Вікіпедія

Олійна пальма

вид рослин
(Перенаправлено з Elaeis guineensis)

Помилка Lua у Модуль:Autotaxobox у рядку 157: attempt to index a nil value.

Олійна пальма (Elaeis guineensis) — вид роду олійна пальма родини пальмові.

Олійна пальма
Elaeis guineensis
Біологічна класифікація редагувати
Вид:
Олійна пальма (E. guineensis)
Біноміальна назва
Elaeis guineensis
Jacq.

Інші назви: Африканська олійна пальма, або Елеїс гвінейський[1].

Батьківщиною цієї рослини вважаються прибережні райони екваторіальної Західної Африки від 16 с. ш. до 15 пд.ш.[1] Культивується, крім Африки, і в інших країнах з тропічним кліматом (Малайзія, Індонезія, Нігерія та ін.) для отримання цінної харчової і технічної олії.

Ботанічний опис ред.

Морфологія ред.

 
Олійна пальма

У дикорослому вигляді олійна пальма являє собою дерево висотою до 20-30 м, в культурі вона рідко буває вище 10-15 метрів. Стовбур з'являється лише на четвертий-шостий рік життя, а під пологом лісу іноді тільки через 15-20 років[2]. Діаметр стовбура у дорослого дерева сягає 25 см.

Коренева система потужна, але залягає зазвичай неглибоко. У дорослих рослин від основи стовбура відходять численні додаткові корені, у деяких екземплярів вони густо покривають стовбур до висоти 1 м.

Листя великі, перисті, довжиною до 6-7 м. У кроні дорослої рослини їх 20-40 штук, причому до 20-25 листя щорічно відмирає, замінюючись новими. На черешках листя є великі буруваті шипи.

Суцвіття великі (довжиною до 70 см), розташовані в пазухах листків. Зазвичай чоловічі та жіночі суцвіття утворюються на одній рослині, хоча зрідка зустрічаються і дводомні рослини. Іноді в одному суцвітті можна виявити квітки обох статей, частіше це буває у молодих пальм[2]. Чоловіче суцвіття містить до 150 тисяч квіток і виробляє величезну кількість пилку: до 1 млрд пилкових зерен з одного суцвіття.

Вісь жіночого суцвіття значно товщі, ніж у чоловічого. На ньому розвивається до 600—800 плодів, загальна маса плодової кисті 10-30 кг, іноді й більше. У рік на одній рослині утворюється 3-6, іноді до 10 таких кистей.

Плід олійної пальми — проста кістянка величиною із сливу (3-5 см завдовжки), масою в середньому 6-8 грамів. Забарвлення шкаралупи зазвичай помаранчева, хоча зустрічаються рослини з фіолетовими і чорними плодами[3]

Екологія ред.

Дикорослі пальми зацвітають і дають плоди лише на 10-20-й рік життя, в культурі рослини починають плодоносити на 3-4-й рік після посадки. Максимальної урожайності досягає у віці 15-18 років, всього ж термін життя цієї рослини становить 80-120 років.[4]

Олійна пальма росте в жаркому і вологому кліматі екваторіальному, оптимальна середня річна температура для цієї рослини становить 24-28 . Оптимальне річна кількість опадів: 1500-3000 мм.

Вона також дуже світлолюбна, розвиток значно затримується і врожайність падає в умовах навіть незначного затінення. Як показали спостереження, в дощовий сезон, при недостатньому сонячному освітленні утворюється більше чоловічих суцвіть, а інтенсивне освітлення сприяє появі жіночих суцвіть.

До ґрунтів олійна пальма досить невимоглива і може рости майже на будь-яких типах ґрунтів тропічної зони.[2]

Класифікація за будовою плодів ред.

За будовою плоду прийнято поділяти все розмаїття форм олійних пальм на 3 типи:

  • «Дура» (лат. dura) — Плоди з товстою (до 8 мм) шкаралупою ядра. Шар м'якоті околоплодника тонкий, становить 30-45 % від маси плоду, ядро ​​— 10-15 %. До цього типу належить більшість як дикоростучих, так і культурних пальм в західній Африці.
  • «Тенере» (лат. tenera) — З тонкою шкаралупою і добре розвиненою м'якоттю околоплодника (до 80 % від маси плоду). Вихід олії з плодів цього типу набагато вище.
  • «Пісіфера» (лат. pisifera) — В плодах у цього типу відсутня ендокарпій, а часто і насіння. Плоди дрібні (до 5 г) і маса кисті менше ніж у перерахованих вище типів, тому для комерційного вирощування цей тип не представляє великого інтересу, однак використовується в селекції[5].

Застосування ред.

З плодів олійної пальми одержують два типи олії:

  • М'якоть околоплодника містить 22-70 % жирної олії (пальмова олія). Вона оранжево-жовтого кольору, містить багато каротиноїдів, твердне при кімнатній температурі. Використовується у виробництві мила, свічок, маргарину.
  • В насінні міститься до 30 % так званої «ядропальмової олії». Вона майже безбарвна, має горіховий присмак і вважається одною з найкращих рослинних олій. Використовується як харчова, у кулінарній промисловості, виробництві маргарину, в медицині — як основи мазей і супозиторіїв[2].

Солодкий сік, одержуваний з надрізів на черешках суцвіть, використовують для пиття в свіжому вигляді, а також зброджують для отримання алкогольного напою. З однієї рослини за добу можна отримати близько 4 літрів соку[4].

Культивація ред.

Олія з плодів цієї рослини виготовляли з давніх часів. Глечик зі слідами пальмової олії був виявлений при археологічних розкопках африканських могильників, що відносяться до третього тисячоліття до н. е.. Однак обробляти її в промислових масштабах почали лише в XX столітті, коли олією з її плодів зацікавились компанії, що виробляють маргарин і мило. У 1911 році було розпочато широкомасштабне розведення олійної пальми в Індонезії, а в 1919 році — в Малайзії. Також були значно розширені площі, зайняті олійної пальмою в країнах Африки. Зараз олійна пальма стала однією з провідних олійних культур у світі. У 1988 році світове виробництво олії з плодів олійної пальми становила 9,1 млн тонн[2] і з кожним роком воно все збільшується.

Олійну пальму розмножують насінням. Для стимуляції проростання насіння їх піддають дії підвищеної (37-40) температури. Після проростання насіння висівають в розплідники. З одного гектара розплідника отримують до 20 тисяч саджанців, цього достатньо для посадки 60-130 гектарів промислових плантацій.

Також для комерційного отримання саджанців активно застосовують технології мікроклонального розмноження в умовах in vitro[6]

Підвищення врожайності домагаються введенням сучасних інтенсивних технологій обробітку замість застарілих, що використовуються з давніх часів місцевим населенням в Африці, а також виведенням нових, більш врожайних і дають більший вихід олії гібридів і сортів олійної пальми.

Синоніми ред.

  • Elaeis dybowskii Hua
  • Elaeis guineensis var. albescens
  • Elaeis guineensis f. androgyna
  • Elaeis guineensis var. angulosa
  • Elaeis guineensis f. caryolitica
  • Elaeis guineensis var. ceredia
  • Elaeis guineensis var. compressa
  • Elaeis guineensis f. dioica
  • Elaeis guineensis f. dura
  • Elaeis guineensis f. fatua
  • Elaeis guineensis var. gracilinux
  • Elaeis guineensis var. idolatrica
  • Elaeis guineensis var. intermedia
  • Elaeis guineensis var. leucocarpa
  • Elaeis guineensis var. macrocarpa
  • Elaeis guineensis var. macrocarya
  • Elaeis guineensis var. macrophylla
  • Elaeis guineensis var. macrosperma
  • Elaeis guineensis var. madagascariensis
  • Elaeis guineensis var. microsperma
  • Elaeis guineensis subsp. nigrescens
  • Elaeis guineensis var. pisifera
  • Elaeis guineensis f. ramosa
  • Elaeis guineensis var. repanda
  • Elaeis guineensis var. rostrata
  • Elaeis guineensis f. semidura
  • Elaeis guineensis var. sempernigra
  • Elaeis guineensis var. spectabilis
  • Elaeis guineensis f. tenera
  • Elaeis guineensis subsp. virescens
  • Elaeis macrophylla A.Chev.
  • Elaeis madagascariensis (Jum. & H.Perrier) Becc.
  • Elaeis melanococca Gaertn. (synonym)
  • Elaeis melanococca var. semicircularis
  • Elaeis nigrescens (A.Chev.) Prain
  • Elaeis virescens (A.Chev.) Prain
  • Palma oleosa Mill.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Життя рослин. У 6-ти т. / Гол. ред. А. Л. Тахтаджян — М .: Просвещение, 1982. — Т. 6. Квіткові рослини / Под ред. А. Л. Тахтаджяна. — С. 444.
  2. ↑ а б в г д Світ культурних рослин. Довідник / Баранов В. Д., Устименко Г. В. — М .: Думка, 1994. — С. 363–367.
  3. ↑ Vaughan JG, Geissler CA The New Oxford Book of Food Plants — New York: Oxford University Press, 1997. — P. 26. — ISBN 978-0-19-954946-7. (Англ.).
  4. ↑ а б Жуковський П. М. Культурні рослини і їх родичі — Видання 3-тє, перераб. і доп .. — Л. : Видавництво «Колос», 1971. — С. 380—382.
  5. ↑ Vaughan JG, Geissler CA The New Oxford Book of Food Plants — New York: Oxford University Press, 1997. — P. 26. — ISBN 978-0-19-954946-7. (Англ.)
  6. ↑ International Horticultural Congress (

Корисні посилання ред.

Про олійну пальму на сайтах:

Література ред.

  • Вульф Е. В., Малєєва О. Ф. Світові ресурси корисних рослин — Л. : Изд. Наука, 1969.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олійна пальма


  Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олійна_пальма&oldid=40560175