Galileo Galilei (1934)
«Галілео Галілей» (італ. Galileo Galilei) — військовий корабель, дизель-електричний океанський підводний човен типу «Аркімеде» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни. «Галілео Галілей» був закладений 15 жовтня 1931 року на верфі компанії Cantieri navali Tosi di Taranto у Таранто. 19 березня 1934 року він був спущений на воду, а 16 жовтня 1934 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
| «Галілео Галілей» | ||
|---|---|---|
| Galileo Galilei | ||
 | ||
| Захоплений британцями «Галілео Галілей» на буксирі. Червень 1940 | ||
| Верф | .svg){kind=small} Cantieri navali Tosi di Taranto, Таранто
| |
| Під прапором | Королівство Італія
| |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії
| |
| Порт приписки | Таранто, Массауа | |
| На честь | Галілео Галілей | |
| Закладений | 15 жовтня 1931 | |
| Спуск на воду | 19 березня 1934 | |
| Введений до складу флоту | 16 жовтня 1934 | |
| На службі | 1934—1940 | |
| Сучасний статус | 19 червня 1940 року захоплений британським протичовновим тральщиком «Мунстоун» та відбуксований есмінцем «Кандагар» до Адена. Прийнятий на службу до британського флоту як HMS X2. 1 січня 1946 року списаний на брухт | |
| Бойовий досвід | Громадянська війна в Іспанії Друга світова війна Битва на Середземному морі Східноафриканська кампанія | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | дизель-електричний океанський підводний човен | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 17 вузлів (31 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 7,7 вузлів (14,3 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 100 м | |
| Дальність плавання | 10 300 миль (19100 км) на швидкості 8 вузлів у надводному положенні 105 милі (194 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 55 офіцерів та матросів | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 70,5 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,87 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,12 м | |
| Водотоннажність надводна | 986 тонн | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Tosi 2 × електродвигуни Marelli |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 3000 к.с. (дизелі) 2 × 1100 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 × 100-мм гармати Škoda 10 cm K10 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
8 × 533-мм торпедних апаратів 14 торпед | |
| ППО | 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
| Історія служби | |
|---|---|
| Командувачі | Коррадо Нарді |
| Операції | 1 бойовий похід |
| Перемоги | 1 (8 215 GRT) |
Історія служби ред.
«Галілео Галілей» разом з іншими підводними човнами класу «Аркімеде» був приписаний до 12-ї ескадри III флотилії, яка пізніше стала 41-ю, а потім 44-ю ескадрою підводних човнів VII, що базувалася в Таранто. Після періоду інтенсивних тренувань і коротких походів ескадра була відправлена на навчання в Тобрук.
У 1937 році разом з багатьма іншими підводними човнами Королівського флоту Італії «Галілео Галілей» таємно брав участь у громадянській війні в Іспанії, здійснивши кілька місій, але не досягнувши жодного успіху. Після інциденту з «Іріде»-«Хавок» у вересні 1937 року Франція та Велика Британія скликали Ньйонську конференцію[en] для вирішення проблеми «підводного піратства» проти торгівлі в Середземному морі. 14 вересня було підписано угоду про створення британсько-французьких зон патрулювання навколо Іспанії (загалом 60 есмінців і літаків) для протидії агресивній поведінці підводних човнів. Італія не була звинувачена безпосередньо, але була змушена виконати угоду і призупинити підводні операції.
Під тиском режиму Франко Італія вирішила передати кілька підводних човнів (крім підводних човнів «Архімед» і «Еванджеліста Торрічеллі», якими вже керували фалангісти) до Іспанського легіону. «Галілео Галілей» був одним із чотирьох обраних човнів. Іншими підводними човнами були «Онісе», «Іріде» і «Галілео Ферраріс». Усі четверо базувалися в Сольєр.
У лютому 1938 року він повернувся додому, оскільки через міжнародний тиск Італія забрала свої підводні човни з іспанської служби. Після повернення «Галілео Галілей» був тимчасово приписаний до 44-ї ескадри VII групи підводних човнів, що базувалася в Таранто, разом із «Галілео Ферраріс» та більш сучасними «Архімедом», «Бенедетто Брін», «Альберто Гульєльмотті», «Еванджеліста Торрічеллі» та «Луїджі Гальвані». У 1939 році «Галілео Галілей» і «Галілео Ферраріс» були переведені в 44-ту ескадру.
На момент вступу Італії в Другу світову війну, «Галілео Галілей» входив до складу VIII групи підводних човнів Червономорської флотилії Королівського флоту Італії[Прим. 1]. 19 червня 1940 року «Галілео Галілей» при спробі атаки транспортів, які рушили Червоним морем, був перехоплений й атакований британським протичовновим тральщиком «Мунстоун». Унаслідок уражень італійський човен був змушений капітулювати, й згодом відбуксований есмінцем «Кандагар» до Адена.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Виноски
- ↑ VIII група підводних човнів Червономорської флотилії включала: «Альберто Гульєльмотті», «Галілео Ферраріс», «Галілео Галілей», «Луїджі Гальвані», «Перла», «Макалле», «Аркімеде», «Еванджеліста Торрічеллі»
- Джерела
Література ред.
- Butler, Sir James (ed.). The Mediterranean and Middle East, Volume I: The Early Successes Against Italy, to May 1941. History of the Second World War, United Kingdom Military Series. Uckfield, UK: Naval & Military Press. ISBN 978-1-84574-065-8.
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372
Посилання ред.
- Galileo Galilei (GL). на uboat.net. (англ.)
- ARCHIMEDE large submarines (1934—1935)
- Regio Sommergibile Galileo GALILEI(італ.)
- Galilei