Вікіпедія

Gesang der Jünglinge

Gesang der Jünglinge (букв. «Спів юнаків») — електронний музичний твір Карлгайнца Штокгаузена, створений протягом 1955–1956 рр. та позначений № 8 у каталозі творів композитора[1].

Gesang der Jünglinge
нім. Gesang der Jünglinge im Feuerofen
Композитор Карлгайнц Штокгаузен
Жанр електронна музика
Каталог 8
Інструментування boy sopranod
Текст Книга пророка Даниїла
Мова німецька

Спершу композитор мав намір написати електронну месу, яка мала б бути виконана в Кельнському соборі; проте Штокгаузену відмовили в можливості виконання електронної музики в соборі[2]. Композитор відмовився від написання меси, але при тому втілив деякі релігійні мотиви у Gesang der Jünglinge.

Естетична концепція ред.

Звукова, змістова й технічна палітра Gesang der Jünglinge є значно багатшою, ніж у попередніх електронних творах Штокгаузена (яких він створив на той час не так багато: усього три). Найбільш явною відмінністю є те, що композитор вперше використовує в своїй електронній музиці звуки несинтетичного походження, а саме людський голос. Особливість, із цим пов'язана — включення до твору слова як однієї з площин змісту. Втім, спосіб трактування слова в цьому творі є далеким від класичного: композитор використовує серійну техніку задля «медіації» між двома звуковими якостями — електронним звуком та голосом, і утворює між ними шкалу плавного переходу. Таким чином, первинним в трактуванні слова в цьому творі є його фонетична площина, і лише в окремих випадках — семантична[3].

Разом із тим, композитор вкладає у вокальний текст твору глибинний символічний зміст, заснований на біблійних мотивах. За основу тексту Штокгаузен взяв фрагмент зі Старого Заповіту (Книга пророка Даниїла), де розповідається про трьох юнаків у вогняній печі, яких Бог врятував від загибелі. Композитор зазначає:

  «Де хоч на хвильку постає з музичних знаків мова, вона хвалить Бога»[4]  

Другою особливістю порівняно з попередніми електронними експериментами є використання просторової проєкції звуку з допомогою 5- (в оригінальному варіанті) або 4-канальної звукової доріжки.

Форма й структура твору ред.

Gesang der Jünglinge складається з 6 частин («текстур» в термінології композитора), які є пов'язаними з поетичною формою обраного фрагмента тексту (наявністю повторення фрази «Preiset den Herrn...»)[5][6]. Довжини «текстур»:

№ Початок Тривалість
1 0:00 1:02
2 1:02 1:50
3 2:52 2:23.5
4 5:15.5 1:06.5
5 6:22 2:18
6 8:40 4:20

Шкали і звуковий матеріал ред.

Вокальний матеріал твору композитор записав із голосу 12-річного хлопця, який співав, спираючись не лише на вказівки композитора, але й на спеціальний «орієнтаційний» сигнал, який він чув у навушниках, щоб досягти максимальної точності виконання.

Композитор утворює шкалу фонетичної якості звуку від голосної до приголосної, або ж від звуку до шуму; шкала голосних рухається від u до i, приголосних — від ch до s. Цій фонетичній шкалі відповідає шкала електронних тембрів від таких, що мають гармонічну структуру, до шумових.

Окрім того, є шкала зрозумілості тексту: від повністю незміненого тексту до його «розчеплення» на повністю звукові якості. Є 7 значень шкали зрозумілості тексту, де 7 відповідає максимально зрозумілому та 1 — «розчепленому» тексту. Проміжні ступені тут досягаються шляхом змішування електронних та вокальних звуків, пермутаціями порядку слів в реченні, складів у словах та літер у складах. Таким чином композитор застосовує трансформацію самого тексту, щоб досягнути органічного «переплетення» різних звуків. Одна з серій, якою регулюються в творі ступені семантичної зрозумілості тексту має такий вигляд:


5 1 2 6 7 3 4 (серія ступенів зрозумілості тексту)

Композитор групує звуки в цьому творі на такі категорії:

  1. комплекси простих тонів з означеною частотою, тривалістю й гучністю;
  2. комплекси імпульсів;
  3. літери й склади;
  4. шуми з широким частотним спектром;
  5. окремі імпульси;
  6. синтетичні звуки, наближені до звучання голосних;
  7. шуми зі спектром від 1 до 6 октав;
  8. нагромадження імпульсів зі статистично означеною густиною і спектром від 1 до 6 октав;
  9. окремі імпульси в акордах;
  10. акорди із пасом шумів;
  11. акорди з простих тонів;
  12. акорди зі співаних голосних.

Відомості про серійну організацію Gesang є неповними, оскільки композитор не залишив партитури твору, а лише частковий аналіз.

На основі палітри звукових джерел композитор творить ряд наборів їхніх комбінацій, позначений латинськими літерами (кожна літера відповідає певному діапазону видів звуків):

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W
1 1-2 1-3 1-4 1-5 1-6 1-7 1-8 1-9 1-10  1-11 1-12 2-12 3-12 4-12 5-12 6-12 7-12 8-12 9-12 10-12 11-12 12

Далі ці «ключі» (A-W) стають основною для серіальної організації. Окрім того, серіальній організації підлягають параметри висоти звуку, тривалості тих чи інших шарів фактури, кількість можливих накладань голосів у акордах, кількість складів у групі, параметри просторового розподілення звуків та ін.

Примітки ред.

  1. ↑ Stockhausen. August 22nd 1928 – December 5th 2007 (хронологічний перелік творів композитора) (PDF). Офіційна вебсторінка, присвячена Штокгаузену.
  2. ↑ Smalley 2000, с. 1
  3. ↑ Skowron 1982
  4. ↑ Цит. за Skowron 1982, с. 11.
  5. ↑ Skowron 1982, с. 13
  6. ↑ Smalley 2000, с. 6

Джерела ред.

  • Zbigniew Skowron. Muzyka elektroniczna Karlheinza Stockhausena. Okres prób i doświadczeń (II) // Muzyka. — 1982. — 1—2. — С. 11—36.
  • John Smalley (2000). Gesang der Jünglinge: History and Analysis (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 грудня 2013. Процитовано 14 червня 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Gesang_der_Jünglinge&oldid=41430134