Hypericum pulchrum (звіробій красивий[1]) — вид трав'янистих рослих родини Clusiaceae, який зростає у західній половині Європи. Етимологія: лат. pulcher — «красивий, вродливий, чудовий»[2].

Hypericum pulchrum
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Звіробоєві (Hypericaceae)
Рід: Звіробій (Hypericum)
Вид:
H. pulchrum
Біноміальна назва
Hypericum pulchrum

Опис

ред.

Багаторічна трав'яниста рослина. Стебла 30–60(100) см, стрункі, циліндричні, прямі, голубуваті, часто стають червонуватими. Листки основних стебел серцеподібні, голі, 11–24 × 7–11 мм; листя гілок 5–13 × 1.5–5 мм. Квіти розташовані у вільному, розсипному суцвітті. Приквітки 1–3 мм. Квіти яскраво-жовті. Чашолистки еліптичні, 2–3.5 мм, з чорними залозами біля країв. Пелюстки 8–11 мм, в 3–4 рази довші за чашолистки, з червоними жилками й деякими чорними залозами зверху біля країв. Тичинки трохи коротші, ніж пелюстки. Капсули яйцеподібні, 5–6 мм, в 2–3 рази коротші за чашолистки, зі смужками. Насіння 0.8–1 мм, коричневе. 2n = 18.

Листя стає темно-червоним через антоціани, що слугує для захисту від світла. Вегетативне розмноження відбувається через підземні гілки. Капсульні плоди поширюються вітром і тваринами. Містить у квітах червоний барвник гіперицин, який у тварин може викликати легку хворобу.

Поширення

ред.

Європа: Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Ліхтенштейн, Нідерланди, Польща, Словаччина, Швейцарія, Данія, Фарерські острови, Фінляндія, Ірландія, Норвегія, Швеція, Велика Британія, Італія, Чорногорія, Сербія, Франція, Португалія, Іспанія. Неофіт Нової Зеландії.

Населяє відкриті ліси з крем'янистими ґрунтами, сухі вересовища, береги, виходи гірських порід, придорожжя.

Галерея

ред.

Джерела

ред.
  1. Маковецька О.Ю. Біологічно активні речовини роду Hypericum L. як джерело створення лікарських засобів із заданими властивостями : Автореф. дис. д-ра фармац. наук. — Київ, 2002. — 37 с.
  2. Dictionary of Botanical Epithets (англ.). www.winternet.com. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 28 вересня 2017.