HMS Ithuriel (H05)
«Ітуріель» (англ. HMS Ithuriel (H05) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «I» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
| HMS «Ітуріель» (H05) | ||
|---|---|---|
| HMS Ithuriel (H05) | ||
 | ||
| Британський есмінець «Ітуріель». 1942 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «I» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Королівський ВМФ Великої Британії
| |
| На честь | другий корабель флоту на ім'я «Ітуріель» | |
| Корабельня | Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес | |
| Замовлено | жовтень 1935 | |
| Закладено | 24 травня 1939 | |
| Спущено на воду | 15 грудня 1940 | |
| Введено в експлуатацію | 3 березня 1942 | |
| На службі | 1942–1943 | |
| Статус | закладений для ВМС Туреччини, як TCG Gayret (1940)[1]; придбаний британським урядом у 1941; 28 листопада 1942 пошкоджений німецькими бомбардувальниками біля мису Бон, викинувся на мілину, офіційно списаний 27 лютого 1943, продано на злам 25 серпня 1945 | |
| Нагороди | 3 бойових відзнаки[Прим. 1][1] | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику Середземномор'я Мальтійські конвої | |
| Ідентифікація | ||
| Девіз | «З рапірою наголо» (лат. Hasta sequenta) | |
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 370 тонн (стандартна) 1 888 тонн (повна) | |
| Довжина | 98,5 м | |
| Ширина | 10,1 м | |
| Висота | 3,8 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Parsons 3 × парових котли Admiralty | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 34 000 к.с. | |
| Швидкість | 35,5 вузлів (65,7 км/год) | |
| Дальність плавання | 5 530 миль (10 240 км) на швидкості 15 вузлів | |
| Екіпаж | 145 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 120-мм гармати QF Mark IX | |
| Торпедно-мінне озброєння | 10 (2 × 5) × 533-мм торпедних апаратів 60 глибинних бомб | |
| Зенітне озброєння | 8 (2 × 4) × 12,7-мм зенітних кулеметів Vickers .50 | |
Есмінець «Ітуріель» був закладений 24 травня 1939 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у місті Барроу-ін-Фернес. 3 березня 1942 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Есмінець брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; бився у Північній Атлантиці, в Арктиці.
За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель нагороджений трьома бойовими відзнаками[1].
Дизайн і конструкція ред.
«Ітуріель» належав до есмінців типу «I», дев'ятої та останньої серії британських міжвоєнних серійних ескадрених міноносців, так званих «стандартних есмінців», які були модернізованою версією попередніх типів G та H. Корабель відрізнявся новими чотиритрубними торпедними апаратами, а для компенсації зрослої ваги у внутрішніх приміщеннях довелось укладати баласт.
Корпус «Ітуріеля» мав загальну довжину між перпендикулярами 98,5 м, бімс — 10,1 м та осадку до 3,8 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 1 370 та повна — 1 888 довгих тонн відповідно.
Головна енергетична установка складалась з трьох триколекторних Адміралтейських котлів з пароперегрівником і двох одноступінчатих турбозубчатих редукторів. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, за цього редуктори були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою. Робочий тиск пару — 21 кгс/см² (20 атм.), температура — 327 °С (620 °F).
Проектна потужність становила 34 000 к.с. за частоти обертання 350 об/хв, що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (за повного навантаження) в 35,5 вузли (65,7 км/год). Запас палива зберігався у паливних танках ємністю 462 тонни мазуту, що забезпечувало дальність ходу 5 500 миль (10 200 км) 15-вузловим ходом (27,8 км/год). Екіпаж корабля становив 145 офіцерів та матросів.
Озброєння ред.
Корабельна артилерія головного калібру (ГК) есмінця «Ітуріель»: чотири 120-мм універсальних швидкострільних гармат QF Mark IX з довжиною ствола 45 калібрів у баштах типу CP XVII 'A', 'B', 'X', та 'Y'. Максимальний кут піднесення +40°, зниження на −10°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 808 м/с. Гармати мали швидкострільність 10-12 пострілів на хвилину на дальність — 15 520 м.
Зенітне озброєння корабля включало дві 12,7-мм зчетверені зенітні кулемети Vickers .50.
Торпедне озброєння складалося з двох чотиритрубних 21-дюймових (533-мм) торпедних апаратів Mark IX, що розташовувався в кормовій частині корпусу на осьовій лінії. Протичовнове озброєння есмінця складалося з гідролокатора «ASDIC», 2 бомбоскидачів і двох бомбометів на кормі, для застосування 16 глибинних бомб.
Див. також ред.
Посилання ред.
- HMS Ithuriel (H 05). на uboat.net. Архів оригіналу за 19 липня 2016. Процитовано 3 вересня 2017. (англ.)
- HMS ITHURIEL (H 05) - ex-Turkish I-type Destroyer. на naval-history.net. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2017. (англ.)
Література ред.
- Friedman, Norman (2006). British Destroyers & Frigates: The Second World War and After. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-86176-137-6.
- March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC 164893555.
- Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939-1945: The Naval History of World War Two (вид. Third Revised). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2.
- Smith, Peter C. (2010). Fighting Flotilla: RN Laforey Class Destroyers in WW2 (вид. 2nd). Barnsley, UK: Pen & Sword Maritime. ISBN 978-1-84884-273-1.
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
Примітки ред.
- Виноски
- ↑ 3 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах: за битву за Атлантику (1942), за Мальтійські конвої (1942), за Північно-Африканську кампанію (1942).
- Джерела