Hadrodelphis
Hadrodelphis — вимерлий рід дельфіновидих ссавців. Рештки були знайдені в формації Калверт середнього міоцену (лангіану) Сполучених Штатів.
| Hadrodelphis | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Інфраряд: | Китоподібні (Cetacea) |
| Родина: | †Kentriodontidae |
| Рід: | †Hadrodelphis Dawson, 1996 |
Таксономія
ред.Harodelphis подібний до Macrokentriodon своїм більшим розміром і великим зубним діаметром[1]. Попри те, що його традиційно відносять до Kentriodontidae, нещодавні кладистичні аналізи виявили його разом з Macrokentriodon у кладі з Kampholophos як сестрою верхівки Delphinida і більше, ніж Kentriodon і Rudicetus[2][3].
Hadrodelphis poseidon був описаний з двох ізольованих зубів з міоценових відкладів у західно-центральній Франції в 1971 році, але його дійсність була поставлена під сумнів Доусоном (1996)[4][1].
Примітки
ред.- ↑ а б S. D. Dawson. 1996. A description of the skull and postcrania of Hadrodelphis calvertense Kellog 1966, and its position within the Kentriodontidae (Cetacea; Delphinoidea). Journal of Vertebrate Paleontology 16(1):125-134.
- ↑ Olivier Lambert, Giovanni Bianucci, Mario Urbina, Jonathan H. Geisler; A new inioid (Cetacea, Odontoceti, Delphinida) from the Miocene of Peru and the origin of modern dolphin and porpoise families. Zool J Linn Soc 2017; 179 (4): 919-946. doi: 10.1111/zoj.12479. https://academic.oup.com/zoolinnean/article/179/4/919/3076080/A-new-inioid-Cetacea-Odontoceti-Delphinida-from?guestAccessKey=3b956b95-d215-488a-8d90-1cff59554290#63703008
- ↑ Post K, Louwye S, Lambert O. (2017) Scaldiporia vandokkumi, a new pontoporiid (Mammalia, Cetacea, Odontoceti) from the Late Miocene to earliest Pliocene of the Westerschelde estuary (The Netherlands) PeerJ 5:e3991 https://doi.org/10.7717/peerj.3991
- ↑ GINSBURG, L. & JANVIER, P., 1971: Les mammifères marins des faluns miocènes de la Touraine et de l’Anjou.-Bull. Mus. Nat. d’Hist. Nat., Sci. de la Terre, 6(22): 161-195.