються. Рішення про постановку двох діагнозів (фобічний тривожний розлад та депресивний епізод) або тільки одного визначається тривалістю цих станів і міркуваннями лікаря відносно терапії під час консультації хворого.
↑ Досить добре окреслена група фобій, яка включає в себе боязнь виходити з дому, входити в магазини, боязнь натовпу та громадських місць, боязнь поодинці подорожувати поїздом, автобусом, літаком. Панічний розлад є звичайною рисою епізодів як в минулому, так і в сьогоденні. Крім того, як додаткова характеристика часто присутні депресивні та нав'язливі симптоми і соціальні фобії. Часто виражено уникнення фобічних ситуацій, і особи, які страждають агорафобією, не відчувають великого занепокоєння, так як вони в змозі уникнути цих «небезпек».
↑ Боязнь пильної уваги з боку інших людей, яка веде до уникнення соціальних ситуацій. Більш глибокі соціальні фобії пов'язані з низькою самооцінкою та острахом критики. Їх присутність проявляється у вигляді почервоніння обличчя, тремтіння рук, нудоти, терміновості сечовипускання. Іноді хворий переконаний, що будь-який із цих вторинних проявів і становить його основну проблему. Симптоматика може прогресувати до нападів паніки.
↑ Сюди входять фобії, обмежені досить специфічними ситуаціями, такими, як близькість особливих тварин, висота, грім, темрява, політ, закритий простір, сечовипускання та дефекація в громадських туалетах, вживання певних харчових продуктів, лікування зубів, вид крові або травми. Хоча думка про таку ситуацію є абстрактною, попадання в неї може викликати паніку, як при агорафобії або соціальній фобії.
↑ Розлади, при яких прояв тривоги є основним симптомом та не обмежується будь-якою конкретною зовнішньою ситуацією. Можуть також бути присутнім депресивні та нав'язливі симптоми і навіть деякі елементи фобічної тривожності за умови, що вони безсумнівно є вторинними та менш важкими.
↑ Характерною рисою розладу є рецидивуючі напади різко вираженої тривоги (паніки), які не обмежені будь-якою особливою ситуацією або комплексом обставин і, отже, непередбачувані. Як і при інших тривожних розладах, основна симптоматика включає раптове виникнення серцебиття, болі за грудиною, відчуття задухи, нудоту та відчуття нереальності (деперсоналізація або дереалізація). Крім того, як вторинне явище часто присутня боязнь померти, втратити контроль над собою або зійти з розуму. Панічний розлад не слід використовувати як основний діагноз, якщо у пацієнта був депресивний розлад на початку нападу паніки. У цьому випадку напад паніки, найімовірніше, є вторинним по відношенню до депресії.
↑ Тривога, яка є поширеною та стійкою, але не обмеженою, або переважно викликаної якими-небудь особливими обставинами (тобто вільно плаваючою, або «free-floating»). Домінуючі симптоми мінливі, але включають скарги на стійку нервозність, відчуття страху, м'язову напруга, пітливість, відчуття безумства, тремтіння, запаморочення та відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці. Часто виражена боязнь нещасного випадку або хвороби, які, на думку хворого очікують його або його родичів найближчим часом.
↑ Цю рубрику слід використовувати в тому випадку, коли присутні одночасно і тривожність, і депресія, але жодне з цих станів не є превалюючим, а ступінь вираженості їх симптоматики не дозволяє при розгляді кожного поставити окремий діагноз. Якщо ж симптоми як тривожності, так і депресії настільки виражені, що дозволяють поставити окремий діагноз кожного з цих розладів, слід кодувати обидва діагнози, і в цьому випадку ця рубрика не повинна використовуватися.
↑ Симптоми тривожності поєднуються з рисами інших розладів, класифікованих в рубриках F42-F48. При цьому ступінь вираженості симптомів цих розладів не є настільки важкою, щоб можна було поставити діагноз, якщо їх розглядати окремо.
↑ Суттєвою особливістю стану є наявність повторюваних нав'язливих думок або вимушених дій. Нав'язливі думки являють собою ідеї, образи або спонукання, які знову і знову приходять хворому в голову в стереотипному вигляді. Вони майже завжди прикрі, і пацієнт часто безуспішно намагається чинити опір їм. Проте хворий вважає ці думки своїми власними, навіть якщо вони мимовільні та огидні. Нав'язливі дії, або ритуали, є стереотипними манерами, які хворий повторює знову і знову. Вони не є способом отримати задоволення або атрибутом виконання корисних завдань. Ці дії є способом запобігти можливості настання неприємної події, яке, як побоюється хворий, в іншому випадку може статися, завдавши шкоди йому або їм іншій особі. Зазвичай така поведінка усвідомлюється хворим як безглузда або неефективна і здійснюються повторні спроби протистояти йому. Майже завжди присутня тривожність. Якщо компульсивні дії придушуються, тривожність стає більш вираженою.
↑ Вони можуть набувати форми ідей, уявних образів або спонукань до дії, які майже завжди заподіюють страждання пацієнтові. Іноді ідеї є незакінченими, нескінченно розглянутими альтернативами, пов'язаними з нездатністю прийняти звичайне, але необхідне рішення, що стосується повсякденного життя. Зв'язок між нав'язливими розмірковуваннями та депресією є особливо тісним, тому діагнозу обсесивно-компульсивного розладу слід віддати перевагу лише тільки в тому випадку, якщо нав'язливі думки виникають або утримуються при відсутності депресивного епізоду.
↑ Більшість компульсивних дій відноситься до очищення від забруднення (в основному миття рук), повторним перевіркам для отримання гарантії того, що потенційно небезпечна ситуація не може виникнути, або дотриманню акуратності та охайності. В основі такого явної поведінки лежить зазвичай боязнь небезпеки, якої може зазнати сам пацієнт або якої він може завдати іншому, та ритуальні дії є безрезультатною або символічною спробою запобігти небезпеці.
↑ Ця група розладів відрізняється від інших груп тим, що в неї включені розлади, ідентифіковані не тільки на основі симптоматики та характеру перебігу, але також на основі очевидності впливу однієї або навіть обох причин: виключно несприятливої події в житті, яка викликала гостру стресову реакцію, або значну зміну в житті, яка веде до тривалим неприємним обставинам та обумовлена порушенням адаптації. Хоча менш важкий психосоціальний стрес («життєві обставини») може прискорити початок або сприяти прояву широкого спектра розладів, представлених в цьому класі захворювань, його етіологічна значимість не завжди незрозуміла, і в кожному випадку буде визнаватися залежність від індивіда, часто від його надчутливості та уразливості (тобто життєві події не є обов'язковими або достатніми, щоб пояснити виникнення та форму розладу). Розлади, зібрані в цій рубриці, навпаки, завжди розглядаються як безпосередній наслідок гострого важкого стресу або тривалого травмування. Стресові події або тривалі неприємні обставини є первинним або переважаючим причинним фактором і розлад не міг би виникнути без їх впливу. Таким чином, розлади, класифіковані в цій рубриці, можуть розглядатися як спотворені пристосувальні реакції на важкий або тривалий стрес, при цьому вони заважають успішно впоратися зі стресом і, отже, ведуть до проблем соціального функціонування.
↑ Минущий розлад, який розвивається у людини без будь-яких інших проявів психічних розладів у відповідь на незвичайний фізичний або психічний стрес та зазвичай стихає через кілька годин або днів. У поширеності і тяжкості стресових реакцій мають значення індивідуальна вразливість та здатність володіти собою. Симптоми показують типову змішану та мінливу картину і включають первинний стан «приголомшення» з деяким звуженням області свідомості і уваги, неможливістю повністю усвідомити подразники та дезорієнтацію. Цей стан може супроводжуватися подальшим «виходом» з ситуації (до стану дисоціативного ступору — F44.2) або ажіатацією та надактивністю (реакція польоту або фуги). Зазвичай присутні окремі риси панічного розладу (тахікардія, надмірне потовиділення, почервоніння). Симптоматика зазвичай проявляється через кілька хвилин після впливу стресових стимулів або події та зникає через 2-3 дні (часто через кілька годин). Може бути присутнім часткова або повна амнезія (F44.0) на стресову подію. Якщо вищевказана симптоматика стійка, необхідно змінити діагноз.
↑ Виникає як відстрочена або тривала відповідь на стресову подію (коротку або тривалу) виключно загрозливого чи катастрофічного характеру, яка може викликати глибокий стрес майже в кожного. Сприятливі фактори, такі, як особистісні особливості (компульсивність, астенічність) або нервове захворювання в анамнезі, можуть знизити поріг для розвитку синдрому або посилити його перебіг, але вони ніколи не є необхідними або достатніми для пояснення його виникнення. Типові ознаки включають епізоди повторюваних переживань травмуючої події в нав'язливих спогадах («кадрах»), думках або кошмарах, що з'являються на стійкому тлі почуття заціпеніння, емоційної загальмованості, відчуженості від інших людей, відсутності реакції на навколишнє та уникнення дій і ситуацій, які нагадують про травму. Зазвичай мають місце перезбудження та виражена надмірна настороженість, підвищена реакція на переляк і безсоння. З вищезазначеними симптомами часто пов'язані тривожність та депресія, і не рідкістю є ідеї про самогубство. Появі симптомів розладу передує латентний період після травми, який коливається від декількох тижнів до декількох місяців. Перебіг розладу різний, але в більшості випадків можна очікувати одужання. У деяких випадках стан може прийняти хронічний перебіг на багато років з можливим переходом в стійку зміну особистості (F62.0).
↑ Стан суб'єктивного дистресу та емоційного розладу, що створює труднощі для громадської діяльності і вчинків, які виникають в період адаптації до значної зміни в житті або на стресову подію. Стресова подія може порушити цілісність соціальних зв'язків індивіда (важка втрата, розлука) або широку систему соціальної підтримки та цінностей (міграція, статус біженця) або представляти широкий діапазон змін і переломів в житті (вступ до школи, здобуття статусу батьків, невдача в досягненні заповітної особистої мети, відхід у відставку). Індивідуальна схильність або вразливість відіграють важливу роль у ризику виникнення та формі прояву розладів пристосувальних реакцій, проте не допускається можливість виникнення таких розладів без травмуючого фактора. Прояви дуже варіабельні і включають пригніченість настрою, настороженість або неспокій (або комплекс цих станів), відчуття нездатності впоратися з ситуацією, запланувати все заздалегідь або вирішити залишатися в реальній ситуації, а також включає деяку ступінь зниження здатності діяти в повсякденному житті. Одночасно можуть приєднуватися розлади поведінки, особливо в юнацькому віці. Характерною рисою може бути коротка чи тривала депресивна реакція або порушення інших емоцій та поведінки.
↑ Загальноприйнятими положеннями, на основі яких виділяються дисоціативні, або конверсійні, розлади, є повна або часткова втрата нормальної інтеграції між пам'яттю на минулі події, здатністю усвідомити себе як особистість та безпосередніми відчуттями і здатністю управляти рухами тіла. Всі види дисоціативних розладів мають тенденцію до зникнення через кілька тижнів або місяців, особливо якщо їх виникнення пов'язане з якою-небудь травмуючою подією в житті. Багато хронічних розладів, особливо паралічі та втрата чутливості, можуть розвиватися на основі існування нерозв'язних проблем та міжособистісних складнощів. Ці розлади раніше переважно класифікувалися як різні види «конверсійної істерії». Вважається, що вони мають психогенну етіологію, оскільки за часом виникнення тісно пов'язані з травмуючими подіями, нерозв'язними та нестерпними проблемами або порушеними взаєминами. Симптоми часто відповідають уявленню хворого про те, як мало б проявлятися психічне захворювання. Медичний огляд та обстеження не виявляють будь-яких явних фізичних чи неврологічних порушень. Крім того, цілком очевидно, що втрата функції є вираженням емоційного конфлікту чи потреб. Симптоми можуть розвиватися в тісному зв'язку з психологічним стресом і часто проявляються раптово. У цю рубрику включені тільки розлади фізичних функцій, які в нормі довільно контролюються, і втрата чутливості. Розлади, що включають больові відчуття та комплекс інших фізичних відчуттів, опосередкованих через вегетативну нервову систему, класифіковані в рубриці психосоматичних порушень (F45.0). Завжди слід пам'ятати про можливість розвитку надалі серйозних фізичних або психічних розладів.
↑ Основною рисою є втрата пам'яті, особливо на важливі нещодавні події, яка не викликана органічним психічним захворювання а занадто виражена, щоб її можна було пояснити звичайною забудькуватістю або втомою. Амнезія зазвичай сконцентрована на травмуючих подіях, таких, як нещасний випадок або несподівана важка втрата, і зазвичай є частковою й вибірковою. Повна та генералізована амнезія рідкісна і зазвичай є частиною амбулаторного автоматизму (фуги) (F44.1); в цьому випадку розлад так і слід класифікувати. Діагноз дисоціативної амнезії не слід ставити при наявності органічного захворювання мозку, інтоксикації або надмірної втоми.
↑ Дисоціативна фуга має всі риси дисоціативної амнезії в поєднанні з цілеспрямованими пересуваннями, які виходять за звичайну щоденну межу. Хоча в період фуги має місце амнезія, стороннім спостерігачам поведінка пацієнта в цей час може здаватися абсолютно нормальною.
↑ Дисоціативний ступор діагностується на підставі вираженого зменшення або відсутності довільних рухів та нормальних відповідних реакцій на зовнішні подразники, такі як світло, шум, дотик, проте огляд і обстеження не виявляють явної фізичної причини. Крім того, має місце абсолютна очевидність психогенної причини у вигляді недавніх стресових подій або проблем.
↑ Розлади, при яких має місце тимчасова втрата відчуття себе як особистості та повна неусвідомленість навколишнього. У цю рубрику включені тільки стани трансу, які мимовільні та небажані й виникають поза релігійними або культурно-прийнятними ситуаціями.
↑ При всьому розмаїтті має місце повна або часткова втрата здатності рухати кінцівкою або кінцівками. Може відзначатися тісна схожість майже з будь-яким видом атаксії, апраксії, акінезії, афонії, дизартрії, дискінезії, припадку або паралічу.
↑ Дисоціативні конвульсії можуть імітувати епілептичний напад, проте прикушення язика, синці, пов'язані з падінням, та мимовільне сечовипускання рідкісні. Свідомість збережена або замінено станом ступору чи трансу.
↑ Області шкірної анестезії часто мають межі. Це означає, що вони пов'язані з уявленнями пацієнта про функції тіла, що відрізняються від медичних знань. Може мати місце втрата відмінностей між сенсорними модуляціями, яка необов'язково обумовлена неврологічними ушкодженнями. Втрата почуттєвого сприйняття може супроводжуватися скаргами на парестезію. Втрата зору та слуху при дисоціативних розладах рідко буває тотальною.
↑ Поєднання розладів, класифікованих в рубриках F44.0-F44.6
↑ Головною особливістю є повторне пред'явлення соматичної симптоматики одночасно з наполегливими вимогами медичних обстежень, незважаючи на повторні негативні їх результати та запевнення лікарів, що симптоми не мають соматичної природи. Якщо у хворого є які-небудь соматичні захворювання, вони не пояснюють природи і ступеня вираженості симптомів чи страждання або скарг пацієнта.
↑ Основними рисами є численні, повторні, часто мінливі фізичні симптоми, які мають місце принаймні протягом двох років. Більшість пацієнтів мають тривалу та складну історію контактів з службами первинної та спеціалізованої медичної допомоги, в ході яких могло бути виконано безліч безрезультатних досліджень і безплідних діагностичних маніпуляцій. Симптоматика може стосуватися будь-якої частини тіла або системи органів. Перебіг розладу хронічний а нестійкий і часто асоціюється з порушенням соціальної, міжособистісної та сімейної поведінки. Нетривало існуючі (менше двох років) і менш яскраво виражені приклади симптоматики повинні класифікуватися як недиференційовані соматоформні розлади (F45.1).
↑ Діагноз недиференційованих соматоформних розладів слід ставити тоді, коли скарги пацієнта численні, варіабельні та стійкі, але не задовольняють повній і типовій клінічній картині соматоформного розладу.
↑ Найважливішою рисою є стійка заклопотаність пацієнта можливістю мати у себе важке, прогресуюче захворювання або декілька захворювань. Пацієнт пред'являє стійкі соматичні скарги або проявляє стійке занепокоєння з приводу їх виникнення. Нормальні, звичайні відчуття та ознаки часто сприймаються хворим як ненормальні, що турбують; він зосереджує свою увагу зазвичай тільки на одному-двох органах або системах організму. Часто присутня виражена депресія і тривога, яка може пояснити додаткові діагнози.
↑ Симптоматика, яка пред'являється пацієнтом подібна до тієї, що виникає при пошкодженні органу або системи органів, переважно або повністю іннервованих та контрольованих вегетативною нервовою системою, тобто серцево-судинною, шлунково-кишковою, дихальною та сечостатевою системами. Симптоми зазвичай бувають двох типів, жоден з яких не вказує на порушення конкретного органу або системи. Перший тип симптомів — це скарги, які ґрунтуються на об'єктивних ознаках вегетативного роздратування, таких, як серцебиття, пітливість, почервоніння, тремор та вираз страху та занепокоєння щодо можливого порушення здоров'я. Другий тип симптомів — це суб'єктивні скарги неспецифічного або мінливого характеру, такі, як швидкоплинні болі по всьому тілу, відчуття жару, тяжкості, втоми або здуття живота, які пацієнт співвідносить з яким-небудь органом або системою органів.
↑ Основною скаргою є стійка, різкий нестерпний біль, яку не можна повністю пояснити фізіологічним порушенням або соматичним захворюванням та яка виникає у зв'язку з емоційним конфліктом або психосоціальними проблемами, що дозволяє розглядати їх як основну етіологічну причину. Результатом зазвичай є помітне посилення підтримки та уваги особистісного чи медичного характеру. Біль психогенної природи, яка виникає в процесі депресивного розладу або шизофренії, не може бути віднесена до цієї рубрики.
↑ Які-небудь інші розлади чутливості, функцій та поведінки, які виникають не внаслідок соматичних порушень. Розлади, які не опосередковані через вегетативну нервову систему, обмежені певними системами або ділянками тіла і мають тісний тимчасовий зв'язок з травмуючими подіями або проблемами.
↑ При цьому розладі проявляється значна, пов'язана з культурою варіабельність. Виділяються два основних типи розладу, які в значній мірі перекривають один одного. Головною характерною рисою першого типу є скарги на підвищену стомлюваність після розумового навантаження, з якою часто пов'язано деяке зниження виробничих показників чи продуктивності в повсякденних справах. Розумова стомлюваність описується хворим як неприємне виникнення неуважності, ослаблення пам'яті, неможливості зосередитися та неефективності розумової діяльності. При іншому типі розладу основний упор ставиться на відчуття фізичної слабкості та знемоги навіть після мінімального навантаження, які супроводжуються відчуттям м'язових болів і неможливістю розслабитися. Обидва типи розладу характеризуються рядом спільних неприємних фізичних відчуттів, таких, як запаморочення, напружена головний біль та відчуття загальної нестабільності. Спільними рисами є також занепокоєння з приводу зниження своїх розумових та фізичних здібностей, дратівливість, втрата здатності радіти і незначно виражена депресія та тривога. Сон часто порушений у своїй початковій та середній фазі, але може також бути вираженою і сонливість.
При необхідності ідентифікувати соматичне захворювання, яке передувало даному розладу, використовують додатковий код.
↑ Рідкісний розлад, при якому пацієнт мимоволі скаржиться на те, що його розумова діяльність, тіло та навколишнє середовище якісно змінені так, що представляються нереальними, віддаленими або автоматизованими. Серед різних проявів цього синдрому найчастіше — це втрата емоцій та відчуття холодності або відстороненості від своїх думок, від свого тіла або реального світу. Незважаючи на драматичний характер переживань, пацієнт усвідомлює нереальність цих змін. Свідомість зберігається, і не втрачається здатність виражати емоції. Синдром деперсоналізації-дереалізації може бути складовою частиною діагносованої шизофренії, депресивного, фобічного або обсесивно-компульсивного розладу. У цьому випадку діагноз ставиться за основним розладом.
↑ Розлад, який характеризується навмисною втратою маси тіла, викликаної та підтримуваної пацієнтом. Це розлад, як правило, частіше зустрічається у дівчаток підліткового віку та молодих жінок, але йому можуть бути схильні юнаки та молоді чоловіки, а також діти, які наближаються до пубертатного періоду, та жінок старшого віку (аж до настання менопаузи). Розлад асоціюється зі специфічною психопатологічною боязню ожиріння та в'ялості фігури, яка стає настирливою ідеєю, і пацієнти встановлюють для себе низьку межу маси тіла. Як правило, мають місце різні вторинні ендокринні та обмінні порушення і функціональні розлади. Симптоматика включає обмеження дієти, надмірне фізичне навантаження, прийом блювотних, проносних та сечогінних засобів, а також препаратів, що знижують апетит.
↑ Розлад, що відповідає деяким рисам нервової анорексії, але повна клінічна картина якого не дозволяє поставити цей діагноз. Так, один з ключових симптомів вищевказаного розладу, такий, як аменорея або виражена боязнь ожиріння, може бути відсутнім при наявності помітної втрати маси тіла а поведінки, спрямованої на досягнення схуднення. Цей діагноз не слід ставити, якщо є свідчення наявності соматичного захворювання, що викликає втрату маси тіла.
↑ Синдром, який характеризується повторними нападами переїдання та вираженим занепокоєнням з приводу контролю за масою тіла. Це призводить до вироблення стилю переїдання, яке супроводжується викликом блювоти та використанням проносних засобів. Це розлад має багато спільного з нервовою анорексією, включаючи надмірну стурбованість своєю фігурою та масою тіла. Повторна блювота загрожує порушеннями електролітного балансу^[en] та соматичними ускладненнями. Часто (але не завжди) в анамнезі пацієнта відзначається раніше мавший місце епізод нервової анорексії з коливаннями його давності від декількох місяців до декількох років.
↑ Розлад, який має деякі ознаки нервової булімії, але повна клінічна картина не дозволяє поставити цей діагноз. Наприклад, можуть мати місце повторні напади переїдання та надмірне вживання проносних засобів без значних змін маси тіла або може бути відсутнім типова надмірна стурбованість власною фігурою та масою тіла.
↑ Переїдання внаслідок стресових подій, таких, як важка втрата, нещасний випадок, народження дитини і т. д.
↑ Повторна блювота, яка виникає при дисоціативних розладах (F44.-) та іпохондричних розладах (F45.2) і яка не є виключно наслідком станів, що не входять в перелік даного класу. Ця підрубрика може також використовуватися як доповнення до рубрики O21.- (Надмірна блювота при вагітності), коли емоційні чинники домінують в причині повторної нудоти та блювання у вагітних.
↑ У багатьох випадках порушення сну є одним із симптомів інших розладів — психічних або соматичних. Чи є порушення сну у даного пацієнта самостійним станом або просто одним із симптомів іншого порушення, класифікованого у рубриках цього або будь-якого іншого класу, слід визначати на основі клінічної картини та перебігу розладу, а також з урахуванням терапевтичних висновків у пріоритетів, встановлених під час консультації. Як правило, якщо розлад сну є одним з головних недуг та сприймається як хворобливий стан сам по собі, даний код слід використовувати разом з іншими кодами діагнозів психопатологічних та патофізіологічних розладів, наявних в даному випадку. Ця рубрика включає тільки ті порушення сну, у яких провідними етіологічними факторами є емоційні причини і які не мають у своїй основі ідентифікованих в будь-яких рубриках фізичних порушень.
↑ Стан незадовільної тривалості та/або незадовільної якості сну, який зберігається протягом значного відрізку часу і включає труднощі засипання, труднощі залишатися в стані сну або раннє остаточне пробудження. Безсоння є загальним симптомом багатьох психічних та соматичних розладів і повинно класифікуватися даною підрубрикою на додаток до основного захворювання тільки в тому випадку, якщо воно домінує в клінічній картині.
↑ Гіперсомнія визначається як стан надмірної сонливості та нападів сну в денний час або як затяжний перехід до стану повного неспання при пробудженні. Якщо в етіології гіперсомнії відсутній органічний фактор, цей стан зазвичай пов'язують з психічним розладом.
↑ Недолік синхронності між існуючим у пацієнта режимом сну і неспання, та тим, якого режиму сну і неспання вимагає навколишня його обстановка, результатом чого є скарги на безсоння або гіперсомнію.
↑ Форма зміненої свідомості, при якій поєднуються стани сну і неспання. Під час епізоду сомнамбулізму людина встає з ліжка зазвичай протягом першої третини нічного сну і ходить, демонструючи низький рівень усвідомлення, реактивності та рухового уміння. При пробудженні він зазвичай, не згадує, що трапилося.
↑ Нічні епізоди крайнього жаху і паніки, які супроводжуються інтенсивними вигуками, рухами та високим рівнем вегетативних проявів. Хворий сідає або схоплюється з ліжка зазвичай протягом першої третини нічного сну з панічним криком. Досить часто він рветься до дверей, як би намагаючись втекти, хоча дуже рідко залишає кімнату. Спогад про те, що трапилося, якщо воно є, дуже обмежена (зазвичай один або два фрагменти уявного досвіду).
↑ Переживання уві сні перевантажені тривогою і страхом. Хворий пам'ятає всі деталі змісту сну. Картини сну дуже яскраві та зазвичай включають теми, що стосуються загрози життю, безпеки або самооцінки. Досить часто має місце повторення одних і тих же або подібних лякаючих кошмарних сновидінь. Протягом типового епізоду даного розладу виражені вегетативні прояви, але немає помітних вигуків або рухів тіла. При пробудженні людина швидко стає бадьорою та орієнтованою.
↑ Сексуальна дисфункція охоплює різні стани, в силу яких індивід не здатний вступати в сексуальний зв'язок, як би він того не бажав. Сексуальна реакція є психосоматичним процесом, і зазвичай як психологічні, так і соматичні процеси пов'язані з сексуальною дисфункцією.
↑ Втрата сексуального потягу є основною проблемою, і вона не вторинна по відношенню до інших сексуальних проблем, таких, як недолік ерекції або диспареунія.
↑ Перспектива сексуальних стосунків викликає такий страх і тривогу, що змушує уникати статевого акту (відраза до сексуальних стосунків), або сексуальна реакція виявляється нормальною та відчувається оргазм, але відсутнє відповідне приємне відчуття (відсутність сексуального задоволення).
↑ Основною проблемою для чоловіків є порушення ерекції (труднощі з виникненням або підтримкою ерекції, достатньої для задовільного сексуального акту). У жінок головною проблемою є сухість вагіни або нестача вагінальної секреції.
↑ Оргазм або не виникає, або значно затримується.
↑ Неможливість контролювати еякуляцію в тій мірі, яка достатня, щоб обидва партнера отримали задоволення від статевого акту.
↑ Спазм м'язів тазового дна довкола вагіни, який перешкоджає відкриттю вагінального отвору.
↑ Диспареунія виникає як у чоловіків, так і у жінок. Часто може бути пов'язана з локальним патологічним процесом, і тоді її слід класифікувати відповідно до цього патологічного стану. Дану підрубрику слід використовувати тільки якщо відсутня первинна неорганічна сексуальна дисфункція (наприклад, вагінізм або вагінальна сухість).
↑ Ця рубрика включає тільки психічні розлади, пов'язані з післяпологовим періодом (що виникає протягом 6 тижнів після пологів), які не відповідають критеріям, застосовуваним до розладів, класифікованих в будь-яких інших рубриках цього класу; це пояснюється або недостатністю доступної інформації, або тим, що присутні додаткові клінічні прояви, що робить недоречною класифікацію цих розладів в будь-яких інших рубриках.
↑ Цю рубрику слід використовувати для кодування наявних психологічних та поведінкових факторів, що розглядаються як основна етіологічна причина соматичних розладів, які можуть бути віднесені до інших класів хвороб. Ці випливаючі психічні порушення зазвичай слабко виражені та часто стійкі (наприклад, хвилювання, емоційний конфлікт, похмурі передчуття) і самі по собі не дозволяють використовувати яку-небудь іншу рубрику цього класу.
↑
Прикладами використання цієї рубрики можуть служити:
- астма бронхіальна F54 та J45.-
- дерматит F54 та L23-L25
- гастрит шлунку F54 та K25.-
- слизовий коліт F54 та K58.-
- виразковий коліт F54 та K51.-
- кропив'янка F54 та L50.-
↑ Може використовуватися широкий спектр медикаментів та народних засобів, але особливу важливість представляють:
а) психотропні засоби, що не приводять до виникнення залежності, такі, як антидепресанти;
б) проносні засоби;
в) знеболюючі засоби, які можуть вживатися без призначення лікаря (наприклад, аспірин та парацетамол).
Постійне використання цих препаратів часто призводить до непотрібних контактам з лікарями та іншим медичним персоналом^[ru] і іноді супроводжується розвитком побічних реакцій на ці речовини. Спроби переконати в доцільності прийому цих препаратів або заборонити їх вживання часто викликають спротив щодо прийому проносних та знеболювальних засобів. Такий опір може мати місце, незважаючи на застереження про можливість (або навіть розвиток) побічних реакцій типу ниркової дисфункції або порушень електролітного балансу. Хоча зазвичай очевидно, що у пацієнта є виражена мотивація до прийому речовини, симптоми залежності або абстиненції (класифіковані у рубриках F10-F19), як при використанні психоактивних речовин, не розвиваються.
↑ Цей блок включає різні стани та моделі поведінки клінічної значущості, що мають тенденцію до стійкості і виникають як вираження характерного способу життя індивіда та його взаємин з навколишніми. Деякі з цих станів та зразків поведінки з'являються рано в ході індивідуального розвитку, як результат одночасного впливу конституціональних факторів і соціального досвіду, в той час як інші набуваються на більш пізніх етапах життя. Специфічні розлади особистості (F60.-), змішані та інші розлади особистості (F61.-), довготривалі зміни особистості (F62.-) є глибоко вкоріненими і тривалими моделями поведінки, що проявляються як негнучка відповідна реакція на самі різні особисті та соціальні ситуації. Такі розлади являють собою надзвичайні або значні відхилення від способу, яким звичайна людина даного рівня культури сприймає, мислить, відчуває та особливо спілкується з навколишніми. Дані моделі поведінки мають тенденцію до стійкості і охоплюють багато областей поведінки та психологічного функціонування. Дані розлади часто, але не завжди, пов'язані з суб'єктивними переживаннями різного ступеня і проблемами соціального характеру.
↑ В зазначену рубрику віднесені важкі розлади особистості та виражені відхилення в поведінці індивіда, які не є прямим наслідком захворювання, пошкодження або іншого гострого ураження головного мозку або інших психічних порушень. Зазвичай ці розлади охоплюють кілька сфер особистості; майже завжди вони тісно пов'язані з вираженими особистими стражданнями і соціальним розпадом. Ці розлади зазвичай проявляються в дитинстві або підлітковому віці та тривають протягом подальшого життя.
↑ Розлад особистості, який характеризується надмірною чутливістю до невдач, неможливістю вибачати образи, підозрілістю та схильністю до перекручення дійсності шляхом тлумачення нейтральних або дружніх дій навколишніх як ворожих або зневажливих. Спостерігаються повторні необґрунтовані підозри чоловіка або сексуального партнера в невірності, войовниче та завзяте переконання власної правоти. Такі особи схильні до перебільшеної самооцінки; часто має місце перебільшена зарозумілість.
↑ Розлад особистості, що характеризується слабкістю прихильностей, соціальних та інших контактів, схильністю до фантазій, відлюдництва і самоаналізу. Має місце обмежена здатність виражати почуття та відчувати задоволення.
↑ Розлад особистості, що характеризується зневагою до соціальних обов'язків та черствою байдужістю до навколишніх. Спостерігається значна невідповідність між поведінкою хворого і основними соціальними нормами. Поведінка насилу змінюється на основі досвіду, зокрема покаранню. Хворі погано переносять невдачі та легко проявляють агресію, зокрема насильство. Вони схильні звинувачувати інших або давати правдоподібні пояснення своїй поведінці, яка приводить їх до конфлікту з суспільством.
↑ Розлад особистості, що характеризується певною схильністю до імпульсивних дій без урахування наслідків. Настрій непередбачуваний та капризний. Є схильність до спалахів емоцій і нездатність контролювати вибухову поведінку. Відзначаються сварливість та конфліктність з навколишніми, особливо тоді, коли імпульсивні вчинки присікаються і критикуються. Можна виділити два типи розладів: імпульсивний тип, що характеризується переважно емоційною нестабільністю та недоліком емоційного контролю; і прикордонний тип, для якого додатково характерний розлад самосприйняття, цілей і внутрішніх устремлінь, хронічне відчуття порожнечі, напружені та нестабільні міжособистісні стосунки і тенденція до саморуйнівної поведінки, включаючи суїцидальні жести і спроби.
↑ Розлад особистості, що характеризується поверхневою та нестійкою збудливістю, схильністю до драматизування, театральності, а також до перебільшених проявів емоцій, сугестивністю, егоцентризмом, потуранням своїм бажанням, відсутністю уваги до навколишніх, легко ранимими відчуттями і постійним бажанням мати успіх та увагу.
↑ Розлад особистості, що характеризується почуттям невпевненості в собі, надмірною педантичністю, стриманістю та стурбованістю деталями, упертістю, обережністю і непохитністю. Можуть бути присутні наполегливі або непрохані думки або дії, які не досягають тяжкості обсесивно-компульсивного розладу.
↑ Розлад особистості, що характеризується відчуттям внутрішньої напруженості, наявністю похмурих передчуттів, відсутністю відчуття безпеки та комплексом неповноцінності. Виражені постійне сильне бажання подобатися і бути визнаним, надчутлива реакція на відмови та критику поряд з обмеженням особистих уподобань, тенденцією до уникнення деяких дій шляхом звичного перебільшення потенційних небезпек та ризику в буденних ситуаціях.
↑ Розлад особистості, що характеризується глибоким пасивним підпорядкуванням навколишнім людям у прийнятті великих і малих життєвих рішень, вираженим страхом перед самотністю, відчуттям безпорадності та некомпетентності, пасивною згодою з бажанням старших та навколишніх, і слабкою реакцією на вимоги повсякденного життя. Відсутність активності може виражатися в інтелектуальній та емоційній сферах; часто виражена тенденція до перекладання відповідальності на інших.
↑
Ця рубрика призначена для розладів особистості, які часто спричиняють занепокоєння, але не проявляють специфічної картини симптомів, що характеризують розлади, класифіковані в рубриці F60.-, тому нерідко їх важче діагностувати, ніж розлади, які кодуються в рубриці F60.-. Прикладами є:
- змішані розлади особистості з рисами деяких розладів, класифікованих в рубриці F60.-, але без домінуючого комплексу симптомів, що дозволяє поставити більш специфічний діагноз;
- заподіюють неспокій зміни особистості, не класифіковані в рубриках F60.- або F62.- та розглядаються як вторинні по відношенню до основного діагнозу наявного афективного або тривожного розладу.
↑ Розлади особистості та поведінки в зрілому віці, які виникли у людини, що не мала в минулому розладів особистості, внаслідок пережитої катастрофи або надмірно тривалого стресу, або перенесення важкого психічного захворювання. Діагнози цієї рубрики слід ставити тільки тоді, коли очевидна наявність певних та тривалих змін в особистій моделі сприйняття, відносин і думок щодо навколишнього оточення та особисто себе. Зміна особистості повинна бути значною і має асоціюватися з негнучкою, не відповідаючою нормам поведінкою, яка не відзначалася раніше. Зміна не повинна бути безпосереднім проявом наявного іншого психічного розладу або залишковим симптомом якого-небудь попереднього психічного захворювання.
↑ Збережена тривалий час (принаймні два роки) зміна особистості, викликана дією катастрофічного стресу. Стрес може бути таким екстремальним, що немає необхідності брати до уваги індивідуальну вразливість для того, щоб пояснити глибину його впливу на особистість. Психічний розлад характеризується ворожим або підозрілим ставленням до навколишнього, соціальною самоізоляцією, почуттям порожнечі та безпорадності, стійким відчуттям «перебування на межі», як це зазначається у випадку постійних загроз, і відчуженістю. Цьому типу зміни особистості може передувати розлад, викликаний травматичним стресом (F43.1).
↑ Зміна особистості, яка зберігається принаймні два роки, яка викликана травмуючим впливом страждання від важкої психічної хвороби. Зміна не може бути пояснена попереднім розладом особистості. Його слід диференціювати від залишкових проявів шизофренії та інших станів неповного одужання після попередньої психічної хвороби. Це розлад характеризується надмірною залежністю та потребою від інших. Переконаність людини в тому, що хвороба змінила її і залишила на ній своє клеймо, призводить до нездатності формувати та підтримувати тісні довірчі міжособистісні відносини і веде до соціальної ізоляції. Спостерігається пасивність, обмеженість інтересів і слабка участь в активному проведенні дозвілля. Стійкі скарги на погане самопочуття, які можуть бути пов'язані з іпохондричними претензіями та болючою поведінкою. Відзначається знижений або нестійкий настрій, який не є наслідком поточного психічного розладу або попередньої психічної хвороби із залишковими афективними симптомами, а також давнішні проблеми соціального та професійного функціонування.
↑ Ця рубрика включає деякі розлади поведінки, не класифіковані в інших рубриках. Ці розлади характеризуються повторними діями, які не мають ясно вираженою раціональної мотивації, не можуть контролюватися і зазвичай наносять шкоду самому хворому та навколишнім. Пацієнт говорить, що його поведінка пов'язана з потягом до дії. Причина цих розладів не встановлена, і вони згруповані разом на основі яскраво вираженою тотожності в їх описі, а не через наявність у них будь-яких відомих інших важливих загальних особливостей.
↑ Розлад полягає в частих повторних епізодах азартної гри, які домінують в житті пацієнта на шкоду соціальним, професійним, матеріальним та сімейним цінностям і зобов'язаннями.
↑ Розлад, що характеризується численними фактами підпалів майна або інших об'єктів або намаганням підпалу, які відбуваються без будь-якої явної мотивації, а також захопленістю усим, що пов'язане з вогнем та горінням. Така поведінка часто пов'язана з відчуттям зростаючої напруги перед циєю дією та сильним збудженням відразу ж після нього.
↑ Розлад, що характеризується повторними безуспішними спробами людини протистояти бажанням вкрасти який-небудь предмет, який не є для неї необхідним або представляє грошову цінність. Вкрадені предмети, навпаки, можуть бути зіпсовані, віддані задарма або приховані. Така поведінка зазвичай супроводжується зростаючим почуттям напруги до скоєння крадіжки і відчуттям задоволення в процесі крадіжки або відразу ж після неї.
↑ Розлад, який характеризується помітною втратою волосся внаслідок повторних безуспішних спроб придушити бажання їх висмикувати. Висмикуванню волосся зазвичай передує зростаюча напруга, а акт висмикування супроводжується розслабленням та почуттям задоволення. Цей діагноз не слід ставити, якщо раніше існувало запалення шкіри або якщо висмикування волосся є реакцією на марення або галюцинацію.
↑ Інші форми постійно повторюваної неадекватної поведінки, які не є вторинними по відношенню до діагностованого психічного синдрому та при яких очевидно, що пацієнт здійснює повторювані безуспішні спроби придушити потяг до такої поведінки. Людина відчуває продромальний період напруги, після чого виникає відчуття полегшення в процесі цієї дії.
↑ Бажання жити та сприйматися навколишніми як особою протилежної статі, зазвичай супроводжуване відчуттям дискомфорту від своєї анатомічної статі або почуттям недоречності своєї статевої приналежності. Бажання зазнати хірургічного втручання або отримати гормональне лікування з тим, щоб досягти, наскільки це можливо, відповідності, що притаманна статі.
↑ Періодичне носіння одягу протилежної статі для того, щоб насолодитися тимчасовою участю в житті протилежної статі, але без будь-якого бажання змінити свою стать, в тому числі хірургічним шляхом, та без сексуального збудження, яке супроводжує переодягання.
↑ Розлад, який, зазвичай, спочатку виявляється в ранньому дитинстві (і завжди задовго до пубертатного періоду) та характеризується стійким і сильним стражданням з приводу своєї статі одночасно з сильним бажанням бути особою іншої статі або наполегливою вимогою визнати його таким. Існує постійна заклопотаність одягом та заняттями осіб іншої статі і відмова від особливостей своєї статі. Цей діагноз повинен ставитися лише при глибокому порушенні статевої ідентифікації, наявність рис шибеника у дівчинки або дівочих рис у хлопчика недостатньо для його постановки. Розлад статевої ідентифікації у осіб, які досягли статевої зрілості або входять до пубертатного періоду, слід класифікувати не цією рубрикою, а рубрикою F66.-.
↑ Орієнтованість на деякі неживі об'єкти як стимулятори сексуального збудження та сексуального задоволення. Багато фетишів є доповненнями до людського тіла (наприклад, предмети одягу чи взуття). Іншими поширеними прикладами фетишів є деякі специфічні матеріали (наприклад, гума, пластик або шкіра). Фетишні об'єкти варіюються у своїй значимості для індивіда. Іноді вони просто сприяють посиленню сексуального збудження, що досягається звичайним способом (наприклад, одягання партнера в специфічний одяг).
↑ Одягання одягу протилежної статі, головним чином, для того, щоб досягти сексуального збудження та викликати образ індивіда протилежної статі. Фетишистський трансвестизм відрізняється від транссексуального трансвестизму своїм чітко вираженим зв'язком з сексуальним збудженням та сильним бажанням звільнитися від одягу при настанні оргазму і подальшого сексуального розслаблення. Розлад може виявлятися ранньою стадією розвитку транссексуалізму.
↑ Повторна або стійка тенденція показувати свої статеві органи стороннім особам (зазвичай протилежної статі) або людям у громадських місцях без наміру вступити в близький контакт. Зазвичай, але не завжди, відзначається сексуальне збудження в момент показу статевих органів, і цей акт найчастіше супроводжується мастурбацією.
↑ Повторна або стійка тенденція підглядати за людьми в момент вчинення ними сексуальних або інтимних дій, таких, як роздягання. Це проводиться таємно від людини, за якою спостерігають, і зазвичай веде до сексуального збудження та мастурбації.
↑ Сексуальна тяга до дітей (хлопчиків, дівчаток або до тих і інших), зазвичай препубертатного або раннього пубертатного віку.
↑ Сексуальна тяга до дій, які пов'язані із заподіянням болю або спричиненням приниження та залежності. Якщо індивід воліє бути об'єктом такої стимуляції, мова йде про мазохізм, якщо ж її виконавцем, то про садизм. Часто індивід досягає сексуального збудження як від садистських, так і від мазохістських дій.
↑ Іноді в одного пацієнта має місце кілька сексуальних збочень, і їх важко ранжувати. Найбільш частою комбінацією є фетишизм, трансвестизм і садомазохізм.
↑ Різноманітність інших форм спотворених сексуальних потягів та дій, включаючи здійснення «брудних» телефонних дзвінків; прагнення притиснутися до людини в переповнених натовпом громадських місцях з тим, щоб викликати статеве збудження; сексуальні дії з тваринами; використання удушення або аноксії для збільшення сексуального збудження.
↑ Сама по собі сексуальна орієнтація не розглядається як розлад.
↑ Пацієнт страждає від невизначеності своєї статевої приналежності або сексуальної орієнтації, що є причиною тривоги та депресії. Найчастіше цей розлад виникає у підлітків, які не впевнені, чи є вони у своїй орієнтації гомосексуалами, гетеросексуалами чи бісексуалами, або у індивідів, які після періоду явно стабільної сексуальної орієнтації (часто в період тривалих зв'язків) виявляють, що їх сексуальна орієнтація змінюється.
↑ Статева приналежність та сексуальний потяг (гетеросексуальне, гомосексуальне, бісексуальне або препубертатне) не викликають сумнівів, але індивід бажає це змінити у зв'язку з появою психологічних порушень та розладів поведінки і може добиватися лікування для такої зміни.
↑ Статева приналежність або сексуальна орієнтація (гетеросексуальна, гомосексуальна або бісексуальна) є причиною труднощів у формуванні та підтримці зв'язку з сексуальним партнером.
↑ Фізичні симптоми, які відповідають та викликані підтвердженим фізичним порушенням, хворобою або зниженням фізичних можливостей, стають перебільшеними або затяжними внаслідок психологічного стану пацієнта. Пацієнт зазвичай страждає від болю або зниження дієздатності і часто повністю поглинений своєю тривогою (яка може бути виправданою) про можливість продовження або прогресування болю та зниження дієздатності.
↑ Пацієнт симулює симптоми неодноразово за не цілком зрозумілої причини і може навіть завдати собі шкоди, щоб викликати ознаки порушень. Мотивація є неясною і, мабуть, внутрішньо виправдана з метою взяття на себе ролі хворого. Розлад часто поєднується з помітними розладами особистості та взаємовідносин.
↑ Стан затриманого або неповного розумового розвитку, яке характеризується насамперед зниженням навичок, що виникають у процесі розвитку, і навичок, які визначають загальний рівень інтелекту (тобто пізнавальних здібностей, мови, моторики, соціальної дієздатності). Розумова відсталість може виникнути на тлі іншого психічного або фізичного порушення або без нього. Ступінь розумової відсталості звичайно оцінюється стандартизованими тестами, що визначають стан пацієнта. Вони можуть бути доповнені шкалами, що оцінюють соціальну адаптацію в даній навколишній обстановці. Ці методики забезпечують орієнтовне визначення ступеня розумової відсталості. Діагноз буде також залежати від загальної оцінки інтелектуального функціонування по виявленому рівню навичок. Інтелектуальні здібності і соціальна адаптація з часом можуть змінитися, проте досить слабко. Це поліпшення може з'явитися в результаті тренування та реабілітації. Діагноз повинен базуватися на досягнутому рівні розумової діяльності на поточний момент. При необхідності ідентифікувати стани, пов'язані з розумовою відсталістю, такі, як аутизм, інші порушення розвитку, епілепсія, розлади поведінки або важкий фізичний недолік, використовують додатковий код.
↑ Орієнтовний IQ складає 50-69 (в зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 9-12 років). Вірогідні деякі труднощі навчання в школі. Багато дорослих будуть у змозі працювати, підтримувати нормальні соціальні відносини та здійснювати внесок у суспільство.
↑ Орієнтовний IQ коливається від 35 до 49 (в зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 6-9 років). Ймовірно помітне відставання у розвитку з дитинства, але більшість може навчатися і досягти певного ступеня незалежності в самообслуговуванні, набувати адекватні комунікаційні та навчальні навички. Дорослі потребуватимуть різного виду підтримку в побуті та на роботі.
↑ Орієнтовний IQ коливається від 20 до 34 (в зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 3-6 років). Імовірна необхідність постійної підтримки.
↑ Орієнтовний IQ нижче 20 (в зрілому віці розумовий розвиток нижче розвитку в трирічному віці). Результатом є важке обмеження самообслуговування, комунікабельності та рухливості, а також підвищена сексуальність.
↑ Розлади, включені в цей блок, мають спільні риси:
а) початок обов'язково в дитячому чи дитячому віці;
б) порушення або затримка розвитку функцій, тісно пов'язаних з біологічним дозріванням центральної нервової системи;
в) стійкий перебіг без ремісій та рецидивів.
У більшості випадків страждають мова, зорово-просторові навички та рухова координація. Зазвичай затримка або порушення, які проявилися настільки рано, наскільки можливо було їх достовірно виявити, будуть прогресивно зменшуватися в міру дорослішання дитини, хоча більш легка недостатність часто зберігається і в зрілому віці
↑ Розлади, при яких нормальний характер набуття мовних навичок страждає вже на ранніх стадіях розвитку. Ці стани безпосередньо не співвідносяться з порушеннями неврологічних або мовних механізмів, сенсорної недостатністю, розумовою відсталістю або факторами навколишнього середовища. Специфічні розлади розвитку мовлення та мови часто супроводжуються суміжними проблемами, такими, як труднощі при читанні, правописі і вимові слів, порушення міжособистісних відносин, емоційні та поведінкові розлади.
↑ Специфічний розлад, який пов'язаний з розвитком, у якому вживання дитиною мовних звуків перебуває на рівні нижчому, ніж це відповідає її віку, але при якому рівень мовних навичок нормальний.
↑ Специфічний розлад, який пов'язаний з розвитком, у якому здатність дитини використовувати розмовну мову знаходиться на рівні, значно нижчому, ніж відповідає його віку, але при якому розуміння мови не виходить за межі вікової норми; аномалії артикуляції при цьому можуть бути не завжди.
↑ Пов'язаний з розвитком специфічний розлад, при якому розуміння дитиною мови знаходиться на більш низькому рівні, ніж відповідає його віку. При цьому помітно страждають усі сторони використання мови та є відхилення у вимові звуків.
↑ Розлад, при якому дитина, яка мала раніше нормальний хід мовного розвитку, втрачає рецептивні та експресивні мовні навички, але зберігає загальний інтелект. Початок розладу супроводжується пароксизмальними змінами на ЕЕГ та в більшості випадків епілептичними припадками. Початок розладу припадає зазвичай на інтервал між трьома та сімома роками життя, причому втрата навичок відбувається через кілька днів або тижнів. Тимчасова зв'язок між початком припадків і втратою мовних навичок варіабельна з передуванням одного іншому (або циклічністю) від декількох місяців до двох років. Як можлива причина цього розладу передбачається запальний процес у головному мозку. Приблизно дві третини випадків характеризуються збереженням більш-менш важких недоліків сприйняття мови.
↑ Розлади, при яких нормальні показники набуття навчальних навичок порушені, починаючи з ранніх стадій розвитку. Таке порушення не є просто наслідком відсутності можливості навчатися або виключно результатом розумової відсталості та не обумовлено отриманою травмою або перенесеною хворобою головного мозку.
↑ Основною рисою цього розладу є специфічна, значно виражена недостатність розвитку навичок читання, яка не може бути пояснена виключно рівнем інтелекту, наявністю проблем, пов'язаних з гостротою зору або неадекватним навчанням у школі. Порушеними можуть бути навички читання та впізнавання прочитаного слова, мовна навичка читання і виконання завдань, які потрібні при читанні. З цим розладом зазвичай поєднуються труднощі правопису, які часто зберігаються і в підлітковому віці, навіть якщо є певний прогрес у читанні. В анамнезі осіб зі специфічним, пов'язаним з розвитком розладом читання зазвичай мають місце розлади освоєння навичок мовлення чи мовної лексики. Звичайним є виникнення емоційних зривів та порушень поведінки в період навчання в школі.
↑ Розлад, основною рисою якого є специфічна, значно виражена недостатність розвитку навичок спелінгування при відсутності в анамнезі специфічного розладу читання. Воно не може бути пояснено низьким рівнем інтелекту, наявністю проблем, що стосуються гостроти зору або неадекватним навчанням у школі. Розлад стосується як вміння правильно вимовити слово по буквах, так і написати його грамотно.
↑ Розлад включає в себе специфічну недостатність навичок рахунку, який не може бути пояснений розумовою відсталістю або неадекватним навчанням у школі. Недостатність стосується насамперед вміння виробляти основні арифметичні дії додавання, віднімання, множення, ділення, а не тільки таких більш абстрактних математичних дій, які необхідні в алгебрі, тригонометрії, геометрії або при обчисленнях.
↑ Погано окреслена група розладів, при яких має місце значна недостатність як арифметичних навичок, так і навичок читання та правопису, яка не може бути пояснена виключно розумовою відсталістю або неадекватним навчанням у школі. Цю рубрику слід використовувати для розладів, які одночасно відповідають критеріям підрубрик як F81.2 та F81.0 або F81.1.
↑ Розлад, головною рисою якого є значне зниження розвитку моторної координації і яке не може бути пояснено виключно звичайним інтелектуальним відставанням або яким-небудь специфічним вродженим або набутим неврологічним порушенням. Однак у більшості випадків ретельне клінічне обстеження виявляє ознаки незрілості неврологічного розвитку, такі, як хореєподобні рухи кінцівок у вільному положенні, дзеркальні рухи, інші ознаки, пов'язані з особливостями моторики, а також симптоми порушення тонкої і більш грубої моторної координації.
↑ В дану залишкову рубрику зібрані порушення, які становлять поєднання специфічних розладів розвитку мовлення та мови, навчальних навичок і моторики, при яких дефекти виражені в рівній мірі, що не дозволяє вичленувати якійсь із них як основний діагноз. Цю рубрику слід використовувати лише тоді, коли має місце виражене переплетення цих специфічних розладів розвитку. Ці порушення зазвичай, але не завжди пов'язані з певним ступенем загальної недостатності пізнавальних функцій. Таким чином, зазначену рубрику слід використовувати в тих випадках, коли є поєднання дисфункцій, які відповідають критеріям двох або більше рубрик, таких як F80.-, F81.- та F82.
↑ Група розладів, які характеризуються якісними відхиленнями в соціальних взаємодіях та показниках комунікабельності, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним комплексом інтересів і дій. Ці якісні відхилення є загальною характерною рисою діяльності індивіда у всіх ситуаціях. При необхідності ідентифікувати пов'язані з даними порушеннями захворювання або розумову відсталість використовують додатковий код.
↑ Тип загального порушення розвитку, який визначається наявністю:
а) аномалій та затримок у розвитку, які виявляються у дитини у віці до трьох років;
б) психопатологічних змін у всіх трьох сферах: еквівалентних соціальних взаємодіях, функціях спілкування та поведінки, яке обмежене, стереотипно і монотонно.
Ці специфічні діагностичні риси зазвичай доповнюють інші неспецифічні проблеми, такі, як фобії, розлади сну та прийому їжі, спалахи роздратування і спрямована на себе агресивність.
↑ Тип загального порушення розвитку, який відрізняється від дитячого аутизму віком, в якому починається розлад, або відсутністю тріади патологічних порушень, необхідної для постановки діагнозу дитячого аутизму. Цю підрубрику слід використовувати тільки в тому випадку, якщо аномалії та затримки в розвитку проявилися у дитини старше трьох років і недостатньо демонстративно виражені порушення в одній або двох з трьох областей психопатологічної тріади, необхідної для постановки діагнозу дитячого аутизму (а саме в соціальній взаємодії, спілкуванні та поведінці, яке характеризується обмеженістю, стереотипністю і монотонністю), незважаючи на наявність характерних порушень в іншій (інших) з перерахованих областей. Атиповий аутизм найчастіше розвивається у осіб з глибокою затримкою розвитку та в осіб, які мають важке, специфічне рецептивний розлад розвитку мови. При необхідності ідентифікувати розумову відсталість використовують додатковий код (F70-F79).
↑ Стан, до теперішнього часу виявляється тільки у дівчаток, при якому явно нормальний ранній розвиток ускладнюється частковою або повною втратою мови, локомоторних навичок та навичок користування руками одночасно з уповільненням зростання голови. Порушення виникають у віковому інтервалі від 7 до 24 місяців життя. Характерна втрата довільних рухів руками, стереотипні кругові рухи рук і посилений подих. Соціальний та ігровий розвиток зупиняється, але інтерес до спілкування має тенденцію до збереження. До 4 років починається розвиток атаксії тулуба та апраксії, які часто супроводжують хореоатетоїдними рухами. Майже незмінно відзначається важка розумова відсталість.
↑ Тип загального порушення розвитку, для якого характерна наявність періоду абсолютно нормального розвитку до прояви ознак розладу, яке супроводжується вираженою втратою придбаних до того часу навичок, що стосуються різних областей розвитку. Втрата відбувається протягом декількох місяців після розвитку розладу. Зазвичай це супроводжується вираженою втратою інтересу до навколишнього, стереотипною, монотонною руховою поведінкою та характерними для аутизму порушеннями у сфері соціальних взаємодій і функцій спілкування. У ряді випадків може бути показаний причинний зв'язок цього розладу з енцефалопатією, але діагноз повинен базуватися на особливостях поведінки. При необхідності ідентифікувати пов'язані з розладом неврологічні захворювання використовують додатковий код.
↑ Погано позначений розлад певної нозології. Ця категорія призначена для групи дітей з вираженою розумовою відсталістю (IQ нижче 50), що виявляють гіперактивність, порушення уваги, а також стереотипна поведінка. У цих дітей стимулюючі препарати можуть викликати не позитивну відповідь (як в осіб з нормальним рівнем IQ), а, навпаки, важку дисфоричну реакцію (іноді з психомоторною ретардацією). У підлітковому віці гіперактивність має тенденцію змінюватися зниженою активністю (що нетипово для гіпреактивних дітей з нормальним інтелектом). Даний синдром часто пов'язаний з різними відставаннями у розвитку загального або специфічного характеру. Невідома ступінь етіологічної участі в цій поведінці низького IQ або органічного ураження мозку.
↑ Розлад певної нозології, який характеризується такими ж якісними аномаліями соціальних взаємодій, які характерні для аутизму, в поєднанні з обмеженістю, стереотипністю, монотонністю інтересів та занять. Відмінність від аутизму в першу чергу полягає в тому, що відсутня звичайна для нього зупинка або затримка розвитку мови та пізнання. Це розлад часто поєднується з вираженою незграбністю. Виражена тенденція до збереження вищевказаних змін в підлітковому та зрілому віці. У ранньому періоді зрілості періодично мають місце психотичні епізоди.
↑ Група розладів, які характеризуються раннім початком (зазвичай в перші п'ять років життя), відсутністю завзятості в діяльності, що вимагає розумової зосередженості, та схильністю до перескакування з одних справ на інші без доведення їх до кінця. Одночасно з цим відзначається неорганізована, нерегульована та надмірна активність. Можуть приєднуватися і деякі інші порушення. Діти з гіперкінетичними розладами часто бувають відчайдушними та імпульсивними, схильні до нещасних випадків та дисциплінарних стягнень внаслідок необдуманих порушень правил, перш ніж усвідомлюють свою зухвалу поведінку. Їх взаємини з дорослими часто соціально розгальмовані, без звичайної передбачливості та стриманості. Вони не користуються любов'ю інших дітей і можуть опинитися в ізоляції. Недостатність пізнавальних функцій є поширеним явищем, і специфічні затримки моторного та мовного розвитку є невідповідно частими. Вторинні ускладнення включають дисоціальну поведінку та низьку самооцінку.
↑ Розлади, які характеризуються повторюваними, стійкими зразками нетовариської, агресивної або зухвалої поведінки. Таку поведінку можна було б розцінити як найвищий прояв вікових соціальних порушень, проте воно може бути більш тяжким, ніж звичайний дитячий непослух або підліткова недисциплінованість, і тривати значний час (6 місяців і довше). Риси такого розладу поведінки можуть також бути симптомами інших психічних станів, і в цьому випадку перевагу слід віддавати основному діагнозу.
Приклади поведінки, на яких базується діагноз, включають надмірну забіякуватість та безглуздість, жорстокість щодо інших людей і тварин, важке псування майна, підпали, злодійство, постійну брехливість, прогулювання занять у школі та втечі з дому, зазвичай часті і важкі спалахи роздратування, неслухняність. Наявність будь-якої з вищевказаних ознак, якщо вона яскраво виражена, достатньо для постановки діагнозу, однак окремі дисоціативні дії не можуть служити для нього підставою.
↑ Розлад поведінки, який полягає в дисоціативній та агресивній поведінці (а не тільки опозиційна, зухвала, розриваюча відносини поведінка), при якому відхилення в поведінці повністю або майже повністю обмежується межами дому та взаємовідносинами з членами сім'ї або найближчими домочадцями. Діагноз цього розладу вимагає наявності повного комплексу критеріїв для рубрики F91.-; навіть тяжке порушення взаємин батьки-дитина саме по собі недостатньо для постановки діагнозу.
↑ Розлад, який характеризується поєднанням сталої дисоціативної або агресивної поведінки (повністю відповідає критеріям рубрики F91.-, а не тільки охоплює опозиційну, зухвалу, розриваючу відносини поведінку) зі значно вираженими аномаліями у взаєминах індивіда з іншими дітьми.
↑ Розлад, який включає стійку дисоціативну або агресивну поведінку (повністю відповідає критеріям рубрики F91.-, а не тільки охоплює опозиційну, зухвалу, розриваючу відносини поведінку), що зустрічається у індивідів, які в основному добре інтегровані в свою соціально рівну групу.
↑ Розлад поведінки, який зазвичай відзначається у дітей більш молодшого віку та характеризується в основному вираженим викликом, неслухняністю, розриваючою відносини поведінкою, яка не включає правопорушних дій або більш екстремальних форм агресивної або дисоціативної поведінки. Діагноз вимагає повної відповідності критеріям рубрики F91.-; навіть важкі форми пустощів або неслухняності самі по собі не є достатніми для постановки діагнозу. Необхідно дотриматися обережності, перш ніж використовувати цю рубрику, особливо стосовно до дітей більш старшого віку, оскільки клінічно значущий розлад поведінки зазвичай буде супроводжуватися дисоціативною або агресивною поведінкою, яка перевищує просто зухвалу поведінку, неслухняність, або розриваючу відносини поведінку.
↑ Група розладів, які характеризуються поєднанням сталої агресивної, дисоціативної або зухвалої поведінки з явно вираженою депресією, тривогою або іншими емоційними розладами. Ці стани повинні відповідати критеріям розладів поведінки в дитячому віці (F91.-), емоційних розладів у дитячому віці (F93.-), невротичних розладів дорослого типу (F40-F48) або розладів настрою (F30-F39).
↑ Ця підрубрика передбачає поєднання розладів поведінки (F91.-) із стійкою та вираженою депресією настрою (F32.-), яка проявляється такими симптомами, як надмірне страждання, втрата інтересу і задоволення від звичайної діяльності, самодогана та безнадія. Можуть також бути присутнім розлади сну й апетиту.
Розлад поведінки, що відноситься до рубрики F91.-, в поєднанні з депресивним розладом, який належать до рубриці F32.-
↑ Ця рубрика передбачає поєднання розладів поведінки (F91.-) із стійкою і вираженою емоційною симптоматикою, такий, як тривожність, одержимість або нав'язливість, деперсоналізація або дереалізація, фобії чи гіпохондрії.
↑ Це скоріше перебільшена вираженість звичайних тенденцій розвитку, ніж якісна аномальність самих відхилень. Притаманність періоду розвитку є ключовою діагностичною ознакою при диференціації цих емоційних розладів, які зазвичай починаються в дитячому віці, від невротичних розладів (F40-F48).
↑ Його слід діагностувати, коли боязнь розлуки створює фокус тривожності і коли така тривожність вперше виникає протягом перших років життя. Від нормального занепокоєння, викликаного розлукою, даний розлад відрізняється статистично незвичайним ступенем вираженості (тяжкістю), включаючи ненормальною для цього вікового періоду тривалістю, і тим, що ця тривожність створює значні проблеми соціального функціонування.
↑ Страхи в дитинстві, специфічно характеризують певну стадію розвитку і виникаючі (певною мірою) у більшості дітей, але надмірні за ступенем вираженості. Інші страхи, які виникають в дитинстві, але не є нормальною частиною психосоціального розвитку (наприклад, агорафобія), слід кодувати відповідними рубриками F40-F48.
↑ При цьому розладі відзначаються боязнь незнайомих осіб та соціальна тривога і неспокій при несподіваних новинах, дивних чи соціально загрозливих ситуаціях. Цю рубрику слід використовувати тільки в тому випадку, якщо такі страхи виникають протягом ранніх років життя, мають незвичайну ступінь вираженості та супроводжуються проблемами соціального функціонування.
↑ Деяку ступінь емоційних порушень, які виникають зазвичай безпосередньо після народження молодшого брата (сестри), демонструють багато дітей раннього віку. Розлад, що виражається в суперництві між дітьми, слід діагностувати тільки в тому випадку, якщо ступінь і тривалість розладу статистично незвичайні та пов'язані з відхиленнями в соціальних взаємодіях.
↑ До деякої міри різнорідна група розладів, спільною рисою яких є відхилення в соціальному функціонуванні; ці розлади виникають в період росту та розвитку, але на відміну від загальних розладів розвитку не характеризується головним чином явно органічною соціальною нездатністю або дефективністю, що охоплює всі сфери діяльності. У багатьох випадках в етіології цих розладів вирішальну роль відіграють серйозні спотворення або позбавлення, пов'язані з навколишнім оточенням.
↑ Характеризується вираженою емоційно зумовленою селективністю у мові: дитина показує мовні навички в одних ситуаціях і не в змозі говорити в інших (визначених) ситуаціях. Розлад зазвичай асоціюється з помітними особистими особливостями, включаючи соціальне занепокоєння, замкнутість, сприйнятливість або опір.
↑ Починається в перші п'ять років життя та характеризується стійкими відхиленнями моделі дитячих соціальних взаємин, що пов'язано з емоційним порушенням і реактивністю по відношенню до змін навколишнього оточення (острахом, надпильністю, бідністю соціальних взаємозв'язків з однолітками, агресивністю по відношенню до себе та інших, стражданням і зупинкою розвитку в деяких випадках). Синдром, ймовірно, виникає як безпосередній результат повної відсутності турботи про дитину з боку батьків, як результат зловживань та жорстокого поводження з ним. При необхідності ідентифікувати якесь пов'язане з цим порушення або затримку розвитку використовують додатковий код.
↑ Особлива модель аномального соціального функціонування, яка виникає в перші п'ять років життя і має тенденцію зберігатися, незважаючи на виражені зміни в навколишньому середовищі, а саме дифузне, невибірково сфокусовану нав'язливу поведінку, що вимагає до себе уваги, та нерозбірливо дружню поведінку; погано модульовані взаємодії з однолітками. Залежно від обставин можуть приєднуватися емоційні та поведінкові розлади.
↑ Синдроми, переважним вираженням яких є деякі форми тиків. Тик являє собою мимовільний, швидкий, повторюваний, неритмічний рух (зазвичай залучаючий обмежену групу м'язів) або голосовий звук, які раптово виникають і не служать певної мети. Тики мають тенденцію переживатися як непереборні, але зазвичай вони можуть придушуватися на різні проміжки часу. Тікі посилюються при стресі і зникають під час сну. Звичайні прості рухові тики включають миготіння, судорожне сіпання шиєю, знизування плечима та гримаси лиця. Звичайні прості голосові тики включають відкашлювання, зітхання, пирхання, свист. Звичайні складні рухові тики включають удари по собі, підстрибування, підскакування на одній нозі. Складні голосові тики — повторення специфічних слів і іноді використання соціально неприйнятних (часто непристойних) слів (копролалія) та повторення своїх власних звуків або слів (палілалія^[en]).
↑ Відповідають основним критеріям такого розладу, але тики зберігаються не більше ніж 12 місяців. Тики зазвичай носять характер підморгування, лицьових гримас та посмикувань головою.
↑ Відповідають основним критеріям такого розладу, при якому мають місце моторні тики або вокалізм (але не обидва види одночасно), які можуть бути одиничними або множинними (здебільшого множинними) і тривають довше одного року.
↑ Форма тиків, при якій є або є множинні моторні тики та один або декілька вокалізмів, хоча немає необхідності, щоб вони виникали одночасно. Розлад зазвичай посилюється в підлітковому віці і має тенденцію зберігатися в зрілому віці. Вокалізми часто бувають множинними: раптові повторні звуки, відкашлювання, звуки, що нагадують похрюкування, а також вживання непристойних слів і фраз. Іноді приєднується жестова ехопраксія, яка також може носити непристойний характер (копропраксія^[en]).
↑ Різнорідна група розладів, які мають загальну характерну рису — початок у дитячому віці, але, з іншого боку, відмінних за багатьма параметрами. Деякі з них є точно позначеними синдромами, інші являють собою не більш ніж комплекси симптомів, які вимагають включення в цю рубрику внаслідок своєї частоти та зв'язку з психосоциальними проблемами і внаслідок того, що вони не можуть бути об'єднані з іншими синдромами.
↑ Розлад, який характеризується мимовільним сечовипусканням вдень або вночі (що не відповідає віку індивіда), яке не є результатом недостатнього контролю функції сечового міхура внаслідок якого-небудь неврологічного захворювання, нападу епілепсії або структурної аномалії сечових шляхів. Енурез може відзначатися з народженням або може виникнути після періоду набутого міхурного контролю. Енурез може асоціюватися (але не завжди) з більш глибоким емоційним розладом та розладом поведінки.
↑ Періодичне довільне або мимовільне відходження калу зазвичай нормальної або майже нормальної консистенції в місцях, не призначених для цієї мети соціально-культурниму оточенні індивіда. Розлад може являти собою аномальну тривалість нормального для немовлят нетримання калу; воно може проявлятися у втраті контролю над діями кишечника у індивіда, який раніше мав навичку такого контролю, або може включати умисну дефекацію в невідповідних місцях, незважаючи на нормальний психологічний контроль над діями кишечника. Стан може зустрічатися як моносимптоматичний розлад або може бути частиною більш великого розладу, головним чином емоційного розладу (F93.-) або розлади поведінки (F91.-).
↑ Розлад прийому їжі різних проявів зазвичай характерно для дитячого та раннього дитячого віку. Основним проявом розладу є відмова від їжі та крайня ступінь пустощів дитини, що не має ніякого органічного захворювання, у відповідь на пропозицію йому адекватної їжі розумною і компетентною особою, що здійснює догляд за ним. До цього може приєднуватися стан «жування жуйки» (повторне відригування їжі без нудоти та наявності будь-якого шлунково-кишкового захворювання).
↑ Стійка тяга до поїдання харчових продуктів (таких, як земля, фарби, стружки і т. д.). Цей симптом може бути частиною більш глибокого психічного розладу (такого, як аутизм); він також може проявлятися як відносно самостійна психопатологічна поведінка. Тільки в цьому, останньому випадку можна використовувати дану рубрику. Спотворений апетит більш поширений серед розумово відсталих дітей. Випадки з одночасною наявністю розумової відсталості слід кодувати рубриками F70-F79 відповідно до основного діагнозу.
↑ Мимовільні, повторювані, стереотипні, що не мають функціональної значущості рухи (часто ритмічні), які не є складовою частиною якогось діагностованого психічного або неврологічного захворювання. Але в тому випадку, якщо такі рухи є симптомами якого-небудь захворювання, кодувати слід тільки останнє. Такі рухи, що не приводять до самоушкодження, включають розгойдування тіла, кивання, висмикування і накручування волосся, постукування пальцями, шльопанці долонями. Стереотипні, що завдають хворому травми дії включають повторювані удари головою, шльопанці по обличчю, тикання в очі, кусання рук, губ або інших частин тіла. Розлади з такими стереотипними рухами найчастіше пов'язані з розумовою відсталістю (коли таке трапляється, слід кодувати обидва стану). Якщо тикання в очі має місце у дитини з вадою зору, необхідно кодувати обидва цих стани: тикання в очі кодується даною рубрикою, а порушення зору — кодом відповідного соматичного захворювання.
↑ Мова, характеризується частим повторенням або пролонгуванням звуків, складів та слів або частими заїкання або паузами, що розриває ритмічну протяжність промови. Такий стан слід класифікувати як розлад тільки в тому випадку, якщо він настільки виражений, що помітно порушує протяжність промови.
↑ Швидкий темп мови з розпадом плавності, але без повторень або заїкання, виражений настільки, що зменшується її виразність. Мова безладна, неритмічно, швидка, у вигляді уривчастих поштовхів та неправильних фраз.

Виноски ред.

↑ International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision. Version:2015 (англ.). World Health Organization. Процитовано 15 листопада 2015. (англ.)
↑ Клініко-статистична класифікація хвороб, розроблена на базі МКХ-10 (проект) (укр.). Міністерство охорони здоров'я України. Процитовано 15 листопада 2015. (укр.)
↑ Международная классификация болезней 10-го пересмотра (рос.). Міністерство охорони здоров'я Російської Федерації. Процитовано 15 листопада 2015. (рос.)

Посилання ред.

Онлайн довідник МКХ-10 (укр.)

[4] Цей блок включає в себе ряд психічних розладів, згрупованих разом у зв'язку з наявністю явних етіологічних факторів, а саме причиною цих розладів є хвороби головного мозку, травма головного мозку або інсульт, що ведуть до церебральної дисфункції. Дисфункція може бути первинною (як при хворобах, травмах головного мозку та інсультах, безпосередньо або вибірково вражаючих головний мозок) і вторинною (як при системних захворюваннях або порушеннях, коли головний мозок залучається в патологічний процес поряд з іншими органами та системами).
Деменція [слабоумство] (F00-F03) є синдром, зумовлений ураженням головного мозку (зазвичай хронічного^[en] чи прогресуючого характеру), при якому порушуються багато вищих кіркових функцій, включаючи пам'ять, мислення, орієнтацію, розуміння, рахунок, здатність до навчання, мову та судження. Свідомість не затьмарена. Зниження пізнавальної функції зазвичай супроводжується, а іноді передує погіршенням контролю над емоціями, соціальною поведінкою або мотивацією. Цей синдром відзначається при хворобі Альцгеймера, при цереброваскулярних хворобах та при інших станах, первинно або повторно вражаючих головний мозок.
При необхідності ідентифікувати первісне захворювання використовують додатковий код.

[5] Хвороба Альцгеймера є первинною дегенеративною хворобою головного мозку невідомої етіології з характерними нейропатологічними та нейрохімічними проявами. Хвороба звичайно починається непомітно і повільно, але неухильно прогресує протягом декількох років.

[6] Деменція при хворобі Альцгеймера, яка розпочалася у віці до 65 років, порівняно швидко прогресуюча та характеризується вираженими різними розладами вищих кіркових функцій.

[7] Деменція при хворобі Альцгеймера, яка розпочалася у 65-річному віці і пізніше (зазвичай в 70 років і більше), повільно прогресуюча і характеризується вираженим порушенням пам'яті як основним симптомом.

[8] Васкулярна деменція є результатом інфаркту головного мозку внаслідок захворювання церебральних судин, включаючи цереброваскулярні хвороби^[en] при гіпертензії. Інфаркти, як правило, невеликі, але проявляються їх кумулятивні дія. Хвороба починається зазвичай в пізньому віці.

[9] Зазвичай швидко розвивається після серії інсультів внаслідок цереброваскулярного тромбозу^[en], емболії або крововиливу. Рідше причиною може бути один обширний інфаркт мозку.

[10] Поступовий початок, пов'язаний з повторними минущими ішемічними станами, які ведуть до накопичення вогнищ інфаркту в паренхімі головного мозку.

[11] Включає випадки, що характеризуються наявністю анамнезії гіпертензії та ішемічних деструктивних вогнищ у глибоких шарах білої речовини півкуль мозку. Кора мозку зазвичай збережена, і це контрастує з клінічною картиною деменції при хворобі Альцгеймера.

[12] Випадки деменції, пов'язані (або імовірно пов'язані) з причинами, які не відносяться ні до хвороби Альцгеймера, ні до цереброваскулярних захворювань. Хвороба може починатися в будь-якому віці, однак рідше в старечому віці.

[13] Прогресуюча деменція, яка починається в середньому віці, характеризується ранніми, повільно прогресуючими змінами характеру та соціальною деградацією, зниженням інтелекту, пам'яті та розмовної функції разом із байдужістю, ейфорією та іноді екстрапірамідними явищами.

[14] Прогресуюча деменція з обширною неврологічною симптоматикою, зумовленою специфічними змінами нервової системи, які, як припускають, викликаються трансмісивним агентом. Зазвичай починається в середньому або похилому віці, хоча може розвиватися і в будь-якому іншому зрілому віці. Перебіг підгострий, смерть настає через 1-2 роки.

[15] Деменція, яка розвивається як один із проявів обширної дегенерації мозку. Це порушення успадковується за аутосомно-домінантним типом. Симптоми ураження з'являються, як правило, на третьому або четвертому десятилітті життя. Повільно прогресуюча хвороба призводить до смерті зазвичай через 10-15 років.

[16] Деменція, яка розвивається в процесі перебігу хвороби Паркінсона. Яких-небудь особливих характерних клінічних ознак не має.

[17] Деменція, яка розвивається в процесі перебігу хвороби, викликаної ВІЛ, за відсутності інших супутніх захворювань або станів, крім інфекції ВІЛ, якими можна було б пояснити клінічну картину.

[18] Синдром, який характеризується вираженим погіршенням пам'яті на недавні та давні події, зі збереженням здатності до найближчих спогадам, зниженням здатності вивчати новий матеріал і порушенням орієнтації в часі. Характерною особливістю можуть бути конфабуляції, однак сприйняття та інші пізнавальні функції, включаючи інтелект, зазвичай збережені. Прогноз залежить від перебігу основного захворювання.

[19] Екологічно неспецифічний органічний церебральний синдром, який характеризується одночасним порушенням свідомості та уваги, сприйняття, мислення, пам'яті, психомоторного поведінки, емоцій, циклічності сну і неспання. Тривалість стану варіюється, і ступінь тяжкості коливається від середньої до дуже важкої.

[20] Стан, який відповідає вищезазначеним критеріям, але розвивається у процесі деменції (F00-F03).

[21] У дану рубрику включені змішані стани, причинно пов'язані з мозковими порушеннями, зумовленими первинною хворобою головного мозку, системним захворюванням, вдруге вражаючим головний мозок, впливом екзогенних токсичних речовин або гормонів, ендокринними розладами або іншими соматичними захворюваннями.

[22] Розлад зі стійкими або рецидивуючими галюцинаціями, зазвичай зоровими та слуховими, які виникають при ясній свідомості і можуть (не завжди) усвідомлюватися хворим як такі. Може відзначатися маячне трактування галюцинацій, але марення не домінує в клінічній картині; розуміння навколишнього може бути збережено.

[23] Розлад з ослабленням (ступор) або збільшенням (збудження) психомоторної активності, асоційоване з кататонічними симптомами. Крайні прояви психомоторних порушень можуть чергуватися.

[24] Розлад, при якому в клінічній картині переважає постійна або рецидивуюча маячня. Маячня може супроводжуватися галюцинаціями. Можуть відзначатися деякі симптоми, що змушують думати про шизофренію, такі, як химерні галюцинації або розлад мислення.

[25] Розлади, які характеризуються змінами настрою або афекту, зазвичай супроводжуються змінами загального рівня активності, депресією, гіпоманією, манією або біполярними станами (F30-F38), але виникають як наслідок органічного захворювання.

[26] Розлад, який характеризується основними рисами генералізованого тривожного розладу (F41.1) або панічного розладу (F41.0) або їх поєднанням, але яке виникло як наслідок органічного порушення.

[27] Розлад, який характеризується частковою або повною втратою нормальної інтеграції між пам'яттю на минуле, усвідомленням себе як особистості, безпосередніми відчуттями та контролем за рухом тіла (F44.-), але виникло як наслідок органічного порушення.

[28] Розлад, який характеризується емоційною нестриманістю або лабільністю, втомленістю, безліччю неприємних фізичних відчуттів (наприклад, запаморочення) та болями, але виникло як наслідок органічного порушення.

[29] Порушення, які характеризується зниженням пам'яті, труднощами навчання, зниженою здатністю концентруватись на виконанні якого-небудь завдання на тривалий час. Часто має місце виражене відчуття психічної втоми при спробі вирішити розумову задачу; навчання новому представляється суб'єктивно важким, навіть коли об'єктивно воно успішно. Жоден з цих симптомів не є настільки вираженим, щоб можна було діагностувати деменцію (F00-F03) або делірій (F05.-). Цей діагноз повинен ставитися тільки у зв'язку з уточненням соматичним порушенням, він не повинен ґрунтуватися тільки на наявність будь-яких психічних або поведінкових розладів, класифікованих в рубриках F10-F99. Розлад може передувати широкому спектру інфекційних та соматичних хвороб (як церебральних, так і системних), супроводжувати їх або слідувати за ними, але при цьому не обов'язково повинні бути присутніми безпосередні ознаки залучення в процес головного мозку. Даний розлад може бути віддиференціюваний від постенцефалітичного синдрому (F07.1) та постконтузійного синдрому (F07.2) за його відмінною від них етіології, більш обмеженого спектра переважно слабко виражених симптомів і зазвичай нетривалим перебігом.

[30] Зміна особистості та поведінки може бути залишковим явищем або супутнім порушенням при хворобі, пошкодженні дисфункції головного мозку.

[31] Порушення, які характеризується значною зміною звичних моделей преморбідної^[en] поведінки хворого, включаючи вираження емоцій, потреб та спонукань. Клінічну картину можуть доповнювати зниження когнітивних та розумових функцій, а також сексуальні зміни.

[32] Залишкові неспецифічні та різноманітні зміни поведінки, які супроводжують період одужання після перенесеного вірусного^[en] або бактеріального енцефаліту. Принципова відмінність цього розладу від розладів особистості органічної природи полягає в оборотності процесу.

[33] Синдром, який розвивається після травми голови (зазвичай досить важкою, з втратою свідомості) та включає різні симптоми, такі, як головний біль, запаморочення, стомлюваність, дратівливість, труднощі в зосередженні і вирішенні розумових завдань, зниження пам'яті, безсоння і понижена стійкість до стресу, емоційного збудження і алкоголю.

[34] Цей блок включає в себе шизофренію як найбільш важливу складову частину групи, шизотиповий розлад, стійкі маячні розлади та велику групу гострих і минущих психотичних розладів. Шизоафективні розлади були залишені в цьому блоці, незважаючи на їх суперечливий характер.

[35] Шизофренічні розлади зазвичай характеризуються істотними та характерними спотвореннями мислення і сприйняття, а також неадекватними афектами. Ясна свідомість та інтелектуальні здібності зазвичай зберігаються, хоча з часом може мати місце певне зниження пізнавальних здібностей. Найважливіша психопатологічна симптоматика включає відчуття відображення думок (відлуння), вкладання чужої або викрадення власної думки, передачі думки на відстань; маячне сприйняття та марення контролю ззовні; інертність; слухові галюцинації, які коментують або обговорюють хворого в третій особі; хаотичність думок та симптоми негативізму.
Перебіг шизофренічних розладів може бути тривалим або епізодичним з прогресуванням або стабільністю порушень; це може бути один або кілька епізодів хвороби з повною або неповною ремісією. При наявності великої депресивної або маніакальної симптоматики діагноз шизофренії не слід ставити до тих пір, поки не буде ясно, що шизофренічна симптоматика передувала афектним порушенням. Не слід діагностувати шизофренію і при наявності очевидної хвороби мозку, а також протягом наркотичної інтоксикації або абстиненції. Аналогічні розлади, які розвиваються при епілепсії або інших хворобах головного мозку, слід кодувати рубрикою F06.2, а якщо їх виникнення пов'язане з вживанням психоактивних речовин, рубриками F10-F19 із загальним четвертим знаком .5.

[36] Параноїдна форма шизофренії, при якій в клінічній картині домінує відносно стійке, часто параноїдне марення, звичайно супроводжується галюцинаціями, особливо слуховими, та розлади сприйняття. Розлади емоцій, волі, мови та кататонічні симптоми відсутні або відносно слабко виражені.

[37] Форма шизофренії, при якій домінують афективні зміни. Марення та галюцинації поверхові й фрагментарні, поведінка безглузда і непередбачувана, зазвичай кривляння. Настрій мінливий та неадекватний, мислення дезорганізоване, мова нескладна. Є тенденція до соціальної ізоляції. Прогноз зазвичай несприятливий внаслідок швидкого наростання «негативних» симптомів, особливо афективного уплощення^[en] та втрати волі. Гебефренію слід діагностувати тільки в підлітковому та юнацькому віці.

[38] У клінічній картині кататонічної шизофренії домінують чергуючі психомоторні порушення полярного характеру, такі, як коливання між гіперкінезом та ступором або автоматичним підпорядкуванням та негативізмом. Скуті пози можуть зберігатися протягом тривалого часу. Примітною особливістю стану можуть бути випадки різкого збудження. Кататонічні прояви можуть поєднуватися зі сноподібним (онейроїдним) станом з яскравими сценічними галюцинаціями.

[39] Психотичний стан, який відповідає основним діагностичним критеріям шизофренії, але не відповідає будь-якій її формі, класифікованій в підрубриках F20.0-F20.2, або проявляє риси більш ніж однієї з вищевказаних форм без яскраво вираженого переважання специфічного комплексу діагностичних характеристик.

[40] Депресивний епізод, який може бути тривалим, що виникає як наслідок захворювання на шизофренію. Деякі симптоми шизофренії («позитивні» або «негативні») все ще повинні бути присутніми, але вони вже не домінують в клінічній картині. З цими депресивними станами пов'язаний підвищений ризик самогубства. Якщо у пацієнта вже не виявляються які-небудь симптоми шизофренії, слід ставити діагноз депресивного епізоду (F32.-). Якщо симптоми шизофренії все ще яскраві та чіткі, слід ставити діагноз відповідного типу шизофренії (F20.0-F20.3).

[41] Хронічна стадія в розвитку шизофренічного захворювання, при якій мав місце явний перехід від ранньої стадії до пізньої, яка характеризується тривалими (хоча і не обов'язково необоротними) «негативними» симптомами, такими, як психомоторна загальмованість^[en]; низька активність; емоційна притупленность; пасивність та брак ініціативи; бідність змісту промови; бідність невербальних взаємодій за допомогою міміки, виразу очей, інтонацій та поз^[en]; зниження турботи про себе^[en] та скудність соціальних дій.

[42] Розлад, при якому спостерігається непомітний, але прогресуючий розвиток дивної поведінки, нездатності задовольняти вимогам суспільства та зниження всіх видів діяльності. Характерні негативні риси залишкової шизофренії (наприклад, притуплення афекту та втрата волі) розвиваються без будь-яких явних попередніх психотичних симптомів.

[43] Розлад, який характеризується ексцентричною поведінкою, аномаліями мислення та емоційних реакцій, схожими на ті, які мають місце при шизофренії, однак виразні та характерні для шизофренії порушення не виявляються ні на якій стадії хвороби. Симптоми можуть включати холодність або неадекватність емоційних реакцій, дивну або ексцентричну поведінку, схильність до соціальної ізоляції, параноїдні або незвичайні ідеї, які не доходять до явно вираженого марення, хворобливу нав'язливість, порушення мислення та розлади сприйняття, рідкісні минущі квазіпсихотичні епізоди з вираженими ілюзорними відчуттями, слуховими або іншими галюцинаціями, маячними ідеями, що зазвичай виникають без видимих причин. Відсутня визначеність початку хвороби та її розвитку, а її перебіг зазвичай такий же, як і при розладі особистості.

[44] Включають ряд розладів, при яких стійкі марення є єдиним або найбільш характерним клінічним симптомом і які не можуть бути класифіковані як органічні, шизофренічні або афективні. Маячні розлади, які тривали менше декількох місяців, слід позначати, хоча б тимчасово, рубрикою F23.-.

[45] Розлад, який характеризується розвитком єдиної картини марення або серії пов'язаних картин марення, які зазвичай стійкі, а іноді довічно. Зміст марення або серії картин марення надзвичайно варіабельні^[en]. Абсолютно несумісними з цим діагнозом є чіткі та стійкі слухові галюцинації^[en] (голоси), шизофренічні симптоми, такі, як марення контролю ззовні, та виражена емоційна притупленість, а також явні ознаки захворювання мозку. Однак наявність випадкових або перехідних слухових галюцинацій, особливо у хворих похилого віку, не виключає справжнього діагнозу за умови, якщо вони не є типово шизофренічними і складають тільки невелику частину загальної клінічної картини.

[46] Розлади, при яких одна або декілька картин марення супроводжуються стійкими галюцинаторними голосами або шизофренічними симптомами, які не вкладаються в діагноз шизофренії (F20.-).

[47] Різнорідна група порушень, які характеризуються гострим початком психотичних симптомів, таких, як марення, галюцинації та розлади сприйняття, і важким порушенням звичайної поведінки. Під гострим початком розуміють швидко наростаючий розвиток (протягом двох тижнів або менш) ясно вираженої аномальної клінічної картини. Очевидна органічна причина цих порушень відсутня. Часто відзначаються розгубленість та здивування, але дезорієнтація в часі, місці та оточенні не настільки стійка і важка, щоб можна було діагностувати делірій органічної етіології F05.-. Повне одужання зазвичай настає протягом декількох місяців, часто протягом декількох тижнів або навіть днів. Якщо ці порушення приймають стійкий характер, необхідно буде змінити класифікаційну рубрику цього стану. Описаний розлад може бути пов'язаний (не завжди) з гострим стресом, під яким розуміють стресові ситуації, що мали місце за один-два тижні до початку розладу.

[48] Гострий психотичний розлад, при якому галюцинації, марення або розлад сприйняття безсумнівні, але надзвичайно різноманітні, змінюються кожен день або навіть час від часу. Крім того, часто має місце емоційна нестійкість з вираженими минущими відчуттями щастя, екстазу або тривоги, дратівливості. Поліморфізм та нестабільність характерні для всієї клінічної картини, і психотичні ознаки не підтверджують діагноз шизофренії (F20.-). Ці розлади часто починаються раптово, швидко (протягом декількох днів) розвиваються та нерідко настільки ж швидко згасають, не повторюючись в подальшому. Якщо вищевказана симптоматика стійка, діагноз слід змінити на хронічний маячний розлад (F22.-).

[49] Гострий психотичний розлад з поліморфною та нестійкою клінічною картиною, описаної у підрубриці F23.0; однак, незважаючи на цю нестабільність, в більшості випадків присутній ряд симптомів шизофренії. Якщо шизофренічна симптоматика стійка, діагноз повинен бути змінений на шизофренію (F20.-).

[50] Гострий психотичний розлад, при якому психотичні симптоми відносно стабільні та відповідають діагнозу шизофренії, але зберігаються до одного місяця. Поліморфні нестійкі риси, описані у підрубриці F23.0, відсутні. Якщо шизофренічна симптоматика стійка, діагноз слід змінити на шизофренію (F20.-).

[51] Гострі психотичні розлади, при яких основними клінічними рисами є відносно стабільне марення або галюцинації, однак які не дозволяють діагностувати шизофренію (F20.-). Якщо марення стійке, діагноз слід змінити на хронічний маячний розлад (F22.-).

[52] Будь-які інші уточнені гострі психотичні розлади, що не мають очевидної органічної причини виникнення, які неможливо віднести до рубрик F23.0-F23.3.

[53] Маячний розлад, загальний для двох або більше осіб, які перебувають в тісному емоційному контакті. Тільки один з них страждає істинним психотичним розладом; марення передається шляхом індукції іншій особі (або іншим особам) та зазвичай зникає після припинення контакту з хворим.

[54] Епізодичні розлади, при яких однаково яскраво проявляється шизофренічна та маніакальна симптоматика, на підставі якої неможливо поставити діагноз тільки шизофренії або тільки депресивного або маніакального епізоду. Інші стани, при яких афективні симптоми накладаються на вже наявну шизофренію, співіснують або чергуються із іншими видами хронічних маячних розладів, класифікуються рубриками F20-F29. Психотична симптоматика у вигляді виражених порушень настрою при афективних розладах не дає підстави для діагностування шизоафективного розладу.

[55] Розлад, при якому як шизофренічні, так і маніакальні симптоми настільки виражені, що неможливо поставити діагноз ні шизофренії, ані маніакального епізоду. Цю рубрику слід використовувати як для одиночного епізоду, так і для рецидивуючого розладу, при якому більшість епізодів є шизоафективними, маніакального типу.

[56] Розлад, при якому як шизофренічні, так і депресивні симптоми настільки виражені, що неможливо поставити діагноз ні шизофренії, ні депресивного епізоду. Цю рубрику слід використовувати як для одиночного епізоду, так і для рецидивуючого розладу, при якому більшість епізодів є шизоафективними, депресивного типу.

[57] Маячні та галюцинаторні розлади, які не дають підстави для встановлення діагнозу шизофренії (F20.-), хронічних маячних розладів (F22.-), гострих та минущих психотичних розладів (F23.-), психотичних типів маніакального епізоду (F30.2) або важкого депресивного епізоду (F32.3).

[58] Цей блок включає в себе розлади, при яких основним порушенням є зміна емоцій та настрою у бік депресії (з тривогою або без неї) або в сторону піднесення. Зміни настрою зазвичай супроводжуються змінами загального рівня активності.
Більшість інших симптомів є вторинними або легко пояснюються на тлі змін настрою і активності. Такі розлади найчастіше мають тенденцію до рецидиву, причому початок окремого епізоду нерідко може зв'язуватися зі стресовими подіями та ситуаціями.

[59] Всі підрубрики цієї тризначної рубрики повинні використовуватися тільки для єдиного епізоду. Гіпоманіакальний або маніакальний епізоди у випадках, коли в минулому вже мали місце один або кілька афективних епізодів (депресивний, гіпоманіакальний, маніакальний або змішаного характеру), повинні кодуватися як біполярний афективний розлад (F31.-).

[60] Розлад, що характеризується стійким прийомом настрою, підвищеною енергійністю та активністю і зазвичай вираженим відчуттям благополуччя, розумової та фізичної продуктивності. Часто мають місце підвищена комунікабельність, балакучість, надмірна фамільярність, підвищена сексуальність та понижена потреба у сні, проте не до такої міри, щоб привести до важких порушень діяльності та соціальному відторгненню. Дратівливість, зарозумілість, грубість можуть заміщати більш звичайні ейфорійні взаємини. Порушення настрою та поведінки не супроводжуються галюцинаціями або маренням.

[61] Настрій піднесений без зв'язку з реальними обставинами життя хворого та може варіюватися від безтурботної веселості до майже неконтрольованого збудження. Піднесений настрій супроводжується зростанням енергійності, переростає в надактивність та балакучість, і зниженням потреби в сні. Виражена неможливість концентрувати увагу, часто має місце значна неуважність. Почуття самооцінки нерідко приймає пихатий характер з грандіозними ідеями та зверхньою самовпевненістю. Втрата нормальної соціальної стриманості тягне за собою поведінку, яка характеризується безрозсудністю, ризикованістю, недоречністю та невідповідністю характеру хворого.

[62] На додаток до клінічної картини, описаної у підрубриці F30.1, в наявності марення (зазвичай грандіозне) або галюцинації (головним чином, голосу, який звертається безпосередньо до хворого) або збудження, надмірна рухова активність, причому спалах ідей настільки виражений, що індивід стає недоступним для звичайного спілкування.

[63] Розлад, який характеризується двома або більше епізодами, при яких настрій та рівень активності пацієнта значно порушені. Ці порушення являють собою випадки підйому настрою, приливу енергії та посиленням активності (гіпоманія або манія) та випадки падіння настрою і різкого зниження енергійності та активності (депресія). Повторні епізоди тільки гіпоманії або манії класифікуються як біполярні.

[64] У пацієнта в даний момент є гіпоманіакальні явища, а в минулому відзначався, принаймні одноразово, інший афективний епізод (гіпоманіакального, маніакального, депресивного або змішаного характеру).

[65] У пацієнта в даний момент є маніакальні явища без психотичної симптоматики (як у підрубриці F30.1), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, інший афективний епізод (гіпоманіакального, маніакального, депресивного або змішаного характеру).

[66] У пацієнта в даний момент є маніакальні явища з психотичною симптоматикою (як у підрубриці F30.2), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, інший афективний епізод (гіпоманіакального, маніакального, депресивного або змішаного характеру).

[67] У пацієнта в даний момент є явища депресії, як при депресивному епізоді легкої або середньої тяжкості (F32.0 або F32.1), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод.

[68] У пацієнта в даний момент є явища депресії, як при важкому депресивному епізоді без психотичної симптоматиці (F32.2), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод.

[69] У пацієнта в даний момент є явища депресії, як при важкому депресивному епізоді з психотичною симптоматикою (F32.3), і в минулому відзначався, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод.

[70] Пацієнт в минулому мав, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний, депресивний або змішаний афективний епізод, а поточний стан являє собою поєднання маніакальних і депресивних симптомів або їх швидку зміну.

[71] Пацієнт в минулому мав, принаймні одноразово, підтверджений гіпоманіакальний, маніакальний або змішаний афективний епізод і хоча б один інший афективний епізод (гіпоманіакальний, маніакальний, депресивний або змішаний), але в поточний момент він не страждає якими-небудь значними порушеннями настрою, які відсутні вже протягом декількох місяців. Періоди ремісії протягом профілактичного лікування повинні кодуватися цієї ж рубрикою.

[72] У легких, середніх та важких типових випадках депресивних епізодів у хворого відзначаються знижений настрій, зменшення енергійності і падіння активності. Знижено здатність радіти, отримувати задоволення, цікавитися, зосереджуватися. Звичайним є виражена втома, навіть після мінімальних зусиль. Зазвичай порушений сон та знижений апетит. Самооцінка і впевненість у собі майже завжди знижені, навіть при легких формах захворювання. Часто присутні думки про власну винність та марність (відсутність користі). Знижений настрій, мало змінюється з кожним днем, не залежить від обставин і може супроводжуватися, так званими, соматичними симптомами, такими, як втрата інтересу до навколишнього та втрата відчуттів, що приносять задоволення, пробудження вранці на кілька годин раніше звичайного часу, посилення депресії вранці, виражена психомоторна загальмованість, тривожність, втрата апетиту, схуднення і зниження лібідо. Залежно від кількості та тяжкості симптомів депресивний епізод може класифікуватися як легкий, помірно виражений і важкий.

[73] Зазвичай виражені два-три вищезазначених симптоми. Пацієнт, зазвичай, страждає від цього, але, ймовірно, буде в змозі продовжувати виконувати основні види діяльності.

[74] Виражені чотири і більше з вищезгаданих симптомів. Пацієнт, ймовірно, зазнає великих труднощів при продовженні звичайної діяльності.

[75] Епізод депресії, при якому явно виражений ряд вищезазначених симптомів, що приносять страждання; звичайні зниження самооцінки та думки про власну нікчемність або винуватість. Характерні суїцидальні думки та спроби, зазвичай має місце ряд псевдосоматичних симптомів.

[76] Епізод депресії, як описано у підрубриці F32.2, але з наявністю галюцинацій, марення, психомоторної загальмованості або ступору, настільки виражених, що звичайна соціальна активність неможлива. Є небезпека для життя внаслідок суїцидальних спроб, зневоднення або голодування. Галюцинації та марення можуть відповідати або не відповідати настрою.

[77] Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії, відповідними описаним депресивним епізодам (F32.-), без наявності в анамнезі самостійних епізодів підйому настрою й припливу енергії (манії). Однак можуть бути короткі епізоди легкого підйому настрою та гіперактивності (гіпоманія) відразу ж після депресивного епізоду, іноді викликані лікуванням антидепресантами. Найбільш важкі форми рекурентного депресивного розладу (F33.2 та F33.3) мають багато спільного з колишніми поняттями, такими, як маніакально-депресивна депресія, меланхолія, вітальна депресія та ендогенна депресія^[en]. Перший епізод може виникнути в будь-якому віці, починаючи з дитинства і до старості. Початок його може бути гострим або непомітним, а тривалість від декількох тижнів до багатьох місяців. Ніколи повністю не зникає небезпека того, що у хворого рекурентним депресивним розладом не виникне маніакального епізоду. Якщо таке станеться, діагноз повинен бути змінений на біполярний афективний розлад (F31.-).

[78] Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод легко виражений (як описано у підрубриці F32.0) та без манії в анамнезі.

[79] Розлад, які характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод помірно виражений (як описано у підрубриці F32.1) та без манії в анамнезі.

[80] Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод помірно виражений (як описано у підрубриці F32.2) та без манії в анамнезі.

[81] Розлад, який характеризується повторними епізодами депресії. Поточний епізод значно виражений, супроводжується психотичною симптоматикою (як описано у підрубриці F32.3), але без вказівок на попередні епізоди манії.

[82] У пацієнта в минулому відзначалися два або більше депресивних епізоди (як описано в підрубриках F33.0-F33.3), але вже протягом декількох місяців депресивна симптоматика відсутня.

[83] Стійкі та зазвичай коливні розлади настрою, при яких більшість окремих епізодів недостатньо важкі, щоб дозволити описати їх як гіпоманіакальний або легкий депресивний епізод. Оскільки він триває багато років, а іноді значну частину життя хворого, вони викликають виражене нездужання і непрацездатність. В окремих випадках повторні або одиничний маніакальний або депресивний епізоди можуть накладатися на хронічний афективний розлад.

[84] Стійка стабільність настрою, що включає ряд періодів депресії та легкої піднесеності настрою, жоден з яких не є досить важким або тривалим, щоб поставити діагноз біполярного афективного розладу (F31.-) або рекурентного депресивного розладу (F33.-). Такий розлад часто виявляється у родичів хворого, який страждає біполярним афективним розладом. У деяких пацієнтів з циклотимією зрештою розвивається біполярний афективний розлад.

[85] Хронічний депресивний настрій, триваючий щонайменше кілька років, який є недостатньо важким або при якому окремі епізоди недостатньо тривалі, щоб можна було поставити діагноз рекурентного депресивного розладу важкого, середнього або легкого ступеня вираженості (F33.-).

[86] Будь-які інші розлади настрою, які не дають підстав класифікувати їх рубриками F30-F34, оскільки вони недостатньо важкі або тривалі.

[87] Група розладів, при яких єдиним або переважним симптомом є боязнь певних ситуацій, які не представляють поточної небезпеки. У результаті хворий зазвичай уникає або страшиться таких ситуацій. Занепокоєння хворого може бути сфокусовано на окремих симптомах, таких, як тремтіння від страху або відчуття втрати свідомості, і часто асоціюється з острахом померти, втратити над собою контролю або зійти з глузду. Очікування можливості потрапляння в фобічну ситуацію зазвичай викликає передчасну тривогу. Фобічна тривожність та депресія часто поєднуються. Рішення про постановку двох діагнозів (фобічний тривожний розлад та депресивний епізод) або тільки одного визначається тривалістю цих станів і міркуваннями лікаря відносно терапії під час консультації хворого.

[88] Досить добре окреслена група фобій, яка включає в себе боязнь виходити з дому, входити в магазини, боязнь натовпу та громадських місць, боязнь поодинці подорожувати поїздом, автобусом, літаком. Панічний розлад є звичайною рисою епізодів як в минулому, так і в сьогоденні. Крім того, як додаткова характеристика часто присутні депресивні та нав'язливі симптоми і соціальні фобії. Часто виражено уникнення фобічних ситуацій, і особи, які страждають агорафобією, не відчувають великого занепокоєння, так як вони в змозі уникнути цих «небезпек».

[89] Боязнь пильної уваги з боку інших людей, яка веде до уникнення соціальних ситуацій. Більш глибокі соціальні фобії пов'язані з низькою самооцінкою та острахом критики. Їх присутність проявляється у вигляді почервоніння обличчя, тремтіння рук, нудоти, терміновості сечовипускання. Іноді хворий переконаний, що будь-який із цих вторинних проявів і становить його основну проблему. Симптоматика може прогресувати до нападів паніки.

[90] Сюди входять фобії, обмежені досить специфічними ситуаціями, такими, як близькість особливих тварин, висота, грім, темрява, політ, закритий простір, сечовипускання та дефекація в громадських туалетах, вживання певних харчових продуктів, лікування зубів, вид крові або травми. Хоча думка про таку ситуацію є абстрактною, попадання в неї може викликати паніку, як при агорафобії або соціальній фобії.

[91] Розлади, при яких прояв тривоги є основним симптомом та не обмежується будь-якою конкретною зовнішньою ситуацією. Можуть також бути присутнім депресивні та нав'язливі симптоми і навіть деякі елементи фобічної тривожності за умови, що вони безсумнівно є вторинними та менш важкими.

[92] Характерною рисою розладу є рецидивуючі напади різко вираженої тривоги (паніки), які не обмежені будь-якою особливою ситуацією або комплексом обставин і, отже, непередбачувані. Як і при інших тривожних розладах, основна симптоматика включає раптове виникнення серцебиття, болі за грудиною, відчуття задухи, нудоту та відчуття нереальності (деперсоналізація або дереалізація). Крім того, як вторинне явище часто присутня боязнь померти, втратити контроль над собою або зійти з розуму. Панічний розлад не слід використовувати як основний діагноз, якщо у пацієнта був депресивний розлад на початку нападу паніки. У цьому випадку напад паніки, найімовірніше, є вторинним по відношенню до депресії.

[93] Тривога, яка є поширеною та стійкою, але не обмеженою, або переважно викликаної якими-небудь особливими обставинами (тобто вільно плаваючою, або «free-floating»). Домінуючі симптоми мінливі, але включають скарги на стійку нервозність, відчуття страху, м'язову напруга, пітливість, відчуття безумства, тремтіння, запаморочення та відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці. Часто виражена боязнь нещасного випадку або хвороби, які, на думку хворого очікують його або його родичів найближчим часом.

[94] Цю рубрику слід використовувати в тому випадку, коли присутні одночасно і тривожність, і депресія, але жодне з цих станів не є превалюючим, а ступінь вираженості їх симптоматики не дозволяє при розгляді кожного поставити окремий діагноз. Якщо ж симптоми як тривожності, так і депресії настільки виражені, що дозволяють поставити окремий діагноз кожного з цих розладів, слід кодувати обидва діагнози, і в цьому випадку ця рубрика не повинна використовуватися.

[95] Симптоми тривожності поєднуються з рисами інших розладів, класифікованих в рубриках F42-F48. При цьому ступінь вираженості симптомів цих розладів не є настільки важкою, щоб можна було поставити діагноз, якщо їх розглядати окремо.

[96] Суттєвою особливістю стану є наявність повторюваних нав'язливих думок або вимушених дій. Нав'язливі думки являють собою ідеї, образи або спонукання, які знову і знову приходять хворому в голову в стереотипному вигляді. Вони майже завжди прикрі, і пацієнт часто безуспішно намагається чинити опір їм. Проте хворий вважає ці думки своїми власними, навіть якщо вони мимовільні та огидні. Нав'язливі дії, або ритуали, є стереотипними манерами, які хворий повторює знову і знову. Вони не є способом отримати задоволення або атрибутом виконання корисних завдань. Ці дії є способом запобігти можливості настання неприємної події, яке, як побоюється хворий, в іншому випадку може статися, завдавши шкоди йому або їм іншій особі. Зазвичай така поведінка усвідомлюється хворим як безглузда або неефективна і здійснюються повторні спроби протистояти йому. Майже завжди присутня тривожність. Якщо компульсивні дії придушуються, тривожність стає більш вираженою.

[97] Вони можуть набувати форми ідей, уявних образів або спонукань до дії, які майже завжди заподіюють страждання пацієнтові. Іноді ідеї є незакінченими, нескінченно розглянутими альтернативами, пов'язаними з нездатністю прийняти звичайне, але необхідне рішення, що стосується повсякденного життя. Зв'язок між нав'язливими розмірковуваннями та депресією є особливо тісним, тому діагнозу обсесивно-компульсивного розладу слід віддати перевагу лише тільки в тому випадку, якщо нав'язливі думки виникають або утримуються при відсутності депресивного епізоду.

[98] Більшість компульсивних дій відноситься до очищення від забруднення (в основному миття рук), повторним перевіркам для отримання гарантії того, що потенційно небезпечна ситуація не може виникнути, або дотриманню акуратності та охайності. В основі такого явної поведінки лежить зазвичай боязнь небезпеки, якої може зазнати сам пацієнт або якої він може завдати іншому, та ритуальні дії є безрезультатною або символічною спробою запобігти небезпеці.

[99] Ця група розладів відрізняється від інших груп тим, що в неї включені розлади, ідентифіковані не тільки на основі симптоматики та характеру перебігу, але також на основі очевидності впливу однієї або навіть обох причин: виключно несприятливої події в житті, яка викликала гостру стресову реакцію, або значну зміну в житті, яка веде до тривалим неприємним обставинам та обумовлена порушенням адаптації. Хоча менш важкий психосоціальний стрес («життєві обставини») може прискорити початок або сприяти прояву широкого спектра розладів, представлених в цьому класі захворювань, його етіологічна значимість не завжди незрозуміла, і в кожному випадку буде визнаватися залежність від індивіда, часто від його надчутливості та уразливості (тобто життєві події не є обов'язковими або достатніми, щоб пояснити виникнення та форму розладу). Розлади, зібрані в цій рубриці, навпаки, завжди розглядаються як безпосередній наслідок гострого важкого стресу або тривалого травмування. Стресові події або тривалі неприємні обставини є первинним або переважаючим причинним фактором і розлад не міг би виникнути без їх впливу. Таким чином, розлади, класифіковані в цій рубриці, можуть розглядатися як спотворені пристосувальні реакції на важкий або тривалий стрес, при цьому вони заважають успішно впоратися зі стресом і, отже, ведуть до проблем соціального функціонування.

[100] Минущий розлад, який розвивається у людини без будь-яких інших проявів психічних розладів у відповідь на незвичайний фізичний або психічний стрес та зазвичай стихає через кілька годин або днів. У поширеності і тяжкості стресових реакцій мають значення індивідуальна вразливість та здатність володіти собою. Симптоми показують типову змішану та мінливу картину і включають первинний стан «приголомшення» з деяким звуженням області свідомості і уваги, неможливістю повністю усвідомити подразники та дезорієнтацію. Цей стан може супроводжуватися подальшим «виходом» з ситуації (до стану дисоціативного ступору — F44.2) або ажіатацією та надактивністю (реакція польоту або фуги). Зазвичай присутні окремі риси панічного розладу (тахікардія, надмірне потовиділення, почервоніння). Симптоматика зазвичай проявляється через кілька хвилин після впливу стресових стимулів або події та зникає через 2-3 дні (часто через кілька годин). Може бути присутнім часткова або повна амнезія (F44.0) на стресову подію. Якщо вищевказана симптоматика стійка, необхідно змінити діагноз.

[101] Виникає як відстрочена або тривала відповідь на стресову подію (коротку або тривалу) виключно загрозливого чи катастрофічного характеру, яка може викликати глибокий стрес майже в кожного. Сприятливі фактори, такі, як особистісні особливості (компульсивність, астенічність) або нервове захворювання в анамнезі, можуть знизити поріг для розвитку синдрому або посилити його перебіг, але вони ніколи не є необхідними або достатніми для пояснення його виникнення. Типові ознаки включають епізоди повторюваних переживань травмуючої події в нав'язливих спогадах («кадрах»), думках або кошмарах, що з'являються на стійкому тлі почуття заціпеніння, емоційної загальмованості, відчуженості від інших людей, відсутності реакції на навколишнє та уникнення дій і ситуацій, які нагадують про травму. Зазвичай мають місце перезбудження та виражена надмірна настороженість, підвищена реакція на переляк і безсоння. З вищезазначеними симптомами часто пов'язані тривожність та депресія, і не рідкістю є ідеї про самогубство. Появі симптомів розладу передує латентний період після травми, який коливається від декількох тижнів до декількох місяців. Перебіг розладу різний, але в більшості випадків можна очікувати одужання. У деяких випадках стан може прийняти хронічний перебіг на багато років з можливим переходом в стійку зміну особистості (F62.0).

[102] Стан суб'єктивного дистресу та емоційного розладу, що створює труднощі для громадської діяльності і вчинків, які виникають в період адаптації до значної зміни в житті або на стресову подію. Стресова подія може порушити цілісність соціальних зв'язків індивіда (важка втрата, розлука) або широку систему соціальної підтримки та цінностей (міграція, статус біженця) або представляти широкий діапазон змін і переломів в житті (вступ до школи, здобуття статусу батьків, невдача в досягненні заповітної особистої мети, відхід у відставку). Індивідуальна схильність або вразливість відіграють важливу роль у ризику виникнення та формі прояву розладів пристосувальних реакцій, проте не допускається можливість виникнення таких розладів без травмуючого фактора. Прояви дуже варіабельні і включають пригніченість настрою, настороженість або неспокій (або комплекс цих станів), відчуття нездатності впоратися з ситуацією, запланувати все заздалегідь або вирішити залишатися в реальній ситуації, а також включає деяку ступінь зниження здатності діяти в повсякденному житті. Одночасно можуть приєднуватися розлади поведінки, особливо в юнацькому віці. Характерною рисою може бути коротка чи тривала депресивна реакція або порушення інших емоцій та поведінки.

[103] Загальноприйнятими положеннями, на основі яких виділяються дисоціативні, або конверсійні, розлади, є повна або часткова втрата нормальної інтеграції між пам'яттю на минулі події, здатністю усвідомити себе як особистість та безпосередніми відчуттями і здатністю управляти рухами тіла. Всі види дисоціативних розладів мають тенденцію до зникнення через кілька тижнів або місяців, особливо якщо їх виникнення пов'язане з якою-небудь травмуючою подією в житті. Багато хронічних розладів, особливо паралічі та втрата чутливості, можуть розвиватися на основі існування нерозв'язних проблем та міжособистісних складнощів. Ці розлади раніше переважно класифікувалися як різні види «конверсійної істерії». Вважається, що вони мають психогенну етіологію, оскільки за часом виникнення тісно пов'язані з травмуючими подіями, нерозв'язними та нестерпними проблемами або порушеними взаєминами. Симптоми часто відповідають уявленню хворого про те, як мало б проявлятися психічне захворювання. Медичний огляд та обстеження не виявляють будь-яких явних фізичних чи неврологічних порушень. Крім того, цілком очевидно, що втрата функції є вираженням емоційного конфлікту чи потреб. Симптоми можуть розвиватися в тісному зв'язку з психологічним стресом і часто проявляються раптово. У цю рубрику включені тільки розлади фізичних функцій, які в нормі довільно контролюються, і втрата чутливості. Розлади, що включають больові відчуття та комплекс інших фізичних відчуттів, опосередкованих через вегетативну нервову систему, класифіковані в рубриці психосоматичних порушень (F45.0). Завжди слід пам'ятати про можливість розвитку надалі серйозних фізичних або психічних розладів.

[104] Основною рисою є втрата пам'яті, особливо на важливі нещодавні події, яка не викликана органічним психічним захворювання а занадто виражена, щоб її можна було пояснити звичайною забудькуватістю або втомою. Амнезія зазвичай сконцентрована на травмуючих подіях, таких, як нещасний випадок або несподівана важка втрата, і зазвичай є частковою й вибірковою. Повна та генералізована амнезія рідкісна і зазвичай є частиною амбулаторного автоматизму (фуги) (F44.1); в цьому випадку розлад так і слід класифікувати. Діагноз дисоціативної амнезії не слід ставити при наявності органічного захворювання мозку, інтоксикації або надмірної втоми.

[105] Дисоціативна фуга має всі риси дисоціативної амнезії в поєднанні з цілеспрямованими пересуваннями, які виходять за звичайну щоденну межу. Хоча в період фуги має місце амнезія, стороннім спостерігачам поведінка пацієнта в цей час може здаватися абсолютно нормальною.

[106] Дисоціативний ступор діагностується на підставі вираженого зменшення або відсутності довільних рухів та нормальних відповідних реакцій на зовнішні подразники, такі як світло, шум, дотик, проте огляд і обстеження не виявляють явної фізичної причини. Крім того, має місце абсолютна очевидність психогенної причини у вигляді недавніх стресових подій або проблем.

[107] Розлади, при яких має місце тимчасова втрата відчуття себе як особистості та повна неусвідомленість навколишнього. У цю рубрику включені тільки стани трансу, які мимовільні та небажані й виникають поза релігійними або культурно-прийнятними ситуаціями.

[108] При всьому розмаїтті має місце повна або часткова втрата здатності рухати кінцівкою або кінцівками. Може відзначатися тісна схожість майже з будь-яким видом атаксії, апраксії, акінезії, афонії, дизартрії, дискінезії, припадку або паралічу.

[109] Дисоціативні конвульсії можуть імітувати епілептичний напад, проте прикушення язика, синці, пов'язані з падінням, та мимовільне сечовипускання рідкісні. Свідомість збережена або замінено станом ступору чи трансу.

[110] Області шкірної анестезії часто мають межі. Це означає, що вони пов'язані з уявленнями пацієнта про функції тіла, що відрізняються від медичних знань. Може мати місце втрата відмінностей між сенсорними модуляціями, яка необов'язково обумовлена неврологічними ушкодженнями. Втрата почуттєвого сприйняття може супроводжуватися скаргами на парестезію. Втрата зору та слуху при дисоціативних розладах рідко буває тотальною.

[111] Поєднання розладів, класифікованих в рубриках F44.0-F44.6

[112] Головною особливістю є повторне пред'явлення соматичної симптоматики одночасно з наполегливими вимогами медичних обстежень, незважаючи на повторні негативні їх результати та запевнення лікарів, що симптоми не мають соматичної природи. Якщо у хворого є які-небудь соматичні захворювання, вони не пояснюють природи і ступеня вираженості симптомів чи страждання або скарг пацієнта.

[113] Основними рисами є численні, повторні, часто мінливі фізичні симптоми, які мають місце принаймні протягом двох років. Більшість пацієнтів мають тривалу та складну історію контактів з службами первинної та спеціалізованої медичної допомоги, в ході яких могло бути виконано безліч безрезультатних досліджень і безплідних діагностичних маніпуляцій. Симптоматика може стосуватися будь-якої частини тіла або системи органів. Перебіг розладу хронічний а нестійкий і часто асоціюється з порушенням соціальної, міжособистісної та сімейної поведінки. Нетривало існуючі (менше двох років) і менш яскраво виражені приклади симптоматики повинні класифікуватися як недиференційовані соматоформні розлади (F45.1).

[114] Діагноз недиференційованих соматоформних розладів слід ставити тоді, коли скарги пацієнта численні, варіабельні та стійкі, але не задовольняють повній і типовій клінічній картині соматоформного розладу.

[115] Найважливішою рисою є стійка заклопотаність пацієнта можливістю мати у себе важке, прогресуюче захворювання або декілька захворювань. Пацієнт пред'являє стійкі соматичні скарги або проявляє стійке занепокоєння з приводу їх виникнення. Нормальні, звичайні відчуття та ознаки часто сприймаються хворим як ненормальні, що турбують; він зосереджує свою увагу зазвичай тільки на одному-двох органах або системах організму. Часто присутня виражена депресія і тривога, яка може пояснити додаткові діагнози.

[116] Симптоматика, яка пред'являється пацієнтом подібна до тієї, що виникає при пошкодженні органу або системи органів, переважно або повністю іннервованих та контрольованих вегетативною нервовою системою, тобто серцево-судинною, шлунково-кишковою, дихальною та сечостатевою системами. Симптоми зазвичай бувають двох типів, жоден з яких не вказує на порушення конкретного органу або системи. Перший тип симптомів — це скарги, які ґрунтуються на об'єктивних ознаках вегетативного роздратування, таких, як серцебиття, пітливість, почервоніння, тремор та вираз страху та занепокоєння щодо можливого порушення здоров'я. Другий тип симптомів — це суб'єктивні скарги неспецифічного або мінливого характеру, такі, як швидкоплинні болі по всьому тілу, відчуття жару, тяжкості, втоми або здуття живота, які пацієнт співвідносить з яким-небудь органом або системою органів.

[117] Основною скаргою є стійка, різкий нестерпний біль, яку не можна повністю пояснити фізіологічним порушенням або соматичним захворюванням та яка виникає у зв'язку з емоційним конфліктом або психосоціальними проблемами, що дозволяє розглядати їх як основну етіологічну причину. Результатом зазвичай є помітне посилення підтримки та уваги особистісного чи медичного характеру. Біль психогенної природи, яка виникає в процесі депресивного розладу або шизофренії, не може бути віднесена до цієї рубрики.

[118] Які-небудь інші розлади чутливості, функцій та поведінки, які виникають не внаслідок соматичних порушень. Розлади, які не опосередковані через вегетативну нервову систему, обмежені певними системами або ділянками тіла і мають тісний тимчасовий зв'язок з травмуючими подіями або проблемами.

[119] При цьому розладі проявляється значна, пов'язана з культурою варіабельність. Виділяються два основних типи розладу, які в значній мірі перекривають один одного. Головною характерною рисою першого типу є скарги на підвищену стомлюваність після розумового навантаження, з якою часто пов'язано деяке зниження виробничих показників чи продуктивності в повсякденних справах. Розумова стомлюваність описується хворим як неприємне виникнення неуважності, ослаблення пам'яті, неможливості зосередитися та неефективності розумової діяльності. При іншому типі розладу основний упор ставиться на відчуття фізичної слабкості та знемоги навіть після мінімального навантаження, які супроводжуються відчуттям м'язових болів і неможливістю розслабитися. Обидва типи розладу характеризуються рядом спільних неприємних фізичних відчуттів, таких, як запаморочення, напружена головний біль та відчуття загальної нестабільності. Спільними рисами є також занепокоєння з приводу зниження своїх розумових та фізичних здібностей, дратівливість, втрата здатності радіти і незначно виражена депресія та тривога. Сон часто порушений у своїй початковій та середній фазі, але може також бути вираженою і сонливість.
При необхідності ідентифікувати соматичне захворювання, яке передувало даному розладу, використовують додатковий код.

[120] Рідкісний розлад, при якому пацієнт мимоволі скаржиться на те, що його розумова діяльність, тіло та навколишнє середовище якісно змінені так, що представляються нереальними, віддаленими або автоматизованими. Серед різних проявів цього синдрому найчастіше — це втрата емоцій та відчуття холодності або відстороненості від своїх думок, від свого тіла або реального світу. Незважаючи на драматичний характер переживань, пацієнт усвідомлює нереальність цих змін. Свідомість зберігається, і не втрачається здатність виражати емоції. Синдром деперсоналізації-дереалізації може бути складовою частиною діагносованої шизофренії, депресивного, фобічного або обсесивно-компульсивного розладу. У цьому випадку діагноз ставиться за основним розладом.

[121] Розлад, який характеризується навмисною втратою маси тіла, викликаної та підтримуваної пацієнтом. Це розлад, як правило, частіше зустрічається у дівчаток підліткового віку та молодих жінок, але йому можуть бути схильні юнаки та молоді чоловіки, а також діти, які наближаються до пубертатного періоду, та жінок старшого віку (аж до настання менопаузи). Розлад асоціюється зі специфічною психопатологічною боязню ожиріння та в'ялості фігури, яка стає настирливою ідеєю, і пацієнти встановлюють для себе низьку межу маси тіла. Як правило, мають місце різні вторинні ендокринні та обмінні порушення і функціональні розлади. Симптоматика включає обмеження дієти, надмірне фізичне навантаження, прийом блювотних, проносних та сечогінних засобів, а також препаратів, що знижують апетит.

[122] Розлад, що відповідає деяким рисам нервової анорексії, але повна клінічна картина якого не дозволяє поставити цей діагноз. Так, один з ключових симптомів вищевказаного розладу, такий, як аменорея або виражена боязнь ожиріння, може бути відсутнім при наявності помітної втрати маси тіла а поведінки, спрямованої на досягнення схуднення. Цей діагноз не слід ставити, якщо є свідчення наявності соматичного захворювання, що викликає втрату маси тіла.

[123] Синдром, який характеризується повторними нападами переїдання та вираженим занепокоєнням з приводу контролю за масою тіла. Це призводить до вироблення стилю переїдання, яке супроводжується викликом блювоти та використанням проносних засобів. Це розлад має багато спільного з нервовою анорексією, включаючи надмірну стурбованість своєю фігурою та масою тіла. Повторна блювота загрожує порушеннями електролітного балансу^[en] та соматичними ускладненнями. Часто (але не завжди) в анамнезі пацієнта відзначається раніше мавший місце епізод нервової анорексії з коливаннями його давності від декількох місяців до декількох років.

[124] Розлад, який має деякі ознаки нервової булімії, але повна клінічна картина не дозволяє поставити цей діагноз. Наприклад, можуть мати місце повторні напади переїдання та надмірне вживання проносних засобів без значних змін маси тіла або може бути відсутнім типова надмірна стурбованість власною фігурою та масою тіла.

[125] Переїдання внаслідок стресових подій, таких, як важка втрата, нещасний випадок, народження дитини і т. д.

[126] Повторна блювота, яка виникає при дисоціативних розладах (F44.-) та іпохондричних розладах (F45.2) і яка не є виключно наслідком станів, що не входять в перелік даного класу. Ця підрубрика може також використовуватися як доповнення до рубрики O21.- (Надмірна блювота при вагітності), коли емоційні чинники домінують в причині повторної нудоти та блювання у вагітних.

[127] У багатьох випадках порушення сну є одним із симптомів інших розладів — психічних або соматичних. Чи є порушення сну у даного пацієнта самостійним станом або просто одним із симптомів іншого порушення, класифікованого у рубриках цього або будь-якого іншого класу, слід визначати на основі клінічної картини та перебігу розладу, а також з урахуванням терапевтичних висновків у пріоритетів, встановлених під час консультації. Як правило, якщо розлад сну є одним з головних недуг та сприймається як хворобливий стан сам по собі, даний код слід використовувати разом з іншими кодами діагнозів психопатологічних та патофізіологічних розладів, наявних в даному випадку. Ця рубрика включає тільки ті порушення сну, у яких провідними етіологічними факторами є емоційні причини і які не мають у своїй основі ідентифікованих в будь-яких рубриках фізичних порушень.

[128] Стан незадовільної тривалості та/або незадовільної якості сну, який зберігається протягом значного відрізку часу і включає труднощі засипання, труднощі залишатися в стані сну або раннє остаточне пробудження. Безсоння є загальним симптомом багатьох психічних та соматичних розладів і повинно класифікуватися даною підрубрикою на додаток до основного захворювання тільки в тому випадку, якщо воно домінує в клінічній картині.

[129] Гіперсомнія визначається як стан надмірної сонливості та нападів сну в денний час або як затяжний перехід до стану повного неспання при пробудженні. Якщо в етіології гіперсомнії відсутній органічний фактор, цей стан зазвичай пов'язують з психічним розладом.

[130] Недолік синхронності між існуючим у пацієнта режимом сну і неспання, та тим, якого режиму сну і неспання вимагає навколишня його обстановка, результатом чого є скарги на безсоння або гіперсомнію.

[131] Форма зміненої свідомості, при якій поєднуються стани сну і неспання. Під час епізоду сомнамбулізму людина встає з ліжка зазвичай протягом першої третини нічного сну і ходить, демонструючи низький рівень усвідомлення, реактивності та рухового уміння. При пробудженні він зазвичай, не згадує, що трапилося.

[132] Нічні епізоди крайнього жаху і паніки, які супроводжуються інтенсивними вигуками, рухами та високим рівнем вегетативних проявів. Хворий сідає або схоплюється з ліжка зазвичай протягом першої третини нічного сну з панічним криком. Досить часто він рветься до дверей, як би намагаючись втекти, хоча дуже рідко залишає кімнату. Спогад про те, що трапилося, якщо воно є, дуже обмежена (зазвичай один або два фрагменти уявного досвіду).

[133] Переживання уві сні перевантажені тривогою і страхом. Хворий пам'ятає всі деталі змісту сну. Картини сну дуже яскраві та зазвичай включають теми, що стосуються загрози життю, безпеки або самооцінки. Досить часто має місце повторення одних і тих же або подібних лякаючих кошмарних сновидінь. Протягом типового епізоду даного розладу виражені вегетативні прояви, але немає помітних вигуків або рухів тіла. При пробудженні людина швидко стає бадьорою та орієнтованою.

[134] Сексуальна дисфункція охоплює різні стани, в силу яких індивід не здатний вступати в сексуальний зв'язок, як би він того не бажав. Сексуальна реакція є психосоматичним процесом, і зазвичай як психологічні, так і соматичні процеси пов'язані з сексуальною дисфункцією.

[135] Втрата сексуального потягу є основною проблемою, і вона не вторинна по відношенню до інших сексуальних проблем, таких, як недолік ерекції або диспареунія.

[136] Перспектива сексуальних стосунків викликає такий страх і тривогу, що змушує уникати статевого акту (відраза до сексуальних стосунків), або сексуальна реакція виявляється нормальною та відчувається оргазм, але відсутнє відповідне приємне відчуття (відсутність сексуального задоволення).

[137] Основною проблемою для чоловіків є порушення ерекції (труднощі з виникненням або підтримкою ерекції, достатньої для задовільного сексуального акту). У жінок головною проблемою є сухість вагіни або нестача вагінальної секреції.

[138] Оргазм або не виникає, або значно затримується.

[139] Неможливість контролювати еякуляцію в тій мірі, яка достатня, щоб обидва партнера отримали задоволення від статевого акту.

[140] Спазм м'язів тазового дна довкола вагіни, який перешкоджає відкриттю вагінального отвору.

[141] Диспареунія виникає як у чоловіків, так і у жінок. Часто може бути пов'язана з локальним патологічним процесом, і тоді її слід класифікувати відповідно до цього патологічного стану. Дану підрубрику слід використовувати тільки якщо відсутня первинна неорганічна сексуальна дисфункція (наприклад, вагінізм або вагінальна сухість).

[142] Ця рубрика включає тільки психічні розлади, пов'язані з післяпологовим періодом (що виникає протягом 6 тижнів після пологів), які не відповідають критеріям, застосовуваним до розладів, класифікованих в будь-яких інших рубриках цього класу; це пояснюється або недостатністю доступної інформації, або тим, що присутні додаткові клінічні прояви, що робить недоречною класифікацію цих розладів в будь-яких інших рубриках.

[143] Цю рубрику слід використовувати для кодування наявних психологічних та поведінкових факторів, що розглядаються як основна етіологічна причина соматичних розладів, які можуть бути віднесені до інших класів хвороб. Ці випливаючі психічні порушення зазвичай слабко виражені та часто стійкі (наприклад, хвилювання, емоційний конфлікт, похмурі передчуття) і самі по собі не дозволяють використовувати яку-небудь іншу рубрику цього класу.

[144] Прикладами використання цієї рубрики можуть служити:
астма бронхіальна F54 та J45.-

дерматит F54 та L23-L25

гастрит шлунку F54 та K25.-

слизовий коліт F54 та K58.-

виразковий коліт F54 та K51.-

кропив'янка F54 та L50.-

[142] астма бронхіальна F54 та J45.-

[143] дерматит F54 та L23-L25

[144] гастрит шлунку F54 та K25.-

[145] слизовий коліт F54 та K58.-

[146] виразковий коліт F54 та K51.-

[147] кропив'янка F54 та L50.-

[145] Може використовуватися широкий спектр медикаментів та народних засобів, але особливу важливість представляють:
а) психотропні засоби, що не приводять до виникнення залежності, такі, як антидепресанти;
б) проносні засоби;
в) знеболюючі засоби, які можуть вживатися без призначення лікаря (наприклад, аспірин та парацетамол).
Постійне використання цих препаратів часто призводить до непотрібних контактам з лікарями та іншим медичним персоналом^[ru] і іноді супроводжується розвитком побічних реакцій на ці речовини. Спроби переконати в доцільності прийому цих препаратів або заборонити їх вживання часто викликають спротив щодо прийому проносних та знеболювальних засобів. Такий опір може мати місце, незважаючи на застереження про можливість (або навіть розвиток) побічних реакцій типу ниркової дисфункції або порушень електролітного балансу. Хоча зазвичай очевидно, що у пацієнта є виражена мотивація до прийому речовини, симптоми залежності або абстиненції (класифіковані у рубриках F10-F19), як при використанні психоактивних речовин, не розвиваються.

[146] Цей блок включає різні стани та моделі поведінки клінічної значущості, що мають тенденцію до стійкості і виникають як вираження характерного способу життя індивіда та його взаємин з навколишніми. Деякі з цих станів та зразків поведінки з'являються рано в ході індивідуального розвитку, як результат одночасного впливу конституціональних факторів і соціального досвіду, в той час як інші набуваються на більш пізніх етапах життя. Специфічні розлади особистості (F60.-), змішані та інші розлади особистості (F61.-), довготривалі зміни особистості (F62.-) є глибоко вкоріненими і тривалими моделями поведінки, що проявляються як негнучка відповідна реакція на самі різні особисті та соціальні ситуації. Такі розлади являють собою надзвичайні або значні відхилення від способу, яким звичайна людина даного рівня культури сприймає, мислить, відчуває та особливо спілкується з навколишніми. Дані моделі поведінки мають тенденцію до стійкості і охоплюють багато областей поведінки та психологічного функціонування. Дані розлади часто, але не завжди, пов'язані з суб'єктивними переживаннями різного ступеня і проблемами соціального характеру.

[147] В зазначену рубрику віднесені важкі розлади особистості та виражені відхилення в поведінці індивіда, які не є прямим наслідком захворювання, пошкодження або іншого гострого ураження головного мозку або інших психічних порушень. Зазвичай ці розлади охоплюють кілька сфер особистості; майже завжди вони тісно пов'язані з вираженими особистими стражданнями і соціальним розпадом. Ці розлади зазвичай проявляються в дитинстві або підлітковому віці та тривають протягом подальшого життя.

[148] Розлад особистості, який характеризується надмірною чутливістю до невдач, неможливістю вибачати образи, підозрілістю та схильністю до перекручення дійсності шляхом тлумачення нейтральних або дружніх дій навколишніх як ворожих або зневажливих. Спостерігаються повторні необґрунтовані підозри чоловіка або сексуального партнера в невірності, войовниче та завзяте переконання власної правоти. Такі особи схильні до перебільшеної самооцінки; часто має місце перебільшена зарозумілість.

[149] Розлад особистості, що характеризується слабкістю прихильностей, соціальних та інших контактів, схильністю до фантазій, відлюдництва і самоаналізу. Має місце обмежена здатність виражати почуття та відчувати задоволення.

[150] Розлад особистості, що характеризується зневагою до соціальних обов'язків та черствою байдужістю до навколишніх. Спостерігається значна невідповідність між поведінкою хворого і основними соціальними нормами. Поведінка насилу змінюється на основі досвіду, зокрема покаранню. Хворі погано переносять невдачі та легко проявляють агресію, зокрема насильство. Вони схильні звинувачувати інших або давати правдоподібні пояснення своїй поведінці, яка приводить їх до конфлікту з суспільством.

[151] Розлад особистості, що характеризується певною схильністю до імпульсивних дій без урахування наслідків. Настрій непередбачуваний та капризний. Є схильність до спалахів емоцій і нездатність контролювати вибухову поведінку. Відзначаються сварливість та конфліктність з навколишніми, особливо тоді, коли імпульсивні вчинки присікаються і критикуються. Можна виділити два типи розладів: імпульсивний тип, що характеризується переважно емоційною нестабільністю та недоліком емоційного контролю; і прикордонний тип, для якого додатково характерний розлад самосприйняття, цілей і внутрішніх устремлінь, хронічне відчуття порожнечі, напружені та нестабільні міжособистісні стосунки і тенденція до саморуйнівної поведінки, включаючи суїцидальні жести і спроби.

[152] Розлад особистості, що характеризується поверхневою та нестійкою збудливістю, схильністю до драматизування, театральності, а також до перебільшених проявів емоцій, сугестивністю, егоцентризмом, потуранням своїм бажанням, відсутністю уваги до навколишніх, легко ранимими відчуттями і постійним бажанням мати успіх та увагу.

[153] Розлад особистості, що характеризується почуттям невпевненості в собі, надмірною педантичністю, стриманістю та стурбованістю деталями, упертістю, обережністю і непохитністю. Можуть бути присутні наполегливі або непрохані думки або дії, які не досягають тяжкості обсесивно-компульсивного розладу.

[154] Розлад особистості, що характеризується відчуттям внутрішньої напруженості, наявністю похмурих передчуттів, відсутністю відчуття безпеки та комплексом неповноцінності. Виражені постійне сильне бажання подобатися і бути визнаним, надчутлива реакція на відмови та критику поряд з обмеженням особистих уподобань, тенденцією до уникнення деяких дій шляхом звичного перебільшення потенційних небезпек та ризику в буденних ситуаціях.

[155] Розлад особистості, що характеризується глибоким пасивним підпорядкуванням навколишнім людям у прийнятті великих і малих життєвих рішень, вираженим страхом перед самотністю, відчуттям безпорадності та некомпетентності, пасивною згодою з бажанням старших та навколишніх, і слабкою реакцією на вимоги повсякденного життя. Відсутність активності може виражатися в інтелектуальній та емоційній сферах; часто виражена тенденція до перекладання відповідальності на інших.

[156] Ця рубрика призначена для розладів особистості, які часто спричиняють занепокоєння, але не проявляють специфічної картини симптомів, що характеризують розлади, класифіковані в рубриці F60.-, тому нерідко їх важче діагностувати, ніж розлади, які кодуються в рубриці F60.-. Прикладами є:
змішані розлади особистості з рисами деяких розладів, класифікованих в рубриці F60.-, але без домінуючого комплексу симптомів, що дозволяє поставити більш специфічний діагноз;

заподіюють неспокій зміни особистості, не класифіковані в рубриках F60.- або F62.- та розглядаються як вторинні по відношенню до основного діагнозу наявного афективного або тривожного розладу.

[160] змішані розлади особистості з рисами деяких розладів, класифікованих в рубриці F60.-, але без домінуючого комплексу симптомів, що дозволяє поставити більш специфічний діагноз;

[161] заподіюють неспокій зміни особистості, не класифіковані в рубриках F60.- або F62.- та розглядаються як вторинні по відношенню до основного діагнозу наявного афективного або тривожного розладу.

[157] Розлади особистості та поведінки в зрілому віці, які виникли у людини, що не мала в минулому розладів особистості, внаслідок пережитої катастрофи або надмірно тривалого стресу, або перенесення важкого психічного захворювання. Діагнози цієї рубрики слід ставити тільки тоді, коли очевидна наявність певних та тривалих змін в особистій моделі сприйняття, відносин і думок щодо навколишнього оточення та особисто себе. Зміна особистості повинна бути значною і має асоціюватися з негнучкою, не відповідаючою нормам поведінкою, яка не відзначалася раніше. Зміна не повинна бути безпосереднім проявом наявного іншого психічного розладу або залишковим симптомом якого-небудь попереднього психічного захворювання.

[158] Збережена тривалий час (принаймні два роки) зміна особистості, викликана дією катастрофічного стресу. Стрес може бути таким екстремальним, що немає необхідності брати до уваги індивідуальну вразливість для того, щоб пояснити глибину його впливу на особистість. Психічний розлад характеризується ворожим або підозрілим ставленням до навколишнього, соціальною самоізоляцією, почуттям порожнечі та безпорадності, стійким відчуттям «перебування на межі», як це зазначається у випадку постійних загроз, і відчуженістю. Цьому типу зміни особистості може передувати розлад, викликаний травматичним стресом (F43.1).

[159] Зміна особистості, яка зберігається принаймні два роки, яка викликана травмуючим впливом страждання від важкої психічної хвороби. Зміна не може бути пояснена попереднім розладом особистості. Його слід диференціювати від залишкових проявів шизофренії та інших станів неповного одужання після попередньої психічної хвороби. Це розлад характеризується надмірною залежністю та потребою від інших. Переконаність людини в тому, що хвороба змінила її і залишила на ній своє клеймо, призводить до нездатності формувати та підтримувати тісні довірчі міжособистісні відносини і веде до соціальної ізоляції. Спостерігається пасивність, обмеженість інтересів і слабка участь в активному проведенні дозвілля. Стійкі скарги на погане самопочуття, які можуть бути пов'язані з іпохондричними претензіями та болючою поведінкою. Відзначається знижений або нестійкий настрій, який не є наслідком поточного психічного розладу або попередньої психічної хвороби із залишковими афективними симптомами, а також давнішні проблеми соціального та професійного функціонування.

[160] Ця рубрика включає деякі розлади поведінки, не класифіковані в інших рубриках. Ці розлади характеризуються повторними діями, які не мають ясно вираженою раціональної мотивації, не можуть контролюватися і зазвичай наносять шкоду самому хворому та навколишнім. Пацієнт говорить, що його поведінка пов'язана з потягом до дії. Причина цих розладів не встановлена, і вони згруповані разом на основі яскраво вираженою тотожності в їх описі, а не через наявність у них будь-яких відомих інших важливих загальних особливостей.

[161] Розлад полягає в частих повторних епізодах азартної гри, які домінують в житті пацієнта на шкоду соціальним, професійним, матеріальним та сімейним цінностям і зобов'язаннями.

[162] Розлад, що характеризується численними фактами підпалів майна або інших об'єктів або намаганням підпалу, які відбуваються без будь-якої явної мотивації, а також захопленістю усим, що пов'язане з вогнем та горінням. Така поведінка часто пов'язана з відчуттям зростаючої напруги перед циєю дією та сильним збудженням відразу ж після нього.

[163] Розлад, що характеризується повторними безуспішними спробами людини протистояти бажанням вкрасти який-небудь предмет, який не є для неї необхідним або представляє грошову цінність. Вкрадені предмети, навпаки, можуть бути зіпсовані, віддані задарма або приховані. Така поведінка зазвичай супроводжується зростаючим почуттям напруги до скоєння крадіжки і відчуттям задоволення в процесі крадіжки або відразу ж після неї.

[164] Розлад, який характеризується помітною втратою волосся внаслідок повторних безуспішних спроб придушити бажання їх висмикувати. Висмикуванню волосся зазвичай передує зростаюча напруга, а акт висмикування супроводжується розслабленням та почуттям задоволення. Цей діагноз не слід ставити, якщо раніше існувало запалення шкіри або якщо висмикування волосся є реакцією на марення або галюцинацію.

[165] Інші форми постійно повторюваної неадекватної поведінки, які не є вторинними по відношенню до діагностованого психічного синдрому та при яких очевидно, що пацієнт здійснює повторювані безуспішні спроби придушити потяг до такої поведінки. Людина відчуває продромальний період напруги, після чого виникає відчуття полегшення в процесі цієї дії.

[166] Бажання жити та сприйматися навколишніми як особою протилежної статі, зазвичай супроводжуване відчуттям дискомфорту від своєї анатомічної статі або почуттям недоречності своєї статевої приналежності. Бажання зазнати хірургічного втручання або отримати гормональне лікування з тим, щоб досягти, наскільки це можливо, відповідності, що притаманна статі.

[167] Періодичне носіння одягу протилежної статі для того, щоб насолодитися тимчасовою участю в житті протилежної статі, але без будь-якого бажання змінити свою стать, в тому числі хірургічним шляхом, та без сексуального збудження, яке супроводжує переодягання.

[168] Розлад, який, зазвичай, спочатку виявляється в ранньому дитинстві (і завжди задовго до пубертатного періоду) та характеризується стійким і сильним стражданням з приводу своєї статі одночасно з сильним бажанням бути особою іншої статі або наполегливою вимогою визнати його таким. Існує постійна заклопотаність одягом та заняттями осіб іншої статі і відмова від особливостей своєї статі. Цей діагноз повинен ставитися лише при глибокому порушенні статевої ідентифікації, наявність рис шибеника у дівчинки або дівочих рис у хлопчика недостатньо для його постановки. Розлад статевої ідентифікації у осіб, які досягли статевої зрілості або входять до пубертатного періоду, слід класифікувати не цією рубрикою, а рубрикою F66.-.

[169] Орієнтованість на деякі неживі об'єкти як стимулятори сексуального збудження та сексуального задоволення. Багато фетишів є доповненнями до людського тіла (наприклад, предмети одягу чи взуття). Іншими поширеними прикладами фетишів є деякі специфічні матеріали (наприклад, гума, пластик або шкіра). Фетишні об'єкти варіюються у своїй значимості для індивіда. Іноді вони просто сприяють посиленню сексуального збудження, що досягається звичайним способом (наприклад, одягання партнера в специфічний одяг).

[170] Одягання одягу протилежної статі, головним чином, для того, щоб досягти сексуального збудження та викликати образ індивіда протилежної статі. Фетишистський трансвестизм відрізняється від транссексуального трансвестизму своїм чітко вираженим зв'язком з сексуальним збудженням та сильним бажанням звільнитися від одягу при настанні оргазму і подальшого сексуального розслаблення. Розлад може виявлятися ранньою стадією розвитку транссексуалізму.

[171] Повторна або стійка тенденція показувати свої статеві органи стороннім особам (зазвичай протилежної статі) або людям у громадських місцях без наміру вступити в близький контакт. Зазвичай, але не завжди, відзначається сексуальне збудження в момент показу статевих органів, і цей акт найчастіше супроводжується мастурбацією.

[172] Повторна або стійка тенденція підглядати за людьми в момент вчинення ними сексуальних або інтимних дій, таких, як роздягання. Це проводиться таємно від людини, за якою спостерігають, і зазвичай веде до сексуального збудження та мастурбації.

[173] Сексуальна тяга до дітей (хлопчиків, дівчаток або до тих і інших), зазвичай препубертатного або раннього пубертатного віку.

[174] Сексуальна тяга до дій, які пов'язані із заподіянням болю або спричиненням приниження та залежності. Якщо індивід воліє бути об'єктом такої стимуляції, мова йде про мазохізм, якщо ж її виконавцем, то про садизм. Часто індивід досягає сексуального збудження як від садистських, так і від мазохістських дій.

[175] Іноді в одного пацієнта має місце кілька сексуальних збочень, і їх важко ранжувати. Найбільш частою комбінацією є фетишизм, трансвестизм і садомазохізм.

[176] Різноманітність інших форм спотворених сексуальних потягів та дій, включаючи здійснення «брудних» телефонних дзвінків; прагнення притиснутися до людини в переповнених натовпом громадських місцях з тим, щоб викликати статеве збудження; сексуальні дії з тваринами; використання удушення або аноксії для збільшення сексуального збудження.

[177] Сама по собі сексуальна орієнтація не розглядається як розлад.

[178] Пацієнт страждає від невизначеності своєї статевої приналежності або сексуальної орієнтації, що є причиною тривоги та депресії. Найчастіше цей розлад виникає у підлітків, які не впевнені, чи є вони у своїй орієнтації гомосексуалами, гетеросексуалами чи бісексуалами, або у індивідів, які після періоду явно стабільної сексуальної орієнтації (часто в період тривалих зв'язків) виявляють, що їх сексуальна орієнтація змінюється.

[179] Статева приналежність та сексуальний потяг (гетеросексуальне, гомосексуальне, бісексуальне або препубертатне) не викликають сумнівів, але індивід бажає це змінити у зв'язку з появою психологічних порушень та розладів поведінки і може добиватися лікування для такої зміни.

[180] Статева приналежність або сексуальна орієнтація (гетеросексуальна, гомосексуальна або бісексуальна) є причиною труднощів у формуванні та підтримці зв'язку з сексуальним партнером.

[181] Фізичні симптоми, які відповідають та викликані підтвердженим фізичним порушенням, хворобою або зниженням фізичних можливостей, стають перебільшеними або затяжними внаслідок психологічного стану пацієнта. Пацієнт зазвичай страждає від болю або зниження дієздатності і часто повністю поглинений своєю тривогою (яка може бути виправданою) про можливість продовження або прогресування болю та зниження дієздатності.

[182] Пацієнт симулює симптоми неодноразово за не цілком зрозумілої причини і може навіть завдати собі шкоди, щоб викликати ознаки порушень. Мотивація є неясною і, мабуть, внутрішньо виправдана з метою взяття на себе ролі хворого. Розлад часто поєднується з помітними розладами особистості та взаємовідносин.

[183] Стан затриманого або неповного розумового розвитку, яке характеризується насамперед зниженням навичок, що виникають у процесі розвитку, і навичок, які визначають загальний рівень інтелекту (тобто пізнавальних здібностей, мови, моторики, соціальної дієздатності). Розумова відсталість може виникнути на тлі іншого психічного або фізичного порушення або без нього. Ступінь розумової відсталості звичайно оцінюється стандартизованими тестами, що визначають стан пацієнта. Вони можуть бути доповнені шкалами, що оцінюють соціальну адаптацію в даній навколишній обстановці. Ці методики забезпечують орієнтовне визначення ступеня розумової відсталості. Діагноз буде також залежати від загальної оцінки інтелектуального функціонування по виявленому рівню навичок. Інтелектуальні здібності і соціальна адаптація з часом можуть змінитися, проте досить слабко. Це поліпшення може з'явитися в результаті тренування та реабілітації. Діагноз повинен базуватися на досягнутому рівні розумової діяльності на поточний момент. При необхідності ідентифікувати стани, пов'язані з розумовою відсталістю, такі, як аутизм, інші порушення розвитку, епілепсія, розлади поведінки або важкий фізичний недолік, використовують додатковий код.

[184] Орієнтовний IQ складає 50-69 (в зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 9-12 років). Вірогідні деякі труднощі навчання в школі. Багато дорослих будуть у змозі працювати, підтримувати нормальні соціальні відносини та здійснювати внесок у суспільство.

[185] Орієнтовний IQ коливається від 35 до 49 (в зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 6-9 років). Ймовірно помітне відставання у розвитку з дитинства, але більшість може навчатися і досягти певного ступеня незалежності в самообслуговуванні, набувати адекватні комунікаційні та навчальні навички. Дорослі потребуватимуть різного виду підтримку в побуті та на роботі.

[186] Орієнтовний IQ коливається від 20 до 34 (в зрілому віці розумовий розвиток відповідає розвитку у віці 3-6 років). Імовірна необхідність постійної підтримки.

[187] Орієнтовний IQ нижче 20 (в зрілому віці розумовий розвиток нижче розвитку в трирічному віці). Результатом є важке обмеження самообслуговування, комунікабельності та рухливості, а також підвищена сексуальність.

[188] Розлади, включені в цей блок, мають спільні риси:
а) початок обов'язково в дитячому чи дитячому віці;
б) порушення або затримка розвитку функцій, тісно пов'язаних з біологічним дозріванням центральної нервової системи;
в) стійкий перебіг без ремісій та рецидивів.
У більшості випадків страждають мова, зорово-просторові навички та рухова координація. Зазвичай затримка або порушення, які проявилися настільки рано, наскільки можливо було їх достовірно виявити, будуть прогресивно зменшуватися в міру дорослішання дитини, хоча більш легка недостатність часто зберігається і в зрілому віці

[189] Розлади, при яких нормальний характер набуття мовних навичок страждає вже на ранніх стадіях розвитку. Ці стани безпосередньо не співвідносяться з порушеннями неврологічних або мовних механізмів, сенсорної недостатністю, розумовою відсталістю або факторами навколишнього середовища. Специфічні розлади розвитку мовлення та мови часто супроводжуються суміжними проблемами, такими, як труднощі при читанні, правописі і вимові слів, порушення міжособистісних відносин, емоційні та поведінкові розлади.

[190] Специфічний розлад, який пов'язаний з розвитком, у якому вживання дитиною мовних звуків перебуває на рівні нижчому, ніж це відповідає її віку, але при якому рівень мовних навичок нормальний.

[191] Специфічний розлад, який пов'язаний з розвитком, у якому здатність дитини використовувати розмовну мову знаходиться на рівні, значно нижчому, ніж відповідає його віку, але при якому розуміння мови не виходить за межі вікової норми; аномалії артикуляції при цьому можуть бути не завжди.

[192] Пов'язаний з розвитком специфічний розлад, при якому розуміння дитиною мови знаходиться на більш низькому рівні, ніж відповідає його віку. При цьому помітно страждають усі сторони використання мови та є відхилення у вимові звуків.

[193] Розлад, при якому дитина, яка мала раніше нормальний хід мовного розвитку, втрачає рецептивні та експресивні мовні навички, але зберігає загальний інтелект. Початок розладу супроводжується пароксизмальними змінами на ЕЕГ та в більшості випадків епілептичними припадками. Початок розладу припадає зазвичай на інтервал між трьома та сімома роками життя, причому втрата навичок відбувається через кілька днів або тижнів. Тимчасова зв'язок між початком припадків і втратою мовних навичок варіабельна з передуванням одного іншому (або циклічністю) від декількох місяців до двох років. Як можлива причина цього розладу передбачається запальний процес у головному мозку. Приблизно дві третини випадків характеризуються збереженням більш-менш важких недоліків сприйняття мови.

[194] Розлади, при яких нормальні показники набуття навчальних навичок порушені, починаючи з ранніх стадій розвитку. Таке порушення не є просто наслідком відсутності можливості навчатися або виключно результатом розумової відсталості та не обумовлено отриманою травмою або перенесеною хворобою головного мозку.

[195] Основною рисою цього розладу є специфічна, значно виражена недостатність розвитку навичок читання, яка не може бути пояснена виключно рівнем інтелекту, наявністю проблем, пов'язаних з гостротою зору або неадекватним навчанням у школі. Порушеними можуть бути навички читання та впізнавання прочитаного слова, мовна навичка читання і виконання завдань, які потрібні при читанні. З цим розладом зазвичай поєднуються труднощі правопису, які часто зберігаються і в підлітковому віці, навіть якщо є певний прогрес у читанні. В анамнезі осіб зі специфічним, пов'язаним з розвитком розладом читання зазвичай мають місце розлади освоєння навичок мовлення чи мовної лексики. Звичайним є виникнення емоційних зривів та порушень поведінки в період навчання в школі.

[196] Розлад, основною рисою якого є специфічна, значно виражена недостатність розвитку навичок спелінгування при відсутності в анамнезі специфічного розладу читання. Воно не може бути пояснено низьким рівнем інтелекту, наявністю проблем, що стосуються гостроти зору або неадекватним навчанням у школі. Розлад стосується як вміння правильно вимовити слово по буквах, так і написати його грамотно.

[197] Розлад включає в себе специфічну недостатність навичок рахунку, який не може бути пояснений розумовою відсталістю або неадекватним навчанням у школі. Недостатність стосується насамперед вміння виробляти основні арифметичні дії додавання, віднімання, множення, ділення, а не тільки таких більш абстрактних математичних дій, які необхідні в алгебрі, тригонометрії, геометрії або при обчисленнях.

[198] Погано окреслена група розладів, при яких має місце значна недостатність як арифметичних навичок, так і навичок читання та правопису, яка не може бути пояснена виключно розумовою відсталістю або неадекватним навчанням у школі. Цю рубрику слід використовувати для розладів, які одночасно відповідають критеріям підрубрик як F81.2 та F81.0 або F81.1.

[199] Розлад, головною рисою якого є значне зниження розвитку моторної координації і яке не може бути пояснено виключно звичайним інтелектуальним відставанням або яким-небудь специфічним вродженим або набутим неврологічним порушенням. Однак у більшості випадків ретельне клінічне обстеження виявляє ознаки незрілості неврологічного розвитку, такі, як хореєподобні рухи кінцівок у вільному положенні, дзеркальні рухи, інші ознаки, пов'язані з особливостями моторики, а також симптоми порушення тонкої і більш грубої моторної координації.

[200] В дану залишкову рубрику зібрані порушення, які становлять поєднання специфічних розладів розвитку мовлення та мови, навчальних навичок і моторики, при яких дефекти виражені в рівній мірі, що не дозволяє вичленувати якійсь із них як основний діагноз. Цю рубрику слід використовувати лише тоді, коли має місце виражене переплетення цих специфічних розладів розвитку. Ці порушення зазвичай, але не завжди пов'язані з певним ступенем загальної недостатності пізнавальних функцій. Таким чином, зазначену рубрику слід використовувати в тих випадках, коли є поєднання дисфункцій, які відповідають критеріям двох або більше рубрик, таких як F80.-, F81.- та F82.

[201] Група розладів, які характеризуються якісними відхиленнями в соціальних взаємодіях та показниках комунікабельності, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним комплексом інтересів і дій. Ці якісні відхилення є загальною характерною рисою діяльності індивіда у всіх ситуаціях. При необхідності ідентифікувати пов'язані з даними порушеннями захворювання або розумову відсталість використовують додатковий код.

[202] Тип загального порушення розвитку, який визначається наявністю:
а) аномалій та затримок у розвитку, які виявляються у дитини у віці до трьох років;
б) психопатологічних змін у всіх трьох сферах: еквівалентних соціальних взаємодіях, функціях спілкування та поведінки, яке обмежене, стереотипно і монотонно.
Ці специфічні діагностичні риси зазвичай доповнюють інші неспецифічні проблеми, такі, як фобії, розлади сну та прийому їжі, спалахи роздратування і спрямована на себе агресивність.

[203] Тип загального порушення розвитку, який відрізняється від дитячого аутизму віком, в якому починається розлад, або відсутністю тріади патологічних порушень, необхідної для постановки діагнозу дитячого аутизму. Цю підрубрику слід використовувати тільки в тому випадку, якщо аномалії та затримки в розвитку проявилися у дитини старше трьох років і недостатньо демонстративно виражені порушення в одній або двох з трьох областей психопатологічної тріади, необхідної для постановки діагнозу дитячого аутизму (а саме в соціальній взаємодії, спілкуванні та поведінці, яке характеризується обмеженістю, стереотипністю і монотонністю), незважаючи на наявність характерних порушень в іншій (інших) з перерахованих областей. Атиповий аутизм найчастіше розвивається у осіб з глибокою затримкою розвитку та в осіб, які мають важке, специфічне рецептивний розлад розвитку мови. При необхідності ідентифікувати розумову відсталість використовують додатковий код (F70-F79).

[204] Стан, до теперішнього часу виявляється тільки у дівчаток, при якому явно нормальний ранній розвиток ускладнюється частковою або повною втратою мови, локомоторних навичок та навичок користування руками одночасно з уповільненням зростання голови. Порушення виникають у віковому інтервалі від 7 до 24 місяців життя. Характерна втрата довільних рухів руками, стереотипні кругові рухи рук і посилений подих. Соціальний та ігровий розвиток зупиняється, але інтерес до спілкування має тенденцію до збереження. До 4 років починається розвиток атаксії тулуба та апраксії, які часто супроводжують хореоатетоїдними рухами. Майже незмінно відзначається важка розумова відсталість.

[205] Тип загального порушення розвитку, для якого характерна наявність періоду абсолютно нормального розвитку до прояви ознак розладу, яке супроводжується вираженою втратою придбаних до того часу навичок, що стосуються різних областей розвитку. Втрата відбувається протягом декількох місяців після розвитку розладу. Зазвичай це супроводжується вираженою втратою інтересу до навколишнього, стереотипною, монотонною руховою поведінкою та характерними для аутизму порушеннями у сфері соціальних взаємодій і функцій спілкування. У ряді випадків може бути показаний причинний зв'язок цього розладу з енцефалопатією, але діагноз повинен базуватися на особливостях поведінки. При необхідності ідентифікувати пов'язані з розладом неврологічні захворювання використовують додатковий код.

[206] Погано позначений розлад певної нозології. Ця категорія призначена для групи дітей з вираженою розумовою відсталістю (IQ нижче 50), що виявляють гіперактивність, порушення уваги, а також стереотипна поведінка. У цих дітей стимулюючі препарати можуть викликати не позитивну відповідь (як в осіб з нормальним рівнем IQ), а, навпаки, важку дисфоричну реакцію (іноді з психомоторною ретардацією). У підлітковому віці гіперактивність має тенденцію змінюватися зниженою активністю (що нетипово для гіпреактивних дітей з нормальним інтелектом). Даний синдром часто пов'язаний з різними відставаннями у розвитку загального або специфічного характеру. Невідома ступінь етіологічної участі в цій поведінці низького IQ або органічного ураження мозку.

[207] Розлад певної нозології, який характеризується такими ж якісними аномаліями соціальних взаємодій, які характерні для аутизму, в поєднанні з обмеженістю, стереотипністю, монотонністю інтересів та занять. Відмінність від аутизму в першу чергу полягає в тому, що відсутня звичайна для нього зупинка або затримка розвитку мови та пізнання. Це розлад часто поєднується з вираженою незграбністю. Виражена тенденція до збереження вищевказаних змін в підлітковому та зрілому віці. У ранньому періоді зрілості періодично мають місце психотичні епізоди.

[208] Група розладів, які характеризуються раннім початком (зазвичай в перші п'ять років життя), відсутністю завзятості в діяльності, що вимагає розумової зосередженості, та схильністю до перескакування з одних справ на інші без доведення їх до кінця. Одночасно з цим відзначається неорганізована, нерегульована та надмірна активність. Можуть приєднуватися і деякі інші порушення. Діти з гіперкінетичними розладами часто бувають відчайдушними та імпульсивними, схильні до нещасних випадків та дисциплінарних стягнень внаслідок необдуманих порушень правил, перш ніж усвідомлюють свою зухвалу поведінку. Їх взаємини з дорослими часто соціально розгальмовані, без звичайної передбачливості та стриманості. Вони не користуються любов'ю інших дітей і можуть опинитися в ізоляції. Недостатність пізнавальних функцій є поширеним явищем, і специфічні затримки моторного та мовного розвитку є невідповідно частими. Вторинні ускладнення включають дисоціальну поведінку та низьку самооцінку.

[209] Розлади, які характеризуються повторюваними, стійкими зразками нетовариської, агресивної або зухвалої поведінки. Таку поведінку можна було б розцінити як найвищий прояв вікових соціальних порушень, проте воно може бути більш тяжким, ніж звичайний дитячий непослух або підліткова недисциплінованість, і тривати значний час (6 місяців і довше). Риси такого розладу поведінки можуть також бути симптомами інших психічних станів, і в цьому випадку перевагу слід віддавати основному діагнозу.
Приклади поведінки, на яких базується діагноз, включають надмірну забіякуватість та безглуздість, жорстокість щодо інших людей і тварин, важке псування майна, підпали, злодійство, постійну брехливість, прогулювання занять у школі та втечі з дому, зазвичай часті і важкі спалахи роздратування, неслухняність. Наявність будь-якої з вищевказаних ознак, якщо вона яскраво виражена, достатньо для постановки діагнозу, однак окремі дисоціативні дії не можуть служити для нього підставою.

[210] Розлад поведінки, який полягає в дисоціативній та агресивній поведінці (а не тільки опозиційна, зухвала, розриваюча відносини поведінка), при якому відхилення в поведінці повністю або майже повністю обмежується межами дому та взаємовідносинами з членами сім'ї або найближчими домочадцями. Діагноз цього розладу вимагає наявності повного комплексу критеріїв для рубрики F91.-; навіть тяжке порушення взаємин батьки-дитина саме по собі недостатньо для постановки діагнозу.

[211] Розлад, який характеризується поєднанням сталої дисоціативної або агресивної поведінки (повністю відповідає критеріям рубрики F91.-, а не тільки охоплює опозиційну, зухвалу, розриваючу відносини поведінку) зі значно вираженими аномаліями у взаєминах індивіда з іншими дітьми.

[212] Розлад, який включає стійку дисоціативну або агресивну поведінку (повністю відповідає критеріям рубрики F91.-, а не тільки охоплює опозиційну, зухвалу, розриваючу відносини поведінку), що зустрічається у індивідів, які в основному добре інтегровані в свою соціально рівну групу.

[213] Розлад поведінки, який зазвичай відзначається у дітей більш молодшого віку та характеризується в основному вираженим викликом, неслухняністю, розриваючою відносини поведінкою, яка не включає правопорушних дій або більш екстремальних форм агресивної або дисоціативної поведінки. Діагноз вимагає повної відповідності критеріям рубрики F91.-; навіть важкі форми пустощів або неслухняності самі по собі не є достатніми для постановки діагнозу. Необхідно дотриматися обережності, перш ніж використовувати цю рубрику, особливо стосовно до дітей більш старшого віку, оскільки клінічно значущий розлад поведінки зазвичай буде супроводжуватися дисоціативною або агресивною поведінкою, яка перевищує просто зухвалу поведінку, неслухняність, або розриваючу відносини поведінку.

[214] Група розладів, які характеризуються поєднанням сталої агресивної, дисоціативної або зухвалої поведінки з явно вираженою депресією, тривогою або іншими емоційними розладами. Ці стани повинні відповідати критеріям розладів поведінки в дитячому віці (F91.-), емоційних розладів у дитячому віці (F93.-), невротичних розладів дорослого типу (F40-F48) або розладів настрою (F30-F39).

[215] Ця підрубрика передбачає поєднання розладів поведінки (F91.-) із стійкою та вираженою депресією настрою (F32.-), яка проявляється такими симптомами, як надмірне страждання, втрата інтересу і задоволення від звичайної діяльності, самодогана та безнадія. Можуть також бути присутнім розлади сну й апетиту.
Розлад поведінки, що відноситься до рубрики F91.-, в поєднанні з депресивним розладом, який належать до рубриці F32.-

[216] Ця рубрика передбачає поєднання розладів поведінки (F91.-) із стійкою і вираженою емоційною симптоматикою, такий, як тривожність, одержимість або нав'язливість, деперсоналізація або дереалізація, фобії чи гіпохондрії.

[217] Це скоріше перебільшена вираженість звичайних тенденцій розвитку, ніж якісна аномальність самих відхилень. Притаманність періоду розвитку є ключовою діагностичною ознакою при диференціації цих емоційних розладів, які зазвичай починаються в дитячому віці, від невротичних розладів (F40-F48).

[218] Його слід діагностувати, коли боязнь розлуки створює фокус тривожності і коли така тривожність вперше виникає протягом перших років життя. Від нормального занепокоєння, викликаного розлукою, даний розлад відрізняється статистично незвичайним ступенем вираженості (тяжкістю), включаючи ненормальною для цього вікового періоду тривалістю, і тим, що ця тривожність створює значні проблеми соціального функціонування.

[219] Страхи в дитинстві, специфічно характеризують певну стадію розвитку і виникаючі (певною мірою) у більшості дітей, але надмірні за ступенем вираженості. Інші страхи, які виникають в дитинстві, але не є нормальною частиною психосоціального розвитку (наприклад, агорафобія), слід кодувати відповідними рубриками F40-F48.

[220] При цьому розладі відзначаються боязнь незнайомих осіб та соціальна тривога і неспокій при несподіваних новинах, дивних чи соціально загрозливих ситуаціях. Цю рубрику слід використовувати тільки в тому випадку, якщо такі страхи виникають протягом ранніх років життя, мають незвичайну ступінь вираженості та супроводжуються проблемами соціального функціонування.

[221] Деяку ступінь емоційних порушень, які виникають зазвичай безпосередньо після народження молодшого брата (сестри), демонструють багато дітей раннього віку. Розлад, що виражається в суперництві між дітьми, слід діагностувати тільки в тому випадку, якщо ступінь і тривалість розладу статистично незвичайні та пов'язані з відхиленнями в соціальних взаємодіях.

[222] До деякої міри різнорідна група розладів, спільною рисою яких є відхилення в соціальному функціонуванні; ці розлади виникають в період росту та розвитку, але на відміну від загальних розладів розвитку не характеризується головним чином явно органічною соціальною нездатністю або дефективністю, що охоплює всі сфери діяльності. У багатьох випадках в етіології цих розладів вирішальну роль відіграють серйозні спотворення або позбавлення, пов'язані з навколишнім оточенням.

[223] Характеризується вираженою емоційно зумовленою селективністю у мові: дитина показує мовні навички в одних ситуаціях і не в змозі говорити в інших (визначених) ситуаціях. Розлад зазвичай асоціюється з помітними особистими особливостями, включаючи соціальне занепокоєння, замкнутість, сприйнятливість або опір.

[224] Починається в перші п'ять років життя та характеризується стійкими відхиленнями моделі дитячих соціальних взаємин, що пов'язано з емоційним порушенням і реактивністю по відношенню до змін навколишнього оточення (острахом, надпильністю, бідністю соціальних взаємозв'язків з однолітками, агресивністю по відношенню до себе та інших, стражданням і зупинкою розвитку в деяких випадках). Синдром, ймовірно, виникає як безпосередній результат повної відсутності турботи про дитину з боку батьків, як результат зловживань та жорстокого поводження з ним. При необхідності ідентифікувати якесь пов'язане з цим порушення або затримку розвитку використовують додатковий код.

[225] Особлива модель аномального соціального функціонування, яка виникає в перші п'ять років життя і має тенденцію зберігатися, незважаючи на виражені зміни в навколишньому середовищі, а саме дифузне, невибірково сфокусовану нав'язливу поведінку, що вимагає до себе уваги, та нерозбірливо дружню поведінку; погано модульовані взаємодії з однолітками. Залежно від обставин можуть приєднуватися емоційні та поведінкові розлади.

[226] Синдроми, переважним вираженням яких є деякі форми тиків. Тик являє собою мимовільний, швидкий, повторюваний, неритмічний рух (зазвичай залучаючий обмежену групу м'язів) або голосовий звук, які раптово виникають і не служать певної мети. Тики мають тенденцію переживатися як непереборні, але зазвичай вони можуть придушуватися на різні проміжки часу. Тікі посилюються при стресі і зникають під час сну. Звичайні прості рухові тики включають миготіння, судорожне сіпання шиєю, знизування плечима та гримаси лиця. Звичайні прості голосові тики включають відкашлювання, зітхання, пирхання, свист. Звичайні складні рухові тики включають удари по собі, підстрибування, підскакування на одній нозі. Складні голосові тики — повторення специфічних слів і іноді використання соціально неприйнятних (часто непристойних) слів (копролалія) та повторення своїх власних звуків або слів (палілалія^[en]).

[227] Відповідають основним критеріям такого розладу, але тики зберігаються не більше ніж 12 місяців. Тики зазвичай носять характер підморгування, лицьових гримас та посмикувань головою.

[228] Відповідають основним критеріям такого розладу, при якому мають місце моторні тики або вокалізм (але не обидва види одночасно), які можуть бути одиничними або множинними (здебільшого множинними) і тривають довше одного року.

[229] Форма тиків, при якій є або є множинні моторні тики та один або декілька вокалізмів, хоча немає необхідності, щоб вони виникали одночасно. Розлад зазвичай посилюється в підлітковому віці і має тенденцію зберігатися в зрілому віці. Вокалізми часто бувають множинними: раптові повторні звуки, відкашлювання, звуки, що нагадують похрюкування, а також вживання непристойних слів і фраз. Іноді приєднується жестова ехопраксія, яка також може носити непристойний характер (копропраксія^[en]).

[230] Різнорідна група розладів, які мають загальну характерну рису — початок у дитячому віці, але, з іншого боку, відмінних за багатьма параметрами. Деякі з них є точно позначеними синдромами, інші являють собою не більш ніж комплекси симптомів, які вимагають включення в цю рубрику внаслідок своєї частоти та зв'язку з психосоциальними проблемами і внаслідок того, що вони не можуть бути об'єднані з іншими синдромами.

[231] Розлад, який характеризується мимовільним сечовипусканням вдень або вночі (що не відповідає віку індивіда), яке не є результатом недостатнього контролю функції сечового міхура внаслідок якого-небудь неврологічного захворювання, нападу епілепсії або структурної аномалії сечових шляхів. Енурез може відзначатися з народженням або може виникнути після періоду набутого міхурного контролю. Енурез може асоціюватися (але не завжди) з більш глибоким емоційним розладом та розладом поведінки.

[232] Періодичне довільне або мимовільне відходження калу зазвичай нормальної або майже нормальної консистенції в місцях, не призначених для цієї мети соціально-культурниму оточенні індивіда. Розлад може являти собою аномальну тривалість нормального для немовлят нетримання калу; воно може проявлятися у втраті контролю над діями кишечника у індивіда, який раніше мав навичку такого контролю, або може включати умисну дефекацію в невідповідних місцях, незважаючи на нормальний психологічний контроль над діями кишечника. Стан може зустрічатися як моносимптоматичний розлад або може бути частиною більш великого розладу, головним чином емоційного розладу (F93.-) або розлади поведінки (F91.-).

[233] Розлад прийому їжі різних проявів зазвичай характерно для дитячого та раннього дитячого віку. Основним проявом розладу є відмова від їжі та крайня ступінь пустощів дитини, що не має ніякого органічного захворювання, у відповідь на пропозицію йому адекватної їжі розумною і компетентною особою, що здійснює догляд за ним. До цього може приєднуватися стан «жування жуйки» (повторне відригування їжі без нудоти та наявності будь-якого шлунково-кишкового захворювання).

[234] Стійка тяга до поїдання харчових продуктів (таких, як земля, фарби, стружки і т. д.). Цей симптом може бути частиною більш глибокого психічного розладу (такого, як аутизм); він також може проявлятися як відносно самостійна психопатологічна поведінка. Тільки в цьому, останньому випадку можна використовувати дану рубрику. Спотворений апетит більш поширений серед розумово відсталих дітей. Випадки з одночасною наявністю розумової відсталості слід кодувати рубриками F70-F79 відповідно до основного діагнозу.

[235] Мимовільні, повторювані, стереотипні, що не мають функціональної значущості рухи (часто ритмічні), які не є складовою частиною якогось діагностованого психічного або неврологічного захворювання. Але в тому випадку, якщо такі рухи є симптомами якого-небудь захворювання, кодувати слід тільки останнє. Такі рухи, що не приводять до самоушкодження, включають розгойдування тіла, кивання, висмикування і накручування волосся, постукування пальцями, шльопанці долонями. Стереотипні, що завдають хворому травми дії включають повторювані удари головою, шльопанці по обличчю, тикання в очі, кусання рук, губ або інших частин тіла. Розлади з такими стереотипними рухами найчастіше пов'язані з розумовою відсталістю (коли таке трапляється, слід кодувати обидва стану). Якщо тикання в очі має місце у дитини з вадою зору, необхідно кодувати обидва цих стани: тикання в очі кодується даною рубрикою, а порушення зору — кодом відповідного соматичного захворювання.

[236] Мова, характеризується частим повторенням або пролонгуванням звуків, складів та слів або частими заїкання або паузами, що розриває ритмічну протяжність промови. Такий стан слід класифікувати як розлад тільки в тому випадку, якщо він настільки виражений, що помітно порушує протяжність промови.

[237] Швидкий темп мови з розпадом плавності, але без повторень або заїкання, виражений настільки, що зменшується її виразність. Мова безладна, неритмічно, швидка, у вигляді уривчастих поштовхів та неправильних фраз.

[WHO-1] International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision. Version:2015 (англ.). World Health Organization. Процитовано 15 листопада 2015. (англ.)

[MOZ-2] Клініко-статистична класифікація хвороб, розроблена на базі МКХ-10 (проект) (укр.). Міністерство охорони здоров'я України. Процитовано 15 листопада 2015. (укр.)

[rosminzdrav-3] Международная классификация болезней 10-го пересмотра (рос.). Міністерство охорони здоров'я Російської Федерації. Процитовано 15 листопада 2015. (рос.)

[1]

[2]

[3]

[Примітки 1]

[☆]

[†]

[Примітки 2]

[Примітки 3]

[Примітки 4]

[Примітки 5]

[Примітки 6]

[Примітки 7]

[Примітки 8]

[Примітки 9]

[Примітки 10]

[Примітки 11]

[Примітки 12]

[Примітки 13]

[Примітки 14]

[Примітки 15]

[Примітки 16]

[Примітки 17]

[Примітки 18]

[Примітки 19]

[Примітки 20]

[Примітки 21]

[Примітки 22]

[Примітки 23]

[Примітки 24]

[Примітки 25]

[Примітки 26]

[Примітки 27]

[Примітки 28]

[Примітки 29]

[Примітки 30]

[Примітки 31]

[Примітки 32]

[Примітки 33]

[Примітки 34]

[Примітки 35]

[Примітки 36]

[Примітки 37]

[Примітки 38]

[Примітки 39]

[Примітки 40]

[Примітки 41]

[Примітки 42]

[Примітки 43]

[Примітки 44]

[Примітки 45]

[Примітки 46]

[Примітки 47]

[Примітки 48]

[Примітки 49]

[Примітки 50]

[Примітки 51]

[Примітки 52]

[Примітки 53]

[Примітки 54]

[Примітки 55]

[Примітки 56]

[Примітки 57]

[Примітки 58]

[Примітки 59]

[Примітки 60]

[Примітки 61]

[Примітки 62]

[Примітки 63]

[Примітки 64]

[Примітки 65]

[Примітки 66]

[Примітки 67]

[Примітки 68]

[Примітки 69]

[Примітки 70]

[Примітки 71]

[Примітки 72]

[Примітки 73]

[Примітки 74]

[Примітки 75]

[Примітки 76]

[Примітки 77]

[Примітки 78]

[Примітки 79]

[Примітки 80]

[Примітки 81]

[Примітки 82]

[Примітки 83]

[Примітки 84]

[Примітки 85]

[Примітки 86]

[Примітки 87]

[Примітки 88]

[Примітки 89]

[Примітки 90]

[Примітки 91]

[Примітки 92]

[Примітки 93]

[Примітки 94]

[Примітки 95]

Класи		Блоки
I	Деякі інфекційні та паразитарні хвороби	A, B
II	Новоутворення	C, D(-48)
III	Хвороби крові і кровотворних органів та окремі порушення із залученням імунного механізму	D(50+)
IV	Хвороби ендокринної системи, розладу харчування та порушення обміну речовин	E
V	Розлади психіки та поведінки	F
VI	Хвороби нервової системи	G
VII	Хвороби ока та придаткового апарату	H(-59)
VIII	Хвороби вуха та соскоподібного відростка	H(60+)
IX	Хвороби системи кровообігу	I
X	Хвороби системи дихання	J
XI	Хвороби органів травлення	K
XII	Хвороби шкіри та підшкірної клітковини	L
XIII	Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини	M
XIV	Хвороби сечостатевої системи	N
XV	Вагітність, пологи та післяпологовий період	O
XVI	Окремі стани, що виникають в перинатальному періоді	P
XVII	Вроджені вади розвитку, деформації та хромосомної аномалії	Q
XVIII	Симптоми, ознаки та відхилення від норми, що виявлені при лабораторних та клінічних дослідженнях, не класифіковані в інших рубриках	R
XIX	Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин	S, T
XX	Зовнішні причини захворюваності та смертності	V, W, X, Y
XXI	Фактори, що впливають на стан здоров'я населення та звертання до закладів охорони здоров'я	Z
XXII	Коди для спеціальних цілей	U

МКХ-10: Клас V. Розлади психіки та поведінки

(F00-F99) Клас V. Розлади психіки та поведінки ред.

(F00-F09) Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади[Примітки 1] ред.

(F10-F19) Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин ред.

(F20-F29) Шизофренія, шизотипові стани та маячні розлади[Примітки 31] ред.

(F30-F39) Розлади настрою [афективні розлади][Примітки 55] ред.

(F40-F48) Невротичні, пов'язані зі стресом та соматоформні розлади ред.

(F50-F59) Поведінкові синдроми, пов'язані з фізіологічними розладами та фізичними факторами ред.

(F60-F69) Розлади зрілої особистості та поведінкові розлади ред.

(F70-F79) Розумова відсталість ред.

(F80-F89) Розлади, пов'язані з психологічним розвитком[Примітки 185] ред.

(F90-F98) Розлади поведінки та емоцій, які починаються здебільшого в дитячому та підлітковому віці ред.

(F99-F99) Неуточнений психічний розлад ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

Виноски ред.

Посилання ред.

(F00-F09) Органічні, включаючи симптоматичні, психічні розлади^{[Примітки 1]} ред.

(F20-F29) Шизофренія, шизотипові стани та маячні розлади^{[Примітки 31]} ред.

(F30-F39) Розлади настрою [афективні розлади]^{[Примітки 55]} ред.

(F80-F89) Розлади, пов'язані з психологічним розвитком^{[Примітки 185]} ред.