Guiyu

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Лопатепері (Sarcopterygii)
Рід: Guiyu
Вид: Guiyu oneiros
Guiyu oneiros
Zhu et al., 2009
Посилання
Вікісховище: Category: Guiyu
Віківиди: Guiyu
Fossilworks: 144008

Guiyu — давній вимерлий рід костистих риб і є одним із найраніших серед них[1][2][3][4]. Відомий за єдиним описаним видом Guiyu oneiros[1][3][5][4].

Опис ред.

Ця риба жила наприкінці силурійського периоду (близько 419 млн років тому) на території сучасного Китаю[3][5][4]. Довжина від кінчика голови до кінчика хвоста становила близько 33 см[5][4]. Риба об'єднує в собі риси як променеперих, так і лопатеперих риб[2]. Зокрема, як і у інших лопатеперих, її череп розділено на окремі передні і бокові кістки, а кістки щік більше схожі на ранніх променеперих[2]. Серед відмін скелету — елементи плечового поясу, характерні для ранніх щелепоротих, в тому числі хрящових риб[6].

Назва ред.

З мандаринської мови Guiyu означає рыба-мара (, guǐ — мара, ,  — риба). На грецькій όνειρος, óneiros означає «мрія».

Виноски ред.

  1. а б Tyler David. Critical transitions in fish evolution lack fossil documentation [1] [Архівовано 12 травня 2013 у Wayback Machine.] // Science Literature. — 2009. — P. 469–474.
  2. а б в Древнейшая костная рыба из Китая (рос.). Аммонит.ру. Процитовано 30 березня 2009. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)[недоступне посилання з червня 2019]
  3. а б в Michael J. Ryan, Ph.D. Guiyu: The Oldest Articulated Osteichthyan (англ.). PALAEOBLOG. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 2009.
  4. а б в г PZ Myers. Guiyu oneiros (англ.). ScienceBlogs. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  5. а б в Descubrimiento de fósil de pez óseo en China aporta nuevos conocimientos clave sobre origen de los vertebrados (ісп.). Spanish.china.org.cn. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 27 березня 2009.
  6. Пётр Смирнов. Рыба-призрак из силура. Найден древнейший предок наземных позвоночных (рос.). Газета.ru. Архів оригіналу за 2 вересня 2013. Процитовано 26 березня 2009.