H (тип підводних човнів США)
Підводні човни типу «Н» — це 71 однопроєктний підводний човен спроєктований на Electric Boat Три були побудовані в США, 19 в Канаді, 8 в Італії, і 41 у Великій Британії.
| ПЧ типу «H» | ||
|---|---|---|
| H-class submarine | ||
 | ||
| Під прапором |  США
| |
| Спуск на воду | 1911-1918 рр (9 човнів) | |
| Виведений зі складу флоту | 1922 р | |
| Сучасний статус | утилізовані, | |
| Проєкт | ||
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14 вузлів (26 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 10,5 вузлів (19,4 км/год) | |
| Гранична глибина занурення | 61 м | |
| Екіпаж | 25 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 45,82 м | |
| Ширина корпусу найб. | 4,83 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,78 м | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 45-мм гармата | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових ТА калібру 18 дюймів — 467 мм, 8 торпед | |
 Зображення на Вікісховищі |
||
Історія ред.
Перші три підводні човни типу були закладені в березні-квітні 1911 року з назвами «Seawolf», «Наутілус» і «Сарган», котрі були перейменовані в «Н-1», «H-2» і в «Н-3» відповідно, в час будівництва, 17 листопада 1911 року, в рамках компанії уніфікації назв підводних човнів. Вони були введені в експлуатацію в грудні 1913/січні 1914 року.
У 1915 році Імператорський ВМФ Росії замовив 17 підводних човнів типу «Н»- в Electric Boat Company, котрі будувалися в Канаді в тимчасовій верфі поруч з Барнет, Ванкувер, Британська Колумбія, щоб уникнути проблем нейтралітету США . Одинадцять були доставлені замовнику, і служили на флоті Російської імперії з назвою «Holland 602», але відправлення решти шести було затримано внаслідок Російської революції1917. Пізніше усі шість тих човнів були придбані ВМС США 20 травня 1918 і дообладнувалися в Пьюджет-Саунд, перш ніж були введені в експлуатацію як «H-4» … «Н-9». В кінці 1918 року USS H-1 (SS-28) сів на мілину зазнавши аварії біля берегів Мексики 12 березня 1920 року. Інші вісім підводних човнів були виведені з бойового складу флоту в кінці 1922 року, і передані до резерву. А у 1930 році їх списали і вони були продані на металобрухт в 1931-1933 роках.
Вісім човнів Велика Британія продала у Чилі.
Конструкція ред.
Ці судна включені деякі пристрої, призначені для збільшення швидкості руху, які були стандартними для підводних човнів США того часу; були обладнані розбірним малим вітрилом і обертовими кришками над дулами торпедних апаратів.
Представники ред.
США (9 човнів) ред.
- USS H-1 (SS-28) — спущений на воду 6 травня 1913. Переданий флоту 1 грудня 1913. Затонув 12 березня 1920.[1]
- USS H-2 (SS-29) — спущений на воду 4 червня 1913. Переданий флоту 1 грудня 1913. Виведений з експлуатації 23 жовтня 1922 року.[2]
- USS H-3 (SS-30) — спущений на воду 3 липня 1913. Переданий флоту 16 січня 1914. Виведений з експлуатації 23 жовтня 1922.[3]
- USS H-4 (SS-147) — спущений на воду 9 жовтня 1918. Переданий флоту 24 жовтня 1918. Виведений з експлуатації 25 жовтня 1922.[4]
- USS H-5 (SS-148) — спущений на воду 24 вересня 1918. Переданий флоту 30 вересня 1918. Виведений з експлуатації 20 жовтня 1922. launched 24 September 1918.[5]
- USS H-6 (SS-149) — спущений на воду 26 серпня 1918. Переданий флоту 26 серпня 1918. Виведений з експлуатації 23 жовтня 1922.[6]
- USS H-7 (SS-150) — спущений на воду 17 жовтня 1918. Переданий флоту 17 жовтня 1918. Виведений з експлуатації 28 листопада 1922.[7]
- USS H-8 (SS-151) — спущений на воду 14 листопада 1918. Переданий флоту 18 листопада 1918. Виведений з експлуатації 17 листопада 1922.[8]
- USS H-9 (SS-152) — спущений на воду 23 листопада 1918. Переданий флоту 25 листопада 1918. Виведений з експлуатації 3 листопада 1922 року.[9]
Велика Британія (35 човнів) ред.
Російська імперія (11 човнів) ред.
Італія (8 човнів) ред.
УНР (6 човнів) ред.
Чилі (6 човнів) ред.
Канада (2 човни) ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Sea Wolf / H-1 (SS-28). navsource.org. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ Nautilus / H-2 (SS-29). navsource.org. Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ Garfish / H-3 (SS-30). navsource.org. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-4 (SS-147). navsource.org. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-5 (SS-148). navsource.org. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-6 (SS-149). navsource.org. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-7 (SS-150). navsource.org. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-8 (SS-151). navsource.org. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
- ↑ H-9 (SS-152). navsource.org. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 18 липня 2010.
Література ред.
- Gardiner, Robert, Conway's all the world's fighting ships 1906–1921 Conway Maritime Press, 1985. ISBN 0-85177-245-5.
- Friedman, Norman «US Submarines through 1945: An Illustrated Design History», Naval Institute Press, Annapolis:1995, ISBN 1-55750-263-3.
- Navsource.org early diesel submarines page [Архівовано 3 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Pigboats.com H-boats page [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.]
- The Legend of Electric Boat, by Jeffrey L. Rodengen, 1994 ISBN 0-945903-24-3
- Britain's Clandestine Submarines 1914–1915, by Gaddis Smith, 1964, ISBN 0-208-01504-3.
- The Subterfuge Submarines, by E. C. Fischer jr., in Warship International , 1977 Vol. XIV No.3
- Building Submarines for Russia in Burrard Inlet, by W.Kaye Lamb, in BC Studies No.71 Autumn, 1986